Організація зовнішнього валютного ринку

Організація зовнішнього валютного ринку.

.

.

ПЛАН.

ОРГАНІЗАЦІЯ ЗОВНІШНЬОГО ВАЛЮТНОГО РИНКУ. 2.

Контрольні заподіяння 8.

Завдання 1 8.

Завдання 2 10.

Завдання 3 12.

Список використаної літератури 14.

ОРГАНІЗАЦІЯ ЗОВНІШНЬОГО ВАЛЮТНОГО РИНКУ.

Як зазначають А. В. Калина, В.В.Осокіна, «валютний ринок — це складова частина копійчаного ринку, де зустрічаються попит й пропозиція на валюту» [Калина, Осокіна.ЭТПХ, 22]. Зовнішній валютний ринок (ЗВР) — це найбільший у світі фінансовий ринок, на якому здійснюються міжнародна торгівля та обмін іноземних валют. ЗВР не є централізованим, він діє за допомогою багатьох установ. Ділери та брокери, що беруть доля в ринковому процесі, встановлюють зв «язок один із однимзавдяки телексам, телефонів та телефаксам. «Угоди із обміну іноземної валюти на головних світових валютних ринках у Нью-Йорку, Токіо, Лондоні й Франкфурті становлять 200 млрд. дол. на день» [Фишер, 712]. Існують й менші центри ЗВР.

Основними учасниками торговельних угод на ЗВР є великі комерційні банки, котрі в багатьох випадках виконують функції ділерів у ринковому процесі. У цій якості смердоті підтримують позицію двох чи понад валют, тобто мають внески, виражені в цих валютах. Наприклад, «Чейз Манхеттен Банк» має відділенння в Лондоні та Нью-Йорку. Відділення в Нью-Йорку володіє депозитами в фунтах стерлінгів у лондонському відділенні, а відділення в Лондоні - депозитами в доларах у Нью-Йорку. Кожне із цих відділень може надати вкладникові іноземну валютув обмін на місцевий внесок. На здійсненні цієї операції банк отримує прибуток як ділер, продаючи іноземну валюту за «ціною продавця», котра є дещо вищою за «ціну покупця», за якою банк придбаває валюту. Конкуренція між банками утримує розрив між «ціною покупця» та «ціною продавця» на рівні 1% для великих міжнародних ділових операцій.

Іноді комерційні банки виступають як брокери. У цих випадках смердоті не підтримують позицію по певних валютах, а лише зводять продавців й покупців. Наприклад, якась англійська фірма може попросити лондонський банк виступити в ролі брокера при необхіднлому їй обміні доларів на фунти.

Крім комерційних банків на ЗВР існує невелика кількість небанківських ділерів й брокерів. Комерційні банки використовують незалежних брокерів як посередників при укладенні значних гуртових угод між ними.

Основним засобом проведення міжнародних обмінних операцій на ЗВР є телеграфні перекази. Припустимо, що деяка американська компанія продала мережі роздрібних крамниць у Великій Британії партію медикаментів на суму 1000 доларів. Банк, на який замикаються операції цієї компаніїї, — це комерційний банк у Нью-Йорку. Цей банк надішле телеграфне повідомлення лондонському банкові мережі роздрібної торгівлі, повідомляючи про необхідність покласти на банківський рахунок нью-йоркського банку в його лондонському відділенні. Після цого нью-йоркський банк надає постачальникові позику еквівалентну суму в доларах. Переказ грошових коштів за допомогою телеграфу здійснюється на перший чи другий день после купівлі чи продажу.

Другим засобом обміну на ЗВР є переказні векселі. У разі продаж партії медикаментів операція може бути організована таким чином. Передовсім британська торговельна компанія отримає у своєму банку кредитного аркуша і перешле його американській фірмі - постачальнику. Одержання цого документа вол «яже експортера виписати переказний вексель на британський банк. Цей переказний вексель є Розпорядженням, подібним до банківського чеку, яку передбачає, що банк вол «язаний сплатити експортерові певну кількість грошей. Експортер може потім продати цей вексель комерційному банкові, отримавши натомість еквівалентну кількість доларів. Колі за цим векселем якщо сплачено, комерційний банк одержить платіж у фунтах стерлінгів.

