Організація та методика учбово-спортивної роботи

Організація та методика учбово-спортивної роботи

ОРГАНІЗАЦІЯ.

ТА МЕТОДИКА.

УЧБОВО-СПОРТИВНОЇ.

РОБОТИ.

ПЛАН.

ВСТУП.

2.

Організація спортивних секцій і команд.

3.

Основні принципи спортивного тренування.

4.

Складові частини підготовки спортсмена.

5.

Тренувальні заняття.

6.

Планування учбово-тренувальних занять.

7.

Лікарський контроль.

8.

Спортивні змагання.

ВСТУП.

Важко переоцінити ту велику корисну роботу, що її виконують громадські інструктори, тренери, судді з спорту в колективах фізкультури підприємств, колгоспів, радгоспів, учбових закладів по впровадженню фізичної культури й спорту в повсякденний побут Українських людей. Ще вагомішою має стати діяльність громадського фізкультурного активу.

Штатні тренери, викладачі, вчителі фізичного виховання, фізкультурні працівники не можуть забезпечити всього обсягу масово-оздоровчої, фізкультурної і спортивної роботи з мільйонними масами трудящих. На допомогу їм приходять громадські інструктори, тренери, судді.

У нас немало любителів спорту, активістів, які можуть досить кваліфіковано керувати діяльністю спортивних секцій і команд, прищеплювати молоді любов до фізкультури й спорту, виховувати в неї необхідні навички.

Великою шаною користуються громадські інструктори, тренери. За багаторічну громадську тренерську роботу президія спортивних товариств і організацій України присвоїла звання заслуженого тренера України Ю.Є.Шамаріну, Г. С. Борисову, А.В.Веденеєву та іншим громадським тренерам, які успішно поєднують основну виробничу роботу з громадською по підготовці майстрів спорту України і спортсменів-розрядників.

Повсякденна увага, допомога громадським активістам, піклування про підвищення їхньої кваліфікації — першочергове завдання рад спортивних товариств і організацій, рад спортивних товариств, федерацій, тренерських рад.

Видання бібліотечки з основних питань роботи фізкультурного активу видавництвом «Здоров» я", до написання якої залучені провідні спеціалісти республіки, буде дійовою допомогою громадським тренерам та інструкторам.

Громадські інструктори, тренери та інші працівники з різних видів спорту повинні постійно стежити за періодичною спортивною пресою, літературними новинками з питань фізкультури і спорту, вдосконалювати свої знання на курсах і семінарах. Невеликий обсяг бібліотечки не дозволяє дати повний аналіз методики навчання й тренування, техніки, тощо. Такі аналізи є в підручниках з окремих видів спорту, методичних посібниках, виданих за останні роки. Тут же подано лише стислі методичні поради.

ОРГАНІЗАЦІЯ СПОРТИВНИХ СЕКЦІЙ І КОМАНД.

На переважній більшості підприємств, в установах, колгоспах, учбових закладах країни створені й працюють колективи фізичної культури, але в багатьох з них, навіть при наявності необхідних умов, не організовані спортивні секції та команди з окремих видів спорту, які могли б охопити всіх бажаючих систематично тренуватись та брати участь у спортивних змаганнях.

Є й такі колективи фізкультури, які обмежують свою діяльність організацією і роботою лише одної-двох спортивних секцій. Такі ради колективів фізкультури позбавляють молодь.

і доросле населення можливості займатись улюбленими видами спорту.

Цілком очевидно, що рада колективу фізкультури, яка не дбає про створення спортивних секцій, організацію учбово-треиувально" і і спортивної роботи серед трудящих, залишається фізкультурною «організацією» лише на папері.

Завдання кожного колективу фізкультури^ особливо напередодні IV ювілейної спартакіади України та народів Радянського Союзу зорганізувати різні спортивні секції та команди, на-лагодпти систематичну учбово-трснувальну і спортивну роботу серед молоді й дорослого населення, створити умови для проведення щорічних спартакіад у своїх колективах.,.

Досвід показує, що в будь-якому колективі фізкультури можпа створити спортивні секції з окремих видів спорту, вести цілорічну учбо-во-тронупа." піну і спортивну роботу, готувати фізкультурників та складати нормативи комплексу РЙО. Для цього рада колективу фізкультури з допомогою комсомольськоїта профспілкової організацій повинна розгорнути організаційну і пропагапдш" тсі.ку діяльність.

Насамперед слід обпжорпти питання про створення спортивних секцій і команд на засіданні ради колективу фізкультури, погодити план організації секцій з комсомольською та профспілковою організяїгіями. Далі треба подбати про місця для троиунальнпх занять. Якщо колектив фізкультури не має своєї власної спортивної бази (стадіону, майданчиків, залу. клу-е" .-.^лтт.о пїнинякітї, ся заходи до ЇЇ створення.

(мова йде про будівництво найпростіших майданчиків, про обладнання місць для занять у клубі чи іншому приміщенні), виготовлення або придбання необхідного інвентаря.

До створення найпростіших спортивних споруд залучаються фізкультурники, які виявили бажанпя займатись тим чи іншим видом спорту. Для будівництва майданчиків використовуються місцеві будівельні матеріали.

Можна домовитись і з сусіднім колективом фізкультури про використання їхньої спортивної бази для тренувальних занять секції або команди.

Такі види спорту, як шахи, шашки, настільний теніс, городки, велосипедний спорт, лиж-, вий спорт і деякі інші, взагалі не потребують складних споруд для учбово-тренувальної Й спортивної роботи. Інвентар та деяке устаткування можна виготовити пласпими силами (стіл для настільного тепіса, городки тощо). Щодо велосипедів і лиж, то вони б в багатьох бажаючих, отже, цього досить для налагодження тренувань.

Одночасно із заходами по створенню спортивної б.:і, иі добирають (якщо їх немає в колективі фізкультури) керівників секцій і команд. Для цього рада колективу фізкультури разом з комсомольською організацією відбирає спорт-смі." іїів-розрндппків, демобілізованих воїнів^.-Ц4 і (, дянської Армії, упіів старших класів для підготовки з них громадських інструкторів, тренерів і судців.

Для проведення семінару, курсів по підготовці громадських інструкторів, тренерів залучають найдосвідченіших викладачів фізкультури, тренерів, спортивних суддів вищих категорій, лікарів. Ради спортивних товариств і організацій (вони є в кожному районі), ради спортивних товариств, федерації, колегії суддів та тренерські ради завжди подадуть допомогу колективам фізкультури в проведенні семінарів по підготовці громадських фізкультурних кадрів.

Поряд з розв" язанням цих питань треба провадити організаційно-пропагандистську роботу. Звичайно на загальних зборах трудящих виноситься питання про організацію спортивних секцій, груп здоров" я, команд з окремих видів спорту. По радіо, через стінну газету, в об" явах оголошується запис до спортивних секцій, команд. У цехах, бригадах, відділах, класах провадяться бесіди, лекції про оздоровче значення того чи ішого виду спорту, про розвиток фізичної культури і спорту в нашій країні, про успіхи Українських спортсменів на міжнародній арені…

Велику користь принесуть добре підготовлені спеціальні спортивні вечори з виступами кращих спортсменів колективу чи запрошених майстрів спорту. На таких вечорах можна провадити запис до спортивних секцій.

Коли ці заходи будуть здійснені і бажаючі брати участь у тих чи інших секціях виявлені, скликаються загальні збори, на яких обговорюються завдання учбово-тренувальної і спортивної роботи та обирається бюро секцій (у складі 5—7 чоловік), яке разом з громадським інструктором має здійснювати керівництво учбово-спортивною роботою. Бюро спортивних секцій подає допомогу раді колективу фізкультури, громадському інструктору в складанні й здійсненні розкладу тренувань, календарного плану спортивних заходів, забезпечує вибори капітанів команд, старост груп і контролює їхню роботу, розробляє положення і програми змагань, контролює збереження спортивного інвентаря й обладнання та забезпечує своєчасний його ремонт, готує місця змагань, комплектує суддівську колегію, провадить агітаційно-пропагандистську роботу з фізичної культури і спорту.

Бюро спортивної секції розподіляє обов" язки між своїми членами, визначаючи відповідальних за спортивно-технічні питання, базу і інвентар, суддівські кадри, пропаганду тощо, та складає план роботи па рік.

Одночасно з організацією спортивних секцій і команд з різних видів спорту, в яких бере участь переважно молодь, рада колективу фізкультури повинна потурбуватись і про трудящих старшого віку, організувавши з дорослого населення групи здоров" я.

Організація спортивних секцій, команд груп здоров" я — це, звісно, тільки частина заходів по розгортанню спортивно-масової й оздоровчої роботи. Головне полягає в тому, щоб спортивні секції провадили систематичні учбово-тренувальні заняття, щоб за певним планом проходили спортивні змагання, товариські матчові зустрічі, спартакіади тощо.

