Екологічна безпека діяльності підприємства

ЕКОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

Постановка проблеми. Електронні гроші хоч і нещодавно з’явилися у нашому житті але їх розвиток відбувається досить швидко. В Україні станом на 2015 рік, громадяни мають доступ до багатьох видів електронних платіжних інструментів. На сьогодні, для України актуальним є питання щодо формування сучасної та прозорої регуляторної бази із державним наглядом за функціонуванням електронних платіжних інструментів, систем електронних грошей і стимулюванням їх розвитку.

Аналіз джерел і публікацій. Аналізом особливостей екологічної безпеки підприємств, питаннями покращення екологічної ситуації в країні за рахунок розвитку науково-технічної бази на підприємствах займалися такі вчені як Качинський А. Б. [1], Судакова О.І. [2], Користін О.Є. [6], Орлов А.І.

Постановка завдання. Метою даної статті є дослідження сучасного стану екологічної ситуації в Україні від господарської діяльності та визначення перспектив розвитку екологічного виробництва.

Виклад основного матеріалу дослідження. На сьогодні немає єдиної думки з приводу термінів економічної безпеки підприємств. В цілому економічна безпека підприємства це запобігання негативним впливам на стабільне та максимально ефективне функціонування підприємства, його розвиток та існування.

Однією із складових економічної безпеки підприємства є екологічна безпека, яка полягає в дотриманні норм чинного екологічного законодавства та зменшення витрат від забруднення навколишнього середовища. Умовно ці витрати можна поділити на обов’язкові (яких уникнути неможливо, але можна зменшити) та додаткові (яких можливо уникнути).

Обов’язкові витрати включають в себе збори за забруднення навколишнього природного середовища, погіршення якості природних ресурсів, спеціальне природокористування (які передбачені чинним законодавством та мають податковий характер), плата за вивіз та утилізацію відходів виробництва, комунальні платежі та інші.

До додаткових, в першу, чергу можна віднести штрафні санкції, які застосовуються при порушенні чинного екологічного законодавства та «штрафні» збори за перевищення лімітів викидів та скидів у навколишнє природне середовище, спеціальне природокористування та інші.

Значну частину витрат підприємства, на якому застосовуються шкідливі умови праці складають виплати пільгових пенсій. Такі підприємства за власний рахунок сплачують пенсії протягом 5 років працівникам, як були зайняті на роботах із шкідливими умовами праці, оскільки вони мають право на одержання пільгових пенсій за 5 років до досягнення пенсійного віку. Також сюди можна віднести витрати, яке несе підприємство при захворюваності працівників, в першу чергу при професійних захворюваннях. Тобто екологізація виробництва, застосування сучасних не шкідливих технологій та процесів, які покращують умови праці, захищають здоров’я, а інколи і життя працівників від шкідливих наслідків виробництва суттєво мінімізують економічні витрати підприємства.

Збір за спеціальне використання природних ресурсів встановлюється на основі нормативів збору і лімітів їх використання. Збори за використання природних ресурсів в межах встановлених лімітів відносяться на витрати виробництва, а за понадлімітне використання та зниження їх якості стягуються в п’ятикратному розмірі з прибутку, що залишається у розпорядженні підприємств, установ, організацій. Збір за забруднення навколишнього природного середовища, встановлюється на основі фактичних обсягів викидів, лімітів скидів забруднюючих речовин в навколишнє природне середовище і розміщення відходів. Ці збори в межах лімітів відносяться на витрати виробництва, а за перевищення лімітів стягуються з прибутку, що залишається в розпорядженні підприємств, установ, організацій [1].

Якщо за скид відходів необхідно буде сплачувати значні кошти, то підприємство вимушене буде прорахувати варіанти того, що обійдеться йому дешевше: платня за споживання природного середовища чи зниження викидів?

Екологічна безпека підприємства виробничої сфери — це стан захищеності економічних інтересів підприємства від реальних і потенційних екологічних загроз, що створюються в результаті виробничої діяльності господарюючих суб'єктів внаслідок екологічно необумовленого господарювання, за умови мінімізації негативного впливу виробничої діяльності самого підприємства на навколишнє природне середовище і суб'єктів виробничого процесу.

