Гранулометричний та хімічний склад грунту

Гранулометричний склад ґрунту є однією з найважливіших його характеристик. Від гранулометричного складу ґрунтоутворюючих порід і ґрунтів в значній мірі залежить інтенсивність багатьох ґрунтоутворюючих процесів, які пов’язані перетворенням, переміщенням та накопиченням речовин.

Гранулометричним складом ґрунту визначаються його фізичні, фізико-механічні і водні властивості (пористість, вологомісткість, водопідйомність, структурність та інші), а також повітряний і тепловий режими.

З гранулометричним складом пов’язаний також вміст у ґрунті зольних елементів та азоту. Гранулометричний (механічний) склад ґрунту має важливе значення в педогенезі, у формуванні родючості ґрунту.

Мінерадогічний склад грунту знаходиться в сильній мірі від гранулометричного складу, який впливає на перерозподіл мінералів.Фракція мулу представлена аморфними сполуками (Sio2,R203) инистими мінералами-гідрослюдами, вермикулітом, монтморилонітом та хлоритом.

Збільшення і грунті глинистих мінералів сприяє поліпшенню його вбирної здатності, підвищенню вологоємності.

Хімічний склад Грунт складається з різноманітних мінеральних, органічних та органо-мінеральних сполук.

Найважливішою складовою частиною грунту є гумус — перегній. Він утворюється з органічних рослинно-тваринних рештов, які щорічно потрапляють у грунт і під впливом життєдіяльності мікроорганізмів розкладаються й синтезуються.

Хімічний склад грунту суттєво впливає на його родючість, на його фізичні та біологічні властивості.

Хімічний склад грунту постійно видозмінюється під впливом життєдіяльності організмів, клімату, діяльності людини. При внесенні добривами грунт збагачується живильними речовинами.

Формуються чорноземи типові на лесових породах. В цих ґрунтах збалансовані практично всі показники родючості. За механічним складом серед чорноземів типових переважають середньо суглинкові різновиди — 40,4%, важко суглинкових — 34,5%, легкосуглинкових — 25%, а супіщаних і легко глинистих, відповідно — 0,4 і 0,1%.

Характерною особливістю чорноземів типових є розподіл гумусу за профілем ґрунту. Максимальна його кількість спостерігається в верхньому гумусованому горизонті і поступово зменшується вниз за профілем (табл.2).

Значний вміст гумусу і глибока гумусованість забезпечують відповідні його запаси. Так, в гумусованому профілі чорноземів типових легкосуглинкових середньоглибоких вони змінюються від 260 до 295 т/га, в глибоких — 298−345 і дуже глибоких — від 340 до 360 т/га, в середньосуглинкових відповідно 385−420, 425−455 і 458−479 т/га; важкосуглинкових і легкоглинистих 460−485, 490−535 і 540−560 т/га (Н.М.Бреус, 1988). В складі гумусу переважають гумінові кислоти, ступінь гуміфікації дуже високий, а тип гумусу — гуматний або фульватно-гуматний. Відношення Сгк: Сфк в чорноземі типовому середньосуглинковому коливається в межах 1,97−2,59, а в важкосуглинковому — 1,53−3,41. В складі гумінових кислот переважають гумати зв’язані з кальцієм, а найбільша їх кількість нерідко міститься в середній і нижній частинах гумусового профілю.

Таблиця 2

Вміст і ґрунтовий склад гумусу в чорноземах типових на лесах (Н.М. Бреус, 1979).