Повышение інвестиційній привабливості предприятия

РефератДопомога в написанніДізнатися вартістьмоєї роботи

Як видно із таблиці товариство використовує у своїй діяльності лише поточні позикові кошти. У складі позикових коштів найбільшу питому ваги має кредиторська заборгованість, але й за звітний період її величина зменшилася на 326,1 тис.грн. При цьому її питома ваги у складі позикових коштів зросла на 6,5% (із 57,8% на вухо року до 64,4% на кінець року). Короткострокові кредити банків на кінець року… Читати ще >

Повышение інвестиційній привабливості предприятия (реферат, курсова, диплом, контрольна)

1. СУТНІСТЬ І ЗМІСТ АНАЛІЗУ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА.

1.1. Види й методи фінансового аналізу.

Перехід економіки України до ринкових відносин викликав відповідні зміни в окремих галузях знань. Відбувся розподіл бухгалтерського обліку на фінансовий та управлінський, який, на свій чергу, обумовив відповідний розподіл фінансово-господарського аналізу.

[pic].

Рис. 1 Види фінансово-господарського аналізу.

Залежно від того, котра інформація використовується у фінансовому аналізі, якими є позначка та об`єкти дослідження, суб`єкти користування результатами аналізу, розрізняють два його види [21, з. 60]:

— зовнішній аналіз — базується на звітних даних, що підлягають опублікуванню; базою аналізу виступає досить обмежена частина інформації про діяльність підприємства, що є надбанням всього підприємства;

— внутрішній аналіз — використовує всю достовірну інформацію про стан справ підприємства, якою володіє лише певне коло осіб, як правило, керівництво підприємства та його підрозділів.

Якщо метою зовнішнього фінансового аналізу є оцінка та економічна діагностика фінансового стану підприємства за даними лише публічної звітності, поверховий аналіз прибутку й рентабельності, то системі внутрішнього фінансового аналізу розв`язується ширше коло питань за рахунок наявності более глибокої бази даних про діяльність підприємства.

Задачі зовнішнього фінансового аналізу визначається інтересами користувачів аналітичного матеріалу.

До основних завдань зовнішнього фінансового аналізу можна віднести [25, з. 84]:

— оцінювання фінансових результатів діяльності підприємства;

— аналіз ринкової та фінансової стійкості підприємства;

— аналіз ліквідності та платоспроможності;

— досліджування динаміки дебіторської та дебіторської заборгованості;

— аналіз ефективності вкладеного капіталу;

— оцінювання матеріального стану підприємства;

— аналіз валюти бухгалтерського балансу.

Внутрішній фінансовий аналіз глибше досліджує заподій фінансового стану, що склався на підприємстві, ефективність використання основних та оборотних засобів, взаємозв`язок показників обсягу, собівартості й прибутку. Результати внутрішнього фінансового аналізу використовуються для планування, контролю та прогнозування фінансового стану підприємства.

Мета внутрішнього фінансового аналізу полягає в забезпеченню планомірного надходження грошових коштів й розміщенні власного та позикового капіталу так, щоб створити умови для нормального функціонування підприємства, отримання максимального прибутку й виключення ризику банкрутства.

Користувачів фінансового аналізу можна поділити втричі групи (Рис. 2).

До внутрішніх користувачів належати: керівництво всіх рангів: керівник підприємства, його заступники, робітники бухгалтерії, фінансовоекономічного відділення, інші служби підприємства, його працівники. Кожен із них використовує інформацію, виходячи з своїх інтересів. Наприклад, керівнику важливо знаті реальну оцінку діяльності свого підприємства та його фінансовий стан; начальнику фінансового відділення необхідно добро володіти інформацією про формування та використання прибутку підприємства; головному бухгалтеру необхідно інформація про надходження та використання грошових коштів підприємства й т.д.

[pic].

Рис. 2 Класифікація користувачів фінансового аналізу.

Зацікавленими користувачами є власники — акціонери, засновники, для які важливо знаті рівень ефективності ресурсів, своїх вкладень, визначити розмір дивідентів й перспективи розвитку підприємства.

Сторонні користувачі - це:

— потенційні інвестори, котрі мають прийняти чи відкинути рішення про вкладення своїх коштів у підприємство;

— кредитори, котрі мають бути впевненими у повернені їм боргу;

— постачальники — з впевненістю в платоспроможності своїх клієнтів для своєчасного отримання платежів;

— аудитори — якщо необхідно виявити фінансові хитрощі своїх клієнтів;

— податкова інспекція — для виконання плану надходження коштів до бюджету.

Внутрішній й зовнішній аналіз доповнюють один одного; разом смердоті дають реальну картину надходження, стану й використання фінансових ресурсів на підприємстві.

Метод науки — це властивий науці спосіб проникнення у зміст предмета, що вивчається.

Якщо предмет відповідає на запитання «Коли вивчається? «, то метод відповідає на запитання «як вивчається? Якими прийомами? Якими способами? «.

Метод фінансового аналізу — це системне, комплексне дослідження, взаємопов`язане вивчення, опрацювання й використання інформації фінансового характеру із метою виявлення й мобілізації резервів кращого використання фінансових ресурсів й становлення оптимальної структури їхнього джерел [21, з. 60].

Практичним додатком до методу фінансового аналізу як науки виступає його методика — сукупність прийомів вивчення та опрацювання фінансової інформації.

Ос-кільки фінансовий аналіз є складовою фінансово-господарської діяльності підприємства, то він практично повністю використовує його методику. На теперішній годину серед вчених-економістів не існує єдиного погляду щодо класифікації способів й прийомів аналізу.

Економічні явища, котрі вивчаються у фінансовому аналізі, мають кількісну визначеність, що виражається в абсолютних й відносних величинах.

Абсолютні величини показують кількісні розміри економічного явища в одиницях міри, ваги, обсягу, площі, вартості тощо без відносного до розміру інших явищ.

Абсолютні величини слугують базою для розрахунку відносних величин. Відносні величини одержують при визначенні співвідношень між абсолютними величинами й застосовують у розрахунках рівня виконання плану, координації, структури, інтенсивності змін за певний період.

Також використовують:

— відносні показники структури — це питома ваги окремої частини в загальному, Яка виражається, як правило, у процентах;

— відносні величини координації - це співвідношення частин цілого між собою;

— відносні величини інтенсивності - це ступінь поширеності, розвитку якогось явища у відповідному середовищі.

— відносні величини ефективності - це співвідношення ефекту із ресурсами, затратами.

У фінансовому аналізі широкого застосування серед відносних величин набули проценти, коефіцієнти, індекси.

Поряд із абсолютними й відносними показниками часто застосовуються середні величини. Вони використовуються у фінансовому аналізі для узагальненої кількісної характеристики сукупності однорідних явищ за визначеною ознакою. У фінансовому аналізі застосовуються різні типи середніх величин: середньоарифметичну, середньо хронологічну, середньоквадратичну, середньо геометричну тощо.

Також використовується індексний метод який базується на відносних показниках, що виражають співвідношення рівня даного (досліджуваного) явища й рівня аналогічного явища, прийнятого в якості бази. Індекси бувають індивідуальні та групові. Індивідуальні виражають співвідношення безпосередньо порівняних величин, групові - співвідношення складних явищ.

Порівняння — це один з способів, за допомогою якого людина досліджує усі предмети та явища у природі, суспільстві, в економіці. Порівняння є самим поширеним прийомом аналізу. Кожен показник й кожна цифра, отримувані в аналітичному досліджувані, мають значення лише в порівнянні з відомими показниками й цифрами [25, з. 84]. Без порівняння взагалі не може бути аналізу. У сучасних умовах господарювання доцільно фактичні звітні показники порівнювати із досягненнями розвинутих країн, щоб встановити існуючий розрив й накреслити шляхи його подолання. Важливим також є порівняння різних варіантів рішень із метою вибору оптимального.

Аналітичні таблиці. Без аналітичних таблиць проведення фінансовогосподарського аналізу неможливе. Таблиці широко застосовуються для унаочнення методики аналітичних розрахунків, отриманих результатів аналізів, групування показників й виявлених резервів.

За допомогою таблиць краще сприймається аналітична інформація при вивченні явищ й процесів за допомогою згрупованих показників й цифр, розташованих у певному порядку. Таблиця є раціональнішою, компактнішою, наочнішою, яскравішою формою відображення аналітичного процесу, ніж текстовий варіант викладення аналітичного матеріалу.

Графічний спосіб виступає засобом вивчення економіки. Графік у фінансовому аналізі є засобом ілюстрації господарських процесів, являє собою узагальнений малюнок стану й розвитку досліджуваного економічного явища чи явищ, дає змогу наочно дослідити тенденції й зв`язки економічних показників.

У фінансовому аналізі найчастіше застосовують лінійні графіки, кругові та стовпчикові діаграми.

Балансовий спосіб вивчення економічних явищ й процесів застосовується у випадках, коли необхідно дослідити співвідношення двох груп взаємопов`язаних економічних показників, підсумки які рівні між собою. Найбільше він використовується саме у фінансовому аналізі. Бухгалтерський баланс також являє собою приклад застосування балансового методу: актив балансу — групування господарських засобів за їхнього розміщенням й призначенням — дорівнює його пасиву — джерелам формування господарських засобів підприємства. Бухгалтерський баланс — основне джерело інформації для фінансового аналізу. Балансовий метод широко застосовується для перевірки вихідних даних, на основі які проводитися аналіз, для перевірки правильності аналітичних розрахунків [30, з. 42].

1.2. Інформаційна база фінансового аналізу та його користувачі.

Основним джерелом інформації для фінансового аналізу підприємства є бухгалтерський баланс.

Бухгалтерський баланс — це найважливіша форма бухгалтерської звітності, що відображує стан коштів підприємства та їхнього джерел у грошовій оцінці та кінцевий результат його виробничо-господарської діяльності на визначену дату. Складається за уніфікованою формою.

Бухгалтерський баланс вміщує інформацію, на основі якої можна встановити кошти, котрі має підприємство в своєму розпорядженні, джерела їхнього формування, напрям та ефективність використання, стан розрахунків із юридичними та фізичними особами, платоспроможність, фінансову стійкість. Він дає змогу визначити склад й структуру майна підприємства, ліквідність та оборотність оборотних коштів, наявність власного капіталу та зобов`язань, стан та динаміку дебіторської та кредиторської заборгованості. Одержання такої інформації - необхідна умова для прийняття обґрунтованих управлінських рішень, а оцінювання ефективності наступних вкладень капіталу й розміру фінансових ризиків.

За балансом визначають, чи зуміє підприємство в найближчій годину виконати свої зобов`язання перед третіми особами — акціонерами, інвесторами, кредиторами, покупцями, тощо, чи йому загрожують фінансові труднощі.

Також за балансом визначають кінцевий фінансовий результат роботи підприємства як нарощування власного капіталу за звітний період, який відображають у вигляді чистого прибутку чи збитку в пасиві балансу [19, c.74].

Отже, бухгалтерський баланс призначений задля відображення стану господарських засобів й джерел їхні формування на певну дату, але й і для одержання інформації, необхідної для управління діяльністю підприємства, як правило, зовнішнім користувачам.

Баланс винен бути правильно побудованим, а саме:

— повністю охопити господарський процес підприємства в усій його різноманітності;

— дати належне групування господарським явищам;

— вивчити зв`язок між цими явищами, тобто встановити правильну кореспонденцію рахунків, що дасть змогу аналізувати не лише фінансово-господарську діяльність, але й і рух майнових засобів підприємства.

Бухгалтерський баланс складають на підставі даних поточного бухгалтерського обліку, згрупованих в Головній книзі, журналах-ордерах, й даних аналітичного обліку. Більшість балансових статей заповнюють безпосередньо за даними Головної книжки про залишки (сальдо) синтетичних рахунків на звітну дату.

Бухгалтерський баланс складається із двох частин: ліва — актив, права — пасив. У активі відображаються склад й розміщення засобів підприємства, в пасиві - джерела створення цих засобів (зобов`язання перед Державою, банками, постачальниками, бюджетом тощо).

Кожен вид засобів чи джерел їхнього утворення називається статтею бухгалтерського балансу. Схожі за економічним змістом з статтею бухгалтерського балансу поєднані в розділи, а розділи — в економічно однорідні групи. Це підвищує пізнавальні якості балансу, полегшує контроль за використанням засобів, забезпечує проведення аналізу фінансового стану підприємства. Сума активу завжди винна дорівнювати сумі пасиву. Кожна стаття балансу має грошовий вираз, що називається оцінкою з статтею [14, з. 45].

Для оцінювання й прогнозування фінансового стану підприємства необхідно вміти читати бухгалтерський баланс й добро володіти методикою його аналізу.

На сучасному етапі переходу економіки України до ринкових відносин відбувається реформування бухгалтерського обліку Постановою Кабінету міністрів України від 22.10.1998р. № 1706 затверджено Програму реформування бухгалтерського обліку з застосуванням міжнародних стандартів .

Федерацією професійних бухгалтерів й аудиторів України розроблені нормативні документи із бухгалтерського обліку, спрямовані на використання цієї програми.

Перші схвалені методологічною радою із бухгалтерського обліку при Міністерстві фінансів України нормативні документи стосуються саме інформаційної бази фінансового аналізу. До них належати Перші п`ять Положень (стандартів) бухгалтерського обліку, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999р. № 87 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України від 21.06.1999р. за № 391−3684 :

1. «Загальні вимоги до фінансової звітності»;

2. «Баланс»;

3. «Звіт про фінансові результати»;

4. «Звіт про рух грошових коштів»;

5. «Звіт про власний капітал».

