Рослина в житті людини

Вступ…3.

§ 1 Теорія розвитку біологічних понять…5.

§ 2 Зміст екологічних зрозуміти в розділі «Рослини» в темах:…9.

1. Загальне ознайомлення із квітковими рослинами…11.

2. Корінь…11.

3. Пагін…12.

4. Квітка й плід…13.

5. Насінина…13.

6. Рослина — цілісний організм…14.

7. Квіткові рослини…14.

8. Розвиток рослинного світу…14.

9. Рослинні угруповання…15.

§ 3 Методика формування екологічних зрозуміти в шкільній біології…17.

Висновок…27.

Список використаної літератури…28.

Вступ.

Екологія нині набуває провідного значення в біологічній науці. Знання екологічних закономірностей тепер необхідна для всієї діяльності людства на нашій планеті у зв’язку із загрожуючими для його існування прогнозами.

Екологія синтезує аналітичні дані галузей біологічної науки й розглядає життя в їхнього взаємозв'язках із навколишнім середовищем й між собою, тобто то в природі.

Якщо мільйони років розвивалося життя, і тисячоліттями складались взаємозв'язки організмів й середовища, а також пристосованість організмів до спільного життя, то швидкий технічний прогрес привів до значних порушень природних явищ. Нині особливо відчувається негативний вплив антропогенного чиннику на природу.

Такі умови склалися на всій планеті, особливо несприятливі в нашій стране, де довгі рокта проблеми охорони природи й раціонального природовикористання, по суті, не вирішувались й замовчувались. Усвідомлення важких реальних екологічних ситуацій у стране змусили подивитись на сучасне й майбутнє по новому.

Екологічна освіта молоді - непросто одне з найважливіших завдань сучасного суспільства, це умови його подальшого виживання.

Тому так важливо утримати цю базу знань, котра винна увійти в світогляд нового покоління, статі основою його діяльності.

Без сумніву, що справжня серйозна екологічна підготовка може бути реалізована лише на міцній біологічній основі. Екологічна грамотність немислима без елементарного розуміння того, як побудована жива природа, із якими біологічними законами необхідно рахуватись в господарській діяльності людини.

Вочевидь, лише підвищенням рівня екологічної освіти суспільства в цілому може змінити й стиль мислення господарських керівників, й поведінку шкірного громадянина. Екологічно грамотна людина якщо знаті, як зменшити екологічну загрозу, зняти її гостроту й ліквідувати, як потрібно вести господарство, щоб не допустити порушення природи; він не якщо наносити шкоду природі под годину відпочинку, не дозволити собі марнотратство по відношенню до її ресурсів. Екологічні знання потрібні всім. І забезпечити їхнього винна школа.

Тому вирішено висвітити в курсовій роботі проблему формування екологічних збагнути в шкільному курсі біології у розділі «Рослини».

Завдання:

1. Зробити аналіз шкільної програми розділу «Рослини», тим, в які формуються екологічні поняття.

2. Підібрати найбільш ефективні й доступні методи й прийоми формування й кращого засвоєння цих зрозуміти учнями.

Гіпотеза: формування екологічних зрозуміти здійснюється.

1. под годину проведення екскурсій;

2. под годину проведення феноспостережень;

3. під час уроків (краєзнавчий матеріал).

Для розв’язування завдань використовувати такі методи:

1. аналіз літератури;

2. спостереження под годину педагогічної практики за формуванням збагнути в учнів.

3. створення оригінальних методичних підходів.

§ 1 Теорія розвитку біологічних понять.

Дослідженнями багатьох методистів-біологів був відкрита основна методична закономірність свідомішого й міцного засвоєння знань. Вона полягає в планомірному утворені й розвитку збагнути в учнів в процесі вивчення.

За останні десятиріччя в методиці біології склалась й закріпилась теорія розвитку зрозуміти в процесі вивчення.

Поняття допомагають людині в її поступовому пізнанні світу.

Оперування поняттями, по визначенню Ф. Енгельса, й є мислення. Поняттями людина мислить. Думка відображає реальний світло й на шляху від незнання до знання проходити ряд стадій.

Початковим моментом в пізнанні зовнішнього світу є відчуття промов й явищ. З відчуття утворюється сприймання, яку відображає речі в цілому. На основі сприймання утворюється уявлення. Узагальнення уявлень утворює поняття. Розвиток зрозуміти — основна рушійна сила усього навчально-виховного процесу. Вчитель винен виділити основні поняття в кожному курсі, в учбовому предметі й неперервно тримати їхні в полі свого методичного зору, повертаючись перед тим на різному матеріалі й в різних зв’язках.

