«Індія» (економіко-географічна характеристика країни)

«Індія» (економіко-географічна характеристика країни)

Реферат на тему:

«Індія».

(економіко-географічна характеристика країни).

Офіційна назва — Республіка Індія (Bharat Ganarajya Republic of India).

Географічне положення — Індія розташована на півдні Євразійського континента, на півострові Індостан. На північному заході межує з Пакистаном та Афганістаном (частина індійського штату Джамму й Кашмір, що межує з Афганістаном, перебуває під контролем Пакистану), на півночі - з КНР, Непалом і Бутаном, на сході - з М" янмою і Бангладеш. На півдні вузька Полкська протока і Манарська затока відділяють її від Шрі-Ланки. Протокою Грейт-Ченнел між островами Великий Нікобар і Суматра проходить морський кордон між Індією та Індонезією.

Площа території - 3287,3 тис. кв. км. Довжина з півночі на південь — понад 3000 км, з заходу на схід — близько 2000 км.

Найвища точка — г. Чогорі на півночі (на кордоні з Китаєм) — 8611 м.

Кількість населення — 1 млрд. 027 млн. осіб (березень 2001 р.).

Столиця — Нью-Делі (понад 13 млн. жителів).

Найбільші міста: Калькутта — понад 16 млн. жителів, Мумбаї (Бомбей) — понад 15 млн. жителів, Ченнаї (Мадрас) — 6 млн. жителів, Хайдарабад — 5 млн. жителів, Бангалор — 4,5 млн. жителів, Ахмедабад — 4 млн. жителів.

Територіально-адміністративний устрій. У відповідності з Конституцією, Індія — союз штатів. В основу територіального поділу покладено мовну спільність населення. В штатах існують законодавчі збори і місцеві уряди. До складу країни входить 28 штатів (state), Національна столична територія Делі і шість союзних територій — порівняно невеликих за розміром і чисельністю населення адміністративних одиниць центрального підпорядкування.

Офіційні мови — хінді та англійська, а також 17 регіональних мов.

Грошова одиниця — індійська рупія = 100 пайсам (46 інд. рупій = 1 долару США).

Національне свято — 26 січня — День Республіки (1950 р.).

Державний прапор Індії (затверджений конституційною асамблеєю 22 липня 1947 р.) — горизонтальний, триколірний: шафрановий зверху, білий посередині і темно-зелений знизу — у рівних пропорціях. Співвідношення ширини і довжини прапора — один до трьох, у центрі білої смуги — колесо «чакра» темно-синього кольору. Його діаметр приблизно відповідає ширині білої смуги і має 24 спиці. Чакра — колесо закону Дхарми (Доброчинності), що символізує поступальний рух країни.

Державний герб Індії представляє собою копію Левової капітелі з м. Сарнатха (поблизу м. Варанасі), спорудженої у ІІІ ст. до н.е. імператором Ашокою на місці, де Будда проголосив своє послання про мир і визволення до чотирьох країн світу. Державний герб символізує прихильність сучасної Індії її стародавнім принципам миру і доброї волі. На капітелі - чотири лева, які сидять спиною один до одного. По окружності капітелі розташовані зображення чотирьох звірів-хранителів чотирьох країн світу: лев — на півночі, слон — на сході, кінь — на півдні, бик — на заході. Абака покоїться на розпущеній квітці лотоса, яка символізує джерело життя і творчої наснаги. Під гербом на санскриті написане гасло «Сатьямева Джайяте» («Нехай запанує Істина!»).

Національна тварина — тигр.

Національний птах — павлін.

Національна квітка — лотос.

Національний фрукт — манго.

Членство в міжнародних організаціях — ООН, Рух неприєднання, ЮНІСЕФ, ВООЗ, Міжнародна організація космічного зв" язку «Інтерсупутник», Всесвітня продовольча програма, МОП, SAARC, МБРР, МАР тощо.

За роки незалежного розвитку Індія пройшла шлях від відсталої аграрної країни, яка ледве забезпечувала внутрішні потреби в продовольстві, до сучасної аграрно-індустріальної, з розвинутими промисловістю, торгівлею і товарно-грошовими відносинами.

