Терміни з метеорології та гідрології

Терміни з метеорології та гідрології

СДПУ ім. А. С. Макаренка.

природничо-географічний факультет.

кафедра географії.

Курсовий проект.

на тему.

«Терміни з метеорології та гідрології».

студентки II курсу.

природничо-географічниго факультета.

спеціальності «географія і основи економіки».

заочний відділ Дружченко Т.М.

науковий керівник.

асистент Ткаченко О.Л.

Суми -2000.

Міністерство освіти України.

Сумський державний педагогічний університет.

ім. А. С. Макаренка.

Методичні вказівки до вивчення курсу.

«Загального землезнавства».

Поняття та терміни з метеорології та гідрології.

для студентів заочного відділення.

спеціальності «географія і основи економіки».

затверджено.

Суми.

СДПУ 2000 р.

СЛОВНИК ТЕРМІНІВ З МЕТЕОРОЛОГІЇЇ ТА ГІДРОЛОГІЇ.

А.

Абісаль (від грецького a’byssol — бездонний) — зона найбільших морських глибин ((2000 м), яка належить до ложи океану.

Абісальні відкладення — глибоководні морські відкладення, що накопичуються на глибинах понад 2000 м. До них належать органогенні іли та червоні глибоководні глини.

Абляція (від латинського ablatio — відняття) — зменшення маси снігу чи льоду на льодовику внаслідок його танення та випаровування.

Абсолютна вологість — щільність водяної пари в повітрі, практично — кількість водяної пари в грамах в 1 м³ повітря при даній температурі.

Абсолютний максимум — найбільше значення метеорологічного елементу в даній місцевості чи на всій Землі за багаторічний період спостережень.

Абсолютний мінімум — найменше значення метеорологічного елементу в даній місцевості чи на всій Землі за багаторічний період спостережень.

Агрокліматологія (від грецького agros — поле, klima — клімат, logos — наука) — вчення про клімат як про чинник землеробства.

Адвекція — переніс повітря та його властивостей в горизонтальному напрямку.

Адіабата — крива, що графічно зображує зв (язок між двома характеристиками стану атмосферного повітря при адіабатичних процесах в атмосфері.

Адіабатичні процеси (від грецького adiabatos — замкнений) в атмосфері - зміни стану повітря, що відбуваються без обміну теплом з оточуючим середовищем. Температура повітря змінюється разом зі зміною тиску за рахунок стиснення чи розширення повітря. Адіабатичне зниження тиску і температури відбувається при висхідних рухах повітря і навпаки — при низхідних. В сухому та ненасиченому повітрі зниження чи підвищення температури на кожні 100 м дорівнює 10С. У повітрі, насиченому водяною парою — приблизно 0,50С.

Айсберг — глиби материкового льоду, що плавають в океані, морі. Утворюються після відколювання країв льодовика, які опускаються в воду. Більше 5/6 маси льодовика знаходиться під водою.

Акваторія (від латинського aqva — вода) — ділянка водної поверхні певної водойми.

Активна температура — температура повітря більша за біологічний мінімум протягом всього періоду вегетації.

Активний вплив на атмосферу — різні впливи людини на хід атмосферних процесів: розсіювання хмар, туману, запобігання граду, послаблення заморозків тощо.

Актинометр — прилад для вимірювання прямої сонячної радіації.

Альбедо — характеристика відбиваючої властивості поверхні по відношенню до сонячної радіації. Визначається відношенням радіації, відбитої даною поверхнею, до радіації, що надійшла на цю поверхню (у відсотках).

Альбедометр — прилад для вимірювання альбедо земної поверхні.

Анемометр — прилад для визначення швидкості вітру.

Анероїд — прилад для вимірювання атмосферного тиску, що діє без рідини.

Аномалія — відхилення показника будь-якого елемента від його багаторічного середнього значення.

Антарктична (арктична) повітряна маса — формується над льодовою поверхнею Антарктиди (Арктики) — дуже холодна, суха і прозора.

Антарктичний (арктичний) фронт -один з головних атмосферних фронтів, що поділяє полярні повітряні маси і помірні. Змінює своє положення по сезонах.

Антициклон — замкнена область підвищеного атмосферного тиску з максимальним тиском в центрі. Вітри в антициклоні огинають центр за годинниковою стрілкою в північній півкулі і проти годинникової стрілки в південній. Низхідний рух повітря в антициклоні обумовлює неутворення хмарності. Влітку переважає жарка та суха погода, взимку — морозна та ясна.

Арідний клімат — сухий клімат, при якому атмосферне зволоження недостатнє для обробки сільськогосподарських культур.

Артезіанські води — напорні підземні води, розташовані у водоносних шарах між водонепроникними.

Атмосфера — повітряна оболонка Землі, пов (язана з нею силою тяжіння.

Атмосферне збурення — загальна назва циклонічних та антициклонічних вихорів в атмосфері.

Атмосферна електрика — електричні явища, що відбуваються в атмосфері (блискавки, вогні Святого Ельма, полярні сяйва).

Атмосферний тиск — тиск, з яким атмосфера діє на земну поверхню і всі предмети, що на ній розташовані.

Атмосферні аерозолі - тверді і рідкі частини, звішені в повітрі. Збільшують розсіювання сонячної радіації і зменшують видимість.

Атмосферні опади — вода в рідкому чи твердому стані, що випадає з хмар чи безпосередньо з повітря на земну поверхню та предмети. З хмар випадають: дощ, мряка, сніг, мокрий сніг, крупа, град, льодяний дощ. З повітря виділяються: роса, рідкий наліт, іній, твердий наліт, паморозь.

Б.

«Бабине літо» — більш чи менш тривалий період теплої та сухої погоди в другій половині вересня, пов (язаний зі стійким антициклоном.

Бакинський норд — див. «бора».

Баланс зволоження — різниця між кількістю опадів та випаровуванням за певний період часу. Додатній баланс зазначає надлишок вологи, від (ємний — нестаток.

Балансомір — прилад для вимірювання величини радіаційного балансу Землі.

Барична ступінь — відстань, на яку атмосферний тиск з висотою зменшується на одиницю.

ується барометричною формулою Бабіне.

Баричне поле — просторовий розподіл атмосферного тиску.

Баричний градієнт — зміна тиску на одиницю відстані. Горизонтальний баричний градієнт розраховується на 100 км і є однією з головних характеристик вітру.

Баричний максимум — див. «антициклон».

Баричний мінімум — див. «циклон».

Барометр — прилад для вимірювання атмосферного тиску. Найчастіше вживають ртутний барометр і анероїд.

Батиметрія — засіб виміру глибин спеціальними приладами (лот, ехолот).

Батометр — прилад для забору проб води з глибини.

Безстічна область — область, яка не має стоку поверхневих вод в океан.

Безстічне озеро — озеро, що не має поверхневого стоку.

Берег — прикордонна межа суходолу і водного простору чи водостоку.

Берегова лінія — лінія перетину поверхні водойми з поверхнею суходолу.

Біла ніч — літня ніч в високих широтах, коли вечірні сутінки відразу переходять в ранкову зорю.

Біфуркація річки — розподіл водного потоку річки на два потоки.

Блинчастий лід — льодові утворення округлої форми, що утворюються в морях Північного Льодовитого океану з льодовикового сала (початкова стадія замерзання води в морі).

Блискавиця — світові явища на горизонті при віддаленій грозі, коли не видно блискавки і не чути грому, але помітне освіщення блискавками хмар.

Болото — надмірно зволожена ділянка суходолу, що має шар торфу потужністю не менше 0,3 м.

Бора — сильний холодний вітер, що направлений вниз по схилу і приносить різке похолодання.

Бореальний клімат — холодний клімат помірних широт з чітко визначеними сезонами року: «клімат снігу та лісу».

Брижі - невеликі, неправильної форми хвилі, що виникають на поверхні води під впливом поривів вітру.

Бриз — вітер, який змінює свій напрямок два рази на добу, дме по берегах морів чи великих озер.

Буруни — хвилі, що з піною розбиваються об підводні та надводні перепони.

Буря — вітер зі швидкістю 20 м/с і більше, що супроводжується значним хвилюванням на морі та руйнуванням на суходолі.

Б (єф — ділянка річки чи каналу, яка розташована безпосередньо біля шлюзу чи плотини. Ділянка, розташована вище плотини — верхній б (єф, нижче — нижній б (єф.

В.

Венці - світлі, кольорові ореоли біля Місяця чи Сонця — явища, що спостерігаються при висококупчастих хмарах.

Верхове болото — оліготрофне болото з надмірними залишками рослин, яке утворюється в умовах живлення виключно дощовими опадами.

Верховодка — підземні води, які накопичуються над тимчасовим підпором (промерзлим ґрунтом тощо).