Учні оволодіють поняттями не відразу: на утворення їхнього потрібен час.

Верзилин М.М., Корсунська В. М. в своїй роботі відмічають, що біологія — це система основних зрозуміти, котрі розвиваються в логічній послідовності й знаходяться у взаємозв'язках. Ці поняття можуть бути простими й складними, спеціальними й загальнобіологічними.

Кожне поняття поступово розвивається, ускладнюється. Просте початкове поняття, яку включає один елемент знання, об'єднуючись із іншими простими поняттями, утворюють складні. Так поняття «листок» на першому уроці по темі є вибачимо, первинним. Учні дізнаються, що листок має зелену платівку із жилкуванням й черешком, тобто придбають поняття про зовнішній вигляд. До кінця вивчення тими, на десятому уроці, поняття «листок» стає складним й включає ряд елементів знань. Учні дізнаються про різні форми листків, анатомічну будову, утворення органічних речовин в аркушу шляхом вбирання вуглекислого газу на світлі, дихання листка, випаровування листком води, пристосування листків у різних рослин. Складне поняття «листок» узагальнює у собі поняття морфології, анатомії, фізіології, екології листка. З приведеного приклада видно, що просте поняття в ряді випадків може бути відносно вибачимо й відносно складним.

Являється дуже важливим для шкірного уроку біології виділити головні спеціальні поняття, котрі б сприяли послідовному розвитку фундаментальних загальнобіологічних зрозуміти, забезпечуючих формування наукового світогляду учнів.

Так формування й розвиток поняття «дводольні й однодольні рослини», згідно до програми починаються на уроці із тими «Будова насіння дводольних рослин» й йде по слідуючих етапах:

І. Виявлення запасу уявлень й зрозуміти в учнів, набутих в попередніх класах й в результаті життєвого досвіду. З цією метою вчитель організовує бесіду із учнями, в результаті якої узагальнюються їхнього знання про основні органи квіткових рослин (корінь, стебло, листя) на основі елементарних зрозуміти, набутих в 3-го класі під час уроків природознавства й в курсі ботаніки в 5-му класі із тими «Загальне ознайомлення із квітковими рослинами».

ІІ. Організація досліджень учнів за будовою плодів квасолі. При обговоренні учні роблять висновки про наявність оцвітини, до якої прикріплюється насіння квасолі.

ІІІ. Проведення лабораторної роботи, под годину якої учні вивчають будову насіння квасолі. Після виконання роботи вчитель організовує бесіду, направлену на виділення вагомих ознак насіння дводольних рослин.

IV. Схематичне зображення вчителем на дошці, а учнями у зошитах цілого й розрізаного насіння квасолі, частин насіння й зародку, запис їхнього назв на малюнку. Малюнок виконаний на дошці, використовується для висновку, в якому відображаються найбільш вагомі ознаки, характерні для всіх рослин класу дводольні.

V. Уточнення зрозуміти шляхом порівняння насіння різних рослин. Вчитель пропонує учням розглянути малюнок в підручнику «Будова насіння дводольних рослин» й відповісти на цілий ряд питань.

VI. Перевірка засвоєних знань.

Таким чином у учнів поглиблюються й розширюються поняття про дводольні рослини. Вони приходять до висновку про ті, що по одній ознаці не завжди можливо визначити, до якого класу слід віднести ту чи іншу рослину.

Знання учнями ознак дводольних рослин має важливе навчально-виховне значення. Це поняття, сформоване в курсі ботаніки 5-го класу, є опорним при вивченні квіткових рослин й історичного розвитку рослинного світу і для формування зрозуміти про фактори еволюції, про сорті культурних рослин.

Розглянутий приклад дозволяє зробити висновок про ті, що для сучасного уроку біології характерна певна послідовність в формуванні розвитку біологічних понять.

