Атестація виробництва паперової продукції

ПЛАН Вступ

1. Огляд. Загальні вимоги до проведення сертифікації

1.1 Структура Системи УкрСЕПРО

1.2 Моделі сертифікації продукції в Системі УкрСЕПРО

1.3 Реформування схеми технічного регулювання в Україні

2. Розробка порядку проведення атестації виробництва паперової продукції ТОВ «ПАПРОМ»

2.1 Загальні положення атестації виробництва

2.2 Етапи проведення робіт з атестації виробництва

3. Загальні технічні вимоги до паперової продукції і методів її випробувань

3.1 Технічні вимоги до паперової продукції

3.2 Методи випробувань паперової продукції

4. Обробка багаторазових вимірювань масової концентрації глюкози

5. Охорона праці й навколишнього середовища

5.1 Загальні питання охорони праці

5.2 Характеристика виробничого середовища

5.3 Промислова санітарія

5.4 Виробниче освітлення

5.5 Пожежна безпека

5.6 Захист навколишнього середовища

6. Техніко-економічне обґрунтування проведення науково-дослідницької роботи

6.1 Мета і призначення досліджень

6.2 Розрахунок собівартості і ціни виробу

6.3 Калькуляція на проведення НДР

6.4 Економічна ефективність НДР

7. Цивільна оборона Висновок Перелік джерел інформації

РЕФЕРАТ Звіт до ДР: 84 с.; 19 табл.; 1 рис.; 65 джерел.

Ключові слова: АТЕСТАЦІЯ ВИРОБНИЦТВА, СЕРТИФІКАЦІЯ, СИСТЕМА УКРСЕПРО, ПАПЕРОВА ПРОДУКЦІЯ, СЕРТИФІКАЦІЙНІ ВИПРОБУВАННЯ, ОБРОБКА РЕЗУЛЬТАТІВ ВИМІРЮВАНЬ.

Об'єкт дослідження: виробництво паперової продукції ТОВ «ПАПРОМ»

Мета дослідження: підвищення якості паперової продукції.

В дипломній роботі розв’язані основні питання порядку проведення атестації виробництва паперової продукції. Розглянуті моделі сертифікації продукції в системі сертифікації УкрСЕПРО. Розглянуто питання щодо технічних характеристик пергаменту, які пред’являються до проведення сертифікаційних випробувань продукції. Проведена обробка результатів багаторазових вимірювань масової концентрації глюкози.

Розглянуті питання охорони праці і навколишнього середовища та виконане техніко-економічне обґрунтування НДР.

Результати дипломної роботи можуть використовувати виробництва продукції, зацікавлені в наданні якісних послуг замовникам і підвищенні своєї конкурентоспроможності.

ВСТУП Одним з найважливіших факторів визначаючих рівень економіки країни є ступінь якості продукції, що потрапляє на її ринок. У зв`язку з необхідністю захистити внутрішній ринок від продукції, непридатної до використання була введена сертифікація.

Питання безпеки, захисту здоров`я й навколишнього середовища змушують законодавчу владу, з одного боку, встановлювати відповідальність постачальника (виробника, продавця й так далі) за уведення в обіг недоброякісної продукції, а з іншого боку установлювати обов’язкові до виконання вимог, що стосуються характеристик продукції, що вводиться в обіг.

Будь який підприємець поза залежністю від масштабу своєї діяльності (малий, середній або великий бізнес) у першу чергу ставить перед собою мету зробити свій бізнес економічно ефективним. А одним з найважливіших факторів росту ефективності виробництва є поліпшення якості продукції, що випускається.

Кожна компанія хоче мати надійного партнера, тому завжди висуває таку вимогу, як відповідність його продукції певній якості. При укладанні зовнішньоекономічних контрактів компанії усе більше часу приділяють вивченню якісних характеристик продукції. Зараз із цим зіштовхуються більшість вітчизняних підприємств, які експортують свою продукцію.

Успішність бізнесу можлива при виконанні вимог, визначених такими нормативними актами, як міжнародні, державні й галузеві стандарти. Але в першу чергу відіграють роль стандарти, що визначають якісні параметри продукції, що випускається. Під продукцією будуть розумітися як вироблені товари, так і надавання послуг.

Таким чином, сучасні умови світової економіки змушують кожне підприємство впроваджувати діючий контрольний механізм управління якістю продукції й строго дотримуватись його вимог. Визначальними елементами цього процесу, що оказують найбільш істотний вплив на процес постійного забезпечення виробництва й постачання на ринок конкурентоздатної продукції, є стандартизація і сертифікація виробів.

Атестація виробництва. Як одна зі схем сертифікації продукції. Потрібна для стабільного випуску продукції, яка відповідає певним нормативним документам. Впровадження атестації на виробництві забезпечує конкурентоспроможність товару та сприяє ефективній комерційній діяльності.

В даній дипломній роботі розглядаються питання, що стосується нормативно-правової бази щодо проведення сертифікації в Україні, порядку проведення атестації виробництва паперової продукції ТОВ «ПАПРОМ», аналізу загальних технічних вимог до продукції і методів її випробування. Проводиться статистична обробка результатів вимірювання масової концентрації глюкози при сертифікаційних випробуваннях паперової продукції. Розглядаються питання охорони праці та навколишнього середовища, проводиться техніко-економічне обґрунтування науково-дослідної роботи.

1. ОГЛЯД. ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ДО ПРО ВЕДЕННЯ СЕРТИФІКАЦІЇ

1.1 Структура системи УкрСЕПРО Система сертифікації УкрСЕПРО (далі - Система) — державна система сертифікації продукції в Україні, призначена для проведення обов’язкової і добровільної сертифікації продукції (процесів, послуг).

