Освидетельствование і переогляд постраждалих

Освидетельствование і переогляд пострадавших

Освидетельствование застрахованих відповідно до статтею 13 Закону від 24 липня 1998 року № 125-ФЗ виробляється установами медико-соціальної експертизи з поводження страховика, страхувальника чи застрахованої особи або за визначенню судді (суду) при поданні акта про нещасливий випадок з виробництва чи акта про професійному захворюванні. Терміни переогляду встановлюються установою, його виробляють, проте за зверненню страховика чи страхувальника переогляд може здійснюватися достроково. Що стосується ухиляння застрахованої від переогляду в встановлених термінів без шанобливій причини, він втрачає декларація про забезпечення зі страхування до проходження переосвидетельствования.

Представители виконавчого органу ФСС РФ виходячи з спільного Листи Мінпраці Російської Федерації № 781-АО і ФСС РФ № 02−08/10−326П від 9 лютого 2000 року заслуговують брати участь у огляді (переосвидетельствовании) постраждалого, визначенні нуждаемости їх у додаткових видах допомоги, навчанні (перенавчання). Заснування медико-соціальної експертизи визначає нуждаемость постраждалого в додаткових видах допомоги, як під час тимчасової непрацездатності, і під час вирішення питань про стійкою втрати працездатності, зокрема профессиональной.

В відповідно до пункту 4 Правил, затверджених Постановою Уряди Російської Федерації від 16 жовтня 2000 року № 789 «Про затвердження правил встановлення ступеня втрати професійної працездатності внаслідок нещасних випадків з виробництва і фахових захворювань «огляд постраждалого проводиться у пихатій інституції медико-соціальної експертизи за місцем його проживання або за місцеві прикріплення до державному чи муніципальному лікувально-профілактичному установі здравоохранения.

Если відповідно до укладанням заклади охорони здоров’я постраждалий по стану здоров’я неспроможна з’явитися в установа медико-соціальної експертизи, то огляд можна проводити вдома в стаціонарі, де постраждалий перебуває в лечении.

Для огляду роботодавець має подати в установа медико-соціальної експертизи висновок органу державної експертизи умов праці про характер й нестерпні умови праці постраждалих, що передували знедолений випадку з виробництва і фахової заболеванию.

Учреждение охорони здоров’я проводить необхідні діагностичні, лікувальні, реабілітаційні заходи. За результатами постраждалому видається направлення у установа медико-соціальної експертизи на огляд задля встановлення ступеня втрати професійної трудоспособности.

При необхідності обстеження з допомогою спеціальних методик чи устаткування, отримання додаткових даних установа медико-соціальної експертизи спрямовує постраждалого на додаткове обстеження у медичне, реабілітаційне чи інше установа, затребувана необхідні відомості, здійснює обстеження умов праці постраждалого, його соціально-побутових умов та приймає інші меры.

Если постраждалий цурається додаткового обстеження, рішення про ступінь втрати професійної працездатності виноситься виходячи з наявних даних, що робиться відповідна запис в акті огляду пострадавшего.

Степень втрати професійної здібності постраждалого визначається з урахуванням отриманих документів і майже відомостей, особистого огляду постраждалого. У цьому виробляється оцінка його професійних здібностей, психофізіологічних можливостей, дозволяють продовжувати виконувати професійну діяльність, попередню знедолений випадку з виробництва статевою та професійною захворювання, у тому обсязі й тієї самої якості або з урахуванням зниження кваліфікації, зменшення обсягу виконуваної праці та тяжкості праці звичайних або спеціально створених виробничих условиях.

Специально створеними виробничими умовами вважаються:

сокращенный робочого дня;

индивидуальные норми вироблення;

дополнительные перерви у роботі;

соответствующие санітарно-гігієнічні умови;

оснащение робочого місця спеціальними технічними засобами;

проведение систематичних медичних спостережень;

другие заходи.

Экспертное рішення про ступінь втрати професійної працездатності приймається в присутності постраждалого простим більшістю голосів фахівців, проводили освидетельствование.

Если внаслідок від нещасного випадку з виробництва чи професійного захворювання у постраждалого настала повна втрата професійної працездатності в вигляді різко вираженого порушення функцій організму за наявності абсолютних протипоказань до виконання будь-яких видів професійної діяльності, навіть в спеціально умов, встановлюється ступінь втрати професійної працездатності на сто процентов.

Примеры клинико-функциональных критеріїв встановлення 100 відсотків втрати професійної працездатності, визначальних повну втрату професійної працездатності, є вираженими порушеннями статодинамической функції, наведені у пункті 21 Тимчасових критеріїв № 56.

Если постраждалий внаслідок вираженого порушення функцій організму може виконувати роботу лише спеціально умов, то встановлюється ступінь втрати професійної працездатності від 70 до 90 процентов.

Примеры клинико-функциональных критеріїв встановлення 70 — 90 відсотків втрати професійної працездатності постраждалим з наслідками виробничих травм і фахових захворювань принагідно професійної діяльність у спеціально умов наведені у пункті 24 Тимчасових критеріїв № 56.

