Походження, суть та функції грошей

РефератДопомога в написанніДізнатися вартістьмоєї роботи

Походження, суть та функції грошей (реферат, курсова, диплом, контрольна)

Походження, суть та функції грошей.
.

ЗМІСТ.

Вступ…с.1−2.

Розділ 1. ПОХОДЖЕННЯ, СУТЬ ТА ФУНКЦІЇ ГРОШЕЙ… c. 3−8.

Розділ 2. ВИДИ ГРОШЕЙ. ГРОШОВІ АГРЕГАТИ… c.9−12.

Розділ 3. ЕВОЛЮЦІЯ ГРОШЕЙ У XX СТОЛІТТІ…c.13−20.

Висновки…c.21.

Cписок використаної літератури…с.22.

ВСТУП У ринковій економіці грошам належить визначне місце. Вони забезпечують життєдіяльність суб"єктів держави, огортаючи усі клітини системи виробничих відносин.

Справді, величезна кількість у світі щоденно розраховуються грошима за придбані товари чи послуги. Проте не кожна людина задумується про ті, яку важливе значення мають гроші. А смердоті необхідні для функціонування економіки, оскільки саме гроші можуть навести рух фінансовий механізм, здатний забезпечити розвиток сиробничих сил.

Отже, будучи предметом попиту, гроші впливають на ринок товарів й послуг. Стан копійчаного обігу може привести до змін умів економічної рівноваги. Так, при інфляції люди по-іншому підходять до розподілу своїх доходів між заощадженням й споживанням, ніж у періоди стабілізації цін.

Особливого значення вивчення грошей набуває для розуміння функціонування ринкової системи економіки. Оскілбки Україна йде до ринкової економіки сучасного типу, регулююча економічна роль держави достатньо велика, то гроші, грошовий обіг є головними інструментами в механізмі державного регулювання, який Веде до економічного й соціального прогресу.

Метою моєї курсової роботи є в межах запропонованого обсягу розглянути основні запитання, що стосуються еволюції грошей із економічної точки зору.

Основна частина роботи складається із трьох розділів, присвячених розкриттю суті й функцій грошей, їхні походженню й.

розвитку, основним концепціям грошей. Окрім того, я завжди за доцільне ознайомити із новою валютою євро, на якої великі надії покладають наші сусіди — розвинуті країни Західної Європи.

У роботі я намагався простежити проблеми розвитку грошових відносин, як у світовій теорії й практиці, то й у вітчизняній. З цією метою опрацював ряд наукових досліджень й роботи зарубіжних та українських економістів.

Аналіз наукових праць засвідчив, що «гроші завжди визначали головний стрижень, навколо якого концентрувала свою увагу економічна наука».1.

________________.

1. .Маршалл А. Принципи політичної экономики.-Т.1.-М.:1984, с. 78.

I. ПОХОДЖЕННЯ, СУТЬ ТА ФУНКЦІЇ ГРОШЕЙ.

1.1. Походження грошей Гроші - це одне із найвеличніших досягнень людства.Їх виникнення пов"язане із 7−8 тис. до н.е., коли у стародавніх племен з"явились залишки якихось продуктів, котрі можна було б б обміняти на інші такі ж продукти в які був потреба. Історично як засіб полегшення обміну використовувались каміння, худорба, шматки металів чи інші предмети, котрі отримали загальне визнання у продавців та покупців як засіб обміну. Тобто все, що визнавало сус-пільство в якості обігу, — це й були гроші.

Існування грошей таке ж давне, як існування самої людської цивілізації. В частности, монети з неблагородних металів стали використовуватись в обігу в одного, як росла вартість золота. Згодом з"явились повноцінні гроші, виготовлені із паперу.

Уперше паперові гроші винайшли китайці. Їх почали друкувати у 812 році н.е. У XV — XVIII ст. гроші, виготовлені із паперу, з’явилися в Європі й так широко розповсюдились й прижилися, що стали основним замінником повноцінних грошей.

На протязі століть гроші, як й подивися ними, змінювались, й навіть у наш годину їхнього стан не можна вважати завершеним.

Економічна сутність, закономірності виникнення та розвитку грошей взаємопов"язані й взаємозумовлені.

