Гігієнічне нормування виробничого мікроклімату. 
Засоби запобігання несприятливому впливу виробничого мікроклімату на організм людини

РЕФЕРАТ

на тему:

" Гігієнічне нормування виробничого мікроклімату. Засоби запобігання несприятливому впливу виробничого мікроклімату на організм людини" .

Особливості метеорологічних умов приземного шару повітря невеликих ділянок земної поверхні або виробничих і побутових приміщень називають мікрокліматом.

Поняття «клімат» і «мікроклімат» не досить раціональні при вивченні умов закритих приміщень, де з метою гігієнічної оцінки мікро­клімату необхідно дати фізіологічний, чітко визначений критерій. Ось чому під поняттям <<мікроклімат" виробничих приміщень слід розумі­ти сукупність факторів, що впливають на певні фізіологічні функції: терморегуляцію організму і теплообмін із зовнішнім середовищем.

Гігієністи вивчають самостійно цілий комплекс кліматичних факторів і не враховують спільну дію з іншими факторами (освіт­лення, барометричний тиск тощо). Деяких мікрокліматичних фак­торів взагалі немає в умовах закритих приміщень (атмосферні опа­ди, географічний рельєф тощо). Отже, на терморегуляцію організ­му впливають такі фактори: температура повітря та оточуючих предметів, вологість, рух повітря.

На мікроклімат виробничих приміщень впливає технологічний процес. Виробничі приміщення поділяються на холодні, з нормаль­ною температурою, гарячі.

При низькій температурі проводиться робота в холодильни­ках, складських приміщеннях, елеваторах, холодильних цехах тощо. До гарячих виробничих приміщень належать доменні, сталепла­вильні, прокатні цехи металургійної промисловості, ливарні маши­нобудівної промисловості, фарбувальні й сушильні відділи текстильної промисловості, вугільні шахти тощо. Технологічний процес може впливати також і на вологість повітря виробничих приміщень.

Джерелами підвищення вологості повітря можуть бути галь­ванічні ванни, фарбувальні апарати тощо. Відносна вологість по­вітря у таких цехах досягає 80−90% і навіть 100%. Рідше у вироб­ничих цехах може бути знижена вологість повітря. Тоді вологість досягає 20−30%. Повітря із зниженою вологістю викликає відчуття сухості слизових оболонок верхніх дихальних шляхів (табл. 1).

Основні причини руху повітря у виробничих приміщеннях:

— конвекційні потоки повітря внаслідок різної температури по­верхонь технологічного устаткування;

— струмені повітря з отворів вентиляційних пристроїв;

— повітряні потоки, створені рухом машин, людей.

Через відкриті вікна та двері (в зимовий період) повітря прони­кає у виробниче приміщення з великою швидкістю, що створює протяги. Швидкість руху повітря на робочому місці змінюється в межах 0,09−5,00 м/с.

Таблиця 1

Нормовані значення температури, відносної вологості, швидкості руху повітря (теплий період року).

Несприятлива дія виробничого мікроклімату проявляється на­самперед в порушенні процесів терморегуляції, функції різних органів та систем.

Незважаючи на значні коливання температури, вологості та руху повітря у виробничих умовах, організм справляється з ними завдяки терморегуляційному апарату.

Але при тривалій дії особливо несприятливого мікроклімату тер­морегуляційні властивості організму стають недостатніми, порушується тепловий баланс, виникають порушення в стані всього організму.

Висока температура повітря в поєднанні з тепловим випромі­нюванням і фізичним навантаженням негативно впливає на серце­во-судинну систему (табл. 9.2), водно-сольовий обмін, дихання. Спо­стерігаються зниження артеріального тиску, згущення крові.

Механізація виробничих процесів, насамперед пов’язаних з, важкою фізичною працею, є одним з радикальних засобів боротьби з перегріванням організму. Має значення також перехід на нові технологічні процеси, при яких не буде потреби працювати в умовах високої температури та інтенсивного теплового випромінювання.

