Іран

Иран

Исламская Республіка Иран

Площадь: 1,65 млн. км2. Руїни палацу Дарія Персеполь Иран Численность населення: близько 69 млн. людина (1998).

Государственный мову: перський (фарси).

Столица: Тегеран (близько 20 млн. жителів, 1999).

Государственный свято: День ісламської революції (11 лютого, з 1979 г.).

Денежная одиниця: риал.

Член ООН з 1945 р., ОІК — із 1969 р. і др.

Расположен на південному заході Азії. Межує Сході з Афганістаном, Пакистаном, північ від — із Туркменістаном, Азербайджаном, Вірменією, ніяких звань — із Туреччиною, Іраком. На півночі омивається водами Каспійського морів, Півдні — Перської і Оманского заток. До 1935 р. офіційна назва тієї — Персія. Більша частина території займає Іранським нагір'ям, середня висота якого 1219 м. На півночі — гірський хребет Эльбурс (з горою Демавенд, 5604 м), на південному заході — гірська система Загрос (гора Зердкух, 4548 м). Переважають пустелі і напівпустелею. Клімат — субтропічний, континентальний. Опадів на більшу частину Ірану — до 500 мм в рік. Не рідкість — руйнівні землетрясения.

Иран — багатонаціональна країна. Близько 50% населення це перси, 24% — азербайджанці, 8% — гилянцы і мазандеранцы, 7% — курди, 3% — араби, по 2% — луры і белуджи та інших. Найпоширеніші мови: перський (фарсі), азербайджанський, курдська, арабский.

Большинство народів, які населяють сучасний Іран, успадкували і зберігають культурні традиції, висхідні до давньої і середньовічної історії, коли ж країна була одним із найзначніших центрів світової цивілізації. Планування і зовнішній вигляд селищ і більшості міст відрізняють особливості, відомі персам протягом багатьох століть. Житлові квартали, зазвичай, складаються з однодвоповерхових будинків із пласкими дахами і внутрішніми дворами. У великих містах традиційна забудова сусідить із сучасною, включаючи багатоповерхову, але заможні сім'ї воліють комфортабельні особняки, оточені садами чи квітниками. Фасад і інтер'єри житлових будинків нерідко прикрашають традиційними декоративними елементами (наприклад, багатобарвними кахлями з рослинним орнаментом), притаманними обличкування стін, куполів, мінаретів багатьох мечетей, медресе (мусульманських шкіл), мавзолеїв, шиїтських святых.

Большинство сільських і з міські жителі носять традиційний одяг, що заохочується владою, як вияв вірності законам і звичаям ісламу. Відповідно до діючих правил, жінки зобов’язані покривати голову хусткою, носити длиннополую одяг і утриматися від вживання яскравою косметики. У різних районах країни й в різних етнічних груп традиційний костюм і житло мають свої місцеві особливості. Кочівники, наприклад кашкайцы, живуть зазвичай, у наметах. У гірських селищах вдома будуються терасами. У деяких районах захисту від літньої спеки досі застосовують старовинну будівельну технологію з допомогою вентиляційних веж, дозволяють зберегти прохолоду в помещениях.

Ковроткацкое мистецтво персів, відоме всьому світу, представлено кількома центрами: Ісфахан, Кашан, Бабриз, Мешхед. Кожен зберігає свій стиль. Більшість жителів шанують як ісламські символи й авторитети, Коран і священні перекази, а й найбільше надбання культури Ірану — перське класичну поезію (Сааді, Хафиз, Хайям, Фірдоусі). Освічена більшість населення з європейської культурою, включаючи російську. Поруч із у народі, особливо в сільських жителів, досі широко існують численні забобони, забобони, віра у злих і добрих духів, прикметам, талісмани і др.

Тегеран — столиця з 1788 р. Перше згадування про Тегерані як місті належить до XII в. Розташоване у південних передгір'їв Эльбурса в розквіті 1100 м. З міста добре видно вершина гори Демавенд. Більшість міської забудови належить до XX в. У центрі — будинку основних урядових і громадських організацій установ, навчальних закладів, найбільших фірм. У Тегерані виробляється понад 1/3 промислової продукції. Найвідоміший історична пам’ятка — палац Голестан (XVIII — XIX ст.) — характерний зразок іранської архітектури нової доби. Розташований в ньому художньому музеї представляє мистецтво Ірану різних эпох.

Мешхед — центр текстильної і харчової промисловості. Одна з головних місць поклоніння мусульман-шиїтів (більше однієї млн. прочан щорічно). Головна визначна пам’ятка — грандіозний культовий ансамбль XII — ХІХ ст. навколо усипальниці імама Рези (заснована ІХ ст.) з пов’язаної з нього мечеттю Гаухаршад. Поблизу Мешхеда — могила великого перського поета А. Фірдоусі (близько 940 — 1020).

