Бюджетний дефіцит у макроекономічній стабілізації

БЮДЖЕТНИЙ ДЕФІЦИТ У МАКРОЕКОНОМІЧНІЙ СТАБІЛІЗАЦІЇ.

Центральне місце у фінансовій системі кожної країни посідає державний бюджет — основний загальнодержавний фонд централізованих коштів, що його використовує уряд для фінансування своєї діяльності. За допомогою бюджету держава концентрує певну частку валового внутрішнього продукту І централізовано розподіляє її, що робить державний бюджет одним Із найважливіших і найдієвіших інструментів впровадження державної політики, невід «ємною частиною ринкових відносин.

Бюджетний дефіцит — це перевищення розміру державних витрат над розміром бюджетних надходжень. Сам собою дефіцит бюджету не може бути надзвичайно негативним для розвитку економіки і динаміки життєвого рівня населення. Навіть економічно розвинуті країни, як правило, мають дефіцитний бюджет. Усе залежить від причин його виникнення і напрямів витрачання державних коштів. Якщо фінансові ресурси становлять перевищення витрат над доходами, спрямовуються на розвиток економіки, використовуються для розвитку пріоритетних галузей, то в майбутньому зростання виробництва і прибутку в цих галузях відшкодують витрати. Якщо ж уряд не має чіткої програми економічного розвитку, а перевищення витрат над доходами допускає, з метою латання «фінансових дір », субсидування нерентабельного виробництва то бюджетний дефіцит неминуче призведе до зростання негативних моментів у розвитку економіки У 1997 році дефіцит Державного бюджету України становив 6,8% ВВП Це означає, що значна частина надходжень до бюджету формувалася за рахунок зростання державного боргу та емісій, що, у свою чергу, руйнівно впливало на економіку країни, знецінюючи прибутки громадян і вимиваючи обігові кошти підприємств, збільшувало заборгованість держави за всіма витратами бюджету Аналогічна картина спостерігалася і в 1998 році, але вже меншою мірою Дефіцит державного бюджету становив 2113,7 млн. грн. (2,03% ВВП). У 1999 роді показник становив 1965,3 млн. грн. (1,5% ВВП). Зміни у джерелах покриття розриву між доходами і видатками державного бюджету наведені в табл. 1.

У Звіті про виконання Державного бюджету України за 2000 рік відзначається, що доходи державного бюджету з урахуванням коштів, одержаних Із місцевих бюджетів, становлять 36 229,9 млн. грн., а видатки — 35 532,6 млн. грн. Профіцит державного бюджету у 2000 році становив 697,3 млн. грн.

Таблиця 1. Дефіцит Державного бюджету України і джерела його покриття.

Млн. грн. У % до дефіциту.

1998 1999 1998 1999.

Перевищення витрат над дохбдами 2113,7 1965.3 — —.

Джерела фінансування дефіциту 2113,7 1965,3 100,0 100,0.

внутрішнє фінансування 1262,0 2047,0 59,7 104,2.

зовнішнє фінансування 851,7 —81,7* 40,3 —4,2*.

* Погашення зобов «язань Загальний розмір видатків державного бюджету в 2000 році з урахуванням дотацій і субвенцій, виданих бюджетам АРК, областей, міст Києва та Севастополя, а також коштів, переданих за взаємними розрахунками та короткотерміновими позичками, становить 35 532 584,6 тис. грн., або 104,7% від запланованої суми видатків. Перевищення загального розміру профінансованих видатків державного бюджету у 2000 році є наслідком перевиконання плану надходжень до дохідної частини бюджету, загальний розмір яких становить 36 229 902,6 тис. грн., або 106,7% від запланованого. Незважаючи на те, що у структурі податкових надходжень державного бюджету податок на додану Вартість є найбільшим джерелом надходжень і має питому вагу на рівні 48,3%, Процент виконання до затвердженого плану на 2000 рік становить тільки 93,8%. При цьому необхідно зазначити, що у 2000 році заборгованість державного бюджету із відшкодування податку на додану вартість збільшилася.

