Облік витрат обслуговуючих виробництв та господарств

Міністерство аграрної політики України Шепетівський сільськогосподарський технікум бухгалтерського обліку на тему:

Виконав студент-заочник.

4 курсу 5 групи.

Шепетівського с/г технікуму.

Бухгалтерського обліку.

Викладач:

Столярчук Наталія Іванівна.

Зміст.

Вступ.

1. Операції по обліку витрат в обслуговуючих виробницт;

вах та господарствах.

1.1 Економічний зміст та завдання обліку в обслуговую;

чих виробництвах та господарствах.

1.2 Огляд нормативно інструктивної та спеціальної літе;

ратури по темі.

2. Організація обліку витрат в обслуговуючих виробницт;

вах та господарствах.

2.1 Об'єкти обліку витрат.

2.2 Статті витрат та їх характеристика.

2.3 Первинний облік витрат в обслуговуючих виробницт;

вах та господарствах.

2.4 Організація синтетичного і аналітичного обліку ви;

трат в обслуговуючих виробництвах та господарствах.

3. Особливості обліку витрат в обслуговуючих виробницвах.

та господарствах на прикладі СВАТ «Городищинське».

Висновки та пропозиції.

Список використаної літератури.

Додатки.

Вступ.

Поряд із основними та допоміжними виробництвами на підприємствах, як правило, функціонують обслуговуючі виробництва і господарства, які хоч і не пов’язані з основним виробництвом підприємства, однак мають важливе значення у створенні належних умов для їх працівників. До того ж частина продукції, робіт або послуг таких виробництв і господарств може реалізовуватись іншим споживачам.

Обслуговуючі виробництва і господарства сільськогосподарських підприємств задовольняють побутові, комунальні та культурні потреби населення. До них, зокрема, належать: житлово-комунальне господарство; їдальні й буфети; дитячі дошкільні заклади; лазні; пральні; перукарні; ремонтно-швейні майстерні; табори праці та відпочинку школярів; будинки відпочинку, санаторії, пансіонати, будинки престарілих; спортивні та інші заклади культурно-оздоровчого призначення.

Розвиток обслуговуючих виробництв і господарств дає змогу сільськогосподарським підприємствам стимулювати підвищення продуктивності праці в основних галузях сільськогосподарського виробництва; стабілізувати кадри на селі; збільшити вільний час працівників; забезпечити зближення культурно-побутових умов життя в місті та на селі.

Обслуговуючі виробництва і господарства організують у порядку виконання умов колективного договору, або за рішенням правління чи загальних зборів працівників, а також за угодою сторін.

1.1 Економічний зміст та завдання обліку в обслуговуючих виробництвах та господарствах.

Характер діяльності обслуговуючих виробництв і господарств неоднорідний: одні виготовляють продукцію (пекарні, їдальні); другі надають послуги (лазні, пральні, перукарні); треті виконують спеціалізовані функції соціального та побутового обслуговування (дитячі дошкільні заклади, житлово-комунальне господарство, будинки відпочинку, санаторії тощо). Відповідно й порядок покриття витрат у цих виробництвах різний: у перших витрати покриваються за рахунок виручки від реалізації виробленої продукції; у других — від надходжень за надані послуги; в третіх — від надходжень та інших спеціальних джерел.

Ефективне використання обслуговуючих виробництв та господарств залежить від прогресивних форм організації його роботи, вдосконалення методів аналізу та розробки заходів, що забезпечують покращення планування та управління діяльності обслуговуючих виробництв та господарств. У зв’язку з цим першочергового значення набувають питання покращення якості та оперативності обліку роботи обслуговуючих виробництв та господарств.

Організація обліку роботи обслуговуючих виробництв та господарств була завжди проблематичним питанням. Вона змінювалася разом зі зміною організаційної форми роботи та формою матеріального заохочення робітників обслуговуючих виробництв та господарств.