Платіжний вексель може бути оплачено негайно чи в певний момент у майбутньому — наприклад, за 30, 60 чи 90 днів. Якщо експортер виписує вексель, що підлягає оплаті за 90 днів, а наявні кошти потрібні йому негайно, він зможе знову звернутися по допомогу до комерційного банку. У цьому разі комерційний банк придбає вексель із урахуванням дисконтної ставки, що відбиває переважну ставку відсотку.

Якщо комерційний банк, викупивши вексель, не хоче тримати його 90 днів, він може вдатися до наступного кроку. Цей банк може зв «язатися із британським банком, на який виписано вексель, й викликати підтвердження, що даний вексель якщо оплачено своєчасно. По одержанні підтвердження вексель позначається як «акцептований вексель» й стає банківським акцептом, який може бути реалізовано на відкритому ринку цінних паперів, як це відбувається із іншими короткотерміновими цінними паперами — казначейськими векселями уряду, комерційними цінними паперами й т.і.

Крім телеграфних переказів й переказних векселів невелика частка фінансових операцій на міжнародних ринках забезпечується власно валютою й дорожними чеками. Уявимо, що американський турист збирається в подорож до Франції. Він може звернутися до ділера, який спеціалізується на торгівлі іноземною валютою, чи до свого банку й обміняти валюту США перевищив на французьку. Банк чи ділер від цієї операції отримує прибуток за рахунок різниці в «ціні продавця» і «ціні покупця», що за своїм характером схоже із вилученням прибутку при здійсненні значних угод, що вимагають обміну банківськими внесками. Проте при здійсненні невеликих валютних операцій така різниця в ціні становить у середньому 4−5%, як це прийнято при здійсненні великих фінансових операцій на ЗВР.

Туристи і мандрівники вважають, що дорожні чеки безпечніше за валюту. Вирушаючи до Франції, американець може придбати дорожні чеки, деноміновані чи в доларах, чи те в франках, в американському комерційному банку чи в компанії «Америкен експресс». Власник французького готеля, що бере дорожні чеки компанії «Америкен експресс» у вигляді плати за послуги, депонує їхнього у місцевому банку, отримуючи кредит у франках незалежно від цього у якій валюті обчислена вартість чеку. Французький банк згодом одержить долари чи відповідну кількість франків в «Америкен експресс».

Ділери й брокери на ЗВР володіють поточною інформацією про зміни обмінних валютних курсів. Інші господарські агенти, чия потреба в цих знаннях менш оперативна, можуть отримати відповідну інформацію з газет та телебачення.

Курси більшості валют подаються як кількість гривень, необходимых для придбання 1 одиниці іноземної валюти.

Для більшості валют повідомляється лише один курс — обмінний курс по касових операціях. Він застосовується для торговельних угод, котрі якщо укладено впродовж не понад, як 48 часів. Крім того, багатьох іноземних валют подаються також обмінні курси по термінових операціях. Термінова угода — це контракт між банком й його клієнтом, за яким гривні обмінюватимуться на потрібну валюту в якийсь певний день курсом, визначеним сьогодні. Різниця в обчисленні обмінних курсів по касових операціях й обмінних курсів по термінових операціях в будь-який обраний момент години відбиває існуючу різницю між ринковими нормами відсотку в порівнюваних країнах.

Як відомо, процеси міжнародної торгівлі пов`язані насамперед із імпортом та експортом товарів, а також обміном послугами. Алі, крім того між країнами відбувається рух капітальних коштів. Угоди, пов`язані із купівлею-продажем фінансових активів, а також із міжнародною практикою наданя та одержання кредитів й позик, називаються операціями по рахунках руху капітальних коштів.

Придбання фінансових активів України іноземними покупцями, а також позики в російських банках й небанківських джерелах українськими фірмами та окремими громадянами являють собою приплив грошових коштів в Україну.Подібні операції відомі як приплив капіталу. Придбання іноземних активів підприємствами й громадянами України, а також позички, що можуть бути наданіі банками України та іншими небанківськими джерелами іноземним фірмам й громадянам, являють собою відплив грошових коштів із економіки України, тобто використання їхнього за межами України. Такі операції називаються відпливом капіталу.