Видимість, дальність видимості - відстань, на яку вдень обриси предметів, за якими спостерігають, стають нечіткими.

Випаровуваність — гранично можливе випаровування за даних умов погоди, необмежене запасами вологи. Це випаровування з водних поверхней чи з надмірно зволоженого ґрунту.

Випаровування — відрив молекул від водної, снігової, льодової поверхні чи з рослинності, ґрунту, з крапель, звішених в атмосфері.

Високогірський клімат — клімат на значних висотах в горах. Характеризується низьким атмосферним тиском, певними температурою та вологістю повітря, прозорістю та чистотою повітря. Кількість опадів залежить від експозиції схилів.

Високошаруваті хмари — молочно-сірий шар хмар через які Сонце світить нечітким колом, розташовані на висоті 2000 — 6000 м.

Висхідне сковзання — рух теплого повітря по фронтальній поверхні холодного, внаслідок якого утворюються складні хмари.

Висячий льодовик — льодовик, розташований на крутих схилах гір, який не досягає підошви хребта.

Витік — початок річки, місце з якого з (являється постійна течія води в руслі.

Витрати води — кількість води, що протікає в одиницю часу через живий переріз русла. Одиниці виміру — м3/с, на малих річках — л/с.

Витрати наносів — кількість наносів, що переносить водний потік через поперечний переріз в одиницю часу. Вимірюється в кг/с.

Витрати тепла на випаровування — один з елементів теплового балансу земної поверхні, є добутком захованої теплоти випаровування (L) на швидкість випаровування (E).

Вихор — атмосферне утворення з обертальним рухом повітря навколо певної осі (циклон, тромб, торнадо, смерч).

Вітер — горизонтальне переміщення повітря.

Вітрові течії (дрейфові) — поступові рухи води, що виникають внаслідок постійно діючих вітрів.

Вітрові хвилі - коливальні рухи води на поверхні водойм, що виникають внаслідок дії вітру.

Внутрішні води — річки, озера, моря, розташовані на одному материку чи в межах країни, області тощо.

Внутрішні моря — моря, які з усіх сторін оточені суходолом і сполучаються з океаном протоками.

Водний баланс — різниця між надходженням і витратами води в межах окремої ділянки річкового обміну за певний період часу.

Водний переріз — переріз потоку в гідрометричному створі для визначення витрат води в ньому.

Водний режим — зміна в часі рівней і об (ємів води в річках озерах, болотах.

Водні маси — маси води, сформовані в Світовому океані з певними властивостями і характеристиками.

Водність річок — кількість води, що несуть річки за певний період часу (рік, місяць, повінь) в порівнянні із середнім значенням для цього періоду.

Водність хмар — маса крапель води чи кристалів льоду в одиниці об (єму хмарного повітря.

Водогосподарчий баланс — співставлення водних ресурсів зі споживанням води в межах певного району.

Вододіл — лінія, що поділяє сток атмосферних опадів в різні річкові басейни.

Водозапаси снігу — кількість води в сніговому покрові, залежить від щільності снігу та його висоти.

Водозбір (водозбірний басейн) — територія, з якої води потрапляють в дану річку чи річкову систему.

Водоносний горизонт — шар гірської породи, в якому фільтрується вода по порах, тріщинах, пустотах під дією сили тяжіння.

Водоспад — падіння водного потоку річки з уступу.

Водосховище — штучна водойма, створена з метою регулювання стоку, роботою ГЕС чи іншою народогосподарчою необхідністю.

Водотривкий шар — верхня поверхня водонепроникних гірських порід.

Воклюз — джерела в карстових областях.

Вологість повітря — вміст водяної пари в повітрі, характеризується пружністю водяної пари, відносною вологістю, дефіцитом вологи, точкою роси.

Вологий клімат (гумідний) — клімат з надмірним зволоженням, де кількість опадів перевищує випаровування.

Вологоадіабатичний градієнт — зміна температури насиченого повітря при його підйомі чи опусканні на одиницю висоти. При підйомі він дорівнює -0,50С/100 м, при опусканні - +0,50С/100м.

Вологопустельний клімат — клімат узберіжжя морів, вздовж яких проходять холодні течії.

Г.

Гало — оптичне явище в атмосфері, що виникає внаслідок заломлення та відбиття світла в льодяних кристалах перисто-шаруватих хмар, у вигляді білого кола навколо Місяця чи Сонця.

Гейзер — джерело, що періодично фонтанує гарячою водою та парою і є одним із проявів пізніх стадій вулканізму.

Геократичні рухи — зміни рівня океану внаслідок руху земної кори. Представлені трансгресіями та регресіями моря.

Геострофічний вітер -рівномірний, прямолінійний рух повітря при відсутності сили тертя, при рівновазі сили баричного градієнту та відхиляючої сили обертання Землі (сили Коріоліса).

Гирло річки — місце, де річка впадає в океан, море, озеро чи іншу річку.

Гігрометр — прилад для вимірювання вологості повітря.

Гідрограф — графік зміни в часі витрат води за рік чи сезон.

Гідрократичні рухи — зміна рівня океану, викликана зміною об (єму води.

Гідрологічні розрахунки — розрахунки різних гідрологічних характеристик (розподілу річного стоку, норм стоку, максимальних та мінімальних рівней тощо) різними методами в інженерній гідрології.

Гідрологія — наука, що вивчає природні води в межах гідросфери Землі.

Гідрометеори — синонім атмосферних опадів.

Гідрометричний створ — закріплений на місцевості поперечний переріз через річку для виміру швидкостей потоку води.

Гідросфера — водна оболонка Землі, до складу якої входять океани, моря та континентальні водні маси.

Гірськодолинні вітри — вітри, що дмуть вниз по схилах гір в долину вночі, навпаки — вдень.

Глетчер — нижній шар льодовика, лід зі щільністю 0,8 г/см3.

Глибинні течії - течії, що утворюються в товщі води поза дією вітру, головним чином внаслідок різної щільності води.

Гляціологія — наука, що вивчає льодовики.

Головний атмосферний фронт — фронт, якій поділяє основні повітряні маси (арктичний, полярний, тропічний).

Гололід — шар льоду, що виникає на поверхні суходолу та предметах від намерзання крапель переохолодженого дощу чи мряки.

Град — опади у вигляді льодяних ядер шаруватої будови, що випадають влітку з купчасто-дощових хмар.

Градієнтний вітер — вітер поза шаром тертя, що виникає під дією баричного градієнта, сили Коріоліса та відцентрової сили (вітер, що дме по коловим ізобарам).

Гроза — атмосферне явище, пов (язане з електричними розрядами в купчасто-дощових хмарах. Супроводжується блискавкою та громом.

Ґрунтові води — підземні води, розташовані на першому від земної поверхні водотривкому шарі.

Грязьові озера — озера, багаті цілющими грязями з мінеральними та органічними сполуками.

ГТК — гідрометричний коефіцієнт, який характеризує зволоженість даної території.

ГТК = ,.

де Р — сума опадів в міліметрах за період з температурами вищими 10 0С,.

— сума температур в графіках за цей час.

Губа — морська затока півночі Росії, що глибоко вдається в суходіл.

Гумідний клімат — клімат, в якому кількість опадів перевищує випаровування, а надлишки води чи накопичуються, чи стікають у вигляді річок.

Густота річкової мережі - відношення суми довжин всіх річок басейну до площі басейну.

Д.

Дельта — форма жерла річки у вигляді окремих проток, рукавів, що виникають внаслідок великої кількості наносів, що переносить річка.

Дефіцит вологості - різниця між пружністю насичення та фактичною пружністю повітря, визначена в мб.

Джерело — природний вихід на земну поверхню підземних вод.

Дзеркало вод — водна поверхня озера, водосховища, верхня межа ненапорних підземних вод в водоносному шарі.

Диск Секкі - прилад для виміру прозорості води в водоймах.

Дистрофне озеро — озеро, бідне на речовини живлення, поширені в заболочених місцях.

Добова амплітуда — різниця між найвищим та найнижчим значеннями за добу метеорологічного елемента.

Довгохвильове випромінювання — випромінювання в діапазоні хвиль від 4 до 120 мк.

Довжина річки — відстань річки від витоку до гирла.

Донний лід — лід, що утворюється на дні водойми при опусканні переохолоджених мас води.

Донні відкладення — накопичення твердого матеріалу на дні водойми.

Дощ — рідкі опади, що випадають з хмар у вигляді крапель діаметром від 0,5 мм і більше.

Дрейф льоду — рух льоду в морі, викликаний вітрами і течіями.

Дрейфові течії - див. вітрові течії.

Е.

Евтотрофне озеро — водойм з великим вмістом поживних речовин, в якій створюються сприятливі умови для розвитку рослинності.