Відповідно до ДСТУ 3410−96 в Системі здійснюють наступні взаємозв'язані види діяльності:

— сертифікацію продукції (процесів, послуг);

— сертифікацію систем управління якістю;

— сертифікацію систем управління навколишнім середовищем;

— сертифікацію систем управління безпекою харчових продуктів;

— атестацію виробництва;

— атестацію аудиторів з сертифікації.

Загальне керівництво Системою, організація і координація робіт по сертифікації здійснюються національним органом України по сертифікації - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, яким є Державний комітет України з питань технічного регулювання і споживчої політики.

З метою забезпечення визнання сертифікатів і знаків відповідності Системи за кордоном вона побудована з урахуванням вимог міжнародних систем і взаємодії на основі угод з міжнародними. Регіональними і національними організаціями інших держав, що здійснюють діяльність по сертифікації.

Сертифікація в Системі передбачає підтвердження третьою стороною показників (характеристик) продукції (процесів, послуг) на основі випробувань, обстеження, атестації виробництва і оцінки систем управління якістю.

Сертифікацію продукції ділять на обов’язкову і добровільну.

Обов’язкова сертифікація проводиться на відповідність вимогам нормативних документів, визначених законодавчими актами України, й/або нормативних документів, включених в перелік продукції, належній обов’язковій сертифікації в Україні, який затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері підтвердження відповідності.

Добровільна сертифікація проводиться в порядку, визначеному договором між замовником (виробником, постачальником) і органом по сертифікації. При цьому підтверджується відповідність продукції (товарів, послуг) заявленим вимогам.

Системою окремо передбачена сертифікація імпортованої продукції. Сертифікація такої продукції відповідно до ДСТУ 3417−96[3] проводиться по тих же процедурах, що і вітчизняної. Процедура визнання результатів сертифікації продукції, що імпортується, здійснюється шляхом укладання міжнародної угоди про визнання результатів сертифікації і оформлення відповідного свідоцтва про визнання.

Відповідно до декрету Кабінету Міністрів України від 10.05.93 р. «Про стандартизацію і сертифікацію» обов’язкова сертифікація проводиться виключно в рамках державної системи сертифікації.

При обов’язковій сертифікації перевірці підлягають такі групи показників, як: безпеки, сумісності і взаємозамінюваності; енергоі ресурсозбереження; вплив на охорону навколишнього середовища.

Організаційну структуру Системи складають: Національний орган України по сертифікації; наукова-технічна комісія з питань сертифікації; органи по сертифікації продукції; органи по сертифікації систем управління якості; органи по сертифікації систем управління навколишнім середовищем; органи по сертифікації систем управління безпекою харчових продуктів;випробувальні лабораторії (центри); аудитори по сертифікації; науково-технічні та інформаційні центри; державні центри стандартизації, метрології і сертифікації; органи по сертифікації персоналу.

Національний орган України по сертифікації (Держпотребстандарт України) виконує наступні функції:

— розробляє і забезпечує реалізацію заходів щодо удосконалення Системи, пов’язаних з поетапним введенням в дію технічних регламентів по підтвердженню відповідності згідно з завершальним положенням Закону України «Про підтвердження відповідності"[5];

— організує, координує і проводить роботи по забезпеченню функціонування Системи;

— взаємодіє із національними органами по сертифікації інших держав і міжнародними організаціями, що здійснюють діяльність по сертифікації;

— встановлює основні принципи, правила і структуру Системи, а також знак відповідності і правила його застосування;

— формує і затверджує склад науково-технічної комісії;

— визначає порядок призначання органів по сертифікації і призначає їх на виконання робіт в Системі;

— атестує аудиторів по сертифікації;

— здійснює інспекційний контроль дотримання органами по сертифікації вимог і правил Системи;

— веде Реєстр Системи.

Національний орган України по сертифікації має на даний момент: позитивну динаміку показників економічного розвитку; розгалужену інфраструктуру підвідомчих організацій, наукових і навчальних закладів, технічних комітетів стандартизації; наявність сучасної випробувальної та вимірювальної бази; наявність досвідчених фахівців і науковців за окремими напрямами. Але досягнення Держспоживстандарту затьмарюються великою кількістю недоліків у його функціонуванні.

Чинна правова та нормативна база у сфері держнагляду не відповідає європейській та світовій практиці. Необхідно усунути допущене відставання у розробленні та впровадженні сучасних стандартів, технічних регламентів, процедур оцінювання відповідності, у оновленні випробувальної та вимірювальної бази.

На разі потрібно визначити пріоритети у національній стандартизації, адже вона впливає на створення і виробництво конкурентноспроможних та якісних товарів і послуг. Створення нової системи стандартизації, адекватної економічним змінам, що відбуваються в Україні, має на меті гармонізацію її положень з вимогами міжнародних, регіональних та національних (країн з ринковою економікою) стандартів.

У країні вкрай незадовільно впроваджують сучасні системи управління якістю та навколишнім середовищем, безпекою харчової продукції, а також постачання якісних продуктів у роздрібну торгівельну мережу. Загальмовано перехід від обов’язкової сертифікації до оцінки відповідності за вимогами технічних регламентів. Спроби одномоментного скасування обов’язкової сертифікації, що сьогодні є ефективним механізмом захисту життя та здоров’я громадян і забезпечення добросовісної конкуренції на ринку, замість поетапного переходу до оцінювання відповідності за вимогами технічних регламентів можуть завдати значної шкоди та визвати непоправні руйнування функціонування Системи.

На даний час низькою є ефективність державного контролю та нагляду за якістю та безпекою товарів і послуг на виробництві та у торгівлі. Помилковим є оцінювання контролю вальних органів за кількістю перевірок та обсягами штрафних санкцій. Державний нагляд не сприяє розвиткові середнього та малого бізнесу. Крім того, законодавчо не закріплено такий важливий напрям, як ринковий нагляд та відповідальність за постачання на ринок небезпечної продукції[6].