Щоденні операції на ЗВР, котрі мають ставлення до рахунків руху капітальних коштів, набагато перевищують за своїми масштабами операції по поточних рахунках зовнішньоторговельних операцій.

Важливим засобом економічної політики держави є валютна інтервенція на ЗВР. При цьому зміну курсу національної валюти дозволяє державі так чи інакше маніпулювати сукупним попитом. Якщо якийсь уряд свідомо й цілеспрямовано зменшує курс валюти своєї країни, дозволяючи їй знецінюватися відносно інших іноземних валют, це означає, що уряд проводити девальвацію своєї валюти. Девальвація покликана стимулювати сукупний попит, так саме, як це відбувається при знецінення валюти, викликаному ринковою стихією й ринковими силами. Якщо ж якийсь уряд вирішує підвищити валютний курс, дозволяючи збільшити вартість своєї валюти відносно інших, це свідчить, що уряд проводити ревальвацію своєї валюти. Ревальвація якщо обмежувати сукупний попит як і саме, як його стримує підвищення вартості валюти под впливом ринкових сил. Такі економічні параметри, як реальні норми відсотку й темпи економічного зростання, здатні негайно змінити поточний обмінний валютний курс.

Уряд може маніпулювати обмінним валютним курсом, купуючи чи продаючи національні грошові одиниці на ЗВР. Інтервенція на ЗВР здійснюється Національним банком.

Розглянемо механізм девальвації гривні. Припустимо, що Національний банк України здійснює девальвацію гривні щодо долару США. Щоби здійснити продажів гривень, НБУ встановить зв`язок із ділером, який спеціалізується на торгівлі іноземною валютою, пропонуючи угоду із придбання доларів. На ці долари НБУ придбаває деноміновані в долари активи, що приносять прибуток у вигляді відсотків. Ці активи НБУ додає до тихий декількох мільярдів доларів активів, деномінованих в іноземних валютах, котрі НБУ має на своєму платіжному балансі.

НБУ розплачується за придбані іноземні девізи, виражені в доларах, за допомогою телеграфного переказу до банку ділера. Таким чином, НБУ обмінює грошові зобов`язання, виражені у гривні, на активи, деноміновані в доларах. У платіжному балансі України по зовнішньоторгових операціях такий захід якщо подано як зростання резервних активів уряду України.

Тепер розглянемо ревальвацію гривні. У разі реальвації НБУ активно скуповує долари на ЗВР. Процес ревальвації асиметричний процесові девальвації із тою лише відмінністю, що при девальвації гривні НБУ може забезпечити його необмежену пропозицію, позаяк саме НБУ здійснює емісію гривень, а разі ревальвації гривні відповідний продажів іноземної валюти має спиратися на якесь її джерело. Де ж його шукати ?

Передовсім, можна знизити рівень активів, розміщених в іноземних девізах. Якщо НБУ компенсує іррегулярний продажів відповідним закуповуванням її в інших випадках, цілком можливо створити із цією метою достатній резервний запас іноземної валюти.

Якщо резерви іноземної валюти вичерпуються, НБУ може звернутися до інших джерел. Одне із них — так звань «своп» — угода із якимось іноземним центральним емісійним банком. За своєю суттю «своп"-угода — це взаємний міждержавний короткотерміновий кредит, що передбачає закупівлю іноземної валюти на ринку касових операцій із наступним (деякому визначеному майбутньому) її зворотнім викупом на ринку термінових угод.

Інший спосіб відшукання потрібних коштів полягає у продаж цінних паперів, розміщених в іноземні валюти. Альтернативою цьому може служити продажів спеціальних прав запозичення (СПЗ) — особливого виду синтетичної міжнародної валюти, якої випускає Міжнародний Валютний фонд із 1970 року. СПЗ застосовується лише в операціях між національними банками держав, що входять до МВФ.

Існує спосіб відділити одне від одного заходь в межах внутрішньої грошово-кредитної політики й механізми валютної інтервенції на ЗВР. Цей метод, що має назву «стерилізація», полягає в поєднання шкірного продаж активів, деномінованих в іноземній валюті, на ЗВР із рівною за величиною закупкою на відкритому ринку цінних паперів всередині країни й, відповідно, поєднання кожної закупівлі на ЗВР із рівним за величиною продажем на ринку внутрішньому. Хоча стерилізація дозволяє ізолювати і виключити вплив операцій на ЗВР від грошово-кредитних заходів внутрішнього характеру, її вплив на стан обмінних валютних курсів разом із валютною інтервенцією не дуже велике — принаймні, менше, ніж то забезпечує валюна інтервенція у нас собі.