Екваторіальна депресія — смуга низького атмосферного тиску, що охоплює земну кулю на екваторіальних широтах, і зміщується в травні - вересні на 150 — 200 північної широти. З екваторіальною депресією пов (язана зона конвергенції і активної конвекції.

Екваторіальне повітря — повітряні маси, що формуються в області екватора. Характеризуються температурами 260 — 280 С, високою насиченістю вологою.

Екваторіальний мусон — див. тропічний мусон.

Екзосфера — зовнішня частина земної атмосфери, що розташована на висоті біля 800 км. Складена з водню, гелію.

Епілімніон — верхній шар води в озерних водоймах.

Естуарій — однорукавне, лійкоподібне гирло річки, що поширюється в сторону моря. Утворюється припливно-відпливними явищами, коли прилегла частина моря має більші глибини.

Ефективне випромінювання — різниця між власним випромінюванням земною поверхнею і зустрічним випромінюванням, що до неї надходить з атмосфери. При ясному небі ефективне випромінювання високе, із збільшенням хмарності воно зменшується.

Ж.

Живлення річок і озер — поверхневі (дощові, снігові і льодовикові) та підземні води, що надходять в річки і озера.

З.

Забереги — тонкий лід, що утворюється вздовж берегів водойм перед його повним замерзанням.

Заводь — річна затока, в якій течія води не простежується.

Загатне озеро — озеро, що утворилось внаслідок гірських обвалів.

Зажор — скопичення в руслі річки мас донного льоду в осінній період перед льодоставом.

Закраїна — смуга відкритої води між льодяним покривом та берегом, утворюється навесні перед скресом річки.

Заморозок — зниження температури повітря до від (ємних значень на загальному фоні додатніх температур.

Засів хмар — введення в хмари реагентів (тверда вуглекислота, дими йодистого срібла тощо) для зміни фазового стану хмар.

Засуха — нестача чи відсутність опадів на протязі тривалого періоду при підвищених температурах та зниженні вологості повітря, внаслідок чого зникають запаси вологи в ґрунті.

Засушлива зона — зона, в якій можлива повторюваність засух на загальному фоні помірного зволоження.

Затока — частина океану, моря, озера, що заходить в суходіл, але має вільний водообмін з основною частиною водойми.

Затор льоду — нагромадження крижин під час льодоходу в вузьких місцях річки чи на річках, що течуть з півдня на північ.

Звивистість річок — зміна лівих і правих поворотів русла річки. Вимірюється коефіцієнтом звивистості, що підраховується як відношення довжини всієї річки до прямої лінії, що з (єднує витік і гирло.

Зиб (мертва зиб) — довгі і пологі хвилі на поверхні океанів і морів, що утворюються після припинення вітру під дією сили інерції.

Злива — короткочасні опади значної інтенсивності.

Зони дивергенції в океані - зони розходження поверхневих течій. Супроводжується висхідними потоками, в яких глибинні води виносяться на поверхню океану.

Зони конвергенції в океані - зони сходження і занурення поверхневих вод Світового океану. Формуються в зонах зіткнення теплих і холодних течій.

Зоря — світові явища в атмосфері, пов (язані з розсіюванням світла в атмосфері перед сходом чи після заходу Сонця.

І.

Ізобари — ізолінії величин атмосферного тиску.

Ізобати — ізолінії глибин океану, моря, озера.

Ізогаліни — ізолінії однакової солоності води.

Ізогієти — ізолінії однакових сум опадів за певний проміжок часу.

Ізотахи — ізолінії однакових швидкостей (вітру, водного потоку тощо).

Ізотерми — ізолінії однакових температур.

Імла — скаламучення повітря внаслідок присутності в ньому зважених частинок: пилу, диму, гарі.

Інверсія температури — підвищення температури повітря з висотою в якому-небудь шарі атмосфери. Приземні інверсії пов (язані переважно з охолодженням повітря від ґрунту в вечірні і нічні години.

Індекс зволоження (за Г. Н.Висоцьким) — відношення річної суми опадів до числа випаровуваності.

Індекс сухості (за М.І.Будико) — відношення величини річного радіаційного балансу підстилаючої поверхні до суми тепла, необхідного для випаровування річної кількості опадів на цій площі. Якщо індекс сухості менше 0,45 — клімат характеризується як надмірно вологий, від 0,45 до 1,0 — вологий, від 1,0 до 3,0 — недостатньо вологий, більше 3,0 — сухий.

Іній — шар кристалів льоду, що утворюється на горизонтальних поверхнях (ґрунті, траві, предметах) шляхом сублімації водяної пари внаслідок їх радіаційного вихолоджування до від (ємних температур. Утворюється в ясні тихі ночі.

Інсоляційна експозиція — положення поверхні (схилів долини, яру, хребта тощо) по відношенню до сторін світу і до кута падіння сонячних променів на цю поверхню. Різна інсоляційна експозиція викликає на схилах різний прогрів поверхні, що призводить до різниці в кліматі, рослинності, ступені зледеніння тощо).

Інсоляція — приток сонячної радіації (в калоріях) на одиницю площі горизонтальної поверхні (1см2) за одиницю часу (1 хвилина).

Інтенсивність сніготанення — кількість води, що утворюється в процесі танення снігу за одиницю часу.

Інфільтрація — проникнення води в ґрунт і її рух до рівня підземних вод.

Інфлюація — витікання поверхневих вод крізь тріщини, канали та лійки в товщу земної кори.

Іоносфера — шари атмосфери від висоти 80 км до 600 км, які характеризуються високим вмістом іонів і вільних електронів. Іонізація відбувається під впливом ультрафіолетових променів сонячної радіації.

К.

Каптаж — пристрої, що дозволяють збирати та виводити підземні води на поверхню для їх виміру та використання. Найпростіші види каптажу — колодязь і свердловина.

Карти синоптичні - карти, на яких цифрами та символами нанесені результати метеорологічних спостережень на мережі станції в певний момент. Карти складаються для прогнозування погоди.

Клімат — багаторічний режим погоди в даному місці.

Кліматична норма — кількісна характеристика клімату, отримана з багаторічного ряду спостережень.

Кліматична область — область Землі, що має певний тип клімату і є частиною кліматичної зони.

Кліматичні пояси — великі підрозділи земної поверхні, які за кліматичними умовами мають характер широтних поясів (виділяють за особливостями режиму температури і опадів).

Кліматотворні процеси — атмосферні процеси, що визначають характер клімату в межах тієї чи іншої області чи всієї Землі (теплообіг, вологообіг, загальна циркуляція атмосфери).

Кліматотворні чинники — чинники, що визначають характер клімату: широта місця, висота над рівнем моря, розподіл суходолу та океану, орографія, льодовий, сніговий та рослинний покриви, океанічні течії.

Коефіцієнт арідності - функція від опадів і температури, що показує відносний нестаток опадів в даній місцевості. Він дорівнює:

.

де, А — річна амплітуда температур,.

(- географічна широта,.

Rmax — найбільша річна сума опадів (за багаторічний період),.

Rmin — найменша річна сума опадів (за багаторічний період),.

R — норма опадів.

В центрі Сахари коефіцієнт арідності дорівнює 0.

Коефіцієнт континентальності - характеристика ступені континентальності клімату. Він дорівнює:

.

де, А — річна амплітуда повітря,.

(- широта місця.

Коефіцієнт стоку — відношення величини стоку до кількості опадів на цій території за певний період. Визначається в відсотках.

Кольматаж — заповнення пор ґрунтів мілкими мулистими чи глинистими частинками, що вносить під час фільтрації через ґрунт вода. Явище кольматажу використовується для боротьби з фільтрацією води з каналів або через греблі.

Компенсаційні течії - горизонтальні переміщення водних мас, які поповнюють збитки води на якій-небудь ділянці океану, моря, озера. Можуть розвиватись як в поверхневих, так і в глибинних шарах, наприклад, міжпасатні протитечії.

Конвективні опади — опади, які випадають з купчасто-дощових хмар: злива, град, снігова крупа, зливний сніг.

Конвективні хмари — хмари, що виникають в результаті конвекції, коли висхідні потоки повітря досягають рівня конденсації і поширюються вище нього (родина купчастих хмар).

Конвекційні течії (щільностінні) — течії, що виникають в вузьких протоках, які пов (язують дві водойми різної солоності. Частіше мають два токи води: по дну вода надходить з більш солоної водойми, по поверхні - з менш солоної.

Конвекція в атмосфері - вертикальні переміщення окремих кількостей повітря в атмосфері, що залежать від різниці температури в горизонтальному напрямку.

Конденсація — процес переходу речовини з газоподібного стану в рідкий. В атмосфері конденсація відбувається при наявності ядер конденсації при зниженні температури до точки роси.

Континентальне повітря — повітряні маси, що формуються над континентом.