Зазначені Положення (стандарти) № 1−5 застосовуються для складання бухгалтерської звітності за операціями, що відбуваються із 2000 року.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» визначає мітку фінансової звітності, її склад, основні елементи, звітний період, якісні характеристики, принципи підготовки й розкриття інформації. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 1 вводити у використання 16 термінів, котрі переважно є принципово новими й трактуються згідно із Міжнародним стандартом бухгалтерського обліку. П`ять із них присвячені новим формам фінансових звітів, а ще п`ять — основним елементам фінансових звітів (активам, зобов`язанням, власному капіталу, доходах, витратам). Вперше дається визначення консолідованої фінансової звітності, принципу бухгалтерського обліку, розкриття суттєвої інформації [1, з. 126].

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 2 «Баланс» містить вимоги до форми й змісту балансу. Баланс має три розділи активу та п`ять розділів пасиву. |Актив |Пасив |.

Рис. 3 Структура бухгалтерського балансу згідно із П (с)БО № 2 «Баланс».

Структура балансу приведено у повну тотожність із його рівнянням, що використовується в міжнародній практиці.

У фінансовому аналізі також використовується «Звіт про фінансові результати» форма та зміст якого визначені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку № 3 «Звіт про фінансові результати», що є аналогом звіту про доходи та збитки згідно із Міжнародним стандартом бухгалтерського обліку [2, з. 65].

1.3. Показники інвестиційної привабливості підприємства.

Під інвестиційною привабливістю підприємства розуміється доцільність вкладання в нього вільних коштів. Вона аналізується зовнішніми суб`єктами із метою вибору найкращого варіанта вкладання вільних коштів. Алі і кожен господарюючий суб`єкт винен виявити свої можливості для залучення зовнішніх інвестицій. Тому оцінка інвестиційної привабливості аналізується у зовнішньому та внутрішньому фінансовому аналізі. Для аналізу використовується певна система показників, котра відображає структуру активів підприємства, джерел їхні формування, ліквідність й фінансову стійкість, якість прибутку, доходність й оберненість капіталу.

Аналіз валюти та структури бухгалтерського балансу. Для загальної оцінки фінансового стану складається спрощений баланс, в якому об'єднують в окремі групи однорідні з статтею. При побудові спрощеного балансу зменшується число статей балансу чим підвищується його наочність й полегшується його аналіз.

Попередню оцінку фінансового стану підприємства можна зробити на основі виявлення «хворих» статей балансу [7, з. 24]:

— наявності в балансі суми по рядку 350 «Непокритий збиток» котра свідчить про вкрай незадовільну роботу підприємства й в результаті цого його вкрай незадовільний фінансовий стан ;

— наявністю торб за дебіторською заборгованістю, не сплаченою в рядків ;

— наявністю торб за статтею «Інші оборотні активи» (ряд 250);

— наявності простроченої кредиторської заборгованості.

А щоб аналіз валюти балансу був повним, необхідно дати оцінку змінам окремих його статей. така оцінка надається за допомогою горизонтального (годинникового) й вертикального (структурного) аналізів.

При горизонтальному аналізі виявляються абсолютні та відносні зміни величин статей балансу за певний період, дається оцінка цим змінам.

Вертикальний аналіз використовується для дослідження структури засобів й джерел їхнього утворення шляхом визначення питомої ваги окремих статей у підсумкових даних та оцінювання цих змін.

Горизонтальний й вертикальний аналіз взаємодоповнюють одного їхні основі будується порівняльний аналітичний баланс.

Аналіз джерел формування капіталу. Інформація, Яка наводитися в пасиві балансу, дає змогу визначити зміни в структурі власного й позикового капіталу, перманентного (постійного) й змінного; розмір залучених в господарський оборот довгострокових й короткострокових позикових коштів. Пасив показує, звідки взялися кошти й кому підприємство них зобов’язане [11, з. 159].

Фінансовий стан підприємства в багатьох випадках залежить від того, котрі кошти має підприємство, звідки смердоті взялися й куди вкладені.

Велике значення для самостійності й незалежності підприємства має власний капітал. Якщо частка власного капіталу більша, то тут для кредиторів та інвесторів це краще, оскільки у яких є впевненість щодо Повернення своїх вкладень. Чим більша частка власного капіталу й менша — позикового, тім менший фінансовий ризик. Алі, як показує практика, ефективність використання позикового капіталу, більша ніж, ефективність використання власного. У окремих конкретних випадках, залежно від ситуації, що склалася, може бути вигідним використовувати понад власний капітал, менше залучати позикові кошти й матір менший фінансовий ризик. Може бути более ефективним застосування позикового капіталу й отримання более високих доходів, але й із більшим фінансовим ризиком.

Від оптимальності співвідношення власного й позикового капіталу значною мірою залежить фінансовий стан підприємства.

Аналіз джерел власних та позикових коштів. При аналізі необхідно визначити динаміку й структуру власного та позикового капіталу, з’ясувати заподій змін окремих їхні складових й дати оцінку цим змінам за аналізований період.

Аналіз прибутковості. Серед показників ефективності діяльності господарюючого суб'єкта важливе місце за умів ринку посідають показники ефективності використання капіталу, котрі відображають швидкість (прискорення чи уповільнення) руху капіталу та його віддачу.

У світовій практиці широкого застосування набув узагальнюючий показник міри ефективності використання капіталу — прибутковість (дохідність, рентабельність).

Коефіцієнт прибутковості визначається відношенням прибутку до капіталу, що інвестується, й розраховується за формулою [17, з. 210]:

[pic] (1) де КПкоефіцієнт прибутковості;

П — прибуток;

До — капітал.

Аналіз обертання поточних активів. Поряд із віддачею капіталу його обертання є одним з важливих показників, що характеризує інтенсивність використання засобів підприємства.

Швидкість обертання капіталу характеризується такими показниками [15, з. 91]:

— коефіцієнтом обертання (Брила), який обчислюється як ставлення виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньої вартості капіталу чи його частини :

[pic] (2).

— тривалістю одного обороту в днях (Тоб), який обчислюється як ставлення добутку середньої вартості капіталу й кількості календарних днів у періоді до виручки від реалізації продукції, тобто:

[pic] (3).

де Тоб — тривалість одного обороту в днях;

Д — кількість днів у періоді;

чи [pic] (4).

— коефіцієнт закріплення оборотних коштів, що є зворотним коефіцієнту обертання:

[pic] (5).

Він показує величину оборотних коштів на 1 грн. реалізованої продукції.

У умовах ринкових відносин платоспроможність підприємств вважається найважливішою умовою їхні господарської діяльності.

Платоспроможність — це можливість підприємства наявними грошовими ресурсами своєчасно погасити свої строкові зобов’язання.

Колі підприємство має добрий фінансовий стан, то воно та стійко платоспроможне. У разі поганого фінансового стану — воно та періодично чи постійно є неплатоспроможним.

У процесі фінансового аналізу вивчається поточна й перспективна платоспроможність.

При дослідженні поточної платоспроможності порівнюються суми платіжних засобів підприємства із строковими зобов’язаннями.

До платіжних засобів відносять грошові кошти, короткострокові цінні папери та частину дебіторської заборгованості щодо якої є впевненість у надходженні [12, з. 25].

До строкових зобов’язань включають поточні пасиви: короткострокові кредити банків, кредиторську заборгованість за товари, роботи, послуги, бюджету тощо.

Перевищення платіжних засобів над строковими зобов’язаннями свідчить про платоспроможність підприємства тощо. Для проведення такого розрахунку використовується бухгалтерський баланс. Неплатоспроможність підприємства можна визначити й візуально (відсутність грошей на рахунках в банку, наявність прострочених кредитів банку, позик, заборгованості фінансовим органам, тривале порушення термінів виплати заробітної плати тощо) [22, з. 194].

Отже, поточна платоспроможність визначається за певний звітний період. Алі її можна дослідити й в середині звітного періоду.

Для цого на підприємстві складається платіжний календар й визначається коефіцієнт оперативної платоспроможності (Коп):

[pic] (6).

де SПЗ — сума платіжних засобів;

SСЗ — сума строкових зобов’язань.

Платіжний календар складається на основі даних аналітичного обліку, виписок банку й т. ін., тобто такі дослідження можна провести лише у внутрішньому фінансовому аналізі.

Зовнішні суб'єкти фінансового аналізу над змозі визначити таким чином стан платоспроможності підприємства й із цією метою використовують аналіз ліквідності господарюючого суб'єкта.

Ліквідність, в загальному розумінні, означає здатність цінностей легко перетворюватися в гроші, тобто на цілком ліквідні засоби [19, c.74].

Ліквідність можна розглядати:

1. як годину, необхідний для продаж активу;

2. як суму, одержану від продаж активу.

Отже, поняття платоспроможності та ліквідності підприємства дуже близькі, але й одному є более містким: від ступеня ліквідності залежить платоспроможність.

Підприємство, поточний капітал якого складається переважно із грошових коштів, короткострокової дебіторської заборгованості, як правило, вважається более ліквідним, ніж підприємство, поточні активи якого складаються переважно з запасів.

У бухгалтерському балансі в активі засоби підприємства групуються за ступенем зростання їхнього ліквідності, в пасиві зобов’язання розміщені в міру скорочення термінів їхнього погашення.

Усі активи підприємства залежно від ступеня їхні ліквідності можна умовно поділити на такі групи [10, з. 85]:

1. Найбільш ліквідні активи (А1) — суми по всіх статтях грошових коштів, котрі можуть бути використані для здійснення поточних розрахунків негайно.

2. Активи, що швидко реалізуються (А2), — активи, для перетворення які у наявні кошти потрібен визначений годину. У цю групу входити дебіторська заборгованість, платежі по якій очікуються протягом.

12 місяців после звітної дати, та інші оборотні активи.

Ліквідність цих активів різна й залежить від суб`єктивних та об`єктивних факторів.

3. Активи, що повільно реалізуються (А3), — найменш ліквідні активи.

— це запаси й витрати. Ліквідність цієї групи залежить від своєчасності відвантаження продукції, швидкості і правильності оформлення банківських документів, швидкості платіжного документообороту в банку, від якості попиту на продукцію, її конкурентоспроможності, платоспроможності покупців, форми розрахунків тощо.

4. Активи, що важко реалізуються (А4), — це активи, призначені для використання в господарській діяльності протягом тривалого періоду годині на цю статтю можна включити з статтею розділу І активу балансу «Необоротні активи».

Отже, в Перші три групи активів (А1,А2,А3) є более ліквідними, ніж інше майно підприємства.

Пасиви балансу залежно від ступеня зростання строків погашення зобов`язань групуються так [10, з. 85]:

1. Найбільш строкові зобов`язання (П1) — кредиторська заборгованість, позики для працівників, інші короткострокові пасиви.

2. Короткострокові пасиви (П2) — короткострокові позикові кредити банків та інші позики, що підлягають погашенню протягом 12 місяців после звітної дати.

3. Довгострокові пасиви (П3) — довгострокові кредити банків, позикові кошти та інші довгострокові пасиви.

4. Постійні пасиви (П4) — з статтею розділу І пасиву балансу.

Підприємство вважається ліквідним, якщо його поточні активи перевищують короткострокові зобов’язання.

Підприємство може бути ліквідним в більшій чи меншій мірі, чи у нього взагалі може бути відсутня ліквідність. Для оцінки реального ступеня ліквідності підприємства спочатку необхідно здійснити аналіз ліквідності балансу.

Ліквідність балансу — це ступінь покриття боргових зобов’язань підприємства його активами, рядків перетворення які в гроші відповідає рядок погашення платіжних зобов`язань [13, з. 69].

Вона залежить від ступеня відповідності величини наявних платіжних коштів величині боргових зобов`язань.

Для визначення ліквідності балансу необхідно порівняти підсумки із кожної групи активів й пасивів.

Баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо виконуються умови:

А1?П1;

А2?П2; (7).

А3?П3;

А4?П4.

Якщо виконуються Перші три нерівності, тобто поточні активи перевищують зовнішні зобов’язання підприємства, то обов`язково виконується остання нерівність. Це означає наявність у підприємства власних оборотних коштів, тобто дотримується мінімальна умова фінансової його стійкості.

Недотримання чи якої з перших трьох нерівностей означає, що ліквідність балансу більшою чи меншою мірою відрізняється від абсолютної.

При аналізі ліквідності підприємства використовують такі показники [19, c.74]:

. Коефіцієнт абсолютної ліквідності (Кал). Визначається ставлення найбільш ліквідних активів (А1) до поточної кредиторської заборгованості підприємства (П1+П2):

[pic] (8).

Згідно П (С)БО 2 в чисельнику знаходяться суми грошових коштів та їхнього еквівалентів, а також поточних фінансових інвестицій (ряд.220+ряд.230+ряд.240 розділу ІІ активу балансу), в знаменнику — підсумок розділу ІV пасиву балансу.

За світовим досвідом, в чисельнику відображаються лише грошові кошти.

Цей коефіцієнт є найбільш жорстким критерієм платоспроможності й ліквідності підприємства й показує, якої частину короткострокової заборгованості воно та може погасити в поточний момент чи найближчим годиною. Теоретично достатнім вважається, якщо Кал вище 0,2−0,35. Це означає, що на 20−35% підприємство може в поточний момент погасити усі свої короткострокові борги й платоспроможність вважається нормальною.

Такий показник називають ще коефіцієнтом платоспроможності.

. Коефіцієнт швидкої ліквідності, чи коефіцієнт кислотного тесту (Кшл). Обчислюється відношенням суми грошових коштів, короткострокових фінансових вкладень й дебіторської заборгованості (А1+А2) до поточної кредиторської заборгованості (П1+П2), тобто до ІІІ розділу пасиву балансу:

(9).

Згідно із П (С)БО 2 в чисельнику знаходяться суми грошових коштів та їхнього еквівалентів, поточних фінансових інвестицій та дебіторської заборгованості, інших оборотних активів, в знаменнику — підсумок розділу IV пасиву балансу.