Як і раніше, у 2000 році були перевиконані заплановані у державному бюджеті показники надходжень штрафів і фінансових санкцій (211,1%). З одного боку, надходження штрафів і фінансових санкцій є додатковим джерелом наповнення бюджетів, а з другого — це свідчення посилення адміністративного тиску на суб «єктів господарювання з боку контролюючих органів.

Значне недовиконання запланованих у 2000 році показників надходжень відбулося за статтею надходження частини виручки від реалізації газу, що отримується як плата за транзит природного газу через територію України. При запланованих надходженнях у розмірі 1005,4 млн. грн. до державного бюджету фактично надійшло 235,5 млн. грн. (23,4% від запланованого).

Протягом 2000 року відбулося зрушення у фінансовій сфері України, зокрема зменшено боргове навантаження на державний бюджет завдяки реструктуризації державного зовнішнього боргу; посилено контроль за витратами бюджету; впроваджено конкурентні процедури під час здійснення державних: закупівель; зменшено неефективні бюджетні витрати; ліквідовано ряд пільг і поліпшено адміністрування податків.

За 4 місяці 2001 року надходження до загального фонду державного бюджету недовиконані на 256 млн. грн. і становлять 8,9 млрд. грн. Однією з причин можна назвати скорочення обсягів транзиту російського природного газу в треті країни, а також невиконання приватизаційних програм. Тенденцію до перевищення витрат над доходами не вдалося перекрити за рахунок Інших джерел, оскільки практично нереальними стали надходження кредиту від МБРР за програмою системної позики у розмірі 250 млн. доларів.

Заплановані витрати виконані на 96,5%. У цілому витрати бюджету порівняно з відповідним періодом 2000 року збільшилися, зокрема на освіту в 1,7 разу, на охорону здоров «я у 2,4 разу. Протягом 4 місяців 2001 року витрати на соціальний захист цілком профінансовані. Загальні витрати без обліку трансфертів місцевим бюджетам (1,1 млрд. грн.) та обслуговування і погашення державного боргу (1,7 млрд. грн.) становлять 6,620 млрд. грн., що на 1,9 млрд. грн. більше, ніж у відповідний період 2000 року.

Профіцит державного бюджету за 4 місяці 2001 року становив 1,1 млрд грн.

Необхідною умовою подолання економічного спаду української економіки є збалансування бюджету і введення суворої фінансової дисципліни у всіх ланках державних фінансів, а також розширення дерегуляційних та приватизаційних процесів, котрі сприятимуть зняттю економічних і адміністративних бар «єрів для розвитку підприємництва, формування державного бюджету заради досягнення визначених результатів і сприяння зацікавленості всіх ланок державного управління у цих результатах, започаткування нової ідеології визначення державних завдань і пріоритетів, припинення нарощування соціальних заборгованостей, скорочення державного боргу, поступове зниження частки перерозподілу ВВП через бюджет. До найважливіших напрямів належить також зниження податкового навантаження на виробництво при одночасному розширенні податкової бази шляхом зменшення привілеїв і податкових пільг, вжиття додаткових заходів, спрямованих на зменшення податкової заборгованості для бюджетів усіх рівнів.

Державна політика у сфері державних фінансів має бути спрямована на формування соціальне орієнтованої системи, стабілізацію економічного середовища, що створить необхідні й сприятливі умови для досягнення довготривалого економічного зростання, підвищення життєвого рівня населення, розширення можливостей розвитку бізнесу. Бездефіцитність бюджету України може істотно вплинути на поліпшення макроекономічної ситуації і забезпечення фінансової стабільності держави.

Наведемо основні показники економічного розвитку України в табл. 2.

Як свідчать дані цієї таблиці, відбувається нарощення обсягів ВВП (із 102 млрд. грн. у 1998 році до 175 млрд. грн. у 2000;му) та зменшення дефіциту зведеного бюджету (відповідно 2,0 і 1% ВВП). Зростають валові офіційні резерви й прямі іноземні інвестиції (на 2001 рік заплановано 800 млрд дол), зменшується інфляція та зміцнюється національна грошова одиниця Це позитивно впливає на соціальні й економічні процеси в господарстві, створює сприятливі умови для підтримки фінансової стабільності.

