Завершення формування держави за Ярослава Мудрого
Приділяючи щільну увагу зовнішній політиці, Ярослав не забув й про внутрішні справ. Князь доклав багато зусиль для створення нових й розбудові існуючих міст, насамперед Києва. З ім'ям Ярослава пов’язаний й розквіт давньоруської культури, насамперед книжності. Навколо Ярослава склався гурток із представників давньоруської інтелектуальної еліти. У Ярослава, як й в його попередників, головним… Читати ще >
Завершення формування держави за Ярослава Мудрого (реферат, курсова, диплом, контрольна)
Завершення формування держави за Ярослава Мудрого.
Після смерти Володимира, між його синами Ярославом, Борисом, Глібом, Святославом й Мстиславом, а також пасербом Святополком розгорілася кривава боротьба за київський престол. У ній загинули Борис, Гліб й Святослав. А Ярослав 1015р. вокняжився в Києві. Під годину Першого князювання (1015−1018) йому довелося відбивати напад на Київ чисельного війська степовиків. У 1018 р. Святополк захопив Київ, та взимку 1018−1019 рр. Ярослав вибив його із міста й тієї утік до печенігів. Навесні 1019 р. Святополк напавши на Русь разом з печенізькою ордою. Ярослав вийшов переможцем із цієї битви. Він розумів згубність для Русі міжкнязівських чвар. Тому домовився із братом Мстиславом, що княжив у Чернігові, про розподіл сфер впливу в Південній Русі, а племінника Брячислава силою змусив до скори, проте залишив тому Полоцьке князівство. Ярослав доклав багато зусиль до відновлення централізованої держави, що послабилася под годину міжусобної війни нащадків Володимира і вторгнень печенігів. Він продовжив діяльність батька щодо фортифікування південних рубежів держави.
У Ярослава, як й в його попередників, головним напрямком зовнішньої політики був південний. Київська Русь мала жваві дипломатичні відносини із Германською імперією.
1048 р. король Франції Генріх І посватався до доньки Ярослава Анні. Шлюб був укладений, ймовірно, в 1049р. Інша дочка Ярослава — Єлизавета стала дружиною норвезького короля Гаральда Суворого, тоді як — Анастасія побралася із угорським королем Андрієм І. Усі це принесло великий міжнародний авторитет Давньоруській державі.
Приділяючи щільну увагу зовнішній політиці, Ярослав не забув й про внутрішні справ. Князь доклав багато зусиль для створення нових й розбудові існуючих міст, насамперед Києва.
Головним храмом держави, її найбільш урочистою та високохудожньою спорудою ставши Софійський собор, збудований у 20−30 рр. ХІ ст.
У часи князювання Ярослава завершилося будівництво Давньоруської держави. Було остаточно зламано місцевий сепаратизм, стабілізувалися державна територія і кордони, вдосконалився державний апарат. Полюддя все понад замінювалось м’якшими, передовішими формами данини, що відповідало прогресуючій феодалізації суспільства. Приблизно у 1037 р. князь виступив ініціатором проведення кодифікаційних робіт у Києві, завдяки чому з’явився перший писемний збірник норм давньоруського права «Руська щоправда». У рокта правління Ярослава інтенсивно розвивалися землеробство й скотарство, ремесла й промисли, значно пожвавилася внутрішня і міжнародна торгівля.
З ім'ям Ярослава пов’язаний й розквіт давньоруської культури, насамперед книжності. Навколо Ярослава склався гурток із представників давньоруської інтелектуальної еліти.
За Ярослава Володимировича Київська Русь сягнула зеніту свого розквіту і могутності, ставши до кількох із головними країнами середньовічного світу: Візантією та Германською імперією. Та його сині не змогли підтримати державу на тому рівні, на який вон піднеслася за їхніх діда і батька.