Розвиваючі ігри

«Розвиваючі ігри»

Основною характеристикою традиційної системи освіти є конкретно-практичні знання, викладені у вигляді готових зразків. Традиційна методика викладання предметів початкової ланки спрямована здебільшого на запам’ятовування програмового матеріалу і відтворення його.

Нині у початкових класах потрібно змінювати пріоритети цілей навчання: на перший план треба висувати його розвиваючу функцію, культ самостійності і нестандартності думок.

У північних народів є простий і мудрий афоризм: «Якщо подарувати людині одну рибину, вона буде ситою один день. Якщо подарувати дві, буде ситою два дні. А якщо навчити ловити рибу — буде ситою все життя.» Так і в навчанні: скільки б у школяра не було предметних знань і вмінь, старанності, сумлінності - їх все одно буде замало для подальшого успішного навчання і розвитку.

Стратегія розвитку освіти в Україні відповідно до національної програми «Освіта» передбачає використання світового досвіду для створення системи освіти, яка б відповідала стандартам ХХІ ст. До таких наукових розробок належить система розвивального навчання, що є прообразом принципово нової системи освіти. Його основна мета — розвиток здібностей дитини, на відміну від «навчання», де відбувається механічне засвоєння знань.

Розвивальна мета реалізується на всіх уроках в початкових класах. Якщо учень залишається звичайним виконавцем і йому не вдається відчути задоволення від творчості, то сформувати стійкі пізнавальні інтереси не можливо. Розвивальні можливості уроку мають такі важливі напрями роботи:

1)розвиток процесів сприймання;

2)оволодіння загальнонавчальних умінь і навичок;

3)нагромадження індивідуального досвіду пошукової діяльності;

4)розвиток уяви, уваги.

Систематизації і подальшому розвитку розвивального впливу служить впровадження в початкових класах курсу «Розвиваючих ігор».

Програма курсу «Розвиваючі ігри» складена для впровадження в експериментальній школі розвитку здібностей № 44 при Запорізькому держуніверситеті.

Цей курс дає можливість розвивати пізнавальні здібності, розвивати мислення, просторову уяву, фантазію, пам’ять, увагу дітей, допомагає дитині оволодіти вмінням аналізувати, порівнювати, узагальнювати, проявляти кмітливість і винахідливість.

«Розвиваючі ігри» створюють умови для кращого пізнання дітьми себе і людей, взаємодії людини з навколишнім світом, усвідомлення зв’язків з природою, сім'єю, родичами, з самим собою, визначення поведінки в життєвих ситуаціях.

Правильно підібрані і добре організовані ігри, логічні задачі, вправи для розвитку уяви, пам’яті, уваги сприяють всесторонньому, гармонійному розвитку школярів, допомагають виробити необхідні в житті і навчанні корисні навики і якості.

Гра — це «чарівна паличка», з допомогою якої можна навчити дитину читати, писати, і, головне, мислити, винаходити, доводити. Важливо, щоб гра захоплювала і була доступною, щоб у ній був елемент змагання, якщо не з кимось, то, принаймні, з самим собою.

Інтерес до гри, до розв’язування задач, що вимагають активного мислення, з’являється не завжди і не у всіх дітей зразу, і тому пропонувати такі ігри треба поступово, не здійснюючи тиск на дітей. Природа гри (і розвиваючих) така, що при відсутності абсолютної добровільності вона перестає бути грою. Грою можливо захопити, змусити гратися не можливо.

«Розвиваючі ігри» вимагають в цьому аспекті особливої обережності. Складні, непосильні завдання можуть дитину злякати. Тут особливо необхідно дотримуватися принципу від простого до складного. Але, зате, коли дитині вдається осмислити завдання, перебороти перші труднощі, вона відчує велику радість і буде готова до більш складної гри чи завдання. В дитини з’являється віра в свої сили, розвивається «розумовий апетит», а це означає, що мета курсу «Розвиваючі ігри» досягнута.

