Організація самостійної роботи учнів

ОРГАНІЗАЦІЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ УЧНІВ

Розвиток навичок самостійної роботи учнів на уроках іноземної мови — важливий компонент навчально-виховного процесу. Навчити учня вчитися, самостійно здобувати знання й удосконалювати навички та вміння — таке завдання стоїть перед кожним учителем. Для цього необхідно озброїти учня прийомами виконання завдань, виробити певні алгоритми опрацювання того чи іншого матеріалу, підготувати відповідні наочні посібники для кабінету, які були б завжди перед очима учнів.

Природно, що учень не може повністю оволодіти всією сумою знань лише на уроках, він мусить багато працювати самостійно, в позаурочний час.

Плануючи урок, учитель обов’язково має визначити завдання для самостійного опрацювання учнями, а також вибрати відповідну форму контролю. Це може бути самоконтроль з опорою на ключі, алгоритми, зразки, схеми тощо або ж контроль з боку вчителя. Систематичні заходи, спрямовані на організацію самостійної роботи учня, будуть формувати не лише пізнавальну діяльність школярів, а й самостійність як рису характеру.

Самостійна робота учнів на уроках іноземної мови проводиться часто, оскільки цього потребує специфіка предмета. Учні самосмтійно виконують завдання, пов’язані як із засвоєнням знань (лексики, граматики), так і з розвитком навичок і вмінь (аудіювання, вимови, діалогічного і монологічного мовлення, читання, письма). Проте, як свідчить практика, самостійна робота учнів не завжди продумується і планується вчителем, часто учні не дістають детальних пояснень, як краще і швидше виконувати завдання на уроці і вдома. Як правило, на уроках практикується в основному самостійне читання текстів, інколи без чітко визначеної мети, без настанов щодо послідовності роботи. З поля зору вчителя випадає така важлива ланка, як робота з двомовним словником, і учні не завжди знають, як ним правильно користуватись. Зважаючи на це, ми розробили алгоритм роботи із словником і провели з учнями відповідний інструктаж. Спочатку ознайомили їх із структурою словника, системою умовних позначень. Потім у процесі читання тексту з незнайомими словами пояснили, як їх шукати у двомовному словнику, і запропонували алгоритм виконання пошукових дій:

1. Уважно прочитайте заголовок і подумайте, про що йдеться в тексті.

2.Прочитайте перший абзац і уточніть можливий зміст.

3 Прочитайте весь текст, намагаючись зрозуміти основну думку.

4. При повторному читанні зупиніться на незнайомих для вас словах.

5. На основі контексту здогадайтеся про значення незнайомих слів.

6. В разі потреби знайдіть слово в словнику і визначте, яка це частина мови.

7 Уважно вивчіть орфографію незнайомого слова, пам’ятаючи, що розташування слів у словнику чітко підпорядковане закону внутрішнього алфавіту.

8. Знайдіть слово у словнику, уважно прочитайте всі його значення.

9. Виберіть значення, яке найточніше відповідає змісту тексту.

10. Уточніть вимову слова за транскрипцією.

11. Випишіть слово у свій словник.

Корисно провести ряд вправ, в яких є речення з новими словами, щоб учні знайшли їх значення у словнику. Можна також дати учням завдання розмістити в алфавітному порядку слова, що починаються з тієї самої букви. Щоб активізувати цю роботу, вчитель повинен визначити час її виконання і організувати змагання. Для самостійної роботи ми пропонуємо вправи на словотворення, визначення значень інтернаціональних, складних, похідних і конвертованих слів тощо. Такі вправи розвивають вміння читати і розуміти текст без словника за допомогою аналізу мовних форм, здогадки, формують активну мовну діяльність учнів, збагачуючи їх необхідними знаннями.

Усі вчителі англійської мови знають, як багато зусиль необхідно докласти, щоб навчити учнів будувати запитання, особливво в процесі усного мовлення. Враховуючи це, ми проводимо тренувальні вправи за схемою, яка постійно знаходиться у кабінеті. Користуючись нею, учні складають питальні речення, поступово оволодіваючи механізмом побудови запитань. При цьому звертаємо увагу учнів на те, яка структура питального речення, на якому місці стоїть допоміжне дієслово (підмет, основна частина присудка, питальне слово), в яких випадках змінюється структура питального речення тощо.

Пам’ятаючи, що в основі будь-якої навички лежать свідомі дії, ми домагаємося, щоб, засвоюючи цей важкий матеріал, учні розуміли його. Це дає змогу швидко довести навички до рівня міцного, автоматизованого вміння. Під час підготовки домашніх завдань ці навички закріпляються, формується вміння діалогічного мовлення.

Важливо також формувати в учнів навички самостійної роботи вдома, давати чіткі настанови щодо виконання домашніх завдань. Наприклад, я пропоную такі інструкції в момент подачі домашнього завдання:

1. Читаючи текст, знайдіть речення, які є відповіддю на запитання, що стоять перед текстом.

2. Знайдіть речення, які можуть бути пунктами плану.

3. Визначте, яку інформацію (які речення) можна пропустити, не порушивши основної сюжетної лінії.

4. Розбийте текст на більш-менш самостійні уривки.

Самостійна навчальна діяльність учнів сприяє підвищенню рівня навичок і знань, активізує творче мислення учнів та резерви їхньої пам’яті, розвиває інтерес до мови, виховує вміння працювати.