Він допомагає оцінити можливість погашення підприємством короткострокових зобов`язань у випадку його критичного стану.

Теоретичне найнижче значення цого показника 1, найвище — 2.

. Узагальнюючи показником ліквідності є коефіцієнт покриття (Кп), чи загальний коефіцієнт ліквідності, коефіцієнт поточної ліквідності. Він розраховується відношенням поточних активів (А1+А2+А3) до поточних зобов`язань (П1+П2):

(10).

Згідно із П (С)БО 2 в чисельнику знаходяться підсумок розділу ІІ активу балансу, в знаменнику — підсумок розділу IV пасиву.

Він вимірює загальну ліквідність й показує, якою мірою поточні кредиторські зобов’язання забезпечуються поточними активами, тобто стільки грошових одиниць поточних активів припадає однією грошову одиницю поточних зобов`язань. Теоретичне значення цого показника 1,5 — 2,5.

Якщо при аналізі таких коефіцієнтів виявлені відхилення від рекомендованих значень, то необхідно з`ясувати заподій цього.

Серед показників ефективності діяльності господарюючого суб'єкта важливе місце за умів ринку посідають показники ефективності використання капіталу, котрі відображають швидкість (прискорення чи уповільнення) руху капіталу та його віддачу.

Коефіцієнт прибутковості визначається відношенням прибутку до капіталу, що інвестується, й розраховується за формулою [16, з. 26]:

[pic], (11) де КПкоефіцієнт прибутковості;

П — прибуток;

До — капітал.

На сьогодні не існує єдиного загальноприйнятого показника ефективності капіталу для розрахунку коефіцієнта прибутковості.

У чисельнику формули може бути балансовий, операційний чистий прибуток, у знаменнику — середні показники загального капіталу (загальні активи), основного капіталу (довгострокові активи), обігового капіталу (поточні активи).

При розрахунку коефіцієнта прибутковості можуть використовуватися й дані пасиву балансу. Таким чином, можна знайти коефіцієнт прибутковості загального, власного, акціонерного, перманентного капіталів.

Вибір бази розрахунку показника прибутковості залежить від поставленої мети аналізу.

Коефіцієнт прибутковості, розрахований для основного та обігового капіталу, дасть змогу володіти інформацією про ефективність інвестицій в ці активи. У разі розрахунку коефіцієнту прибутковості для власного, акціонерного та перманентного капіталів характеризується рівень прибутковості власників підприємства, прибутковість власного й довгострокового залученого капіталу.

Поряд із віддачею капіталу його обертання є одним з важливих показників, що характеризує інтенсивність використання засобів підприємства.

Швидкість обертання капіталу характеризується такими показниками [14, з. 45]:

[pic] (12).

(13).

де Тоб — тривалість одного обороту в днях;

Д — кількість днів у періоді;

чи [pic] (14).

— коефіцієнт закріплення оборотних коштів, що є зворотним коефіцієнту обертання:

[pic] (15).

Він показує величину оборотних коштів на 1 грн. реалізованої продукції.

Ефективність використання капіталу підприємства проявляється передусім у швидкості обороту його засобів. Аналіз його полягає у досліджуванні рівнів й динаміки різнобічних фінансових коефіцієнтів оберненості, котрі є відносними показниками фінансових результатів діяльності господарюючого суб'єкта .

Загальна оберненість всіх засобів складається із часткових показників оберненості окремих елементів цих засобів [7, з. 24]:

— коефіцієнт загальної оберненості капіталу (Кіз) обчислюється як ставлення виручки від реалізації (ВР) до середньої вартості загального капіталу за певний період (ЗК):

(16).

Коефіцієнт відображає швидкість обороту (кількість оборотів за період) загального капіталу підприємства. Його зростання означає прискорення кругообігу засобів підприємства чи зростання цін (у випадках пониження рентабельності фірми).

— коефіцієнт оберненості мобільних засобів (Клубок) являє собою ставлення виручки від реалізації до середньої за період величини мобільних засобів (запаси й затрати, грошові кошти, розрахунки, інші оборотні активи) за балансом (МК) :

(17).

Коефіцієнт показує швидкість обороту всіх мобільних (як матеріальних то й нематеріальних) засобів підприємства. Зростання цого показника характеризується позитивно.

— коефіцієнт оберненості матеріальних оборотних коштів (Комз) обчислюється як ставлення виручки від реалізації до середньої за період вартості запасів й витрат з балансу (МОЗ) :

[pic] (18).

Коефіцієнт відображає число оборотів запасів й витрат фірми. Зниження цого коефіцієнта свідчить про відносне збільшення виробничих запасів, незавершеного виробництва чи про зниження попиту на готову продукцію (у випадку зменшення оберненості готової продукції).

— коефіцієнт оберненості готової продукції (Когп) визначається як ставлення виручки від реалізації продукції до середньої за період величини готової продукції (ГП):

(19).

Коефіцієнт відображає швидкість обороту готової продукції. Його зростання свідчить про підвищення попиту на продукцію, а зменшення — про збільшення залишків готової продукції у зв’язку з зниженням попиту на продукцію.

— Коефіцієнт оберненості дебіторської заборгованості (Кодз) визначається як ставлення виручки від реалізації до середньої за період дебіторської заборгованості (ДЗ):

(20).

Коефіцієнт свідчить про розширення чи зниження комерційного кредиту, що надає підприємство. Зростання означає збільшення швидкості сплати заборгованості підприємству, зменшення продаж до кредит. Зниження показника свідчить про збільшення обсягу кредиту, що надає підприємство, тобто зростання купівлі продукції в кредит покупцям [24, з. 35].

— середній термін обороту дебіторської заборгованості (тривалість періоду обороту в днях) (Тобд) як ставлення календарного фонду години за певний період (наприклад, за рік — 365 днів) до коефіцієнту оберненості дебіторської заборгованості (Кодз):

(21).

Цей показник характеризує середній термін погашення дебіторської заборгованості. Позитивно оцінюється зниження цого коефіцієнта.

— коефіцієнт оберненості кредиторської заборгованості (Кокз) як ставлення виручки від реалізації до середньої за період кредиторської заборгованості (КЗ):

(22).

Коефіцієнт свідчить про розширення чи зниження комерційного кредиту, що надається підприємству. Зростання показника свідчить про підвищення швидкості сплати заборгованості підприємства, а зниження — про зростання купівлі продукції в кредит.

— середній термін обороту кредиторської заборгованості (Тобк) як ставлення календарного фонду години за певний період до коефіцієнта оберненості кредиторської заборгованості за цей ж період (Кокз):

(23).

Показник відображає середній термін Повернення боргів підприємства.

— фондовіддача основних засобів та інших позаоборотних активів.

(ФПВ) як ставлення виручки від реалізації до середньої за період величини необоротних активів (НОА):

(24).

Показник характеризує ефективність використання необоротних активів. Позитивно оцінюється зростання цого показника, тобто збільшення величини продаж що припадає на одиницю вартості засобів .

— коефіцієнт оберненості власного капіталу (Ковк) як ставлення виручки від реалізації до середньої за період вартості власного капіталу (ВК):

[pic] (25).

Коефіцієнт відображає швидкість обороту власного капіталу, тобто його активність. Різке зростання цого показника говорити про підвищення рівня продаж. Суттєве його зниження свідчить про тенденцію до бездії частини власних коштів.

Показники ефективності використання капіталу аналізуються в такій послідовності:

. розраховуються сам показники;

. показники порівнюються в динаміці;

. робляться аналітичні висновки.

Умовою життєдіяльності й основою стабільності стану підприємства в ринковій економіці виступає його стійкість. На стійкість підприємства впливає дуже багато факторів. Від того, котрі саме фактори впливають на неї, розрізняють декілька видів стійкості.

Відповідно до підприємства як господарюючого суб`єкта існує [6, з. 63]:

— внутрішня стійкість;

— фінансова стійкість;

— загальна стійкість.

Внутрішня стійкість — це такий фінансовий стан підприємства, за якого забезпечується достатньо високий результат його функціонування.

Фінансова стійкість відображає постійне стабільне перевищення доходів над витратами, вільне маневрування грошовими коштами підприємства, здатність шляхом ефективного їхні використання забезпечити безперервний процес виробництва й реалізації продукції, а також затрати на його розширення й оновлення.

Загальна стійкість відображає рух грошових потоків, який забезпечує постійне перевищення надходження коштів (доходів) над витрачанням. Умовою загальної стійкості підприємства є його здатність вільно розвиватися в умовах внутрішнього й зовнішнього середовища.

Недостатня фінансова стійкість може призвести до неплатоспроможності підприємства й відсутності у нього коштів для розвитку виробництва й в загалі діяльності господарюючого суб`єкта.

Надлишкова фінансова стійкість також негативно впливає на виробничоторговельну діяльність, оскільки виступає гальмом її розвитку, збільшуючи затрати підприємства надлишковими запасами й резервами.

Значення й сутність фінансової стійкості яскраво відображається в її показниках. Розрізняють абсолютні й відносні показники фінансової стійкості.

До абсолютних показників фінансової стійкості відносять такі групи показників [6, з. 63]:

— для характеристики джерел формування запасів й витрат що відображають різний ступінь охоплення різних видів джерел:

1. Наявність власних оборотних коштів (НВОК). Розраховується як різниця між джерелами власних й прирівняних перед тим коштів (І розділ пасиву балансу) й позаоборотними активами (розділ І активу балансу). Він характеризує чистий оборотний капітал:

НВОК=Ір.ПБ-Ір.АБ (26).

де Ір.ПБ — підсумок розділу І пасиву балансу;

Ір.АБ — підсумок розділу І активу балансу.

2. Наявність власних й довгострокових позикових джерел формування запасів й витрат (ВДПД). Отримується шляхом додавання до власних оборотних коштів величини довгострокових пасивів (ІІ розділ пасиву балансу):

ВДПД=НВОК+2р.ПБ (27).

де 2р. ПБ — підсумок розділу ІІ пасиву балансу;

3. Загальна величина основних джерел формування запасів й витрат (ЗВОД). Розраховується додаванням до власних й довгострокових позикових джерел формування запасів й витрат суми короткострокових кредитів й позикових коштів:

ЗВОД= ВДПД+КК (28).

де КК — короткострокові кредити й позикових кошти;

— показники забезпеченості запасів й витрат джерелами їхнього формування:

1. Лишки (+) чи нестача (-) власних оборотних коштів ((НВОК):

(НВОК= НВОК-ЗЗ (29).

де ЗЗ — запасів й затрати (розділ 2 активу балансу);

2. Лишки (+) чи нестача (-) власних й довгострокових позикових джерел формування запасів й витрат (ВДПД):

ВДПД= ВДПД-ЗЗ (30).

3. Лишки (+) чи нестача (-) загальної величини основних джерел формування запасів ((ЗВОД):

(ЗВОД=ЗВОД-ЗЗ (31).

У наукових роботів останнього години вчені-економісти виділяють один абсолютний показник фінансової стійкості - наявність власних оборотних коштів [8, з. 57]. Даний показник розраховується як різниця між перманентним (постійним) капіталом й величиною позаоборотних активів:

НВОК=(Ір.ПБ + І Ір.ПБ)-Ір.АБ (32).

де Ір.ПБ + І Ір.ПБ — постійна (перманентний) капітал, тобто сума підсумків розділів І й І І пасиву балансу;

Ір.АБ — величина позаоборотних активів підприємства, тобто підсумок розділу І активу балансу.

Крім розрахунку та аналізу в динаміці наявності власних оборотних коштів при оцінці фінансової стійкості досліджується також ряд її відносних показників.

Коефіцієнт забезпечення матеріальних запасів власними коштами розраховується відношенням суми власних оборотних коштів до матеріальних запасів:

[pic] (33).

де Кмз — коефіцієнт забезпечення матеріальних запасів власними коштами;

SВОК — сума власних оборотних коштів;

ЗЗ — матеріальні запаси (розділ І І активу балансу).

Кмз показує, якою мірою матеріальні запаси покриті власними коштами й не потребують залучення позикових.

Даний коефіцієнт необхідно розглядати у взаємозв`язку з станом виробничі запасів. Якщо на підприємстві значні надлишкові запаси то власні оборотні кошти не покриють їхні повністю, тому коефіцієнт якщо набагато менше одиниці.

За умови нестачі запасів для проведення нормальної виробничоторговельної діяльності підприємства коефіцієнт якщо понад одиниці, але й це не свідчить про стійкість фінансового стану. Нормальним явищем є рівень коефіцієнта 60−80%.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу (власних коштів) розраховується як відношенням власних оборотних коштів до власного капіталу [21, з. 60]:

(34).

де Кмвк — коефіцієнт маневреності власного капіталу;

ВК — власний капітал (підсумок розділу І пасиву балансу).

З фінансової точки зору, чим вище цей коефіцієнт, тім краще. Він характеризує ступінь мобілізації власного капіталу, показує, котра частина власного капіталу знаходиться в обігу, тобто в тій формі, Яка дає змогу вільно маневрувати цими засобами. Чим вище показник, тім краще фінансовий стан підприємства, забезпечуються более достатня гнучкість у використанні власних коштів господарюючого суб`єкта. Оптимальне значення дорівнює 0,5.

Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів розраховується як ставлення суми довгострокових залучених коштів до величини довгострокового капіталу:

[pic] (35).

де Кдзк — коефіцієнт довгострокового залучення коштів;

SДЗК — сума довгострокових залучених коштів.

Характеризує структуру капіталу. Зростання цого показника є негативною тенденцією, Яка означає, що підприємство починає все сильніше залежати від зовнішніх інвесторів.

Стабільність структури оборотних коштів розраховується як ставлення суми власних оборотних коштів до всієї сукупності оборотних коштів:

(36).