Тільки за цих умов рада колективу фізкультури, бюро спортивної секції виконають свою роль організатора масової оздоровчої і фізкультурно-спортивної роботи, тільки за цих умов у колективі фізкультури вируватиме спортивне життя, виростатимуть кваліфіковані спортсмени.

План-зразок роботи баскетбольної секції колективу фізкультури.

№ п/п.

Заходи.

Строки виконання.

Відповідальні за виконання.

ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ СПОРТИВНОГО ТРЕНУВАННЯ.

Основна мета спортивного тренування — забезпечити високий рівень здоров" я спортсменів, оволодіння спортивною технікою, виховання моральних та вольових рис характеру, розвиток фізичних якостей (сили, швидкості, витривалості, спритності) і на цій основі — досягнення високих показників в обраному виді спорту. Все це обов" язково має передбачати навчання й тренування спортсменів будь-якої підготовленості — від новачка до майстра спорту.

Громадський інструктор, тренер, обізнаний з основними питаннями теорії, методики навчання й тренування, володіючи технікою тих чи інших вправ, передає свої знання й уміння шляхом розповіді, особистого показу, після чого пропонує членам колективу викопати їх. У процесі виконання вправ інструктор дає вказівки, виправляє помилки, пропонує повторювати вправи доти, поки спортсмен не навчиться злагоджено й правильно їх виконувати. Коли вправа комусь не дається, інструктор розчленяє її, пропонуючії виконати окремі частини, а потім і в цілому.

Принципів спортивного тренування кілька, але основним вважають всебічну підготовку спортсмена. Це — шлях до фізичного вдосконалення людини. Всебічний розвиток спортсмена, його високий моральний і культурний рівень, гармонійний розвиток мускулатури та рухомих якостей, відмінна робота серцево-судинної, дихальної та інших систем організму, фізична досконалість у цілому — основа успіху в будь-якому виді спорту.

Особливого значення набував здійснення принципу всебічності в учбово-тренувальній роботі з юними спортсменами. Всебічний фізичний розвиток у юні роки забезпечить міцне здоров" я, працездатність, високі спортивні результати в зрілому віці.

Другий принцип — свідомість, він передбачає таку побудову навчання й тренування, які забезпечать розуміння, активне ставлення спортсмена до них. Принцип свідомості, який у радянські іі системі тренування став одним з найважливіших, означає, що спортсмен повинен знати, що, чому й навіщо він робить. Інструктор чи тренер повинні провадити з вихованцями бесіди про конкретні завдання кожного тренувального заняття.

Третій принцип — поступовість. Він побудований на тому фізіологіч-ному положенні, що зміни в перебудові органів і систем організму та покращання їх функцій відбуваються під впливом тренування поступопо, протягом певного часу. Звідси висновок — тренувальне навантаження треба підвищувати поступово, від заняття до заняття. Здійснення цього принципу базується і на відомих педагогічних правилах — «від простого до складного», «від легкого до важкого», «від відомого до невідомого». Найправильнішим при навчанні є сполучення правил — «від простого до складного» і «від легкого до важкого».

Принцип поступовості визначає планове збільшення навантажень і складності вправ на кожному занятті. Це й повинні відбивати тижневі, місячні й річні плани тренувань. Поступовість у навчанні має відповідати силам і можливостям спортсменів, тобто треба враховувати індивідуальні особливості кожного з них. Такий підхід забезпечить поліпшення здоров" я, тренованості та уростання гнортнпних результатів. І навпаки, ігнорування принципу поступовості, неврахування індивідуальних особливостей учнів, прагнення до «швидкого» зростання тренованості, спортивних досягнень протягом короткого часу (здійснення так званої форсованої підготовки «натягування» на розрядні нормативи) ніколи ще не давало бажаних результатів, а лише шкодило здоров" ю.

Міцність засвоєних знань і навичок лежить в основі четвертого принципу — повторності. Систематичне багаторазове повторення вправи, яка вивчається, сприяє міцному її закріпленню.

Цей принцип також базується на відомому фізіологічному положенні про необхідність повторень, щоб домогтись відповідних змін у перебудові органів і систем організму під впливом тренувань.

Кількість повторень окремих вправ та інтервал відпочинку між ними значною мірою залежать від підготовленості спортсмена, його віку, зовнішніх умов. Головну увагу тут слід звернути на то, що до чергового заняття треба приступати з достатньо відновленими силами після попередніх занять. Виникнення почуття втоми — сигнал до припинення вправ, в яких переважно вимагаються швидкість, сила, спритність і точність рухів. Продовжувати тренування при виникненні втоми нераціонально. Краще зробити перерву (в межах декількох хвилин), і коли сили спортсмена будуть відновлені, повторити вправу вдруге, потім, знову-таки після відпочинку, — втретє і т. д.

Коли ж потрібно розвинути витривалість, то можна не припиняти занять і тоді, коли наступила втома. Тільки перерву для відпочинку слід робити тривалішою.

З метою закріплення знань і навичок вправу треба повторювати доти, аж поки вона не будо виконуватись правильно. Отже, не слід поспішати з переходом до нової вправи, поки не буде засвоєна та, що вивчається. Необхідно встановити правильні інтервали між заняттями і на самому занятті — між вправами.

Принцип повторності шімагає систематичного тренування протягом року, а також участі у великій кількості змагань. Тільки у повторних змаганнях закріплюються спортивна техніка й тактика, поліпшуються фізичні та вольові якості. Спортивні змагання дають змогу об" єктивно оцінити, як спортсмени оволоділи на тренувальних заняттях павичками і якостями.

До цих основних принципів тренування слід додати, що однією з найважливіших" проблем сучасної методики тренування с проблема розвитку високих вольових якостей спортемснів. Рівень цього розвитку — один з показників тренованості спортсмена, його підготовленості.

до відповідальних змагань. Високі вольові якості досягаються в процесі навчання й тренування та участі її змаганнях. Іінхоїіання в спортсмена здатності мобілізувати себе під час змагання — одне з головних .ііііідапь, які стоять перед громадським інструктором, тренером.

Зазначені принципи тісно пов" язані між собою. Всебічної фізичної підготовки по можна досягти без поступовості в навчанні й тренуванні, а пос" іупопість грунтується на повторності. Водночас успіхові тренувань сприяє свідоме ставлення спортсмена до них. Таким чином, усі принципи здійснюються не у відриві один від одного, а лпгно у взаємозв" язку, п (, гі!ш)му процесі виховання, навчання й тренувапия спортсменів.

СКЛАДОВІ ЧАСТИНИ ПІДГОТОВКИ СПОРТСМЕНА.

Виховання спортсмена складається з таких органічно взаємозв" язаних частин: технічної, тактичної, фізичної (загальної і спеціальної), моральної й польової та теоретичної підготовки.

При проведенні тренувань слід братії до уваги вік, підготовленість спортсмена, особливості видів спорту, періодів. Новачкам, напрпк— лад, треба більше працювати над виробленням фізичних якостей, елементами спортивної техніки, тоді як підготовлепіш спортсменам необхідні споціалт,і!а технічна підготовка та оволодіння тактичною майстерністю. 13 підготовчому періоді тренувань більше уваги приділяється.

загальній фізичній і спеціальній підготовці, а в.

змагальному — технічній.

Технічна підготовка. Досягнення успіху в.

будь-якому виді спорту значною мірою обумовлене оволодінням спортивною технікою. Технічно досконале, тобто раціональне, виконання вправ — запорука високих спортивних результатів.

Важлива сторона спортивної техніки — економне виконання вправи, яке забезпечує збереження сил. Під час навчання спортсмен повинен опанувати правильну техніку (структура вправи, відсутність зайвих напружень, автома-тн." іація координаційних процесів, «шліфування» окремих доталрн і рухів).

Важлива роль у технічній підготовці спортсмена належить тренерові, який повинен розучити з ним вправу в цілому І по частинах, проаналізувати кожен рух.

Тактична підготовка. Спортивна тактика — мистецтво ведення змагань з суперниками. ЇЇ головне завдання — якнайраціоналі.ніпіе використати сили й можливості для перемоги.

Тактика потрібна в усіх видах спорту, однак не всюди вона має однакове значення. Найбільш тактична майстерність потрібна у командних іграх, і менше — там, де немає безпосереднього контакту з суперником. -;

Завдання тактичної підготовки, вивчення загальних положень, засобів і можливостей у даному виді спорту, тактичного досвіду най-сильпішпх спортсменів і команд, практичне використання засобів, прийомів і варіантів такти.

ки під час тренувальних занять, змагань, аналіз.

сил суперників, їхньої технічної. фізичної, вольової підготовленості, аналіз проведеного змагання, висновки.

Навчання тактики і вдосконалення в ній провадиться з використанням таких основних методів: розучування тактичних олемгптіп і дій по окремих частинах і в цілому, розробка варіантів тактичних дій, творчі завдання в процесі тренувальних занять та змагань, аналіз застосованих тактичних варіантів, планів під час змагань,.