Науково-технічна комісія з питань сертифікації - дорадчий орган при спеціально уповноваженому центральному органі виконавчої влади у сфері підтвердження відповідності - створюється для розробки пропозиції по проблемах сертифікації продукції.

Науково-технічна комісія розробляє пропозиції відносно: принципів проведення єдиної політики в Системі; проектів основоположних організаційно-методичних документів по сертифікації продукції, атестації виробництва і т. д.; основних напрямів досліджень в області сертифікації продукції; напрямів міжнародної співпраці в області сертифікації; приєднання до міжнародних систем і угод по сертифікації; признання результатів робіт по оцінці відповідності; переліку продукції, належній обов’язковій сертифікації.

Органи по сертифікації продукції призначаються Національним органом України по сертифікації. Орган по сертифікації продукції виконує наступні основні функції:

— здійснює сертифікацію закріпленої за ним номенклатури продукції відповідно до правил Системи;

— розробляє організаційно-методичні документи по сертифікації;

— організовує і проводить обстеження, атестацію виробництва і оцінку систем управління якістю;

— призначає випробувальні лабораторії (центри) для проведення випробувань продукції з метою сертифікації і погоджує форму протоколу випробувань;

— здійснює технічний нагляд за сертифікованою продукцією і атестованими виробництвами;

— видає сертифікати відповідності на продукцію і атестати виробництва.

Вимоги до органу по сертифікації продукції встановлені ДСТУ 3411[8].

Органи по сертифікації систем управління якістю, систем управління навколишньою середою, систем управління безпекою харчових продуктів (далі - систем управління) відповідно до ДСТУ 3420−96 назначаються Національним органом України по сертифікації, організують і проводять сертифікацію систем якості, видають сертифікати на системи якості і здійснюють технічний нагляд за сертифікованими системами якості.

Відповідно до ГОСТ 30 488 органи по сертифікації персоналу виконують наступні функції: проводять атестацію аудиторів по сертифікації продукції, атестацію виробництв, сертифікацію систем управління; видають сертифікат аудиторів; здійснюють признання сертифікатів аудиторів, виданих в закордонних системах сертифікації.

Випробувальні лабораторії (центри), яким доручають проведення випробувань з метою сертифікації в Системі, відповідно до ДСТУ 3412 виконують наступні основні функції:

— за дорученням органу по сертифікації випробовують продукцію, що підлягає сертифікації, і видають протоколи випробувань;

— беруть участь за пропозицією органу по сертифікації в проведенні технічного нагляду за виробництвом сертифікованої продукції, а за дорученням національного органу України по сертифікації - в проведенні інспекційного контролю.

Аудитори по сертифікації притягуються органами по сертифікації до проведення сертифікації продукції, атестації і обстеження виробництва, оцінки систем управління якістю. Атестація аудиторів здійснюється відповідно до ДСТУ 3418−96.

Науково-методичним і інформаційним центром в Системі є «Український науково-дослідницький і учбовий центр проблем по стандартизації, сертифікації і якості», утворений для рішення наступних задач:

— проведення прикладних наукових досліджень в області по стандартизації, сертифікації, підтвердження відповідності і управління якістю;

— участь в інформаційному забезпеченні з питань стандартизації, сертифікації, підтвердження відповідності і управління якістю;

— представлення на договірних основах методичних і консультативних послуг;

— забезпечення підготовки аудиторів по сертифікації і підвищенні кваліфікації спеціалістів.

Державні центри стандартизації, метрології і сертифікації виконують наступні функції:

— проводять технічний нагляд за стабільністю показників якості сертифікованої продукції під час її виробництва;

— за дорученням Національного органу по сертифікації беруть участь в експертизі документів і перевірках органів по сертифікації і випробувальних лабораторій (центрів);

— надають інформацію у сфері сертифікації і акредитації;

— видають заявникам свідоцтва про визнання при позитивних результатах експертизи, наданих ними матеріалів за оцінкою відповідності іноземних органів і випробувальних лабораторій.

Право на проведення робіт по сертифікації продукції надається органам по сертифікації, випробувальним лабораторіям (центри) і аудиторам, включеним в Реєстр Системи.

Органами по сертифікації в Системі можуть бути призначенні організації (підприємства, установи) — юридичні особи, що є резидентами України. Призначення органів по сертифікації для виконання робіт в Системі здійснюється національним органом України по сертифікації за результатами проведеної ним оцінки їх відповідності встановленим вимогам.

Роботи по сертифікації продукції, систем якості, атестації виробництв, акредитації органів по сертифікації і випробувальних лабораторій (центрів) виконуються по договорах.

Основою інформаційного забезпечення Системи є Реєстр Системи, який ведеться відповідно до вимог ДСТУ 3415 і публікується в інформаційних виданнях Національного органу України по сертифікації. На даний момент служби, які відповідають за це, погано скоординовані. Вони не вміють належно розпорядитися потужними інформаційними, науковими, видавничими та адміністративними ресурсами, якими володіє система, а тому фактично не мають сталої мережі зв’язків із широкою громадськістю. Це створює враження відсутності у системі Держспоживстандарту єдиної ідейної та інформаційної політики. Нинішня структура інформаційного забезпечення потребує, насамперед, кадрового оздоровлення, особливо людьми, здатними організувати роботу відповідно до нових викликів часу, які вміють системно аналізувати економічні, ідеологічні, соціальні та психологічні складові цього процесу.