Облік витрат обслуговуючих виробництв та господарств забезпечує контроль:

(за виконанням госпрозрахункових завдань по кожному обслуговуючому виробництву та господарству;

(за правильним і економічно обґрунтованим відображенням величини витрат за їх статтями та елементами;

(за точним списанням виконаних робіт і послуг по об'єктах витрат;

(за своєчасним і точним поданням необхідних даних для обчислення фактичної собівартості одиниці робіт і послуг кожного обслуговуючого виробництва та господарства;

(за своєчасним оформленням первинних документів на всі операції;

(за забезпеченням раціональної організації аналітичного і синтетичного обліку;

(за правильним списанням калькуляційних різниць між плановою і фактичною собівартістю робіт і послуг.

1.2 Огляд нормативно інструктивної та спеціальної літератури по темі.

Організація обліку витрат обслуговуючих виробництв та господарств регулюється Законами України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» від 24 червня 1993 р., а також Указом Президента України «Про фінансово-кредитне забезпечення сільськогосподарських товаровиробників у 1999 році» від 7 липня 1993 року; Закони України «Про колективне сільськогосподарське підприємство», «Про плату за землю», «Про сільськогосподарську кооперацію», «Про оренду землі», Земельний кодекс, «Про фіксований сільськогосподарський податок»; Укази Президента України «Про заходи щодо державної підтримки сільськогосподарського виробника», Постанова Кабінету Міністрів України «Про додаткові заходи щодо підтримки розвитку особистих підсобних господарств громадян і селянських «фермерських) господарств», Указ президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки».

Діючі форми роботи обслуговуючих виробництв та господарств спонукають дуже критично відноситись до Інструкції про застосування Плану рахунків, бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій обслуговуючих виробництв та господарств, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 р. № 291, та Методичних рекомендацій з планування обліку і калькування собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств, затверджених наказом Мінагрополітики України від 18.05.2001 р. № 132.

Зазначені нормативні документи можуть бути ефективними лише у малих сільськогосподарських підприємствах, де обслуговуючі виробництв та господарства є у невеликій кількості та їх використанні здійснюється в комплексі технологічних операцій в діяльності сільськогосподарських підприємств.

В інших випадках необхідно застосовувати таку організацію бухгалтерського та оперативного обліку, яка б забезпечила оперативність управління і контроль за: використанням сировини, обсягом виконаних робіт та наданих послуг і їх якістю, використанням робочого часу і нарахуванням оплати праці, експлуатацією техніки та її технічним станом.

Нормативна база.

1. Закон України «Про Державний бюджет України на 2001 рік «(у тексті - Закон про бюджет).

2. Закон України від 16.07.99 р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні «(у тексті - Закон про бухгалтерський облік).

3. Закон України від 28.12.94 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств «в редакції Закону України від 22.05.97 р. № 283/97-ВР (у тексті - Закон про прибуток).

4. Закон України від 03.04.97 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість «(у тексті - Закон про ПДВ).

5. Закон України від 03.12.90 р. № 507-XII «Про ціни і ціноутворення «(у тексті - Закон про ціни).

6. Декрет КМУ від 26.12.92 р. № 13−92 «Про прибутковий податок з громадян «(у тексті - Декрет про прибутковий податок).

7. Наказ Мінфіну України від 30.11.99 р. № 291 «Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку та Інструкції про його застосування «(у тексті - Новий план рахунків та Інструкція № 291).

8. Постанова КМУ від 18.12.98 р. № 1998 «Про удосконалення порядку формування цін «(у тексті - Постанова № 1998).

9. Наказ Мінфіну України від 20.10.99 р. № 246 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку «(у тексті - П (С)БО 9).

10. Наказ Міністерства зовнішніх економічних зв «язків України від 03.07.95 р. № 129 «Про затвердження Правил роботи підприємств громадського харчування «(у тексті - Правила № 129).

11. Правила обов «язкової сертифікації послуг харчування, затверджені наказом Держстандарту України від 27 січня 1999 р. № 37 (у тексті - Правила № 37).

12. Постанова Кабінету Міністрів України від 08.02.95 р. № 108 «Про Порядок заняття торговельною діяльністю і правила торговельного обслуговування населення «(у тексті - Правила № 108).

13. Закон України від 24.02.94 р. № 4004-XII «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення «(у тексті - Закон № 4004).