В економічній науці традиційно виділяються дві основні концепції походження грошей:

1)раціоналістична;

2)еволюційна.

Раціоналістична концепція виходить із того, що гроші виникли як результат певної раціональної догоди між людьми, через необхідність виділення спеціального інструмента для обслуговування сфери товарного обігу й підвищення ефективності її функціонування. Конкретна грошова форма виникає тоді, коли люди усвідомлюють її необхідність й організаційно забезпечують її впровадження у господарський оборот. Прихильником цієї концепції був Арістотель. Еволюційна концепція подчеркивает об"єктивний характер виникнення грошей, котрі виділяються з загальної товарної маси, оскільки смердоті найбільш придатні для виконання функціональної ролі копійчаного товару. Виділяється загальна маса окремих товарів, котрі й стають грошима в межах певної суспільної форми товарного виробництва і обігу. Прихильник еволюційної концепції - А. Сміт.

Вирішення запитання про походження грошей зводиться фактично до вивчення різними теоретичними школами процесу розвитку обміну та торгівлі.

Найпростішою формою обміну із економічної точки зору є бартер. Бартер — безпосередній обмін одного товару на інший, чи однієї послуги на іншу.

На цьому процес копійчаного розвитку не закінчився. Потрібен був такий товар-еквівалент, який б забезпечував функціонування національних й міжнародних обмінів. Роль такого еквівалента, який ставши грошима, закріпилась за золотом й сріблом. Така система, в який роль загального еквівалента відіграє золото й срібло називається біметалічною.

На початку XIX ст. в Великобританій, Голландії й Німеччині існувала монометалічна (золотогрошова система), в якій роль загального еквівалента відігравало золото. Така грошова система проіснувала відносно недовго. Вже починаючи із години Першої світової війни золото почало витіснятись спочатку із внутрішнього, а пізніше із міжнародного обігу. Почався процес так званої демонетизації, що власне й означає припинення виконання золотом ролі грошей.

Епоху товарних грошей змінила епоха паперових грошей. Вони виявились дуже зручним загальним еквівалентом, який мав значні переваги порівняно із попередніми. Сучасні паперові гроші не є повноцінними, як золото, смердоті мають зміст лише тоді, коли виконують певні функції.

1.2. Суть та функції грошей Для того, щоб краще зрозуміти суть грошей, потрібно уяснити їхню роль. У зв"язку із цим прийнято вважати, що найкраще економічна суть грошей проявляється в їхні функціях.

Традиційно в економічній науці виділяють п"ять основних функцій грошей:

1) міра вартості;

2) засіб обігу;

3) засіб платежу;

4) засіб нагромадження;

5) світові гроші.

Цих п"ять функцій грошей у їхні системній єдності становлять реальне функціонування грошової маси.

Функція грошей як міри вартості проявляється через вимір грошової вартості (ціни) товарів. Без кількісної визначеності вартості в ціні товару неможливе ринкове господарство і еквівалентний товарний зв"язок між товаровиробниками.

Для забезпечення виконання грошима функції міри вартості держава у законодавчому порядку впроваджує масштаб цін, встановлюючи певну грошову одиницю розрахунків — національну валюту. Масштаб цін відіграє важливу технічну роль при виконанні грішми функції міри вартості.

Гроші як засіб обігу. У цій функції гроші відіграють роль тимчасового посередника при обміні товарів. У сфері товарного обігу при купівлі-продажу товарів гроші (готівкою чи на банківському.

рахунку) обов"язково повинні бути в наявності. Функцію засобу обігу виконують реальні гроші.

Акт реалізації товару на ринку чи акт перетворення товару в гроші - центральний, найважливіший у ринковому господарстві. Процес товарно-грошового обміну здійснюється за формулою: Т1 — Р — Т2; де Т1 — Рпродажів товару; Р — Т2 -купівля іншого товару на гроші. Ця формула відображає ту реальність товарного обміну, що в умовах ринкових відносин гроші важливіші, ніж товар. У краще становище потрапляє тієї господарський суб"єкт, хто має гроші (покупець), а чи не тієї, хто має товар (продавець).

