Проблема обмеженості ресурсів в економіці. 
Межа виробничих можливостей

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ Курсова робота З дисципліни «Політекономія»

На тему «Проблема обмеженості ресурсів в економіці. Межа виробничих можливостей«

Житомир 2011

Зміст

Вступ

І. Ресурси та виробничий потенціал суспільства

1.1 Поняття та визначення ресурсів

1.2 Причини обмеженості виробничих ресурсів

1.2.1 Рідкісність ресурсів. Закон рідкості та його сутність

1.2.2 Закон зростання економічних потреб

1.3 Зростання економіки і межа виробничих можливостей

1.4 Межа виробничих можливостей і проблеми економічного вибору

ІІ. Аналіз ресурсного потенціалу України

2.1 Ресурсний потенціал України

2.2 Обмеженість економічних ресурсів (на прикладі нафти та природного газу) Висновок Список використаної літератури Додатки

Вступ

Актуальність дослідження. У наш час тема виробничого потенціалу є дуже актуальною, адже життя країни і людства в цілому неможливе без виробництва, усі матеріальні блага, людина повинна виробляти сама.

Виробничий потенціал суспільства являє собою сукупність виробничих ресурсів, тобто факторів виробництва, з урахуванням їх обсягу, структури, технічного рівня та якості. Він характеризує максимально можливий обсяг виробництва продукції за умови повного використання робочої сили, підприємницького ресурсу, капіталу і землі. Нині особливе місце у виробничому потенціалі суспільства посідають економічні ресурси — розвідані та освоєні природні багатства (сільськогосподарські угіддя, корисні копалини, вода тощо).

У самій серцевині виробничого потенціалу лежить факт обмеженості ресурсів. Економісти досліджують способи, за допомогою яких продукти виробляються і споживаються, бо люди хочуть споживати значно більше, ніж економіка може виробити. Однак блага обмежені, тоді як потреби здаються безмежними. Фундаментальним принципом політичної економії є безперечна істина, яку називають законом обмеженості ресурсів. Цей закон стверджує, що блага є обмеженими, бо немає достатньо ресурсів, аби виробляти всі блага, що їх люди потребують для споживання.

Зазначена тема розглядувалася у працях та дослідженнях Ю.В. Ніколенко, Л. Ю. Мельник., Г.І. Башнянин, В. А. Пердборський, С. В. Мочерний, Кембелл Р. Макконел, Поль Самуельсон та ін. Усе це підкреслює зростаючу актуальність, теоретичну та суспільну значущість, необхідність наукового обґрунтування нових підходів та механізмів, спрямованих на використання власних економічних ресурсів.

Отже, в представленій курсовій роботі ми пропонуємо дослідити: як суспільство вибирає економічні ресурси для виробництва матеріальних благ і послуг;

Об'єкт дослідження: особливості розміщення економічних ресурсів України.

Предметом дослідження є економічні ресурси України (на прикладі запасів нафти та природного газу).

Мета курсової роботи передбачає відображення на основі вивчення наукових праць вітчизняних і зарубіжних вчених та економістів-практиків особливостей вибору економічних ресурсів при виробництві товарів, робіт, послуг.

Реалізація цієї мети передбачає вирішення наступних завдань:

— надати загальну характеристику та класифікувати економічні ресурси;

— визначити основні причини обмеженості економічних ресурсів;

— розглянути криву та межу виробничих можливостей;

— визначити альтернативне використання економічних ресурсів.

Інформативною основою дослідження є праці українських і закордонних фахівців в області економіки підприємства, матеріали наукових конференцій, періодичної преси, законодавчі акти України.

Структура роботи. Курсова робота складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел, 11-х додатків. Загалом робота викладена на 46 сторінках друкованого тексту, має 5 схем, 1 таблицю, 3 графіки, 5 діаграм, список використаної літератури складає 3 сторінки.

І. Ресурси та виробничий потенціал суспільства

1.1 Поняття та визначення ресурсів

З точки зору сучасної економічної науки, економічні ресурси — це всі природні, людські та вироблені людиною, що використовуються для виробництва товарів та послуг.

Все це включає велике коло об'єктів:

— фабричні і сільськогосподарські будівлі;

— інше обладнання;

— інструменти;

— машини, які використовують у виробництві промислових товарів та продуктів сільського господарства;

— різні засоби транспорту та зв’язку;

— праця;

— землі та корисні копалини.

Пропонуємо розглянути класифікацію матеріальних ресурсів (Див. додаток 1):

Земля

Земля — усі природні ресурси, які використовуються у виробничому процесі:

Ш ресурси біологічні — біологічні компоненти біосфери, що можуть бути використані для отримання людьми матеріальних та інших благ; [3, Загальнодержавна програма, розділ 1]

Ш ресурси бурштину — обсяги бурштину на місці залягання, наближено оцінені на основі аналізу сприятливих геологічних передумов і позитивних результатів геологічних, геофізичних та інших досліджень як можливі для видобутку й переробки при сучасному техніко-економічному рівні розробки родовищ бурштину; [9, розділ 3]

Ш ресурси каолінів — обсяги каолінів прогнозних та перспективних площ, оцінені як можливі для видобутку і переробки за сучасного техніко-економічного рівня розробки родовищ каолінів; [10, розділ 3]

Ш ресурси кварцу — обсяги кварцової сировини, кількісно оцінені як можливі для видобутку при сучасному техніко-економічному рівні розробки родовищ кварцу; [11, п.3]

Ш ресурси мінеральних вод — оцінені за даними геологічного вивчення надр обсяги мінеральних вод, що характеризують потенційні можливості їх видобування з надр на відповідній території з визначеною забезпеченістю витрат (рівнів) підземних вод; [8, п. 1.9]

Ш ресурси руд чорних металів — кількість чорних металів у невідкритих родовищах (покладах) визначеного геолого-промислового типу, оцінена як можлива для видобування й перероблення при сучасному техніко-економічному рівні розроблення родовищ та перероблення сировини чорних металів за даними вивчення геологічної будови ділянок надр або окремих вимірів чи досліджень проявів чорних металів; [5, Розділ 3]

Ш ресурси теплоенергетичних підземних вод — оцінені за даними геологічного вивчення надр обсяги теплоенергетичних підземних вод, що характеризують потенційні можливості їх видобування з надр на відповідній території; [8, п.2]

