Способи та форми виховання творчого мислення на прикладі досвіду педагога-новатора Лисенкової С.Н

Способи та форми виховання творчого мислення на прикладі досвіду педагога-новатора Лисенкової С. Н

Національний Університет «Києво-Могилянська Академія».

Способи та форми вихованняя творчого мислення на прикладі досвіду педагога-новатора Лисенкової С. Н.

Реферат з курсу.

«Основи педагогіки та психології» студентки ІІІ курсу департаменту комп’ютерних технологій.

Сігаєвої Марини Сергіївни.

Викладач:

Голубєва Марія Олександрівна.

Київ 1998.

План.

Вступ 2.

Особливості виховання творчого мислення дітей молодшого шкільного віку 4.

З досвіду роботи С. М. Лисенкової 6.

Виховання успіхом 6.

Завдання батьків 7.

Коментоване управління 7.

Опорні схеми 8.

Вступ.

Здатність до творчого мислення ознака людини обдарованої і талановитої, здібної створити щось власне, щось нове, побачити те, що не побачив ніхто інший. Але ж чи багато серед нас людей насправді талановитих? Як стверджують дослідники, лише 2% людей надзвичайно й 15−20% людей помірно талановиті від народження, завдяки спадковості. А талант, як відомо, є основою творчого мислення. Проте, на думку С. Т. Шацького, зачатки творчої сили є майже в усіх…, потрібно лише створити сприятливі умови для їхнього розіитку.

Мислення — це опосередковане та узагальнене сприйняття людиною предметів та явищ об'єктивної дійсності в іхніх істотних властивостях, зв’язках та відносинах. Мислення починає свій розвиток в процесі взаємодії дитини з усім, що її оточує. Розвиток мислення створює внутрішні умови для засвоєння знань та навичок, виховання розумових та творчииих здібностей. Деякі дослідники навіть доводять, що не можна розмежовувати поняття мислення й мислення творче. Бо сам процес мислення однієї людини настільки своєрідний загадковий, відмінний від мислення іншої людини, що завжди є актом творчим, не зважаючи на його результати та наслідки. Інші спеціалісти в цій галузі вважають, що обов’язковими ознаками творчого мислення є оригінальні виснови, настандартні відповіді, швидкість та доцільність дій, здатність висунути нові ідеї та гіпотези, здатність до спілкування, усвідомлення свого мислення, ефективність використання колишнього досвіду, критичне ставлення, самостійність мислення, стійкість та глибина знань, вміння абстрагуватися та встановлювати нові зв’язки та співвідношення між об'єктами. Здатність до творчого мислення формується та розвивається протягом усього життя людини, але найефективніше та найбурхливіше проходить цей розвиток у дитячому віці. При цьому визначну роль може відігравати школа (як ще 200 років тому писав Дантон «Після хліба для людей найголовніше — школа»). Саме в школі формується особистість, мала дитина перетворюється на самостійну та дорослу людину, якій потрібно знайти себе, визначити своє місце в світі, що неможливо без творчого мислення.

А. М. Матюшкін писав, що виховувати творче мислення в процесі навчання означає забеспечиити можливість творчого засвоєння знань у складних, проблемних ситуаціях, які характерезуються розкриттям все більш загальних закономірностей і більшими можливостями переходу від вже засвоєних до нових знань. Розвинути, виховати в дітей творче мислення — завдання кожного педагога, при цьому особливо вражаючим є досвід педагогів-новаторів. Вони, впроваджуючи нові, нестандартні методи навчання, роблять неймовірне — прищеплюють дітям жадобу знань, насаджують в них зернята творчості, а в результаті отримують розумних, талановитих учнів, які люблять навчатися, прагнуть нових знань, збібні до творчого мислення, творчої діяльності. Один з таких педагогів-новаторів, Лисенкова Софія Миколаївна, працює в молодшій школі вже близько 40 років.

Особливості виховання творчого мислення дітей молодшого шкільного віку.

Молодший шкільний вік — важливий етап виховання творчого мислення дитини. Але у пошуках методів розвитку творчого потенціалу слід враховувати особливість психіки, своєрідність пізнавальної та емоційної сфер дітей цього віку. І тут особливу увагу потрібно звернути на такі моменти:

Організувати спостереження. Молодші школярі «дивляться», але «не бачуть». Потрібно акцентувати увагу дітей на суттєвому, новому, тому, що робить роботу оригінальною.

Стимулювати творчу уяву. Діти 6−9 років яскраво сприймають світ, для них характерна особлива емоційність уяви. Потрібно допомогти зрозуміти побачене, почуте, пережите, допомогти віднайти зв’язки, відношення між явищами та предметами, і тим самим закласти основи творчого мислення.

Розвинути потребу творчості. Створити атмосферу пристижності творчого поцесу. Варто використати притаманну дітям цього віку імпульсивність та спрямувати її на творчість: запропонувати придумати риму, загадку, казку, самостійно віднайти щонебудь цікаве у природі тощо.

Підтримувати позитивні емоції. Відомо, що діти молодшого шкільного віку сильно цінують думку дорослих, радіють власним і чужим успіхам. Тому завдання педагога — дозволити дитині отримати почуття задоволення від власних досягнень, від власної творчої праці.

Виховувати вольові риси характеру. У творчому процесі, а зокрема у творчому мисленні, важливу роль відіграють такі вольові риси характеру як самостійність, сміливість, наполеглевість, цілеспрямованість, рішучість, здатність піти на ризик. За словами відомого педагога А. С. Макаренко: «відмова від ризику означає відмову від творчості». Одним з ефективних засобів виховання вольових рис характеру можуть бути різноманітні ігри.