Економісти розбігаються в поглядах щодо впливу стерилізованої інтервенції на економічну систему в довгострокових часових інтервалах — чи якщо збезпечено хоча б невеликий вплив подібних заходів, чи від їхні здійснення не слід очікувати жадних наслідків? У одному смердоті солідарні: стерилізація як економічний інструмент, що забезпечує виключення взаємовпливу операцій на ЗВР й кількості грошей, що перебувають в обігу на внутрішньому ринку, — це тонка й досить не проста справа.

Існують й інші засоби впливу на обмінний валютний курс. Уряд може запроваджувати спеціальні митні тарифи, різноманітні квоти на імпортні товари та інші протекціоністські заходь, спрямовані на обмеженгня імпорту, що зменшує пропозицію гривень по поточних рахунках зовнішньоторгових операцій й сприяє зростанню вартості гривні. Також уряд може субсидувати експорт зі своєї країни, розраховуючи в такий спосіб збільшити попит на національну грошову одиницю по поточних рахунках зовнішньоторгових операцій.

Ще єдиним чином впливу на обмінний валютний курс може бути запровадження валютних обмежень, тобто урядових заходів, що обмежують чи жорстко регламентують права громадян обмінювати валюту своєї країни на іноземну. Метою системи валютних обмежень є скорочення зовнішнього обороту капіталу, що здатно позитивно вплинути на чистий попит руху капітальних коштів.

Валютні обмеження, котрі взагалі забороняють доступ громадян якоїсь країни на ЗВР без спеціального дозволу уряду, означають перехід в іншу якість — в цьому разі прийнято вважати, що валюта такої країни неконвертована. Такими заходами правлячі кола узурпують монополію участі в операціях на ЗВР. Почасти смердоті продають іноземну валюту за по одній заниженим курсом для фінансування бажаних для цих урядових органів проектів, тоді як для інших цілей такі операції проводяться, виходячи з по одній завищених обмінних курсів валют.

Всі ці засоби й методи — протекціоністські заходь, експортні субсидії, валютні обмеження й неконвертованість валюти накладають величезні додаткові витрати. Вони руйнують економіку, привносячи дисбаланс у відносні ціни на різноманітні товари й послуги, а також позбавляючи ці економічні системи переваг вільної міжнародної торгівлі.

Контрольні завдання.

Завдання 1.

Вибрати вигідніший варіант депозитного внеску підприємства «Альфа» в комерційний банк «Бета» (табл. 1), якщо банку пропонує два способи нарахування процентів: перший — нарахування процентів поквартально, другий — щомісячно. Ставки відсотку диференційовані в залежності від способу. Нарощування процентів якщо враховувати інфляцію шляхом індексації ставки відсотку. Підприємство хоче покласти на депозит деяку суму грошей терміном однією квартал (квітень-червень поточного року). Визначити також ефективну ставку операцій по кожному способу та купівельну спроможність накопичених грошових коштів.

Таблиця 1.

№ п.п.	Показники.	Одиниці виміру.	Дані.
1.	Сума строкового депозиту.	Тис. грн.
2.	Номінальна річна ставка відсотку на депозит при нарахуванні % щоквартально.	%.
3.	Номінальна річна ставка відсотку на депозит при нарахуванні % щомісячно.	%.
4.	Процент інфляції, що фактично склався в обліковому періоді, щомісячний.	%.

Розв «язок:

åвкл = 180 тис. грн.

квартальний відсоток — 16% річних місячний відсоток — 15% річних.

інфляція — 3% місячних Помісячно: індекс інфляції - 1,03 в місяць, Процент = 15:12 = 1,25%.

Індекс інфляції = .

åвкл на кін. терм.= 180 000.

Купів. спроможність = .

Поквартально: Відсоток = 16: 4 = 4 (%) в квартал.

Індекс інфляції = 1,09 в квартал.