де ССОК — стабільність структури оборотних коштів;

Використовується для оцінки власних оборотних коштів. Зростання цого показника є позитивною тенденцією.

Індекс постійного активу розраховується як ставлення основного капіталу до власного:

(37).

де Іпа — індекс постійного активу;

ОСК — основний капітал.

ВК — власний капітал.

Коефіцієнт накопичення амортизації розраховується як ставлення суми амортизації (зносу) основних засобів й нематеріальних активів до первісної вартості основних засобів й нематеріальних активів що амортизується:

(38).

де Кнам — коефіцієнт накопичення амортизації;

SАМ (З) — сума амортизації (зносу) основних засобів й нематеріальних активів;

ПВОЗНА — первісна вартість основних фондів.

Цей коефіцієнт показує інтенсивність накопичення коштів для оновлення основних засобів.

Коефіцієнт реальної вартості основних засобів розраховується як ставлення залишкової вартості основних фондів до сукупності всіх активів підприємства [21, з. 60]:

(39).

де Крвоз — коефіцієнт реальної вартості основних засобів;

ЗВОФ — залишкова вартість основних фондів;

SАП — сума активів підприємства.

Коефіцієнт відображає питому ваги основних фондів у загальному капіталі підприємства.

При проведенні фінансового аналізу підприємства важливо визначити запас фінансової стійкості, под яким розуміють тієї обсяг реалізації, який забезпечує підприємству певну стійкість його фінансового становища.

Для цого використовують такі показники [17, з. 210]:

— виручка від реалізації (без ПДВ й АЗ);

— повна собівартість продукції;

— прибуток;

— постійні витрати;

— змінні витрати;

— маржинальний дохід;

— поріг рентабельності;

— запас фінансової стійкості.

А щоб отримати прибуток від реалізації (П), необхідно від виручки (ВР) відняти повну собівартість продукції (ПС):

(40).

У короткостроковому періоді усі витрати відносно обсягу виробництва поділяють на умовно змінні та умовно постійні.

Умовно-змінні витрати змінюються з зміною обсягів виробництва. Це насіння, годуй, посадковий матеріал, паливо, заробітна плата робітників, котрі виконують основні технологічні роботи, тощо.

Умовно-постійні витрати не змінюються з зміною обсягу виробництва це, наприклад, амортизація основних засобів, орендна плата, витрати на управління та організацію виробництва, заробітна плата службовців, керівного складу й т. ін.

Постійні витрати й прибуток складають маржинальний дохід підприємства.

Поріг рентабельності являє собою ставлення суми постійних витрат у собівартості продукції до питомої ваги маржинального прибутку у виручці [17, з. 210]:

(41).

де Прен — поріг рентабельності;

ПЗпостійні витрати у собівартості продукції;

ПВМД — питома ваги маржинального прибутку у виручці.

Економічний зміст цого показника полягає у бо визначається та сума виручки, котра необхідна для покриття всіх постійних витрат підприємства. Прибутку при цьому не якщо, але й не якщо й збитку. Рентабельність тут дорівнює нулю. Показник використовується для розрахунку запасу фінансової стійкості (ЗФС):

[pic] чи (42).

[pic].

Показник показує на стільки винна зменшитися виручка щоб досягти нульової рентабельності, а надалі й збитковості виробництва.

У теорії фінансового менеджменту виділяють два поняття: фінансова структура та капіталізована структура підприємства. Під терміном фінансова структура розуміють спосіб фінансування господарської діяльності підприємства у цілому, тобто структуру всіх фінансових джерел коштів. Інший термін відноситься до более вузької частини джерел коштів — довгостроковим пасивам (власні джерела коштів та довгострокові позикові кошти) [10, з. 85]. Структура капіталу лагодити вплив на результати фінансовогосподарської діяльності підприємства, співвідношення власними та позиковими джерелами коштів слугує одним із ключових аналітичних показників що характеризує ступінь ризику інвестування фінансових ресурсів в дане підприємство. Одним із таких показників що характеризує ступінь ризику, є показник покриття витрат із обслуговування позикового довгострокового капіталу РПВ (рівень покриття видатків):

(43).

Коефіцієнт РПВ вимірюється у частках одиниці й показує у стільки разів валовий дохід підприємства перевищує суму річних відсотків по довгостроковим позикам.

Питання можливості та доцільності управління структурою капіталу давно дебатуються у західних країнах, серед вчених та практиків існує два основних підходу до цієї проблеми: традиційний й теорія Модильяна — Міллера [10, з. 85].

Послідовники традиційного методу вважають, що ціна капіталу залежить від його структури й існує «оптимальна структура капіталу».

Ціна підприємства в цілому може бути знайдена за формулою:

[pic] (44).

де ОК — сума коштів за рік витрачених на обслуговування капіталу;

СЦсередньозважена ціна авансованого капіталу, котра розраховується за формулою:

[pic].

(45) де До — ціна джерела коштів у загальній сумі.

На практиці любі підприємство фінансує свою діяльність, у тому числі й інвестиційну, із різних джерел.

За користування авансованих у діяльність підприємства фінансових ресурсів воно та сплачує відсотки, дивіденди й так далі тобто несе деякі обґрунтовані витрати на підтримання свого економічного потенціалу. як було б показано вище кожне джерело коштів має свою ціну як суму витрат на його забезпечення.

Економічний зміст цого показника полягає у наступному: підприємство може приймати любі рішення інвестиційного характеру, рівень рентабельності яких не нижче поточного значення показника СЦ.

Саме із ним порівнюється показник IRR (норма рентабельності інвестицій), розрахований конкретної проекту, при цьому зв’язок між ними такий [10, з. 85]: якщо I R R > CЦ, то проект належить прийняти;

I R R < CЦ, то проект належить відкинути;

I R R = CЦ, то проект ані прибутковий ані збитковий.

У залежності від структури капіталу ціна шкірного джерела фінансування змінюється, причому темпи зміни різні. Численні дослідження показали що зі зростанням частки позикових коштів у загальній сумі джерел коштів ціна власного капіталу Цв постійно збільшується зростаючими темпами, а ціна позикового капіталу, залишаючись спочатку практично незмінною, потім теж починає збільшуватись. Ос-кільки ціна позикового капіталу Цп, існує структура капіталу, називана оптимальною, при котрій показник СЦ має мінімальне значення, а отже ціна підприємства якщо максимальною.

Ціна існуючої структури капіталу — це оцінка за даними минулих періодів. Вочевидь, що ціна окремих джерел коштів, рівно як й структура капіталу постійно змінюється [11, з. 159].

Тому й зважена ціна капіталу не є постійною величиною — вон міняється із годиною, знаходячись под впливом багатьох факторів. Одним із них є розширення обсягу нових інвестицій. Нарощування економічного потенціалу підприємства може здійснюватися як за рахунок власних коштів (реінвестування частини прибутку) то й за рахунок залучених засобів.

Вартість.

Цв.

СЦ

Цп.

Рис. 4 Залежність ціни капіталу й структури капіталу.

По ступені приналежності використовуваний капітал підрозділяється на власний (розділ І пасиву балансу) й позиковий (розділ ІІ й ІІІ пасиву балансу).

По тривалості використання розрізняють капітал довгостроковий (постійна) (І й ІІ розділи) та короткостроковий (ІІІ розділ) рис 5 [22, з. 194].

Необхідність у власному капіталі обумовлена вимогами самофінансування підприємств. Він є основою самостійності й незалежності підприємств.

Однак потрібно враховувати, фінансування діяльності підприємства лише за рахунок власних коштів задля нього, особливо в тихий випадках, коли виробництво носити сезонний характер. Тоді в окремі періоди будуть накопичуватися великі кошти на рахунку у банку, а інші періоди їхнього якщо бракувати.

Власний капітал Джерела власних.

Постійний капітал коштів (I розділ).

Довгострокові фінансові зобов’язання (II розділ) Позиковий капітал.

Короткострокові фінансові.

Змінний зобов’язання (III розділ) капітал.

Див. Мал.5 Структура пасиву балансу.

Крім того варто матір на увазі, що якщо ціни на фінансові ресурси невисокі, а підприємство може забезпечити более високий рівень віддачі на вкладений капітал, чим плату кредитні ресурси, то, залучаючи позикові кошти, воно та може підвищити рентабельність власного капіталу.

У тієї ж годину якщо кошти підприємства створені в основному за рахунок короткострокових зобов`язань, то його фінансове положення якщо хитливим, бо із капіталами короткострокового використовування необхідна постійна оперативна робота, спрямована для контролювання, за своєчасним поверненням їхні й за залученням в господарський оборот на нетривалий годину інших капіталів [18, з. 84].

Отже, від того, наскільки оптимальне співвідношення власного й позикового капіталу, багато в чому залежить фінансове положення підприємства. Вироблення правильної фінансової стратегії допоможе багатьом підприємствам підвищити ефективність своєї діяльності.

Структура капіталу — це складові фінансів підприємства. Структура підприємства зафіксована в правій частині балансу, де показуються основні джерела засобів, притягнутих для фінансування. як відомо, між статтями активу й пасиву балансу існує тісний взаємозв'язок, кожна стаття активу балансу має свої джерела фінансування. Джерелом фінансування довгострокових активів, як правило є власний капітал й довгострокові позикові кошти. Не виключаються випадки формування довгострокових активів й за рахунок короткострокових кредитів банку. Поточні активи створюють як за рахунок власного капіталу то й за рахунок короткострокових позикових коштів. Бажано, щоб смердоті наполовину були сформовані за рахунок власного але в половину за рахунок позикового капіталу. Тоді забезпечується гарантія погашення зовнішнього боргу.

Інший підхід у доцільності керування капіталом ґрунтується на теорії Модельні й Міллер (1958 рік) й утверждает як раз зворотне — ціна капіталу не залежить від його структури, а отже, її не можна оптимізувати. При обґрунтуванні цого підходу смердоті вводять ряд обмежень: наявність ефективного ринку, відсутність податків, однакова величина процентних ставок для фізичних й юридичних осіб, раціональне економічне поводження, можливість ідентифікації підприємств однаковим ступенем ризику. У цих умовах, затверджують смердоті ціна капіталу завжди вирівнюється шляхом перекачування капіталу за рахунок кредитів, наданих компаніям фізичними особами [39, з. 13].

У повному обсязі описані методики можуть бути реалізовані лише у разі існування розвиненого ринку цінних паперів та статистики про нього. Ні того, ані іншого в Україні й країнах СНР поки немає, крім того питома ваги акціонерних підприємств, що котирують свої цінні папери на ринку, так саме ще невелика. Проте вплив фінансового механізму функціонування капіталу становить значний інтерес для бізнесменів чи якого рівня.

2. ОРГАНІЗАЦІЯ АНАЛІЗУ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА З ПОЗИЦІЙ.

ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПРИВАБЛИВОСТІ.

2.1. Аналіз валюти та структури балансу.

Для загальної оцінки фінансового стану складається спрощений баланс, в якому об'єднують в окремі групи однорідні з статтею. При побудові спрощеного балансу зменшується число статей балансу чим підвищується його наочність й полегшується його аналіз.

Попередню оцінку фінансового стану підприємства можна зробити на основі виявлення «хворих» статей балансу [31, з. 95]:

— наявності в балансі суми по рядку 350 «Непокритий збиток» Яка свідчить про вкрай незадовільну роботу підприємства;

— наявністю торб за дебіторською заборгованістю, не сплаченою в рядків ;

— наявністю торб за статтею «Інші оборотні активи» (ряд 250);

— наявності простроченої кредиторської заборгованості.

На основі діючого балансу АТЗТ «Херсонська кондитерська фабрика «побудуємо спрощений баланс (табл. 1).

Аналіз показавши, що загальний капітал товариства «Херсонська кондитерська фабрика» дещо поменшав — на 2,1%, але й це відбулося на фоні значного приросту нерозподіленого прибутку — на 11,7% що є позитивним моментом. Також можна зазначити що ліквідність підприємства також зросла, оскільки вартість необоротних активів зменшилася на 5,1%, а оборотних — збільшилася на 8,5%. Також позитивної оцінки заслуговує зменшення з статтею «Інші оборотні активи» на 44,5%, та зменшення з статтею «Кредиторська заборгованість» на 19,8%.

Разом із тім на підприємстві існує зростаюча дебіторська заборгованість зростання на 235,8%.

Таблиця 1.

Порівняльний аналітичний баланс АТЗТ «Херсонська кондитерська фабрика.