Ш ресурси урану — кількість урану в невідкритих родовищах (покладах) певного геолого-промислового типу, оцінена як можлива для видобутку й перероблення при сучасному техніко-економічному рівні розроблення родовищ та перероблення уранової сировини за даними вивчення геологічної будови ділянок надр або окремих вимірів чи досліджень уранових проявів. [6, Розділ 3 п 3.6]

Ш інші природні ресурси

Капітал

Капітальні (інвестиційні) ресурси - всі виготовленні засоби виробництва (інструменти, машини, устаткування, фабрично-заводські, складські, транспортні засоби і збутова мережа, що використовується у виробництві товарів та послуг і просування їх до споживача. Виробничий капітал називають інвестиційним ресурсом тому, що його виникнення пов’язане з інвестиціями — перетворення грошового капіталу у реально діючі матеріальні засоби виробництва.

Процес виробництва і накопичення засобів виробництва називається — інвестуванням.

В понятті «капітал» важливо відзначити ще два моменти:

1 інвестиційні товари (засоби виробництва) відрізняються від споживчих товарів тим, що побічно забезпечують виробництво споживчих товарів (задовольняють потреби безпосередньо);

2 у наведеному вище визначенні термін капітал «не має на увазі гроші (хоча менеджери й економісти часто говорять про «грошовий капітал», маючи на увазі гроші, які можуть бути використані для закупівлі машин, устаткування та інших засобів виробництва. Однак гроші, як такі, нічого не роблять, а отже, їх не можна вважати економічним ресурсом. Реальний капітал — інструменти, машини та інше виробниче обладнання — це економічний ресурс; гроші, або фінансовий капітал, таким ресурсом не є. [24, с. 37−38]

Праця

Праця — це широкий термін, який використовується для позначення всіх фізичних і розумових здібностей людей застосовних у виробництві товарів і послуг (за винятком особливого виду людських талантів та підприємницьких здібностей). Таким чином, роботи, що виконуються лісорубом, продавцем, машиністом, учителем, професійним футболістом, фізик-ядерник, — всі вони охоплюються загальним поняттям «трудові ресурси» .

Отже, трудові ресурси — це частина населення країни, яка володіє необхідним фізичним розвитком, має певні знання, практичний досвід для роботи й знаходяться в певних вікових межах (встановлюється відповідно до законодавства кожної країни).

Ці трудові ресурси повинні постійно відновлювати свою працездатність шляхом споживання необхідних засобів існування ((матеріальних, духовних соціальних).

В умовах ринкової економіки отримати ці засоби існування можна, лише купивши їх, для чого потрібно мати певні кошти. Основним джерелом отримання цих коштів для переважної частини працездатного населення є продаж робочої сили, в результаті чого робітники (носії робочої сили) включаються у виробничий процес і отримують статус «зайнятих» .

Отже, відтворення робочої сили перш за все передбачає забезпечення працездатного населення, а точніше, трудових ресурсів країни, роботою, їх зайнятість.

Зайнятість — це діяльність громадян, пов’язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі. 1 стаття 1]

Зайнятість населення реалізується через конкретні форми включення працівників в економічну систему (Див. додаток 2).

Оптимальним варіантом функціонування національного виробництва й важливим фактором захисту населення в трудовій сфері є повна зайнятість.

Підприємницький потенціал

Підприємницький потенціал — це особливий людський ресурс, необхідний в умовах ринкової економіки для поєднання усіх інших ресурсів (землі, капіталу, праці і інформації) у єдиному процесі виробництва товарів і послуг.

В умовах ринкової економіки підприємці виконують особливу функцію:

— бере на себе ініціативу з'єднання ресурсів землі, капіталу і праці в єдиний процес виробництва товару або послуги. Виконуючи роль «свічки» запалювання і каталізатора, підприємець одночасно є рушійною силою виробництва і посередником, що зводить разом інші ресурси для здійснення процесу, що обіцяє бути прибутковою справою;

— бере на себе важке завдання прийняття основних рішень у процесі ведення бізнесу, які й визначають курс діяльності підприємства;

— прагне вводити в побут на комерційній основі нові продукти, нові виробничі технології або навіть нові форми організації бізнесу;

— прагне отримати прибуток. Проте, винагородою за витрачений час, зусилля і здібності можуть виявитися і збитки, зрештою, — банкрутство.

За формами власності та організацією можна виділити такі основні види підприємництва:

— індивідуальне — засноване на приватній власності фізичної особи та її праці (фермери, ремісники, що не застосовують постійно найману працю);

— сімейне — ґрунтується на приватній власності громадян-члени однієї сім'ї з можливістю використання найманої робочої сили;

— приватне, або партнерське, — зі створенням юридичної особи і обмеженою відповідальністю (малі підприємства, товариства, кооперативи, як правило, користуються найманою працею);

— акціонерне — засноване на власності акціонерів (власники цінних паперів — індивідууми, юридичні особи);

— орендне — береться за відповідну плату на певний час у користування, що дає йому право бути власником результатів праці, доходів та розпоряджатися майном;

— колективне (народне) — засноване на власності трудового колективу на майно, продукцію і доходи;

— інноваційне — ґрунтується на інтелектуальній власності;

— спільне — створюється об'єднанням майна різних власників.

Традиційно існують класична та інноваційна моделі підприємництва з альтернативним варіантом їхнього поєднання. Класична модель підприємницької діяльності незмінно орієнтується на найефективніше використання наявних ресурсів підприємства (організації). За такої моделі дії підприємця чітко окреслено:

— аналітична оцінка наявних ресурсів;

— виявлення реальних можливостей досягнення поставленої мети бізнесової діяльності;

— використання саме тієї реальної можливості, яка здатна забезпечити максимально ефективну віддачу від наявних фінансових, матеріальних і нематеріальних ресурсів.

Інноваційна модель підприємництва передбачає активне використання переважно інноваційних організаційно-управлінських, техніко-технологічних і соціально-економічних рішень у сфері різномасштабного бізнесу.

Отже, підприємницький потенціал визначає: Що виробляти? В якій кількості? Яким чином?

