Теорія трансформації капіталу. 
Неоінституціоналізм

Лекція: Теорія трансформації капіталу.

Неоінституціоналізм

План

1. 1.Концепція конвергенції та її суть.

2. 2.У.Ростоу та його теорія «стадій економічного зростання» .

3. 3.Концепція «індустріального суспільства» Дж.Гелбрейта.

4. 4.Концепція «постіндустріального суспільства» Дж.Белла.

1. Концепція «Конвергенції» та її суть.

Концепція «конвергенції» виникла під впливом протистояння двох політичних систем: капіталізму та соціалізму, демократичної та тоталітарної системи.

Суть «конвергенції» в тому, що капіталізм та соціалізм, суспільство з різними устроями, під впливом НТП поступово (еволюційним шляхом) проникають один в одного, набувають спільних рис.

Отже створюється одне науково-технічне і соціальне середовище, яке приводить різні державні системи до конвергенції, тобто до набуття схожості.

Розрізняють кілька шкіл конвергенції:

1) «Раціональна школа» — дві системи наближаються одна до одної і виникає змішана система, яка дає можливість досягти оптимального варіанту суспільної організації.

Від капіталізму бере:

• -.приватну власність;

• -.прибуток як стимул;

• -.невтручання держави в економічні процеси.

Від соціалізму:

• -.соціальну рівність;

• -.робітничий контроль;

• -.економічне планування.

2) «Технологічна школа» — злиття двох систем має відбутися внаслідок розвитку однакових технологічних структур у виробництві:

а) сучасна індустріальна техніка;

б) нові технології та наукової організації виробництва відмінності між протилежними системами зменшуються.

3) «Менеджерська школа» — управлінські технології та структури у країнах з різними політичними системами дуже сході між собою:

а) великими монопольними підприємствами у західних країнах зараз керують не самі власники капіталу, а наймалі менеджери. Тобто влада перетікає від капіталістів до управлінської верхівки;

б) майже такі процеси відбуваються у країнах Східної Європи;

Отже процеси, що відбуваються у країнах Східної та Західної Європи, в сфері управління економікою є схожими.

4) Школа «зближення у методах регулювання економіки» внаслідок НТП, масового виробництва продукції, високого ступеню організації виробництва та державного втручання в економічні процеси регулювання економіки в різних країнах набуває схожих рис.

2. У. Ростоу та його концепція «стадій економічного зростання» .

На думку американського економіста У. Ростоу, людське суспільство в своєму розвитку має пройти кілька певних етапів (стадій):

1 стадія — «традиційне суспільство» — первісне, рабовласницьке та феодальне суспільство, де переважає с/г;

2 стадія — «перехідне суспільство» — виникнення сучасних типів промислових підприємств та банків;

3 стадія — «зрушення або зліт» — швидкий розвиток промисловості і с/г.

4 стадія — «рух до зрілості» — забезпечення стабільного перевищення випуску продукції відносно зростання населення.

5 стадія — «суспільство високого масового споживання» — виробництво предметів споживання та послуг відіграє значну роль.

6 стадія — «вік пошуку якості». Висновок, що його робить Ростоу — під час економічного зростання будь-яка економічна система досягне однакового рівня розвитку, незалежно від політичного устрою.

Тема. Буржуазна п/е в Англії.

План

1. 1.Нові ідеї п.е. в Англії.

2. 2.Елементи політичної економії Міля.

3. 3.Теорія народонаселення Мальтуса.

1. Політична економія в Англії.

В центрі уваги економістів першої половини ХІХ ст. Сея, Мальтуса, Сенсора, Батіста, Мілля та інших залишаються проблеми економічного розвитку, зросту масштабів виробництва. Вони вважали, що капіталізм, побудований на приватній власності й зіткненні інтересів власників і робітників, є прогресивним ладом.

Проте економісти нової хвилі принесли й нові ідеї в класичну теорію. Вони полягали в тому, що виробництво визначає рівень доходів і їх розподіл, але наголошують, що розвиток виробництва залежить від доходів споживача, тому раціональний розподіл вартості є важливою умовою розвитку.