Звичайно, коли діти відгадують головоломку, логічні завдання, вони, як правило, застосовують метод проб і помилок, перебираючи різноманітні варіанти. Частіше всього це не приводить до раціональних результатів. Виникає необхідність подумати, знайти якусь закономірність, зрозуміти, чому завдання не розв’язується, які нові прийоми слід застосувати, щоб наблизитись до мети. Цей момент гри особливо важливий, бо починається інтенсивна робота думки (і індивідуальної, і колективної). В цей період необхідна допомога і підтримка вчителя, його пояснення і рекомендації. Іноді може бути корисна навіть підказка, що допомагає учневі знайти правильне рішення. При цьому дуже важливо мати на увазі, що під час розв’язування логічних завдань, роботи з текстом важливіше значення має сам процес, експериментування, а не прагнення досягнути якогось конкретного результату гри.

Ігри та завдання класифікуються за впливом на розвиток найважливіших технічних та пізнавальних процесів. Основні напрямки роботи під час впровадження курсу «Розвиваючі ігри» такі:

І. розвиток образного мислення;

ІІ. тренування логічного мислення;

ІІІ. розвиток сенсорних здібностей;

ІV. тренування пам’яті;

V. розвиток уваги;

VІ. розвиток уяви і творчих здібностей.

І. Розвиток образного мислення.

Вважають, що основою розвитку мислення є формування і вдосконалення мисленнєвих дій. Спершу дитина діє у зовнішньому плані, оперуючи безпосередньо з предметами і змінюючи їх стан чи властивості; потім відбувається їх перехід у внутрішній план і перетворення у дії мисленнєві.

При цьому мисленнєві дії дитини набирають або форму дії з образами, або форму дії зі знаками (словами, числами та ін.).

Мислення — це активний пошук зв’язків і відношень між різними подіями, явищами, предметами. Спрямованість на відображення зв’язків і відношень, які не спостерігаються прямо (наприклад, причинно-наслідкових та ін.) на виділення в предметах та явищах суттєвого, важливого і несуттєвого, неважливого, а також загального і окремого відрізняє мислення від інших пізнавальних процесів.

Як свідчать дослідження психологів, з допомогою спеціального тренування діти можуть оволодіти багатьма можливостями, пов’язаними з образним видом. Наприклад, вони можуть навчитися подумки перетворювати образи реальних предметів, будувати наочні моделі (на зразок схем), які відображають суттєві властивості об'єктів або явищ, планувати свої дії подумки.

Щоб дитина навчилася всього цього тренування образного мислення, слід спрямовувати на розвиток таких здатностей:

1.Здійснювати оперування образом подумки;

2.Орієнтуватися в просторі з допомогою простої план-схеми, а також самостійно її створювати;

3."Читати" і створювати прості схематичні зображення різноманітних об'єктів;

4.Планувати свої дії подумки.

ІІ. Тренування логічного мислення.

Логічне мислення формується на основі наочно-образного і є вищою стадією мислення взагалі. Процес досягнення цієї стадії доволі тривалий і складний. Пояснюється це тим, що повноцінний розвиток логічного мислення вимагає не лише високої розумової активності, але й передбачає наявність у людини певної суми знань про спільні і суттєві ознаки предметів та явищ навколишнього світу. Дослідження психологів свідчать про те, що лише на 14 році життя дитина досягає стадії формально-логічних операцій, після чого її мислення стає все більш схожим на мислення дорослої людини.

Проте основи розвитку логічного мислення закладається в дошкільному і молодшому шкільному віці. Молодші школярі здатні оволодіти на елементарному рівні такими способами логічного мислення, як порівняння, узагальнення, класифікація, систематизація і змістове співвідношення.

1. Порівняння.

Порівнянням називають особливий спосіб мислення, спрямований на виявлення ознак подібності й відмінності між предметами та явищами.