Если постраждалий може у звичайних виробничих умовах продовжувати професійну діяльність із вираженим зниженням кваліфікації або з зменшенням обсягу виконуваної роботи, чи коли він втратив здатність продовжувати професійну діяльність внаслідок поміркованого порушення функцій організму, але у звичайних виробничих умовах виконувати професійну діяльність дешевше кваліфікації, то ступінь втрати професійної працездатності встановлюється від 40 до 60 процентов.

При цьому згідно з пунктом 25 Тимчасових критеріїв № 56 ступінь втрати професійної працездатності постраждалим з поміркованими порушеннями функцій організму встановлюється залежно від рівня зниження кваліфікації, обсягу виробничої діяльності чи категорії тяжкості праці:

" а) 60 відсотків втрати професійної працездатності встановлюється в случаях:

если постраждалий може виконувати роботу з професії, але з зниженням кваліфікації чотирма тарифікаційних разряда;

если постраждалий може виконувати роботи з використанням професійних знань, умінь і навиків, але з зниженням кваліфікації чотирма тарифікаційних разряда;

если постраждалий може виконувати легкі некваліфіковані види роботи з використанням професійних знань, умінь і навыков;

если постраждалий може виконувати некваліфікований фізична праця зі зниженням розряду робіт чотирма категорії тяжести;

б) 50 відсотків втрати професійної працездатності встановлюється в случаях:

если постраждалий може виконувати роботу з професії зі зниженням кваліфікації на три тарифікаційних разряда;

если постраждалий може виконувати роботу з професії із зменшенням обсягу виробничої діяльності (на 0,5 ставки);

если постраждалий може виконувати некваліфікований фізична праця зі зниженням розряду робіт втричі категорії тяжести;

в) 40 відсотків втрати професійної працездатності встановлюється в случаях:

если постраждалий може виконувати роботу з професії із зменшенням обсягу виробничої деятельности;

если постраждалий може виконувати роботи з використанням професійних знань, умінь і навиків, але з зниженням кваліфікації на два тарифікаційних разряда;

если постраждалий може виконувати роботу з професії зі зниженням кваліфікації на два тарифікаційних разряда;

если постраждалий може виконувати некваліфікований фізична праця зі зниженням розряду робіт на дві категорії тяжкості «.

Один громадянином Російської Федерації звернувся до Верховного суду Російської Федерації із заявою про визнання недіючим підпункт «а «пункту 25 Тимчасових критеріїв № 56 у частині абзацу 2 і 4. На думку заявника, дані становища нормативного правового акта суперечать Федеральним законом і порушують її права на соціальне забезпечення у зв’язки України із инвалидностью.

Из визначення Верховним судом Російської Федерації від 3 лютого 2004 року №КАС04−1 випливає таке. Статтею 3 Закону від 24 липня 1998 року № 125-ФЗ встановлено поняття професійної працездатності і рівня втрати професійної працездатності. Професійна працездатність це здатність людини до виконання роботи певної кваліфікації, обсягу й якості. Ступінь втрати професійної працездатності це виражене в відсотках стійке зниження здібності застрахованої здійснювати професійну діяльність до страхового случая.

Из даних норм закону слід, що ступінь втрати професійної працездатності виявляється у стійкому зниженні здібності застрахованої особи виконувати роботу тієї кваліфікації, обсягу й якості, як і по наступу страхового випадку. Суд, проаналізувавши дані норми закону, дійшов правильному висновку у тому, що ступінь втрати професійної працездатності особи, постраждалого внаслідок від нещасного випадку з виробництва (професійного захворювання), має визначатися виходячи з її здібності здійснювати не будь-яку діяльність, лише у тій конкретної професії, через яку виконувалася робота до страхового случая.

По думці суду, цей висновок цілком узгоджується з пунктом 1 статті 1086 Цивільного кодексу Російської Федерації (далі ДК РФ), що дозволяє щодо розміру що підлягає відшкодуванню шкоди враховувати ступінь втрати загальної працездатності лише за відсутності професійної працездатності, тобто лише у випадках, коли потерпілий не працював не мав спеціальності, квалификации.

Закон від 24 липня 1998 року № 125-ФЗ визначає порядок відшкодування шкоди, заподіяної життя і здоров’я працівника у виконанні їм обов’язків по трудовому договору (контракту), тобто застосовується у відношенні осіб, втратили професійну працездатність, і поширюється на випадки, як у відповідність до пунктом 1 статті 1086 ДК РФ може враховуватися ступінь втрати загальної трудоспособности.

Временные критерії № 56 видано розвиток Закону від 28 липня 1998 року № 125-ФЗ не можуть встановлювати з метою визначення розміру шкоди, заподіяної втратою професійної працездатності, критерії, які стосуються загальної трудоспособности.