Континентальний (головний) вододіл — головна вододільна лінія материка, що поділяє басейни стоку різних океанів.

Континентальний клімат — клімат, характерний для внутрішніх районів материків та узберіжжя океанів, в яких володіють континентальні повітряні маси. Характеризується високою амплітудою температури повітря, малою сумою опадів і слабими вітрами.

Континентальність клімату — сукупність характерних особливостей клімату, визначених впливом материка на процеси кліматотворення. Головна характеристика континентальності клімату — річна амплітуда температури повітря: чим вона більша, тим більш континентальний клімат.

Крик — назва річок і тимчасових водостоків в Австралії, що пересихають.

Кругообіг води — безперервний процес обертання води на земній кулі, що відбувається під впливом сонячної радіації і дії сили тяжіння.

Крупа — тверді опади, що випадають частіше за все восени чи ранньою весною з купчасто-дощових хмар у вигляді снігоподібних ядер неправильної форми.

Купчасті хмари — хмари конвекції, у вигляді куполів, бугрів, башен, що розвиваються в вертикальному напрямку. Виникають переважно влітку вдень на висоті 500 — 1000 м і розвиваються до висоти 2 — 3 км.

Купчасто-дощові хмари — хмари конвекції, темні основи яких знаходяться на висоті 100−200 м і складені з водних крапель, а білі вершини простягаються до висоти 8−10 км, інколи — до 14 км і складені з льодових кристалів. З ними пов (язані зливові опади і грозові явища.

Курвіметр — прилад для виміру довжин кривих ліній на картах чи планах.

Крайові моря — моря, прилеглі до материків і слабо окреслені від океану.

Л.

Ламінарний рух — рух частинок по паралельних лініях з певною малою швидкістю. Характерний для руху підземних вод.

Левада — назва листяних лісів в заплавах річок півдня України і Росії.

Лиман — затоплене розширене гирло річки, що перетворилось в мілку затоку.

Лід — вода в твердому стані зі щільністю 0,8 г/см3.

Лізиметр — прилад для вимірювання кількості води, що просочилась углиб крізь верхні шари ґрунту. Складається з металічного баку, в якому розміщується ґрунтовий моноліт. Вода, що надійшла, збирається у водозбірну посудину і вимірюється мензуркою.

Лімнологія — наука про озера.

Лінзи підземної води — залягання підземних вод у вигляді окремих лінз. Часто так залягають прісні води на нижніх солоних.

Лінії току — лінії, що визначають напрямок вітру в полі швидкостей.

Літораль — зона узберіжжя морського дна, що осушується під час відпливу. Розташована між рівнем найвищого припливу і найнижчого відпливу.

Льодовий режим — чергування процесів утворення, танення та переміщення льоду в річках та водоймах.

Льодовик — багаторічні природні накопичення льоду на земній поверхні, що рухаються. Утворюються з твердих атмосферних опадів в тих районах, де протягом року відкладається більше, ніж відтає та випаровується.

Льодовикове молоко — мутно-біла від зважених наносів вода бурхливих підльодовикових потоків.

Льодовикове озеро — озеро, що виникло в заглибинах поверхней, пов (язаних з діяльністю льодовика. Широко представлені в Карелії, Фінляндії, на Кольському півострові, Лабрадорі тощо.

Льодовиковий вітер, стоковий вітер — вітер, що дме над льодовиком вниз по течії останнього. Зумовлений охолодженням повітря поверхнею льоду.

Льодовиковий язик — частина долинного льодовика, що лежить нижче снігової лінії. Тут відбуваються зменшення льодяної маси внаслідок танення.

Льодовикові щити, покриви, куполи — льодовики розтікання, в яких напрямок руху і форма не залежать від рельєфу земної поверхні, а зумовлені радикальним розтіканням льоду (з одного центру). Профіль поверхні має вигляд напівовалу. Розвиваються тільки там, де снігова лінія опускається до рівня океану.

Льодові явища — складові льодового режиму річки. До них належать: шуга, донний лід, поверхневий лід, забереги, затори, зажори.

Льодопад — ділянки льодовика, розбиті глибокими розселинами і тріщинами на окремі глиби. Утворюються в місцях крутого перегину повздовжнього профілю ложа льодовика.

Льодостав — стан поверхні водойми, покритої шаром льоду.

Льодохід — рух крижин на річках.

Льодяна кірка — шар льоду, що утворюється на поверхні ґрунту чи на деякій глибині під поверхнею в умовах чергування відлиг та морозів.

Льодяна хмара — хмара, складена з льодяних кристалів. До них належать хмари верхнього ярусу вище 6000 м над земною поверхнею: перисті, перисто-купчасті, перисто-складні.

Льодяне сало — накопичення на поверхні води змерзлих льодяних голок у вигляді плям чи тонкого суцільного шару сірувато-свинцового кольору, що має вигляд застиглого сала.

Льодяний дощ — замерзлі при випадінні краплі дощу, коли нижній шар повітря має від (ємну температуру.

Льодяний покрив — лід, що утворюється в холодний період року на поверхні океану, моря, озера, річки. В високих широтах існує постійно протягом року.

Льодяні голки — дуже дрібні крижані кристали розміром до 1 мм, що парять в повітрі.

М.

Майна — теж, що й «ополонка», ділянка чистої води в нерухомому льодяному покриві річки. Утворюється на річках в місцях зі швидкою течією, в зонах виходу підземних вод тощо.

Макроклімат — клімат великих географічних регіонів.

Максимальна температура — найвища температура повітря, ґрунту чи води протягом певного проміжку часу: доби, місяця, року чи за багаторічний період.

Максимальний термометр — ртутний термометр, який фіксує найвищу температуру між двома термінами спостереження.

Мала вода — найнижчий рівень води в морі чи океані при відпливі.

Межень — період внутрирічного циклу, протягом якого в річці спостерігаються стійкі низькі рівні і витрати води. В помірних широтах розрізняють зимову і літню межені.

Мезосфера — шар атмосфери між стратосферою і іоносферою від 40 км до 80 км. Характеризується зниженням температури від 00 до -900С.

Мезотрофні болота — перехідні болота від низинних до верхових.

Меліорація клімату — покращення клімату шляхом зміни кліматичного режиму в потрібну людині сторону: насадження лісосмуг, зрошення, обводнення тощо.

Металімніон — шар води в водоймах, в межах якого в період літньої прямої стратифікації температура різко знижується із збільшенням глибини.

Метеори — короткочасні спалахи в атмосфері, що виникають при вторгненні в неї з космічною швидкістю невеликих твердих частинок.

Метеорологічна ракета — ракета, призначена для досліджень верхніх шарів атмосфери (виміру тиску, температури, складу повітря тощо).

Метеорологічна станція — станція для проведення спостережень за погодою. Складена з метеомайданчика, на якому розташована більшість приладів, що фіксують метеоелементи, і замкненого приміщення, в якому встановлюється барометр і барограф і ведеться обробка спостережень.

Метеорологічний супутник — штучний супутник Землі, в програму роботи якого входить фотографування хмарності і інші спостереження за станом нижнього стану атмосфери.

Метеорологічні елементи — характеристики стану нижнього шару атмосфери, до яких відносяться: температура і вологість повітря, атмосферний тиск, видимість, хмарність, опади, заметілі, грози тощо).

Метеорологія — наука про атмосферу. Основні об (єкти дослідження: склад і будова атмосфери, тепловий режим атмосфери, волого обіг, загальна циркуляція, електричні поля, оптичні і акустичні явища.

Метод аналогів — метод довготривалих прогнозів погоди, в основі яких лежать висновки про майбутні атмосферні процеси і про майбутнє погоди по аналогії з такими, що раніше відбулися.

Міжмерзлотна вода — вода зони багаторічної мерзлоти, що залягає між блоками цієї мерзлоти (майже завжди солона).

Міжнародна класифікація хмар — поділ хмар на класи, види, різновиди за висотою нижньої підошви та генезису.

Міжпасатні течії - див. компенсаційні течії.

Міжпластова вода — вода, що знаходиться між двома водонапірними пластами.

Мікроклімат — клімат невеликої ділянки, наприклад, схил гори, узлісся, міського майданчика тощо. Маються на увазі особливості клімату, якими він відрізняється від загальних кліматичних характеристик.

Мілина (банка) — неглибоке місце в річці, озері, морі, небезпечне для судноплавства.

Мілібар — одиниця атмосферного тиску, що дорівнює 1000 дін/см2, одна тисячна частка бара. Тиск в 1 мб дорівнює тиску в 0,75 мм ртутного стовпчика.

Міліметр ртутного стовпчика — одиниця атмосферного тиску, що дорівнює тиску стовпчика ртуті висотою в 1 мм при нормальній силі тяжіння (на рівні моря і широті 450).