Фізична підготовка — іііііпіаж." шиіша частина процесу тренування снор" їсмена. Поділяється вона на загальну й спеціальну.

Загальна фізична підготовка, дуже корисна для зміцнення здоров" я, зумовлює гармонійний розвиток усіх органів і систем людського організму, підвищення їх функціональних можливостей — збільшення сили, швидкості, витривалості, спритності і т.д.

Все це досягається застосуванням в учбово-тренувальній роботі вправ на загальний розвиток з обраного виду, а також з ішпих нидів спорту (снортипна гімнастика, біг, стрибки, метання, лижі, вираші з штангою, рухливі й спортивні ігри, плавання, веслування та ін.), підготовкою та складанням нормативів комплексу ГПО,.

Спеціальна фізична підготовка має на меті високий розвиток усіх органів 1 систем, всіх функціональних можливостей організму спортсмена, але вправи добираються з урахуванням особливостей даного (обраного) виду спорту.

Моральна й вольова підготовка. Радянський.

спортсмен повинен бути відданим Батьківщині, дисциплінованим, працьовитим, наполегливим у досягненні поставленої мети, впевненим у своїх силах, здатним до максимальних зусиль, повинен не боятися труднощів, завжди прагнути до перемоги.

Всі ці якості виховуються протягом усього процесу учбово-тренувальної роботи (особистим прикладом, добором відповідних вправ, участю в змаганнях, розповідями про кращих людей нашої ІЗІтчі" .зни, зокрема видатіііїх спортсменів).

Завдання теоретичної піцготоики, як і всього учбово-тренувального процесу, — виховувати спортсменів у дусі комуністичної моралі, озброїти їх певними знаннями з галузі теорії й методики спорту взагалі і снортішноЇ спеціалізації зокрема, ознайомити .і питаннями особистої гігієни, режиму, лікарського контролю та самоконтролю тощо.

Теоретичній підготовці фізкультурників і спортсменів має бути підпорядкована вся виховна робота в спортивній секції, команді, колективі фізкультури.

Виховну роботу здійснюють, насамперед, інструктор, тренер, бо їх вплив на своїх вихованців завжди великий. Помиляються ті, хто вважає, що інструктор чи тренор повинні лише навчити спортсмена техніці вправ, підготувати його до «змагань. Досвід доводить, що розрив між ідейно-політичним, моральним вихованням і фізичним зни/кує успішність спортивної підготовки, не створює умов для гартування вольових яко.

стей, порушує основний принцип радянської системи фізичного виховання — його всебічність, не сприяє формуванню духовно багатої, морально чистої і фізично досконалої нової людини.

ТРЕНУВАЛЬНІ ЗАНЯТТЯ.

Система тренування передбачає відповідну організацію та планування. Тренувальні заняття в спортивній секції колоктіїйу фізкультури провадяться три-чотири рази на тиждень тривалістю до двох годин. Будуються вони за загально прийнятою структурою і складаються з трьох частин: розминка, основна і заключна.

Залежно від завдання, періоду тренувань, а головне — від підготовленості спортсменів застосовують і інший варіант тренувальних занять — з чотирьох частин: вступна, підготовча, основна та перехідна.

Перініїії варіант (з 3-х частин) здебільшого застосовується в заняттях з більш підготовленими спортсменами, другий (з 4-х частин) — в групових заняттях з мало підготовленими фізкультурниками, новачками, в групах здоров" я іт. п;

У тренувальному занятті з трьох частин час розподіляється так, розминка триває 20—30 хвилин, основна частина — 80—90, перехідна — 10.

Більш підготовленим спортсменам рекомендуються додаткові індивідуальні заняття (за завданням громадського тренера), які прова;

дяться самими спортсменами протягом 30—40 хвилин щодня. Такі заняття вирішують одне-два вузьких завдання (наприклад, розвиток сили, певних груп м" язів, збільшення рухливості в суглобах, вдосконалення окремих елементів техніки тощо). Провадити їх можна як ранкову гімнастику, а також і в інший час.

Докладніше зупинимось на змісті і завданнях тренувальних паняті, з чотирьох частин.

Вступна частина (тривалість 8—10 хвилин) має на меті організувати групу до занять, викликати бадьорий, життєрадісний настрій. Засобами виконання цих завдань є: шикування групи, рапорт старости інструктору, перевірка відпідунашія, пояснення завдань і змісту заняття, чергування ходьби і бігу, виконання вправ під час ходьби, перешикування для виконання фізичних вправ у підготовчій частині.

Дисциплінуюче значення мають стройові вправи.

У підготовчій частині (тривалість до ЗО хвилин) відповідними вправами вирішуються завдання попередньої підготовки всіх груп м" язів з метою розпитку еластичності, підвищення рухомості в суглобах, вдосконалення координації (погодженості) рухів та ознайомлення з елементами техніки.

Ця частина особливо важлива в тренувальному занятті з новачками та з малопідготовле-ними спортсменами.

Основна частина (тривалість 70 хвилин) вирішує завдання підвищення всебічної фізичної.

та спеціальної підготовки, навчання й вдосконалення спортивної техніки і тактики, виховання вольових і фізичних якостей — сили, швидкості, витривалості тощо.

Зміст основної частини занять змінюється залежно від підготовленості спортсменів, їх віку, статі, періоду тренувань, спортивної спеціалізації та інших обставин. Але завжди, як рекомендує професор М. Г. 0: юлін, навчання і тренування поііиніїї мати таку пайр.іціопальні-піу послі доли іс" п: вправи переважно для навчання техніки або тактики і вдосконалення в них, вправи, спрямовані переважно на розвиток швидкості, вправи, спрямовані переважно на розвиток витривалості.

До основної частини одного тренувального заняття включають вправи для розвитку одної-двох з названих якостей.

Перехідна частина (тривалість до 10 хвилин) — обов" язкова для тренувальних занять з будь-якими контингентами, бо завдяки ЇЙ вирішується дуже ваїклпве завдання, а саме: поступове зниження навантажень, приведення організму в стан, близький до норми.

Добираючи вправи для перехідної частини, треба мати на увазі, що рі.чкпн перехід від тренувальної роботи до спокою викликає зниження самопочуття і може призвести до порушень кровообігу. З огляду на це заключна частина провадиться в спокійному рівномірному темпі (ходьба, дихальні вправи тощо).

Розподіл часу по окремих частинах занять може змінюватись залежно від багатьох обста;

— вин (завдань, які повинні вирішуватись на даному занятті, підготовленості групи, періоду тренувань тощо).

У посібниках нашої бібліотечки з окремих.

•видів спорту наводяться приблизні плани занять для груп різної підготовленості та різних періодів тренування. Керуючись пітми. громадський інструктор, тренер, складаючи конспект занять, повинен врахувати всі конкретні обставини, які можуть сприяти їх успішному прове;

денвю;

Ефектитшість тренувального заняття в спортивній секції цілком і повністю залежить від педагогічного вміння, творчої активності громадського інструктора, тренера. Щоб кожне заняття проходило цікаво, емоційно, вони повинні ретельно готуватись до його проведення, широко застосовувати елементи змагань при виконанні вправ, не залишати без уваги жодного вихованця.

ПЛАНУВАННЯ УЧБОВО-ТРЕНУВАЛЬНИХ ЗАНЯТЬ.

Наііїіаїклтівішою умовою ефективності тренувань та успіху в спорти іініїх змаганнях є систематична підготовка спортсмена протягом року. Здійснення цілорічних тренувань вима-ггае правильного планування. Рік поділяється на три періоди: підготовчий, змагальний та перехідний, які складають у сумі річнпії цикл тренувань. Таких циклів в одному році може бути й кілька. В таких видах спорту, як гімнастика, волейбол і деякі інші, тренуваль.

ний рік має два цикли, а у важкій атлетиці, боротьбі, боксі — стільки циклів, скільки заплановано на рік основних змагань.

Періоди тренувань і тренувальний цикл у цілому органічно пов" язуються з календарем спортивних змагань.

Підготовчий період. Сучасні методи тренування в усіх, без винятку, видах спорту відводять цьому періодові вирішальну роль у підготовці спортсменів. У річному циклі тренувань підготовчий період повинен зайняти не менше 4—5 місяціп при 4—5 треігувіі." и. пііх заняттях на тиждень для підготовлених спортсменів та З—4 — для початківців.

Тренування в підготовчому періоді забезпечує:

набуття та покращання загальної і спеціальної фізичної нідготов.іеііості,.

дальший розвиток сили, швидкості та інших фізичних якостей, необхідних для вдосконалення в даному виді спорту,.

дальше покращення моральних і вольових якостей,.

оволодіння спортивною технікою і вдосконалення В НІЙ,.

ознайомлення з елементами тактики,.

підвищення рівня знань у галузі теорії фізичних вправ і виду спорту.

За підготовчий період тропувппт, спортсмени повинні набутії таку трениваністгі, яка дозволила б їм почати змагальний період добре підготовленими. з високим рівнем спортивної техніки, фізичних і вольових якостей.