1.2 Моделі сертифікації продукції в Системі УкрСЕПРО На часі загострюється питання захисту ринку від неякісної та фальсифікованої продукції шляхом сертифікації. Унаслідок недобросовісної конкуренції, порушень вимог стандартів, інших нормативних актів, законодавства про захист прав споживачів, а також функціонування тіньового ринку до мережі роздрібної торгівлі продовжує надходити значна кількість неякісної продукції. Поряд з цим здійснюється поступове скорочення переліку продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації в Україні. Існує великий ризик отримання серйозних наслідків для безпеки населення України через одномоментне не виважене скасування цього єдиного нині механізму захисту ринку. Саме тому питання переходу від обов’язкової сертифікації до європейської (міжнародної) моделі оцінювання відповідності було піднято на розширеному засіданні Колегії Держспоживстандарту, яке відбулося 26 грудня 2007 року і 29 січня 2008 року. Загострення цього питання пов’язано з тим, що скасування обов’язкової сертифікації має супроводжуватись створенням на законодавчому, нормативному та інфраструктурному рівні ефективної системи контролю за якістю та безпекою продукції. Стримування процесу розвитку та удосконалення системи технічного регулювання та захисту прав споживачів може привести до серйозних ускладнень.

Сертифікація продукції в Системі проводиться відповідно до вимог закону України «Про підтвердження відповідності продукції, якості, систем управління якістю, систем управління навколишнім середовищем, персоналу і направлений на забезпечення єдиної державної технічної політики у сфері підтвердження відповідності. Сертифікація є важливим етапом в процесі виготовлення і реалізації продукції, товарів, робіт і послуг.

Правила по сертифікації в Системі проводяться органами по сертифікації відповідно до вимог Системи з урахуванням правил міжнародних систем сертифікації, що діють. Основні вимоги щодо порядку проведення сертифікації продукції встановлені ДСТУ 3413−96.

Схеми (моделі), які використовуються під час обов’язкової сертифікації продукції, визначає орган по сертифікації. При цьому враховуються особливості виробництва, випробувань, постачання і використання конкретної продукції, можливі затрати заявника.

Сертифікацію продукції проводять по одній із шести схем (моделей), представлених в таблиці 1.1. Схему добровільної сертифікації визначає заявник по узгодженню с органом по сертифікації.

У Системі розрізняють сертифікацію партії продукції (або одиничного виробу) і сертифікацію продукції, що випускається серійно.

При сертифікації продукції, що випускається серійно, у Системі можливе застосування чотирьох різних моделей (схем) сертифікації.

При сертифікації одиничного виробу або партії продукції сертифікат видається на конкретні заявлені вироби. У цьому випадку в сертифікаті вказуються заводські номери сертифікованого встаткування.

При сертифікації продукції, що випускається серійно, сертифікація виконується з перевіркою виробництва комісією органа з сертифікації (обстеження або атестація виробництва, або сертифікація (оцінка) системи якості виробництва). Для деяких видів продукції можливе застосування моделі сертифікації з аналізом документації, наданої заявником (у т.ч. при постановці продукції на виробництво) і без проведення обстеження виробництва, але в цьому випадку необхідне надання додаткової документації, що характеризує систему якості виробництва (перелік установлюється окремо для конкретної продукції.

Таблиця 1.1 — Схеми (моделі) сертифікації продукції в системі УкрСЕПРО

Сертифікат серійно випущеної продукції при використанні схеми без обстеження виробництва має термін дії до одного року й видається на підставі позитивних результатів аналізу наданої заявником документації й позитивних результатів сертифікаційних випробувань зразків продукції, відібраних на підприємстві виробника або в постачальника. Дана схема сертифікації застосовується, як правило, лише один раз для кожного конкретного заявника й конкретної промислової продукції. Подальший технічний нагляд у період дії сертифіката відповідності містить у собі періодичне проведення контрольних випробувань зразків продукції, які відбираються на виробництві або в постачальника, в порядку, в строки й у кількості, установленій у програмі технічного нагляду й проведенні перевірки виробництва (при необхідності).

Ціль обстеження виробництва: визначення відповідності фактичного стану виробництва вимогам документації, підтвердження можливості підприємства виготовляти продукцію відповідно до вимог нормативних документів, що діють в Україні.

Обстеження виробництва виконується при проведенні сертифікації продукції з ініціативи заявника або за рішенням органа з сертифікації продукції. Порядок проведення цих робіт установлений у ДСТУ 3957−2000.

Перед проведенням обстеження виробництва заявник разом із заявкою повинен подати в орган по сертифікації заповнену анкету попереднього обстеження виробництва продукції, заявленої на сертифікацію, а також комплект документів відповідно до переліку.

Результати обстеження оформляються актом обстеження виробництва.

Обстеження виробництва передбачає одержання кількісної оцінки стабільності показників продукції й визначення порядку проведення технічного нагляду за виробництвом сертифікованої продукції.

Порядок проведення обстеження виробництва включає:

— проведення експертизи нормативної, технічної й технологічної документації, що передбачає: ознайомлення зі структурною схемою підприємства, включаючи основні й допоміжні виробничі підрозділи, інженерні й адміністративні служби й зв’язки між ними;

— перевірку відповідності показників і характеристик продукції, установлених технічною документацією, вимогам діючих нормативних документів, що поширюються на продукцію й технологічні процеси її виготовлення;

— оцінку достатності контрольних операцій і випробувань, передбачених технологічною документацією, для забезпечення впевненості в повній відповідності випущеної продукції вимогам діючих нормативних документів на дану продукцію;

— оцінку системи вхідного контролю сировини й матеріалів і системи контролю показників технологічного процесу;

— перевірку відповідності показників точності застосовуваних засобів вимірювальної техніки й іспитового встаткування вимогам нормативно-технічної документації щодо дозволених відхилень показників і характеристик;

— перевірку наявності й ефективності системи метрологічного забезпечення застосовуваних засобів вимірювальної техніки й іспитового встаткування.