Ці дві основні функції найбільше зумовлюють сутність грошей. Функція грошей як засобу обігу доповнює функцію грошей як міри вартості, а ідельна міра вартості перетворюється у господарському обороті в реальний засіб обігу.

Функція грошей як засобу платежу відображає особливості кредитного господарства, тобто реалії купівлі-продажу товарів у кредит із відстрочкою оплати (платежу). Тобто, покупці сплачують гроші за придбані товари лише тоді, коли настає рядків платежу.

Функція грошей як засобу нагромадження. У цій функції гроші вилучаються із товарного обігу й нагромаджуються на банківських рахунках. Такі заощадження є об"єктивною потребою розвитку ринкового господарства. Банки акумулюють гроші як засіб нагромадження й через позику знаходять їм прибуткове застосування в інших структурних ланках народного господарства.

Світові гроші у функціональному плані відображають вихід товарно-грошового обміну за межі національних кордонів. Порівняння купівельної спроможності грошових одиниць різних країн відбувається на міжнародних валютних ринках. При цьому виникає специфічний інструмент міжнародного порівняння національних грошей — валютний курс.

Говорячи про світові гроші потрібно розглянути поняття «конвертованість» валют. Здатність національної валюти вільно обмінюватись на іноземні валюти у всіх видах грошових операцій по дійсному валютному курсі називається конвертованістю (conversion (анг.) — перетворення).

На даний годину повністю конвертованими вважаються лише не понад десяти валют світу, із них п"ять — вільно використовувані: долар США, німецька марка, японська йєна, англійський фунт стерлінгів й французький франк. Саме ці валюти виконують функцію світових грошей в повному обсязі, виступаючи в якості міжнародного розрахункового й платіжного засобу в всіх видах операцій. Також цю функцію відіграють наднаціональні грошові одиниці - СДР, ЕКЮ, котрі використовуються міжнародними валютно-фінансовими організаціями.

Українська гривня поки що не є конвертованою валютою, це пов"язано із недосконалістю ринкових відносин, недостатнім товарним покриттям гривні та загальною нестабільністю фінансової ситуації в Україні.

Детальний розгляд кожної з виконуваних грошима функції допоміг визначити грошову суть. Отже, суть грошей випливає із їхнього функцій (насамперед — як засобу обміну й засобу платежу). Такий характерний для Сучасної економічної науки підхід — виводити суть грошей із їхні функцій був визначений англійським економістом Дж. Хіксом, який сказавши: «Гроші - це ті, що використовується як гроші».

Зі сказаного ним можна виділити три основні властивості грошей, що розкривають їхні суть:

· гроші забезпечують всезагальну безпосередню обмінюваність. Там можна придбати будь-який товар;

· гроші виражають мінливу вартість товарів. Через них визначається.

ціна товару, а це дає кількісне порівняння різних за споживчою вартістю товарів;

· гроші виступають матеріалізацією всезагального робочого години закладеного в товарі.

Кожна із вищевказаних функцій має свою специфіку, але й при цьому діє у взаємозв"язку із іншими функціями, й будь-яке непорозуміння в системі функціонування грошей руйнує їхні стійкість та протидіє виконанню законів копійчаного обігу.

II. ВИДИ ГРОШЕЙ. ГРОШОВІ АГРЕГАТИ.

2.1. Види грошей.

1. Паперові гроші. Вони є лише номінальними знаками вартості, що мають примусовий курс. Їх вартість визначається тією кількістю товарів й послуг, котрі можна ними придбати.

На сьогоднішній день товари ідеально прирівнюються не дуже до золота, а до кредитно-паперових грошей, зв"язок які з золотом практично розірваний, оскільки припинений їхні вільний розмін на дорогоціннний метав. Вони тепер власне виконують роль золота, виступаючи всезагальним еквівалентом. У тієї ж годину використання знаків вартості як грошей додає їм деякі товарні риси: смердоті купуються й продаються, обмінюються товару, але й смердоті позбавлені головної властивості - власної вартості.

Особливості паперових грошей:

— наділені Державою примусовим курсом;

— набувають представницької вартості в обігу;

— позбавлені власної вартості;

— виконують роль купівельного платіжного засобу.