Таблиця 2. Показники економічного розвитку України за 1998—2001 роки.

1998 1999 2000 2001.

ВВП, млрд. грн. 102 127 175 48,2*.

Приріст ВВП, % —1,7 —0,4 +6 +7*.

Інфляція, % 12,1 27,8 25,8 2.7*.

Офіційний зовнішній борг, млрд дол 11,5 12,5 12,7 12,5.

Обслуговування боргу, % експорту 15,6 13,8 15.1 15,9.

Зміна курсу гривні до долара, % на кінець року 80 30 20 15.

Прямі Іноземні Інвестиції, млрд дол 747 650 750 800.

Покриття грошової бази резервами, % 31,9 32,6 38,8 49,4.

Доходи консолідованого бюджету, % ВВП 27,4 26,2 25,5 24.

Видатки консолідованого бюджету, % ВВП 29,4 27,3 26,5 25.

Дефіцит зведеного бюджету, % ВВП 2,0 1,1 1 1.

Внутрішнє фінансування, % ВВП 1,2 0,5 1 1.

* Дані за перший квартал 2001 року.

Для економічного зростання України у 2002 році передбачається вжити таких заходів, як збільшення витрат на освіту до 1,3% ВВП, реалізація програм будівництва житла, військова реформа, посилення інформаційної безпеки через впровадження супутникового мовлення, зменшення витрат на державне управління, ліквідація необґрунтованих пільг в оподаткуванні, централізація амортизаційних відрахувань, що дає змогу залишити в розпорядженні підприємств 1,9 млрд. грн., суворе дотримання бюджетної платіжної дисципліни (концентрація бюджетних коштів у казначействі).

Останні два роки в Україні спостерігається економічне пожвавлення. ВВП за січень — вересень 2001 року зріс на 6%. Ці та інші показники виступають гарантією зменшення дефіциту державного бюджету. При зваженому підході дефіцит може стимулювати суспільне виробництво І в кінцевому підсумку допомогти економіці будь-якої країни вийти з кризи. Ігнорування об «єктивних економічних законів призведе до непосильного тягаря у вигляді величезного державного боргу, що лягає на плечі народу. Але для економіки перехідного періоду явище бюджетного дефіциту особливо небажане.

БЮДЖЕТНИЙ ПРОЦЕС ТА БЮДЖЕТНИЙ КАЛЕНДАР Відомо, що в ринкових умовах бюджет є основним інструментом державного регулювання всіх соціально-економічних процесів у країні. Тому головне питання, яке стоїть сьогодні перед нашим суспільством, це засади ведення фінансового господарства держави, її бюджетний устрій та бюджетний процес.

Нині в Україні існує ціла низка бюджетних проблем, без розв «язання яких неможливо говорити про фінансову стабілізацію, тому бюджетна реформа назріла вже давно. Майже десять років зберігається стара бюджетна система і радянська система бюджетного фінансування, коли витратний підхід до формування бюджету не свідчить про його цінність і реальну продуктивність. У бюджетній сфері загострилися суперечності щодо перерозподілу бюджетних ресурсів та повноважень між центральною, регіональною і місцевою владою, які часом переростають у відкриті конфлікти. Неодноразовими стали факти, коли бюджетні конфлікти почали розв «язувати з допомогою судової влади. Практика судового розгляду цих конфліктів засвідчила, що без докорінної зміни бюджетного законодавства та бюджетної реформи такі конфлікти матимуть місце й надалі.

На шляху розвитку сфери державних фінансів поштовх до проведення бюджетної реформи дали Конституція України, ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні «, нова класифікація доходів та видатків бюджету, створення Державного казначейства тощо.

Протягом 1999—2001 років Бюджетний комітет Верховної Ради України проводив Інтенсивну роботу щодо розробки й ухвалення Бюджетного кодексу України, який замінив чинне бюджетне законодавство і, на думку його авторів, повинен забезпечити проведення бюджетної реформи, реформи міжбюджетних взаємовідносин, а також запровадити прозорий бюджетний процес.