При позитивних результатах обстеження виробництва складається акт обстеження, що, разом з позитивними протоколами сертифікаційних випробувань, є підставою для видачі сертифіката на продукцію на строк до двох років.

Ціль атестації виробництва: проведення оцінки технічних можливостей підприємства-виробника забезпечувати стабільний випуск продукції, з параметрами, що відповідають вимогам нормативних документів.

Атестація виробництва проводиться органом з сертифікації продукції й виконується з ініціативи заявника або за рішенням органу по сертифікації. Порядок проведення цих робіт установлений у ДСТУ 3414−96.

Атестація виробництва передбачає одержання кількісної оцінки стабільності показників продукції й визначення порядку проведення технічного нагляду за виробництвом сертифікованої продукції.

При позитивних результатах атестації виробництва заявникові видається атестат виробництва. Атестат разом з позитивними протоколами сертифікаційних випробувань, є підставою для видачі сертифіката на продукцію на строк до трьох років.

Атестація виробництва в Системі для не українських виробників (іноземних фірм), як правило, рекомендується й проводиться дуже рідко. Це пояснюється тим, що для проведення атестації виробництва необхідно мати на підприємстві розроблений й впроваджений комплект документів для забезпечення якості продукції. Вимоги до документів і змісту інструкції з атестації технічних можливостей зазначені в ДСТУ 3414−96[17]. У комплект повинна входити інструкція з атестації технічних можливостей підприємства при виробництві кожного типу продукції. Ці вимоги досить складні, відрізняються від вимог, пропонованих до систем управління якістю, однак також спрямовані на забезпечення якості продукції. Для виробників за межами України буває дуже складно розробити цей комплект документів. У тому випадку, коли на виробництві впроваджена система управління якістю, набагато простіше провести сертифікацію продукції в Системі за схемою із сертифікацією системи управління якістю.

Сертифікація продукції за схемою із сертифікацією (оцінкою) системи управління якістю виробництва, при позитивних результатах сертифікаційних випробувань, є підставою для видачі сертифіката на продукцію на строк до п’яти років.

Ціль сертифікації (оцінки) системи управління якістю: підтвердження відповідності системи управління якості вимогам ДСТУ ISO 9001−2001 і забезпечення впевненості в тому, що продукція, що випускає підприємство, відповідає обов’язковим вимогам нормативних документів. При цьому всі технічні, адміністративні й людські фактори, що впливають на якість продукції, перебувають під контролем, продукція незадовільної якості вчасно виявляється, а підприємство постійно вживає заходів по запобіганню виготовлення такої продукції, поліпшення якості продукції й поліпшення задоволеності замовників.

Сертифікація (оцінка) системи якості забезпечує впевненість у тім, що виробник здатен постійно випускати продукцію, що відповідає вимогам нормативних документів стабільної якості.

На сертифіковану в Системі продукцію видається сертифікат відповідності і наноситься знак відповідності. Знаком відповідності є захищений в установленому порядку знак, який свідчить, що маркірована ним продукція відповідає конкретному стандарту або іншому нормативному документу. Манкіровку продукції цим знаком здійснює орган по сертифікації, який видав сертифікат відповідності або підприємство-виробник, якщо він має на це ліцензію, виданою органом по сертифікації. Знак відповідності і технічні вимоги до нього, порядок і правила його застосування встановлені ДСТУ 2296−93[19].

Технічний нагляд за виробництвом сертифікованої продукції в Системі виконує орган по сертифікації цієї продукції або його дорученням іншій організації.

Визначення результатів робіт за оцінкою відповідності, виконаних органами по сертифікації і випробувальними лабораторіями (центрами) інших країн здійснюється на основі багатосторонніх і двохсторонніх угод про взаємне визнання робіт по сертифікації.

Свідоцтво визнання зарубіжних сертифікатів є свідоцтво про визнання або сертифікат відповідності, видані в Системі.

1.3 Реформування схеми технічного регулювання в Україні

Україна декларує бажання побудувати сучасну систему технічного регулювання та захисту споживачів, здатної адекватно і швидко реагувати на виклики глобальної економіки, конкуренції, науково-технічного прогресу, потреб споживачів, соціальних стандартів життя. Перехід України до такої моделі економіки, намагання інтегруватися в Європейський Союз, зумовлює необхідність у стислі терміни удосконалити систему технічного регулювання та захисту прав споживачів відповідно до досвіду розвинених країн. Необхідно привести систему технічного регулювання та захисту прав споживачів до міжнародних та європейських вимог. Новий етап у сфері технічного регулювання та споживчої політики об'єктивно вимагає якісно нових змін.

В основі документів міжнародних організацій із стандартизації, Світової організації торгівлі та Європейського Союзу лежить принцип обов’язковості вимог технічних регламентів та добровільності вимог інших нормативних документів.

Україна поступово здійснює кроки на шляху технічної гармонізації, в тому числі, в напрямку освоєння європейських принципів і правил з оцінки та підтвердження відповідності продукції. Цей напрямок діяльності буде сприяти: довірі до української продукції, а відповідно, її конкурентоздатності; визнанню національних органів з оцінки відповідності спорідненими європейськими організаціями; інтеграції економіки України в європейську.

Раніше відмінності між національними законами, стандартами та процедурами оцінки відповідності робили торгівлю між державами, що є членами ЄС справою складною, витратною та поглинаючою час. Основна мета спільного ринку полягала в усунені всіх бар'єрів на шляху торгівлі між державами. Щоб прискорити усунення цих бар'єрів, були впровадженні нові підходи: Новий підхід (1985 р.) та Глобальний підхід (1989 р.).

