Формування образного мислення учнів на уроках образотворчого мистецтва

Формування образного мислення учнів на уроках образотворчого мистецтва

ФОРМУВАННЯ ОБРАЗНОГО МИСЛЕННЯ.

учнів на уроках образотворчого мистецтва.

Художню діяльність характеризують два способи мислення — образне і раціонально-понятійне, причому перше є основою для розвитку другого, передує йому. Формування образного мислення — одне з важливих завдань художньої освіти і естетичного виховання в школі.

Розглядаючи образне мислення як єдність об'єктивного і суб'єктивного, можна стверджувати, що воно є обов’язковим засобом пізнання світу. Його об'єктивно-суб'єктивний характер особливо яскраво виявляється в образотворчій діяльності людини, художній образ є ніби матеріально закріпленим ставленням до навколишньої дійсності. Тому намагаюсь навчати учнів правильно сприймати все, що їх оточує, оцінювати естетичний бік предметів і явищ.

Великі можливості щодо формування образного мислення в дітей мають уроки образотворчого мистецтва. Плануючи навчально-виховну роботу, постійно пам’ятаю про необхідність збагачування вже набутого учнями досвіду, враховую їхні вікові особливості.

Одним з найбільш ефективних у шкільній практиці є метод спостереження. Приступаючи до вивчення певної теми, проводжу урок-екскурсію або пропоную учням самостійну роботу на спостереження, наприклад, за природою в різні пори року, за працею людей тощо. Сильні й стійкі емоційні сліди, що виникають при цьому в психіці школярів, міцно закріплюються в процесі практичної роботи. Ретельний добір тем сприяє розв’язанню і виховних завдань. Образне сприймання природи відбувається на уроках з таких тем: у 1 класі «Прогулянка в осінь», «Зимова казка», «Земля весною», в 2 — «Подорож у світ травинок» у 3 — «Тихесенький вечір на землю спадає», в 5 класі «Як живе природа рідного краю», «Пливуть хмаринки над полем», у 6 і 7 класах «Вітер з гаєм розмовляє», «Карпатські гори, мов застиглі хмари», «Сад увесь убрався в іній, проти сонця він як синій». Спостереження здійснюємо як у класі, так і за його межами, наприклад, під час екскурсії в природу, прогулянки перед сном, в дорозі до школи і навіть з вікна своєї домівки.

Використання у навчальному процесі технічних засобів навчання, розширило можливості методу спостереження, сприяло активізації розумових операцій: аналізу, синтезу, узагальнення, абстракції і конкретизації. Демонструючи окремі фрагменти художнього зображення природного явища чи об'єкта, в яких чітко виділяється якась одна ознака, або ряд ознак, об'єднаних в єдину систему, мою змогу сконцентрувати на них увагу всього класу.

Особливе місце серед технічних засобів посідає поліекран. Він допомагає створити цілісний художній образ, а також зосередити увагу школярів на конкретних деталях. Наприклад, розглядаючи репродукцію осіннього лісу, діти милуються загальним планом, але за дуже короткий час їхня увага переключається на деталі пейзажу: кору дерева павутинки, краплі роси на листі.

Поєднання дедуктивного та індуктивного методів надає певної гнучкості мисленню дитини, допомагає їй розв’язувати більш складні завдання в галузі образного мислення і художньої творчості. Так, після прогулянки в сад, де діти вчились розрізняти відтінки осінніх фарб, збирали листочки з цікавим кольоровим поєднанням, розпочинається образотворча робота з техніки колажу, виконуючи яку, школярі вчаться бачити загальне в частковому й одиничне в загальному. В результаті у них розвивається здатність уявляти як цілісний образ, так і його складові. Старші учні з інтересом створюють композицію навколо якогось об'єкта морської раковини, старенької коновочки, сухого листочка клена, забутого в книзі, і т. ін.

Відповідність образу відображуваній дійсності залежить від уміння людини виділити у навколишньому світі саму суть речей чи явищ. Це вміння визначається загальним рівнем розвитку особистості. Запропонована нами система занять й першу чергу має формувати емоційний апарат кожного учня, спрямовувати образне мислення в бік почуттєвий. Це добре видно на такому. Основним завданням роботи «Фарби осені» був розвиток в учнів уміння бачити все розмаїття барв у природі і повсякденному житті. Щоб складності просторово-композиційної побудови рисунка не відвертали їхньої уваги, вони виконують завдання у вигляді декоративно-живописного колажу. При цьому застосовується як традиційний художній матеріал-фарби, так і природний — осіннє листя, зібране під час прогулянки. Такий прийом дає змогу закріпити в пам’яті дітей емоційні враження, одержані під час сприйняття живої природи.

Художньо-образне мистецтво — відображення навколишнього світу: предметів, явищ природи, суспільства, себе. Дитячий малюнок, процес малювання — це частка духовного життя дитини. Діти не просто переносять на папір щось з навколишнього світу, а живуть у цьому світі, входять у нього як творці краси, дістаючи насолоду від неї.

