Необхідність лізингових відносин для розвитку національної економіки

Необхідність лізингових відносин для розвитку національної економіки.

.

.

Економічна ситуація, що склалася в Україні, створює сприятливі умови для розвитку лізингових відносин. Передумовами цих відносин є: велика потреба в оновленні виробничих потужностей, криза неплатежів, погіршення збуту продукції, спад виробництва. В національній економіці створилася така ситуація, коли, з одного боку, має місце і підтримується гостра нестача фінансових коштів і низька платоспроможність усіх категорій споживачів при імпорті споживчих товарів, який зріс, що зумовило низький сукупний попит на товари вітчизняного виробництва і його обсяг. З другого боку, має місце зниження надходжень до бюджету і, відповідно, підвищений рівень податків із супутнім цьому «придушенням» виробництва, розширенням «тіньової економіки» і зростаючим відпливом коштів зі сфери банківського обігу.

Враховуючи, що основною і безпосередньою причиною спаду виробництва є зниження сукупного попиту, головною метою заходів цього напряму має бути плавне, але досить інтенсивне його підвищення на продукцію вітчизняних підприємств.

Для того, щоб організувати будь-яке виробництво товарів, надання послуг, виконання робіт або розширити маштаби вже розпочатої справи потрібні певні витрати. Дістати у своє розпорядження нові робочі машини, обладнання можна двома способами — придбати чи взяти в оренду. Придбання тих чи інших потужностей можливе тільки тоді, коли покупець має достатні власні кошти або одержить довгостроковий кредит у банку. Більшість суб'єктів підприємницької діяльності в Україні не можуть ні виділити кошти для інвестицій, ні взяти в кредит, бо не спроможні забезпечити його заставою, а за інших умов банки кредитів не надають.

На сьогодні одні підприємства мають готову для реалізації продукцію (машини, обладнання, транспортні засоби, обчислювальну та іншу техніку), а інші - потенційні споживачі - не мають коштів для її придбання. Споживачі готові взяти основні засоби в лізинг, але це не влаштовує продавця. У цьому разі і виникає необхідність у лізингодавцеві, який придбає цю техніку і здає її в лізинг споживачеві. В умовах високих ставок на кредити банків лізинг є одним із напрямів здійснення технічного переозброєння підприємств, які не мають достатніх власних оборотних засобів.

Лізинг дозволяє не залучати позиковий капітал і не «заморожувати» власний, економити на затратах, пов’язаних з володінням майном, установлювати за погодженням з лізингодавцем гнучкий порядок здійснення лізингових платежів. Ось чому останнім часом багато фахівців органів державного управління, господарські керівники, підприємці та менеджери, наукові працівники виявляють інтерес до питань розвитку в Україні лізингу майна.

Лізинг є складним і багатогранним економічним явищем. У ньому поєднуються операції купівлі-продажу й оренди, кредиту та інвестування. Орендодавець здає в оренду своє майно, а лізингодавець в основному перед передачею майна в лізинг спеціально придбає його у виробника або іншого власника, при цьому часто за прямою вказівкою і вибором майбутнього лізингоотримувача.

З цього приводу цікавим є міжнародний досвід проведення операцій фінансової оренди. В світовій практиці під фінансовою орендою розуміють оренду, яка діє протягом всього або майже всього терміну використання засобів. Такий вид оренди, як правило, передбачається як механізм, за допомогою якого орендодавець фінансує фактичне придбання цього активу орендатором.

Фінансова оренда — це угода, за якою всі ризики і винагороди переходять до орендатора.