Будь-який вид діяльності повинен містити елементи творчості. Для того, щоб здатність до творчого мислення не залишалася лише в пасивному стані, щоб отримати певні результати, потрібен постійний стимул, двигун, котрий буде активізувати творчість. Таким двигуном можуть стати гуртки, конкурси, олімпіади, змагання тощо.

З досвіду роботи С. М. Лисенкової.

Зазначені основні принципи виховання творчого мислення потрібно завжди пам’ятати при роботі у молодшій школі. На їх основі побудовано велику кількість методик роботи з дітьми 6−9 років. Однією з таких методик є випробуваний у реальному житті метод «перспективного випереджуючого навчання» Лисенкової С. М. Почати вивчення складної теми завчасно, — це і є та перспектива, яка допомагає уникнути відставання, дає повні та міцні знання, залишає час для творчого осмислення та розвитку індивідуальних здібностей дітей. Основні нововведення цього методу — коментоване управління та опорні схеми. Але для досягнення результату необхідно співпрацювати з батьками та постійно пам’ятати наскільки важливим для дитини є її успіх у навчанні.

Виховання успіхом.

Успіх чи то в роботі, чи то в навчанні приносить радість, задоволення, спонукає до подальших досягнень. Виховувати учнів потрібно успіхом. Ніколи не зловживати докорами зауваженнями, двійками, а накпаки — підтримквати невстигаючого, хвалити за кожний, навіть незначний крок вперед. Важливу роль успіху підкреслював свого часу А. Сухомлинський: «Є успіх — є бажання навчатися. Це особливо важливо на першому етапі навчання — у початковій школі, коли дитина ще не вміє долати труднощі, де невдача стає справжнім горем». Боротися за успіх у навчанні - означає вчити дітей вчитися, виховувати організованість, самостійність, відповідальність, дисциплінованість.

Завдання батьків.

Успіх у навчанні неможливий без розуміння та співпраці вчителів та учнів, батьків та дітей, вчителів та батьків.

У початкових класах для успішного навчання дитини обов’язковим є постійний контроль з боку батьків. Поперше слід виховувати в дитини організованість. Організувати розпорядок дня дитини і допомогти їй його дотримуватися. У дитини повинні бути щоденні домашні обов’язки. Абсолютно необхідно, щоб до розпорядку дня було внесено щоденне читання. Ученю, який вміє добре читати, не складно вчитися грамотно писати, легше вирішувати математичні задачи. Корисно якмога частіше просити дитину переказати казку, оповідання, проглянутий фільм, виставу. І останнє, про що повинні пам’ятати батьки, — це організація вільного часу дитини. Для цього потрібно, не залишаючи дитину без догляду, дати їй можливість займатися улюбленою справою.

Коментоване управління.

Справжній урок — це урок, на якому на все вистачає часу. Але найбільше часу забирають невстигаючи учні. З них доводиться витягувати слово за словом, спонукати «ну», «далі». Тому потрібно, щоб діти навчилися говорити вголос, коментувати кожну свою дію, що дозволяє включити в роботу кожного. Слід налагодити зворотній зв’язок, коли кожне питання вчителя викликає активну реакцію учнів — відповідь. Коментоване управління, поєднуючи разом три дії (думаю, говорю, записую), дозволяж зробити навчання більш свідомим і одночасно дозволяє вчителю контролювати рівень знань учнів, вчасно помітити нерозуміння. У дитини, яка навчилася мислити вголос, виникає потреба думати, доводити, розмірковувати і при самостійній роботі, коли говорити вголос вже не потрібно.

Опорні схеми.

Суттєві ускладнення виникають у дітей при переході від яскравої та зрозумілої наочності до більш складного матеріалу, коли, базуючись на засвоєних знаннях, потрібно будувати власні роздуми. Більшість дітей не може ні швидко зрозуміти, ні швидко запам’ятати новий матеріал. Це зумовлює пасивність у роботі. Втягнути в роботу кожного учня, зробити знання данної теми стійкими — в цьому і допомагають опорні схеми. Опорні схеми — це, оформлені у вигляді таблиць, карток, креслень і малюнків, висновки, які народжуються під час пояснення. Від традиційних наочностей вони відрізняються тим, що стають опорою думки, опорою дії. Дивлячись на ці схеми, учні формують свою відповідь. В результаті правила запам’ятовуються дуже свідомо, міцно та майже без зусиль.

Перспективне навчання.

Ефективна організація часу на уроці за допомогою коментованого управління та опорних схем створює резерв часу, а отже дозволяє виконати більше вправ, більш детально зупинитися на складних для розуміння темах. Перспективне навчання означає, що робота проходить посупово та послідовно, від найпростішого конкретного до найскладнішого абстрактного і до вироблення навички. Ось основні етапи роботи за темою:

Повільне, поступове знайомство з новими поняттями, розкриття теми. На цьому етапі активний розвиток мови доведень, використання опорних схем. Практичні роботи лише з коментованим управлінням.

Робота з підручником: уточнення понять, узагальнення матеріалу. Учні володіють доведеннями, виконують самостійні завдання. Домашні завдання даються лише на добре опрацьованому матеріалі. На цьому етапі відбувається випередження через те, що багато завдань з підручника виконано ще на попередньому етапі.

Використання залишившогося часу (створеного випередження). Схеми вже не потрібні, формуються навички автоматичної дії, є час для виконання творчих завдань. Можна переходити завчасно до нової, більш складної теми.

Література:

Н. В. Кичук «От творчества учителя к творчеству ученика», Измаил, 1992, 96 с.

С. Н. Лысенкова «Методом опережающего обучения», М., 1988, 192 с.

С. Н. Лысенкова «Когда легко учиться», М., 1981, 144 с.

«Педагогический поиск» /сост. И. Н. Баженова, М., 1988, 472 с.

Педагогический словарь, М., 1960.

Педагогическая энциклопедия, М., 1965.