Фортеця Чембало

Крепость Чембало

Уже кілька століть назад руїни середньовічної фортеці Чембало височіють на вершині гори Кастрон (перекладається «Фортеця ») біля Балаклави. Хоча у XIV столітті фортеця була однією з найважливіших пунктів військово-політичного присутності Генуезької морської республіки до Криму, досі тут був археологів. У Балаклавської бухті розміщалася надтаємна база підводних човнів Чорноморського флоту СРСР, і перші розкопки почали проводитися тут лише 2000 року. Цікаві результати дали розкопки 2003 р., із якими ми запрошуємо Вас познайомитися тут.

А спочатку — трохи історії…

Прежде всього, зауважимо, що Балаклава значно древнє як міста-героя Севастополя, але його попередника Херсонеса. Справді, греки, котрі оселилися тут у 422—421 роках до зв. е., вже застали у нинішньому Балаклаві небезпечні себе мешканців — таврів, котрим морське і прибережне піратство було здавна звичним заняттям. Давньогрецьке назва Балаклавської бухти — Сюмболонлимнэ (гавань знаків, символів, ознак), можливо, і виник із звичаю таврів запалювати вночі вогнища березі, із метою привернути пропливаюче повз судно, щоб потім напасти нею і пограбувати. У цьому захоплених полон мореплавців приносили на поталу головною богині таврів — Діві (це лише одна з тлумачень назви, інше, більш поетичне, Можете прочитати удесятеро випуску нашої розсилки, присвяченому Балаклаві).

Поселение зберігало незалежність до I століття зв. е., що його, мабуть, зайняли римляни, з метою припинення піратських набігів таврів.

Планомерные розкопки на території Балаклави не проводилися, проте знахідки різного часу дозволяють припустити, що був табір римських легіонерів. Зокрема, 1996 року під час археологічних розкопок виявили храм Юпітера — заступника римлян.

В V-VII століттях в Таврике з’являються окремі опорні пункти, які захищають шляху до підконтрольній Візантії території. Можливо, однією з таких пунктів і став селище Симболон чи Имболика, як пізніше його називали греки.

Дальнейшая доля Балаклави тісно пов’язані з генуэзцами.

Во другої половини XIV в. торгові шляху, котрі пов’язують країни Західної Європи пов’язано з Сходом, частково перемістилися до берегів Азовського й розмежування Чорного морів. У тому 1261 р. генуезці уклали угоду із Михайлом Палеологом (імператором Никейской імперії - грецького держави у Малої Азії), яким проголошувався вічний світ між Візантією і Генуєю. У цього року війська Палеолога захопили Константинополь. Генуэзцам надали право безмитної торгівлі, і можливість заснувати колонії в землях імперії.

С цього часу починається генуезька колонізація Причорномор’я. Чембало монголо-татари захопили, певне, період із 1340 по 1357 р., але юридично їхнє місце оформили набагато пізніше. Кримський хан, уклавши в 1380 р. з генуэзцами мирний договір, визнав по них володіння фортецею, яка цього часу стали іменувати в генуезьких документах Чембало (Цембало, Цембальдо). Це засвідчують генуезькі літописці, і навіть венеціанський мандрівник Иосафато Барбаро, відвідавши Крим на 1437 р.

Основав нову колонію, генуезці розпочали будівництво фортеці, яка замислювалася ідеально неприступною. З одного боку — обрив на відкрите на морі з інший — до бухти з таким вузьким входом, що її було перекрити ланцюгом. З боку суходолу фортеця була відгороджена потужної стіною з безліччю сторожових веж.

На вершині скелі вони будують місто Святого Миколая, чи Верхній місто, — адміністративну частина Чембало. Там перебували консульський замок, ратуша, невеличка церква, приміщення охорони, обслуги та інші найманих працівників.

Нижний місто, чи фортеця святого Георгія, був оточений фортечною стіною із трьома вежами (чи полубашнями) з вузькими бійницями. Верх веж закінчувався парапетом з зубцями. На вежах, зазвичай, встановлювали мармурові дошки із написами і гербами консулів, за яких вони було побудовано чи реконструйовані. Вежі складено з хорошого, міцного буту місцевого мраморовидного вапняку на вапняному розчині. Високе якість кладки підтвердило кримське землетрус 1927 року. Тоді, коли чимало будинків у Балаклаві серйозно постраждали, у міцності, по словами очевидця, «не упав жоден камінь, і навіть несталі з вигляду руїни чудово склали іспит » .