Мінеральне озеро, соляне озеро — озеро, вода якого сильно мінералізована, тобто містить велику кількість солей.

Мінеральні води — води з підвищенним вмістом деяких хімічних елементів і сполук, а також газів. Межею прісних і мінеральних вод вважають солоність в 1 г/л. Мінеральні води часто володіють цілющими властивостями.

Мінімальна температура — найменша температура повітря, ґрунту, води, що спостерігалась в даному місці чи даній області протягом деякого часу: доби, місяця, року тощо.

Мінімальний термометр — спиртовий термометр для визначення найнижчої температури між двома термінами спостереження. В капілярі термометра знаходиться легкий штифт з потовщеннями на кінцях. При зниженні температури штифт захоплюється меніском спирту, що опускається внаслідок сили поверхневого натяжіння. При підвищенні температури штифт залишається на місці і показує мінімальну температуру.

Міраж — явище аномальної рефракції світла в атмосфері, при якому крім предметів в їх дійсному положенні, являються також їх уявні зображення, які є результатом повного внутрішнього відбиття в атмосфері.

Містраль — сильний та холодний північно-західний вітер на середземноморському узбережжі Франції в долині р. Рони.

Місцевий стік — поверхневий стік, який формується в межах району.

Місцеві вітри — вітри, що утворюють характерний для даного регіону режим погоди і мають велику повторюваність (фен, сирокко, самум, хамсин, чінук, баргузин, бора тощо).

Місцеві циркуляції атмосфери — циркуляції атмосфери над порівняно невеликою територією чи акваторією, обумовлені їх специфічними особливостями, наприклад, бризи, гірсько-долинні вітри тощо.

Модуль стоку — кількість води, що стікає в одиницю часу з одиниці площі водозбірного басейну. Є відношенням витрат води на площу водозбору, одиниці виміру — л/с з км2.

Мокрий сніг — сніг, що випадає при близьких до нуля додатних температурах повітря, коли сніжинки підтають або разом зі снігом випадає дощ, іде лапатий сніг.

Молодий циклон — фронтальний позатропічний циклон, що має теплий сектор, обумовлений теплим фронтом, а з тилу — холодним.

Море — відокремлена частина океану, що відрізняється своїми властивостями (солоністю, прозорістю, температурою та біологічним складом).

Моренне озеро — озеро, що займає западину серед моренних відкладень.

Морська вода — вода морів і океанів. Середня її солоність — 35 г/л.

Морське повітря — повітряні маси, що формуються над поверхнею моря. Вони характеризуються вологовмістом і зменшеною річною амплітудою температури: взимку він тепліше континентального, влітку — холодніше.

Морський клімат — клімат, особливості якого визначаються переважаючим впливом моря (основними властивостями морського повітря).

Морський лід — лід, що утворюється при замерзанні морської води при температурі нижчої за нуль. При утворенні морського льоду між цілком прісними кристалами льоду опиняються дрібні краплі солоної води, які поступово стікають вниз.

Морські течії - поступальні рухи водних мас в океанах і морях, обумовлені вітром, гравітаційними причинами, різною щільністю води.

Мусони — стійкі вітри нижнього шару тропосфери, що протилежно змінюють свій напрямок два рази на рік. Зимовий мусон має напрямок з суходолу на море, літній — з моря на суходіл. Характерні райони мусонів — східні узбережжя материків, а також тропічні широти північної півкулі.

Мутність води — концентрація твердих зважених частинок в водах потоків та водойм. Одиниці виміру — г/м3 чи мг/л.

Н.

Навітряний схил — схил якого-небудь орографічного елементу, обернений в сторону звідки дме вітер.

Надмірне зволоження — переважання опадів над випаровуванням. Характерне для вологого клімату.

Налідь — льодяне утворення, що виникло внаслідок замерзання води, що виходить з тріщини льоду на його поверхню. Може утворюватись на поверхні ґрунту внаслідок виходу на поверхню ґрунтових вод.

Наст — льодяна корка на поверхні снігового покриву. Утворюється внаслідок короткочасного підтавання верхнього шару снігу.

Низинні болота (евтотрофні) — болота ґрунтового живлення, що розвиваються в умовах забезпечення ґрунтовими водами, багатими солями. Мають площину поверхню і багату різноманітну рослинність.

Низхідне джерело — джерело, що живиться з водотривкого пласта, в якому рівень води знаходиться вище місця виходу джерела на поверхню.

Низький антициклон — антициклон, що розвивається в холодному повітрі і починається у поверхні Землі.

Норма стоку — середнє значення стоку за певний період часу, що підраховується по багаторічним спостереженням.

Нуль графіка водомірного посту — умовна горизонтальна площина, від якої відраховують висоту рівня води на даному посту. Він назначається завжди нижче найнижчого рівня води, щоб висоти рівня завжди залишались додатніми.

О.

Обвалування — загромадження земляними валами території для захисту від затоплення водами прилеглих водойм.

Обводнення — підвищення водозабеспечення господарських та побутових заходів в маловодних районах шляхом використання місцевого стоку і підземних вод чи каналами з районів, забезпечених водою.

Об (єм водосховища, повний — об (єм чи вміст геометричної фігури, утвореної чашею водосховища і поверхнею води в ній. Вимірюється в м3 чи км3.

Об (єм стоку — кількість води, що проходить через створ водостоку за деякий період часу. Для підрахування об (єму стоку необхідно середні витрати води помножити на число секунд за певний період часу. Одиниці - км3.

Огиви — смуги на поверхні льодовика у вигляді більш чистого та забрудненого льоду.

Озера — водойми повільного водообміну, розташовані в заглибинах суходолу і не пов (язані протоками з морями та океанами.

Озерні відкладення — осадові утворення, що накопичуються в озерних басейнах. Представлені сортованими осадками різного складу: від пісків до глин.

Озерність, коефіцієнт озерності - відношення суми площі водної поверхні озер до площі всього басейну.

Озон в атмосфері - трьохатомарний кисень (О3). В нижніх шарах атмосфери його вміст незначний. Найбільша його концентрація в стратосфері між висотами 10 і 40 км. Озон значно поглинає ультрафіолетову радіацію.

Озонові дири — зменшення вмісту озону в стратосфері на 10−40%. Пов (язано це з дією фреонів, зменшенням кількості кисню при запусках космічних кораблів та польотами реактивних літаків. Чітко виявляється при надмірно низьких температурах.

Океанічні жолоби, западини — довгі вузькі зниження дна океанів з глибиною більше 6000 м. Є зоною субдукції, тобто зоною занурювання більш важкої океанічної тектонічної плити під більш легку — материкову.

Океанічність клімату — властивість клімату протилежна континентальності.

Океанологія — наука про Світовий океан як частину гідросфери.

Оклюзія циклону — в циклоні, швидко рухаючись, холодний фронт наздоганяє теплий і змикається з ним, в наслідок чого повітря теплого сектору циклону витискується вгору. Характеризується сильними зливовими опадами. Після оклюзії циклон заповнюється холодним повітрям і припиняє свою дію.

Око бурі - центр тропічного циклона діаметром в декілька десятків кілометрів із повільним вітром, відсутністю опадів і ясним небом.

Оліготрофне болото — див. «верхове болото».

Оліготрофне озеро — глибоке, бідне рослинним планктоном, з малою мінералізацією і рівномірним розподілом кисню влітку і взимку.

Опадомір — прилад для виміру опадів з приймальною площею 200 см² і вітровим пелюстковим захистом.

Орографічні хмари — хмари, що виникають при адіабатичному підйомі повітря і його перетіканні через гірський хребет.

Осередок повітряної маси — район, в якому повітряна маса формується як одне ціле.

П.

Паводок — значне підвищення водності річки в межах річного циклу, що виникає нерегулярно, утворюється під час сильних дощів чи під час відлиги.

Падіння річки — різниця висот рівнинної поверхні води річки в двох різних точках на деякій відстані.

Пак — потужний, багаторічний лід океану, що утворюється в полярних широтах. Товщина від 3 до 10 м.

Палеокліматологія — наука, що вивчає кліматичні умови Землі в минулі геологічні епохи.

Паморозь — відкладення кристалів льоду на гілках дерев, стінах, стовпах. Тобто вертикальних поверхнях, внаслідок сублімації водяної пари при надходженні теплої повітряної маси.

Пасат — постійні вітри в тропічних широтах, що дмуть по звернених до екватора периферіях тропічних антициклонів. У поверхні Землі внаслідок тертя і дії сили Коріоліса з переважаючим напрямком в північній півкулі - північно-східним, в південній — південно-східним.

Пелагіаль — товща води озер, морів, океанів, що є середовищем життя організмів (нектону і планктону).

