История операційних систем

Історія операційних систем.

Історія операційних систем Итак, усе почалося далекого 1965;го… Чотири роки компанія American Telegraph & Telephone Bell Labs що з фірмою General Electric і групою дослідників з Масачусетского технологічного інституту творила проект Os Multics (також що його MAC — не плутати з МасOs). Метою проекту було визнано створення многопользовательской інтерактивною ОС, які забезпечують велика кількість користувачів зручними і потужними засобами доступу до обчислювальним ресурсів. Ця ОСь виходила з принципах багаторівневої захисту. Віртуальне пам’ять мала сегментно-страничную організацію, де з кожним сегментом пов’язувався рівень доступу. А щоб якась програма могла викликати програму чи звернутися до даних, располагающимся у певній сегменті, вимагалося, щоб рівень виконання програмних засобів не була нижчий рівня доступу відповідного сегмента. Також вперше у Multics реалізували повністю централізована файлова система. Тобто, навіть якщо файли перебувають у різних фізичних пристроях, логічно вони стоять ніби присутні однією диску. У директорії ж зазначений не сам файл, а лише лінк з його фізичне місцезнаходження. Якщо раптом файла там немає, розумна система просить вставити відповідний девайс. До того ж, в Multics був і великий обсяг віртуальної пам’яті, що дозволяло робити имэйджи файлів із зовнішнього пам’яті в виртуальную. Увы, але не всі спроби налагодити у системі щодо дружній інтерфейс провалилися. Було вкладено багато грошей, а результат був останні кілька інший, ніж хотілося дітям з Bell Labs. Проект закритий. До речі, учасниками проекту значилися Кен Томпсон і Денис Ритчи.

UNIСS (aka UNIX) і семейство Считается, що у появу Юникса зокрема винна… комп’ютерна гра. Річ у тім, що Кен Томпсон незрозуміло навіщо створив іграшку «Space Travel». Він її в 1969 року за комп’ютером Honeywell 635, використовуваний і розробити Multics. Але фішка у цьому, що вищезгаданий Honeywell, ні наявний до лабораторій General Electric 645 не підходили для іграшки. І Кену довелося знайти іншу ЭВМку — 18-разрядный комп’ютер РDР-7. Кен з дітьми розробляв нову файлову систему, щоб полегшити собі життя й працю. І вирішив випробувати свою роботу на новенькій машині. Випробував. Весь відділ патентів Bell Labs дружно радів. Томпсону цього виявилося замало і він почав її вдосконалити, включивши таких функцій як inodes, підсистему управління процесами і пам’яттю, що забезпечує використання системи двома користувачами як TimeSharing «а (разделения часу) та простий командний інтерпретатор. Кен навіть розробив кілька утиліт під систему. Власне, співробітники Кена ще пам’ятали, як вони мучилися над віссю Multics, у честь старих заслуг них — Брайан Керниган — вирішив назвати її схожим ім'ям — UNICS. Невдовзі назва скоротили до UNIX (читається як і, просто писати зайву букву Справжнім Програмістам в усі часи було ліньки). ОС було написано на ассемблере.

Вот ми бачимо підбираємося до того що, відомо у світі як «Перша редакція UNIX». У листопаді 1971 року було опубліковано перший випуск повноцінної доки по Юниксу. Відповідно до цим правилом і ОС було названо «Першої редакцією UNIX». Друга редакція вийшла вельми швидко — менше, ніж за рік. Третя редакція нічим особливим не відрізнялася. Хіба що змусила Дениса Рітчі «засісти за словники «, унаслідок чого той написав власну мову, відомий сьогодні як З. І саме у ньому було написано 4-та редакція UNIX в 1973 року. У 1974 року вийшла 5-та версія UNIX. Шестая редакція UNIX (аkа UNIX V6), випущена 1975 року, першою комерційно поширювалося Юниксом. Велика значна її частина було написано на З. Пізніше повністю переписана підсистема управління оперативної та віртуальної пам’яттю, заодно змінили інтерфейс драйверів зовнішніх пристроїв. Усе це дозволило зробити систему легко стерпної інші архітектури та назвали «Сьома редакція» (aka UNIX version 7). Паралельно зі поліпшенням Юникса йшла розробка системи, відомої нам як (Fгее)BSD. Коли 1976 року у Університет Берклиопала «шістка», там виникли місцеві юникс-гуру. Однією з яких був Білл Джой.