Інформація

Інформація — документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі. 2, стаття 1]

Властивості інформації:

— об'єктивність та суб'єктивність;

— повнота;

— достовірність;

— адекватність;

— доступність;

— актуальність;

За способом сприйняття для людини інформація поділяється на види залежно від типу рецепторів, що сприймається:

— візуальна — сприймається органами зору ;

— аудіальна — сприймається органами слуху;

— тактильна — сприймається тактильними рецепторами;

— нюхова — сприймається нюховими рецепторами;

— смакова — сприймається смаковими рецепторами;

— зорова — сприймається лише візуально;

За формою подання інформація поділяється:

— текстова — що передається у вигляді символів, призначених позначати лексеми мови ;

— числова — у вигляді цифр і знаків, що позначають математичні дії;

— графічна — у вигляді зображень, подій, предметів, графіків;

— звукова — усна або у вигляді запису передача лексем мови аудіальним шляхом;

За призначенням

— масова — містить тривіальні відомості і оперує набором понять, зрозумілим більшої частини соціуму;

— спеціальна — містить специфічний набір понять, при використанні відбувається передача відомостей, які можуть бути не зрозумілі основній масі соціуму, але необхідні і зрозумілі в рамках вузької соціальної групи, де використовується дана інформація;

— особиста — набір відомостей про яку-небудь особистість, що визначає соціальний стан і типи соціальних взаємодій всередині популяції.

З погляду відтворюваності виробничі ресурси поділяються:

— відтворювальні - ендогенні або внутрішні ресурси (ґрунт, флора і фауна, водні ресурси, людина). Проте, час відтворення деяких ресурсів є таким тривалим, що їх можна віднести до не відтворюваних;

— не відтворювані - екзогенні, тобто тими, що втягуються в економічний процес із зовнішнього середовища (всі корисні копалини).

Для характеристики стану використання ресурсів вживають поняття «повна зайнятість» і «повний обсяг виробництва».

«Повна зайнятість ресурсів» — всі придатні ресурси використовуються у виробництві. Придатність же ресурсів до використання визначається їх фізичним станом і соціальними обставинами. Якщо йдеться про трудові ресурси, тобто про працівників, то придатними до роботи є особи в працездатному віці. Його тривалість, продовження або зменшення залежать і від суспільства: добробуту, системи охорони здоров’я, державного законодавства. Суспільство також визначає придатність до використання таких ресурсів, як земля, виробничі фонди. Так, частина орних земель свідомо вилучається із сівозміни під пар. Може виникнути потреба в зупинці цеху з метою його технічної реконструкції або на період економічних криз.

«Повний обсяг виробництва» — всі виробничі ресурси суспільства використовуються в такій комбінації і на такій технічній основі, що забезпечують найбільший економічний результат.

1.2 Причини обмеженості виробничих ресурсів

В умовах обмеженості ресурсів суспільство на всіх етанах свого розвитку вирішувало і вирішує сьогодні три питання, що стали центральними і для економічної науки:

Що робити? (Виробники поступово формують структуру суспільного виробництва, його галузі і напрямки. Рік за роком створюються галузі найбільш прибуткові, отже, найбільш розвинуті, а також галузі відстаючі, ті, куди підприємці добровільно не йдуть).

Як робити (яким чином чи способом)? Мається на увазі організація виробництва: планова вона чи ринкова, з найманою робочою силою чи без неї, капітал розподіляється по галузях виробництва централізовано чи переслідує тільки свою вигоду? (підприємці впроваджують більш сучасна технологію виробництва).

Для кого робити? Суспільству, усьому населенню чи тільки тим, у кого є гроші? (виробник визначає використання виготовленого товару, сферу споживання свого продукту, ті групи і соціальні верстви населення, що будуть його купувати, їх статевий і віковий склад, тобто, намагається погодити виробництво і споживання.)

З огляду на вищезазначене розглянемо причини обмеженості економічних ресурсів.

1.2.1 Рідкісність ресурсів. Закон рідкості та його сутність

Обмеженість виробничих ресурсів є однією з важливих передумов розвитку і формування економіки. Об'єктивною її основою є дія закону рідкості, знання якого дає можливість зрозуміти необхідність подолання суперечностей між зростанням потреб і обмеженістю виробничих ресурсів (див. додаток 3).

Причиною існування закону рідкості є виникнення суперечності між безмежними потребами і обмеженістю виробничих ресурсів. [13, с. 82−85]

Зростання людських потреб весь час наштовхується на обмеженість економічних ресурсів.

Рідкість економічних ресурсів треба розуміти так, що кількість їх фіксована і має певні межі. Безумовно, рівень рідкості різних видів ресурсів неоднакова. Деякі з них дійсно мають досить обмежений обсяг (наприклад, благородні метали, деякі види корисних копалин). Запаси інших значні, але вони у природі не відновлюються, і людство знає, що настане такий час, коли запаси будуть повністю вичерпані (нафта, газ, вугілля, залізна руда тощо). Тому слово «обмеженість», можливо, краще сприймається як «рідкість». Однак в економічній теорії ці слова вже давно розглядаються як синоніми. Справа в тому, що економічний ресурс у досить тривалому періоді історії людства дійсно розглядається як рідкісний.

Закон рідкості зумовлює певну поведінку людей в системі господарювання. Виникає проблема вибору застосування ресурсів. Оскільки, як ми вже зазначали, використання деяких ресурсів має певні межі, застосування їх виключає можливість одночасного застосування для задоволення ряду потреб. Люди змушені обирати той спосіб застосування ресурсів, який вони вважають найбільш раціональним.

Обмеженість стосується не тільки засобів виробництва, а й трудових ресурсів, особливо кваліфікованої робочої сили.

Обмеженість ресурсів значно ускладнює проблему розподілу товарів і доходів між різними індивідами і сім'ями. Якщо певний ресурс обмежений, постає питання: Як його розподілити? Виникає погреба в існуванні ряду економічних форм і способів у розподілі матеріальних благ.

Кількісне вираження економічного закону рідкості показує ступінь обмеженості економічних ресурсів, дає уявлення про реальні можливості подолання суперечності між зростанням потреб у певному ресурсі та його обмеженістю. Це можна зробити різними способами. Один з них такий: у кожний момент часу оптимальний ступінь задоволення потреб в економічних ресурсах можна з’ясувати за допомогою співвідношення між обсягом економічного ресурсу, який потрібний країні при цьому рівні продуктивних сил, і обсягом наявності цього ресурсу, що виробляється в країні.