Перекат — характерна для рівнинних річок форма дна на ділянках між меандрами, що утворюється внаслідок відкладання наносів.

Перетворення водного балансу — система заходів, направлена на збільшення об (ємів більш важливих для народного господарства видів природних вод за рахунок скорочення інших, менш важливих.

Перисті хмари — окремі тонкі білі нитки, зібрані в пучки, гряди тощо. Складені з льодяних кристалів, спостерігаються вище 6000 м. Міжнародна назва — Cirrus. Поява перистих хмар в західній частині горизонту в наших регіонах пов (язана з наближенням фронтів і циклонів. Рівномірно розташовані на небосхилі перисті хмари говорять про стійкість даної погоди.

Перисто-купчасті хмари — гряди чи купи тонких білих хмар без тіні, побудовані з дрібних елементів. Складені з льодяних кристалів. Спостерігаються вище 6000 м над земною поверхнею. Їх з (явлення пов (язане з наближенням холодного фронту. Міжнародна назва — Cirrocumulus.

Перисто-шаруваті хмари — «білясте прозоре покривало», складене з льодяних кристалів. З (являється при наявності навколо Сонця чи Місяця оптичних явищ — гало тощо. Спостерігається вище 6000 м над поверхнею Землі і пов (язані з наближенням теплого фронту. Міжнародна назва — Cirrostratus.

Пилова буря — переніс сильним вітром в великих кількостях частинок пилу і піску. Поширені в пустелях, напівпустелях, в орних степах, де дмуть сильні вітри.

Підземний лід — лід, що залягає в мерзлих верхніх горизонтах ґрунту.

Підземний стік — переміщення води в підземних шарах ґрунту під впливом гідравлічного напору чи під дією сили тяжіння.

Підземні води — води, що знаходяться в верхній частині земної кори. Заповнюють проміжки, пори, тріщини, пустоти. В ґрунті заповнюють капіляри. Поділяються на води зони аерації, ґрунтові і артезіанські.

Підпір — підвищення рівня води в річці в результаті побудови греблі чи природних перепон: звуження русла, заростання русла, зажори, затори тощо.

Підстилаюча поверхня — поверхня Землі - ґрунт, рослинність, лід, вода, що взаємодіє з атмосферою.

Плавні - заболочені чи підтоплені ділянки річок у гирла, вкриті важкопрохідними заростями вологолюбної рослинності.

Плесо — глибока ділянка русла річки, розташована між перекатами.

Плювіограф — самописний прилад для реєстрації рідких атмосферних опадів.

Поверхневий стік — стік води атмосферних опадів з певної території в річки.

Повінь — щорічно повторювана фаза водного режиму, що характеризується найбільшою кількістю води в річці та максимальними рівнями.

Повітряна маса — великий об (єм повітря в тропосфері з певними властивостями, що рухається як одне ціле.

Повна вода — найвищий рівень в морі чи океані під час припливу.

Поглинання радіації - трансформація сонячної радіації в теплову підстилаючою поверхнею чи атмосферою.

Погода — стан нижнього шару атмосфери в даному місці в даний час. Характеризується рядом метеорологічних елементів.

Полюс холоду — область з найбільш низькими температурами повітря у земної поверхні. В північній півкулі - це Оймякон з абсолютним мінімумом -720С, в південній — станція «Восток» — -89,20С.

Полярна ніч — період, коли Сонце більше 24 годин не з (являється з-за горизонту. Найкоротша полярна ніч спостерігається на широті 66033((1 добу), найдовша на полюсі - 6 місяців.

Полярне повітря — повітряна маса, що формується над полярними широтами. Відрізняється низькими температурами, сухістю і прозорістю.

Полярний день — період, коли Сонце не заходить за горизонт більше 1 доби. Найкоротша полярна ніч спостерігається на широті 66033((1 добу), найдовша на полюсі - 6 місяців.

Полярний клімат — клімат постійного морозу з температурами майже завжди нижче 00С, кількістю опадів 200−300 мм на рік.

Полярний фронт — межа між помірним повітрям і тропічним. Іноді його називають помірним фронтом.

Полярні кола — паралелі 66033(в північній і південній півкулях, де спостерігаються полярні день і ніч по 24 години.

Попуски води — короткочасні штучні випуски води з водосховищ.

Пороги — мілководні кам (янисті чи скелясті ділянки в руслі річки, утворені внаслідок виходу твердих гірських порід до поверхні Землі.

Прибій — явище руйнування морських хвиль при набіганні їх на берег.

Приглибий берег — берег, підводна частина якого різко збільшує свої глибини.

Приземний шар повітря — шар повітря над земною поверхнею висотою 250 м.

Припай — суцільний льодяний покрив, що примерзає до берега.

Припливи і відпливи — періодичні коливання рівня океану внаслідок сил притягання Місяця і Сонця, відцентрових сил обертання Землі.

Прісна вода — вода з солоністю менше 10/00 (1 г/л).

Прісне озеро — озеро, що має прісну воду. Проточні і стічні озера завжди прісні.

Провальне озеро — карстове озеро, що утворилось внаслідок розчину гірських порід.

Прогноз погоди — складання науково-обґрунтованих передбачень про майбутнє стану погоди.

Прозорість атмосфери — здатність атмосфери пропускати сонячну радіацію. Найбільш прозора атмосфера над Антарктидою.

Прозорість води — здатність води пропускати сонячне світло. Найбільш прозора вода в Саргасовому морі - до 66 м.

Проміле — одна тисячна частка якої-небудь величини. В проміле визначають солоність води, нахил річки тощо.

Протік — вторинне русло річки при його поділі на декілька рукавів.

Протока — вузький водний простір, що поділяє ділянки суходолу і поєднує водні басейни.

Профіль рівноваги — повздовжній профіль річки, що утворився в результаті тривалого розливу, коли всі нерівності дна згладжуються, тобто відкладення і розлив наносів стають рівними між собою.

Профундаль — глибока частина озер, морів, океанів, куди не потрапляють хвилі, вітрове перемішування.

Пружність водяної пари — тиск водяної пари, що утримується в повітрі, в мілібарах (мб).

Пружність насичення — максимально можливий вміст водяної пари при даній температурі.

Пряма сонячна радіація — сонячна радіація, що доходить до земної поверхні у вигляді пучку паралельних променів від Сонця. Змінюється в залежності від висоти знаходження Сонця над горизонтом, прозорості атмосфери та хмарності.

Психрометр — прилад для виміру температури і вологи повітря. Складається з двох термометрів, у одного з яких резервуар обгорнутий змоченим батистом.

Психрометрична будка — жалюзійна будка особливої конструкції, розташована на метеорологічному майданчику. В ній встановлюють психрометр, волосяний гігрометр, максимальний і мінімальний термометри чи самописні прилади.

Пустелі - території з надмірно посушливим кліматом, де випаровуваність в багато разів перевищує річну кількість опадів.

Р.

Радіаційний баланс земної поверхні (залишкова радіація) — різниця між поглинутою радіацією і ефективним випромінюванням цієї поверхні. Річні його величини в цілому для Землі додатні.

Радуга — оптичне явище в атмосфері, що уявляє собою одну, дві чи декілька різнокольорових дуг, що спостерігаються на фоні хмари, якщо вона розташована напроти Сонця. Пов (язана з дифракцією, заломленням і відбиттям світла в водяних краплях.

Рапа — насичена, солями вода солених озер.

«Ревучі сорокові» — традиційна назва сорокових широт південної півкулі, для яких характерні сильні західні вітри і шторми.

Регенерація циклону — вторинне занурення циклону, який почав заповнюватись, внаслідок вторгнення в район циклону свіжої маси холодного повітря.

Регулювання стоку — штучний перерозподіл стоку за часом відповідно вимогам споживання, який відбивається в збільшенні чи зменшенні стоку в порівнянні з природним режимом в певні періоди.

Режим річок — закономірна зміна стану річок за часом, яка залежить в першу чергу від кліматичних умов. Виявляється у вигляді коливань рівней і витрат води.

Реліктові озера — озера, які є залишками моря, що колись існувало на місці, де вони зараз знаходяться.

Рідкий наліт — плівка води, що утворюється на навітряних холодних схилах (стінках) при надходженні теплого повітря.

Річка — водний потік, що тече в сформованому ним руслі. Характеризується довжиною, широтою, площею басейну, глибиною, падінням, рівнями, витратами води і наносів, хімічним складом.

Річкова мережа — сукупність всіх річок, що знаходяться в межах певної території.

Річкова система — сукупність притоків головної річки.

Річковий басейн — частина земної поверхні, з якої стік води потрапляє в окрему річку чи річкову систему.

Річковий стік, об (єм стоку — кількість води, що протікає в річному руслі за певний період часу.