Навчаючись способу порівняння, дитина повинна оволодіти такими вміннями:

•виділяти ознаки об'єкта на основі співставлення його з іншим об'єктом;

•визначити спільні і відмінні ознаки порівнюваних об'єктів;

•відрізняти важливі і неважливі ознаки об'єкта;

2. Навчання способів «узагальнення» і «класифікація».

Класифікація — це вміння подумки поділяти предмети на класи за їх найбільш суттєвими ознаками.

Для проведення класифікації необхідно вміти аналізувати матеріал, співставляти (співвідносити) один з одним окремі його елементи, знаходити в них спільні ознаки, здійснювати на основі цього узагальнення, розподіляти предмети на групи на основі виділених в них і відображених у слові - назві групи — спільних ознак.

Узагальнення — це здатність подумки об'єднувати предмети і явища за їх спільними і суттєвими ознаками.

3. Навчання способу «систематизація».

Систематизувати — значить приводити до системи, розміщувати об'єкти за певним порядком, встановлювати певну послідовність.

У молодшому шкільному віці дитина може оволодіти такими вміннями, необхідними для здійснення систематизації:

•знаходити закономірність об'єктів, впорядкованих за одною ознакою і розташованих в одному ряді;

•впорядковувати об'єкти, розміщені в ряді за принципом випадковості;

•знаходити закономірність розташування об'єктів, впорядкованих на основі двох чи більше ознак і розміщених в матриці.

4.Навчання способу «змістове співвідношення».

Коли дитина навчиться співвідносити, порівнювати предмети за їх зовнішніми ознаками, наприклад, за формою, кольором, величиною, можна переходити до навчання більш складної інтелектуальної дії - співвідношення предметів за змістом.

Співвідносити предмети за змістом — означає знайти якісь зв’язки між ними. Краще, якщо ці зв’язки базуються на суттєвих ознаках, властивостях предметів і явищ. Проте важливо вміти спиратися і на другорядні, менш важливі, властивості й ознаки.

ІІІ. Розвиток сенсорних здібностей.

Сенсорний розвиток дитини — це розвиток її сприймання і формування уявлень про зовнішні властивості предметів: їх форму, колір, величину, положення у просторі. З розвитком сенсорики у дитини з’являється можливість оволодіння естетичними цінностями в природі і суспільстві. Із сприйняття предметів і явищ навколишнього світу починається пізнання, тому сенсорні здібності є фундаментом розумового розвитку.

Цілеспрямований розвиток сенсорних здібностей повинен охоплювати такі етапи:

•формування сенсорних еталонів стійких, закріплених у мовленні уявлень про кольори, геометричні фігури і співвідношення за величиною між кількома предметами;

•навчання способів обстеження предметів, а також уміння розрізняти їх форму, колір та величину і виконувати усе складніші окомірні дії;

•розвиток аналітичного сприймання: вміння орієнтуватися в поєднаннях кольорів, розчленовувати форму предметів, виділяти окремі вимірні величини.

ІV. Тренування пам’яті.

Роль пам’яті у розвитку дитини важко переоцінити. З її допомогою вона засвоює знання про навколишній світ і саму себе, оволодіває нормами поведінки, набуває різноманітні вміння і навики.

Пам’ять — це збереження і, пізніше, відтворення людиною власного досвіду.

Для розвитку образної пам’яті доцільно використовувати образ проведення занять на протязі навчального року в першому класі школи № 8 м. Долгопрудного, а також заняття в «Школі ейдетики"(м. Москва).

«Ейдос» — по-грецьки «образ», а ейдотизм є різновидністю образної пам’яті. Людина, що володіє ейдотичною пам’яттю, може запам’ятовувати велику кількість інформації.

Наприклад, для вивчення напам’ять віршів і переказ прозових творів використовується піктограма (зображення, що містить повідомлення, передане малюнком).

Спочатку, для загального сприймання, текст читається повністю, потім по смислових частинах. Вчитель робить паузу, і діти малюють піктограму до цього уривку. Вчитель продовжує читати, а діти слухають і знову малюють.