Пізнання і використання економічного закону рідкості необхідний для подолання суперечності між потребою і обмеженістю ресурсу, розробки спеціальних заходів, орієнтованих на розвиток і ефективніше використання продуктивних сил за рахунок впливу багатьох чинників.

Процесом-причиною закону рідкості є наявність суперечності між безмежними потребами і обмеженими ресурсами.

Ця причина зумовлює такий процес-наслідок: необхідність подолання суперечності на основі певних форм створення ринку економічних ресурсів.

Закон рідкості ресурсів є, по суті, законом обмеженості виробничих можливостей. І тому він вимагає від людини певної раціональної суб'єктивної поведінки з метою подолання обмеженості використання економічних ресурсів. При цьому слід зазначити, що закон рідкості ресурсів впливає на будь-який чинник виробництва: на знаряддя виробництва, предмети праці, на трудові ресурси, що приводить в дію засоби виробництва.

1.2.2 Закон зростання економічних потреб

Економічні потреби — це ставлення людей до економічних умов їх життєдіяльності, які дають їм задоволення, насолоду або втіху і спонукають їх до діяльності, до того, щоб мати і володіти такими умовами.

Закон зростання потреб. Потреби людей не є постійними. Вони — продукт розвитку суспільства. Їх характер, структура і способи задоволення залежить від досягнутого рівня продуктивних сил, ступеня розвитку культури і науки, соціально-економічного ладу. У кожному суспільстві діє закон зростання потреб. Його суть полягає в тому, що в міру розвитку суспільного виробництва, а разом з тим і людини як особистості та продуктивної сили (див. додаток 4), відбувається поступове зростання її потреб. Цей закон характеризує взаємодію потреб і виробництва у процесі розвитку, коли П? > В? > П? > В?, тобто зрослі потреби П? (П? = П + ДП) стимулюють зростання виробництва В?, збільшення якого веде до зростання потреб П?, а це є причиною подальшого зростання виробництва В?. Такий процес є безперервним (…), оскільки потреби людини є безмежними.

Розкривши суть закону зростання потреб, слід показати форми його прояву. Цей закон знаходить свій прояв у двох головних формах: у зростанні особистих потреб і зростанні виробничих потреб.

Особисті економічні потреби задовольняються за рахунок предметів і послуг особистого споживання (див. додаток 5).

Зростання виробничих потреб, тобто загальних потреб членів суспільства в засобах виробництва, які є матеріальною основою розширення масштабів виробництва матеріальних благ і послуг для задоволення зростаючих особистих потреб.

Особливо інтенсивне зростання та оновлення потреб відбувається за умов науково-технічної революції, що породжує потреби, яких раніше не було, у багатьох найновіших предметах споживання і засобах виробництва. Так, в останні десятиліття виникли потреби в кольорових телевізорах, персональних комп’ютерах, відеомагнітофонах і багатьох інших предметах споживання.

Механізм дії закону зростання потреб. З точки зору дії закону зростання потреб необхідно відрізняти такі три великі групи потреб: традиційні, або дійсні, нові і такі, що тільки зароджуються.

Під традиційними потребами слід розуміти такі, які стали для людей звичними, тобто нормативними. Одні з цих потреб мають багатотисячолітню історію (потреби в м’ясі, молоці, хлібі тощо), інші - 30−50-річну (телевізори, холодильники, магнітофони тощо). Для задоволення цих потреб виробництво виготовляє відповідну продукцію.

Разом із традиційними існують і нові потреби, тобто потреби в таких матеріальних благах і послугах, які ще не стали звичними для більшості населення, які щойно усвідомлюються людьми як нові потреби. Водночас нові матеріальні блага і послуги виробництво вже частково освоїло і має можливість швидко розширити їх випуск (останні моделі телевізорів, комп’ютерів, літаків тощо).

Рівень реалізації закону зростання потреб можна виразити у вигляді такої формули:

де Р_озп — рівень реалізації закону зростання особистих потреб народу;

С — споживання домогосподарствами матеріальних благ і послуг;

П_т — традиційні (звичайні) потреби;

П_н — нові потреби.

Оскільки виробництво і наука розвиваються, то створюються умови для освоєння в перспективі нових предметів споживання та засобів виробництва. На основі цього виникають абсолютно нові потреби (П_ан). Наприклад, проект випуску авіаконструкторським бюро ім. Антонова літака «Мрія» означає формування нової потреби суспільства. Це потенційна потреба, яка буде реалізована лише тоді, коли конструктори доведуть модель нового літака до того рівня якості, який відповідає вимогам нової техніки в авіації і потребам практики.

Зародження абсолютно нових потреб супроводжується відмиранням деяких традиційних потреб (повністю або в основному). Так, фактично немає потреби в кінних жатках, гасових лампах, дерев’яних відрах та багатьох інших речах, споживання яких було характерним для суспільства протягом багатьох століть.

Таким чином, сукупні потреби зростають завдяки тому, що традиційні потреби розширюють свої межі за рахунок нових потреб, які згодом стають традиційними; у свою чергу нові потреби розширюють свої межі за рахунок потреб, що формуються, котрі через певний час стають новими потребами, що їх виробництво має реальну можливість задовольняти. Наука і технічний прогрес, а також розвинена культура людини створюють умови для зародження принципово нових потреб, які зростають швидше ніж відмирають деякі традиційні. Загалом сукупні потреби суспільства зростають. Такі основні складові механізму дії закону зростання потреб.

Отже, відповідно до закону зростання потреб відбувається стале і якісне зростання економічних потреб. Сфера потреб розширюється не тільки по вертикалі, але й по горизонталі: потреби вищого рівня виникають у все більшої кількості людей; у міру суспільного розвитку людина прагне одержувати блага більш високого рівня.

До специфічних особливостей дії закону зростаючих потреб належить його «незворотність»: з тією чи іншою мірою інтенсивності за будь-якої ситуації потреби змінюються, як правило, в одному напрямку — у бік зростання. У розвитку потреб, як і в їх задоволенні, виключно велика роль належить виробництву. Проте слід пам’ятати, що поза потребами неможливе й саме виробництво. А забезпечення умов для безперервного розвитку потреб є рушійною силою розвитку суспільного виробництва. Цей взаємозв'язок можна виразити такою формулою:

В_р = f (П_у),

де В_р — розвиток суспільного виробництва;

П_у — створення умов для безперервного розвитку потреб.