В нижньому місті селився різномовний люд, трудився на судноверфях, рибальських промислах, в ремісничих своїх майстернях і в крамницях.

Высшая адміністративна та військова влада належала консулу Чембало, який до 1398 р. обирався три місяці з місцевої знаті, a потім, як і консули у Кафі (Феодосії) і Солдайе (Судаку), став призначатися з Генуї. Діяльність консулів й адміністрації колоній регламентувалася статутами. До входили два скарбника, чи массария, одна з яких мав бути генуэзцем, а інший — місцевим жителем, вікарій — помічник консула, займався суддівськими справами. При консулі перебував рада із 8 старійшин, були два сурмача і тільки розсильний.

Духовную владу у Чембало здійснював єпископ. Місцеві жителі дуже займалися сільське господарство, зокрема скотарством, і навіть ремеслами, промислами і торгівлею. З промислів особливе місце обіймав вилов риби. У Статуті 1449 р. серед статей, загальних всім колоній Генуї у Криму, виділено статті, що стосуються лише Чембало, зокрема про рибальстві.

Устав наказував торговельному приставу з будь-якої світової улову брати певну кількість риби: з барки — трохи більше 10% улову, з виловленою камбали трохи більше двох риб. Один із них призначалася для консула. У Чембало були спеціальні приміщення, де заготавливалась вяленая і солона риба для експорту. Певне, у колонії був і невеличка верф на ремонт військових судів і участі рибальських барок.

В Чембало йшла жвава торгівля, в тому однині і рабами. У Статуті сказано, що об'єктами торгівлі були «землі, речі, товари та люди ». Свою влада генуезці утримували з допомогою невеликого гарнізону, що складається з найманців (социев і стипендиариев). По Статуту 1449 р. у місті було 40 стрілків, збройних баллистами. У кожної фортеці - верхньої та нижньої - були коменданти, яким підпорядковувалися солдати, що несли вартову службу.

Чембало, як крайній західний форпост генуезької колонізації, була технічно озброєна навіть від, ніж столиця колонії — Кафа. У колоніальному статуті 1449 року лише Чембало встановлено посаду гармаша, отже, тільки тут було важке зброю. Зате за кількістю поліцейських — аргузиев Чембало явно поступалося Кафі. Згідно з з тим самим статутом у Кафі потрібно було штатом 20 аргузиев, а Чембало — всього чотири.

В 1433 року між князівством Феодоро і генуэзцами спалахнула війна за володіння Чембало. Захоплену феодоритами фортеця генуэзцам вдалося відкинути лише через рік. Тоді ж у Криму уперше використали вогнепальна зброя.

В 1453 року Османська імперія захопила Константинополь і закрила Чорноморські протоки для генуезьких судів. Після цього генуэзцам вдалося домовитися з турками про безпечному перевезенні вантажів, але це лише малесенької відстрочкою для наступних подій.

После падіння Візантії й посилення турецької небезпеки у фортеці триває робота у зміцненні кріпаків споруд, які завершилися в 1467 року. Ці зусилля виявилися марними: в 1475 року Крим, зокрема й Чембало, захопили турками.

В фортеці, перейменованої в Балаклаву (Балыккия чи Балык-Юве — «Риб'яче Гніздо »), розмістився турецький гарнізон, нудилися у висновку неугодні кримські хани. Влітку 1625 р. під час великого спільного походу запорозькі та донські козаки коротке час захопили Балаклаву і Кафу. У наступних боях з турецьким флотом вони зазнали поразки, втративши убитими близько 800 запорожців і 500 донцов.

Во другої половини XVIII в. Балаклава входить у повне запустіння. Її відродження пов’язані з приєднанням Криму до же Росії та розселенням тут грецьких переселенців з Егейського архіпелагу.

В час на горі Кастрон бачимо залишки оборонних і підпірних стін, чотирьох веж фортеці Чембало, залишки церкві та житловий забудови. Зробимо невелику екскурсію із них.

Оборонительные споруди займають більшу частину гори Кастрон, височить лівому березі Балаклавської бухти. Стіни оточують її з трьох боків, спираючись в прямовисний обрив, про підніжжя якого розбиваються хвилі відкритого моря.