" на 2002 рік, тис.грн. |Показники |На вушко |На кінець року |Відхилення | | |року | | | |І. Необоротні активи | |1.1 Нематеріальні |8,9 |0,1% |4,7 |0,3 907|-4,2 |-47,2% |3,8% | |активи | | | |2 | | | | |1.2 Незавершене |274,2 |2,2% |7,1 |0,1% |-267,1 |-97,4% |-2,2% | |буд-во | | | | | | | | |1.3 Основні засоби |4 420,7|36,0% |4 |37,0% |30,0 |0,7% |1,0% | | | | |450,7 | | | | | | Запаси | | | | | | | | |2.1 виробничі запаси|4 891,2|39,8% |4 |34,4% |-748,4 |-15,3% |-5,4% | | | | |142,8 | | | | | |2.2 незавершене |30,0 |0,2% |33,8 |0,3% |3,8 |12,7% |0,0% | |виробництво | | | | | | | | |2.3 готова продукція|263,5 |2,1% |179,1 |1,5% |-84,4 |-32,0% |-0,7% | |2.4 Дебіторська |503,1 |4,1% |1 |14,0% |1 186,4 |235,8% |10,0% | |заборгованість | | |689,5 | | | | | |2.5 Грошові кошти |33,6 |0,3% |165,3 |1,4% |131,7 |392,0% |1,1% | |2.6 Інші оборотні |102,3 |0,8% |57,8 |0,5% |-44,5 |-43,5% |-0,4% | |активи | | | | | | | | |І. Власний капітал | |1.1 Статутний капітал|171 |1,4% |171 |1,4% |0 |0,0% |0,0% | |1.2 Додатковий |4700,4|38,2% |4699,4|39,1% |-1 |0,0% |0,8% | |капітал | | | | | | | | |1.3 Резервний капітал|115,4 |0,9% |115,4 |1,0% |0 |0,0% |0,0% | |1.4 Нерозподілений |4388,3|35,7% |4901,8|40,7% |513,5 |11,7% |5,0% | |прибуток | | | | | | | | |2.1 Виплати персоналу|70,7 |0,6% |90,5 |0,8% |19,8 |28,0% |0,2% | |IV. Поточні зобов’язання | |4.1 Короткострокові |435,1 |3,5% |206,5 |1,7% |-228,6 |-52,5% |-1,8% | |кредити | | | | | | | | |4.2 Кредиторська |1646,3|13,4% |1320,2|11,0% |-326,1 |-19,8% |-2,4% | |заборг | | | | | | | | |4.3 Інші поточні |23,8 |0,2% |0 |0,0% |-23,8 |-100,0% |-0,2% | |зобов'язання | | | | | | | | | |тис.грн.|% |тис.грн.|% |тис.грн.|% | |1. За товари, роботи,|503,1 |22,2% |1689,5 |56,3% |1186,4 |34,1% | |послуги | | | | | | | |2. З бюджетом |1713,4 |75,7% |1292,6 |43,1% |-420,8 |-32,7%| |3. За виданими |11,4 |0,5% |1,1 |0,0% |-10,3 |-0,5% | |авансами | | | | | | | |4. Інша поточна |34,4 |1,5% |16,9 |0,6% |-17,5 |-1,0% | |дебіторська | | | | | | | |заборгованість | | | | | | | |Усього |2262,3 |100,0% |3000,1 |100,0% |737,8 |32,6%|.

За аналізований період загальна величина дебіторської заборгованості збільшилася на 737,8 тис.грн., що складає 32,6% до початку року. Це відбулося за рахунок збільшення суми за товари, роботи, послуги на 1186,4 тис.грн.

[pic].

Рис. 6 Структура дебіторської заборгованості АТЗТ «Херсонська кондитерська фабрика «на вушко 2002 року.

[pic].

Див. Мал.7 Структура дебіторської заборгованості АТЗТ «Херсонська кондитерська фабрика «на кінець 2002 року.

У структурі дебіторської заборгованості відбулися значні зміни. На вухо 2002 року найбільшу питому ваги малі розрахунки із бюджетом 75%, на кінець року їхнього частка зменшилась на 32,7%, при цьому заборгованість за товари на кінець року збільшилася на 1186,4 тис.грн., а загальній структурі дебіторської заборгованості їхні частка збільшилася на 34,1% й склала 56,3%.

Таке становище свідчить про ускладнення розрахункової дисципліни й про значне відволікання коштів із обороту. Це досить негативно впливає на фінансовий стан товариства.

Аналізуючи структуру пасиву балансу, слід відзначити як позитивний момент фінансової стійкості товариства високу частку власного капіталу — 76,3% на вухо року та 82,2% на кінець року. Підприємство «Херсонська кондитерська фабрика «не має довгострокових вол «язань, а питома ваги поточних зобов’язань незначна — на вушко року 23,2% та 17,1% відповідно на кінець року. як в абсолютному вираженні, то й за питомою вагою спостерігається значне зменшення поточних зобов’язань що оцінюється позитивно.

АТЗТ «Херсонська кондитерська фабрика» має гарну структуру свого капіталу.

У зв’язку із цим проводитися оцінювання структури джерел фінансових ресурсів — пасивів балансу (Таблиця 3).

Таблиця 3.

Оцінка структури джерел фінансових ресурсів АТЗТ «Херсонська кондитерська фабрика» на 2002 рік |Показники |На |На кінець|Відхиленн| | |вушко | |я | |Коефіцієнт фінансової незалежності, |76,3% |82,2% |5,9% | |% | | | | |Коефіцієнт фінансової залежності,|23,2% |17,1% |-6,1% | |% | | | | |Коефіцієнт фінансового ризику (плече|30,4% |20,7% |-9,6% | |фінансового важеля), % | | | |.

Структура джерел фінансових ресурсів характеризується трьома показниками :

— коефіцієнтом фінансової незалежності (його ще називають коефіцієнтом автономності, коефіцієнтом власності), який розраховується як ставлення власного капіталу до загального капіталу (валюти балансу):

[pic].

(50) де Кфн — коефіцієнт фінансової незалежності;

ВК — власний капітал ;

СБ — загальний капітал (валюта балансу).

— коефіцієнтом фінансової залежності, який характеризує частку боргу у загальному капіталі й розраховується як ставлення позикового капіталу до загального (валюти балансу):

[pic] (51).

де Кфз — коефіцієнт фінансової залежності ;

ПК — позиковий1 капітал ;

СБ — загальний капітал (валюта балансу).

— коефіцієнтом фінансового ризику (плечі фінансового важеля), який розраховується відношенням позикового капіталу до власного :

[pic] (52).

де Шфв — коефіцієнт фінансового ризику (плечі фінансового важеля) .

Чим вище рівень Першого показника й нижче рівні іншого й третього, тім стійкіший фінансовий стан підприємства.

Учені-економісти по-різному оцінюють оптимальність співвідношення власного та позикового капіталу (наприклад, 70:30; 60:40; 50:50) [24, з. 35]. На мою думку, це залежить від конкретних умів господарювання, фінансової політики держави, від обертання капіталу.

При подальшому аналізі необхідно вивчити динаміку й структуру власного та позикового капіталу, з’ясувати заподій змін окремих їхнього складових й дати оцінку цим змінам за аналізований період.

На базі звіту про власний капітал АТЗТ «Херсонська кондитерська фабрика «складемо аналітичну таблицю для вивчення складу й структури власного капіталу товариства (Таблиця 4).

Таблиця 4.

Склад й структура власного капіталу АТЗТ «Херсонська кондитерська фабрика» на 2002 рік |Показники |Статутни|Додатковий|Резервний|Нерозподілен|Разом | | |і |капітал |капітал |ий прибуток | | | |капітал | | | | | |Залишок на вухо | | | | | | |року: | | | | | | | 1.1 тис.грн. |171 |4700,4 |115,4 |4388,3 |9375,1| | 1.2 за питомою |1,8% |50,1% |1,2% |46,8% |100,0%| |вагою, % | | | | | | | Залишок на кінець | | | | | | |року: | | | | | | | 2.1 тис.грн. |171 |4699,4 |115,4 |4901,8 |9887,6| | 2.2 за питомою |1,7% |47,5% |1,2% |49,6% |100,0%| |вагою, % | | | | | | | Відхилення: | | | | | | | 3.1 абсолютне, |0 |-1 |0 |513,5 |512,5 | |тис.грн. (ряд | | | | | | |2.1 — 1.1) | | | | | | | 3.2 відносне, % |0,0% |0,0% |0,0% |11,7% |5,5% | |(ряд 3.1 / 1.1×100) | | | | | | | 3.3 за питомою |-0,1% |-2,6% |-0,1% |2,8% |0,0% | |вагою, % (ряд 2.2 — | | | | | | |1.2) | | | | | |.

За результатами аналізу збільшення власного капіталу склало 512,5 тис.грн. (на 5,5%). Це сталося за рахунок збільшення частки нерозподіленого прибутку на 513,5 тис.грн. (на 11,7%), найбільшу частку у власному капіталі на вухо 2002 року мав додатковий капітал (50,1%), але в кінець нерозподілений прибуток (49,6%). Відповідно відбулися зміни й в структурі власного капіталу (Рис. 8,9).

[pic].

Рис. 8 Структура власного капіталу АТЗТ «Херсонська кондитерська фабрика «на вухо 2002 року.

[pic].

Рис. 9 Структура власного капіталу АТЗТ «Херсонська кондитерська фабрика «на кінець 2002 року.

Результати аналізу динаміки складу й структури власного капіталу заслуговують позитивної оцінки.

Окремо розглядаються динаміка та структура позикових коштів. Для цого складається аналітична таблиця (Таблиця 5).

Таблиця 5.

Склад й структура позикових коштів АТЗТ «Херсонська кондитерська фабрика «на 2002 рік |Показники |На вушко року|На кінець року|Відхилення | |Векселі видані |101,4 |3,6% |0 |0,0% |-101,4|-3,6% | |Кредиторська |1646,3 |57,8% |1320,2|64,4% |-326,1|6,5% | |заборгованість | | | | | | | |Поточні вол «язання за | | | | | | | |рахунками: | | | | | | | | із одержаних авансів |334,3 |11,7% |249,8 |12,2% |-84,5 |0,4% | | із бюджетом |46,5 |1,6% |38,9 |1,9% |-7,6 |0,3% | | із позабюджетних |41,2 |1,4% |2,7 |0,1% |-38,5 |-1,3% | |платежів | | | | | | | | зі страхування |73,9 |2,6% |70,1 |3,4% |-3,8 |0,8% | | із оплати роботи |139,6 |4,9% |159,1 |7,8% |19,5 |2,9% | | із учасниками |3,8 |0,1% |3,8 |0,2% |0 |0,1% | |Інші поточні вол «язання|23,8 |0,8% |0 |0,0% |-23,8 |-0,8% | |Всього залучених коштів |2845,9 |100,0% |2051,1|100,0%|-794,8|* |.

Розглянемо склад й структуру позикових коштів АТЗТ «Херсонська кондитерська фабрика».

як видно із таблиці товариство використовує у своїй діяльності лише поточні позикові кошти. У складі позикових коштів найбільшу питому ваги має кредиторська заборгованість, але й за звітний період її величина зменшилася на 326,1 тис.грн. При цьому її питома ваги у складі позикових коштів зросла на 6,5% (із 57,8% на вухо року до 64,4% на кінець року). Короткострокові кредити банків на кінець року склали 10,1% від загальної величини позикового капіталу, довгострокові зобов’язання підприємством не залучалися. На підприємстві знизилася заборгованість за короткострокові кредити банків — на 228,6 тис.грн., за видані векселі - на 101,4 тис.грн., із позабюджетних платежів — на 38,5 тис.грн., інші поточні зобов’язання — на 23,8 тис.грн. У тієї ж годину спостерігається збільшення заборгованості за поточними зобов’язаннями: із одержаних авансів — на 84,5 тис.грн., розрахунки із бюджетом — на 7,6 тис.грн., зі страхування — на 3,8 тис.грн., із оплати роботи — на 23,8 тис.грн.

Зменшення кредиторської заборгованості в цілому заслуговує позитивної оцінки, але й керівництву усе ж таки таки треба звернути увагу на її високий рівень.

2.2. Оцінка динаміки платоспроможності та ліквідності підприємства.

У умовах ринкових відносин платоспроможність підприємств вважається найважливішою умовою їхнього господарської діяльності.

Розглянемо оперативну поточну платоспроможність (Коп) АТЗТ «Херсонська кондитерська фабрика «станом на вухо 2002 року.

(53).

де SПЗ — сума платіжних засобів (грошові кошти та непрострочена дебіторська заборгованість);

SСЗ — сума строкових зобов’язань (короткострокові кредити, кредиторська заборгованість та інші поточні зобов`язання).

Таким чином:

[pic].

Результати розрахунку свідчать про ті що товариство може своїми платіжними засобами повністю погасити свої строкові зобов’язання й у нього ще залишаться кошти.

Розглянемо оперативну поточну платоспроможність АТЗТ «Херсонська кондитерська фабрика «станом на кінець 2002 року.

[pic].

як видно із розрахунку платоспроможність у динаміці значно покращилася що заслуговує позитивної оцінки.

Поняття платоспроможності та ліквідності підприємства дуже близькі, але й одному є более містким: від ступеня ліквідності залежить платоспроможність [38, з. 145].

Ліквідність балансу залежить від ступеня відповідності величини наявних платіжних коштів величині боргових зобов`язань.

Для визначення ліквідності балансу необхідно порівняти підсумки із кожної групи активів й пасивів.

Баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо виконуються умови [38, з. 145]: А1? П1; А2? П2; А3? П3; А4? П4.

Аналіз ліквідності балансу оформляється таблицею (Таблиця 6).

Таблиця 6.

Аналіз ліквідності балансу АТЗТ «Херсонська кондитерська фабрика «на 2002 рік | | |На |На | | | | | |початок|кінець | | | | | |року |року | | | |1.Коефіцієнт |Кал =А1/П1+П2 |0,016 |0,108 |+ 0,092 |0,2−0,3| |абсолютної | | | | |5 | |ліквідності | | | | | | |2.Коефіцієнт швидкої|Кшл = А1+А2/ П1+П2|1,139 |2,111 |+ 0,972 |1−2 | |ліквідності | | | | | | |3.Коефіцієнт |Кп= А1+А2+А3/ |3,219 |4,553 |+ 1,335 |1,5−2,5| |покриття |П1+П2 | | | | |.

як показують результати аналізу на АТЗТ «Херсонська кондитерська фабрика «є проблеми із миттєвою ліквідністю, тобто воно та здатне погасити в поточний момент 1,6% на вухо та 10,8% короткострокових зобов`язань на кінець року, при необхідному рівні у 20−35% .

Можна також зробити висновок, що ліквідність підприємства у динаміці значно покращується у середньому у 1,5−2 рази. Така ситуація склалася через збільшення грошових коштів (найбільш ліквідного активу) на кінець року на 390% та через зменшення частки короткострокових кредитів на 52%.