Передбачаються наступні етапи:

1. виявлення запасу уявлень й зрозуміти в учнів, набутих в попередніх класахі в результаті життєвого досвіду;

2. організація спостережень одиничних об'єктів, процесів чи явищ живої природи, при цьому об'єкти для спостереження підбираються так, щоб смердоті розрізнялись за усіма ознаками, крім істотних, чи навпаки були подібні по усім ознакам, крім істотних;

3. організація спостережень декількох подібних об'єктів, процесів чи явищ й виділення їхні спільних властивостей;

4. уточнення поняття шляхом вторинного порівняння об'єктів;

5. визначення поняття, яку охоплює істотно спільні ознаки вивчаючих об'єктів, процесів, закріплених у термінології;

6. виконання спеціальних вправ учителем для уточнення ознак поняття, встановлення зв’язків й ставлення до інших понять;

7. перевірка засвоєння учнями введеного нового поняття й його застосування.

Знання й застосування на практиці етапів формування й розвитку біологічних зрозуміти на конкретному уроці має для вчителя суттєве значення. Це дозволяє вибрати найбільш ефективного поєднання методичних прийомів організації розумової діяльності учнів у відповідності з завданнями уроку.

Урок формування нових зрозуміти має структуру відповідно названим етапам.

Розвиток загальнобіологічних зрозуміти від уроку до уроку всередині курсу й від курсу до курсу визначає необхідність включення у тому чи інший урок окремих етапів в залежності від логіки роботи вчителя.

Правильно поставлені виховні заподіяння уроку, котрі вирішуються на основі розвитку системи біологічних зрозуміти, дозволяють вчителю встановити зв’язки нового матеріалу із раніше вивченим в процесі систематичного розкриття все нових границь основоположних загальнобіологічних зрозуміти, сформувати світогляд учнів, направити їхні на суспільно корисну діяльність на навчально-дослідній ділянці, орієнтувати вибір професії.

«Сучасний урок біології: Посібник для вчителя» (У. Максимова, Р. Ковальова,.

Р. Чередеева, «Просвітництво», 1985 р. — 159 стр.

§ 2 Проаналізувавши підручник У. Корчагіної «Біологія» (6−7 кл.), 1989, ми виділили зміст екологічних зрозуміти в темах:

1. Загальне ознайомлення із квітковими рослинами.

2. Корінь.

3. Пагін.

4. Квітка й плід.

5. Насінина.

6. Рослина — цілісний організм.

7. Квіткові рослини.

8. Розвиток рослинного світу.

9. Рослинні угруповання.

Група екологічних зрозуміти за змістом. (табл. 1):

«Первинні уявлення про залежність зростанню, розвитку й тривалості життя рослини від умів місця знаходження».

«Пристосування до поширення плодів й насіння».

«Осінні явища в житті рослин».

«Вплив поживних речовин на ріст й розвиток рослин».

«Видозміни коренів».

«Пристосування рослин до кращого використання світла:

— прикореневі розетки;

— листкова мозаїка".

«Видозміни листків».

«Листопад».

«Видозміни пагонів».

«Пристосування рослин до запилення комахами».

«Пристосування рослин до запилення вітром».

«Самозапилення».

«Штучне запилення».

«Умови проростання насіння».

«Середовище існування рослин. Вплив різних факторів середовища на рослинність».

«Рослини — супутники. Ланцюги живлення».

«Вплив людини на рослинність».

«Рослинні угруповання».

«Ярусне розчленування рослини».

«Симбіоз».

Корчагіна В.О.

Біологія Рослини, бактерії, гриби, лишайники.

Підручник для 6−7 класів середньої школи.

Київ «Радянська школа» 1989.

№.

п/п.

Навчальна тема.

Екологічне поняття.

(назва).

Зміст екологічного поняття.

І.

Загальне ознайомлення із квітковими рослинами.

Первинні уявлення про залежність зростанню, розвитку й тривалості життя рослини від умів місця знаходження. Пристосування до поширення плодів й насіння. Осінні явища в житті рослин.

Пристосування до поширення плодів й насіння вітром:

— шерстинки (тополя).

— парашутики (кульбаба).

— крилоподібні вирости (клен, береза).

— рослини перекотиполе.

Пристосування до поширення плодів й насіння водою:

— легкість насіння, не тоні в воді (вільха, кокосова пальма).

Пристосування до поширення плодів й насіння тваринами й людиною:

— шипи.

— зубчики.

— соковиті плоди.

Утворення багато насіння (мак, огірок-пирскач).

ІІ.

Корінь.

а). Грунт, його значення для життя рослин. Добрива.

Вплив поживних речовин на ріст й розвиток рослин.

Видозміни коренів.