2.Кредитні гроші. Кредитними називаються гроші, рух які здійснюється шляхом перерахунків у кредитних установах.

Історично першим виглядом кредитних грошей був вексель. Це боргове зобов"язання, яку дає право власнику по закінченню рядок вимагати від боржника виплати вказаної грошової суми. Вексель може передаватися від однієї особини до іншої, тобто він має певні риси грошей, але й не виконує роль загального еквівалента.

У кінці XIV століття виникла банкнота. Банкноти (банківські білети) — це грошові знаки, що випускаються в обіг центральними емісійними банками держави. Це є загальновизнаний ліквідний платіжний засіб З розвитком безготівкових розрахунків з"являється нова форма кредитних грошей — чек. Він являє собою письмове розпорядження власника рахунку (чекодавця) кредитній установі, що його обслуговує, сплатити певну суму грошей чекотримачеві.

У наш годину широкого поширення набули кредитні картки, котрі є формою електронних грошей. Це нова форма розрахунків, Яка застосовується завдяки впровадженню комп"ютерної техніки й сучасних систем зв"язку. На сьогодні це найбільш прогресивний й зручний платіжний засіб, який діє у рамках спеціального каналу зв"язку із банком (наприклад, між банком й торговельними підприємствами под годину розрахунків). Тім самим смердоті значно прискорюють взаєморозрахунки, а отже, і обіг товарів й грошей.

Вперше система банківських карток був створена у 1958 р. одним із найбільших банків США Bank of America. У 1974 р. в результаті інтернаціоналізації діяльності Американської компанії банківських карток був утворена система VISA International.

2.2. Грошові агрегати.

Емісія як паперових, то й кредитних грошей в сучасних умовах монополізована Державою. Центральний банк, який знаходиться у власності держави, інколи намагається компенсувати нестачу грошових нагромаджень шляхом підвищення грошової маси, емісії надлишкових знаків вартості. Грошова маса — це сукупність готівкових та безготівкових купівельних й платіжних засобів, котрі забезпечують рух товарів й послуг в народному господарстві, якими володіють приватні особини та держава.

У структурі грошової маси виділяють такі сукупні компоненти, чи їхні ще називають грошові агрегати: М1, М2, М3, L, котрі групують різні платіжні й розрахункові засоби за ступенем їхнього ліквідності, причому кожен наступний агрегат включає у собі попередній.

М1 — це гроші у вузькому розумінні, готівка, обіг якої здійснюється поза банками, а також це гроші на поточних рахунках у банках. Потрібно зазначити, що депозити на поточних рахунках виконують усі функції грошей й в останній момент можуть бути перетворені в готівку.

М2 — це гроші в более широкому розумінні, цей агрегат включає в собі компоненти М1 + гроші на рахунках комерційнних банків + депозити спеціалізованих фінансових інститутів. Власники строкових вкладів (депозитів) отримують более високий відсоток порівняно із власниками поточних вкладів, хоча в тієї ж годину смердоті не можуть взяти гроші із рахунку раніше умовно визначеного терміну.

Наступний агрегаг М3 включає у собі М2 + крупні строкові депозити й суми контрактів із перепродаж цінних паперів.

Агрегат L складається із М3 + комерційні, зокрема короткострокові, цінні папери.

Варто зазначити, що в Радянському Союзі грошові агрегати взагалі не розраховувались й не використовувались, оскільки марксистською економічною наукою вважалось недопустимим об"єднання зовсім різних категорій — грошей, цінних паперів та кредиту.

Проте зрозуміло, що між грошовим риком, ринком інвестицій й ринком цінних паперів існує тісний зв"язок. Потенційно залишки на строкових депозитах й цінні папери можуть бути використані для розрахунків. Крім того, власники строкових рахунків мають можливість переоформити їхні в рахунки «до запитання». Прибутки від цінних паперів можна зберігати на поточних рахунках, то й виручку від їхні продажу.

Безперечно, грошові агрегати на практиці відіграють позитивну роль як орієнтири грошової політики держави. При нинішньому стиранні кордонів між готівковим й безготівковим обігом нашій стране варто було б б перейти до їхнього активного використання.