1.3 Зростання економіки і межа виробничих можливостей

Економічне зростання — здатність виробляти більший обсяг продукції.

Економічне зростання будь-якої країни визначається шістьма основними факторами, чотири з яких пов’язані з фізичною здатністю економіки до зростання:

— кількість і якість економічних ресурсів;

— кількість і якість трудових ресурсів;

— обсяг основного капіталу;

— технологія.

Ці чотири фактори економічного зростання можна об'єднати під назвою чинників пропозиції. Саме вони роблять зростання виробництва фізично можливим. Тільки доступність великої кількості кращих за якістю ресурсів, включаючи технологічний потенціал, дозволяє збільшувати виробництво реального продукту.

— попит. Для реалізації зростаючого виробничого потенціалу економіка країни повинна забезпечити повне використання обсягу ресурсів. Для цього необхідно підвищення рівня сукупних витрат.

— розподіл. Для найбільш доцільного використання виробничого потенціалу повинно бути забезпечене не тільки повне залучення ресурсів в економічний оборот, але й найбільш ефективна їх утилізація. Здатність до нарощування виробництва недостатня для розширення загального випуску продукції; необхідно також реальне використання зростаючого обсягу ресурсів і їх розподілення таким чином, щоб отримати максимальну кількість корисної продукції.

Слід зазначити, що фактори пропозиції і попиту, що впливають на економічне зростання, взаємопов'язані. Наприклад, безробіття зазвичай уповільнює темпи накопичення капіталу, а також зростання витрат на дослідження. І навпаки, низькі темпи впровадження нововведень і капіталовкладень можуть стати головною причиною безробіття.

Загальне уявлення про взаємодію всіх цих факторів може дати крива виробничих можливостей. Ця крива щонайкраще відбиває максимальну кількість варіантів різноманітної продукції, яка може бути вироблена при даній кількості і якості природних, трудових ресурсів і основного капіталу на основі даного технологічного потенціалу. Посилення позитивного впливу з боку будь-якого з факторів пропозиції (збільшення кількості і поліпшення якості ресурсів і технічний прогрес) змішати криву виробничих можливостей вправо, що показано як зрушення від АВ до СD на графіку 1 (див. додаток 6).

Але можливість економіки повністю реалізувати свій виробничий потенціал обмежується факторами попиту і розподілу. Крива виробничих можливе і їй може зміститися вправо. Але дійсний рівень виробництва не досягає можливого. Інакше кажучи, крива реальної економічної діяльності буде знаходитися всередині площі, обмеженої кривою виробничих можливостей.

Мається на увазі, що приріст виробничого потенціалу реалізується, тільки якщо (1) сукупні витрати збільшуються в ступені, достатньому для підтримання повної зайнятості, і (2) якщо додаткові ресурси ефективно використовуються, з тим щоб забезпечити максимально можливе збільшення випуску продукції.

Розглянемо більш детально межу виробничих можливостей і проблему економічного вибору.

1.4 Межа виробничих можливостей і проблеми економічного

вибору

економічний ресурс виробничий природний Якщо ресурси землі, робочої сили і капіталу обмежені, то це означає, що в усякій даний момент існує межа виробничих можливостей, виробничого потенціалу суспільства. У певний момент часу країна може виробляти лише певну кількість зерна, хліба, телевізорів, верстатів, палива. Якщо ми хочемо збільшити кількість одного продукту, то це можливо лише за рахунок зменшення виробництва іншого продукту. П. Самуельсон називає цю обмеженість виробничого потенціалу країни межею виробничих можливостей.

Межа виробничих можливостей відбиває максимальні кількості продуктів і послуг, які можуть одночасно вироблятися за даних ресурсів, якщо припустити, що всі ресурси повністю використовуються.

Розглянемо цей аспект проблеми на такому прикладі. Економіка виробляє два великих і протилежних за функціональним призначенням типи продуктів: споживчі блага (СБ) та інвестиційні ресурси (ІР). Припустимо, наша економіка витрачає всі ресурси на виробництво споживчих благ. Але існує деяка максимальна кількість споживчих благ, що їх можна виробляти протягом року. Наприклад, 5 млрд. одиниць різноманітних споживчих благ (їжа, взуття, телевізори, легкові автомобілі, квартири тощо) — максимальна кількість, що їх може виробити економіка країни за існуючих технологій і ресурсів.

Припустимо далі, що, навпаки, всі ресурси витрачаються на виробництво інвестиційних ресурсів — машин, верстатів, споруд тощо. Знову ж таки, через обмеженість ресурсів економіка здатна виробити обмежену кількість інвестиційних ресурсів, наприклад, 15 млн. одиниць різних засобів виробництва, якщо не виробляти споживчі блага.

Це — дві крайні можливості. Інші можливі варіанти розглянуто в табл. 1 (Див. додаток 7а).

Комбінація F демонструє крайню можливість, коли виробляються лише споживчі блага, А — протилежний випадок. Між ними Е, D, C, B — кількість споживчих благ, від якої суспільство відмовляється заради інвестиційних ресурсів. Трансформація споживчих продуктів у інвестиційні означає переведення ресурсів економіки з даного напряму використання на інший.

Із двох наборів даних продуктів один дає можливе виробництво споживчих благ, а інший — можливий випуск інвестиційних ресурсів, які можуть вироблятися за той самий час. Коли кількість вироблених споживчих благ зростає, випуск інвестиційних ресурсів падає. Отже, якщо економіка країни за певний проміжок часу виробляє 1 млрд. одиниць споживчих благ, то вона здатна випустити максимально 14 млн. одиниць інвестиційних ресурсів.

Проте коли виробництво споживчих благ становить 4 млрд. одиниць, то можна виробити тільки 5 млн. одиниць інвестиційних ресурсів.