Останнім часом змагання плануються і провадяться протягом року, в тому числі і в підготовчому періоді. Так, наприклад, календарні плани спортивних заходів для легкоатлетів вже кілька років передбачають серію змагань як у закритих приміщеннях, так і на повітрі (кроси, метання тощо) в лютому ії березні.

Змагальниіі період. Огноині завдання тренувань у цьому періоді зводяться до дальшого підвищення рівня розвитку фізичних і морально-вольових якостей, вдосконалення і закріплення спортивної техніки, оволодіння тактикою і набуття досвіду змагань.

Цей період прпііііято поділяти на два етапи. Перший, так звашш дозмагальнпй, триває один місяць, а другий — основних спортивних змагань — 3—5 місяців (залежно від виду спорту).

На пертому етапі спортсмени повинні здійснювати нанру/кене тренування іі братії участь у невеликій кількості змагань для набуття «бойового» досвіду. Виступаючи в них, спортсмени. призвичаюються до нових умов, перевіряють свої можливості, підвищують тренованість. У цілому тренування на цьому етапі слід розглядати як підготовку до участі в найбільш відповідальних змаганнях, запланованих на наступні місяці сезону.

Тренування на другому етапі основного періоду трохи відрізняються від тренувань на першому етапі і мають свої особливості. Головну увагу в цей період приділяють вдосконаленню техніки в обраному виді спорту та підготов.

ці до догягноппя найвищих для даного спортсмена результатів.

Перехідний період має на меті створення таких умов, за яких спортсмени після напруженої роботи в змагальному періоді будуть готові почати паступтшй цикл тренувань, не знизивши рівня набутих фізичних якостей і технічних навичок.

Перехідний період тренувань може мати різний характер залежно від виду спорту, рівня підготовленості спортсменів, їх віку та кількості змагапі., у яких вони взяли участь протягом змагального періоду.

На сучасному етапі для окремих видів спорту погляди на завдання перехідного періоду трохи змінились. До цього часу, наприклад, у тренуванні бігунів (особливо на довгі дистанції) в перехідному періоді наставало затишшя. Тим часом бігуни втрачали набуті якості, а з початком підготовчого періоду починали все знову.

Зараз у перехідному періоді бігуни не припиняють тренувань і навіть беруть участь у змаганнях.

Для початківців і юних спортсменів, які не мають великої кількості відповідальних змагань, перехідний період не вимагає серйозних змін у процесі тренувань.

Керуючись цими загальними вказівками по плануванню цілорічності тренувань, громадський інструктор, тренер складає тижневий цикл тренувань, виходячи із завдань окремих періодів. Тижневі цикли тренувань для різних.

періодів наведені в брошурах нашої бібліотечки з окремих видів спорту.

ЛІКАРСЬКИЙ КОНТРОЛЬ.

Складовою частиною системи тренування е систематичний лікарський контроль над фізкультурниками і спортсменами. Громад"" ький інструктор, тренер повинні твердо усвідомити, що перш ніж приступити до занять у спортивній секції, команді, фізкультурники мають пройти лікарське обстеження, під час якого визначається мож." иіиість допуску до тренувань, даються рекомендації у виборі виду спорту, встановлюється характер і ступінь тренувальних навантажень тощо.

Надалі спортсмени проходять медичний огляд мінімум два ра:іи на рік, а в деяких видах спорту — кожні три місяці. Мета цих обстежень — визначити вплив регулярних занять спортом на фізичний розвиток і стан здоров" я спортсмена. При цьому виявляється і рівень зростання треповнпоґті організму.

Крім цього, обов" язковим с медичний контроль напередодні змагань. Лікар вирішує питання і ставить свій підпис на заявці про дозвіл на участь спортсмена в тих чи інших змаганнях.

Без такого лікарського допуску жоден учасник не може ор.іти участі в змаганнях.

За даними систематичних лікарських обстежень визначають працездатність та функціональні зміни окремих органів і систем організ.

му спортсмена, на підставі яких громадський інструктор за участю лікаря вносить зміни в режим тренувань.

Важливе значення для досягнення високих спортивних результатів має режим спортсмена,-що складається з правильного розпорядку дня, в якому знаходять своє місце виробнича і громадська робота, ранкова гімнастика, тренування і відпочинок, сон, харчування.

Особливо значення мас лікарськші контроль у роботі ,і дітьми, підлітками та юнаками. Організація занять спортом серед цього контингенту фізкультурників вимагає від громадських інструкторів, тренерів повних знань апатомо-біо-логІчних основ цих вікових груп. І тут у пригоді стане спіндружпість з лікарем. Разом вони повинні вирішити питання про форми й методи учбово-тренувальних занять у дитячих, підліткових та юнацьких спортивних секціях і командах. — «і •.

Перш за все треба враховувати, що в роботі з дітьми 10—12 років основну увагу слід приділити загальній фізичній та багатоборній підготовці, опрацюванню якомога більшої кількості рухомих навичок різного характеру. Цього можна домогтись введенням у Зііяяття комплексу природних рухів (біг, стрибки, метання, ла-* занпя), а також різних рухливих ігор, ігор з м" ячем, гімнастичних вправ тощо.

Тренування з якогось одного виду спорту не повинне, особлігво на початку, заііматп більше 20—25% загального обсягу учбового матеріалу. При цьому заняття мають провадитись, голов;

ним чином, у плані вивчення техніки та основ тактики.

У роботі з юнаками 13—15 років вимоги до загальної фізичної багатоборної підготовки залишаються ті ж самі, але розширюється коло рухомих навичок, більше уваги приділяється розвиткові швидкісних та швидкісію-силових якостей, оволодінню й вдосконаленню техніки з обраного виду спорту, тактиці. В невеликому обсязі в заняття вводяться силові навантаження.

Зберігаючи в роботі з юнаками 16—18 років великий обсяг загальнофізичної та спеціальної підготовки, збільшують швидкісні, силові навантаження та навантаження на витривалість. В учбово-тренувальпому процесі псе більпто місце займає скеровано тренування з обраного виду спорту. Характер технічної й тактичної підготовки значною мірою наближається до характеру цієї підготовки в дорослих.

Перелік етапів підготовки юних спортсменів (Г. Г. Бухмаи} мая орієнтовний характер. Іїопи можуть змінюватись залежно від багатьох обставин і, зокрема, від особливостей обраного виду спорту. Специфіка окремих видів спорту вимагає відповідних змін у формах і методах навчання й тренування.

Добір засобів для учбопо-троттувальпого процесу з цим контингентом фізкультурників і спортсменів повинен грунтуватись на анатомофізіологічних особливостях відповідних вікових груп. В зв" язку з цим гостро постає шітаппя про найтісніший зв" язок лікаря, інструктора й тре.

нера для забезпечення такого порядку, який виключав би можливість початку тренування дітей, підлітків та юнаків без ретельного медичного огляду і рекомендацій лікаря про обсяг навчальних або трсну пальних навантажень, а також навантажень у процесі спортивних змагань,.

Самоконтроль. Громадському інструктору, тренеру важливо самому знати та навчити фіз-ку:п, турнпкііі самоконтролю, який, зпііЧііііни, не може замінити лікарського контролю, але б цінним доповненням до нього.

Під самоконтролем розуміють регулярне спостереження спортсмена за станом свого здоров" я. Методи самоконтролю прості й доступні кожному. При здійсненні його враховуються самопочуття, сон, апетит, вага, м" язова сила тощо.

Для обліку самоконтролю треба завести спеціальний зошит, в якому занотовувати всі дані.

Самопочуття. Цей пока,іняк відображає бадьорість, життєрадісність, підіііпцошія працездатності або, навпаки, — кволість, знюкення загального тонусу. Якщо спортсмен почуває, що під впливом тренувань самопочуття погіршується, то це служить сигналом, що наступила перевтома,.

Сон. Нормальним вважається міцний сон, який настає досить швидко. Після такого сну людина ранком прокидається бадьорою, з почуттям легкості. Перевтома характеризується безсонням, почуттям, що сон не дав шдпи" шнку, не.

ВІДНОВИВ СИЛ.

Апетит. Нормальне тренування, виконання вправ з доступним даній людині навантаженням сприяє апетиту.

Вага тіла. На початку тренувань (7—15 днів) вага зменшується (організм звільняється від лишків води й жиру), потім зростає за рахунок збільшення м" язевої маси, а в дальшому залишається на одному рівні. Якщо ж вага і далі зменшується, необхідно звернутись до лікаря. Після тренувань або змагань вага знижується, однак протягом доби має прийти до норми.

Бажання тренуватись. Здорові люди завжди виявляють бажання займатись фізичними вправами, спортом, коли ж такого бажання нема або з" явилася байдужість до фізичних вправ, то це — ознака иеров-юми. В цьому випадку треба порадитись з тренером, лікарем та зменшити тренувальні навантаження, відпочити або переключитись на інші вправи.