III. ЕВОЛЮЦІЯ ГРОШЕЙ У XX СТ.

Двадцяте століття зі своїми війнами, революціями й переворотами внесло багато змін в усі сфери суспільного життя. Було впроваджено нові ідеології, економічні вчення та форми власності. Так, наприклад, із години Першої світової війни зростає тенденція до припинення розміну банкнот на золото. У зв"язку із цим перед центральними банками постає заподіяння постійного контролю за грошовим обігом. Відомо, що паперові гроші в собі корисної вартості не несуть, смердоті є всього лиш символами, знаками вартості. Чому ж тоді відбувся загальний відхід від золота? Найпростіше пояснення полягає до того, що паперові гроші насамперед зручні в користуванні, їхні легко носити зі собою. Справді, в обігу монети стираються, частина шляхетного металу просто пропадає, а відповідно зростає в ньому потреба. І головне — товарообіг в масштабах, який вичисляють у доларах, фунтах, марках, гривнях чи інших грошових одиницях, не под силу золоту. Крім того, паперові гроші, банкноти й казначейські білети, — обов"язкові до прийому в якості платіжного засобу на територї даної держави.

Звісно, що в зв"язку із переходом до нової форми копійчаного обігу з"явились різні подивися на це запитання. Так, неометаталісти вважали, що оскільки золото має високу внутрішню вартість, тому воно та не обезцінюється, як його паперові дублікати. Якщо зростає продуктивність роботи в золотодобувній промисловості чи відкриваються нові його місцезнаходження, то товарні ціни зростають, але й при цьому знижуються сам витрати виробництва попередньої вагової кількості золота. Доти ж перенасичення каналів копійчаного обігу малоймовірне, оскільки золото — втілення багатства й воно та осідає в сфері тезаврації - збереження грошей вдома, замість внесення їхні у якусь кредитну установу. Таким чином, при золотому стандарті стихійно підтримуються товарно-грошова рівновага.

Деякі західні вчені із цим не погоджуються, смердоті схиляються до іншої позиції. Е.Дж. Долан, К. Кемпбелл, До. Макконел вважають, що інфляція можлива й при золотому грошовому обігу. Якщо технологія в добуванні чи виготовленні золота піднімається на якісно нову ступінь, інфляція, й при збереженні розміну, цілком ймовірна. Підтримка золотого обігу при дефіциті золотого матеріалу викликає спад, економіка просто задихається. Отже, тому доцільніше використовувати паперові гроші, при цьому вміло керувати їхньою пропозицією.

У наш годину золото усе ж таки може позитивно впливати на грошовий обіг шляхом державного продаж за цінах світового ринку, що у свою чергу дозволяє закупити товари й підвищити іх пропозицію всередині країни. У цій операції роль золота не відрізняється від ролі інших експортних благ, хоча воно та вважається более ліквідним товаром. Для оздоровлення копійчаного обігу й боротьби із інфляцією в золота можливості усе ж таки невеликі.

Таким чином, XX ст. відзначило собі переходом до обігу паперових грошей й перетворення золота й срібла у товар, який можна купити за ринковою ціною.

Після Першої світової війни багато держав спробували знову запровадити «золотий стандарт», але й безрезультативно, оскільки відповідних аргументів для цого не було б.

Світову валютну систему між двома світовими війнами можна назвати «золотовалютним стандартом». Цей період відрізняється насамперед сильним втручанням держави в економіку. Усюди були встановлені митні бар"єри, й вільна взаємодія попиту й пропозиції капіталу й ресурсів на світовому ринку стала обмеженою. З відходом від «золотого стандарту» девізні (валютні банки) й держава отримали можливість розширювати обіг паперових грошей. Деякі країни відійшли від золотого стандарту вже у 1929;1930р.р. США відмінили зв"язок валюти із золотом в 1933р., але й в 1934 знову повернулися до золотого стандарту, хоча із более низьким паритетом.

Настала доба численних девальвацій й введення торгівельних обмежень. Світова торгівля різко скоротилась. У ряді країн зросло безробіття.