14. Наказ МОЗ України від 11.03.98 р. № 66 «Про затвердження форми первинного обліку № 1-ОМК та Інструкції щодо порядку її ведення «(у тексті - Наказ № 66).

15. Наказ Мінекономіки України від 25.09.2000 р. № 210 «Про Порядок розробки та затвердження технологічної документації на фірмові страви, кулінарні та борошняні кондитерські вироби на підприємствах громадського харчування «(у тексті - Порядок № 210).

16. Наказ Мінстату України від 21.06.96 р. № 193 «Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів «(у тексті - Наказ № 193).

17. Наказ Мінфіну України від 31.12.99 р. № 318 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку «(у тексті - П (С)БО 16).

18. Лист ГДПІ України від 04.12.95 р. № 10−214/10−5773 «Про деякі питання оподаткування «(у тексті - Лист ГДПІ).

2.1 Об'єкти обліку витрат.

Об'єктами обліку витрат в обслуговуючих виробництвах та господарствах є:

(житлово-комунальне господарство;

(швейні та інші майстерні побутового обслуговування;

(підприємства громадського харчування;

(табори праці та відпочинку;

(дитячі дошкільні заклади;

(заклади культурно-побутового призначення;

(інші виробництва і господарства.

До житлового господарства в сільськогосподарських підприємствах належать громадський житловий фонд (житлові будинки і нежитлові будівлі, пристосовані для житла), а також гуртожитки ліжкового типу.

Щороку на утримання та експлуатацію житлового господарства в сільськогосподарських підприємствах складається кошторис, в якому витрати і доходи планують окремо по житловому фонду, гуртожитках, цільових витратах та зборах.

При невеликому обсязі витрат на утримання гуртожитків їх можна облічувати разом із витратами на утримання житлового фонду. Останній у сільськогосподарських підприємствах використовують на основі договору найму житлового приміщення, в якому визначені взаємовідносини між наймодавцем (будинку правління КСП або держгоспу) і наймачем (квартиронаймачем).

Громадське харчування в сільськогосподарських підприємствах здійснюється через: стаціонарні їдальні, розміщені на центральних садибах та в інших населених пунктах; тимчасові (сезонні) їдальні на польових станах; кімнати приймання їжі на фермах. Облік витрат у підприємствах громадського харчування організують залежно від їхнього виду і типу.

Сільськогосподарські підприємства створюють постійні дитячі дошкільні заклади або організують їх на період польових робіт. Витрати на утримання останніх плануються й визначаються кошторисом витрат ясел і садків, виходячи з кількості запланованих груп, наявності дітей у них, їхнього вікового складу, встановлених норм харчування та інших показників.

Сільськогосподарські підприємства можуть мати також інші обслуговуючі виробництва і господарства, а саме: лазні, пекарні, санаторії, пансіонати, табори праці та відпочинку для школярів, заклади культурно-оздоровчого призначення.

2.2 Статті витрат та їх характеристика.

Витрати на утримання житлового фонду облічують за такими статтями:

1. Витрати на оплату праці.

2. Відрахування на соціальні заходи.

3. Витрати на утримання домогосподарства.

4. Витрати на утримання основних засобів.

5. Інші витрати.

На першу статтю «Витрати на оплату праці «відносять нараховану основну і додаткову оплату праці двірникам, сторожам, прибиральницям, завідуючому житловим господарством, обліковому та іншому обслуговуючому персоналу. Заробіток цих працівників оплачують погодинно на основі табелів обліку робочого часу.

У статті «Відрахування на соціальні заходи «відображають відрахування на соціальне страхування та інші відрахування, включаючи відрахування на обов «язкове медичне страхування, на державне (обов «язкове) пенсійне страхування; до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, до Фонду соціального страхування на випадок безробіття.

Стаття «Витрати на утримання домогосподарства «включає всі витрати на санітарне очищення і благоустрій житлового господарства: очищення території та дахів будинків від снігу; вивезення сміття і його спалення; поливання вулиць, тротуарів, скверів, клумб; витрати піску в зимовий період; витрати електроенергії на освітлення дворів, місць загального користування тощо; дезинфекція територій; заряджання вогнегасників; витрати на охорону праці й техніку безпеки; інші витрати.