Чим більше діти пізнають світ, тим ширша уява їхніх малюнків: діти малюють те, що залишило в їхній душі глибокі враження. Такі враження викликають у молодших школярів вибух емоцій (радість, захоплення, хвилювання тощо), тобто сприймання навколишнього світу пройняте естетичним почуттям.

Для стимулювання естетичних почуттів В. О. Сухомлинський проводив уроки малювання біля ставка, на пасовищі, луках. І дійшов висновку: «…зображення того, що хвилює, захоплює, вражає, — це своєрідна оцінка навколишнього світу. Коли дитина малює те, що втілює красу, переживання краси наче проситься в слово, пробуджує образне мислення» (2, с.519).

Матеріальним продуктом образного мислення учня може бути результат його творчої діяльності, що відповідає процесу мислення, — рисунок, конструкція, декоративна композиція. Але хоча дитяча творчість і відображає дійсність, проте це відображення не буде тотожним, а лише приблизно правильним. Адже дитина, з одного боку, здатна спрощувати образ, звільняти його від несуттєвого звичайно, на свій погляд), з іншого — збагачувати його власною уявою, власним досвідом.

Образне мислення — це вид мислення, що базується на уявленнях і образах. Важливою характеристикою цього мислення є встановлення незвичних, неймовірних зв’язків предметів і їх якостей. Як і дорослі, діти нерідко використовують прийом гіперболізації (перебільшення окремих ознак). В зображуваному предметі або явищі вони виділяють те, що на їхній погляд, особливо значуще.

В процесі виховання образного мислення школярів важливо насамперед розширювати можливості образного сприйняття, розвивати в них уміння емоційно сприймати навколишній світ.

Пропонуючи школярам виконати декоративну роботу «Казковий птах», ми одночасно ставимо завдання, яке полягає у виборі засобів передачі певного емоційного ставлення до теми завдання. Відповідний настрій на уроці створюється за допомогою музики, її певна мелодія впливає на характер робіт учнів різних груп. В групі, для якої транслювалася лірична світла музика, всі учні зобразили казкову Жар-птицю. Для другої групи транслювалася музика контрастного звучання, у результаті всі діти намалювали сову і пугача, які здавалися похмурими і тривожними.

Ефективним прийомом для розвитку образного мислення, уяви, фантазії є прийом аглютинації (склеювання, комбінування у фантастичних образах частин, якостей різних предметів).

До теми «У селянському дворі» що у 5 класі учням попередньо дається завдання спостерігати за поведінкою та звичками тварин, птахів, навіть можна зробити короткочасні зарисовки. Але виконуючи рисунок, помітне вільне, творче вирішення завдання. На наступному уроці учні зображають образи тварин, птахів, за допомогою паперу, пластиліну, глини, тобто в техніці паперової пластики, скульптури, що розвиває творчу уяву, фантазію, образне мислення.

Тренування образного мислення дає змогу повернути людині гостроту втрачених емоцій. Для цього достатньо викликати переживання шляхом почуттєвого конкретного впливу. Так, прослухавши два контрастних за характером музичних фрагменти, які викликають відповідні переживання, створюють в уяві певні образи природи, учні на цьому фоні виконують дві ілюстрації до теми «Космічні світи» за творами письменників-фантастів.

Образне мислення залежить, як зазначалося, від життєвого досвіду людини. Тому таку велику увагу ми приділяємо ретельному добру тем. При цьому враховуємо відповідність конкретної теми віковим особливостям учня.

В роботах старших школярів. порівняно з молодшими посилюється контрастність образів і поглиблюються їх психологічні характеристики. Спостерігаються перенесення акценту з сюжетності зображуваного на його внутрішній стан. Більш напруженим, емоційним стає фон твору.

Так, по-різному побудували композиції своїх рисунків (фігура хлопчика на фоні вікна) учениці 5 і 7 класів. У рисунку п’ятикласниці спостерігається зовнішня описовість події, характерна для мислення дітей цього віку (хлопчик з захопленням розглядає, як пташка виє гніздечко на дереві за вікном). Семикласниця намагалася передати глибокі людські почуття. В її роботі хлопчик, відірвавшись від книги, спрямував свій погляд на портрет одного із класиків української літератури.

На уроках образотворчого мистецтва успішно здійснюється патріотичне та громадянське виховання учнів.

Діти з великим бажанням звертаються до тем, пов’язаних із славними сторінками історії нашої України. Серед малюнків «Запорізька Січ», «Похід на половців», «Єднайтеся, брати мої». Також з задоволенням зображають звичаї, обряди, свята українського народу в таких композиціях «Великдень», «Ой на Івана, та на Купала», «Різдвяні свята», «Весілля», «Обжинки».

В таких роботах як «Світ моїх захоплень», «Створення ескізу етикетки до фірмового сімейного напою», «Створення ескізу вивіски (вітрини) власної приватної фірми», «Створення фірмового знака для приватного бізнесу» помітний вплив преси, радіо, телебачення, відображається життя країни. Саме в таких малюнках розвивається художня культура та логічне і образне мислення. уява, фантазія учнів через пізнання невідомого за допомогою промислової графіки, підвищується інтелект вихованців.