Грунт визначає тип рослинності. Всі рослини залежно від наявності в грунтах поживних речовин поділяються:

— еутрофи — рослини вимогливі до наявності в грунті поживних речовин;

— оліготрофи — зростають на бідних грунтах, що мають дуже мало поживних речовин й відрізняються високою кислотністю;

— мезотрофи — ростуть не середніх за наявністю поживних речовин у грунтах;

— рослини-індикатори:

* на кислих грунтах — щавель, хвощ, редька дика;

* нейтральні грунти — дуб;

* галофіли — засолені грунти — солонець;

* пристосування до вмісту в грунті цинку — гальмейська фіалка (при наявності цинку в грунті змінює забарвлення із рожевого на синій;

* нітрофіли — рослини пристосовані до наявності в грунті азоту;

* кльцієфіли — наявність кальцію;

* кальцієфоби — уникають грунту багатого вапном;

* псамофіли — рослини, що ростуть на піщаних грунтах;

* літофіли — ростуть на камені й скелях.

Азот — посилює ріст стебел й листків.

Фосфор — прискорює достигання плодів, підвищує холодостійкість рослин.

Калій — посилює ріст коренів, цибулин, бульб, підвищує також холодостійкість рослин.

— коренеплоди (для запасання поживних речовин);

— кореневі бульби (потовщення бічних чи додаткових коренів);

— додаткові корені - зачіпки (прикріплення до опори).

ІІІ.

Пагін.

Видозміненні погони.

Пристосування рослин до кращого використання світла:

— прикореневі розетки;

— листкова мозаїка.

Видозміни листків.

Листопад.

Видозміни погонів.

Без світла неможлива фотосинтезуюча діяльність зелених рослин. Інтенсивність освітлення, котра буває неоднаковою в різні місяці вегетаційного періоду також відіграє важливу роль житті рослин.

Рослини на нашій планеті ростуть в різних світлових умовах. Тому у рослин в процесі природного добору виникли численні пристосування. За відношенням до світла рослини поділяють на 3 основні групи:

І. Світлолюбні (геліофіти).

ІІ. Тіньолюбні (суіофіти).

ІІІ. Тіньовитривалі.

Співвідношення дня й ночі також відіграє велике значення:

— рослини короткого дня.

— рослини довгого дня.

— рослини проміжного типу.

— колючки.

— опушення.

— восковий наліт.

— невелика кількість продихів.

— вусики.

— м'ясисті аркуші для запасання води.

— це пристосування рослин до меншого випаровування восени й взимку.

— прямостояче;

— повзуче;

— чіпке;

— витке;

— кореневище;

— бульба;

— цибулина.

IV.

Квітка й плід.

а) перехресне запилення комахами, вітром.

Штучне запилення.

— великі одиночні квіти;

— зібрані в суцвіття дрібні квітки;

— яскраве забарвлення пелюсток віночка чи листочків простої оцвітини;

— нектар й аромат.

— рослини ростуть великими скупченнями;

— достигає багато пилку;

— пилянь легкий;

— раннє цвітіння до розпускання листків;

— висока приймочка;

— пилянь із пиляків потрапляє на приймочку тієї самої квітки. Самозапилення найчастіше відбувається в ще нерозкритій квітці.

Для виведення нових сортів й підвищення врожайності використовують штучне запилення.

V.

Насінина.

а) умови проростання насіння.

Умови проростання насіння.

— вода;

— повітря;

— тепло;

По відношенню до тепла розрізняють дві групи:

— холодостійкі;

— теплолюбні.

Через запізнення з висіванням насіння цих рослин знижується врожай. Враховуючи це, теплолюбних рослин треба висівати якомога швидше, як лише грунт нагріється до 10−12 ?З. Пізніше насіння потрапить в теплий але й сухий грунт й проростатиме повільно, що знизить врожай. Для рослини важлива також глибина загортання насіння, Яка залежить від властивостей грунту (піщані, глинисті та ін.).

VI.

Рослина — цілісний організм.

а) екологічні фактори неживої, живої природи й пов’язані із діяльністю людини.

имбіоз.

Для життя рослин потрібні певні умови. Умови життя залежать від впливу різних факторів природи. Дуже важливу роль у житті рослин відіграють фактори неживої природи:

— світло (для утворення хлорофілу).

— тепло.

— вода (входити у склад рослини, без неї не можуть рухатися по рослині поживні речовини, не відбувається фотосинтез, рослина не перегрівається).

Потреба у воді різних рослин не однакова. Деякі рослини накопичують в:

— стеблах (кактус).

— аркушах (молодило).

— особливих здутостях на коренях.