Собрав своїх друзей-программистов, Біллі почав розробку власної системи на ядрі UNIX. Запхнувши крім основних функцій купу своїх (включаючи компілятор Паскаля), він їх назвав усю цю збірну солянку Distribution (BSD 1.0). Друга версія BSD майже ніж не відрізнялася з першої. За третьою версіэю BSD виходила з перенесення UNIX version 7 на комп’ютери сімейства VAX, що було систему 32/V, легшу основою BSD 3.x. І найголовніше — при цьому було розроблений стік протоколів ТСР/1Р; розробка фінансувалася МинБезопасности США.

UNIX: 1982 — 1990.

Первая комерційна система називалася UNIX SYSTEM III і вона у 1982 року. У цьому опе-рационке поєднувалися найкращі риси UNIX Version7.

Далее Юниксы розвивалися приблизно так:

Во-первых, з’явилися компанії, займалися комерційним перенесенням UNIX на інші платформи. До цього долучилася і відома Microsoft Corporation, що з Santa Cruz Operation котра справила світ UNIXваріацію під назвою XENIX.

Во-вторых, Bell Labs створила групу з розвитку Юникса і заявила у тому, що наступні комерційні версії UNIX (починаючи з System V) будуть сумісні з предыдущими.

К 1984;го року був випущений другий реліз UNIX System V, у якому з’явилися: можливості блокування файлів і записів, копіювання спільно використовуваних сторінок оперативної пам’яті під час спроби записи (сору-on-write), сторінкового заміщення оперативної пам’яті тощо. буд. На той час ОС UNIX була встановлено понад 100 тис. компьютеров.

В 1987;му року випущено третій реліз UNIX System V. Було зареєстровано чотири з половиною мільйони користувачів цієї епічної операційній системы… Кстати, стосовно Linux’а, він виник лише 1990 року, а перша офіційну версію ОС вийшла лише жовтні 1991. Як вона та BSD, Линукс поширювався з исходниками, для того щоб користувач міг налаштувати її собі тому що йому хочеться. Регулювали практично ВСЕ, чого неспроможна ми собі дозволити, наприклад, Windows 9x.

DOS’ы (Disk Operation System).

ДОСы завжди були. Перші - від IВМ, року у 1960;х, вони були дуже обмежені функціонально. Нормальні, які дійшли і по часів, і котрі здобули відносної популярністю, ведуть свої гроші з QDOS…

Эта менш довга історія, ніж розвиток UNIX, почалася 1980 року у фірмі Seattle Computer Products. Спочатку названа QDOS, операционка була модифікована і, переименовавшись під кінець року в 86-DOS, було продано нашої всенародно улюбленої Microsoft. Корпорація IВМ доручила MS роботу над операционкой нових моделей комп’ютерів «Блакитного Гіганта» — IВМ-РС. У кінці 1981 року вийшла перша версія нової ОС — РС-DOS 1.0. Проблема ОС був у тому, що кожну конкретну машину її доводилося налаштовувати наново. РС-DOS «ом зайнялася сама IВМ, а Микрософту дісталася її власна модифікація, що називається MS-DOS. 1982;го одночасно з’явилися РС-DOS і МS-DOS версії 1.1с деякими що були додані і розширеними можливостями. До 1983;му року було розроблено версії 2.0, в яких з’явилася підтримка вінчестерів, і навіть поліпшена система адміністрування файлів. За третьою версіэю MS-DOS, випущена 1984;м року, дала лише ті поліпшення. Наступні версії були спрямовані на управління базової й віртуальною пам’яттю до версії 6.22, після якої з’явилася моторошно урізана 7.0, входила до складу котрійсь із Windows 9х. Більше Microsoft DOS «амі не занималась.