Після Другої світової війни лідери найбільших держав світу, намагаючись не допустити помилок, котрі в свій годину призвели до світової кризи 30-х років, у липні 1944р. у Бреттон-Вудсі створили систему твердих валютних курсів, котра отримала назву «бреттонвудської системи». Суть її полягає у встановленнні стабільних валютних курсів. Країни — члени Міжнародного валютного фонду, який був створений на тій ж самій валютній конференції, разом із Міжнародним банком реконструкції та розвитку, зафіксували курси своїх валют в доларах чи в золоті, а долар був прирівняний до золота за співвідношенням 35 дол. за 1 унцію золота.

Тим, що США довгі рокта купували й подавали золото, тобто створювали й знищували долари, вдалось стабілізувати його ціну на на рівні 35 дол. за 1 унцію й практично покінчити із інфляцією. Довіра до долара й стабільності американської економічної валютної політики були значними: іноземні девізні банки давали будь-який годину обміняти наявні вони долари на золото.

У годину існування «бреттонвудської системи» світова економіка й торгівля розвивалися досить стрімкими темпами. Одночасно індекс інфляції залишався доволі стійким (близько 3%). У більшості країн були наявні лише деякі відхилення від нього. Хоча й ця система приховувала в собі деяку небезпеку. У зв"язку із тім, що продуктивність промисловості США у 1969;1970р.р. виявилась нижчою за європейську й японську, конкурентноспроможність американських товарів знизилась. Стала необхідною переоцінка курсу долара. Зберігати систему твердих валютних курсів виявилось неможливим. Різке вільне плавання курсів у зв"язку із нестабільністю долара призвело до відходу від нього й подальшого його падіння. У грудні 1971 року був ще одна спроба стабілізувати валютні курси. Долар був девальвований по відношенню до золота: із 35 дол./унція до 38 дол./унція. Долар залишився лідером серед валют. На квітні 1972 р. країни — члени «Спільного ринку» вирішили встановити між собою более вузькі ліміти коливання своїх валют й для цого створили так звану «валютну змію». У лютому 1973р. долар був повторно девальвований, валютний ринок довелося закрити на декілька тижнів.

Щоб запобігти небажаним наслідкам в економіці третіх країн, держави, що входили в Європейську економічну спільноту, у 1979 р. підписали зобов"язання про Європейську валютну систему, замінили «валютну змію» із метою перейти у межах «Спільного ринку» до более стабільних курсів. Була створена європейська валютна одиниця — ЕКЮ, навколо якої курси національних валют країн — членів ЄЕС могли коливатись в діапазоні ± 2,25%.

Бреттон-Вудська система того годину уже не існувала. У січні 1976 р. у м. Кінгстоні на Ямайці був підписана угода, котра започаткувала створення Ямайської валютної системи. Нею було б проголошено повну демонетизацію золота у сфері валютних відносин. Було анульовано офіційний золотий паритет, офіційну ціну на золото та фіксацію масштабу цін (золотого вмісту) національних грошових одиниць, знято будь-які обмеження у його приватного використанні. Кінгстонська угода поставила за мітку перетворити визначену ще у 1969 р. МВФ колективну міжнародну одиницю — спеціальні права запозичення (Special Drawing Rights — СДР) на головний резервний актив та міжнародний засіб розранку й платежу. Йдеться по ті, що система: золото — долар — національна валюта трансформувалась у нову систему: СДР — національна валюта. У цій структурі СДР отримувала статус альтернативи не лише золота, а і долара як міжнародних грошей.

Ще однією важливою ознакою механізму Ямайської системи є впровадження «плаваючих» валютних курсів національних грошових одиниць. Проте в режимі безпосередніх співвідношень («плавання») знаходяться валюти лише провідних країн світу, а більшість валют інших, в основному слаборозвинених, прив"язані до міжнародних розрахункових одиниць чи окремих валют.

Наступним кроком на шляху до інтеграції країн-членів Європейського союзу стало введення єдиної європейської валюти. Загагальний ринок із переходом до євро перетвориться в консолідовану валютну зону, котра внесе глибокі зміни у функціонування фінансових механізмів країн учасниць ЄС. Фінансову політику Євросоюзу на найвищому політичному рівні, як й раніше, визначає Рада ЄС, котра при прийнятті рішення консультується із Європарламентом й Європейським Центробанком. Проте головним регулятором поточної грошово-кредитної й валютної політики стала Європейська система центробанків в голові із Європейським ЦБ.