По цій статті витрати облічують на підставі табелів обліку робочого часу, нарядів на відрядну роботу, дорожніх листів вантажного автомобіля, дорожніх листів трактора, накладних, лімітно-забірних карт тощо.

У статтю «Витрати на утримання основних засобів «включають витрати на поточний ремонт житлового фонду, а також амортизаційні відрахування (знос) по колодязях, пар-. канах, внутрішньодворових приміщеннях, озеленювальних і декоративних насадженнях.

На статтю «Інші витрати «відносять: витрати на технічну інвентаризацію майна; витрати на утримання дитячих майданчиків; знос і витрату спецодягу та інших малоцінних і швидкозношуваних предметів; орендну плату за орендований в інших підприємствах житловий фонд та інші витрати.

Статті витрат підприємств громадського харчування.

1. Витрати на оплату праці.

2. Відрахування на соціальні заходи.

3. Сировина (продукти).

4. Витрати на утримання основних засобів.

5. Знос малоцінного інвентарю.

6. Інші витрати.

F.

¾.

&.

.

d.

®.

A.

oe.

hn.

# hn.

x0161.

®.

h¦

h¦

h¦

(раховані на основі табелів обліку робочого часу і нарядів на відрядну роботу суми основної та додаткової оплати праці працівникам їдалень.

За другою статтею на соціальні заходи відносять відрахування до Пенсійного фонду, Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення тощо, У статті «Сировина (продукти) «відображають вартість продуктів, відпущених у їдальню. Продукти для приготування їжі видають зі складу на основі накладних і лімітно-забірних карт на одержання матеріальних цінностей. В обліку ці операції показують як реалізацію продукції для громадського харчування. У витрати їдалень продукти включають за відпускними цінами.

На статтю «Витрати на утримання основних засобів «відносять: амортизацію (знос) та витрати на ремонт (у межах ліміту) основних засобів їдальні, крім її будівлі; витрати на прибирання приміщення тощо.

На статтю «Знос малоцінного інвентарю «відносять суми нарахованого зносу малоцінних і швидкозношуваних предметів (спецодяг, спецвзуття, столові прибори та ін.), що знаходяться у користуванні. На відміну від інших виробництв, у підприємствах громадського харчування КСП і держгоспів при відпуску в експлуатацію малоцінних предметів вартістю до ЗО % від неоподатковуваного мінімуму заробітної плати за одиницю нараховують знос у розмірі 100% їхньої вартості. ЦІ предмети списують із балансу у міру повного їх зносу і непридатності для подальшого використання за рахунок раніше нарахованого зносу.

На статтю «Інші витрати «відносять витрати, не перелічені в попередніх статтях: на прання і ремонт столової білизни; вартість мийних та дезинфікуючих засобів; інші витрати.

Особливістю організації бухгалтерського обліку в громадському харчуванні є відображення на рахунках собівартості продукції в цілому за звітний період, оскільки собівартість конкретних видів продукції не визначається.

Облік витрат на утримання дитячих дошкільних закладів ведуть по кожному постійному або сезонному закладу за такими статтями:

1. Витрати на оплату праці.

2. Відрахування на соціальні заходи.

3. Господарські витрати.

4. Витрати на навчання і придбання книг для бібліотек.

5. Витрати на харчування.

6. Придбання обладнання та інвентарю.

7. Придбання особистого інвентарю й обмундирування.

8. Інші витрати.

2.3 Первинний облік витрат в обслуговуючих.

виробництвах та господарствах.

Окремі відмінності є в первинному обліку витрат в обслуговуючих виробництвах і господарствах. Так, облік витрат їдалень здійснюють із використанням калькуляційних карток, де є розрахунок як собівартості готової продукції, так і їхньої реалізаційної ціни. Доходи обліковують на основі спеціальних талонів чи відомостей, звірених зі стрічкою касового апарата. Щоденно тут складають акт про реалізацію і відпуск виробів кухні.