Піктограма, як правило виходить така, що вона зрозуміла тільки для автора. Тому краще, коли кожен учень сам складає піктограму, не змальовує її у інших. Це не виключає колективного обговорення малюнка, тобто під час читання всі разом обговорюють, як краще зобразити те чи інше слово, строфу, а потім кожен сам виконує свій малюнок.

Якщо учень збивається, йому дозволяють підглядати в піктограму, або ж інші учні можуть підказувати жестами (без слів).

Хороші результати дають методи «ейдетики» і для вивчення таблички множення. Багато учнів в 1 і 2 класах, не дивлячись на аналітичний розбір таблиці вчителем на уроці, все ж просто заучують її, а розуміння конкретного змісту дії множення приходить пізніше.

«Школа ейдетики» — для кожної цифри від 2 до 9 підібрала образ тварини, наприклад:

2 — гуска 6 — равлик.

3 — верблюд 7 — крокодил.

4 — жираф 8 — змія.

5 — кенгуру 9 — кит.

Кожен вираз складається з множників, знаку «дорівнює» і результату множення. Множники кожного виразу стають тваринами, які зустрічаються один з одним. А результат двох множників — це зміст їх зустрічі.

Наприклад, 5*6 = 30. Тут 5 — кенгуру, 6 — равлик, 30 — це гори (3) і сонце (0). Сюжет такий: коли кенгуру (5) зустріла свого давнього приятеля равлика (6), то запросила його в гори (3) для того, щоб добре позагорати під яскравим сонцем (0).

Всі придумані ситуації потрібно уявляти чи намалювати. Візуалізація сюжету дозволяє краще засвоїти табличку.

V.Розвиток уваги.

У психології увагою називають спрямовану психічну діяльність людини, зосереджену на об'єктах, які мають для неї певне значення.

К. Д. Ушинський колись правильно зазначив, що увага це «ті двері, через які проходить все, що входить в душу людини із зовнішнього світу».

Психологи встановили, що чим вищий рівень розвитку уваги, тим вища ефективність навчання. Неуважність — одна із найпоширеніших причин поганої успішності дітей молодших класів. Виявляється, навчання ставить перед дитиною нові завдання, не схожі на ті, які вона звикла виконувати під час гри. Навчальні завдання, на відміну від ігрових, містять більше нової інформації, а процес їх виконання вимагає довшого зосередження. На жаль, і за своєю формою процес навчання не завжди є захоплюючим і невимушеним. І щоб оволодіти усіма новими знаннями та навиками, дитині потрібно навчитися керувати своєю увагою, підпорядковувати її своїй волі. А для цього необхідно тренувати здатність бути уважним з допомогою ігор і спеціальних вправ. Ці ігри розвивають якості уваги:

1.утримувати увагу на одному й тому ж завданні якнайдовше (сталість і концентрація уваги).

2.швидко переводити увагу з одного об'єкта на інший, переходити від одного виду діяльності до іншого (переведення уваги).

3.підпорядковувати увагу вимогам діяльності (довільність уваги).

4.помічати в предметах і явищах малопомітні, але суттєві ознаки і властивості (спостережливість).

VI.Тренування уяви.

Уява — це процес побудови образу продукту діяльності ще до його виникнення, а також створення програми поведінки у тих випадках, коли проблемна ситуація характеризується невизначеністю.

Особливість уяви полягає в тому, що вона дозволяє приймати рішення і знаходити вихід з проблемної ситуації за відсутності знань, які в таких випадках необхідні для мислення. Фантазія (синонім поняття «уява») дозволяє, так би мовити, «перескочити» через якісь етапи мислення і уявити собі кінцевий результат.

Активна уява спрямована на вирішення певних завдань. Репродуктивна уява характеризується тим, що створює образи, які відповідають описові. Наприклад, під час читання літератури, під час вивчення карти місцевості чи історичних описів уява відтворює те, що відображене в цих книгах, картах, оповіданнях.