2.3. Визначення ефективності використання капіталу.

Коефіцієнт прибутковості визначається відношенням прибутку до капіталу, що інвестується:

[pic].

Таким чином маємо покращання загальної прибутковості у динаміці. Розглянемо прибутковість АТЗТ «Херсонська кондитерська фабрика «более детально (Таблиця 8).

Таблиця 8.

Аналіз прибутковості капіталу АТЗТ «Херсонська кондитерська фабрика» за 2002 рік |Показник |На вушко |На кінець |Відхилення | | |року |року |(+,-) | |Чистий прибуток, тис.грн. |4388,3 |4901,8 |513,5 | |Загальний капітал, тис. грн |12 291,7 |12 029,2 |-262,5 | |Оборотний капітал, тис. грн |7585,6 |7562,1 |-23,5 | |Власний капітал, тис. грн |9375,1 |9887,6 |512,5 | |Прибутковість загального |0,357 |0,407 |0,050 | |капіталу (ряд 1: ряд 2) | | | |.

Продовження таблиці 8.

|Показник |На вушко |На кінець |Відхилення | | |року |року |(+,-) | |Прибутковість обігового |0,579 |0,648 |0,070 | |капіталу (ряд 1: ряд 3) | | | | |Прибутковість власного |0,468 |0,496 |0,028 | |капіталу (ряд 1: ряд 4) | | | | |Виручка від реалізації (без|31 059,6 |36 073,4 |5013,8 | |ПДВ, АЗ) | | | | |Прибутковість реалізації |0,122 |0,136 |0,014 | |(ряд 1: ряд 8) | | | |.

як показують результати аналізу, прибутковість реалізації підвищилася на 0,014, рівень прибутковості загального капіталу зріс на 0,05, обігового на 0,07, власного — на 0,028. Спостерігається приріст по всім показникам прибутковості що оцінюється позитивно.

Поряд із віддачею капіталу його обертання є одним з важливих показників, що характеризує інтенсивність використання засобів підприємства. Розглянемо показники, що характеризують ефективність використання капіталу (Таблиця 9).

Коефіцієнт загальної оберненості капіталу (Кіз) обчислюється як ставлення виручки від реалізації (ВР) до середньої вартості загального капіталу за певний період (ЗК):

[pic].

За звітний період обертання загального капіталу АТЗТ «Херсонська кондитерська фабрика «прискорилося на 0,47 оберти.

Таблиця 9.

Основні показники ефективності використання капіталу АТЗТ «Херсонська кондитерська фабрика «за 2002 рік. |Показник |Рівень показника |Відхилення| | |На початок|На кінець|(+,-) | | |року |року | | |Коефіцієнт загальної оберненості капіталу|2,53 |3,00 |0,47 | |Коефіцієнт оберненості мобільних засобів |4,09 |4,77 |0,68 | |Коефіцієнт оберненості матеріальних |6,03 |8,35 |2,32 | |оборотних коштів | | | | |Коефіцієнт оберненості готової продукції |117,87 |201,41 |83,54 | |Коефіцієнт оберненості дебіторської |13,73 |12,02 |-1,71 | |заборгованості | | | | |Середній термін обороту дебіторської |26,59 |30,36 |3,77 | |заборгованості | | | | |Коефіцієнт оберненості кредиторської |18,87 |27,32 |8,46 | |заборгованості | | | | |Середній термін обороту кредиторської |19,35 |13,36 |-5,99 | |заборгованості | | | | |Фондовіддача основних засобів та інших |6,60 |8,08 |1,48 | |позаоборотних активів | | | | |Коефіцієнт оберненості власного капіталу |3,31 |3,65 |0,34 |.

Коефіцієнт оберненості мобільних засобів (Клубок) являє собою ставлення виручки від реалізації до середньої за період величини мобільних засобів (запаси й затрати, грошові кошти, розрахунки, інші оборотні активи) по балансу [34, з. 27]:

[pic].

Обертання всіх мобільних засобів АТЗТ «Херсонська кондитерська фабрика «прискорилося на 0,68.

Коефіцієнт оберненості матеріальних оборотних коштів (Комз) обчислюється як ставлення виручки від реалізації до середньої за період вартості запасів й витрат з балансу:

[pic].

Підприємство АТЗТ «Херсонська кондитерська фабрика «зменшило обсяги виробничих запасів (на 2,32) що можливо пов’язано із підвищенням попиту на її продукцію.

Коефіцієнт оберненості готової продукції (Когп) визначається як ставлення виручки від реалізації продукції до середньої за період величини готової продукції :

[pic].

Цей показник значно виріс (на 83,54 оберти) що свідчить про підвищення попиту на продукцію АТЗТ «Херсонська кондитерська фабрика «(його збільшення може бути пов’язаним із более вигідним для покупців придбанням продукції у комерційний кредит).

Коефіцієнт оберненості дебіторської заборгованості (Кодз) визначається як ставлення виручки від реалізації до середньої за період дебіторської заборгованості [22, з. 194]:

[pic].

На АТЗТ «Херсонська кондитерська фабрика «збільшилися обсяги продаж продукції в кредит (Кодз зменшився на 1,71оберти).

Середній термін обороту дебіторської заборгованості (тривалість періоду обороту в днях) (Тобд) як ставлення календарного фонду години за певний період (наприклад, за рік — 365 днів) до коефіцієнту оберненості дебіторської заборгованості:

[pic].

Підприємству АТЗТ «Херсонська кондитерська фабрика «на кінець року почали довше повертати борги.

Коефіцієнт оберненості кредиторської заборгованості (Кокз) як ставлення виручки від реалізації до середньої за період кредиторської заборгованості :

[pic][pic].

АТЗТ «Херсонська кондитерська фабрика «на кінець року значно швидше почало розраховуватися зі своїми кредиторами. Це можна оцінити позитивно бо Товариства набуває позитивного ділового іміджу.

Середній термін обороту кредиторської заборгованості (Тобк) як ставлення календарного фонду години за певний період до коефіцієнта оберненості кредиторської заборгованості за цей ж період:

[pic].

Показник відображає середній термін Повернення боргів підприємства.

Підприємство почало повертати борги швидше у середньому на 6 днів.

Фондовіддача основних засобів та інших позаоборотних активів (ФПВ) як ставлення виручки від реалізації до середньої за період величини необоротних активів [40, з. 165]:

[pic].

На кінець року фондовіддача збільшилися.

Коефіцієнт оберненості власного капіталу (Ковк) як ставлення виручки від реалізації до середньої за період вартості власного капіталу:

[pic].

На кінець року власний капітал АТЗТ «Херсонська кондитерська фабрика «був более активним.

як показує аналіз, динаміка практично всіх показників оцінюється позитивно. Негативно характеризує підприємство лише збільшення середнього терміну обороту дебіторської заборгованості у наслідок збільшення обсягу продаж продукції у кредит. Керівництву треба звернути на це увагу.

3. НАПРЯМКИ ПОКРАЩАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОГО.

ІМІДЖУ ПІДПРИЄМСТВА.

3.1. Розширення зони фінансової стійкості.

Умовою життєдіяльності й основою стабільності стану підприємства в ринковій економіці виступає його стійкість. На стійкість підприємства впливає дуже багато факторів.

Для нормальної життєдіяльності підприємство винне обов`язково матір власні оборотні кошти.

Якщо підприємство має короткострокові борги, то воно та зобов`язане сплатити їхнього поточними активами. Якщо после сплати у підприємства залишається «нуль» власних оборотних коштів, то ми не зможе погасити довгострокові борги поточними активами [17, з. 210].

Наявність власних оборотних коштів за формою балансу згідно із П (С)БУ2 розраховується як різниця між оборотними активами та поточною кредиторською заборгованістю. Розрахуємо наявність власних оборотних коштів на АТЗТ «Херсонська кондитерська фабрика » :

НВОК на поч. року = 7 585,6 — 2 845,9 = 4 739,7 тис. грн.

НВОК на кін. року =7 562,1- 2 051,1 = 5 511 тис.грн.

Частка власного капіталу в сумі поточних активів на вушко року — 62,5%, на кінець року 72,9%.

Частка позикового капіталу у формуванні поточних активів 37,5% на вухо року й 27,1% - на кінець року (Таблиця 9).

Таблиця 9.

Аналіз власних позикових коштів АТЗТ «Херсонська кондитерська фабрика «за 2002 рік, тис. грн |Показник |На початок|На кінець |Відхилення| | |року |року | | |1. Загальна сума поточних активів |7585,6 |7562,1 |-23,5 | |2. Загальна сума короткострокових |2845,9 |2051,1 |-794,8 | |вол «язань | | | | |3. Розмір власних оборотних коштів |4739,7 |5511 |771,3 | |4. Частка в сумі поточних активів, %: | | власного капіталу (ряд 3: ряд 1)|62,5 |72,9 |10,4 | |* 100 | | | | | позикового капіталу (ряд 2: ряд |37,5 |27,1 |-10,4 | |1) * 100 | | | |.

Це означає, що на вушко року поточні активи на чотири 739,7 тис. грн. були сформовані за рахунок власного капіталу, на кінець року цей показник зріс на 771,3 тис.грн. що оцінюється позитивно. Можна також зробити такий висновок: после повного погашення кредиторської заборгованості у АТЗТ «Херсонська кондитерська фабрика «ще залишалося 4 739,7 тис. грн. оборотних засобів на вушко 2002 року й 5 511 тис.грн. на кінець року.

Для успішної діяльності АТЗТ «Херсонська кондитерська фабрика «мало достатньо власних оборотних коштів.

Розглянемо відносні показники фінансової стійкості АТЗТ «Херсонська кондитерська фабрика «(Таблиця 10).

Таблиця 10.

Аналіз відносних показників фінансової стійкості АТЗТ.

" Херсонська кондитерська фабрика «за 2002 рік |Показник |На вушко |На кінець |Відхилення | | |року |року | | |1. Коефіцієнт забезпечення |1,01 |1,23 |0,23 | |матеріальних запасів власними | | | | |коштами | | | | |2. Коефіцієнт маневреності власного |0,51 |0,56 |0,05 | |капіталу | | | | |3. Стабільність структури оборотних |0,62 |0,73 |0,10 | |коштів | | | | |4. Індекс постійного активу |0,50 |0,45 |-0,05 | |5. Коефіцієнт накопичення |0,38 |0,44 |0,05 | |амортизації | | | | |6. Коефіцієнт реальної вартості |0,36 |0,37 |0,01 | |основних засобів | | | |.

1. Коефіцієнт забезпечення матеріальних запасів власними коштами розраховується відношенням суми власних оборотних коштів до матеріальних запасів:

[pic] на початок.

[pic] на кінець.

Розрахунки показують що матеріальні запаси покриті власними коштами повністю. При нормальному показнику 60 — 80% маємо 101% на вухо та 123% на кінець 2002 року. Отримані результати не можуть свідчити про стійкість фінансового стану оскільки АТЗТ «Херсонська кондитерська фабрика «могла працювати за умів нестачі запасів й як слідством є отриманий високий показник.

2. Коефіцієнт маневреності власного капіталу (власних коштів) розраховується як відношенням власних оборотних коштів до власного капіталу:

[pic] на початок.

[pic] на кінець.

На АТЗТ «Херсонська кондитерська фабрика «более як 50% власного капіталу знаходиться в обігу (51% на вухо та 56% на кінець 2002 року) що є хорошим результатом оскільки граничний рівень показника дорівнює 0,3. Також маємо покращання показника в динаміці що теж заслуговує на позитивну оцінку.

3. Стабільність структури оборотних коштів розраховується як ставлення суми власних оборотних коштів до всієї сукупності оборотних коштів:

[pic] на початок.

[pic] на кінець.

Розрахунки показують позитивну тенденцію оскільки маємо зростання показника на 11%.

4. Індекс постійного активу розраховується як ставлення основного капіталу до власного:

[pic] на вушко року.

[pic] на кінець року.

Показник показує питому ваги основного капіталу у джерелах власних засобів. Динаміка показує поліпшення ситуації оскільки зменшується п’ять% найменш ліквідна частина активів підприємства, а також власний капітал стає более мобільним.

5. Коефіцієнт накопичення амортизації розраховується як ставлення суми амортизації (зносу) основних засобів й нематеріальних активів до первісної вартості основних засобів й нематеріальних активів що амортизується:

[pic] на вухо року.

[pic] на кінець року.

Інтенсивність накопичення коштів для оновлення основного капіталу виросла на 6%. Коефіцієнт має не дуже високі значення тому можна припустити що, порівняно недовго.

6. Коефіцієнт реальної вартості основних засобів розраховується як ставлення залишкової вартості основних фондів до сукупності всіх активів підприємства:

[pic] на вухо року.

[pic] на кінець року.

Питома ваги основних засобів у загальному капіталі зростає у динаміці незначно (на 1%).

Аналіз сукупності всіх показників показує, що АТЗТ «Херсонська кондитерська фабрика «має гарну фінансову стійкість, зростаючу у динаміці.

Визначимо тип фінансової стійкості АТЗТ «Херсонська кондитерська фабрика » :

У подальшому аналізі визначимо запас фінансової стійкості (зону безпечності), под яким розуміють тієї обсяг реалізації, який забезпечує підприємству певну стійкість його фінансового становища.

Для отримання прибутку від реалізації (П) віднімемо від виручки повну собівартість продукції:

[pic] [pic] на вухо 2002 року.

[pic] [pic] на кінець 2002 року.

Поріг рентабельності (Прен) являє собою ставлення суми постійних витрат у собівартості продукції до питомої ваги маржинального прибутку у виручці:

[pic] [pic] на вухо 2002 року.

[pic] [pic] на кінець 2002 року.

При такій виручці прибутку підприємства ще не малі але й усі постійні витрати були покриті.