А тим часом, РС-DOS не вмирала. Останню версію включала у собі майже всі, що могла МS-DOS 6.22 плюс таких функцій, як засобу резервного копіювання і відновлення ушкоджених даних, вбудовані в систему кошти антивірусного контролю, забезпечення синхронізації файлів двома комп’ютерах тощо. буд. Ще з ДОСов була така штука, як РТS-DOS виробництва однієї з російських фізичних лабораторій. Остання її версія зазначена як 6.65. Але найбільш незвичайної зими і прикольною є DRОреnDos 7.02. Спочатку цю OC розробляла Digital Research, а згодом по якихось причин від нього відмовилася і продала її компанії Novell. Новел вбудував у ній свої мережні штучки і «продав далі - фірмі CALDERA, яка доповнила DR-DOS засобами доступу до Інтернету і він поширює її безплатно на.

IBM Operating Systems Почалося все з OC VM (Virtual Machine), вийшла в 1972 року. Випущений тоді продукт називався VM/370 і він призначений підтримки серверу для певної кількості користувачів. Ця ОС, давно відзначила свій 25-річний ювілей, з історії яких можна вивчати розвиток технологій IВМ у сфері серверних операційними системами і мережевих рішень, є надійної і сильною базою в організацію корпоративної інформаційнообчислювальної cистемы, ориентированной на ногопользовательскую середу великої сучасної фірми. Система VM/ESA дуже ефективно використовує можливості апаратного забезпечення і трішки менше вимоглива до обчислювальним ресурсів комп’ютера проти OS/390, що робить її хорошим варіантом від використання як платформи для корпоративної системи, інформаційного серверу великої організації, або серверу в інтернеті. Пізніше IBM організувала спільний проект компаній Microsoft і IВМ, націлений створення ОС, позбавленої недоліків. Перша версия0S/2 вийшла кінці 1987 року. Її було реабілітовано стані використовувати розвинені обчислювальні можливості процесора і мала засобами забезпечення зв’язку з великими машинами фірми IВМ. У 1993 року фірма IВМ випустила 0S/2 2.1, повністю 32-разрядную систему, обладавшую здатністю виконувати докладання, створені для Windows, мала високу продуктивність і підтримує дуже багато периферійних пристроїв. У 1994 року вийшов 0S/2 WARP 3. У цьому реалізації, крім подальшого підвищення продуктивності та зниження вимог до апаратним ресурсів, з’явилася підтримка роботи у Інтернеті. Нині з останніх версій слід лише 0S/2 Warp4, здатна працювати з 64-разрядными процесорами. З іншого боку, у ній досить повно представлені кошти взаємодії мережею Інтернет, дозволяють 0S/2 виконувати як клієнтські програми, а й в ролі веб-сервера. Починаючи з третьої версії, фірмою IВМ поставляються локалізовані версії 0S/2 для Росії. Пройшовши досить великий і важкий шлях, ця ОС для персональних комп’ютерів має сьогодні такими особливостями, як реальна многозадачность, продумані і надійні підсистеми управління пам’яттю і адміністрування процесів, вбудована підтримка роботи у сіті й додаткові функції мережного серверу, потужний мову програмування REXX, готовий до вирішення завдань системного адміністрування. Перелічені можливості використовувати 0S/2 як ОС для потужних робочих станцій чи мережевих серверов.

Microsoft Windows.

Windows була, напевно, першої операційній системою, яку Гейтсу ніхто не замовляв, а розробляти її взявся на власний страх і ризик. Що у ній такого особливого? По-перше, графічний інтерфейс. Такий тоді був тільки в горезвісної Мас0S. По-друге, многозадачность. Загалом, в листопаді 1985 вийшла Windows 1.0. Основний платформою ставилися 286-е машины.