Щоб поглибити розуміння сутності виробничих можливостей, зобразимо наведені у табл. 1 дані графічно. Застосовуючи простий двомірний графік, довільно розмістимо дані з виробництва споживчих благ по горизонтальній осі, а інвестиційних ресурсів по вертикальній, як це показано на графіку 2 (див. додаток 7б). Точки А, В, С, D, Е, F відповідають різним комбінаціям кількості споживчих благ та інвестиційних ресурсів.

Кожна точка на кривій виробничих можливостей графік 2 (див. додаток 8) являє собою якийсь максимальний обсяг виробництва двох типів продуктів. Таким чином, ця крива фактично показує деяку межу. Щоб здійснити різні комбінації виробництва інвестиційних ресурсів і споживчих благ, що показані на кривій, суспільство має забезпечити повну зайнятість виробничих ресурсів і повний обсяг виробництва. Усі комбінації інвестиційних ресурсів і споживчих благ на кривій показують максимальні їх кількості, які можуть бути одержані лише в результаті найбільш ефективного використання всіх наявних ресурсів. Точки, що знаходяться за межами кривої, як, наприклад, точка W, недосяжні за даної кількості ресурсів і за даної технології виробництва.

З іншого боку, будь-яка точка всередині області, обмеженої кривою межі виробничої можливості (МВМ), наприклад точка U, вказує, що якісь ресурси не використовуються або використовуються не кращим чином.

Графік межі виробничих можливостей ілюструє той факт, що національна економіка, повністю використовуючи наявний потенціал, у короткостроковому періоді не може збільшити виробництво будь-якого блага, не зменшивши виробництво іншого блага.

Отже, функціонування національної економіки на межі виробничих можливостей (точки А, В, С, D, Е, F) свідчать про її ефективність. Таким чином, межа виробничих можливостей показує максимальну кількість продукції, що її може виробити економіка за даного рівня технологічного розвитку і наявних факторів виробництва.

Розглянувши графік межі виробничих можливостей, виникає питання про оптимальну структуру продукції. Даний графік відповіді на це питання не дає. Одне зрозуміло, що варіанти, А і F не можуть бути використані для виробництва даних типів продукції, оскільки мета суспільства полягає в тому, щоб одночасно вироблялись і предмети споживання, без яких суспільство не може існувати, і засоби виробництва, без яких неможливий сам процес виробництва цих продуктів. Оптимальну структуру випуску продукції вирішують такі фактори, як гранична корисність цих продуктів, витрати виробництва, попит і пропонування, ціна.

Вмінені витрати. Другий висновок, який можна зробити, аналізуючи дані табл. 1 та графіка 2, полягає в тому, що існують так звані вмінені витрати виробництва. Так, виробляючи 5 млрд. одиниць споживчих благ, ми відмовляємось повністю від виробництва інвестиційних ресурсів, і навпаки, відмовившись від виробництва споживчих благ, можна виготовити 15 млн. одиниць інвестиційних ресурсів. Вмінені витрати характеризують трансформацію одного продукту в інший. Кількість інших продуктів, від якої слід відмовитись, щоб одержати певну кількість якогось іншого продукту, називається вміненими витратами цього продукту. У нашому прикладі 1 млрд. одиниць споживчих благ, від яких треба відмовитись, щоб одержати 5 млн. одиниць інвестиційних ресурсів, є їх вміненими витратами.

З даних таблиці і графіка можна зробити і третій висновок про те, що діє закон зростаючих вмінених витрат. Так, пересуваючись у таблиці від альтернативи, А до В, ми бачимо, що виробництво 1 млрд. одиниць споживчих благ потребує відмовитись лише від виробництва 1 млн. одиниць інвестиційних ресурсів. Однак у міру руху від альтернативи В до С, від С до D і т. д. відкривається важливий економічний принцип. У процесі руху від альтернативи, А до альтернативи F кількість інвестиційних ресурсів, від яких суспільство змушене відмовитися, щоб одержати нову кількість споживчих благ, зростає. Це вказує на те, що альтернативні комбінації за даних ресурсів пов’язані з дією закону зростання вмінених витрат. Це такий закон, з яким суспільство повинно рахуватися, організуючі випуск потрібної продукції.

Табл. 1 і графік 2 продемонстрували масштаби виробництва інвестиційних ресурсів і споживчих благ за повного використання наявного виробничого потенціалу суспільства.

Проте на практиці між виробничим потенціалом суспільства і рівнем його фактичного використання є різниця, яка полягає в тому, що люди з тих чи інших причин не повністю використовують наявні виробничі ресурси, наприклад, через низьку дисципліну праці, недосконале економічне законодавство, розбалансованість виробничих ресурсів і т. п.

ІІ. Аналіз ресурсного потенціалу України

2.1 Ресурсний потенціал України

Територія України становить 603,7 тис. кв. км, або 5,7% території Європи i 0,44% території світу. За площею вона перевищує такі великі країни Європи як Франція (544 тис. кв. км), Іспанія (505 тис. кв. км), Швеція (450 тис. кв. км), ФРН (356,3 тис. кв. км), Польща (312,7 тис. кв. км). Завдяки вигідному географічному розташуванню в центрі Європи та розгалуженій мережі авіаційного, залізничного, морського та автомобільного транспорту Україна є транзитною для пасажирів та вантажів різних держав.

Україна має сухопутний i морський кордон, загальна довжина якого 7590 кілометрів. Сухопутний кордон країни простягається на 5631 км i складається з трьох ділянок — західної, північної та східної. Довжина морського кордону 1959 км. На суходолі Україна межує з Російською Федерацією (2063 км), Республікою Білорусь (975 км), Республікою Польща (542,5 км), Словацькою Республікою (98 км), Угорщиною (135 км), Румунією (608 км) i Республікою Молдова (1194 км). Вихід до країн Центральної i Західної Європи забезпечується ділянкою кордону завдовжки 2590 км.

Україна — унікальна мінерально-сировинна держава, багатства надр якої зумовлені особливостями геологічної будівлі її території. В межах країни розповсюджені всі основні геоструктурні зони земної кори: платформні, геосинклінальні і перехідні між ними області - крайові прогини. В геологічній будівлі цих зон приймають участь дуже різноманітні по своєму складу, походженню і віку гірської породи.