Економісти нової хвилі зрозуміли, що важливу роль у процесі виробництва та обліку відіграє суб'єктивний фактор і властивість товарів задовольняти потреби.

Англійська політична економія початку ХІХ ст. характеризувалась сталістю поглядів, використанням абстрактних методів досліджень.

Джеймс Міль (1773−1836) — є одним з перших представників нової течії політекономії. Його основна праця «Елементи політичної економії» Міль вважав, що у створенні вартості бере участь не тільки праця, а і капітал. Тому, що капіталісти є організаторами виробництва. Отже прибуток — винагорода за їхню працю, як і з/п — винагорода за працю робітників.

Виходить, як за Міллем, немає суттєвої різниці між прибутком і з/п, бо капіталіст і робітник — обоє працюють. Антагонізм існує тільки між прибутком і рентою, бо землевласники є паразитуючим класом. Землевласникам потрібне високе оподаткування ренти. Землевласника Мілль розглядав як пасивного учасника розподілу. Землевласники не заінтересовані у прогресивному розвиткові землеробства, оскільки продуктивність праці сприяє зниженню цін.

Міль був творцем так званої «теорії фонду з/п». Згідно з цією теорією капіталіст має наперед визначений фонд з/п. Сам фонд є сумою індивідуальних з/п. За цих умов підвищення з/п може здійснюватися лише за рахунок скорочення кількості робітників.

Отже, економічна боротьба робітничого класу за підвищення з/п є безглуздою.

Мак-Куллох — відомий тим, що зарахував до учасників процесу виробництва не тільки людей, а й тварин (робоча худоба).

Робітники й капіталісти є рівноправними товаровиробниками. Тому з/п — еквівалент проданої праці, а прибуток — надлишок від продажу товару дорожче за його вартість. Основна праця — «Начала політичної економії» .

Уільям Сеніор вважав, що вартість визначається ціною, та й залежить від попиту і пропозиції. Основна його праця — «Нариси науки політичної економії» .

Капітал, створюється тому, що капіталіст утримується від споживання. Тому прибуток містить дві частини:

• -.процент на позичковий капітал, або винагорода за утримання від споживання;

• -.підприємницький доход, або винагорода за працю щодо організації підприємства.

Томас Роберт Мальтус — автор «теорії народонаселення», згідно з якою люди розмножують за геометричною прогресією. На відміну від цього виробництво зростає за арифметичною прогресією. Тому в суспільстві не вистачає засобів існування, мають місце злидні і безробіття.

Засоби приведення населення відповідно до виробництва дає природа — це війни, стихійні лиха, голодомор.

Математичне обґрунтування цієї «теорії» Мальту провів за допомогою статистичних даних щодо населення Північної Америки ХVІІІ ст. в праці «Досвід про закон народонаселення» .

На його думку суспільство перебуває в стані рівноваги, коли кількість споживацьких благ відповідає кількості населення.

Будь-яке державна чи приватна благодійницька допомога стає на заваді саморегулюванню, тобто природноекономічному обмеженню зростання населення Мальту довів, що пере гульова зростання населення завдає шкоди суспільству й економіці, провокує війни за додаткові війни і додаткові блага, скупчення населення приводить до виникнення епідемій, народжує безробіття та падіння з/п.

Теорія розподілу. У центрі теорії розподілу Мальтуса лежить вартість створеного продукту, яку він визначав через кількість праці. Кількість праці, що міститься у товарі, вимріюється витратами виробництва, до яких він відносить витрати живої та уречевленої праці і прибуток на авансовий капітал.

Вартість за Мальтусом = витратам на виробництво товару (з праці «Начала політичної економії» .

Прибуток — надбавка до вартості або результат продажу товару за ціною, вищою ніж вартість.

Ціна перевищує вартість внаслідок додаткового попиту на товар, який створюють треті особи суспільства (землевласники, їх прислуга, духовенство).