У швейній майстерні використовують приймальні квитанції, які належать до бланків суворої звітності. Виписують їх у двох примірниках, перший з яких є нарядом-замовленням, на підставі якого видають матеріали зі складу та виконують замовлення. Другий видають замовнику на руки, а після оплати вартості замовлення і видачі виробів здають у бухгалтерію для підтвердження виконання.

У дитячих дошкільних закладах, крім інших документів, використовують також авансові звіти з прикладеними до них рахунками-фактурами або чеками про оплату придбаних іграшок, письмового приладдя, клею, фарб, пластиліну тощо.

Окремі специфічні документи використовуються в інших обслуговуючих виробництвах та господарствах.

2.4 Організація синтетичного і аналітичного обліку витрат в обслуговуючих виробництвах та господарствах.

Облік витрат обслуговуючих виробництв та господарств ведуть на рахунку 949 «Інші витрати операційної діяльності». Це активний операційний калькуляційний рахунок. По його дебету обліковують витрати відповідних виробництв та господарств: по кредиту залежно від виробництва — вихід продукції, послуг, виручка або списання витрат за рахунок відповідних джерел і надходжень.

Прямі витрати списують на рахунок 949 «Інші витрати операційної діяльності». з рахунку обліку виробничих запасів, розрахунків з персоналом по оплаті праці та ін. Запис у бухгалтерському обліку такий:

Дебет рахунка № 949 «Інші витрати операційної діяльності».

Кредит рахунку № 201 «Сировина й матеріали».

Кредит рахунку № 203 «Паливо» та ін.

Кредит рахунку № 66 «Розрахунки з оплати праці» з відповідними нарахуваннями.

По кредиту рахунка № 949 «Інші витрати операційної діяльності» відображаються суми фактичної собівартості закінченої виробництвом продукції, виконання робіт та наданих послуг. Ці суми списуються з рахунку № 949 в дебет таких рахунків:

а) готові вироби, випущені обслуговуючими виробництвами та господарствами:

Дебет рахунку № 26 «Готова продукція»;

б) при реалізації робіт та послуг, виконаних обслуговуючими виробництвами та господарствами:

Дебет рахунку № 70 «Реалізація»;

в) суми, належні з квартиронаймачів:

Дебет рахунку № 37 «Розрахунки з різними дебіторами та кредиторами»;

г) збитки від експлуатації житлово-комунального господарства:

Дебет рахунку № 74 «Інші доходи».

Кредит рахунку № 949 «Інші витрати операційної діяльності».

д) Прибутки від експлуатації житлово-комунального господарства:

Дебет рахунку № 949 «Інші витрати операційної діяльності».

Кредит рахунку 74 «Інші доходи».

Залишок по дебету рахунка № 949 «Інші витрати операційної діяльності» на кінець звітного періоду показує вартість незавершеного виробництва.

Витрати обслуговуючих виробництв і господарств за звітний період наведено в таблиці 1.

Таблиця 1.

Витрати обслуговуючих виробництв і господарств.

№ з/п Найменування статей витрат Д-т К-т Сума.

Житлово-комунальне хазяйство.

1. Заробітна плата 949 661 64 470.

2. Нарахування на заробітну плату 949 651 23 850.

3. Амортизація будівлі та обладнання 949 131 74 580.

4. Витрати матеріалів 949 20 2960.

5. Витрати палива 949 203 280 950.

6. Послуги сторонніх організацій 949 631, 685 31 050.

Швейні та інші майстерні побутового обслуговування.

1. Заробітна плата 949 661 45 310.

2. Нарахування на заробітну плату 949 651 20 090.

3. Амортизація будівлі та обладнання 949 131 56 990.

4. Витрати матеріалів 949 20 56 820.

5. Послуги сторонніх організацій 949 631, 685 2770.

Підприємства громадського харчування.

1. Заробітна плата 949 661 59 070.

2. Нарахування на заробітну плату 949 651 21 860.

3. Амортизація будівлі та обладнання 949 131 47 400.

4. Витрати матеріалів 949 20 77 600.

5. Послуги сторонніх організацій (електроенергія) 949 631, 685 181 140.

Дитячі дошкільні заклади.