Різноманітність різних геолого-структурних умов і величезний діапазон часу (більш 2.5 млрд. років) протягом багатьох епох: архейської, раннє протерозойської, піздньо-протерозойської, рифей-вендської (байкальської), раннє палеозойської (каледонської), піздньопалеозойської (герцинської) і мезо-кайнозойської (альпійської) визначили формування практично всіх видів корисних копалин, в тому числі цілого ряду великих і дуже великих по запасам родовищ вуглеводневої сировини і твердих корисних копалин.

З унікальною, в металогенічному відношенні, структурою - Українським щитом, точніше його кристалічною підставою, зв’язана більшість родовищ металевих корисних копалин і, в першу чергу, найбільший Криворізький залізорудний басейн, комплексні докорінні родовища ільменіт-апатитових руд, родовища інших кольорових, шляхетних і рідких металів (урану, алюмінію, міді, молібдену, нікелю, берилію, літію, германію, ніобію, тантала, металів рідкоземельної групи, скандію, золота, платиноїдів), а також алмазів п'єзооптичної сировини, флюориту, графіту, талькомагнезиту, нефелінових руд, великої кількості родовищ облицювальних і декоративних каменів і ін.

В платформному чохлі, перекриваючому кристалічний фундамент, розміщені великі поклади марганцевих руд Нікопольського басейну, комплексні ільменіт-рутил-цирконієвих руд Середнього Придніпров'я, а також екзогенні родовища урану, унікальні за якістю і запасам родовища каолінів, бентонітових, вогнетривких і тугоплавких глин, бурого вугілля і багатьох інших видів корисних копалин.

В Дніпровсько-донецької металогенічної області залягають родовища газу, нафти, газоконденсату, кам’яної соли, гіпсу. В південній частині знаходиться Донецькі складчасті спорудження з найбільшим однойменнім кам’яновугільним басейном, а також родовища ртуті, кам’яної соли, вогнетривких і тугоплавких глин. В вугіллях Донбасу зосереджені трильйони кубічних метрів метану.

З геосинклінальної зоною Карпатської складчастій області зв’язані родовища газу, нафти, сірки, калійних і магнієвих солей в Предкарпатському прогину і родовища золота, поліметалів, ртуті, кам’яної соли, цеолітів, бариту, алунітів в Закарпатській міжгірній западині.

На шельфі Азовського і Чорного морів розвідані родовища вуглеводневої сировини і ведеться активний пошук нових їх покладів.

Значний прорив в пошуках кольорових, рідких, шляхетних металів, а також алмазів і деяких видів нерудної сировини, по яким Україна традиційно була нетто-імпортером, відбувся в останнім десятиріччі.

В межах Українського щиту, Донецької складчастої споруди і Карпатської складчастої області виявлені шість золоторудних районів з ресурсним потенціалом в декілька тисяч тон золота при середньому змісті 6 — 8 г/ т. З родовища Мужиєвська (Закарпаття) в 1999 г. отримані перші вітчизняні зливки золота.

На Українському щиту, Донецькому складчастому спорудженні і Скіфської плити виявлені алмази всіх відомих генетичних типів. Сенсаційним відкриттям у 1999;2000 гг. стали перші 168 алмазів з кімберлітових структур Приазов’я.

В межах Вільно-Подільської плити в трапових покровах базальтів відкриті великі запаси самородної міді, аналогу відомих родовищ району Великих Озер (США). Ресурсний потенціал міді з змістом від перших до декількох десятків відсотків оцінюється в 25 млн. т. крім того, в кількості, що витягаються міститься золото, срібло, метали платинової групи.

В північно-західній частині Українського щиту на Устинівському рудному полі ведеться розвідка молібденових руд.

На Приазовському блоку виявлені великі родовища рідких і рідкоземельних металів (Азовське, Мазурівське).

По багатьох, у знов виявлених видів корисних копалин, Україна здатна не тільки задовольнити внутрішні потреби, але і створити значний експортний потенціал. Терміни розвідки і введення в експлуатацію більшості об'єктів стримуються, у зв’язку з недостатнім фінансуванням геологорозвідувальних робіт.

До всього сказаного слід також додати, що територія України в геологічному і металогенічному відношенні відноситься до числа відносно слабко досліджених і можливості нарощування її мінерально-сировинної бази далеко не вичерпані. Підтвердженням цьому і є великі, в багатьох випадках, принципово нові відкриття останніх років.

В нинішній час в надрах України виявлене біля 20 тис. родовищ корисних копалин з яких більш 7500 родовищ по 90 видам мінеральної сировини мають промислове значення. Промисловістю освоєне 3350 родовищ, що містять від 40 до 75% розвіданих запасів різноманітних видів корисних копалин. На їхній базі діють понад двох тисяч гірничодобувних, збагачувальних і переробних підприємств.

В Україні в великих обсягах ведеться здобич кам’яного вугілля (2% від світового видобутку), залізних (4%) і марганцевих (10%) руд, урану, титану, цирконію, германію, графіту (4%), каоліну (18%), брому, охри, нерудної металургійної сировини (кварцити, флюсові вапняки і доломити), хімічної сировини (самородна сірка, кам’яні і калійні сульфатні солі), лицювального каменю (граніти, габро, лабрадорити і ін.), скляного піску.

В значній кількості видобувають з надр вуглеводневу сировину, буре вугілля, торф, цементну сировину, карбонатну сировину для хімічної і харчової промисловості, тугоплавкі і вогнетривкі глини, сировину для будівельних матеріалів, йод, бром, різноманітні мінеральні води, дорогоцінні і виробні камені, п'єзокварц і ін.

В відносно невеликих обсягах видобувають також нікелеві руди, золото, скандій, гафній, янтар, цеоліти. Іде переоцінка запасів раніше в значних обсягах ртуті, що витягалася.

В різноманітному ступені розвідані і підготовані до експлуатації родовища хрому, свинцю, цинку, міді, молібдену, золота, берилію, літію, танталу, ніобію, скандію, ітрію, рідких земель, алмазів, металів платинової групи, плавкового шпату, фосфоритів, апатиту, пальних сланців, бішофіту.

Україна здатна сама себе забезпечити і експортувати такі важливі корисні копалини і продукти їхньої переробки як залізо, марганець, титан, цирконій, уран, графіт, каолін, самородна сірка, кам’яна сіль, високоякісна флюсова і вогнетривка сировина, декоративно-лицювальний матеріали і ін.