Исфахан (столиця в цьому XI — XIII ст., в XVI — XVIII ст.) лежить у північно-східних передгір'ях Загроса. Місто перетинає ріка Заянде-руд. Великий центр чорної металургії, текстильної, харчової, цементної, хімічної промисловості. У центральній частині міста — одне із зразків середньовічного містобудування — знаменитий ансамбль площі Мейдане-Шах (Шахская площа) з палацом Али-Капу (XV— XVII ст.), з численними мечетями, медресе, чудовими арковими Мечеть Імама Иранмостами. Це старовинний центр художніх ремесел і мініатюри (исфаханская школа). Шираз (заснований VII в.) — центр провінції Фарс і землеробського району. Має підприємства нафтопереробної, хімічної, цементної промисловості. Розвинене килимарство. Батьківщина великих поетів Ззаду (близько 1210 — 1292) і Хафиза (близько 1325 — 1389). Знаменитий парками і квітниками (прозваний містом троянд і солов'їв). З пам’ятників архітектури найвідоміші мавзолей Шах-Чераг (XIII — ХІХ ст.), мечеті Соборна, Ноу (IX — XII ст.), Вакиль (XVIII в.). У середньовіччі — центр мініатюри (ширазская школа). Кум — найбільший релігійний центр, що привертав до 1 млн. паломников-шиитов на рік. У місті перебувають усипальниця Фатимы (сестри імама Рези), і навіть відома богословська школа. Кум — місце поховання шахів, членів їхнім родинам, знаті, багатих купцов.

Вблизи міста Хамадан зберігся висічений на скелі Бехистун клинописный текст на древне-персидском, эламском і вавілонському мовами. Напис і рельєф, який зображає тріумф царя Дарія I над переможеними заколотниками, викладають події у державі Ахеменидов в 522 — 519 рр. до зв. е. У ХІХ в. текст написи був прочитаний, що поклало початок дешифруванню клинописного листи багатьох народів Стародавнього Востока.

На території сучасного Ірану найдавніші державні освіти виникли в початку III тис. до зв. е. У VI в. до зв. е. Іран став осередком першою у історії Другої світової імперії, простиравшейся від долини Інда Сході до чорноморських проток і Єгипту ніяких звань і ог прикаспійських степів північ від до Аравійського моря Півдні. Більш як двовіковий цієї імперії було покладено кінець азіатськими перемогами А. Македонського (356 — 323). Наприкінці XIX — початку XX в. Іран, формально залишаючись незалежною державою, фактично перетворився на напівколонію Великій Британії та Росії. У 1905 — 1911 рр. країни відбувалося масове революційне рух, результатом якого став прийняття першої конституції. Під час Другої світової війни територія Ірану використовувалася союзниками транспортуванню військових матеріалів і продовольчих поставок у СРСР. У 1943 р. у Тегерані проходила конференція керівників союзних держав: СРСР (І. У. Сталін), США (Ф. Рузвельт) і у Великобританії (У. Черчілль). Тут було прийнято рішення про спільні дії у війні проти Німеччини) і про повоєнному співробітництві. У повоєнні десятиліття Ірані посилилося вплив США, які зробили його головним стратегічним союзником в регіоні Перської затоки. Становище різко змінилася після що сталася Ірані в 1978 — 1979 рр. революції, яка скинула проамериканський режим шаха Мохаммеда Реза Пехлеві та заявила країну ісламської республікою. У 1980;х — 1988 рр. відбувався кровопролитний збройному конфлікту між Іраном та Іраком, викликаний прикордонним територіальним спором.

Ислам шиїтського штибу сповідують 95% населення Ірану, суннизм — 4%. Є нечисленні громади зороастрийцев, бехаитов, иудеев.

В Ірані збереглися унікальні пам’ятки історії держави та культури. Найвідоміші перебувають у 50 км на схід від Шираза руїни двірського ансамблю Персеполя — одній з столиць Ахеменидов. О 20-й — 30-ті рр. XX в. розпочато розкопки та відновлено частини ансамблю. Археологи визначили, що будівництво міста велося з 515 р. до зв. е. і тривало незалежності до середини V в. до зв. е. У центрі ансамблю на платформі заввишки 2,5 м перебував квадратний парадний зал (ападана) площею 3600 м.кв., вмещавший 10 тис. людина. З 72 колон, підтримували стелю залу і котрі оточували його портиків, збереглися 13. Дві драбини, провідні позиції у зал, прикрашені рельєфами, які зображують придворних й довгу процесію посланців 33 народів держави, несучих подарунки (чи щорічну данина) царю. У 80 км на схід від Персеполя збереглися фрагменти комплексів священної столиці Ахеменидов — міста Пасаргады. Це найстаріший пам’ятник перської архітектури (побудований між 546 — 539 рр. до зв. е.). Неподалік Персеполя перебувають висічені в скелях гробниці ахеменідських царів і рельєфи епохи Сасанидов (III — VII ст.) В одному їх зображено сцена тріумфу царя Шапура I над переможеним і захопленим в полон (260 р. зв. е.) римським імператором Валерианом.

Иран — ісламська республіка, верховний керівник якої - президент — обирається радою з найвищих шиїтських лідерів. Його повноваження пожизненны і необмежені. Президент — номінальний розділ і виконавчої. Вищий законодавчий орган — однопалатное Ісламський національне збори (меджлие).

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із російського сайту internet.