Торф"яні пожежі

Реферат з БЖД

Торф’яні пожежі.

План.

1.Торф і його світові запаси.

2.Родовища торфу на Україні.

3.Сумна популярність торфу.

4.Гасіння торф`яних пожеж-це справа професіоналів.

Торф- (від німецького слова Torf, що значить теж саме) — це пальна корисна копалина, використовується як паливо, добриво, теплоізоляційний матеріал та ін.Торф — молоде геологічне утворення, що пройшло початкову стадію перетворення торфоутворювачів в умовах надлишкового зволоження й обмеженого доступу повітря.. Містить 50−60% вуглецю. Теплота згоряння (максимальна) 24 МДЖ/кг. Торф’яні родовища по земній кулі розподілені нерівномірно відповідно до кліматичних і грунтово-ботанічних зон. Світові запаси складають торфу порядку 500 мільярдів тонн, з них більш 186 мільярдів тонн, по оцінках фахівців, знаходяться на території Росії. В Азії їх зосереджено близько 50%, у Європі - 31%, у Північній Америці — 11%, а 8% в інших частинах світу.

Розподіл торф’яних родовищ зв’язано з географічною широтою, рельєфом і геоморфологічною будовою місцевості. В Україні виявлено понад 2500 родовищ торфу із середньою глибиною залягання 1,4 м і запасами більш 2260 млн. т. На сьогодні в Україні вироблено більш 45% розвіданих запасів.

У торфоутворенні беруть участь водорості найпростіші, дріжджові і цвілі. Ефективність процесу торфоутворення низька. Акумулюється сменше 20% маси відмерлої рослинності у видгляді торфу. Середня швидкість нагромадження торфу складає близько 1 мм на рік.

Торф придбав сумну популярність у зв’язку з підземними пожежами, відомими людству протягом тисячоріч. Такі пожежі практично не піддаються гасінню і становлять величезну небезпеку.

Торф’яні пожежі рухаються повільно, по кілька метрів у добу, характеризуються тим, що їх практично не можна згасити, небезпечні несподіваними проривами вогню з підземного вогнища і тим, що крайка його не завжди помітна і можна провалитися в прогорілий торф. Ознакою підземної пожежі є характерний запах гару, місцями з ґрунту сочиться дим, сама земля гаряча.

Торф’яні пожежі найчастіше бувають у місцях видобутку торфу, виникають звичайно через неправильне звертання з вогнем, від розрядів блискавки або самозаймання. Торф схильний до самозаймання, воно може відбуватися при температурі вище 50 градусів (у літню жару поверхня ґрунту в середній смузі може нагріватися до 52 — 54 градусів) Крім того, досить часто ґрунтові торф’яні пожежі є розвитком низової лісової пожежі. У шар торфу в цих випадках вогонь заглиблюється з стовбурів дерев. Горіння відбувається повільно, без полум`я. Підгоряють корені дерев, що падають, утворюючи завали.

Торф горить повільно на всю глибину його залягання. Торф’яні пожежі охоплюють великі площі і важко піддаються гасінню, особливо великих пожеж, коли горить шар торфу значної товщини. Торф може горіти у всіх напрямках незалежно від напрямку і сили вітру, а під ґрунтовим обрієм він горить і під час помірного дощу і снігопаду.

Фахівці не рекомендують самостійно гасити торф’яну пожежу, краще обійти його стороною, рухаючи проти вітру так, щоб він не доганяв вас з вогнем і димом, не утрудняв орієнтування. При цьому потрібно уважно оглядати перед собою дорогу, обмацувати її жердиною або ціпком.

Про цьому потрібно пам’ятати, оскільки при горінні торфовищ гаряча земля і дим, що йде з-під неї, показують, що пожежа пішла під землю. Торф вигорає зсередини, утворити порожнечі, у які можна провалитися і згоріти.

А гасіння таких пожеж — це вже справа професіоналів. Для цього необхідна важка техніка для створення на шляху вогню загороджувальних смуг і канав, досвід у створенні зустрічного опалу, багато води, авіація і т.д.

Головним способом гасіння підземної торф’яної пожежі є обкопування палаючої території торфу огороджувальними канавами. Канави копають шириною 0,7- 1,0 м і глибиною до мінерального ґрунту або ґрунтових вод.

При проведенні земляних робіт широко використовується спеціальна техніка: канавокопачі, екскаватори, бульдозери, грейдери, інші машини, придатні для цієї роботи. Обкопування починається з боку об'єктів і населених пунктів, що можуть зайнятися від палаючого торфу.

Саму пожежу гасять шляхом перекопування палаючого торфу і заливання його дуже великою кількістю води, оскільки торф майже не намокає.

Для гасіння палаючих штабелів, а також гасіння підземних торф’яних пожеж використовується вода у виді могутніх струменів. Водою заливають місця горіння торфу під землею і на поверхні землі.

Список літератури:

1.Інтернет:

а) www.fire.org.ru.

б) www.vesna.org.ua.

в) www.unian.net.

г) www.geoinf.kiev.ua.