Як переконує закордонний досвід, бюджетна реформа І реформа міжбюджетних взаємовідносин є надзвичайно складним і досить тривалим процесом Тому для її проведення необхідна серйозна підготовка як у теоретичному, так І в практичному плані. Вітчизняні вчені-дослідники, зокрема С. Буковинський, О. Василик, І. Мітюков, В. Опарін, К. Павлюк, В. Федосов та ін., приділяють велику увагу проблемам дослідження й удосконалення бюджетного процесу, вибору бюджетних пріоритетів.

Крім того, бюджетна реформа і реформа міжбюджетних взаємовідносин не можуть здійснюватися за якимось особливим «українським «сценарієм без урахування закордонного досвіду, вони мають провадитися за умови зміни всього правового поля, яке визначає систему державного управління в Україні. Сьогодні у світовій науковій і законодавчій літературі немає одностайного, чіткого визначення бюджетного процесу та його етапів. Немає єдиної думки й щодо понятійного апарату і кількості етапів бюджетного процесу.

Бюджетні етапи (стадії) складаються з послідовних, взаємозалежних дій органів влади з питань розробки й використання розпису доходів і витрат держави. Розрізняють великі й дрібні етапи. Великих, як правило, виділяють чотири: планування, затвердження, виконання, висновки. Дехто з авторів (Л. Дробозі-на, М. Родіонова) наводить іншу четвірку, виділяючи розгляд. У закордонній фінансовій літературі (наприклад, у книзі Ш. Бланкарта «Державні фінанси в умовах демократії «) вказуються ще й контроль та аналіз. Але вирізнення їх у самостійні етапи, на нашу думку, не виправдане. Щоправда, розгляд проекту бюджету в законодавчому органі відбирає у депутатів більше часу і сил, ніж сам акт затвердження. Ось чому проходження проекту бюджету через парламент у більшості країн прийнято іменувати етапом затвердження.

Контроль відбувається на всіх вищезазначених нами стадіях. При складанні проекту бюджету перевіряється відповідність поданих розрахунків. На етапі затвердження бюджетні комісії парламенту висилають своїх представників у галузеві відомства для перевірки обґрунтованості заявок. Під час виконання затвердженого бюджету проводять як попередній, так і поточний контроль. На останньому етапі особливо важливе значення має парламентський контроль.

Немає також окремого етапу бюджетного аналізу. Аналіз здійснюється постійно і при потребі використовується в управлінні бюджетним процесом.

У Бюджетному кодексі України (гл. 4 «Бюджетний процес та його учасники ») законодавче закріплено 4 великі стадії бюджетного процесу:

1) складання проектів бюджетів;

2) розгляд та прийняття Закону про Державний бюджет України і рішень про місцеві бюджети;

3) виконання бюджету, в тому числі у разі необхідності внесення змін і доповнень до Закону про Державний бюджет України і рішень про місцеві бюджети;

4) підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету і прийняття рішення щодо нього.

На всіх стадіях бюджетного процесу здійснюються фінансовий контроль і аудит та оцінка ефективності використання бюджетних коштів.

Зазначені чотири стадії бюджетного процесу за своїм змістом і діями взаємно обумовлені й пов «язані, відтак можна говорити про безперервну бюджетну процедуру. На етапі виконання затвердженого бюджету уряд І.

його бюджетне відомство безперервно управляють доходами і витратами й усе нове та цінне, що підказує практика, використовують, а старе й неефективне відкидають.

Слід зазначити, що порядок бюджетного процесу, послідовність його етапів не просто встановлюються законодавчими актами, а більшою мірою визначаються логічною й історичною природою самого процесу. Ніякий вчений, практик не може встановити іншого порядку, іншої послідовності. Завдання полягає у пізнанні природи бюджетного процесу, в правильному осмисленні порядку і послідовності дій щодо цього процесу.

Великі стадії бюджетного процесу складаються із безлічі послідовних дрібних етапів. Наприклад, усього за сталими витратами їх налічується понад п «ятдесят, за капіталовкладеннями — близько ста. Вони охоплюють дії органів влади від виникнення потреби у витратах, їх передбачення і програмної оцінки до затвердження у парламенті звіту уряду про виконання бюджету.