Самая нижня вежа стоїть у початку гірського схилу, неподалік від міського пляжу. З боку, зверненої до сучасному місту, у її стіні видно виїмка для дошки з написом, увезенной в 1856 року італійцями, з неї викарбовано латинський хрест. Ця вежа — кутова, від неї розходяться стіни: одна, порівняно добре збережена, піднімається вгору до башне-донжону на вершині гори Кастрон; інша, прослеживаемая ніяк не, йшла вздовж берега бухти убік відкритого моря, де виходив на берегової обрив.

Если підніматися вздовж першої стіни, незабаром зустрінеться наступна вежа. Спочатку у неї полубашней (то є трехстенной, відкритій бік фортеці), цю конструкцію дешевше і дозволяла командуванню стежити поведінкою найманого гарнізону (на вірність якого, очевидно, невідь що покладалися), але її перетворили на повну вежу, прибудувавши ззаду стіну. Четверта стіна споруджено пізніше інших. Це речей, що її кладка не перев’язана з іншими стінами. Ця вежа, як і попередня, зовні напівкругла, всередині — прямокутна. Вище по стіні проглядаються сліди ще двох напіввеж, але де вони сильно зруйновані.

На вершині гори височить сама велика і найбільш збережена башня-донжон — останній притулок залогу після падіння зовнішніх стін. Вона «з спідницею «— стіни цокольного поверху зроблено похилими як усіченого конуса, щоб ліквідувати небезпека таранного удару. Цокольний поверх зайнятий цистерною, служили головним накопичувачем і розподільчим резервуаром у системі водопостачання фортеці. Вода надходила до нього самопливом по керамічним трубах із джерела, який перебуває вище фортеці на схилі сусідньої гори Спилия (цю пам’ятку досі називається Кефаловриси, що у перекладі із грецької означає «Голова джерела », чи Манэ-Тунеро — «мати вод »), та якщо з резервуара вже була міська мережу водопостачання.

Башня-донжон — триярусна, з пласкою дахом, збереглися дерев’яні балки межъярусных перекриттів. Висота її становить близько 15 метрів.

От вежі одна стіна тягнеться впоперек гори, спираючись в обрив, інша спрямована вперед, повертаючи під прямим кутом до приморському кручі. У повороту — сліди воріт (до них вела дуже крута і добре простреливаемая дорога), зліва біля воріт перебувала фланкировавшая їх полубашня. Ворота, як відомо, найвразливіше місце фортеці. У разі осаждавшие, коли їм вдалося розбити ворота, потрапляли в кам’яний мішок, оточений стінами, вищому уступі скелі, прямовисно спускающейся на море. Можливе також, що цей майданчик всередині зовнішніх стін служила місцем торгівлі, куди допускалися лише туземці з сусідніх селищ.

В куртині між донжоном і воротами є дві вузькі вертикальні амбразури явно для стрільби з рушниць, влаштовані вже у турецький період.

У підніжжя донжона меморіальна дошка, показує, що це старі стіни використовувалися для оборони як в XIV—XV століттях. На Ней вирізьблене: «Тут до смерті героїчно боровся прикордонний полк військ НКВС проти фашистських загарбників в Велику Вітчизняну війну » .

Посещение фортеці Чембало входить у наше маршрут по південно-західному Криму. Ви зможете піднятися на її вершину гори Кастрон, оглянути башню-донжон, помилуватися чудовими видами, які відкриваються з цього фортеці, і може бути Вам пощастить, і Ви потрапите одне з уявлень, які влаштовуються у цій крепости.

Нижеследующие матеріали взяті з статті Валентини Гаташ «Прикордонники врятували стародавнє місто », що у газеті «Вісті «, повний текст яку Ви можете прочитати тут.

Чембало ділилася на частини. Для жителів верхнього міста відзначився західний спосіб життя. Його будівництво, наприклад, фінансувалося генуезьким банком, тут існувала систему оподаткування, архітектура за формами прийоми була близькою до южнофранцузской, функціонував керамічний водогін. Живучи тут люди були освічені і багаті, оскільки провідні посади у колонії займали чоловіки з представницьких і заможних генуезьких сімей. Судячи зі знахідок — монетам, зброї, різноманітної посуду, — економічні артерії сягали через Чембало від Китаю до Іспанії.

Археологи почали працювати з розкопок руїн невеличкий церкви, яка входило у комплекс споруд консульського замку і була усипальницею щодо його мешканців — представників шляхетного стану генуезької колоніальної адміністрації. У археологічних нашаруваннях під підлогою внутрішніх приміщень цієї церкви є було розкрито численні поховання у трьох ярусу.