Пульс — це найоб" єктивніший показник діяльності серцево-судинної системи. Лічити пульс повинен уміти кожен фізкультурник. Підрахунок пульса здійснюється за секундоміром або хвилинною стрілкою годинника протягом 15 секунд. Одержана цифра множиться на чотири, таким чином ми знаємо кількість ударів па одну хвилину.

/ Пульс здорової нетренованої людини в стані спокою дорівнює 60—70 ударам на хвилину. В тренованих спортсменів у стані спокою пульс повільніший.

Діяльність серцово-гулинної системи при • м" язових напруженнях посилюється, і після закінчення фізичних навантажень пульс може дорівнювати 100—160 ударам на хвилину, а іноді й більше. Однак через 5—6 хвилин пульс приходить до нормиЧим здоровіша й трено-ваиІїна людина, тим швидше пульс вертається до вихідної величини.

Дихання. Хорошим диханням є ритмічне,. глибоке дихання, яке супроводжується повним розширенням грудної клітки. Нормальна частота диха." іьшіх рухів 10—18 на хвилину. Число дихальних рухів підраховують, поклавши долоню на нижню частину грудини і верхню частину живота: вдих і видих вважаються за одне дихання.

М" язова сила. Силу м" язів кисті правої та лівої руки вимірюють ручним динамометром. Результати занос ять до, ні й їй та самоконтролю.

Дані самоконтролю час від часу аналізуються разом з інструктором, тренером, лікарем.

СПОРТИВНІ ЗМАГАННЯ.

Громадський фізкультурний актив готує та провадить спортивні змагання, які займають важливе місце в системі фізичного виховання.

У масовому розвиткові спорту велику роль відіграє емоційний фактор спортивних змагань. Гостра спортивна боротьба, яка відбувається під час змагань, бажання спортсменів швидше пробігти, вище й далі стрибнути, підняти якомога. більшу вагу і т. п. розвивають.

у молоді любов до спорту, відповідають Її прагненням до здорового, сильного, красивого, а це обумовлює необхідність систематично тренуватись, зміцнювати своє здоров" я, загартовуватись, набувати «бойового» досвіду спортивної боротьби.

Спортивні змагання не тільки сприяють вихованню у фізкультурників таких важливих рис характеру, як наполегливість, воля до перемоги, сміливість, колективізм, дружба, але й мають вирішальне значення в організаційному зміцненні та ножна вленні всієї діяльності колективів фізкультури і, насамперед, сприяють залученню нових верств населення до систематичних занять спортом.

Участь у спііртпппих змаганнях стимулює спортсменів удосконалювати свою майстерність, краще оволодівати спортивною технікою, безперервно підвищувати рівень всебічного фізичного розвитку, а це, в свою чергу, створює необхідні умопп для досягнення високих спортивних результатів.

Проведення спортивних змагань планують так само, як і тренування. Від строків проведення змагань залежить планування уч-бово-трену вальної і виховної роботи, напрям роботи (Чіортіпших сеніцй, ось чому календарний план спортивних заходів має бути ретель-. но продуманий і складений на рік.

При складанні річного календарного плану спортивних змагань з того чи іншого виду спорту необхідно врахувати строки їх проведення в районі, місті, в спортивному товаристві. Так,.

наприклад, якщо районні змагання з легкоатлетичного кросу заплановано провести 15— 20 травня, то змагання з кросу в колективі фізкультури планують на один-два тижні раніше з тим, щоб після проведення своїх змагань визначити й підготувати команду колективу фізкультури до участі в районному кросі, ,.

Головне в плануванні спортивних змагань з будь-якого виду спорту — домогтись того, щоб вони не мали епізодичного характеру, а провадились протягом року, багаторазово, по турах.

Ми вже говорили про те, що спортивні змагання органічно пов" язані ,і учбово-трепуиаль-ним процесом по підготовці спортсменів і що цей процес повинен тривати цілий рік, бо тільки за цих умов можна досягти успіхів у зростанні спортивно-технічних показників. Звідси випливає необхідність і змагання провадити протягом року. Уявімо собі, що змагання з будь-якого виду спорту будуть проведені лише раз чи два рази на рік. Чи стимулюватимуть таке планування й проведення змагань юнаків і дівчат вдосконалюпати свою майстерність, чи инклпкатн. муть у них бііжапня тренуватись? Ні! Бо не буде де нереніря" пі досягнуте на тренуваннях, не буде де помірятись у силі, швидкості, спритності.

Треба усвідомити й т. е. що без змагань, без спортивної боротьби, яка відбувається під час поєдинків з суперниками, не можуть зростати доснгнення.

Як же планувати й провадити багаторазові.

змагання по турах? Як домогтись того. щоб воїіи сталії органічною частиною учбово-тренувального процесу?

Покажемо це на прикладі такого виду спорту, як важка атлетика. Проведення змагань планується в три тури: перший тур провадиться в квітні, другий ~ у липні й третій — у жовтні.

Після кожного туру команда цеху, бригади, відділу і т. п. набирає певну кількість очок. Командна першість визначається за сумою очок, що набрали команди в усіх трьох турах, тобто аж у жовтні, по закінченні змагань.

При такому плануванні особисто-командної першості з важкої атлетики громадські інструктори цехових, бригадних і т. п. команд не залишать тренувань важкоатлетів після проведених змагань у квітні (після 1-го туру), бо попереду ще участь у двох турах, які визначать, котрій команді дістанеться перехідний приз.

Крім того, слід вести відповідну роботу по залученню молоді до" важкоатлетичних сокцій, провадити цехові, бригадні змагання, щоб виявити сильніших атлетів, які зуміють поповнити команду для участі в наступних турах змагань.

За цих умов важка атлетика дістане масовий розвиток у колективі фізкультури, зростатимуть спортивні результати атлетів. До цього слід додати, що проведенням особисто-командної першості колективу фізкультури з.

важкої атлетики не вичерпується календар змагань з цього виду спорту. Протягом року важкоатлети колективу фізкультури візьмуть участь у змаганнях на першість раііону, міста, спортивного товариства, проведуть товариські матчові зустрічі з командами сусідніх колективів, організують змагання на виконання розрядних нормативів Єдиної Всесоюзної Спортивної Класифікації^ так звані класифікаційні змагання), кийку рси силачів і т. д. Таке планування забезпечить проведення багаторазових змагань протягом року і поєднання їх з цілорічним учбово-тренувальним процесом.

Календарний" план спортивних заходів колективу фізкультури, спортивної секції повинен передбачати участь кожного фізкультурника у 6—8 змаганнях, а спортсменів-розряд- «ників — у» 10—15 різних поєдинках.

Хоч усі" спортивні змагання повинні готуватись і провадитись так, щоб стати засолами пропаганди спорту, до річного календарного плану необхідно включити спеціальні заходи агітаційного характеру — проведення різних спортивних свят, показових виступів кращих спортсменів, а також масових змагань, так званих відкритих стартів для всіх бажаючих помірятись силою, швидкістю, спритністю. Це, насамперед, конкурси на кращого борця, бігуна, стрибуна, стрільця, плавця, конкурси сила-• чів тощо.

Дуже важливо, щоб до проведення змагань на першість колективу фізкультури або інших.

змагань з того чи іншого виду спорту за участю команд усіх цехових, бригадних і т. п. фізкультурних організацій, були організовані змагай ия на першість цеху, бригади, факультету, класу і т. д. Вони сприятимуть .шлу" к." н-ню нових фізкультурників до систематичних тренувань, забезпечуватимуть певні умови відбору найсильніших спортсменів для комплектування цехової, бригадної і т, п. команди.

Нижче наводимо орієнтовні річні календарні плани .і окремих видів спорту.

Календарні плани спортивних заходів з окремих видів спорту входять до загального річного плану колективу фізкультури. Цілком очевидно, що проведення великої кількості змагань протягом роі, у вимагає волнкіїї роботи до створенню й утриманню в наленшо-му порядку учбово-спортивної бази, інвентаря, обладнання тощо, а також по організації та проведенню семінарів по підготовці суддів з різних видів спорту, створенню суддівських колегій або суддівських груп, систематичного вдосконалення кваліфікації суддівських кадрів.

Положення про спортивні змагання. Громадський інструктор, тренер повинен бути обізнаний з тим, як скласти Положення про змагання. Цей документ, як і календар змагань, обумовлює зміст учбово-тренувальної роботи на певний період.

Спортивні змагання будь-якого масштабу не можуть бути проведені без Положення, яке іін.іітчас умови і порядок їх проведення. Дуже важливо, складаючи Положення про.

змагання, забезпечити однакові умови для всіх учасників і команд :ї тим, щоб визначення особистої та командної першості стимулювало особисту зацікавленість кожного учасника в досягненні хороших результатів.

Положення складається за 2—3 місяці до змагань і доводиться до відома всіх фізкультурників. Найкраще складати його одночасно з календарем спортпшпгх змагань.