Новий підхід розглядає добровільні європейські стандарти як найбільш доречний метод технічного впровадження зумовлених законом вимог продукції в рамках європейського законодавства. З введенням Нового підходу Європейська комісія встановила необхідний мінімум основоположних вимог до функціональних характеристик, які забезпечують належний рівень охорони здоров’я, безпеки тощо.

Глобальний підхід до випробувань, сертифікації та оцінки відповідності доповнює Новий підхід. Його розроблено з метою впровадження узгоджених процедур з оцінки відповідності продукції вимогам директив Нового підходу. В концепції Глобального підходу містяться узгоджені головні принципи європейської політики в галузі оцінки відповідності. Ці принципи ґрунтуються на: введені модулів (схем) для процедур оцінки відповідності, а також критерії їх застосування; нотифікація органів, які відповідні за ці процедури; маркування продукції знаком ЄС; єдиному застосування Європейських стандартів із управління і забезпечення якості і вимог до випробувальних лабораторій, органів з сертифікації й акредитації; створенню систем акредитації і застосування порівняльних випробувань; взаємному визнанню результатів сертифікації та випробувань.

Для вільного доступу української продукції на світовий ринок, нормативна документація, за якою вона виготовляється та процедури підтвердження відповідності, повинні бути аналогічні тим, що застосовуються в європейській практиці. Наше законодавство, нормативна база та система оцінки відповідності (сертифікації) продукції повинні бути повністю гармонізовані з Європейським законодавством та Європейськими Директивами. У цьому напряму в Україні було здійснено наступні кроки:

— прийнято Закон України «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності» [20];

— розроблення та схвалена розпорядженням Кабінетом Міністрів «Концепція розвитку технічного регулювання та споживчої політики у 2006;2010 роках»;

— розроблено графік впровадження технічних регламентів та розроблені переліки національних стандартів до деяких із них.

Національні стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності мають розроблятися на основі міжнародних та регіональних стандартів.

Метою розроблення і застосування технічних регламентів є захист життя та здоров’я людини, тварин, рослин, національної безпеки, охорони довкілля та природних ресурсів, запобігання недобросовісної практиці.

Прийняття технічних регламентів формує в Україні законодавчо регульовану сферу — сферу, в якій вимоги до продукції та умови введення її в обіг регламентуються законодавством.

Після офіційного впровадження технічних регламентів стандарти можуть застосовуватись на добровільних засадах, за винятком випадків, коли застосування цих стандартів вимагають технічні регламенти.

Процедура підтвердження відповідності в законодавчо регульованій сфері є обов’язковою для виробника, постачальника чи призначеного органу з сертифікації. Процедура підтвердження відповідності в законодавчо нерегульованій сфері здійснюється на добровільних засадах.

Для того, щоб адаптувати національну практику оцінки відповідності з європейською, необхідно запровадити окремі види робіт: декларування відповідності продукції, застосування модульного підходу до оцінювання відповідності продукції тощо.

Освоєння такої практики дозволить здійснити перехідний етап від системи обов’язкової сертифікації до системи оцінки відповідності згідно з вимогами технічних регламентів.

Відповідність введених в обіг в Україні продукції, процесів та послуг, технічним регламентам є обов’язковою.

Модулі оцінки відповідності, що наведені у кожному Технічному регламенті на продукцію відрізняються від існуючих в Системі УкрСЕПРО схем сертифікації, тим що процедури підтвердження відповідності поділено на два етапи створення продукції - проектування та виготовлення, чого немає в Системі, а також тим, що модулі оцінки відповідності вимагають від виробника продукції складати декларацію про відповідність.

Декларацію про відповідність складають щодо всіх уведених в обіг товарів, які є об'єктами технічних регламентів, якщо інше не передбачено технічним регламентом. Декларація про відповідність має містити таку інформацію: визначення продукції; вимоги технічних регламентів, яким відповідає продукція, включаючи посилання на відповідні національні стандарти; дату оформлення декларації, назву, адресу, статус та підпис виробника; назву, адресу та ідентифікаційний код у реєстрі призначених органів органу з оцінки відповідності, що провів процедуру оцінки відповідності; назву та адресу, за якою зберігається технічна документація з підтвердження відповідності; реквізити щодо реєстрації декларації.

В Україні з введенням в дію технічних регламентів встановлюється новий рівень відповідальності виробників, так як виробникам продукції надається право самостійно декларувати її відповідність в передбачених технічними регламентами випадках, підвищено та розширено ступінь відповідальності виробника перед споживачами, якщо доведено невідповідність продукції вимогам технічних регламентів, встановлюється зобов’язання для виробників щодо вжиття необхідних заходів по інформуванню та вилученню з обігу невідповідної продукції.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження процедури призначення органів з оцінки відповідності продукції, процесів і послуг вимогам технічних регламентів» від 24.01.2007 р. № 59 визначено хто і за яких умов може проводити підтвердження відповідності.

Таким чином, створюються умови, що дозволяють виконувати роботи з оцінки відповідності продукції у відповідності з європейськими принципами і правилами, законодавча база України визначила як повинна бути організована робота з оцінки відповідності, технічні регламенти встановлюють процедури оцінки та підтвердження відповідності.

Для даного виробництва паперової продукції обрана схема сертифікації продукції з атестацією виробництва (сертифікат відповідності з терміном до трьох років).

