Поява локальних мереж

Перші локальні мережі.

На початку 70-х років відбувся технологічний прорив в області виробництва комп’ютерних компонентів — з’явилися більші інтегральні схеми. Їх порівняно невисока вартість і високі функціональні можливості привели до створення міні-комп'ютерів, які стали реальними конкурентами мейнфреймів. Закон Гроша перестав відповідати дійсності, тому що десяток міні-комп'ютерів виконував деякі задачі швидше одного мейнфрейма, а вартість такої міні-комп'ютерної системи була менше. Навіть невеликі підрозділи підприємств одержали можливість купувати для себе комп’ютери. Міні-комп'ютери виконували задачі керування технологічним устаткуванням, складом і інші задачі рівня підрозділу підприємства. Таким чином, з’явилася концепція розподілу комп’ютерних ресурсів по всьому підприємству. Однак при цьому всі комп’ютери однієї організації як і раніше продовжували працювати автономно (мал. 1.3). Але йшов час, потреби користувачів обчислювальної техніки росли, їм стало недостатньо власних комп’ютерів, їм уже хотілося одержати можливість обміну даними з іншими близько розташованими комп’ютерами. У відповідь на цю потребу підприємства й організації стали з'єднувати свої міні-комп'ютери разом і розробляти програмне забезпечення, необхідне для їхньої взаємодії. У результаті з’явилися перші локальні обчислювальні мережі (мал. 1.4). Вони ще багато в чому відрізнялися від сучасних локальних мереж, у першу чергу — своїми пристроями сполучення. Спочатку для з'єднання комп’ютерів один з одним використалися найрізноманітніші нестандартні пристрої зі своїм способом подання даних на лініях зв’язку, своїми типами кабелів і т.п. Ці пристрої могли з'єднувати тільки ті типи комп’ютерів, для яких були розроблені, — наприклад, міні-комп'ютери PDP-11 з мейнфреймом IBM 360 або комп’ютери «Наири» з комп’ютерами «Дніпро». Така ситуація створила великий простір для творчості студентів — назви багатьох курсових і дипломних проектів починалися тоді зі слів «Пристрій сполучення…».

(мал. 2) Автономне використання декількох міні-комп'ютерів на одному підприємстві.

Але йшов час, потреби користувачів обчислювальної техніки зростали, їм стало недостатньо власних комп’ютерів. У відповідь на цю потребу підприємства і організації стали з'єднувати свої міні-комп'ютери разом і розробляти програмне забезпечення, необхідне для їх взаємодії. У результаті з’явилися перші локальні обчислювальні мережі. Вони ще багато в чому відрізнялися від сучасних локальних мереж, насамперед своїми пристроями сполучення. На перших порах для з'єднання комп’ютерів один з одним використовувалися самі різноманітні нестандартні пристрої зі своїм способом представлення даних на лініях зв’язку, своїми типами кабелів і т. п. Ці пристрої могли з'єднувати тільки ті типи комп’ютерів, для яких були розроблені, наприклад, міні-комп'ютери PDP-11 з мейнфеймом IBM 360 або комп’ютери «Напрі» з комп’ютерами «Дніпро». Така ситуація створила великий простір для творчості студентів назви багатьох курсових і дипломних проектів починалися тоді зі слів «Пристрій сполучення…».

(мал. 3) Різні типи зв’язків в перших локальних мережах.