Оспариваемый абзац 2 підпункту «а «пункту 25 Тимчасових критеріїв № 56 передбачає, що 60 відсотків втрати професійної працездатності встановлюється, якщо постраждалий втратив професію, і може виконувати легкі некваліфіковані види праці. Ця норма, власне, наказує щодо розміру відшкодування шкоди враховувати ступінь втрати загальної працездатності, тобто здатність до праці взагалі, а чи не за старою професії. Таке розпорядження суперечить пункту 1 статті 1086 ДК РФ і названому Федеральним законом, єднальному розмір відшкодування шкоди лише з ступенем втрати професійної трудоспособности.

Обстоятельство, що легкі некваліфіковані види праці містять бачимо всі ознаки професійного праці, не спростовує висновок суду. Ця обставина має значення щодо ступеня втрати професійної працездатності потерпілих, основним родом праці яких був некваліфіковану працю. Критерії визначення рівня втрати працездатності таких осіб встановлено, зокрема, в абзаці 4 підпункту «а «пункту 25 Тимчасових критеріїв № 56, визнаному судом відповідним федеральному закону.

В рішення суду правильно зазначено те що, що внаслідок статті 57 Трудового кодексу Російської Федерації найменування посади, спеціальності, професії, чи конкретної трудовий функції належить до істотним умовам трудового договору, які можна змінені лише з угоді сторін у письмовій форме.

Исходя від цього, ступінь втрати застрахованим професійної працездатності має визначатися залежно від його здатності здійснювати трудову діяльність із ту професію, передбачене умовами укладеного з ним трудового договору (контракту), а чи не з іншої професії, через яку застрахований може виконувати роботу з урахуванням збереженої в нього загальної трудоспособности.

Если постраждалий може й далі професійну діяльність із помірним чи незначним зниженням кваліфікації, або із зменшенням обсягу виконуваної роботи, або за зміну умов праці, манливих зниження заробітку, або якщо виконання його професійній діяльності потребує більшого напруги, ніж колись, то встановлюється ступінь втрати професійної працездатності від 10 до 30 процентов.

При цьому згідно з пунктом 28 Тимчасових критеріїв № 56 ступінь втрати професійної працездатності постраждалим, у яких незначні порушення функцій організму внаслідок виробничих травм чи професійних захворювань, визначається залежність від рівня зниження кваліфікації, обсягу виробничої діяльності чи категорії тяжкості праці:

" а) 30 відсотків втрати професійної працездатності встановлюється в випадках: якщо постраждалий може виконувати роботу з професії зі зниженням кваліфікації однією тарификационный розряд, якщо постраждалий може виконувати некваліфікований фізична праця зі зниженням розряду робіт однією категорію тяжкості, якщо постраждалий може виконувати роботу з професії з незначним зниженням обсягу професійної діяльності (зниження норми вироблення на 1/3 частина колишньої загрузки);

б) 20 відсотків втрати професійної працездатності встановлюється у разі, якщо постраждалий може виконувати роботу з зниженням обсягу професійної діяльності на 1/5 частина колишньої загрузки;

в) 10 відсотків втрати професійної працездатності встановлюється у разі якщо постраждалий може виконувати роботу з професії зі зниженням обсягу професійної діяльності на 1/10 частина колишньої завантаження " .

Примеры клинико-функциональных критеріїв задля встановлення 10 — 30 відсотків втрати професійної працездатності постраждалим з наслідками виробничих травм і фахових захворювань принагідно виконання професійної діяльність у звичайних виробничих умовах з незначним зниженням кваліфікації, категорії тяжкості праці, або зменшенням обсягу виробничої діяльності наведені у пункті 29 Тимчасових критеріїв № 56.

При повторних нещасних випадків з виробництва і фахових захворюваннях ступінь втрати професійної працездатності визначається на даний момент огляду з кожного з них роздільно, незалежно від цього, мали вони місце у період роботи в однієї чи різних роботодавців, з урахуванням професійних знань і умінь постраждалого й у сукупності неспроможна перевищувати сто процентов.

В разі ухиляння чи яке постраждало від виконання рекомендованих реабілітаційних заходів запитання про ступінь втрати професійної працездатності розглядається з урахуванням можливості виконувати будь-яку трудову деятельность.

Результаты огляду з’являються постраждалому у доступній йому формі керівником установи медико-соціальної експертизи у присутності фахівців, які взяли експертне рішення. У разі потреби ці фахівці дають роз’яснення постраждалому або його представнику.

Выписка з акту огляду із зазначенням ступеня втрати професійної працездатності, і навіть програма реабілітації постраждалого направляються роботодавцю в триденний строк після оформлення або видаються постраждалому, якщо огляд провели з його обращению.

Переосвидетельствование постраждалого проводиться гаразд, встановленому визначення ступеня втрати професійної працездатності внаслідок нещасних випадків на виробництві й професійних заболеваний.

Срок переогляду постраждалого щодо ступеня втрати професійної працездатності встановлюється через шість місяців, рік або двоє року в основі оцінки стану здоров’я пострадавшего.

Степень втрати професійної працездатності постраждалого встановлюється безстроково у разі необоротних наслідків ушкодження здоров’я внаслідок від нещасного випадку з виробництва й фахової захворювання зі стійким порушенням професійних здібностей і можливостей виконання виробничої деятельности.

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із сайту internet.