Визначимо запас фінансової стійкості АТЗТ «Херсонська кондитерська фабрика «у 2002 році й проаналізуємо його (Таблиця 11).

Таблиця 11.

Аналіз запасу фінансової стійкості АТЗТ «Херсонська кондитерська фабрика «на 2002 рік |Показник |Рівень показника |Відхилення | | | |+, — | | |На вухо року |На кінець року | | |1. Виручка від реалізації |31 059,6 |36 073,4 |5013,8 | |за мінусом ПДВ й АЗ, тис. | | | | |грн. | | | | |2. Повна собівартість |27 292,0 |30 702,9 |3410,9 | |реалізованої продукції, | | | | |тис. грн | | | | |3. Прибуток, тис. грн |3767,6 |5370,5 |1602,9 | |4. Сума умовно-змінних |26 637,9 |27 350,9 |713,0 | |витрат, тис. грн. | | | | |5. Сума умовно-постійних |654,1 |3352 |2697,9 | |витрат, тис. грн. | | | | |6. Сума маржинального |4421,7 |8722,5 |4300,8 | |прибутку (ряд 3 + ряд 5), | | | | |тис. грн. | | | | |7. Частка маржинального |14,24% |24,18% |0,1 | |прибутку (ряд 6: ряд 1), % | | | | |8. Поріг рентабельності, |4594,6 |13 862,8 |9268,1 | |тис. грн. | | | | |9. Запас фінансової | | | | |стійкості | | | | |тис. грн. |26 465,0 |22 210,6 |-4254,3 | |% |85,2% |61,6% |-23,6% |.

На вушко 2002 року щоб покрити усі витрати необхідно було б реалізувати продукції на суму 4594,6 тис.грн., але в кінець для цого було б необхідно 13 862.8 тис.грн. Маємо зменшення порогу рентабельності на 4254,3 тис.грн. що оцінюється негативно. Фактично виручка на вухо 2002 року слкадала 31 059,6 тис.грн. але в кінець року 36 073,4 тис.грн. що вище порогу рентабельності на 26 465,0 тис.грн. та 22 210,6 тис.грн. відповідно. Виручка може зменшитися ще на 61,6% й лише тоді рентабельність дорівнюватиме нулю. Хоча на кінець 2002 року зона фінансової незалежності ще залишається на досить високому рівні (61,6%) керівництву треба звернути увагу на зменшення показника зони фінанової незалежності.

3.2. Реструктуризація капіталу підприємства.

Структура підприємства значно впливає на результати фінансово — господарської діяльності підприємства, співвідношення між власним та позиковими джерелами коштів слугує одним із ключових аналітичних показників що характеризує ступінь ризику інвестування фінансових ресурсів у дане підприємство. Одним із таких показників що характеризує ступінь ризику, є показник покриття видатків по обслуговуванню позикового довгострокового капіталу РПВ.

Розрахуємо показник покриття видатків по обслуговуванню позикового довгострокового капіталу на АТЗТ «Херсонська кондитерська фабрика «використовуючи данні звіту про фінансові результати за звітний період.

Доход до виплати відсотків й податків склав 125,274 тис.грн.

Відсотки за користування короткостроковим позиковим капіталом складають — 5,062 тис.грн. Зробимо розрахунок:

125.274 тис.грн.

РПВ =.

= 24,74.

5.062 тис.грн.

Коефіцієнт РПВ для АТЗТ «Херсонська кондитерська фабрика «дорівнює 24,74 й показує що валовий дохід перевищує суму річних відсотків за позиками у 24,74 рази. Це не дуже високу частку позикового капіталу в загальному капіталі АТЗТ .

Ціна підприємства в цілому може бути знайдена за формулою:

[pic] (54).

де ОК — сума коштів за рік витрачених на обслуговування капіталу;

СЦсередньозважена ціна авансованого капіталу, Яка розраховується за формулою:

[pic].

(55) де До — ціна джерела коштів у загальній сумі.

На практиці любі підприємство фінансує свою діяльність, у тому числі й інвестиційну, із різних джерел.

Таблиця 12.

Розрахунок середньозваженої ціни підприємства АТЗТ «Херсонська кондитерська фабрика «Джерела коштів Облікова оцінка джерел Частка (d) Ціна (До) тис.грн.

% %.

Позикові кошти 85.56.

94,3 12,4.

Додатковий капітал 2.35 069.

2,6 5,2.

Нерозподілений прибуток 2.76.

3.1 9,2.

РАЗОМ: 90.671.

Показник, що характеризує відносний рівень загальної суми цих видатків саме й складає ціну авансованого капіталу (СЦ). Цей показник відбиває сформований на підприємстві мінімум Повернення на вкладений в його діяльність капітал, його рентабельність й розраховується за формулою середньої арифметичної зваженої за раніше наведеною формулою.

[pic].

У свою чергу зважена ціна капіталу залежить від ціни його складових, смердоті узагальнено підрозділяються на два види — власний й позиковий капітал. Таким чином, рівень витрат для підтримки економічного потенціалу підприємства при сформованій структурі джерел коштів, вимогах інвесторів й кредиторів, дивідендної політики для АТЗТ «Херсонська кондитерська фабрика «складає 12,11%. Економічний зміст цого показника у наступному АТЗТ може приймати любі рішення інвестиційного характеру, рівень рентабельності яких не нижче поточного значення показника СЦ. Саме із ним порівнюється показник IRR (норма рентабельності інвестицій), конкретної проекту.

Яка ж можлива варіація компаній (підприємств) по показнику «ціна капіталу»? Статистика по вітчизняним підприємствам природно відсутня, звернемося для порівняння до західної практики, так за даними про 177 американських компаній, опублікованим у журналі «Fortune», 16,8% компаній із аналізованої вибірки малі ціну капіталу до 11%; 65% компаній — від 11 до 17%; 19,2% компаній — понад 19% [27, c.46]. Показник зваженої ціни капіталу можна використовувати для оцінки підприємства в цілому.

Від того, наскільки оптимальне співвідношення власного й позикового капіталу, багато в чому залежить фінансове положення підприємства. Вироблення правильної фінансової стратегії допомагає підвищити ефективність діяльності підприємства.

У зв’язку із цим, важливими показниками, що характеризують ринкову стійкість підприємства, є :

1. коефіцієнт фінансової незалежності чи питома ваги власного капіталу в загальній сумі капіталу;

2. коефіцієнт фінансової залежності чи частка позикового капіталу в загальній сумі капіталу;

3. коефіцієнт фінансового ризику — ставлення позикового капіталу до власного.

Чим вище рівень Першого показника й нижче іншого й третього, тім более стійке становище підприємства.

Розраховуємо питому ваги власного капіталу в загальній валюті балансу АТЗТ «Херсонська кондитерська фабрика «.

[pic].

Питома ваги позикового капіталу в структурі зобов`язань АТЗТ «Херсонська кондитерська фабрика «.

[pic].

Коефіцієнт фінансового ризику для АТЗТ «Херсонська кондитерська фабрика «дорівнює:

[pic].

Таблиця 13.

Оцінка структури джерел фінансових ресурсів АТЗТ «Херсонська кондитерська фабрика» на 2002 рік |Показники |На |На |Відхилення| | |вухо |кінець | | | |року |року | | |Коефіцієнт фінансової незалежності, % |76,3 |82,2 |5,9 | |Коефіцієнт фінансової залежності, % |23,2 |17,1 |-6,1 | |Коефіцієнт фінансового ризику (плечі |30,4 |20,7 |-9,6 | |фінансового важеля), % | | | |.

Згідно із даними АТЗТ «Херсонська кондитерська фабрика» можна зробити висновки що зростання коефіцієнта фінансової незалежності та зменшення коефіцієнтів фінансової залежності та фінансового ризику свідчать про более стійкий стан товариства, що склався на кінець 2002 року. Частка власного капіталу має тенденцію до збільшення. На кінець року вона збільшилася на 5,9%, у наслідок того що темпи приросту власного капіталу вище темпів приросту позикового капіталу. Дані показники свідчать про зміцнення фінансової незалежності АТЗТ «Херсонська кондитерська фабрика «на кінець 2002 року.

При подальшому аналізі необхідно вивчити динаміку й структуру власного та позикового капіталу, з’ясувати заподій змін окремих їхні складових й дати оцінку цим змінам за аналізований період.

На базі звіту про власний капітал АТЗТ «Херсонська кондитерська фабрика «складемо аналітичну таблицю для вивчення складу й структури власного капіталу товариства (Таблиця 14).

Таблиця 14.

Склад й структура власного капіталу АТЗТ «Херсонська кондитерська фабрика» на 2002 рік |Показники |Статутни|Додатковий|Резервний|Нерозподілени|Разом | | |і |капітал |капітал |і прибуток | | | |капітал | | | | | |Залишок на вухо | | | | | | |року: | | | | | | | 1.1 тис.грн. |171 |4700,4 |115,4 |4388,3 |9375,1| | 1.2 за питомою |1,8% |50,1% |1,2% |46,8% |100,0%| |вагою, % | | | | | | | Залишок на кінець | | | | | | |року: | | | | | | | 2.1 тис.грн. |171 |4699,4 |115,4 |4901,8 |9887,6| | 2.2 за питомою |1,7% |47,5% |1,2% |49,6% |100,0%| |вагою, % | | | | | | | Відхилення: | | | | | | | 3.1 абсолютне, |0 |-1 |0 |513,5 |512,5 | |тис.грн. (ряд| | | | | | |2.1 — 1.1) | | | | | | | 3.2 відносне, % |0,0% |0,0% |0,0% |11,7% |5,5% | |(ряд 3.1 / 1.1×100) | | | | | | | 3.3 за питомою |-0,1% |-2,6% |-0,1% |2,8% |0,0% | |вагою, % (ряд 2.2 — | | | | | | |1.2) | | | | | |.

як видно із таблиці 14 збільшення власного капіталу складало 512,5 тис.грн. (на 5,5%). Це сталося за рахунок збільшення частки нерозподіленого прибутку на 513,5 тис.грн. (на 11,7%), найбільшу частку у власному капіталі на вушко 2002 року мав додатковий капітал (50,1%), але й на кінець року найбільшу частку власного капіталу мав нерозподілений прибуток (49,6%). Відповідно відбулися зміни й в структурі власного капіталу (рис. 10) [pic][pic].

Рис. 10 Структура власного капіталу АТЗТ «Херсонська кондитерська фабрика «.

Результати аналізу динаміки складу й структури власного капіталу заслуговують позитивної оцінки.

Окремо розглядаються динаміка та структура позикових коштів. Для цого складається аналітична таблиця (Таблиця 15).

Розглянемо склад й структуру позикових коштів АТЗТ «Херсонська кондитерська фабрика».

як видно із таблиці товариство використовує у своїй діяльності лише поточні позикові кошти. На підприємстві знизилася заборгованість за короткострокові кредити банків — на 228,6 тис.грн., за видані векселі - на 101,4 тис.грн., із позабюджетних платежів — на 38,5 тис.грн., інші поточні зобов’язання — на 23,8 тис.грн. У тієї ж годину спостерігається збільшення заборгованості за поточними зобов’язаннями: із одержаних авансів — на 84,5 тис.грн., розрахунки із бюджетом — на 7,6 тис.грн., зі страхування — на 3,8 тис.грн., із оплати роботи — на 23,8 тис.грн.

Таблиця 15.

Склад й структура позикових коштів АТЗТ «Херсонська кондитерська фабрика «на 2002р. |Показники |На вухо року|На кінець року |Відхилення | |Векселі видані |101,4 |3,6 |0 |0,0 |-101,4 |-3,6 | |Кредиторська |1646,3 |57,8 |1320,2 |64,4 |-326,1 |6,5 | |заборгованість | | | | | | | |Поточні вол «язання за | | | | | | | |рахунками: | | | | | | | | із одержаних авансів |334,3 |11,7 |249,8 |12,2 |-84,5 |0,4 | | із бюджетом |46,5 |1,6 |38,9 |1,9 |-7,6 |0,3 | | із позабюджетних |41,2 |1,4 |2,7 |0,1 |-38,5 |-1,3 | |платежів | | | | | | | | зі страхування |73,9 |2,6 |70,1 |3,4 |-3,8 |0,8 | | із оплати роботи |139,6 |4,9 |159,1 |7,8 |19,5 |2,9 | | із учасниками |3,8 |0,1 |3,8 |0,2 |0 |0,1 | |Інші поточні вол «язання|23,8 |0,8 |0 |0,0 |-23,8 |-0,8 | |Всього залучених коштів |2845,9 |100,0 |2051,1 |100,0 |-794,8 |* |.

У подальшому аналізі розраховуємо можливу оптимальну структуру капіталу для АТЗТ «Херсонська кондитерська фабрика «(Таблиця 16).

Робимо відповідно до формули 54 розрахунок ціни підприємства для АТЗТ «Херсонська кондитерська фабрика » :

ОК — сума коштів витрачених у рік на обслуговування капіталу — 5,062 тис.грн.

СЦ — середньозважена ціна капіталу — 12,11%.

[pic].

Прорахувавши усі варіанти зупинимося на ІІІ варіанті, у такий спосіб оптимальна структура капіталу досягається у випадку, коли частка позикового капіталу складі 20%.

Таблиця 16.

Розрахунок можливої оптимальної структури капіталу АТЗТ «Херсонська кондитерська фабрика «.

Показник Варіанты структури.

I II.

III IV V VI VII.

Частка власного капіталу 100 90 80 70.

60 50 40 Частка позикового капіталу 0 10 20 30.

40 50 60 Ціна власного капіталу 13,0 13,3 14,0 15,0 17,0 19,5 25,0 Ціна позикового капіталу 7,0 7,0 7,1 7,5.

8,0 12,0 17,0.