Екологізація виробництва — це процес послідовного екологічної безпеки виробничих підприємств переходу виробничої діяльності підприємств на позиції екологічного імператива, тобто здійснення виробничого процесу на екологічно орієнтованій основі. При здійсненні екологізації виробництва найбільш ефективними визнано превентивні заходи, які дозволяють запобігати забрудненню довкілля за умови включення екологічних пріоритетів до цілей економічної діяльності підприємств [2].

На основі аналізу особливостей еколого-економічної ситуації в Україні і сучасних тенденцій економічного розвитку інтеграція екологічних і економічних інтересів підприємств диктує необхідність розробки нових принципових підходів до забезпечення екологічної безпеки підприємств виробничої сфери і формування відповідного дієвого механізму як його комплексного інструменту.

Розвиток економіки характеризується екологічними проблемами техногенного характеру: виснаженням озонового шару Землі, глобальною зміною клімату внаслідок «парникового ефекту», забрудненням атмосферного повітря та водоймищ. Сьогодні забруднення довкілля завдає значних економічних збитків національним господарствам майже всіх країн світу.

Обов’язкова умова того щоб підприємства в Україні впроваджували екологічно безпечне виробництво — це досягнення екологічно сталого економічного зростання. Це можливо лише за умови узгодження економічних і екологічних інтересів, при всебічній екологізації виробництва, впровадженні екологоорієнтованих нововведень на виробничих підприємствах.

Необхідність розробки організаційно-економічного забезпечення екологічної безпеки підприємств виробничої сфери наступні:

о наявність еколого-економічних суперечностей сучасного розвитку; о несприятлива еколого-економічна ситуація в Україні; о неефективність еколого-економічної політики, що проводиться; о інтеграція України до європейського економічного простору; о дотримання міжнародних вимог у сфері екологічної безпеки; о визначення еколого-економічних імперативів Концепції сталого розвитку України;

о неузгодженість екологічних і економічних інтересів виробничих підприємств; о необхідність еколого-економічної парадигми управління виробничим підприємством;

о необхідність формування організаційно-економічного механізму забезпечення екологічної безпеки виробничих підприємств.Сучасний період економіки України характеризується не тільки певними проблемами в економічній сфері, а й глобальною кризою в екології. Кількість шкідливих викидів у результаті виробничо-господарської діяльності промислових підприємств уже перевищує допустимі норми в 3−7 разів і продовжує зростати. Екологічний стан України потребує вирішення еколого-економічних проблем вітчизняних підприємств, проведення ефективної політики в сфері забезпечення екологічної безпеки, основи якої започатковані в Конституції України, де визначено пріоритет екології і державної підтримки заходів щодо охорони довкілля. Успішна реалізація екополітики значною мірою залежить від можливості забезпечення екологічної безпеки при здійсненні виробничої діяльності підприємств, котру необхідно розглядати у взаємодії екології і економіки, тому що серед антропотехногенних факторів виникнення несприятливих екологічних ситуацій особливе місце посідає сфера виробництва [2].

Стан екології можна побачити на приведених нижче таблицях 1 і 2, де зазначені основні показники поводження з відходами І-ГУ класів небезпеки в Україні.

Відходи — будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворюються у процесі людської діяльності та не мають подальшого використання за місцем утворення чи виявлення та яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення (ст. 1 Закону про Відходи). Відходи також є об'єктом права власності (Ст. 8 Закону про Відходи). Право власності на відходи може переходити від однієї особи до іншої [4].

Таблиця 1. Основні показники поводження з відходами І-ГУ класів небезпеки в Україні, тис. т

Таблиця 2. Основні показники поводження з відходами Г-ГУ класів небезпеки в Миколаївській обл, тис. т

Аналізуючи дану таблицю, ми бачимо що кількість наявних відходів у спеціально відведених місцях та на території підприємств в Україні з кожним роком збільшується на 2−9%. Показник утилізації відходів І-ГУ групи характеризується відносною стабільністю, його коливання становить 5−7% кожен рік. Але якщо враховувати збільшення відходів кожен рік, то валова частка утилізованих відходів зменшується.

Аналізуючи наведені дані, варто відмітити, що кількість наявних відходів у спеціально відведених місцях та на території підприємств в Миколаївській обл. з кожним роком збільшується на 3−4%. Показник утилізації відходів І-ІУ групи в 2012 році зменшився на 17,83%, в 2013 році - на 3,89%. Тому можемо сказати, що викиди I-ІУ групи небезпеки в Миколаївській області з кожним роком збільшуються.