— кисень (дихання).

— вуглекислий газ (фотосинтез).

— мінеральні речовини (азот, фосфор, калій та інші).

— тварини (живляться рослинами, запилюють, розносять плоди й насіння).

— рослини (великі рослини затінюють малі, використовуються як опора).

У свою чергу рослини впливають на навколишнє середовище:

— вбирають вуглекислий газ;

— виділяють кисень;

— зволожують повітря;

— змінюють склад грунту;

— захищають грунт від руйнування (коренева система);

— лісові насадження захищають від суховіїв;

— осушення заболочених територій.

— осушення боліт;

— зрошування земель;

— виведення стійких сортів рослин;

— поширення рослин.

Всі рослини рослинного угруповання пристосовані до особливих умів спільного життя, котрі складаються в цьому угрупованні. У кожному рослинному угрупованні є рослини, котрі найбільше впливають на навколишню територію (наприклад: у ялиновому лісі - ялина). Вона створює велику тінь й виснажує грунт кореневою системою.

Угруповання рослин складаються поступово протягом багатьох тисячоліть. У результаті різні види рослин в угрупованні пристосовуються до спільного життя, що називають — ярусним розчленуванням. Завдяки ярусності збільшується кількість рослин на одиницю площі, краще використовуються ресурси місцезростання. Освітленість у лісі зменшується із кожним ярусом, через це в нижніх ярусах живуть найбільш тіневитривалі рослини. Ярусами можуть розміщуватись й корені рослин. Підземна ярусність віддзеркалювання надземної. Вільно уживатися в одному угрупованні різним рослинам допомагає також неодночасний розвиток:

— раннє цвітіння.

Природна заміна рослинних угруповань може зумовлюватись змінами:

— клімату;

— грунтоутворення;

— життєдіяльність самих рослин.

Під впливом цих причин у рослинному угрупованні можуть з’являтись нові види рослин й зникати тих, що жили раніше. Наприклад: при заростанні озер — утворюються болота із характерною для нього рослинністю та ін.

Симбіоз — (від грецького «співжиття») форма тривалого співжиття організмів різних видів, при якій обидва організми мають якусь користь від співжиття.

§ 3 Методика формування екологічних понять.

№.

п/п.

Екологічне поняття.

Методи й прийоми формування.

Обладнання.

Загальне ознайомлення із квітковими рослинами.

1. Розповсюдження плодів й насіння у природі. Осінні явища в житті рослин (комбінований урок).

2. Ознайомлення із квітковими рослинами різних місць зростання, із осінніми явищами в житті рослин, зі способами поширення плодів й насіння, правила поведінки в природі.

Словесний метод:

розповідь із елементами бесіди,.

Наглядні методи:

демонстрування кінофільму:

«Осінь у житті рослин», муляжів плодів, колекції насіння, гербарію «осіннє забарвлення листків».

Ведення календаря природи й фенологічні спостереження.

— екскурсія в природу:

а) словесний метод: розповідь із елементами бесіди.

б) наглядний метод:

фенологічні спостереження за зміною забарвлення листків на дерева й кущах.

Самостійна робота учнів за завданнями.

— муляжі плодів;

— колекція насіння;

— кінофільм «Осінь у житті растений»;

— гербарій «Осіннє забарвлення листків»;

— таблиці.

— папка для гербаризації;

— коробка для плодів й насіння;

— зошит та олівці.

ІІ.

Корінь.

1. Грунт, його значення для життя рослин. Добрива (комбінований урок).

а) котрі бувають рослини по відношенню до грунту;

б) вплив добрив на ріст, розвиток та врожайність рослин;

в) підвищення врожайності культурних рослин.

2. Видозміни коренів.

Вивчення нового матеріалу у розповіді вчителя із елементами бесіди про органічні та мінеральні добрива, демонстрування колекції добрив. Розповідь вчителя про вплив добрив на ріст, розвиток та врожайність рослини, досягнення науки й передової практики у підвищенні врожайності культурних рослин.

Матеріал про підживлення рослин учні опрацьовують самостійно за підручником.

— словесний метод:

розповідь із елементами бесіди.

— наглядний метод:

демонстрування ко;

ренеплодів культурних рослин.

— таблиці.

— гербарій рослин;

— колекція мінеральних добрив;

— таблиця.

— коренеплоди культурних рослин.

— таблиця «Видозміни коренів».

ІІІ.

Пагін.