Зважена ціна 13 12,67 12,64 12,75 13,40 15,75 20,02.

При цьому середньозважена ціна капіталу розрахована за формулою:

[pic].

й складає 12,6% (14%х0,8+7,1%х0,2).

У повному обсязі наведена методика може бути використовувана лише у разі існування розвиненого ринку цінних паперів та статистики про нього. Ні того, ані іншого в Україні й країнах СНР поки немає, крім того питома ваги акціонерних підприємств, що котирують свої цінні папери на ринку, так саме ще невелика. Проте вплив фінансового механізму функціонування капіталу становить значний інтерес для бізнесменів чи якого рівня.

3.3 Напрями підвищення показників інвестиційної привабливості.

Під інвестиційною привабливістю підприємства розуміють доцільність вкладання в нього вільних грошових коштів. Вона аналізується як зовнішніми суб'єктами, із метою вибору найкращого варіанта вкладання котів, то й самим господарюючим суб'єктом. Кожне підприємство винне виявити свої можливості для залучення зовнішніх інвестицій.

Аналіз підприємства АТЗТ «Херсонська кондитерська фабрика «виявив декілька слабких сторін підприємства. Тому для покращання інвестиційного іміджу АТЗТ необхідно вказати напрями покращання показників інвестиційної привабливості.

Аналіз валюти та структури балансу АТЗТ «Херсонська кондитерська фабрика «у цілому показавши хороші результати. Негативно можна оцінити значне (на 235,8%) зростання дебіторської заборгованості. Прискорити погашення дебіторської заборгованості можна шляхом [11, з. 73]:

— ознайомлення із фінансовим станом покупця та набуття впевненості щодо його подальшої платоспроможності;

— своєчасне оформлення розрахункових документів;

— застосування попередньої оплати;

— застосування вексельної форми оплати;

— удосконалення розрахунків.

Згідно із проведеними розрахунками найбільш оптимальною структурою капіталу визнано структуру із часткою позикового капіталу 20%. За такої структури фінансова ефективність діяльності підприємства вважається найвищою.

Аналіз позикових коштів виявив що товариство використовує у своїй діяльності лише поточні позикові кошти. У складі позикових коштів найбільшу питому ваги має кредиторська заборгованість, й хоча за звітний період її величина зменшилася на 326,1 тис.грн. її питома ваги у складі позикових коштів зросла на 6,5% (із 57,8% на вушко року до 64,4% на кінець року). Також спостерігається збільшення заборгованості за поточними зобов’язаннями: із одержаних авансів — на 84,5 тис.грн., розрахунки із бюджетом — на 7,6 тис.грн., зі страхування — на 3,8 тис.грн., із оплати роботи — на 23,8 тис.грн. Зменшення кредиторської заборгованості в цілому заслуговує позитивної оцінки, але й керівництву усе ж таки таки треба звернути увагу на її високий рівень.

Щоб підприємство мало позитивний інвестиційний імідж, воно та обов’язково винне бути платоспроможним. Тому керівництво винне слідкувати за підтриманням платоспроможності на високому рівні.

Аналіз платоспроможності та ліквідності виявив що баланс АТЗТ «Херсонська кондитерська фабрика «не є абсолютно ліквідним. Керівництву треба звернути на це увагу й з`ясувати заподій такого негативного становища.

Ситуацію можна покращити зменшуючи дуже велику частку кредиторської заборгованості у пасивах, а також збільшивши величину грошових коштів на розрахунковому рахунку.

Одним із напрямків покращання інвестиційної привабливості є покращання показників рентабельності. Рентабельність загального капіталу можна покращити зменшуючи частку активів котрі не приносять прибутку, їхні можна здати в оренду чи реалізувати.

Поряд із віддачею капіталу його обертання є одним з важливіших показників, що характеризує інтенсивність використання засобів підприємства.

На АТЗТ «Херсонська кондитерська фабрика «згідно аналізу обертання обігового капіталу уповільнилося обертання дебіторської заборгованості у наслідок її стрімкого приросту. Ситуацію можна покращити такими шляхами:

— своєчасним відвантаженням продукції та оформленням документів;

— вивченням платоспроможності покупців й замовників, своєчасними заходами з стягнення дебіторської заборгованості;

— інтенсифікацією виробництва;

— повнішим й раціональнішим використанням земельні, трудових й матеріальних ресурсів;

— правильною організацією роботи щодо матеріально — технічного забезпечення;

— недопущенням створення надлишкових й непотрібних запасів;

— недопущенням відволікання коштів у дебіторську заборгованість;

— скороченням термінів обертання по всіх фазах кругообігу засобів.

Висока фінансова стійкість підприємства — об'єкта інвестування чи не найважливіший чинник що впливає на прийняття рішення потенційним інвестором. Тому зміцнення фінансової стійкості має важливе значення для покращання інвестиційної привабливості. Фінансову стійкість можна покращити збільшуючи розмір власного обігового капіталу та зменшуючи поточні зобов’язання.

ВИСНОВКИ.

Дослідження проведене в дипломній роботі дає можливість зробити такі висновки.

У умовах жорсткої конкуренції зберегти міцні ринкові позиції чи — якому виробнику можливо лише за умови належного проведення фінансового аналізу. Фінансовий аналіз дає можливість виявити негативні тенденції в діяльності підприємства, й вказує напрями оптимізації фінансового стану об'єкта дослідження.

У процесі діяльності підприємство використовує власний та позиковий капітал. Від їхнього співвідношення значною мірою залежать результати діяльності підприємства. Перевага власного капіталу у фінансовій структурі приводити до более стабільного положення підприємства у ринку. Алі в цьому випадку підприємство може недоодержати частини можливого прибутку у наслідок нестачі коштів для розширення виробництва, освоєння нової продукції чи нових ринків збуту. Таких випадках, якщо підприємство є високорентабельним, для покращання прибутковості варто залучати позиковий капітал та зовнішні інвестиції. Алі особливість позикових коштів полягає у бо їхнього залучення значною мірою залежить від того наскільки фінансовий стан підприємства відповідає вимогам кредитора чи інвестора. Тому керівництво винне слідкувати за інвестиційною привабливістю підприємства, а також докласти зусиль до її покращення.

При аналізі інвестиційної привабливості підприємства використовують певну систему показників, котра відображає структуру активів підприємства, джерел їхні формування, ліквідність й фінансову стійкість, якість прибутку, дохідність й оберненість капіталу.

Аналіз підприємства АТЗТ «Херсонська кондитерська фабрика «показавши, що інвестиційна привабливість товариства знаходиться на досить високому рівні, але й виявив декілька слабких сторін підприємства. Тому для покращання інвестиційного іміджу АТЗТ «Херсонська кондитерська фабрика «необхідно вказати напрями покращання інвестиційної привабливості.

Аналіз валюти та структури балансу АТЗТ «Херсонська кондитерська фабрика «виявив значне зростання дебіторської заборгованості. Прискорити погашення дебіторської заборгованості можна шляхом:

— ознайомлення із фінансовим станом покупця та набуття впевненості щодо його подальшої платоспроможності;

— своєчасного оформлення розрахункових документів;

— застосування попередньої оплати;

— застосування вексельної форми оплати;

— удосконалення розрахунків.

Аналіз позикових коштів виявив високий рівень кредиторської заборгованості. Підприємству треба значно знизити рівень заборгованості. Це можна зробити активізувавши діяльність із погашення дебіторської заборгованості внаслідок якої і виникла завелика кредиторська заборгованість.

— своєчасним відвантаженням продукції та оформленням документів;

— інтенсифікацією виробництва;

— повнішим й раціональнішим використанням земельні, трудових й матеріальних ресурсів;

— правильною організацією роботи щодо матеріально — технічного забезпечення;

— недопущенням створення надлишкових й непотрібних запасів;

— недопущенням відволікання коштів у дебіторську заборгованість;

— скороченням термінів обертання по всіх фазах кругообігу засобів.

У цілому проведене дослідження дає можливість поліпшити інвестиційну привабливість АТЗТ «Херсонська кондитерська фабрика ». Для цого доцільно:

— прискорити погашення дебіторської заборгованості;

— знизити рівень кредиторської заборгованості;

— покращити ліквідність;

— покращити фінансову стійкість.

Впровадження таких заходів значною мірою допоможе підвищити інвестиційну привабливість товариства.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.

|Закон України «Про підприємство в Україні «| |Закон України «Про інвестиційну діяльність «| |Закон України «Про власність «| |Закон України «Про приватизацію майна держпідприємств «| |Закон України «Про систему інвестування «| |Баканов М.И. Теорія аналізу господарську діяльність М. Фінанси і | |статистика 1993, з. 62−65 | |Балабанов І.П. Основи фінансового менеджменту М. 1994 р., с.24−26 | |Бандурка О.М. Фінансова діяльність підприємства, До, 2000., с. 57−59 | |Барнгольц С.Б. Економічний аналіз господарську діяльність. М. Финансы і| |статистика 1984, з. 102−108 | |Берзон Н.І. АТ ;капітал, правову базу, управління .М. АТ Финстатинформ | |, 1995., з. 85 | |Бланк И. А. Стратегия і тактика управління фінансами, -До, 1996, з. 158 — 165 | |Горбунов М. Холдингові підприємства міста і дочірні фірми.- М. 1994, з. 25−26 | |Жак Рішар Аудит і аналіз господарську діяльність — М. Юнити 1997, з. | |68−72 | |Ковальов В.В. Фінансовий аналіз, управління капіталом, вибір інвестицій, | |аналіз звітності М .Фінанси і статистики 1996, з. 45 | |Коробів М.Я. Фінанси промислового підприємства. -К, 1995, з. 91−92 | |Крейнина М. Н. Аналіз фінансового становища і інвестиційний | |привабливості акціонерного товариств промисловості - М ;АТ «ДІС «1994, | |з. 26−28 | |Лахтіонова Л.А. Фінансовий аналіз субєктів господарювання — До, 2001, з. | |210−240 | |Любенецкий Л.Г. Аналіз витрат за виробництво і експлуатацію виробів — М. | |1996 р., з. 84−86 | |Майданик Р. А. Траст; власність й керування капіталами-К.; 1997, з. 73−76 | |Майданчик Б.І. Карпунин М. Б. Аналіз та обґрунтування управлінські рішення | |М.-1996г., з. 147−149 | |Никбахт Е., Гроппелли М. Фінанси. — До; «ВІК », Глобус, 1993., з. 56−67 | |Основи фінансового менеджменту. Як управляти капіталом. М .; Фінанси і | |статистика, 1996, з. 192−198 | |Фінансовий менеджмент; Управління грошовим оборотом підприємства. Банки і | |біржа Павлова Л. Н, М, 1999, з. 67−69 | |Паньков Д.А. Сучасні методи аналізу фінансового стану — М; ТОВ | | «Профіт «1995 р., з. 35−39 | |Петров В. В Ковальов та інші Як читати баланс -2 видавництво М. 1994 р., | |з. 119−124 | |Пивоваров А.М. Стратегічний менеджмент холдингу .- СанктПетербург, | |1997, з. 84−86 | |Полий В.Ф. Теорія бухгалтерського обліку — М Фінанси і статистика, 1999, з. | |147−151 | |Русак Н.А., Русак В. А. Основи фінансового аналізу М 1995 р., з. 62−71 | |Савицкая Г. В. Аналіз господарську діяльність промислового підприємства -| |М .1996 р., з. 24−29 | |Савицкая Г. В. Аналіз господарську діяльність — М .1998 р., з. 41−48 | |Савицкая Г. В. Теорія аналізу господарську діяльність — М .1997 р., з. | |89−95 | |Симов`ян С.В. Фінанси та економіка. Україна — погляд із 1994 р. -Х, Основа | |, 1994, з. 48−53 | |Стоуп Д., Хитчинг до. Бухгалтерський облік і фінансовий аналіз, | |Санкт-Петербург, 1994 г., з. 235−240 | |Стоянова Е.С., Быкорва Є.В., Бланк І.А. Управління оборотним капіталом М | |1998 р., з. 27−33 | |Стражев В.І. Аналіз господарської діяльності промисловості М. 1997 р. ,| |з. 46−58 | |Стражев В.І. Основи оперативного економічного аналізу роботи промислових| |підприємств М. 1997 р., з. 94−105 | |Томашевич В.І. Оцінка кредитоспроможності підприємства М.1998г., з. 92−99 | |Хелферт Э. Техника фінансового аналізу .М, 1996, з. 145−153 | |Чермаченко Н.Г. Облік і аналіз в промисловому виробництві США, -М, Финансы | |1971 р., з. 13−15 | |Шеремет А.Д., Сайфулин Р. С. Методика фінансового аналізу, -М, 1996 р., з. | |165−174 | |Шеремет А.Д. та інші Методика фінансового аналізу М. Юни-Глоб, 1998 р., | |з. 77−83 | |Шеремет А.Д., Сайфулин Р. С. Фінанси. П-о, М, 1998 р., с.81−94 | |Шеремет А.Д., Сайфулин Р. С. Методика фінансового аналізу ,-М., 1995., з. | |65−74 | |Ягурова А. Управленчиский облік, досвід економічно розвинутих країн — М ., | |1998 р., с.73−80 |.

———————————- [pic].

[pic].

Аналіз фінансово — господарської діяльності.

Управлінський аналіз.

Зовнішній аналіз.

Фінансовий.

аналіз.

Внутрішній аналіз.

[pic].

— керівник підприємства, його заступники — робітники бухгалтерії, фінансово — економічного відділення — робітники підпрємства — інші служби.

Зацікавлені.

Внутрішні.

Сторонні.

— власники — акціонери — засновники.

Користувачі фінансового аналізу.

— інвестори — кредитори — постачальники — аудитори — податкова інспекція.

[pic].

Показати весь текст

Заповнити форму поточною роботою