В ряді зарубіжних країн склався неординарний підхід до операцій з фінансовою орендою. Наприклад: в США фінансова оренда трактується, як операція, за якою всі ризики і винагороди передаються від орендодавця до орендатора. Дослідження фінансової оренди у Великобританії показали аналогію з подібними операціями в США, але було виявлено, що більшість менеджерів прагне укласти договір про фінансову оренду так, щоб формально не попадати під визначення операції як «фінансова оренда». Така практика реально дозволяє орендаторам заявляти подібні угоди, як операційну (короткотермінову) оренду, коли вони несуть витрати з підтримання обладнання в робочому стані, але при бажанні можуть повернути його орендодавцям. В Іспанії фінансовою орендою вважають тільки такі угоди, умови яких передбачають можливість наступної купівлі орендованого обладнання. В Швеції фінансовою орендою вважають тільки такі угоди, в яких наступне придбання орендованого обладнання є обов’язковою умовою.

Отже, світова практика фінансової оренди має певну аналогію операціям лізингу.

На відміну від відомої у нас практики прокату (згідно з договорами прокату), договори лізингу укладаються на більш тривалий термін. Якщо при прокаті вид орендованого майна пропонує майнодавець, то при лізингу його обирає лізингоотримувач. Як правило, на момент укладення лізингової угоди об'єкт лізингу ще не є власністю лізингодавача. За договором прокату у тимчасове користування громадянам надається майно культурно-побутового призначення для індивідуального або групового споживання без отримання орендодавцем прибутку від нього, а при лізингу надаються основні засоби, призначені для виробництва продукції або надання послуг з метою отримання прибутку.

У зв’язку з тим, що лізингоотримувач грає визначальну роль у виборі об'єкта лізингу ще на стадії його купівлі-продажу, і об'єкт фінансового лізингу повинен перейти у власність лізингоотримувача, то останній компенсує ризик випадкового знищення або пошкодження (псування) об'єкта і несе затрати з експлуатації, технічного обслуговування, ремонту об'єкта, якщо інше не передбачене договором.

Сьогодні лізинг здійснюється за договором, який регулює правовідносини між суб'єктами лізингу і залежно від особливості здійснення лізингових операцій, може бути двох видів — фінансовий або оперативний. За формою здійснення лізинг може бути поворотний, пайовий, міжнародний.

На інших підставах, ніж орендою, визначаються лізингові платежі, тобто з урахуванням норм амортизації. У той же час умови їх сплати є більш гнучкими, ніж при оренді майна. При фінансовому лізингу термін договору наближається до терміну повної амортизації майна. Після закінчення договору майно передається лізингоотримувачеві або викупляється ним за залишковою вартістю; таким чином лізингодавець «кредитує» лізингоотримувача у своєрідній формі.

Якщо оренда передбачає повернення орендованого майна й орендні платежі визначаються, як правило, з урахуванням прибутковості орендованого майна, то при фінансовому лізингу термін договору наближається до терміну амортизації майна, після чого майно викупляється лізингоотримувачем за залишковою вартістю. При цьому за рахунок лізингових платежів компенсуються затрати лізингодавця після придбання об'єкта лізингу, отримання кредиту. Цим фінансовий лізинг цілком схожий на продаж майна на виплат.

Актуальним питанням сьогодні є раціональне визначення розмірів лізингових платежів. Досліджуються різноманітні варіанти і основними з них є:

1. Платежі з рівномірним відшкодуванням вартості лізингового майна (з рівними амортизаційними відрахуваннями).

2. Платежі з нерівномірним розподілом річних амортизаційних відрахувань протягом року.

3. Платежі при повній і неповній амортизації об'єктів лізингу.

4. Платежі з авансовим платежем.

5. Платежі з відстрочкою першого платежу.

6. Платежі прискореною амортизацією лізингового майна в перші роки.

7. Платежі з відшкодуванням залишкової вартості об'єкта лізингу протягом дії договору лізингу.

8. Платежі зі зростаючою ставкою лізингового відсотка.

9. Платежі при постійній переоцінці вартості лізингового майна.

Для того, щоб з «ясувати особливості механізму лізингових платежів, наведемо умовночислові приклади.