У «зону євро» можуть увійти країни Європейського Союзу, котрі здатні виконати наступні економічні вимоги:

· членство в європейській валютній системі;

· курс валюти країни-претендента протягом двох років не винен виходити далеко за межі дозволених ЄС курсових коливань;

· максимально допустимий дефіцит бюджету — не понад 3% ВНП;

· максимально допустимий розмір державного боргу — не понад 60% ВНП;

· максимально допустимий темп інфляції - не більше, ніж на 1,5 процентних пункти середнього темпу інфляції по ЄС;

· довгострокові процентні ставки кредиту — не вище ніж на 2 процентних пункти середнього темпу інфляції по ЄС;

У травні 1998 року на базі цих критеріїв для участі в «зоні євро» було б допущено 11 країн: Австрія, Бельгія, Німеччина, Італія, Іспанія, Ірландія, Нідерланди, Люксембург, Португалія, Фінляндія й Франція. Великобританія, Швейцарія, а нещодавно й Данія відмовились від участі в «зоні євро», а Греція не змогла виконати економічні нормативи.

Перехід 11 країн на єдину валюту якщо проводитись у два етапи. перший уже почався 1 января 1999 року. Наступного дня було б зафіксовано курси валют 11 країн й євро. По цих курсах проводитиметься деномінація й перерахунок всіх фінансових та інших активів як всередині валютного союзу, то й за його межами. Також уже почалось паралельне використання євро й прив"язаних до неї валют для безготівкових розрахунків.

Другий етап почнеться 1 января 2002 року. З цого моменту протягом 6 місяців у країнах-членах валютного союзу почнеться паралельний обіг банкнот й монет євро, а також національних валют. Готівкові євро — це 12 млрд. банкнот номіналом 500, 200, 100, 50, 20, 10, й 5 євро, також 70 млрд. монет номіналом 2 й 1 євро й 50, 20, 5, 2, й 1 цент.

З 1 июля 2002 року обіг національних валют якщо припинено й відбудеться повний перехід економіки країн-учасниць «зони євро» на нову валюту. Остаточні суми національних валют протягом декількох років можна якщо поміняти на євро.

Новим етапом еволюції грошей стала поява «електронних грошей». Це абсолютно нова система копійчаного обігу, Яка за допомогою новітніх коп"ютерних та систем зв"язку дозволяє легко переводити кошти із одного рахунку на інший. До електронних платіжних засобів відносяться кредитні та дебетні картки. На сьогодні це найбільш прогресивний, економічний й зручний носій грошових функцій. Основна його зручність полягає до того, що не доводитися носити великі суми готівки зі собою, а крім того у разі втрати картки ніхто не зможе нею скористатись, бо код доступу знає лише її власник.

Кредитні картки є двох форм: індивідуальні (смердоті можуть бути стандартними й золотими) та корпоративні (бізнес-картки). «Золоті» картки обслуговують осіб із високою кредитоспроможністю й передбачають численні пільги для користувачів.

Дебетні поділяються на картки об"єднаних й регіональних систем.

За технологічними особливостями розрізняють картки двох видів — із магнітною смужкою та із вбудованою мікросхемою.

У світі є багато платіжних систем із використанням кредитних та дебетних карток. Найпоширенішою з них є VISA, пластикові картки якої приймаються до оплати у 220 країнах світу, более ніж у 13 мільйонах підприємств торгівлі й сервісу, готівку можна отримати у 257 тис. банкоматів та 320 тис. відділень банків.

Крім систем VISA, у світі широко поширені такі міжнародні платіжні системи як EUROCARD/MASTERCARD, DINERS CLUB, JGB, AMERICAN EXPRESS.

У 1995 р. у світі налічувалось понад 400 мільйонів утримувачів карток VISA, 280 млн. — EUROCARD/MASTERCARD, 80 млн. — DINERS CLUB.