— Слід зазначити, — каже начальник об'єднаної експедиції Сергій Дьячков, — що дивовижна схоронність матеріалів багато чому пояснюється сусідством цій церкві з прикордонним посадою. Військовослужбовці, крім охорони державного кордону, охороняють і це археологічний пам’ятник. Інакше храм міг би чекати доля багатьох культурно-археологічних пам’яток Криму, які піддаються безжалісному розкрадання «чорними археологами » .

— Володимире Петровичу, чи можна по знайденим поховань уявити людей, які жили, в консульському замку? — запитую я експедиційного антрополога, лікаря судово-медичної експертизи Кримської республіканської бюро судово-медичної експертизи В. П. Смирнова.

— Домінує тут європеоїдна раса — хоча б середземно-балканський тип, що сучасний населення Греції, Італії та півдня Франції. Зазвичай, це зі звичайною для середньовіччя антропометрією: зростання жінок 155−160 див, зростання чоловіків 165−170 див. Привертає до увагу специфічна деформація хребців, пов’язана зі значної навантаженням на хребет через життя на дуже пересіченій місцевості, занять важкою працею чи бойовими вправами. Не хвороба, а компенсаторні зміни у організмі, як, наприклад, мозолі на руках від фізичного роботи.

— Чи були гарними населяли замок люди?

— Жителі замку були пропорційно складено і взагалі були здорові, фізично розвиненими людьми. У порівнянні до наших сучасниками вражає прекрасний стан зубів без ознак карієсу. А були вони гарними? Важко сказати… У похованнях консульській церкві знайшли рідкісної схоронності череп молодий жінки 25−35 років. Судячи з формі очниць, слабкої виразності надбрівних дуг, правильному прикусу і красивим зубах, вона можна було красунею.

— Чому ж рано закінчилася життя красуні-генуезки?

— Саме тоді пік смертності припадав саме на активний період її життя — від 18 до 25−30 років. Крім інфекційних і простудних захворювань, чоловіки це — нерідко пов’язані з травмами й участю в бойові дії, а й у жінок — з тими пологами. Ліки, антисептиків, адекватного пологової допомоги у нашій нинішньому розумінні тоді був, і тому найменше ускладнення чи інфікування часто закінчувалося смертю і материна родини, і дитини. Траплялося, коли останки дитини лежали на жіночому скелеті «таз в таз », знайдено два поховання людських ембріонів 6−7 місячних місяців.

— Зустрічалися чи вам сліди медичного втручання?

— Судячи з нашим знахідкам, в Чембало досить успішно лікували переломи верхніх і нижніх кінцівок, причому з збереженням функцій. Про моє існування якийсь лікарської допомоги свідчить той факт, що з розкопках виявлено срібний медичний гачок з дірочкою для нитки, нагадує римські хірургічні інструменти, і навіть посудину для зберігання ртуті, що використовували тоді до медицини.

Главные відкриття — попереду.

— Археологам вистачить роботи у Чембало поки що не багато років повертається, — каже начальник Південнокримської археологічної експедиції, старший науковий співробітник Державного Ермітажу Світлана Адаксина. — Знайдені нами у міцності матеріали свідчить про безперервність використання території мешканцями по крайнього заходу протягом 12 століть. І вже дно Балаклавської бухти, у раз відбувалися морські битви, — це взагалі «неорана цілина ». Морські археологічні роботи не проводилися.

Летом на звалищі генуезької фортеці Чембало щонеділі проходять театралізовані постановки, що відтворюють романтичну епоху середньовіччя: в бою доблесні лицарі в середньовічних обладунках відстоюють честь воїна, борються за батьківщину, й, звісно ж, за серце прекрасної дами.

Звон мечів, полум’я багаття, гуркіт і порохова гар пострілів з зміїний під час штурму цитаделі, лицарський турнір, змагання середньовічних лучників і арбалетчиков створюють ефект вживання за доби шляхетних рицарів та прекрасних дам.

Здесь Вам дадуть змогу приміряти він лицарську зброю, потримати справжній важкий меч і постріляти з середньовічного цибулі чи арбалета. У башне-донжон діє виставка костюмів, котрі за майстерності і точності виконання не поступаються музейним експонатам. За невелику плату сподобався костюм можна приміряти і у ньому сфотографуватися.

Также на виставці представлено макети гармат, що виконані з педантичною точністю, але що й стріляють — звісно, холостими снарядами.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із російського сайту internet.