Більш наглядно наявність відходів І-ІУ групи небезпеки можемо побачити на рисунках 1 і 2.

Рис. 1. Наявність відходів І-ІУ класів небезпеки на кінець року у спеціально відведених місцях чи об'єктах та на території підприємств в Україні, тис. т

Невід'ємним елементом сучасного промислового виробництва є значний антропогенний вплив на навколишнє середовище, а саме велика кількість викидів забруднюючих речовин та діоксину вуглецю в атмосферне повітря.

При застарілих системах очищення викидів «брудного виробництва», його значних обсягів у добувній галузі, металургійній, хімічній промисловості та тепловій енергетиці, ставленні до природи власників та керівників підприємств, усім сферам географічної оболонки завдається значних екологічних збитків. Як результат, споживачами відходів виробництва стають прості громадяни, які проживають в ареалі забруднення.

Рис. 2. Наявність відходів Г-ГУ класів небезпеки на кінець року у спеціально відведених місцях чи обєктах та на території підприємств в Миколаївській обл., тис. т

Джерело: побудовано автором з використанням [3].

Серед промислових об'єктів основними забруднювачами атмосферного повітря є підприємства теплоенергетики (близько 29% усіх шкідливих викидів у атмосферу). Загалом, на рахунок енергетичної, металургійної та вугільної промисловості можна віднести відповідно 33, 25 і 23% усіх забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферу, підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості — 3%. Найбільша частка викидів припадає на Донецько-Придніпровський регіон — 79% загального обсягу викидів у країні.

Аналізуючи наведені дані, можна сказати, що з 2006 по 2013 рік викиди забруднюючих речовин та діоксиду вуглецю в атмосферне повітря в Україні відносно зменшується. Так, якщо 2013 рік порівнювати з 2006, то ми можемо побачити зменшення викидів забруднюючих речовин та діоксину вуглецю в атмосферне повітря на 3,8%, а якщо 2013 рік порівнювати з 2007, в якому зафіксовано найбільшу кількість викидів за останні роки, то зменшення кількості викидів досягло 8,95%.

Таблиця 3. Викиди забруднюючих речовин та діоксиду вуглецю в атмосферне повітря в Україні та Миколаївській обл., тис. т

Джерело: побудовано автором з використанням [3].

Миколаївська область характеризується відносною стабільністю викидів забруднюючих речовин та діоксину вуглецю в атмосферне повітря. В період з 2006 по 2013 роки відбувалося коливання збільшення та зменшення кількості викидів на 5−8%. Якщо порівнювати 2013 рік з 2006 то викиди забруднюючих речовин та діоксину вуглецю в атмосферне повітря в Миколаївській області збільшилося на 20,29%.

Більш наглядно дану інформацію ми можемо бачити на рисунках 3.

В Україні спостерігається значне погіршення екологічного стану по багатьом показникам. Головним «забрудником» необхідно вважати підприємницьку діяльність. Тому для покращення екологічного стану необхідно запроваджувати екологізацію виробництва на всіх підприємствах України та Миколаївської області.

Рис. 3. Викиди забруднюючих речовин та діоксиду вуглецю в атмосферне повітря в Україні, тис. т

Джерело: побудовано автором з використанням [3].

Висновки

Неефективне використання природних ресурсів знижує показники економічної ефективності підприємств за рахунок перевитрат сировини, та наносить шкоду навколишньому середовищу за рахунок великої кількості відходів. Також величина капітальних інвестицій і поточних витрат на охорону навколишнього природного середовища мають прямий позитивний вплив на фінансові результати діяльності підприємств до оподаткування. Дана залежність є підтвердженням доцільності запровадження екологічно безпечних технологій підприємствами, що забезпечить підвищення економічного ефекту їх діяльності.

екологізація забруднюючий утилізація атмосферний.

Література

• 1. Качинський А. Б. Екологічна безпека України: системний аналіз перспектив покращення / А. Б. Качинський — К.: НІСД, 2001. — 311 с.
• 2. Забезпечення екологічної безпеки виробничих підприємств
• 3. Державна служба статистика України
• 4. Закон України «Про відходи» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1998, № 36−37, ст.242)