Банківська кредитна картка є матерільним символом економічних й юридичних відносин, котрі виникають між суб"єктами, що укладають карткову угоду. Основні суб"єкти (учасники) системи карткових розрахунків:

— власник картки;

— банк-емітент;

— підприємство торгівлі чи сфери послуг;

— банк-еквайр (банк, що обслуговує торговельне підприємство).

Банк видає кредитну картку клієнтові лише после ретельної перевірки його фінансового стану й оцінки кредитоспроможності; відкриває власникові картки спеціальний рахунок, на якому враховуються усі операції із карткою; регулярно надсилає клієнту виписку з зазначенням торб платежі розміру заборгованості, торб й термінів погашення; стягує комісію й відсотки згідно з встановленим тарифом; зобов"язується сплачувати рахунки торговельного підприємства за купівлі, зроблені із використанням карток, за вирахуванням комісійного збору (дисконта).

В Україні система електронних платіжних розрахунків прогресивно розвивається. У вересні 1995 р. було б створене АТ «Укркарт», под керівництвом якого здійснюється проект впровадження національних платіжних карток. Це вигідно для всіх, адже використання пластикових карток прискорює взаємороз-рахунки, а отже, і обіг товарів й грошей. Від цого виграють як банки та власники карток, то й держава, в якій скорочуються видатки на емісію готівки.

Західні економісти схиляються до думи, що в майбутньому паперові гроші - банкноти й чеки повністю зникнуть, їхнього замінять електронні міжбанківські трансакції. Гроші залишаться, але й стануть «невидимими».

ВИСНОВКИ У курсовій роботі простежено основні етапи еволюції грошей, особливо у XX ст., приділено увагу їхнього основним концепціям. Також я розглянув перспективи розвитку єдиної європейської валюти на світовому ринку й намагання нашої держави активно співпрацювати із розвиненими економічними країнами на шляху соціального прогресу.

На основі матеріалу викладеного у роботі, можна зробити такі висновки:

· суть грошей закладена у 5 функціях, котрі смердоті виконують: міра вартості, засіб обігу, засіб платежу, засіб нагромадження, світові гроші. Кожна функція розглядається в органічній єдності x іншими.

· виникнення грошей пов"язане із розвитком обміну, торгових відносин. Перші гроші були призначені для здійснення бартерних угод. Благородні метали із годиною витіснились паперовими грошима.

· гроші характеризуються ліквідністю, тобто використовуються для придбання товарів чи здійснення послуг. Вони загально-прийнятий засіб обігу.

· нова валюта Європейського Співтовариства — євро — 1 января 1999р. почала свій похід по світовому фінансовому ринку, — у долара з"явився серйозний конкурент.

Знання історії становлення і еволюційного розвитку грошей — ключ пізнання глибинних теоретичних проблем, що розкривають їхню суть й сучасне функціональне застосування.

Cписок використаної літератури:

1.Гальчинський А. Теорія грошей.-К.:Основи, 1996.

2.Долан Е.Дж., Линдсей Д.Макроекономика.-С-Пб., 1994.

3.Дорнбуш Р., Фішер С. Макроекономіка.-К.:Основи, 1996.

4.Економічна теорія в 2-х кн. Навч. посібник/ За ред. З. Г. Ватаманюка.-К.:Заповіт, 1997.

5. «Евро і доллар» .- «Вопросы экономики», 1999, № 1.

6.Лагутін В.Д. Гроші та грошовий обіг.-К.:Основи, 1996.

7.Макконнелл К. Р., Брю С. Л. Экономикс: принципи, існують, та политика.-М.:Республика, 1992.

8. Макконнелл К. Р., Брю С. Макроекономіка (аналітична економія).-Львів:Просвіта, 1997.

9.Маршалл А. Принципи політичної экономики.-Т.1.-М.:1984.

10.Сало І.В. Фінансово-кредитна система України іа перспективи її розвитку.-К., 1995.

11.Самюелсон П., Нордхауз У. Макроекономіка.-К.:Основи, 1995.

12.Тувакова Н. В. Історичний досвід України у творенні національної грошової одиниці.-К., 1997.

13.Уткин Э. А.: Нові фінансові інструменти ринку, — М, 1997.