Після здобуття незалежності в 1947 році Індія приступила до розвитку економіки змішаного типу, що спирається одночасно на державний і приватний сектори. До державного сектора спочатку належали оборонна промисловість, залізничний транспорт, телеграфний і телефонний зв" язок, атомна енергетика, вугільні шахти, підприємства чорної металургії, літакоі суднобудування. В середині 1950;х років держава взяла під свій контроль розвиток нафтохімічної, фармацевтичної галузей, важкого машинобудування, а також автодорожньої мережі, виплавку міді, свинцю, цинку та інших кольорових металів, будівництво всіх гірничовидобувних об" єктів і виробництво пластмас і синтетичного каучуку. Крім того, контроль був поширений на провідні банки (1966 рік), страхові компанії (1972 рік). У державному секторі, де в 1970 році було сконцентровано 60% капіталу, в середині 1990;х років забезпечувалася чверть національного доходу і працювало понад 18 млн. осіб.

У кінці 1980;х — на початку 1990;х відбувся перехід до лібералізації економіки. Для приватного та зарубіжного капіталу зараз відкриті такі галузі, які раніше були зарезервовані лише державним сектором економіки: оборона, телекомунікації, авіаперевезення, страхова діяльність тощо.

Економіку Індії відрізняють надлишок і дешевизна робочої сили і висока культура праці.

Валовий внутрішній продукт Індії у 2000 році становив 2,2 трлн. доларів США (частка сільського господарства — 25%, промисловості - 24%, сфери послуг — 51%). Темп економічного зростання — 6%.

Енергетика. Для Індії важливі як промислові, так і традиційні джерела енергії. За рахунок останніх — дров, кізяка, відходів рослинництва задовольняється попит на паливо в сільських районах, хоча залежність від цих енергоносіїв зменшилася у зв" язку з електрифікацією і розвитком транспорту. Сучасний сектор індійської економіки спирається на національні ресурси вугілля і нафту, яка в значних обсягах імпортується, хоча видобуток нафти і природного газу в самій країні у 1980;х роках збільшився. Вугілля все ще утримує провідні позиції, особливо в електроенергетиці, де високою є також питома вага гідростанцій і АЕС. На ТЕС виробляється близько 75% електроенергії.

Гірничовидобувна промисловість має життєво важливе значення для держави, в цій галузі зайняті близько 1,05 млн. осіб. Основна продукція — кам" яне вугілля з Біхару, Мадхья-Прадешу і Західної Бенгалії, нафта з Ассаму і Гуджарату (де розробляються також шельфові родовища), залізняк із Біхару, Орісси і західної Махараштри, а також вапняк.

Індія має значні запаси корисних копалин. Доступні для експлуатації запаси вугілля оцінюють в 51 млрд. т, однак, оскільки головні поклади знаходяться в Біхарі і на заході Західної Бенгалії, солідні кошти йдуть на транспортування вугілля в інші райони країни. Запаси коксованого вугілля оцінюються приблизно в 4 млрд. т. Індія має багаті родовища залізних і марганцевих, а також свинцевих руд. Є й інша мінеральна сировина, необхідна для чорної металургії, зокрема, вапняк.

Хімічна промисловість. У хімічній промисловості виділяється виробництво мінеральних добрив. Зростає значення нафтохімії. Виробляються смоли, пластмаси, хімічне волокно, синтетичний каучук. Розвинута фармацевтика. Хімічна промисловість представлена в багатьох містах країни.

Легка промисловість — традиційна галузь економіки Індії. Особливо виділяються бавовняна і джутова галузі. Найбільшими центрами бавовняної промисловості є Бомбей і Ахмадабад, джутової - Калькутта. Текстильні фабрики є в усіх великих містах країни. В експорті Індії вироби текстильної і швейної промисловості становлять 25%.

Харчова промисловість виробляє товари і для внутрішнього споживання, і на експорт. Найбільшою популярністю у світі користується індійський чай. Його виробництво сконцентроване в Калькутті і на півдні країни.

Електроніка та інформаційні технології - сектори індійської економіки, які розвиваються найшвидшими темпами. У 1998;1999 роках експорт програмного забезпечення становив 3,94 млрд. доларів США i, як очікується, досягне 50 млрд. доларів США до 2008 року.

Сільське господарство забезпечує роботою близько 64% населення, становить 25% валового національного доходу i близько 18% загального обсягу експорту країни.