Роза вітрів — діаграма, яка показує повторюваність вітрів різних напрямків в даній місцевості (за місяць, сезон чи рік).

Розсіл, розсільні води — води, в яких вміст розчинених солів складає більше 50 г/л.

Роса — дрібні краплі води, що утворились на поверхні Землі і предметах в результаті конденсації за умов охолодження при нічному ефективному випромінюванні.

Русло — найбільш знижена частина річкової долини, по якій відбувається стік води на протязі всього року.

С.

Самум — шквалистий гарячий вітер з піщаною чи пильною бурею в пустелях Аравії та Північної Африки.

Сапропель — органічний мул, що утворюється на дні застійних водойм в результаті перегнивання залишків рослинних і тваринних організмів.

Світовий океан — водний простір земної кулі за межами суходолу.

Сезонна мерзлота — природне явище, що викликає утворення мерзлих горизонтів, які відтають протягом теплого періоду.

Сейжи — стоячі хвилі в невеликих замкнених водоймах, які є коливанням всієї маси води відносно центра водойми під впливом різної зміни атмосферного тиску.

Сель — короткочасний бурхливий паводок на гірських річках з величезною кількістю наносів, що надає йому характер бруднокамінного потоку.

Семиарідний клімат, напіварідний клімат — клімат із зволоженням, але частими засухами. Характерний для степів.

Середземні моря — моря, які сильно врізаються в суходіл і сполучаються з океаном однією чи декільками протоками.

Середземноморський клімат — вид субтропічного клімату з сухим літом та дощовою зимою.

Сизигійний приплив — найбільший приплив, коли Сонце і Місяць знаходяться з однієї сторони від Землі і їх сили тяжіння складаються.

Сила вітру — швидкість вітру, що визначається в балах за шкалою Бофорта.

Сила Коріоліса — див. відхиляюча сила обертання Землі.

Сила тертя — результуюча напрямків, що діють на одиничний об (єм повітря. Сила тертя зменшує швидкість вітру і відхиляє його напрямок в сторону низького тиску.

Синоптика — наука про передбачення погоди.

Скрес річок — процес руйнування льодового покриву на річках .

Смерч — сильний атмосферний вихор з вертикальною віссю в декілька десятків метрів. Виникає під потужною купчасто-дощовою хмарою і переміщується разом з нею. Швидкість руху повітря в середині смерчу досягає 100 м/с при сильній висхідній складовій.

Сніг — тверді опади у вигляді шестигранних платівок чи шестигранних призм. Випадає в основному з шарувато-дощових хмар.

Снігова крупа — тверді опади, що випадають з хмар у вигляді сніжних білих комочків неправильної округлої форми.

Снігова лінія — межа, вище якої в горах зберігається сніг, який не тане, і не перетворюється в лід.

Снігомір — прилад для визначення щільності снігу.

Снігура — в (язка кашеподібна маса, що утворюється за умов рясного снігопаду на охолоджену воду.

Сніжний покрив — шар снігу, що лежить на поверхні ґрунту, утворюється внаслідок снігопадів. Термін вживається, якщо шар вкриває більше половини видимої поверхні в даному регіоні.

Сніжники — скопичення снігу і фірну в гірських місцях, захищених від вітру, які лежать протягом всього року.

Солоне озеро — озеро, вода якого має солоність від 24,7 0/00 до 47 0/00.

Солярний клімат — клімат, який описується на основі надходження сонячної радіації, інші складові не враховуються.

Сонячна активність — сукупність фізичних змін, які відбуваються на Сонці. Зовнішні прояви сонячної активності - сонячні плями, факели, флоккули, протуберанці тощо. Впливає на зміну погоди та клімату.

Сонячна радіація — випромінювання Сонця, яке поширюється у вигляді електромагнітних хвиль зі швидкістю 300 000 км/с.

Сонячна стала — інтенсивність сонячної радіації, що надходить перпендикулярно верхній межі атмосфери. Стандартне значення її 1,98 кал/хв на 1 см² поверхні.

Сплавина — шар рослинності, який наростає від берегів і утворює майже суцільний покрив на поверхні водойми.

Сріблясті хмари — тонкі хмари, що розташовані на висоті 80 км. Спостерігаються влітку в північній частині горизонту в високих широтах.

Стариця — відокремлена від річки ділянка її колишнього русла. Спочатку є старичним озером, яке поступово заноситься наносами, заростає і перетворюється на болото, а потім — вологі луки.

Стічні води — побутові, промислові, забрудненні відходами промисловості води, які видаляються з території населених пунктів і промислових об (єктів через каналізацію.

Стокові течії в океанах і морях — течії, викликані похилом рівня моря під впливом місцевого підвищення чи зниження від надходження морських чи річкових вод, випадання атмосферних опадів чи випаровування. Наприклад, Флоридська течія.

Стратифікація атмосфери — розподіл температури в атмосфері з висотою. Вона може бути стійкою — вертикальний градієнт температури менший від адіабатичного, нестійкою — більше адіабатичного чи байдужою — дорівнює адіабатичному. Нестійка стратифікація підтримує розвиток конвекції і хмарності.

Стратосфера — шар атмосфери між тропосферою і мезосферою, тобто від 10−18 км до 40−50 км. Містить озон, який активно поглинає ультрафіолетову радіацію.

Стрежень річки — лінія найбільших швидкостей течії в річковому потоці.

Стремнина — порожиста ділянка річки з великими швидкостями.

Струйна течія — переніс повітря в верхній частині тропосфери та нижній частині стратосфери у вигляді вузької течії західного напрямку зі швидкістю 200 км/год.

Сублімація — перехід води з газоподібного стану в твердий.

Сумарна радіація — сукупність прямої сонячної радіації і розсіяної, що надходить на горизонтальну поверхню.

Сумарне випаровування — випаровування з земної поверхні, включає транспірацію рослин.

Сутінки — оптичне явище, що спостерігається перед сходом чи після заходу Сонця.

Сухоадіабатичний градієнт — зміна температури в сухому повітрі, що адіабатично підіймається чи опускається на одиницю відстані по вертикалі. Дорівнює +10С на 100 м.

Сухоадіабатичний процес — адіабатичний процес, що відбувається в ненасиченому повітрі. Зміна температури при підйомі чи опусканні відбувається відповідно сухоадіабатичному градієнту.

Суховій — вітер при високій температурі і низькій вологості повітря. При суховії підвищується випаровування, що призводить до нестачі вологи у ґрунті.

Суцільні опади — опади, що випадають зі складно-дощових хмар: довготривалі, середньої інтенсивності.

Схильний стік — безрусловий стік, що формується в межах схилу.

Т.

Тайфун — назва тропічних циклонів штормової та ураганної сили на Далекому Сході.

Талик — ділянка ґрунту чи гірської породи, що відтала в області багаторічної мерзлоти.

Тальвег — лінія, що з (єднує найнижчі точки дна річкової долини, яру, балки.

Твердий наліт -білий шар з дрібних льодяних кристаликів, що утворюється на повітряних схилах при надходженні теплої маси повітря.

Твердий стік річок — тверді частки, влекомі і звішені в водному потоці річки. Характеризуються об (ємом твердої речовини, який виноситься за одиницю часу через поперечний переріз русла.

Тверді опади — атмосферні опади у вигляді льодяних часток: сніг, крупа, льодяний дощ, град, іній, паморозь, твердий наліт, гололід.

Тектонічні озера — озера, западини яких утворені тектонічними процесами: Байкал, Іссик-Куль, Танган (їка тощо.

Температурна стратифікація — розподіл температури води по вертикалі в морях, озерах, водосховищах.

Тепла повітряна маса — маса повітря, що переміщується на більш холодну поверхню.

Теплий фронт — атмосферний фронт, що рухається в сторону холодного повітря. Частіше пов’язаний з системою шарувато-дощових опадів, суцільними дощами і подальшим потеплінням.

Теплове випромінювання — випромінювання всіх тіл, які мають температуру вище абсолютного нуля.

Тепловий баланс земної поверхні - сума потоків тепла, що надходять та відходять від земної поверхні. Рівняння теплового балансу:

R P B LE = 0,.

де R — радіаційний баланс,.

P — потік тепла від атмосфери до Землі і зворотньо,.

B — потік тепла від Землі в глиб ґрунту і зворотньо,.

LE — витрати тепла та випаровування води.

Рівняння застосовують до любого проміжку часу.

Територіальні води — смуга моря, що прилягає до берега і знаходиться під суверенітетом держави, яка розташована на узбережжі і є складовою території цієї держави. Дорівнює 12 морським милям.

Термальні води — підземні води, що мають підвищену температуру (вище 200С).

Термічний градієнт в атмосфері - зміна температури повітря по вертикалі у вільній атмосфері. Дорівнює 0,60С на кожні 100 м в тропосфері.