2. РОЗРОБКА ПОРЯДКУ ПРОВЕДЕННЯ АТЕСТАЦІЇ ВИРОБНИЦТВА ПАПЕРОВОЇ ПРОДУКЦІЇ ТОВ «ПАПРОМ»

2.1 Загальні положення атестації виробництва Атестація виробництва є важливою складовою сертифікації продукції в системі УкрСЕПРО. Атестація виробництва являє собою офіційне підтвердження наявність необхідних і достатніх умов для забезпечення стабільного випуску певної продукції, що відповідає вимогам нормативних документів.

В ДСТУ 3414−96 регламентується порядок проведення атестації виробництва.

Атестація виробництва в Системі проводиться органом з сертифікації продукції, а при його відсутності - організацією, що виконує функції органа з сертифікації продукції з дорученням спеціального вповноваженого органа центральної виконавчої влади в сфері підтвердження відповідності.

Допускається за дорученням органа з сертифікації продукції або організації, що виконує його функції, проведення атестації виробництва продукції органом з сертифікації систем управління якістю. При цьому вся відповідність за обґрунтованість видачі сертифіката відповідності на продукцію, що випускається атестованим виробництвом, залишається за органом з сертифікації продукції або організацією, що виконує його функції.

Атестація виробництва проводиться з ініціативи підприємства-виробника або на вимогу органу з сертифікації продукції.

Атестація виробництва проводиться з цілю оцінки технічних можливостей підприємства-виробника забезпечувати стабільний випуск продукції, що відповідає вимогам нормативних документів, поширюваних на неї.

Атестація виробництва повинна передбачати одержання кількісної оцінки стабільності відтворення показників продукції. Для показників, які підтверджуються сертифікацією, повинна також передбачатися видача рекомендацій щодо оптимальної кількості зразків (проб, вибірок), випробуваних з метою сертифікації, способів і прийомів їхнього відбору, а також правил і порядку проведення технічного нагляду за виробництвом сертифікованої продукції.

2.2 Етапи проведення робіт з атестації виробництва Порядок проведення робіт з атестації виробництва паперової продукції ТОВ «ПАПРОМ» схематично зображений на рисунку 2.1 і передбачає виконання таких етапів:

— підготовка технічної документації на продукцію та її виробництво;

— розробка інструкцій з атестації технічних можливостей;

— подача заявки (атестація проводиться з ініціативи підприємства);

— попередня оцінка;

— складання програми й методики атестації;

— перевірка виробництва й атестація його технічних можливостей;

— технічний нагляд за атестованим виробництвом.

Підприємство, що претендує на атестацію виробництва продукції в Системі, повинне мати повний комплект технічної документації на продукцію і її виробництво, включаючи нормативну, конструкторську документацію або документацію, що визначає склад продукції, технологічну документацію. Склад технічної документації визначається особливостями продукції й технологією її виготовлення.

Підприємство для проведення атестації повинне мати у своєму розпорядженні документи, що відбивають відомості відносно:

— організації контролю якості;

— організації контролю за випуском продукції;

— структура відповідальності виробничого персоналу перед вищим рівнем керівництва за якість виготовлення продукції й виконання робіт;

— системи контролю якості в ході технологічного процесу, включаючи контроль матеріалів і виробів;

— системи контролю за внесенням змін у технічну документацію на продукцію;

— застосовуваних при виробництві продукції засобів вимірювальної техніки, контролю й іспитового встаткування;

— системи перевірки засобів вимірювальної техніки, контролю й іспитового встаткування;

— порядку формування й позначення партії випускаємої продукції і вибірок з них для випробувань або контролю;

— порядку реєстрації результатів контролю й випробувань, складання, твердження й зберігання протоколів випробувань;

— порядку, що забезпечує випуск тільки тих партій продукції, які відповідають вимогам нормативної документації.

Рисунок 2.1 — Порядок проведення робіт з атестації виробництва паперової продукції

Підприємство повинне до проведення атестації розробити інструкцію з атестації технічних можливостей. Інструкція з атестації технічних можливостей ТОВ «ПАПРОМ» містить наступні розділи:

— «вступна частина», що містить назву паперової продукції, її показники й характеристики, які повинні досягатися в процесі виробництва, посилання на нормативні документи, якими вони встановлені;

— «субпідрядники», де дається перелік субпідрядних організацій, що виготовляють складові частини паперової продукції;

— «використовувані комплектуючи вироби, матеріали, речовин», де проводиться їхній перелік із вказівкою показників, за якими здійснюється вихідний контроль у постачальника й вхідний контроль на підприємстві-виробникові продукції;

— «виробництво», у якому описуються технологічні процеси виробництва, блок-схема процесу виробництва паперової продукції із вказівкою етапів технологічного процесу й утримуючи усі операції виготовлення продукції від надходження на виробництво матеріалів, речовин і комплектуючих виробів до відвантаження готової продукції;

— «програма випробувань для атестації технічних можливостей» містить перелік показників продукції, що досягають на головних етапах технологічного процесу виготовлення їхньої норми, методики випробувань кожного показника;

— «методи випробувань», що включають методи відбору зразків, випробувальні засоби вимірювальної техніки й іспитове встаткування, підготовку до випробувань, їхнє проведення й обробку результатів;

— «межі технічних можливостей», де приводяться межі технічних можливостей по кожному показнику із вказівкою припустимих відхилень показника, характеристик контролю, запасу технологічної міцності, характеристик процесу виготовлення паперової продукції.

У даному випадку, коли атестація виробництва проводиться з ініціативи підприємства, воно становить заявку за формою, наведеної в додатку Б ДСТУ 3414−96 [17], що направляє в орган по сертифікації продукції разом з двома екземплярами інструкції з атестації технічних можливостей і відомостями про виробництво відповідно до додатка В ДСТУ 3414−96.

Якщо атестація виробництва проводиться на вимогу органа з сертифікації продукції, два екземпляри інструкції з атестації технічних можливостей і відомості про виробництво представляються в орган з сертифікації за його запитом.