Положення передбачає мету і завдання змагань, виявлення сильніших команд цехів, бригад, відділів та окремих спортсменів, пропаганду даного виду спорту.

Далі визначається, хто здійснюй загальне керівництво змаганнями (рада колективу фізкультури), вказується, що безпосереднє проведення змагань покладається на головну суддівську колегію, затверджену радою колективу фізкультури. ,.

У Положенні вказується, хто допускається до змагань (фізкультурники і спортсмени, які пройшли відповідну підготовку і за станом здоров" я допущені" лікарем до участі у змаганнях), в цьому ж розділі говориться і про склад команд від кожного цеху, бригади, факультету, класу тощо.

Слід ретельно продумати і скласти програму змагань, зазначивши вправи, довжину дистанцій, види естафет, розрядність учасників тощо. Особливо чітко має бути викладений порядок визначення переможців і місць, зайнятих команда, ш та окремими учасниками, щоб уникнути різного тлумачення цих важливих умов у ході і після закінчення змагань.

Для суддівської колегії (особливо малодо-свідченої) найскладнішим є підведення підсумків змагань, тому в Положенні необхідно обумовити псі сторони цього питання. Як бути, наприклад. коли дні або декілька команд наберуть однакову кількість очок (балів)? В цьому випадку команду-переможницю визначають за найбільшою кількістю перших, других, третіх і т. д, особистих місць, що здобули учасники команди, за найкращими досягненнями спортсменів старших спортивних розрядів або за найкращими результатами, досягнутими у важчих видах програми (наприклад, у легкій атлетиці — довжина дпстатщії, багатоборство тощо). В таких ішдах спорту, як боротьба, бокс, теніс, фсхтуізапня пргг рішюсті очок у двох і більше команд перевага надається тій, яка має краще співвідношення кількості чистих перемог або часу, витраченого на ці перемоги, — в боротьбі, очок оцінки бою — в боксі, виграних ігор — у тенісі, завданих уколів — у фехтуванні.

В цьому ж розділі слід сказати про додаткові правила оцінки та послідовність їх застосування. В командних видах спорту при рівності очок у двох команд, які борються за перше місце, перевага надається команді, яка виграла зустріч між ними. Якщо три команди закінчили змагання з однаковою кількістю очок та мають взаємні поразки, місця між ними розподіляються за більшою кількістю перемог або додатковими зустрічами між ними. В командних змаганнях, — які провадяться кру.

говим способом, за перемогу команді нараховується 2 очка, за нічию — 1 очко, за поразку— О очок.

У змаганнях з легкої і важкої атлетики, лижного спорту, плавання і т. ін., де результати виражені цифровими показниками (кілограмами, секундами, метрами), командні місця визначаються гідппвідцо до результаті", показаних заліковими учасниками. (Термін «залі-. кові учасники» означає, що кожна команда виставляє, наприклад, на кожний вид легкої атлетики по п" ять чоловік, а до заліку, відповід-но до Положення, входять результати, скажімо, ліпіте трьох учасників, які покажуть кращий результат. Ці три учасники й будуть «заліковими»). При цьому місце кожній команді визначається або за кращою сумою результатів, або за спеціальною таблицею очок. ІЗ останньому випадку складаються очки залікових учасників, і місце команди визначається за їх най-, більшою сумою.

Для визначення командних місць можна застосувати і систему заліку за найменшою сумою очок, тобто за сумою особистих місць, зайнятих заліковими учасниками команд. При цьому за кожне І місце команді нараховується 1 очко, за ІІ-е місце —• 2 очка, за ІІІ-е ~ три і т. д. Наведений спосіб найчастіше застосовується при проведенні змагань з важкої атлетики, боротьби та Інших видів спорту.

В Положенні про змагання необхідно передбачити нарахування штрафних очок командам за невиставлених учасників. Так, якщо відпо;

відпо до Положення про змагання на особисто-командну першість, скажімо, з настільного тені-са кожен цех (бригада) повинен виставити команду в складі 10 учасників (6 чоловіків і 4 жінки), а дна з них виставили команди в складі 8 чоловік (5 чоловіків і 3 жінки), в цьому випадку за кожного невиставленого учасника команді нараховуються очки як за останнє місце плюс одне штрафне очко. Наприклад, якщо серед чоловіків було ЗО учасників, то команді, яка не виставила учасника, нараховується 31 очко (за останнє особисте місце — ЗО очок плюс штрафне очко).

Так же роблять у всіх випадках, коли команди не додержали вимог Положення про кількість залікових учасників. Цей пункт примушує, організаторів спортпипо" і роботи дбати про підготовку не одиниць спортсменів, а цілих команд.

Далі в Положенні вказується система нагородження учасників і команд (перехідні призи за І командні місця, грамоти за II—III командні місця, грамоти ,іа перші три особисті місця). Окремо можуть бути встановлені призи за найбільшу масовість, наприклад, при проведенні легкоатлетичних, лижних, велосипедних кросів, конкурсів і т. д.

Наприкінці встановлюються строки запису на участь у змаганнях або подачі заявок, а також розклад тренувань перед змаганнями, проходження медичного огляду та графік змагань по днях і годинах.

Суддівська колегія змагань. Важливою ділянкою підготовки спортивних змагань будь;

якого масштабу є своєчасне комплектування.

суддівських колегій. Серйозну увагу необхідно приділити доборові головної суддівської колегії. Головний суддя, його заступники, головний секретар та старші судді добираються з числа найбільш кваліфікованих та досвідчених суддів.

Громадський інструктор повинен пам" ятати,.

що добре підготувати спортсменів до змагань, це ще не все. Треба заздалегідь сформувати суддівську колегію, провести з суддями семінар, на якому розглянути Положення про змагання і вилначити правильне, єдине тлумачення правил змагань, — інакше вони не пройдуть на належному рівні.

Суддівська колегія і, насамперед, головна суддівська колегія пе тільки провадить змагання, а й повинна готувати їх. За кілька днів до змагань складається графік їх провсдоіпія по днях і годинах, разом з р.ідою колективу фізкультури, бгоро секції встановлюється порядок відкриття .змагань, нагородження переможців (нагородження переможців особистої і командної першості треба обов" язково провадити в день закінчення змагань), закриття змагань, готуються місця змагань, інвентар, обладнання, суддівська документація тощо.

З метою забезпечення змагань власними суддівськими колегіями в кожному колективі фізкультури, залежно від обсягу спортивної роботи і наявності суддів з спорту, створюються суддівські колегії або суддівські групи, Суд;

дівська група обирає голову і секретаря, а там, де створюється суддівська колегія, обирається президія на чолі з головою президії та секретарем.

Основними завданнями суддівської колегії (групи) є проведення змагань з окремих видів спорту, спартакіад, товариських матчових лу-стрічей та інших спортиііііпх заходів. З цією метою суддівська колегія (група) оргаиі.іус вивчення правил змагань, провадить семінари по підготовці суддів з спорту, по підвищенню кваліфікації суддівських кадрів, відкриті розбори суддівства змагань, на яких узагальнюється досвід, виявляються недоліки, помилки, допущені в ході змагань.

Нижче наводяться права і обов" язки суддів спортивних змагань, загальні для багатьох видів спорту.

Головний суддя:

а) очо.ікх, суддівську колегію і керує змаганнями в цілому, відповідає за підготовку і проведення змагань у відповідності з правилами й Положенням про змагання,.

б) розподіляє обов" язки між суддями, розробляв графік проведення змагань по днях і годинах,.

в) провадить засідання суддівської колегії перед початком та після закінчення змагань, а також під час змагань, якщо виникає така потреба,.

г) поров! ряс готовність місця змагань, обладнання та інвентаря, а також забезпечення змагань медичним обслуговуванням,.

д) розглядає протести і приймає по них рішення,.

е) складає звіт про проведення змагань.

Головний суддя має право: підмінити початок проведення змагань, якщо місця змагань, обладнання або інвентар виявились непридатними, перенести дальше проведення змагань на інший день в разі несприятливих метерео-логічних умов, зробити зміни у програмі й розкладі змагань, якщо під час їх проведення виникає в цьому потреба, робить по ходу змагань переміщення суддів, звільняє від суддівства суддів, які порушують правила, припускають помилки або не справляються зі своїми обов" язками, скасовує рішення суддів і приймає своє рішення, якщо вігі, перебуваючи на місці змагань, особисто переконався в помилковості рішення суддів.

Головний суддя не має права вносити зміни керують окремими ділянк, ши підготовки і.

Заступник головного судді. На змаганнях 8 великою кількістю учасників на допомогу головному судді виділяється один або декілька заступників. За вказівкою головного судді, вони керують окремими ділянками підготовки і проведення змагпнь. Під час відсутності головного судді один із заступників викинув Його обов" язки.

Головний секретар приймав Іменні заявки від команд і колективів, готує всі матеріали і суддівську документацію, керує роботою секретарів окремих видів змагань та контролює Її, видає особисті номери учасникам" перевіряв.