1. Заробітна плата 949 661 17 280.

2. Нарахування на заробітну плату 949 651 6530.

3. Амортизація будівлі та обладнання 949 131 44 650.

4. Витрати матеріалів 949 20 153 580.

5. Витрати на ремонт 949 20, 661, 651, 685 20 570.

Аналітичний облік здійснюють по кожному виду обслуговуючих виробництв і господарств у Виробничому звіті, який складають на підставі первинних документів, згрупованих у листах-розшифровках або Журналі обліку робіт і витрат по статтях витрат та кореспондуючих рахунках.

У зв’язку із суттєвими відмінностями в технології окремих обслуговуючих виробництв у деяких підприємствах складають спеціалізовані виробничі звіти окремо по їдальні, пекарні, лазні тощо. Дані цих звітів потім систематизують у типовому виробничому звіті за формою № 10/2а С.Г. в цілому по господарству.

Аналітичні рахунки по обліку обслуговуючих виробництва і господарств групують у такі субрахунки:

1. Житлово-комунальне господарство.

2. Швейні та інші майстерні побутового обслуговування.

3. Підприємства громадського харчування.

4. Табори праці та відпочинку.

5. Дитячі дошкільні заклади.

6. Заклади культурно-побутового призначення.

7. Інші виробництва і господарства.

3. Особливості обліку витрат в обслуговуючих виробництвах та господарствах на прикладі СВАТ «Городищинське».

В СВАТ «Городищинське» функціонує підприємство громадського харчування.

Продукти і товари на підприємствах громадського харчування обліковуються в місцях їх зберігання у натуральному вираженні. Підставою для оприбуткування продуктів, продукції та сировини в комору є рахунок-фактура або товаротранспортна накладна. При оприбуткуванні продукції в комору виписується прибуткова накладна на кількість продукції, що надійшла. У прибутковій накладній зазначається кількість продукції, що надійшла, її облікова ціна за одиницю продукції, сума. Прибуткова накладна виписується матеріально відповідальною особою (комірником).

Якщо продукція оприбутковується в комору без супровідних документів, на неї, відповідно до Наказу № 193, потрібно також скласти акт про приймання матеріалів типової форми М-7. Акт у двох примірниках складає приймальна комісія за обов «язкової участі матеріально відповідальної особи і представника незацікавленої організації. Акт затверджує керівник підприємства (організації) або особа, на те уповноважена. Після приймання цінностей акти передають до бухгалтерії підприємства.

Кількісний облік продукції, що надійшла у комору, ведеться у товарній книзі (картці складського обліку) матеріально відповідальною особою (комірником). Облік ведеться в натуральному вираженні - за найменуваннями і кількістю. Записи в книзі провадяться в міру надходження матеріальних цінностей до комори підприємства на підставі товаротранспортних та прибуткових документів, ордерів, актів про приймання матеріалів.

Після запису кожної операції виводиться кількісний залишок продукції. У терміни, визначені обліковою політикою підприємства, записи товарної книги звіряються з даними бухгалтерії.

Відпуск продукції з комори підприємства здійснюється на підставі одного із зазначених документів:

— №М-8 «Лімітно-забірна картка » ;

— №М-9 «Лімітно-забірна картка » ;

— №М-10 «Акт-вимога на заміну (додатковий відпуск) матеріалів » ;

— №М-11 «Накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів » .

Лімітно-забірні картки типової форми №М-8 і №М-9 застосовуються для оформлення відпуску матеріалів, які систематично використовуються при виготовленні продукції, а також для поточного контролю за дотриманням установлених лімітів відпуску матеріалів на виробничі потреби і є підставою для списання матеріальних цінностей із комори.

Для скорочення кількості первинних документів там, де це доцільно, рекомендується оформляти відпуск продукції безпосередньо в картках складського обліку. У цьому випадку видаткові документи на відпуск матеріалів не оформляються, а сама операція проводиться на підставі лімітних карт, що виписуються в одному примірнику. Ліміт відпуску можна зазначити й у самій картці. Представник цеху при одержанні продукції розписується безпосередньо в картках складського обліку, а в лімітно-забірній картці розписується комірник.