åвкл на кін. кварт.= 180 000.

Купів. спроможність = .

Висновок: підприємству вигідніше поставити кошти на депозит із поквартальним нарахуванням відсотків, адже сума прибутку більша на 806 грн.

Завдання 2.

Комерційний банк надав виробничому підприємству кредит у відповідній сумі строком до шести місяців на протязі двох періодів:до Першого июля та Першого серпня поточного року (табл. 2).

Згідно кредитного договору погашення кредиту проводилося шляхом застосування термінових вол «язань, оформлених так: 25-го числа шкірного місяця, починаючи із вересня поточного року повертати основну суму боргу рівними сумами; проценти за користування кредитом сплачувати щомісячно.

Розрахувати потік платежів, котрі надійдуть банку від позичальника протягом терміну дії кредитного договору.

Таблиця 2.

№ п.п.	Показники.	Одиниці виміру.	Дані.
1.	Загальна сума кредиту, до того числі.	Тис. грн.
2.	На 1 липня.	Тис. грн.
3.	На 1 серпня.	Тис. грн.
4.	Ставка відсотку за кредит (% річних).	%.

Розв «язок.

01.07. — 450 тис. грн.

01.08. — 350 тис. грн. .

40% - річних.

Процент =.

	Липень.	Серпень.	Вересень.	Жовтень.	Листопад.	Грудень.
Основна сума позики.			200 000 грн. 25.09.	200 000 грн. 25.10.	200 000 грн. 25.11.	200 000 грн. 25.12.
Процент за позику.	15 287 грн. 67 коп. 31.07.	27 178 грн. 08 коп. 31.08.	24 986 грн. 30 коп. 30.09.	18 849 грн. 32 коп. 31.10.	11 835 грн. 32 коп. 30.11.	5260 грн. 27 коп. 25.12.

Завдання 3.

Виробниче підприємство звернулось у комерційний банк за одержанням довгострокового кредиту для фінансування капітального будівництва.

Було розроблено проект кредитного договору, де передбачене наступні фінансові умови:

кредитування здійснюватиметься по кредитній лінії рівними сумами, що будуть перераховуватись на спеціальний позичковий рахунок позичальника на дату — перше апреля протягом трьох років;

повернення кредиту якщо здійснюватись в розстрочку певними сумами теж на дату — перше апреля на четвертий, п «ятий та шостий рік; початком відліку години для фінансових розрахунків є дата надходження чергової суми кредиту.

Використовуючи показник чистої приведеної вартості потоку платежів й чистий приведень дохід, визначити вигідність операції для кредитора. Ставку дисконтування скорегувати на відсоток інфляції.

Задані умови й показники:

Сума кредиту,.

всього — 1410 тис. грн.

в т. ч.

на 1.04 Першого року — 470 тис. грн.

на 1.04 іншого року — 470 тис. грн.

на 1.04 третього року — 470 тис. грн.

2. Сума, якої винен повернути позичальник.

Всього: — 2264 тис. грн.

в т. ч.

на 1.04 четвертого року — 724 тис. грн.

на 1.04 п «ятого року — 760 тис. грн.

на 1.04 шостого року — 780 тис. грн.

Процентна ставка на ринку для визначення.

коефіцієнту дисконтування — 12%.

Прогнозний річний відсоток інфляції.

для корегування процентної ставки.

на ринку (ставки дисконтування) — 4%.

Розв «язок.

.

дисконт = 12%.

інфл. = 4% - річних.

інд.I = 1,04.

.

Фінансування капітального будівництва якщо более вигідним для кредитора, адже він отримає грошовий потік понад на 257 474 грн., ніж розміщення ресурсів под дисконт 12%, навіть із врахуванням тампів інфляції.

.

Для того щоб отримати таку суму копійчаного потоку банку необхідно у І рік видати кредит понад на 37 749 грн., в II рік — на 64 045 грн. й в III рік — на 78 099 грн.

Список використаної літератури.

Про Банк та банківську діяльність // Законодавчі й нормативні акти із банківської діяльності. — 1996,1997 й нові випуски.

Деньги, кредит, банки: Довідкове посібник / Паля. автров під рук. Г.І. Кравцовой. — Мінськ: Миркавання, 1994.