Ровно два роки, у листопаді 87-го вийшла Windows 2.0, через півтора року тюремного вийшла 2.10. Нічого в них было. И ось, нарешті, революція! Травень 1990 року, вийшла Windows 3.0. Чого тільки було: і ДОС-приложения виконувалися в окремому вікні на повному екрані, і Сору-Paste працював для обміну з цими ДОС-приложений, і держава сама Винды працювали у кількох режимах пам’яті: у реальному (базова 640 Кб), в захищеному і розширеному .У цьому можна було запускати докладання, розмір яких перевищує розміру фізичної пам’яті. Мав під собою грунт та динамічний обмін даними (DDE).Через кілька років вийшла і версія 3.1, у якій були відсутні проблеми з базовою пам’яттю. Було також введена новомодна функція, підтримує шрифти True Туре. Забезпечено нормальна робота у локальної мережі. З’явився Drag&Drop (перенесення мишкою файлів і директорій). У версії 3.11 була лучшена підтримка сіті й введено ще кілька малозначних функцій. Паралельно вийшла Windows NT 3.5, що була тоді збиранням основних мережевих примочок, узятих з 05/2.

В червні 1995 вся комп’ютерна громадськість була схвильована повідомленням Microsoft про релізі у серпні нової ОС, іншою, ніж Windows 3.11. 24 серпня — дата офіційного релізу Windows 95 (інші назви: Windows 4.0, Windows Chicago).Теперь це був непросто операційна середовище — це була повноцінна операційна система. 32-битное ядро дозволяло поліпшити доступом до файлам і мережним функцій. 32-битные докладання були кращими захищені від власних помилок одне одного, була й підтримка многопользовательского режиму однією комп’ютері з одного системою. Безліч розбіжностей у інтерфейсі, купа настройок і улучшений.

Чуть згодом вийшла нова Windows NT з тим самим інтерфейсом, як і 95-те. Поставлялася у двох варіантах: як сервер як і робоча станція. Системи Windows NТ 4. x були надійні, але з так тому, що з Microsoft прокинулася совість, як тому, що NТ писали програмісти, колись працювали над VАХ/VMS.

В 1996;му року вийшов Windows-95 OSR2 (це розшифровується як Open Service Relase). У дистрибутив входив Internet Explorer 3.0 і якщо якась давня версія Outlook’а (тоді звана просто Exchange). Серед основних функцій — підтримка FАТ32, поліпшений инициализатор устаткування й драйверів. Деякі настройки (зокрема і відео) можна змінювати без перезавантаження. Була і вбудована DOS 7.10 із підтримкою FАТ32.

Год 1998. Вийшла Windows-98 з умонтованим Internet Explorer 4.0 і Outlook. З’явився так званий Active Desktop. Поліпшено підтримка універсальних драйверів і DirectX. Її Вмонтовано підтримка кількох моніторів. Опціонально можна було додати чудову утиліту із переведення жорстких дисків з FАТ16 в FАТ32. Вмонтований DOS датировался все тим самим 7.10.

Через рік вийшла Windows 98 Special Edition. З оптимизированным ядром. Internet Explorer дістався версії 5.0, котрий за великим рахунком мало чим різнився від 4.x. Інтеграція з Всесвітньої Паутиной, яка полягає в поставці кількох слабеньких утиліт типу FrontPage і Web Publisher. DOS було тим же-7.10.

Наше час, минулого року. Отже повна версія Windows Millenium. Інтернет Explorer став версією 5.5, DOS на кшталт помер, але розумні особи стверджують, що він був, але називався 8.0. Досовские докладання просто ігноруються. Інтерфейс поліпшився з допомогою графічних функцій і акселерації всього, нібито Росія може рухатися (включаючи курсор мишки). Плюс пара мережевих функций…

Ну і, нарешті, 2001 рік. Чекаємо не дочекаємося Whistler’a, недавно перейменованого в Windows ХР.