Провідна галузь сільського господарства Індії - рослинництво (4/5 вартості всієї продукції). Основна частина посівних площ зайнята під продовольчі культури: рис, пшеницю, кукурудзу та інші. Головні технічні культури Індії - бавовник, джут, чай, цукрова тростина, тютюн, олійні (рапс, арахіс тощо). Вирощують також каучуконоси, кокосову пальму, банани, ананаси, манго, цитрусові, прянощі та спеції.

Тваринництво є другою за значенням галуззю сільського господарства Індії, сильно поступаючись рослинництву. Велика рогата худоба використовується в селянських господарствах, в основному, як тяглова сила. Виробляється молоко і шкірка тварин.

Лісове господарство. Ліси, переважно в гірських і горбистих районах, займають площу близько 650 тис. кв. км, або 19% території країни. ¾ лісових масивів доступні для експлуатації і служать джерелом доходів. Половина всіх лісів зосереджена в центральних штатах, ще третина на півночі і п" ята частина на півдні Індії.

Ліси забезпечують внутрішні потреби в смолі і каніфолі, бамбуку й тростині, кормах для худоби, дровах і будівельній деревині. Деякі деревні породи заготовляють із розрахунку на зарубіжний попит. Експортується також фанера.

Рибальство приносить країні скромний прибуток, але забезпечує зайнятість більше ніж 1 млн. людей.

Головні види промислової риби — оселедець, сардини та анчоуси, деякі види камбали і палтуса, тунець, скумбрія і макрель. Приблизно 2/3 продукції галузі реалізовується у свіжому вигляді, чверть в" ялиться. Важливе місце займає риба в харчуванні жителів штату Кералі на південно-західному узбережжі країни.

Судноплавство відіграє важливу роль в Iндiї, яка має велику берегову смугу приблизно в 7516 км. На початку 2000 року існували 102 суднові компанії, включаючи Судноплавний індійський союз. Цей союз є найбільшим перевізником в Індії i має торговий флот із 112 кораблiв. Головні морські порти: Бомбей, Калькутта, Мадрас.

Туристи в Індії.

Туризм. Iндустрiя туризму забезпечує близько 5,9% зайнятостi населення i забезпечує бiльше нiж 6% валового нацiонального продукту Iндiї. Кількість туристiв у 1999 роцi становила 2,48 млн. осіб, а доходи вiд туризму — 3 млрд. доларiв США.

Зовнішня торгівля. Основу індійського експорту становлять 15 товарних груп. Це, зокрема, сільськогосподарська і промислова сировина, продовольчі і текстильні товари, продукція фармацевтичної галузі, дорогоцінності, рис, чай, вовна, пряжа, вироби з металу, машини й устаткування, продукція програмного забезпечення.

Провідні статті імпорту — нафта, нафтопродукти, машини й устаткування, транспортні засоби, чорні та кольорові метали, електронні комплектуючі і добрива.

Головні торговельні партнери — США, країни ЄС, Японія і Росія, Ірак, Іран і держави Центральної та Східної Європи.

Торгівля з Україною. Україна й Індія мають солідну базу і досвід співпраці ще з радянських часів.

У 1992 році Україна та Індія підписали Угоду про торговельне та економічне співробітництво, що позитивно вплинуло на розвиток українсько-індійських ділових зв" язків. У 1994 році було створено Міжурядову комісію з питань торговельної, економічної, наукової, промислової і культурної співпраці. Підписана в 1999 році Конвенція про уникнення подвійного оподаткування і фінансової відповідальності суттєво полегшила діяльність українських та індійських підприємств на ринках наших країн. Нещодавно обидві країни ратифікували Угоду про захист і сприяння інвестиціям.

Половину індійського експорту в Україну становить фармацевтична продукція. Індійський експорт також включає сировину, продукти органічної хімії, побутову електротехніку, чай, каву, рис, тютюн, тваринні жири, спеції, косметику тощо.

В експорті України переважає сировина: чорні метали і хімічна продукція, мінеральні добрива, механічне та електричне обладнання.

Понад 20 індійських фірм мають свої офіси в Україні. Існує ще близько 30 компаній, власниками яких є громадяни Індії. Працюють ці фірми у різних галузях економіки: фармацевтиці, виробництві медичного і сталеливарного обладнання, побутової техніки, хімікатів, пакувальних матеріалів, продуктів харчування тощо.

Загальна сума індійських інвестицій в економіку України станом на липень 2001 року становила 1,92 млн. доларів США.