Попередня оцінка виконується комісією експертів органа з сертифікації продукції в погоджений термін. Склад комісії експертів затверджується керівником органа з сертифікації продукції.

Попередня оцінка включає:

— експертизу вихідних матеріалів, представлених підприємством;

— складання висновку про готовність підприємства ТОВ «ПАПРОМ» до проведення атестації.

Експертиза вихідних матеріалів повинна передбачати:

— перевірку відповідності показників і характеристик паперової продукції, встановлених технічною документацією, вимогам стандартів і інших нормативних документів, які поширюються на продукцію й технологічні процеси її виготовлення;

— оцінку достатності контрольних операцій і випробувань, переглянутою технічною документацією, для забезпечення впевненості в повній відповідності випускаємої продукції вимогам стандартів, що поширюються на неї;

— перевірку відповідності списку показників технічних можливостей атестуємого виробництва переліку показників і характеристик їм випускаємої продукції;

— оцінку повноти програми випробувань для підтвердження технічних можливостей атестуємого виробництва;

— оцінку вірності вибору головних етапів технологічного процесу;

— оцінку правильності методів випробування для підтвердження технічних можливостей атестуємого виробництва;

— наявність системи контролю якості виготовлення в ході технологічного процесу, включаючи контроль матеріалів і комплектуючих виробів;

— перевірку відповідності показників точності засобів вимірювальної техніки, застосовуваних методик виміру й контролю вимогам конструкторської й технологічної документації щодо дозволів відхилень показників і характеристик;

— перевірку наявності систем метрологічного забезпечення застосовуваних засобів вимірювальної техніки, контролю й випробувань.

Комісія експертів може, якщо буде потреба:

— запитувати в підприємства інші відомості, якщо вони необхідні для попередньої оцінки;

— направляти власного представника для збору додаткової інформації безпосередньо на підприємство.

За результатами попередньої оцінки складається висновок, у якому показується готовність підприємства до атестації виробництва й доцільність проведення подальших етапів робіт. Висновок підписує керівник комісії експертів. У випадку негативного висновку підприємство може повторно направити заявку після усунення відзначених недоліків.

Програма й методика атестації виробництва розробляється комісією експертів, які виконували попередню оцінку, і затверджується керівником органа з сертифікації продукції.

Програма й методика випробувань містить об'єкти перевірки, процедури перевірки й правила прийняття рішень. У програмі й методиці атестації допускаються посилання на інструкцію з атестації технічних можливостей.

Основним завданням перевірки виробництва є оцінка відповідності інформації, наведеної у вихідних матеріалах, фактичному стану безпосередньо на підприємстві, а також проведення необхідних випробувань для атестації технічних можливостей виробництва.

Перевірка здійснюється комісією експертів, призначеної керівником органа з сертифікації продукції. У неї входять експерти, що виконують попередню оцінку, і фахівець, компетентний в оцінці відповідної технології. Перевірка виконується відповідно до затвердженої програми й методиці атестації.

Перед початком роботи комісії її експерти разом з керівництвом підприємства:

— розглядають мету й завдання перевірки;

— обговорюють програму методику атестації;

— установлюють форми спілкування між членами комісії, керівництвом і працівниками підприємства.

За результатами перевірки комісія протягом місяця складає звіт, що містить аналіз результатів перевірки й обґрунтованих висновків. Звіт містить таку інформацію:

— відомості про всі отримані докази підтвердження технічних можливостей виробництва;

— таблицю границь підтвердження технічних можливостей;

— отримані результати випробувань для підтвердження технічних можливостей і коротку інформацію про виявлені відмови, дефекти й т.п.

Звіт підписують всі члени комісії, і затверджує керівник органа з сертифікації.

На підставі позитивних висновків комісії орган з сертифікації оформляє атестат з виробництва за формою, наведеної в додатку Д ДСТУ 3414−96 [17], реєструє його в Реєстрі Системи й видає підприємству.

Керівник органа з сертифікації затверджує інструкцію з атестації технічних можливостей і передає один екземпляр підприємцям. Інший екземпляр інструкції зберігається в органі з сертифікації.

Термін дії атестата встановлюється органом з сертифікації залежно від результатів перевірки, але не більше ніж на три роки.

Для одержання атестата на новий строк підприємство не пізніше, ніж за три місяці до закінчення дії атестата направляє в орган з сертифікації заявку й відповідні матеріали. Порядок проведення повторної атестації залежить від результату технічного нагляду за період дії атестату виробництва.

Протягом терміну дії атестату орган з сертифікації здійснює нагляд за стабільністю якості виготовлення продукції. Процедури технічного нагляду обираються відповідно до методів атестації виробництва, регламентуються програмою технічного нагляду за атестованим виробництвом, яка затверджується керівником органу з сертифікації. В програмі викладається методика проведення кожної процедури, періодичність, виконавці та правила прийняття рішень за кожною процедурою.

За результатами технічного нагляду орган з сертифікації може припинити або призупинити дію атестату виробництва.

Дія атестату виробництва може бути призупинена або припинена в таких випадках:

— виявлена невідповідність випущеної продукції необхідному рівню якості виготовлення;

— до конструкції або технології виготовлення продукції без погодження з органом з сертифікації внесені зміни, які можуть призвести до зниження рівня якості виготовлення продукції;

— під час виконання технічного нагляду виявлені невідповідності виробництва атестованим технічним можливостям;

— термін дії атестату закінчився, а підприємство не направило матеріали для отримання атестата на новий термін.

У випадку, якщо дію атестату призупинено, поновлення дії атестату здійснюється за рішенням органу з сертифікації після проведення підприємством заходів коригувального впливу для усунення причин виявлених невідповідностей.