Продуктивна уява, на відміну від відтворюючої, передбачає самостійне створення нових образів, які реалізуються в оригінальних і вартісних продуктах діяльності. Продуктивна уява є невід'ємним елементом творчої діяльності.

Рекомендується особливу увагу звернути на розвиток таких здібностей і вмінь, що розвивають уяву:

1.використовувати замінники предметів;

2.здійснювати «опредмечування» невизначеного об'єкта;

3.створювати образи на основі словесного опису або неповного словесного зображення;

4.оперувати уявними образами простих багатовимірних об'єктів (просторова уява);

5.підпорядковувати власну уяву певному задумові, створювати і послідовно реалізовувати план цього задуму.

Основними показниками творчих здібностей є швидкість і гнучкість думки, оригінальність, допитливість, точність і сміливість.

Швидкість думки — кількість ідей, яка виникає за одиницю часу. Гнучкість думки — здатність швидко і без внутрішніх зусиль переключатися з однієї ідеї на іншу. Оригінальність — здатність до генерацій ідей, які відрізняються від загальноприйнятих, до парадоксальних, несподіваних рішень. Допитливість — здатність дивуватися; відкритість та інтерес до усього нового. Сміливість — здатність приймати рішення в ситуаціях невизначеності, не лякатися власних висновків і доводити їх до кінця, ризикуючи особистим успіхом та репутацією.

Найефективнішим способом навчити дитину мислити творчо є гра, і особливо гра розвиваюча. Дослідження психологів показують, що продуктивному творчому мисленню сприяє оволодіння спеціальними способами. До таких способів належать: виділення протилежних властивостей, пошук аналогій, асоціювання понять, ставлення запитань, переформулювання, генерування ідей, зміна альтернативи, комбінування.

Саме курс «Розвиваючі ігри» дозволяє так детально і послідовно вирішувати проблему розвитку розумових здібностей та психічних особливостей учнів для того, щоб вдосконалити розвивальну мету кожного уроку з усіх предметів у всіх класах.

Своєрідними підсумковими уроками в межах курсу «Розвиваючі ігри» є уроки розвиваючої діагностики «Перевір свої спроможності», що проводяться тричі на рік: на початку, всередині та вкінці навчального року. Ці уроки дають змогу діагностувати та відстежувати розвиток пізнавальних процесів у кожної дитини.

Надзвичайно важливими з огляду на становлення особистості школярів є теми курсу, що сприяють ознайомленню зі способами самовивчення, самоспостереження, формування адекватної самооцінки, ознайомленню учнів з прийомами спілкування, розвитку уміння знаходити моральний вихід з суперечливих ситуацій, формуванню в учнів прагнення оцінювати інших, виходячи з їх моральних та людських якостей. Цьому сприяють теми: «Чужа думка — пітьма…», «Духовний світ людини», «Взаєморозуміння», «Одвічні цінності - добро та правда», «Друг — це…», «Світ емоцій», «Людина серед людей».

Ставлення дітей до такого курсу є надзвичайно позитивним: відсутня скутість, закомплексованість, страх помилки чи негативного результату. Діти з радістю, задоволенням і азартом працюють над логічними задачами, вправляються в розвитку уваги, пам’яті, творчості, уяви. Цей азарт діти переносять і в сім'ї, залучаючи до інтелектуальної праці батьків.

Зовсім іншими очима діти дивляться і на вчителя, що разом з ними розв’язує цікаві завдання, дає пізнавальну інформацію. Вчитель для них стає другом, порадником, що ділиться своїми знаннями з дітьми. Атмосфера довір'я і співпраці з уроків курсу «Розвиваючі ігри» переноситься на уроки інших предметів початкової школи.

Успішну виконання дітьми завдань курсу «Розвиваючі ігри» коректує оцінку вчителем учня. Віра вчителя в можливості своїх учнів, їх розумовий потенціал допомагає самим учням переборювати труднощі в навчанні, покращує стосунки учня і педагога.