Роль пiснi у п «єсi Iвана Котляревського» Наталка Полтавка

Роль пiснi у п «єсi Iвана Котляревського «Наталка Полтавка «.

I. П. Котляревський дав українськiй лiтературi твори, вiдзначенi рисами народностi та насиченi народним гумором. Перша п «єса нової української лiтератури — «Наталка Полтавка «- дiстала цiлком за-служено назву народної опери, а її сценiчне життя почалося ще задовго до публiкацiї. Її сюжет вiдбиває суспiльнi вiдносини i типовi образи людей — представникiв простого народу та сiльської верхiвки. Але мотив вiддання бiдної дiвчини замiж за багатого нелюба i розлучення з бiдним коханим можна зустрiти й у багатьох народних пiснях, що свiдчить про типовiсть зображуваної ситуацiї.

Цiнностi, якi утверджує Котляревський в своїх творах, були зде-бiльшого саме народними, проблеми — актуальними знов-таки для простого народу, мова — живою, то ж невипадково iдея п «єси була добре зрозумiлою навiть неосвiченим глядачам. Нова лiтература, що виникла з iдей Просвiтництва, взагалi проголошувала принцип зближення мистецтва i лiтератури з життям. Та не лише змiст п «єси є народним, а й форма подання сюжету, в якому дуже велику роль вiдiграють пiснi.

Деякi з них мають фольклорне походження. Це — «Гомiн, гомiн по дiбровi », «Та йшов козак з Дону », «Ой пiд вишнею, пiд черешною ». Решта була складена самим Котляревським iз стилiзацiєю пiд фольклор настiльки вдалою, що й цi пiснi переплелися з народними й самi стали такими: «Вiють вiтри, вiють буйнi », «Сонце низенько «та iншi. Хiба що професiйнi фольклористи та знавцi iсторiї лiтератури можуть вiдрiзнити однi вiд iнших. До речi, музику до п «єси Котляревського «Наталка Полтавка «написав один з найвiдомiших українських композиторiв — М. Лисенко, що дуже добре вiдчував найтоншi нюанси народної музики.

Однак головною художньою особливiстю введення у п «єсу пiсень, що було справжнiм новаторством, виявилося використання I. Котляревським пiснi не як тла чи то музичне оформлення, а як одного з найголовнiших засобiв розкриття характеру персонажа. Першi ж пiснi стали свого роду «музичним епiграфом «до образiв, що зображувалися.

З чого починається п «єса? З пiснi «Вiють вiтри, вiють буйнi… », яку її спiває засмучена Наталка. Пiсня розкриває її душевний стан ще до початку монологу й одразу пiдкреслює народнiсть самого образу селянської дiвчини: хто б ще спiвав саме такi пiснi?

Що на полi, що на пiсках, без роси, на сонцi?

Тяжко жити без милого i в своїй сторонцi.

Де ти, милий, чорнобривий? Де ти? Озовися!

Як я, бiдна, тут горюю, прийди подивися.

Рядками цiєї пiснi пояснюється i вихiдна обставина п «єси, i вихiдний емоцiйний стан героїнi.

Контрастно порiвняно з її пiснею звучать пишномовнi i претензiйнi вiршi возного Тетерваковського. До речi, навiть коли вiн спiває, його пiснi зовсiм не схожi на народнi.

Цiкавiша «пiсенна «характеристика виборного: його пiснi або мають виставний, сатиричний характер, як «Ой пiд вишнею, пiд черешнею », що була покликана замалювати недоречнiсть намiрiв возного, або вiн готовий зрiктися того, що сам проспiвав: «Та се, добродiю, не пiсня, а несенитниця ». Це теж допомагає авторовi розкрити характер типового сiльського начальника, що хоч i вийшов з народу, але готовий заперечувати свiй зв «язок iз ним i поспiвати дуетом з паном.

Лiризмом i навiть сентиментальнiстю вирiзняються пiснi Петра, але знову ж таки ще при першiй появi його за пiснею можна вгадати, який надалi стиль поведiнки вiн обере:

Ой, як я прийду,.

Тебе не застану,.

Згорну я рученьки,.

Згорну я бiлiї.

Та й не жив стану…

Вiн готовий померти в iм «я кохання, але не боротися за нього до останнього.

Зовсiм iншу пiсню спiває Микола — за його словами ту «що мене старий запорожець Сторчогляд навчив ». Але в його пiснях звучить вже i полiтичний момент, тобто вiн виходить за межi особистих побутових тем.

Закiнчується п «єса також пiснею, що пiдсумовує iдею:

Коли хочеш буть щасливим,.

То на бога полагайся;

Перенось все терпеливо.

I на бiдних оглядайся.

Образнi та нескладнi за формою, народнi пiснi були глибокими за змiстом, у них упродовж столiть накопичувалася життєва мудрiсть простих людей. У цьому значеннi й уся п «єса сама схожа на народну пiсню. Мабуть, це — одна з причин, чому п «єса I. Котляревського «Наталка Полтавка «й досi посiдає почесне мiсце в репертуарах багатьох театрiв. Разом з глибиною гуманiстичних iдей автора та майстерним реалiстичним зображенням образiв, саме така художня форма зумовила популярнiсть твору, який користується до сьогоднi любов «ю читачiв та глядачiв.