Припустимо, що укладається договір фінансового лізингу терміном на 4 роки зі сплатою лізингових платежів 2 рази на рік, з рівномірним відшкодуванням вартості лізингового майна при нормі амортизації 10%, з нарахуванням лізингового відсотка (комісійна винагорода плюс відсоток за кредит) за ставкою 10% від залишкової вартості об'єкта лізингу. Первісна балансова вартість лізингового майна визначена в 3600 одиниць. Викуп об'єкта лізингу здійснюється за його залишковою вартістю на момент закінчення договору лізингу.

Завдання полягає у визначенні розміру кожного платежу, загальної суми лізингових платежів і вартості викупу лізингового майна.

Відповіді на всі ці запитання дає графік лізингових платежів (див. рис. 1).

.

Рис. 1. Графік лізингових платежів За графіком лізингових платежів можна зробити висновок, що вартість майна постійно зменшується за умови, що сума відшкодування вартості майна протягом кожного платежу є величина незмінна. Разом з тим від залишкової вартості майна прямо пропорційно залежить лізинговий відсоток. Згідно з даними таблиці 1 загальна сума лізингових платежів склала 4752 одиниці, що включає в себе 2880 одиниць відшкодованої вартості майна і 1872 одиниці лізингового відсотка. Відповідно до заданої умови залишкова вартість цього майна, за якою повинен бути здійснений його викуп становить 720 одиниць.

Таблиця 1.

Номер платежу.	Вартість майна.	Відшкодування вартості майна.	Лізинговий відсоток.	Лізинговий платіж.
Всього.

При цьому згідно з Законом про лізинг сума лізингових платежів за період дії договору фінансового лізингу повинна включати не менше 60% вартості об'єкта лізингу в цінах на день укладання договору. Отже, в загальній сумі лізингового платежу (4752 од.) вартість об «єкта лізингу склала 60,6% або 2880 од.

При нерівномірному розподілі річного відшкодування вартості лізингового майна між окремими платежами змінюється сума лізингового відсотка і сума лізингового платежу.

При однаковій сумі відшкодування вартості лізингового відсотка і всього лізингового платежу буде менше там, де швидше відшкодовується вартість об'єкта лізингу (більша частина амортизаційних відрахувань сплачується в першому півріччі кожного року.)

Рис. 2. Графік лізингових платежів Розглянемо приклад, коли на перше півріччя припадає 2/3 річних амортизаційних відрахувань, а на друге 1/3 (див. рис. 2).

На рис. 2 видно, як змінився лізинговий платіж на кінець дії договору в порівнянні з відображеним на рис. 1. Хоча загальна сума відшкодування вартості майна залишилася в тих же межах, що і в прикладі 1, зате лізинговий відсоток у загальній сумі лізингового платежу зменшився. Приклад 2 наведена у таблиці 2.

Таблиця 2.

Номер платежу.	Вартість майна.	Відшкодування вартості майна.	Лізинговий відсоток.	Лізинговий платіж.
1.
2.
3.
4.
5.
6.
7.
8.
Всього.

Враховуючи те, що залишкова вартість майна на кінець дії договору склала 720 од., відшкодування вартості майна — відповідно — 2880 од., загальна сума лізингового відсотка зменшилася до 1800 од., а відповідно, і зменшився лізинговий платіж до 4680 од. В загальній сумі лізингового платежу відшкодування вартості майна склало 61,5%.

В порівнянні з прикладом 1 лізинговий платіж зменшився за рахунок швидкого відшкодування вартості майна. Заслуговує певної уваги розгляд платежів з авансовим платежем. У тому разі, якщо лізингоотримувач склав аванс, сума лізингових платежів зменшиться ще більше. Це видно з рис. 3.

.

Рис. 3. Графік лізингових платежів При цьому вводиться авансовий (нульовий номер) платіж. Отже, можна зробити висновок, що на кінець останнього платежу лізинговий відсоток має найменше значення. Таблиця 3 дає нам зрозуміти, що вартість майна за якою буде зроблено викуп — 600 од., що відрізняється від попередніх прикладів. Відповідно лізинговий платіж склав 4560 од. При цьому відчутно зменшилася загальна сума відсотка і збільшилася загальна сума відшкодувань вартості майна до 3000 од., або 65,8% в лізинговому платежі.