У виробничих приміщеннях слід забезпечити безперебійне ви­далення нагрітого повітря через отвори у верхній зоні приміщення.

Таблиця 2.

Залежність частоти серцевих скорочень (ЧСС) від мікроклімату

Одночасно треба подбати про надходження повітря із зовнішнього середовища через вікна.

З метою поліпшення тепловіддачі організму в гарячих цехах застосовують обдування працівників повітрям за допомогою повітря­них душів. Обдування працівників рекомендується в тих випадках, коли температура повітря в приміщенні перевищує 25 °C.

А, Б — відкриття стулок фрамуг при безвітряній погоді в теплу і холодну пору рокуВ, Г-те саме при боковому вітрі- 1-літні припливні отвори- 2-зимові припливні отвори- 3 — вертиляційний ліхтар.

Для регуляції водно-сольового обміну використовують для пиття підсолену кухонною сіллю (0,5%) газовану воду.

До заходів особистої профілактики відносяться короткочасні перерви під час роботи, які проводяться в кабінах з водяним охо­лодженням, використання спецодягу.

Серед запобіжних заходів проти переохолоджень можна на­звати усунення потоків холодного повітря, що потрапляють через вікна та двері. Утеплення вікон і дверей, відповідна будова стін І перестінків також є запобіжним заходом проти переохолодження. Робітники, які працюють у холодному приміщенні, повинні бути забезпечені спецодягом. Душ з температурою 35−40 °С протягом 10 хвилин відіграє також позитивну роль.

Виробничий шум, вплив на організм і заходи профілактики Шум — неприємний або небажаний звук чи сукупність звуків, що заважають сприйняттю корисних звукових сигналів, порушують тишу, чинять шкідливу або подразливу дію на організм людини, знижують його працездатність.

Джерелами шумів є тіла, що вібрують: станки, двигуни, ручні механізовані інструменти, обладнання, що використовується у, ви­робничих процесах. Шум складається з багатьох коливань, серед яких не завжди можна визначити основну частоту, а лише перева­гу частот тієї чи іншої ділянки.

Чутливість вуха людини неоднакова до звуків різних частот. Людина значно краще чує високі тони, ніж низькі. Найменш чутли­ве вухо до частоти, нижчої 50 Гц. Для отримання слухового відчут­тя необхідний мінімум енергії звукових коливань, який визначає поріг слуху. Поріг розміщується найбільш низько в межах 400−500 Гц. Посилення інтенсивності звуку від порога — суб'єктивне відчут­тя (гучність — непропорційна до зростання звукової енергії). Фізіо­логічне відчуття зростання гучності виникає, коли змінюється сила звуку в певну кількість разів. Так, підсилення звуку в 10 разів сприймається як збільшення чутливості у 2 рази. Одиницею вимі­рювання інтенсивності звуку є Бел. Але прийнято користуватися не белом, а однією десятою його частиною — децибелом (дБ). Уся шкала від порога чутливості до больового відчуття складає 13 бел чи 130 децибел (дБ). Шуми поділяються на низькочастотні - мен­ше 350 Гц, серєдньочастотні - від 350−800 Гц, високочастотніпонад 800 Гц.

Джерелами високочастотного шуму є пневматичне і ручне клепання (110−115 дБ), обрубка металічних деталей (115−120 дБ), млини для подрібнення цементу (108 дБ), ткацькі станки (104 дБ) тощо. Середньочастотного — токарні станки, пневмотранспортери (95−105 дБ), транспортні шуми (85 дБ), низькочастотного — парові двигуни (90 дБ) (табл.9.3).

Проявом впливу шуму на організм є порушення слухової та інших функцій організму. Дія шуму на організм викликає на по­чаткових стадіях запаморочення, яке проходить з плином часу. Організм поступово пристосовується до нових умов праці. Трива­лий вплив шуму, особливо високочастотного, призводить до знач­ного зниження слуху, а іноді й до повної глухоти. Необхідно відзна­чити тимчасове зниження слуху, яке наступає під час праці в шум­них цехах. Потім слух відновлюється.