Термічний екватор — ізотерма з найбільш високою температурою повітря за місяць. В січні він співпадає з географічним, до липня переміщується на 20−250С північної широти.

Термокарст — процес протанення багаторічних мерзлих ґрунтів, що містять лід. В результаті утворюються котловини, провали тощо.

Точка роси — температура, при якій повітря досягає стану насиченості при даному вмісті водяної пари.

Транзитна річка — річка, водний режим якої не відповідає фізіко-географічним умовам територій, по яких вона протікає, тому що сформована в інших областях.

Транспірація — випаровування води зеленими частками рослин.

Тромб — сильний вихор (смерч) над суходолом діаметром в декілька десятків метрів, що виникає під грозовою хмарою в жарку погоду.

Тропіки — паралелі, які відстоять на 23027(на північ і південь від екватора. В день літнього сонцестояння (22 червня) Сонце опівдні знаходиться в зениті на північному тропіку, а в день зимового сонцестояння (22 грудня) — на південному.

Тропічне повітря — повітряні маси, сформовані в тропічних широтах. Характеризуються високими температурами, низькою відносною вологістю і запиленістю.

Тропічний фронт — зона поділу між тропічним і екваторіальним повітрям.

Тропічний циклон — атмосферний вихор, який виникає в тропічних широтах над теплою морською поверхнею. Супроводжується утворенням потужних грозових хмар, випадінням зливових опадів і штормової сили вітрами.

Тропічні мусони — мусони тропічних широт, найбільш поширені в басейні Індійського океану, в центральних районах Африки, на півночі Австралії. Пов (язані з переміщенням термічного екватора внаслідок більшого прогріву суходолу в північній півкулі.

Тропосфера — нижній шар атмосфери, в якому зосереджено більше 4/5 всієї маси атмосферного повітря і майже вся атмосферна водяна пара. Характеризується зменшенням температури з висотою в середньому на 60С на кожний кілометр.

Туман — скопичення продуктів конденсації, звішених в повітрі безпосередньо над земною поверхнею. Виникає внаслідок охолодження повітря від земної поверхні чи випаровування з теплої води.

У.

Ультрафіолетова радіація — сонячна радіація з довжиною хвилі менше 0,4 мікрона, яку не сприймає око, але має сильний хімічний і фізіологічний вплив.

Улоговина озера — природна заглибина різного походження (тектонічного, завального, льодовикового тощо), заповнена водою.

Ураган — вітер руйнівної сили зі швидкістю 30 м/с і більше.

Уріз води — лінія перетину вільної поверхні води з поверхнею суходолу.

Ф.

Фата-Моргана — складне оптичне явище в атмосфері, складене з декількох форм міражів. Віддалені предмети при цьому видно багаторазово і з спотворенням.

Фен — вітер, який часто буває сильний і поривчастий з високою температурою і низькою відносною вологістю, дує з гір в долини в багатьох гірських системах.

Фірн — зернистий лід, що складається з маси пов (язаних між собою льодяних крупинок. Утворюється в льодовиках.

Фірнове поле (фірновий басейн) — область живлення льодовика, накопичення сніжних опадів та рекристалізації їх при ущільненні в фірн та лід.

Фітоклімат — атмосферні умови в середовищі поширення рослин: в травостої, в кронах дерев тощо.

Фіумари — невеликі річки в середземноморських країнах, які пересихають влітку і мають бурхливі паводки в період зимового півріччя.

Флюгер — прилад для визначення напрямку і швидкості вітру.

Фронт атмосферний — перехідна зона між двома повітряними масами з різними фізичними властивостями. Фронт між повітряними масами, що рухаються, перетинається з площиною горизонту під кутом менше 10. Довжина фронту може бути декілька тисяч кілометрів. Висхідний рух теплого повітря над холодним призводить до утворення хмарних систем.

Фронтогенез — утворення фронту, обумовленого особливостями поля вітру при нерівномірному розподілі температури повітря.

Фронтоліз — розмивання фронту, ослаблення його різкості і зникнення.

Фумароли — міста виділення газо і пароподібних продуктів в кратерах вулканів чи в лавових потоках.

Футшток — рійка з діленнями на водомірному посту для спостережень за рівнем води в морі, річці, озері. Від нуля Кронштадського футштоку Балтійського моря вимірюють абсолютні висоти.

Х.

Хвилі - коливальні рухи водної маси в морях, океанах, озерах, викликані вітром, зміною атмосферного тиску, землетрусами тощо.

Хіоносфера — шар атмосфери, в середині якого можливий постійний додатній баланс атмосферних опадів. Нижня межа хіоносфери при змиканні з гірськими хребтами утворює снігову лінію.

Хмари — скопичення на певній висоті в тропосфері продуктів конденсації водяної пари (водяні хмари) чи кристалів льоду (льодяні хмари), чи тих і других (змішані хмари).

Хмарна система — сукупність хмар, що має певну структуру і займає великий простір (маються на увазі фронтальні та циклонічні системи).

Хмарність — ступінь вкриття неба хмарами в балах від 0 (ясно) до 10 (похмуро).

Ц

Цвітіння води — інтенсивний розвиток низьких рослинних організмів в верхньому шарі води водойм.

Центри дії атмосфери — області високого та низького тиску в атмосфері на картах розподілу тиску на земній кулі.

Циклогенез — утворення циклона, в помірних широтах виникає на фронтах.

Циклон — атмосферний вихор з низьким тиском в центрі. Вітри в циклоні в північній півкулі дмуть проти годинникової стрілки, і в нижньому шарі відхиляються до центру, в південній півкулі - за годинниковою стрілкою. Проходження циклону пов (язане з утворенням потужної хмарності і випадінням опадів.

Цунамі - гігантські хвилі, які виникають на поверхні океану внаслідок потужних землетрусів. Висота хвилі в відкритому океані - 2−3 м, у берегів може досягати 15−30 м. Має велику руйнівну силу.

Ш.

Шар стоку — кількість води, що стікає з 1 км² водозбору за певний період часу, підраховується відношенням об (єму стоку до площі водозбору. Одиниця виміру — міліметри (мм).

Шар тертя — шар атмосфери від земної поверхні до висоти 1000 м, де спостерігається помітна дія тертя на повітря, що рухається.

Шарувато-дощові хмари — рівний сірий хмарний покрив, з якого випадають суцільні опади чи мряка. Диск Сонця чи Місяця не просвічує, тому що покрив має велику вертикальну потужність. Висота хмар 50−100 м. Міжнародна назва — Nimbostratus. Розвиваються на атмосферних фронтах.

Шарувато-купчасті хмари — хмари у вигляді сірих чи білих пасм, валів, між якими просвічує небо. Висота хмар від 50 до 1000 м, вертикальна потужність невелика. Міжнародна назва — Stratocumulus. Утворюються чи при порушенні шаруватих хмар, чи при злитті купчастих.

Шаруваті хмари — сірий, однорідний шар хмарності. Опади не випадають. Висота нижньої межі до 2000 м. Міжнародна назва — Stratus. Утворюються на фронтах, згодом розвиваються в шарувато-дощові.

Швидкість вітру — швидкість руху повітря, що вимірюється в м/с, в вузлах.

Швидкість течії - переміщення водних мас за одну секунду, вимірюється в м/с.

Шельфові льодовики — маса льоду, продовження материкового щита, розташованого на шельфі. Частково лежать на підводних островах, скелях, частково плавають. Зустрічаються в Антарктиді.

Шквал — різке посилення вітру протягом короткого проміжку часу. Швидкість вітру може перевищувати 30 м/с, тривалість — декілька хвилин.

Шорсткість русла — нерівності поверхні дна і стінок каналів та річкових русел. Обумовлює опір руху води. Залежить від складу ґрунту, характеру рослинності в руслі, наявності каменів, цурпалок тощо.

Штиль — безвітря чи слабкий вітер до 0,5 м/с.

Шторм — тривалий, дуже сильний вітер зі швидкістю 20 м/с і більше. При швидкостях більше 30 м/с — говорять про ураган.

Штучні опади — опади, що випадають в результаті технічних заходів, що порушують стійкість хмар.

Шуга — крихкі, білястого кольору грудки льоду, що з (являються на воді перед льодоставом. Утворюються з льодяного сала, а інколи, і з донного льоду, що спливає.

Щ.

Щільність снігу — відношення об (єму води, що отримують при розтопленні певної проби снігу, взятої зі снігового покриву, до об (єму цього снігу.

Ю.

Ювенальні води — вода, що виникає з кисню і водню, які виділяються з магми і вперше вступають в загальний кругообіг вологи Землі.

Я.

Ядра конденсації - рідкі чи тверді частки, звішені в атмосфері, з яких починається конденсація водяної пари, що призводить до виникнення краплин хмар і туманів.