Автомобілебудування в Україні

.

Реферат.

Реферат

на тему:

" Автомобілебудування

в Україні"

Автомобілебудівна галузь відноситься до машинобудівного комплексу.

Машинобудування України виникло ще в середині XIX ст. Наявність металу, вигідне транспортно-географічне розташуван­ня, зокрема вихід до узбережжя Чорного та Азовського морів, висока концентрація сільськогосподарського виробництва сприя­ли розвитку тут важкого, транспортного і сільськогосподарського машинобудування.

В минулому машинобудування стало провідною галуззю в структурі промислового комплексу України. В 1990 р. його част­ка становила 30% всього промислового виробництва.

Сучасні галузева структура і розміщення машинобудування України сформувались за останні десятиліття. Структура цивіль­них галузей машинобудування України наведена в табл. 1.

Таблиця 1

СТРУКТУРА ЦИВІЛЬНИХ ГАЛУЗЕЙ МАШИНОБУДУВАННЯ УКРАЇНИ у 2000 p., %.

Галузі машинобудування	Питома вага в то­варній продукції, %.	Питома вага зайнятих, %.
Сільськогосподарське машинобудування і тракторобудування.	6,5.	7,0.
Приладобудування.	4,2.	6,5.
Електротехнічне машинобудування.	9,4.	8,3.
Автомобілебудування.	4,0.	4,1.
Хімічне і нафтохімічне.	6,5.	4,9.
Верстатобудування та інструментальне маши­нобудування.	2,5.	3,4.
Машинобудування для легкої та харчової про­мисловості, виробництво побутових машин.	3,7.	3,5.
Гірничо-шахтне і гірничо-рудне машино­будування.	5,0.	3,1.

У переважній більшості розвинутих країн світу провідне місце в структурі транспортного машинобудування займає автомобіле­будування. Україна має досить сприятливі передумови для розвит­ку автомобілебудування: достатнє виробництво металу, розвинута хімічна промисловість (в тому числі виробництво шин, пластмас І виробів з них), науково-дослідна база і достатня чисельність кваліфі­кованих кадрів і, що дуже важливо, великий ринок збуту продукції.

Автомобілебудування — це відносно молода галузь машино­будування України, яка виникла в 50−60-ті роки.

Автозаводи України випускають великовантажні (Кременчук), малолітражні легкові (Запоріжжя) автомобілі.

В Луцьку налагоджено виробни­цтво легкових автомобілів для сільської місцевості. Львівській автобусний завод (ЛАЗ) є найбільшим в СНД. Автомобільна про­мисловість кооперується із заводами, які випускають двигуни, окремі вузли і агрегати автомобілів (Мелітополь, Полтава, Херсон, (Чернігів, Синельникове, Кременчук), електрообладнання (Херсон, Сутиска Вінницької обл.), запасні частини (Чернігів).

Таке коопе­рування виробництва між підприємствами машинобудування, а& також з підприємствами інших галузей промисловості спричиняє внутрішньогалузеві і міжгалузеві зв’язки як всередині держави, {так і за її межами.

Міждержавне кооперування вимагає прийняття відповідних правових законів, які регулювали б взаємостосунки між підприємствами України та інших країн.

Розвиток автомобілебудування в Україні не задовольняє потреби держави у власній продукції, а рівень його розвитку значно відстає від розвинутих країн світу. За рахунок власного виробництва, задовольняється менш ніж 10% потреб у автомобілях і автобусах.

Машинобудування України представлено практично усіма га­лузями (крім годинникової), але далеко не всіма підгалузями. В умовах територіального поділу праці колишнього СРСР Україна не виробляла деяких машин, зокрема: магістральних електрово­зів, електропотягів для приміських ліній і метрополітену, паса­жирських вагонів, зернозбиральних і картоплезбиральних ком­байнів і деяких інших машин. Недостатньо вироблялось вантаж­них та легкових автомобілів, товарів народного споживання (див. табл. 2). Названі машини Україна отримувала з інших колишніх союзних республік. Монопольне виробництво та відсутність конкуренції в галузях цивільного машинобудування колишнього СРСР не сприяли якості його продукції. Зараз, коли Україна є незалежною і суверенною державою і має великий власний ри­нок, а також метал, науково-дослідну базу і кваліфіковані кад­ри, вона повинна створити власне виробництво названих ма­шин. Висока якість продукції ВПК підкреслює значні можли­вості для підвищення конкурентоздатності всього машинобуду­вання України.