протоколи, які надходять до секретаріату від суддівських бригад, виводить особисті й командні місця змагань.

Секретарі працюють під керівництвом головного секретаря і ведуть протоколи з окремих видів змагань.

Старший суддя-секундометрист керує роботою суддів-секундометристів, інструктує їх, перевіряє показники секундомірів і повідомляв ці показники секретареві для занесення в протокол.

Судді-секундометристи фіксують час і повідомляють пока,інііьи свого секундоміра (без обговорення пока. ппіків з інтими суддями-секундометрігстами) старшому судді.

Старші судді очолюють бригади суддів, керують їх роботою, перевіряють місце проведення змагань, інвентар, обладнання.

Стартер самостійно розв" язує питатшя про Правильність старту. Лиго рішення може бути скасоване тільки головним суддею (або його заступником), якщо останній був біля місця.

старту-Судді па фініші визначають правильність і.

порядок приходу учасників на фінітп.

Суддя-інформатор оголошує програму і порядок змагань, інформує учасників і глядачів про особисті результати, показані учасниками, та про хід командної боротьби.

Начальник дистанції обирає трасу змагань, робить вимірювання дистанції та її розмітку, інструктує і розстап,іяр. контролерів по дистанції та знімає їх по закінченні змагань.

Лікар змагань входить до складу головної суддівської колегії на правах заступника головного судді по медичній частині. Лікар перевіряє наявність у заявках колективів і команд візи лікаря (медичної установи) про допуск до участі у змаганнях, здійснює медичний контроль над учасниками в процесі змагань, стежить за додержанням санітарно-гігієнічних вимог при проведенні змагань, подає необхідну медичну допомогу учасникам.

• * •.

У наших порадах нам здається важливим ознайомити громадський фізкультурний актив 8 питаннями організації спортивних змагань серед осіб середнього І старшого віку.

Ці питання надто мало висвітлені в пресі, крім того, залучення до участі в змаганнях цих контингентів трудящих далеко не завжди знаходить підтримку навіть у фізкультурних працівників.

Тим часом, особи середнього і старшого віку становлять чи не більшість населення. Вони працюють у сфері виробництва матеріальних благ, вдосконалюють науку, техп іку, культуру, і залучення Їх до активної оздоровчої і спортиіітто-масової роботи е гострою проблемою, яка, безумовно, попинпа відіграти велику роль у виконанні вимог Програми КПРС про запровадження фізичної культури і спорту в повсякденшш побут народу.

За останні роки вже набуто повного досвіду організації в колективах фі,і], ультурп так званих груп здоров" я, в яких регулярно за;

ймаються тисячі трудящих старшого віку. Причому вони, як правило, виявляють великий інтерес не тільки до занять фізичними вправами, а й до участі у спортивних змаганнях.

Великі успіхи, яких домоглись сіверсько-донецькі, новокаховські та громадські організації інших міст республіки п проведенні оздоровчої й спортивно-масової роботи з трудящими, значною мірою обумовлені залученням до цієї корисної справи дорослого населення. На «кінець 1964 року в м. Сіверськодонепьку до регулярних занять у спортивних секціях і в групах здоров» я залучено 75% жителів міста, а в Новій Каховці — більше половини.

Найважливішу роль у цих успіхах відіграли спортивні змагання. В м. Новій Каховці лише в спартакіаді здоров" я взяло участь близько шести тисяч чоловік, переважно дорослого наголонпя.

В багатьох містах вашої республіки плануються і провадяться змагання серед осіб старшого віку, розігруються чемпіонати, відбуваються навіть міжміські матчові зустрічі. Такі матчі, як, наприк" іад, між командами тенісистів міст Києва і Львова, стали традиційними.

Що ж до осіб середнього віку, особливо тих, що займалися спортом в молоді роки, то вони незаслужено виключаються із загальної системи спортивно-масової роботи. Цілком очг-иплпо. що громадські інструктори, тренери, судді з спорту повинні домогтись того, щоб усі фізкультурники середнього віку (30—45 років) залучались до участі в змаганнях.

Слід, однак, враховувати, виходячи з вікових особливостей, допустимі норми навантажень у змаганнях. Всесоюзна иауково-мото-дична рада і снорттівпІ федерації розробили приблизні норми папан-гаїкень у ,імаганпях для осіб середнього і старшого віку, якими необхідно керуватись при організації змагань.

Наводимо ці норми.

Учасники змагань старілих вікових груп поділяються на дві основні категорії:

а) особи, які раніше займа-шсь спортом,.

б) особи, які раніше по займались спортом.

Залежно від специфіки окремих видів спорту встановлено такий віковий поділ учасників змагань: .

Чоловіки: а) 30—40 років, 41—50 років, 51—55 років і старше 55 років,.

б) 30—45 років, 46—55 років і старше 55 років.

Жінки: а) 26—35 років, 36—45 років, 46—-50 років і старше 50 років.

б) 30—40 років, 41—50 років.

Чоловіки і жінки у віці до 45 років, які раніше займались спортом, залежно від рівня їхньої спортивної підготовленості, можуть брати участь у всіх змаганнях без обмежень норм лаііаіп-ажень і включатися в команди цехів, бригад, відділів для участі у змаганнях на першість колективів фізкультури і в складі команд колективів фізкультури — для участі у пер-шостях району, міста, ДСТ, області і т. д.

Особи, які раніше не займались спортом, а також особи старше 45 років, які раніше аа;

ймались спортом. пїрля медичного огляду і вїд-повідної підготовки беруть участь у змаганнях на першість колективу фізкультури, спортивних товариств, районів, міст окремими командами за спеціальною спрощеною програмою з включенням Їх результатів у залік загальнокомандної першості з окремих видів спорту.

Особливо широко слід практикувати організацію змагань для осіб середнього і старшого віку з таких видів спорту, як бадмінтон, волейбол, велосипедний, конькобіжний і лижний спорт, городки, теніс, настільний теніс. Бадмінтон. Віковий поділ учасників:

чоловіки — 30—45, 46—55 1 старше 55 років,.

•жінки — 30—40, 41—50 і старше 50 років, Розмір майданчика — у відповідності до правил змагань. Перерва між зустрічами тривав не менше 1 години Кількість зустрічей у день:

чоловіки ЗО—45 років — 3 зустрічі, жінки — ЗО—40 років — 2 зустрічі. Для чоловіків 46 років і старше та жінок 40 років і старше — 2 зустрічі.

До участі в змаганнях фізкультурники повинні готуватися протягом 6 місяців, за цей період двічі пройти медичний контроль.

Велосипедний спорт. Віковий поділ учасників:

чоловіки 30—45 років, 46—55 років. жінки ЗО—40 років, 41—50 років. Дистанція індивідуальних гонок:

чоловіки 30—45 років — 5, 10, 25 км. 46—55 років — 5 і 10 км.

жінки. -30—40 років — 5, 10 і 15 км. 41—50 років — 3 і 5 км.

Кількість змагань, у яких можуть брати участь фізкультурники, не повинна перевищувати 5—6 на рік. Перерва між змаганнями — не менше двох тижнів. Попередня підготовка мусить тривати по менше 5 місяців, :іа цей час необхідно наїздити 600 км. Медичний огляд — кожен місяці, та напередодні змагань.

Городки. Віковий поділ:

Чоловіки—до 45 років та 46 і старше.

Кількість фігур у партії не повинна перевищувати 6, 10, 15. В день особи до 45 років грають 3, а особи 46 і старше — 2 партії. Протягом року можна провести 16—20 зустрічей. Лікарський контроль городошники проходять двічі на рік.

Конькобіжний спорт. Віковий поділ учасник о змагань та дистанції:

чоловіки 30—45 років — 100, 500 м.

1000, 1500 м. 46—55 років — 100, 500 м.

жілки 30—40 років — 100, 500 м.

1000 м. 41—50 років — 100, 500 м.

Після шестимісячної підготовки можна брати участь протягом сезону у 3—5 змаганнях. Перерва між змаганнями повинна тривати не менше двох тижнів. Лікарський контроль треба проходити кожні три місяці та обов" язково пеоед початком змагань.

Й Лижний спорт.

Л И Ж II І ГОНКИ.

Вікові групи.

Довжина дистанції для тих. ям [):ікііпг" займались спортом.

Кількість.

ЗМ ІГ.ІНЬ.

за сезон.

Довжина дистанції для тих. які не займались спортом.

Кількість змагань за сезон.

? вловівц.

ЗО—45 років.

і6—55 років Старше 55 років.

до 15 км (5, 10- 15) до 10 км (5, 10).

до 5 км.

до 5 до 4, до 2.

до 10 км (5, 10).

до 5 км до 5 км без врахування.

до 4 до 3 до 2.

Жінки.

часу.

ЗО—40 років Л—лО років Старше 50 років.

до 8 км (3, 5) до 5 км до 3 км.