Сукупність послідовних бюджетних етапів становить бюджетний кругообіг. Подібно до обігу капіталу у виробництві бюджетний кругообіг відновлюється і повторюється, але, на відміну від першого, відновлюється щорічно і триває у середньому три роки.

Найважливішою умовою успішного проходження бюджетного процесу, на наш погляд, є дотримання бюджетного календаря. Воно потребує від учасників процесу чіткого визначення суті цього поняття, його історичного характеру, технологічної послідовності, оптимальних і критичних термінів розроблення й затвердження бюджету, пізнання особливостей календаря різних витрат і бюджетів.

Сьогодні поняття бюджетного календаря чітко не визначене і не вивчається. Тому, як нам здається, можна дати таке визначення поняття «бюджетний календар »: бюджетний календар — це сукупність послідовних періодів проходження бюджетного кругообігу у чітко визначені строки, що обумовлено щорічністю і своєчасністю бюджету.

Центр ваги у даному визначенні припадає саме на послідовні періоди з чітким зазначенням їхніх строків, що складаються з об «єктивного перебігу часу. «Коли? «— ось головне питання бюджетного календаря, багаторазово повторюване на всіх великих і малих його етапах. «Що? Як? Із якою метою? «— ці й інші подібні питання для бюджетного календаря мають лише другорядне значення. «За який час? На який термін? «— такі його основні вимоги.

Для організації оптимальної бюджетної процедури одним із головних критеріїв є своєчасне виконання бюджетного календаря. А як переконує досвід (табл. 1), цей критерій в Україні досі неприйнятний.

В усіх розвинутих країнах бюджет виконується протягом року (пільгового терміну із метою дослідження можна не враховувати), але робота з його розроблення і висновку охоплює ще приблизно два роки. У поточному році один бюджет складається, другий виконується, третій звітується. Отже, бюджетний календар триває близько трьох років. Із країн ринкової орієнтації тільки США мають триваліший календар.

Таблиця 1. Дати прийняття бюджетів за 1999—2002 роки.

№ № Роки Дати прийняття бюджетів.

Державний бюджет України міський бюджет Житомира.

1 1999 31 грудня 1998 року 16 лютого 1999 року.

2 2000 17 лютого 2000 року 04 травня 2000 року.

3 2001 07 грудня 2000 року 28 березня 2001 року.

4 2002 20 грудня 2001 року 05 лютого 2002 року У таблиці 2 подано бюджетний календар України відповідно до його стадій.

Таблиця 2. Стадії бюджетного процесу та бюджетного календаря за чинним законодавством Стадії бюджетного процесу Конституція України.

Бюджетний кодекс України.

Статті, Конституції України Бюджетний календар Статті бюджетного кодексу Бюджетний календар

1. Складений проектів бюджетів ст. 96 до 15 вересня гл; 4 ст. 27 п. 4 не пізніше як 01 жовтня.

2. Розгляді; прийняття Закону про Державний бюджет України і рішень про місцеві бюджети ст. 96 до 31 грудня гл. 6 ст. 33 п. 1 І чит. не пізніше як 20 жовтня ,.

(25,10).

II чит. не пізніше як.

03 листопада (08.11).

3. Виконання бюджету, в тому числі у разі необхідності внесення змін та доповнень до Закону про Державний бюджет України і рішень про місцеві бюджети ст. 96 з 01 січня до 31. грудня гл. 8 з 01 січня до 31 грудня.

4. Підготовка й розгляд звіту про виконання бюджету і прийняття рішення щодо нього ст. 97.

гл. 10 ст. 58 подається не пізніше як 01 червня За своєю суттю бюджетний календар має історичну усталеність. Об «єкти, суб «єкти і навіть функції бюджету змінюються, а терміни проходження сановних стадій бюджетного кругообігу залишаються майже без змін.

Отже, на нашу думку, чітке визначення бюджетного календаря, його розуміння, складання і дотримання в бюджетному процесі дадуть змогу створити сталий бюджет в Україні, керувати єдиним соціальним простором, істотно позитивно впливати на економічний розвиток та перерозподіл бюджетних ресурсів адміністративно-територіальних утворень.