Нев " януча природнiсть iнтимної лiрики Iвана Франка

Нев «януча природнiсть iнтимної лiрики Iвана Франка.

Вона так гарно, сяє так.

Святою, чистою красою,.

I на лицi ярiє знак.

Любовi, щиростi, спокою.

/ I. Франко /.

Iван Франко належить до найвидатнiших українських письменникiв дожовтневого перiоду. Iсторiя лiтератури знає небагато письменникiв, чиє життя i творчiсть були б так тiсно пов «язанi з життям народу, так глибоко вiдображали соцiальнi iнтереси трудящих, вiдкривали б рiдному народовi такi широкi горизонти свiтової культури. Ще до навчання у Львiвському унiверситетi, вiн пише вiршi про кохання, бо поет закохався у дочку священика у Лолинi, що у Карпатах. Дiвчинi своєї мрiї присвячував iнтимну лiрику. Писав їй у листi: «Ви, напевно, здогадуєтесь, що Ви єдина муза, котра надихала й надихає мене на перший, так i на другий томик ». Деякi вiршi автор знищив, а деякi дав до першої його поетичної збiрки «Баляди й розкази », що була надрукована 1876 року з присвятою «дiвицi Надеждi ». «Дiвиця Надежда «- це була Ольга Рошкевич, сестра його шкiльного товариша Славка, у кого Iван Франко гостював удома. Ольга була дiвчиною оригiнальної вроди, глибокого розуму, веселої вдачi, начитана, досконало знала французьку й нiмецьку мови, прекрасно грала на фортепiано. » … Несмiла, як лiлея бiла, з зiтхання й мрiй уткана… «Так змальовує поет образ свого першого кохання у вiршi «Тричi менi являлася любов » .

з ним вiдчуваємо «осiннi думи », спостерiгаючи, як «паде додолу листя з деревини, паде невпинно, чутно, сумовито… «Меланхолiя зiв «ялого листя. Воно устеляло алеї львiвських паркiв шелестливим золотом, i брiв ними наш поет i шепотiв вiршi, що їх складав. Так народилася збiрка про зранене серце, нездiйснене бажання, кохання без взаємностi — «Зiв «яле листя ». Книжка потаємних, iнтимних пiсень, у яку вкладено «чуття скарб багатий ». У нiй Франко увiковiчив свiй iдеал коханої - чистий, далекий, нездiйснений. Високу культуру серця, культуру почуттiв випромiню ють Франковi чарiвливi, iнтимнi струни — вiршi про кохання. Лiрична драма «Зiв «яле листя «вражає читача великою внутрiшньою сконцентрованi стю лiричного чуття незвичайним багатством змiсту, тонкою грою емоцiй. Не випадково ж лiрика «Зiв «ялого листя «привертала й привертає увагу композиторiв. Незаперечним є одне: лiрична драма Iвана Франка «Зiв «яле листя «- це шедевр поетичної майстерностi. Глибокий лiризм проникає в саму композицiю книги. Її пiснi — це три жмутки зiв «ялого листя. Розповiдаючи про муки свого нероздiленого кохання, герой нiби розриває жмуток за жмутком, розкидає зiв «яле листя своїх пiсень, щоб воно, пiдхоплене вiтром, щезло безслiдно.

Таким неоцiненним скарбом є творчiсть, а особливо iнтимна лiрика великого сина українського народу Iвана Франка, який заслужив ви-знання й любов наших сучасникiв. Вiн завжди з нами у щоденному життi, у працi, у хвилинах щастя i радостi, а особливо у часи смутку на душi та у серцi.