За лімітно-забірною карткою ведеться також облік сировини і матеріалів, не використаних у виробництві (повернення). При цьому жодних додаткових документів складати не потрібно.

Лімітно-забірна картка призначена:

форма №М-8 — для багатократного відпуску одного найменування сировини чи продукції на один місяць;

форма №М-9 — для чотириразового відпуску сировини чи продукції.

Акт-вимога на заміну (додатковий відпуск) матеріалів (форма №М-10) застосовується для відпуску сировини і матеріалів понад установлений ліміт або при заміні їх. Акт-вимога є підставою для списання продукції із комори.

Акт-вимога виписується на один вид сировини чи продукції в двох примірниках: один примірник — для одержувача, другий — для комори.

Комірник зазначає в обох примірниках акта-вимоги дату і кількість відпущеного матеріалу, після чого виводить залишок.

В акті-вимозі одержувача (цеху, ділянки тощо) розписується комірник, в акті-вимозі комори — представник одержувача.

Висновки та пропозиції.

Обслуговуючі виробництва і господарства, які хоч і не пов’язані з основним виробництвом підприємства, однак мають важливе значення у створенні належних умов для їх працівників, і розвиток цієї інфраструктури повинен бути одним із приоритетним на сьогоднішній час, тому що демографія нашого району дуже не приваблива відносно сел.

Пропозиції мої полягають в тому щоб і надалі розвивати соціальну інфраструктуру на селі, створювати дитячі дошкільні заклади, клуби, бібліотеки, які можуть покращити побут населення даного селища.

Список літератури:

Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств », від 27 червня 1995 р. № 247/95-ВР.

Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств «від 22.05.97 р. № 283/97-ВР Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в Україні затверджене Постановою КМУ від 3 квітня 1993 року № 250.

Лист ДПА України від 27.04.99 р. № 6172/7/15−1117// ГК — № 23, червень 1999р.

Горицька Н. Бухгалтерський облік і відображення у фінансовій звітності витрат відповідно до П (С)БО 16 «Витрати"// Дебет-Кредит, № 11/2000.

Бастун Л. Платіжний баланс України в 1996 році: аналіз, перспективи. // Вісник НБУ, № 1, 1997, с. 24.

Оркуш Е. Податковий облік валових доходів і валових витрат // ГК -№ 14, 1998.

Смєян Ю. Представницькі витрати дозволено відносити до валових витрат у розмірі, що не перевищує 2% від прибутку.// ГК — № 12, 1998.

Поправки до курсової роботи:

в розділі 2.4 стор. 20 слід читати:

Аналітичний облік здійснюють по кожному виду обслуговуючих виробництв і господарств у Виробничому звіті, який складають на підставі первинних документів, згрупованих у листах-розшифровках або Журналі обліку робіт і витрат по статтях витрат та кореспондуючих рахунках.

У зв’язку із суттєвими відмінностями в технології окремих обслуговуючих виробництв у деяких підприємствах складають спеціалізовані виробничі звіти окремо по їдальні, пекарні, лазні тощо. Дані цих звітів потім систематизують у типовому «Виробничому звіті за формою № 10.3б с.-г.» в цілому по господарству.

Доповнення до розділу 2.4.

Синтетичний облік обслуговуючих виробництв і господарств ведеться в Журналі-ордері № 10.3 с.-г., Зведеній відомості № 10.3д с.-г. до Журналу-ордеру № 10.3 с.-г., а також в Оборотній відомості № 10.3е с.-г. по рахунках витрат на виробництво.

Додатки до курсової роботи:

1. Виробничий звіт за формою № 10.3б с.-г.

2. Журнал-ордер № 10.3 с.-г.

3. Зведена відомість № 10.3д с.-г. до Журналу-ордеру № 10.3 с.-г.

4. Оборотна відомість № 10.3е с.-г.

5. Табель обліку робочого часу.

6. Відомість нарахування амортизації.

7. Подорожній лист вантажного автомобіля.

8. Акт на списання МШП.

PAGE.

PAGE 26.

Шепетівка 2004 р.