Таблиця 3.

Номер платежу.	Вартість майна.	Відшкодування вартості майна.	Лізинговий відсоток.	Лізинговий платіж.
0.(аванс).			—————;
1.
2.
3.
4.
5.
6.
7.
8.
Всього.

Отже, питання вибору варіанту лізингового платежу залишається відкритим як для лізингодавців, так і для лізингоотримувачів.

У розвитку лізингових відносин сьогодні можна виявити ряд проблем, пов’язаних з віднесенням лізингових платежів, згідно з законодавством України, до валових витрат виробництва і обігу.

Лізингові платежі включають:

суму, яка відшкодовує при кожному платежі частину вартості об'єкта лізингу;

суму, яка сплачується лізингодавцеві, як процент за залучений ним кредит.

Оскільки Закон про лізинг не належить до тих законів, які можуть встановлювати або міняти механізм сплати податків, то під час включення до складу валових витрат плати за лізинг у цьому документі вказують: відповідно до законодавства України. Однак Закон про лізинг передбачає включення лізингових платежів до складу валових витрат лізингоотримувача, що суперечить положенню Закону про прибуток. А в Законі про прибуток до складу валових витрат включаються будь-які витрати, пов’язані з виплатою або нарахуванням відсотків за борговими зобов’язаннями. До відсотків належить і платіж за використання майна, отриманого в користування, в тому числі і за лізинговими операціями.

Таким чином, на валові витрати лізингоотримувача відноситься «платіж як винагорода лізингоотримувача за отримане в лізинг майно» .

Відносити ж на валові витрати суму, що відшкодовує при кожному платежі частину вартості об'єкта лізингу, не можна, оскільки це суперечить Закону про прибуток підприємств. Підтримка лізингових відносин на державному рівні неминуча. Виробничим підприємствам лізинг допомагає реалізувати свою продукцію і вижити в умовах кризи. Враховуючи те, що кожен учасник лізингової угоди фіксує свої податкові зобов’язанню перед державним і місцевим бюджетами і сприяє їх наповненню, слід вважати доцільним вкладення якоїсь частини коштів на підтримку українського підприємництва у створення фірм лізингодавців. Загалом лізинг як форма підприємницької діяльності дуже важливий, оскільки для виробників розширяться можливості збуту власної продукції, особливо тієї, яка дорого коштує. Для лізингодавців лізинг — це більш економічно вигідна форма здачі майна в найм завдяки порівняно високому рівню лізингових платежів. Лізингоотримувачеві надається можливість оперативного поновлення виробничих фондів за рахунок отримання нового дорогого обладнання в користування без його повної оплати. Лізинг одночасно активізує інвестиції приватного капіталу у сферу виробництва, поліпшує фінансове становище безпосередніх товаровиробників і підвищує конкурентоспроможність малого і середнього вітчизняного бізнесу.

Для держави фінансове заохочення лізингу є засобом стимулювання продажу нової техніки, постійного прискорення поновлення виробничих фондів, інтенсифікації розвитку національної економіки та підвищення її конкурентоспроможності на світовому ринку.

Анотація В даній публікації висвітлено питання необхідності лізингу, як багатогранного і складного економічного явища.

Так як лізинг дозволяє не залучати позиковий капітал і не «заморожувати» власний, то лізингодавцем встановлюється гнучкий порядок лізингових платежів.

Для цього широко використовується міжнародний досвід проведення операцій фінансової оренди.

M. Kulinich.

The necessity of the leasing operations for development of national economy.

Annotation.

The given publication deals with the question of the necessity of leasing as a many sided and difficult economical event.

As the leasing allows not attracting loan capital and do not «freeze» own and the leasing owner establish the elastic order of leasing payments.

The international experience of leading operations of financing lease is generally used for this.

.

.

_.

.