Таблиця 2

ДИНАМІКА ВИРОБНИЦТВА ТОВАРІВ НАРОДНОГО СПОЖИВАННЯ У МАШИНОБУДУВАННІ УКРАЇНИ у 1985;2000 pp.*.

Назва товарів
Холодильники побутові, тис. шт.
Пральні машини, тис. шт.				144,5.
Електропилососи, тис. шт.				114,1.
Радіоприймальні пристрої, тис. шт.				46,8.	25,3.
Телевізори, тис. шт.				114,9.	41,8.
у тому числі: кольорового зображення.			59,3.	29,1.	6,0.
Магнітофони, тис. шт.				43.7.	24,7.
Мотоцикли, шт.
Велосипеди (без дитячих), тис. шт.			36.1.	28,9.	37,8.
Персональні ЕОМ, тис. шт.	__.	42,0.	2,2.	1,1.	ІД.
Легкові автомобілі, тис. шт.	167,5.	155,6.	58.7.	6,9.	6,9.

З даної таблиці дуже добре видно, що на фоні загального спаду виробництва автомобілебудування України зазнало чи не найбільшого спаду виробництва.

Автомобілебудування України потребує іноземних інвестицій і використання передових технологій у виробництві автомобілів. Великі надії покладаються на співробітництво з Південнокорейською фірмою Деу, яка разом із ЗАЗ створює спільне підприємс­тво (ЗАЗ — ДЕУ). Перспективи цього підприємства є невизначеними, оскільки автомобілі даної фірми Деу є далеко не висококонкурентоспроможними на світовому ринку.

За останні роки в Україні налагоджується власне виробництво внутрішньоміського транспорту: тролейбусів (Київ і Дніпропет­ровськ) і в перспективі - трамваїв. Виробляють також мотоцик­ли (Київ), мопеди (Львів), велосипеди (Харків, Чернігів).

У перспективі автомобілебудування повинно зайняти більш вагоме місце як у структурі промисловості, так і у формуванні експорту України. Необхідно удосконалити галузеву структуру машинобуду­вання, розширити асортимент його продукції за рахунок підвищення питомої ваги галузей, що виробляють товари народного споживан­ня.

Потрібна модернізація автомобільнобудівних заводів, їх технічне переоснащення з використанням сучасних технологій і значне під­вищення за рахунок цього якості машин, їх конкурентоздатності.

Необхідно налагодити виробництво сучасних та економних автомобілів Спеціалізацію і кооперування виробництва в автомобілебудуванні необхідно орієнтувати на вітчизняні підприємства, створювати замкнуті цикли виробництв у середині країни.

Сучасна стратегія державної промислової політики України в галузі машинобудування передбачає зростання темпів випуску наукоємної продукції високого технологічного рівня, освоєння нових конкурентоздатних зразків техніки, підвищення якості й ефективності виробництва з орієнтацією на потреби внутрішньо­го ринку та збільшення експортного потенціалу.

Література

1. Паламарчук М. М., Паламарчук О. М. Економічна і соціальна географія України з основами теорії: Посібник. — К.: Знання, 1998. — С. 376−392.

2. Розміщення продуктивних сил: Підручник / За ред. Є. П. Качана. — К.: Вища школа, 1998.-С. 139−149.

3. Розміщення продуктивних сил: Підручник / За ред. В. В. Кова-левського, О. Л. Михайлюк, В. Ф. Семенова. — К.: Знання, КОО, 1998. — С. 376−392.

4. Романенко В. Регіональні ринки продукції машинобудування в Україні // Економіка України. — 1996. — № 6. — С. 90−92.