За покладами нерудних корисних копалин Україна посідає провідне місце у Європі i світі. Родовища озокериту та самородної сірки — найбільші у світі. Поклади графіту найбільші на європейському континенті. В Україні з давніх часів ведеться видобуток кам’яної i калійної солі.

Природа України створила багату сировинну базу для металургійної, хімічної, порцелянової, фаянсової промисловості, виробництва кераміки та будівельних матеріалів. На території держави відкриті родовища коштовного i напівкоштовного каміння (берил, аметист, бурштин, яшма, гірський кришталь, морiон тощо). Велику цінність становлять мінеральні води України, джерела яких розташовуються у Миргороді, Сваляві, Трускавці та Феодосії. Добрі лікувальні властивості мають грязі м. Євпаторія та м. Саки.

Одним з природних багатств нашої держави є її земля, 2/3 якої становлять чорноземи. За оцінками спеціалістів, на території України зосереджено чверть світових чорноземів.

Територія України покрита густою сіткою великих i малих рік, загальна кількість яких становить 73 тисячі. На її території також розташовуються близько 20 тисяч озер. Найбільші річкові системи — Дніпровська, Дунайська, Дністерська, Південобугська та Сіверськодонецька. Найбільша ріка України — Дніпро. Дніпро також третя за довжиною i площею басейну ріка Європи. На ній споруджено каскад водосховищ (Київське, Канівське, Кременчуцьке, Дніпродзержинське, Дніпровське i Каховське), які підвищують ефективність використання гідроенергетичних ресурсів Дніпра.

На півдні її омивають Чорне та Азовське моря. Протяжність берегової лінії Чорного моря у межах України становить 1540 км. На берегах Чорного моря багато лиманів — Дністровський, Дніпровський, Бузький та інші. Чорне море сполучається з Азовським, Мармуровим та Середземним морями, а також має вихід до світового океану. Південне положення Чорного та Азовського морів, сприятливі кліматичні умови, піщані пляжі роблять Чорноморсько-Азовське узбережжя одним із найважливіших та найпривабливіших курортно-рекреаційних місць України.

2.2 Обмеженість економічних ресурсів (на прикладі нафти та

природного газу)

Природний газ — любий вуглеводень або суміш вуглеводнів в газовому вигляді, який складається в основному із метану і негорючих газів, які добуваються із земної кори в газовому стані окремо або в поєднанні з рідкими вуглеводами для транспортування по газопроводу.

Нафта — пальна масляниста рідина зі специфічним запахом яка складається з вуглецю — 79,5 — 87,5% і водню — 11,0 — 14,5% від її маси.

Сьогодні частка нафти i газу в загальному балансі використання первинних енергоресурсів України становить близько 60%. Пріоритетним енергоресурсом є природний газ, частка якого в енергобалансі за останні роки складає 41−43%. (Див. додаток 9).

Щодо видобутку то:

Видобуток природного газу в Україні протягом тривалого періоду скорочувався; у 1997;2000 рр. рівень видобутку стабілізувався на рівні 18 млрд. куб. м на рік, а за останні чотири роки він зростає i у 2008 р. склав 21 млрд. куб. м., в тому числі по НАК «Нафтогаз України — 19,2 млрд. куб. м. Цього вдалося досягти за рахунок впровадження заходів з підвищення ефективності використання виробничої та ресурсної баз, введення в розробку нових родовищ та покладів. (див. додаток 10а) Видобуток нафти та конденсату в Україні протягом 1998;2008 років зберігається на рівні 3,7−4,5 млн. т на рік. В 2008 році нафтогазовидобувні підприємства НАК «Нафтогаз України видобули 3,9 млн. т нафти з конденсатом. Стабілізації видобутку досягнуто за рахунок буріння нових нафтових свердловин, ефективного використання діючого фонду свердловин, впровадження вторинних та третинних методів підвищення нафтовилучення. (див. додаток 10а) У вересні 2009 року в Україні видобуто нафти з газовим конденсатом на 10,8 тис. тонн (або на 3,2%) менше ніж у вересні 2008 року, зменшено обсяги видобутку на 14,2 тис. тонн (або на 4,5%), що становить 301,5 тис. тонн.

Обсяги видобутку нафти з газовим конденсатом протягом 9 місяців 2009 року зменшились на 187,1 тис. тонн (або на 5,9%) відповідно аналогічного показника 2008 року та дорівнюють 3 010,9 тис. тонн, у порівнянні з показником минулого року зменшились на 150,5 тис. тонн (або на 5,1%) та становлять 2 781,4 тис. тонн. (див додаток 11 (а)).

Обсяги видобутого газу у вересні 2009 року в Україні зменшились на 6,4 млн. куб. м (або на 0,4%) порівняно з вереснем минулого року, видобуток газу менше рівня показника 2008 року на 3,0 млн. куб. м та дорівнює 1 543,7 млн. куб. м. (див додаток 11 (б))

За 9 місяців 2009 року видобуток газу на 254,4 млн. куб. м (або на 1,6%) більше показника 9 місяців 2008 року та дорівнює 15 906,7 млн. куб. м.

Щодо ціноутворення:

Ціна на природний газ (імпорт) регулюється міжнародною угодою і для кожної країн різний. Щодо України то ціна розраховується:

P_n = P_o (0.5 * + 0.5 *) * k

де P_n — контрактна ціна в доларах США;

P_o — базова ціна в розмірі 450 доларів США за 1000 м³;

G - параметр, рівнозначний середньоарифметичної ціни на газойль 0,1 в доларах США.

G_o - середнє арифметичне значення на газойль 0,1 долара США за метро тонну. Ціна на газойль публікуються в «Platt Oilgram Price Report» з точністю до 2-го знаку. G_o дорівнює 935,74 доларів за метро тонну;

М — середньоарифметичне значення щомісячних цін на мазут з вмістом сірки 1% в доларах США;

М_о - середньоарифметичний параметр значення цін на мазут з вмістом сірки 1% в доларах США за метротонну за період 9 місяців. Ціна на мазут з вмістом сірки 1% публікується в «Platt Oilgram Price Report» в розділі «European monthly averages» і є середньоарифметичним значенням з точністю до 2-го знаку. М_о дорівнює 520,93 долара США;