ДО 5 до 4 до 2.

до 5 км до 3 км до 3 км без врахування.

до 4 до 3 до 2.

часу.

Участь у змагання,? дозволяється лише в своїй групі за віком і підготовленістю. Перерв,! .між змаганнями повинна тривати не менше одного тижня. Допускати до участі в змаганнях лише після 12-разовііх даніїть на снігу. Проходження медичного огляду КОЖНІ три місяці і не пізніше ніж за три дні до початку змагань .

Плавання.

Віко." і групи.

За кваліфікапіею.

Види плавання.

100 м вільн. стиль.

200 м вільн їтрль.

/.011 м вілін. стиль.

Брас 1110 і 200 м.

На спині 11)0 і.

2(і0 м.

На боку 100 і 200 м.

Чоловіки.

ЗО—45 рок в.

Раніше займались спортом.

ї.

+.

+.

+.

+.

+.

Не займались спортом.

+.

—.

+.

+.

+.

45—50 років.

Раніше займались спортом.

+.

+.

—.

+.

+".

+" .

Не иаіімались спортом.

Допускаються до участі в змаганнях на.

дистанціях до 200 м без врахування часу.

Старше 55 р.

Раніше займались спортом.

«» і> «.

Не займались спортом.

Допускаються до участі в змаганнях на.

дистанціях до 100 м без врахування часу.

«Жінки.

30—40 років.

Раніше займались спортом.

<�г;

+.

+•.

+.

4;

+.

Не а. шмалпсь спортом.

4;

+.

—.

+.

+.

+.

41—50 років.

Раніше з.і Іі мались сиортом.

+.

+.

—.

1 *.

V 4;

+.

Не займались спортом.

Допускаються до участі в змаганнях на.

2Ш м без врахування часу.

Старше 50 р.

Раніше займались спортом.

«» «.

Не займались спортом.

Допускаються до участі в змаганнях на.

дистанціях до 100 м без врахування часу.

а.

* Змагання на 200 м вказаними стилями на час провадити не рекомендуиться.

Плавці, у віці 30—45 років (чоловіки) та ЗО—40 років (жінки), які раніше займались спортом, залежно від їх спортивної підготовки, можуть бути допущснтппт дп участі в змаганнях до республіканських міігштабів включно. Спортсмени ЗО—40 років (чоловіки) та ЗО— 40 років (жінки), які раніше займались спортом, можуть брати участь у змаганнях протягом дня у двох запливах, всі інші — лише в одному запливі (дпв. таблиця на стор. 57). Перерва між змаганнями повинна тривати не менше двох тижнів.

Після 3—4-місячпої підготовки можна брати участь протягом року в 3—6 змаганнях. Кожні три місяці та перед змаганнями плавці повинні проходити медичний огляд.

Теніс. Віковий поділ учасників змагань:

чоловіки 30—45, 46—55 і старше 55 років,.

жінки 26—40, 41—50 і старше 50 років.

Ігри провадяться з трьох партій з обов" язковою перервою перед вирішальною партією. Після 5-місячпої підготовки дозволяється провести не більше 25—40 зустрічей протягом року (сезону).

Настільний теніс. Віковий поділ учасників змагань: чо.іоіикп 46 років і старше, жіл-ки — 41 рік І старше.

Зустрічі провадяться з трьох партій. Перерва між змаганнями повинна тривати не менше одного тижня. Протягом одного дня змагань дозволяється провести 3—5 зустрічей. Медичний огляд двічі на рік.

ЛІТЕРАТУРА.

Всесоюзіїьііі фи." ікультуріші" і комплекс <�Готов к Труду й обороне", ФИС. Мосі,]і,і. 1960 г.

]. Г о л ь ц, МП о д о л ь с ь і, й й. Змагання в колективі фізкультури. «Молодь». 1963 р.

Едшіствсгіная ґ, г о союзная спортивная классифика-ция. ФМС, Москва. 1%5 г.

Оргаші.і.чциоиио-методпческие рскомеидации по улучцк" іпію систсм" .і її практики ііроін^і." піііі спортивних соревнопанпіі. ФІ1С, Могкііа, 1963 г.

В. С т, а р и к о б. Про спорт в детском й юношес-ком возрастс. ФИС. Москва, 1963 г.

Фпзпчоская культура й спорт ва селе. ФИС, Москва, 1962 г.

Орієнтовний календарний плай спортивних змагань колективу фізкультури.

ЛїМ п/п.

Заходи.

Строки проведення.

Учасники.

Відлов їдальні аа виконання.

Легка атлетика.

1.

Змагання в закритому приміщен.

Лютий —.

Команди цехів,.

Бюро сек.

ні і на повітрі.

березень.

бригад, відділів.

ції легкої.

атлетики.

2.

Весняний та осінній легкоатлетич.

Квітень —.

Команди цехів,.

Рада ко.

ні кроси (із загальним заліком з.

травень —.

бригад, відділів,.

лективу фіз.

обох змагань).

вересень.

факультетів, кла.

культури,.

сів тощо.

громадський.

тренер з.

легкої ат.

летики,.

бюро секції.

3.

Участь у фіналі районного (місь.

За планом.

Команди колек.

«.

кого) весняного та осіннього кросу.

районних.

тивів фізкультури.

(міських) ор

ганізацій.

4.

Особисто-командна гюріпість ко;

Травень —.

Команди цех" в,.

«.

лектпву фізкультури в три тури.

липень —.

бригад, відділів.

(один з турів у залік спартакіади) *.

вересень.

і т.д.

Баскетбол.

Участь у турнірі на приз відкриття літнього сезону.

Першість колсі, тппу фізкультури в 2—3 тури (оцин з турів у програмі спартакіади) *.

Участь у першості району (міста), ДСТ.

Товариські маттові зустрічі.

Участь у турнірі на приз закриття сезону.

Городки.

Зимова першість колективу фізкультури у два тури.

Травень.

Травень — жовтень.

Серпень — жовтень.

За окремим планом за домовленістю.

Жовтень.

Лютий-березень.

Команди колективів фізкультури.

Команди цехів, бригад, факультетів, класів і т.д.

Команди колективів фізкультури.

Команди цехів, бригад, відділів.

Рада колективу фізкультури, громадський тренер з баскетбол а, бюро секції.

Рада колективу фізкультури,.

громадський тренер з городків, бюро секції.

.с- ————————————————————————————-———————————- .

0.

ММ.

п/п.

Затрди.

Строки проведеная.

Учас—ка.

Відповіднльні за виконання.

5.

Масові змагання-конкурси на кращого бігуна, стрибуна, металь.

За окремими планами.

Всі бажаючі.

«.

ника.

6.

Класифікаційні змагання. Зма.

В міру.

Кращі легкоат.

Рада ко.

гання ио нормативах комплексу ГПО.

підготовленості до ви.

лета.

лективу фізкультури,.

конання.

громадський.

нормативів.

тренер з.

легкої атле.

тики, бюро.

7.

Товариські матчош зустрі чі з.

За домов.

Команди колек.

секції «.

командами сусідніх колективів.

леністю.

тивів фізкультура.

8.

Участь у змаганнях районних.

За планом.

Ђ.

>

(міських) або спортивного това.

районних.

риства.

(міських) ор

ганізацій.

або ДСТ.

9.

Змагання з естафетного бігу на приз «.Золота осінь». Естафети 4Х100, 4×200, 4×800 метрів.

Вересень — жовтень.

Команди цехів, бригад, відділів тощо.

>

Баскетбол 1 Участь у турнірі на приз відкритТравень Команди колекРада ко-тя літнього сезону тивів фізкультури лективу фізкультури, громадський тренер з баскетбол а, бюро секції 2 Першість колсі, тппу фізкультуТравень — Команди цехів, «ри в 2—3 тури (оціш з турів у жовтень бригад, факульте-програмі спартакіадп) * тів, класів і т.д. 3 Участь у першості району (місСерпень — Команди колек- «.

Орієнтовний календарний план спортивних змагань колективу фізкультури.

ММ п/п.

Заходи.

Строки проведення.

Учасники.

Відповідальні за виконання.

Легка «атлетика.

1.

Змагання в закритому приміщенні і на повітрі.

Лютий — березень.

Команди цехів, бригад, відділів.

Бюро секції легкої.

атлетики.

2.

Весняний та осінній легкоатлетичні кроси (із загальним ааліком з обох змагань).

Квітень — травень — вересень.

Команди цехів, бригад, відділів, факультетів, кла.

Рада колективу фізкультури,.

сів тощо.

громадський.

тренер з.

легкої ат.

летики,.

3.

Участь у фіналі районного (міського) весняного та осіннього кросу.

За планом районних (міських) ор

Команди колективів фізкультури.

бюро секції «.

4.

Особисто-командна першість колективу фізкультури в три тури (один з турів у залік спартакіади} *.

ганізацій Травень — липень — вересень.

Команди цех" в, бригад, відділів і т.д.

•.