У швидкості розвитку глухоти, тобто стійкого порушення слу­ху, має значення, окрім Інтенсивності й спектрального складу, інди­відуальна чутливість людей. Значно раніше, ніж порушується фун­кція органа слуху, проходять негативні зміни в центральній нер­вовій системі, особливо у вегетативній.

Відзначено, що щум на організм людини має місцеву і загальну дію. При цьому прискорюються пульс, дихання, підвищується артері­альний тиск, змінюються рухова та секреторна функції шлунка й інших органів. Негативно впливає шум і на нервову систему, викли­каючи головний біль, безсоння, послаблення пам’яті, сповільнення психічних реакцій, що призводить до порушень працездатності.

Для боротьби з виробничим шумом слід використовувати такі заходи:

— Ізоляція джерел шуму у виробничих приміщеннях шляхом створення перегородок (дерев'яних, цегляних) з перенесенням пульта управління за перегородку, якщо можливо, треба встановити біля них звукоізольовані кабіни для обслуговуючого персоналу;

— встановлення агрегатів, робота яких супроводжується шу­мом або вібрацією (молоти, штампувальні автомати і ін.) на вібро-ізолюючі матеріали чи на спеціальний фундамент;

— заміна технологічних процесів, які супроводжуються шумом, безшумними;

— розміщення цехів з шумними технологічними процесами на певній відстані від жилих приміщень і обсадити їх зеленими насад­женнями. Стіни цехів повинні бути потовщеними, а з внутрішнього боку — облицьовані спеціальними акустичними плитами;

— використання індивідуальних засобів захисту органа слуху (заглушки, вкладиші, навушники, шоломи);

— дотримання допустимих рівнів шуму.

Виробнича вібрація, вплив на організм та заходи профілактики Виконання багатьох технологічних операцій пов’язане з впли­вом вібрації на працівників. Зокрема, постійне вдосконалення меха­нізованих інструментів, що пов’язане із зростаючим числом ударів та обертів, розширення масштабів використання транспорту, сільськогосподарських машин призвели до того, що вібрація на ви­робництві є одним із найбільш поширених шкідливих факторів.

З фізичної точки зору, вібрація являє собою сукупність коли­вальних рухів, що повторюються через певні проміжки часу і ха­рактеризуються певною частотою коливань, амплітудою та приско­ренням.

Амплітуду, тобто максимальне зміщення тіла, що коливається відносно положення рівноваги, визначають в одиницях довжиниміліметрах. Частоту коливань вимірюють у герцах, тобто кількістю повних коливань за одиницю часу. Частота — це найбільш істотна характеристика вібрації, оскільки реакція організму на різні часто­ти коливань неоднакова. Поєднання амплітуди і частоти вібрації називають її параметром. Тілу, яке коливається, властиве І приско­рення руху. Прискорення характеризує крайню ділянку інфразву­кових частот, вимірюється у см/сек.

За способом передачі на тіло людини виробничі вібрації поді­ляють на загальні й місцеві, або локальні. Вібрації загальні або робочого місця в цілому — це вібрації підлоги або верстатів і різних механізмів ударної дії на транспортних та сільськогосподарських машинах, Локальні вібрації - це вібрації пневматичних та електричних інструментів, а також виробів, які працівник тримає в руках під час обробки їх на шліфувальних верстатах. Вібрація є загальнобіологічним фактором, що діє на будь-які клітини і тканини. Вібрація неве­ликої інтенсивності протягом короткого проміжку часу позитивно діє на організм людини: підвищує обмін речовин, м’язову силу й обмін речовин, знижує втому, прискорює заживлення ран. У зв’яз­ку з цим, вібрацію можна використати і з лікувальною метою.

Використана література:

1. 1.Загальна гігієна з основами екології: Підручник / За ред. В А. Кондратюка. — Тернопіль: Укрмедкнига, 2003.

2. 2.Деревицький С.І. Виробництво і гігієна. — К., 1989.