Теоретичний аналіз систем методів навчально-виховного процесу молодших школярів
У процесі навчання зв «язок методу із іншими компонентами взаємозворотний: метод є похідним від цілей, завдань, змісту, форм навчання; водночас він суттєво впливає на можливості їхнього практичної реалізації. Навчання прогресує настільки, наскільки дозволяють йому рухатись уперед застосовані методи. Методи навчання є одним із найважливіших компонентів навчального процесу. Без провідних методів… Читати ще >
Теоретичний аналіз систем методів навчально-виховного процесу молодших школярів (реферат, курсова, диплом, контрольна)
Теоретичний аналіз систем методів навчально-виховного процесу молодших школярів
Метод (від грн. methodos) — шлях до чогось, спосіб пізнання. Метод навчання — шлях навчально-пізнавальної діяльності учнів до результатів, визначених завданнями навчання.
Процес навчання реалізується шляхом взаємодії діяльності вчителя (викладання) й діяльності учня (учіння). Учитель здійснює різноманітні спроби, котрі допомагають учням засвоїти навчальний матеріал, сприяє активізації навчального процесу, учень сприймає, осмислює, запам «ятовує тощо цей матеріал. Метод при цьому виступає як упорядкована взаємодія, співробітництво, партнерство. Це дозволяє зробити висновок про ті, що под методом навчання слід розуміти спосіб упорядкованої, взаємозв «язаної діяльності вчителя і учнів, спрямованої на досягнення завдань освіти, розвитку й виховання в процесі навчання.
Методи навчання є одним із найважливіших компонентів навчального процесу. Без провідних методів діяльності неможливо реалізувати цілі й заподіяння навчання, досягнути відповідних результатів.
У процесі навчання зв «язок методу із іншими компонентами взаємозворотний: метод є похідним від цілей, завдань, змісту, форм навчання; водночас він суттєво впливає на можливості їхнього практичної реалізації. Навчання прогресує настільки, наскільки дозволяють йому рухатись уперед застосовані методи.
У структурі методів виділяються прийоми. Прийом — це елемент методу. Елементи методів є не звичайною сумою окремих частин цілого, а системою, про «єднаною логікою дидактичного заподіяння. В частности, якщо певний спосіб навчання педагог використовує на уроці лише у тому, щоб зосередити увагу на якомусь питанні змісту матеріалу, то цей спосіб відіграватиме роль дидактичного прийому. А якщо спосіб навчання використовується для із «ясування суті запитання, для розкриття змісту матеріалу, то ми не прийом, а метод. Метод є спосіб діяльності, що охоплює весь її шлях. Прийом — це окремий крок, фазова дія в реалізації методу.
Метод навчання має дві складові частини: про «єктивну й суб «єктивну. Про «єктивна частина методу обумовлена тими постійними положеннями, котрі обов «язково присутні в будь-якому методі, незалежно від того, який вчитель його використовує. У ній відображені найзагальніші вимоги законів й закономірностей, принципів й правил, а також ціль, заподіяння, зміст, форми навчальної діяльності. Суб «єктивна частина методу обумовлена особистістю педагого, його творчістю, майстерністю, особливостями учнів, конкретними умовами. Питання про співвідношення про «єктивного й суб «єктивного в методі вирішене не дуже до кінця: самі автори вважають, що метод є лише про «єктивним утворенням, інші, навпаки, — творіння педагога. Безперечним є ті, що про «єктивна частина дозволяє дидактам розробляти теорію методів, рекомендувати педагогам шляхи їхнього ефективної реалізації. З іншого боці, саме методи є сферою прояву високого педагогічного мистецтва.
Метод навчання є досить складним утворенням. Має багато сторін. За кожною із які методи можна групувати в сисмеми. На цій підставі створюються класифікації методів.
Класифікація методів навчання — це впорядкована за певною ознакою їхні система.
Процес навчання є триєдиним, надзвичайно рухливим процесом. А, щоб відображати цю багатогранність й динамізм, ураховувати зміни, котрі постійно відбуваються в практиці застосування методів, не можна класифікувати методи єдино й незмінно. Цілісний навчальний процес у сучасній школі здійснюється за допомогою цілого ряду класифікацій, котрі в єдності відображають заподіяння й зміст дидактичних методів. При цьому кожна класифікація методів грунтується на одній чи кількох істотних ознаках, проте усі класифікації зводяться до системи.
Методологія цілісного підходу до взаємопов «язаної діяльності вчителя й учнів у навчанні передбачає виділення методів навчання у великі групи:
— методи організації й самоорганізації навчально-пізнавальної діяльності;
— методи стимулювання й мотивації учіння;
— методи контролю й самоконтролю у навчанні;
— бінарні методи навчання .
Усвідомлення вчителем суті і особливостей цілісної класифікації методів дозволити йому здійснити цілісну процедуру їхнього вибору.