1. Пристосування рослин до кращого використання світла:

— прикореневі розетки.

2. Видозміни листків. Листопад.

3. Видозмінені пагони.

— словесні методи:

розповідь із елементами бесіди.

— наглядні методи.

— словесний метод: розповідь із елементами бесіди.

— наглядний метод: розпізнавання та пояснення видозмін листків кімнатних рослин, робота із малюнками 57−59 підручника, використання гербарію, репродукції картин, фрагментів кінофільмів.

Самостійна робота учнів із підручником (значення листопадові в житті рослин).

— словесні методи за допомогою розповіді вчителя та елементами бесіди,.

— використання технічних прийомів.

— лабораторна робота.

— картки й фотографії й фотографії розміщення листків на пагонах.

— таблиця.

— кімнатні рослини;

— фотографії рослин з видозміненими листками;

— гербарій «Осіннє забарвлення листків»;

— репродукція картин з зображенням осіннього пейзажу;

— кінофільм «Сезонні зміни у життя растений».

— бульби картоплі, кореневища пирію, хвоща, неприрослі й прирослі цибулини цибулі, сірники, нитки, розчин йоду, лупи, скельця, таблиця.

IV.

Квітка й плід.

1. Перехресне запилення комахами, вітром.

— пристосування рослин до запилення комахами;

— пристосування рослин до запилення вітром.

2. Штучне запилення.

Вивчення нового матеріалу у бесіді, спираючись на спостереження учнів у природі, аналіз малюнків, таблиць, демонстрування кінофрагменту із поясненням вчителя.

Демонстрування квітучої ліщини, розповідь про інші вітрозапильні рослини.

Самостійна робота учнів: заповнення таблиць.

Вивчення нового матеріалу у розповіді вчителя про техніку штучного запилення, показ її на живій рослині та схематичному малюнку на дошці.

Закріплення методом розповіді учнів про штучне запилення рослин на шкільній навчально-дослідній ділянці та в теплиці.

— кілька пагонів ліщини, поставлених у воду за 3−4 тижні до уроку;

— гербарій рослин із яскравими віночками;

— таблиця;

— кінофрагменти «Обпилення рослин комахами», «Перекрёстное запилення рослин з допомогою ветра».

— гербарій самозапильних рослин;

— малюнки самозапильних рослин;

— моделі квітки гороху чи льону.

V.

Насінина.

1. Умови проростання насіння.

— словесний метод: розповідь із елементами бесіди;

— використання технічних прийомів;

— фенологічні спостереження учнів за проростанням дводольних рослин.

Таблиці.

VI.

Рослина — цілісний організм.

1. Взаємозв'язок рослин з навколишнім середовищем.

. Взаємозв'язок рослин з чинниками живої й неживої природи на прикладі рослин лісу.

3. Пристосованість рослин до сумісного життя в лісі.

а) ярусне розчленування.

4. Пристосованість рослин до спільного життя в степу.

5. Вплив людини на рослинні угруповання.

Охорона рослин у нашій країні.

6. Життя рослин навесні. Пристосованість рослин до умів навколишнього середовища.

Узагальнення знань про значення навколишнього середовища для життя рослин; експериментальні докази впливу кожної із умів на ріст й розвиток рослин, засоби забезпечення умів нормального зростанню та розвитку рослин, що використовуються людиною.

Бесіда про умови життя рослин, заповнення відповідної схеми. Демонстрування результатів дослідів щодо з’ясування значення води, мінеральних речовин, світла, тепла для рослин, обговорення питань про роль цих факторів у життєдіяльності рослин.

Вивчення нового матеріалу у розповіді вчителя про взаємозв'язки рослин у лісі, показ типових рослин та рослин-супутників, взаємозв'язків рослин з тваринами й мікроорганізмами.

Заповнення таблиці (самостійно).

Словесний метод: розповідь із елементами бесіди із використанням технічних прийомів;

Самостійна робота учнів по заповненню таблиці.

Словесний метод: розповідь із елементами бесіди із використанням технічних прийомів.

Узагальнення вивченого матеріалу у бесіді про зміни угруповань под впливом грунтово-кліматичних умів, формування висновку про взаємозв'язок живої й неживої природи; наведення прикладів позитивного й негативного впливу господарської діяльності людини на рослинні угруповання. Підведення до висновку про значення закономірностей існування угруповань для раціонального використання природних багатств. Наведення прикладів з місцевого навколишнього середовища.

Бесіда про рідкісні рослини нашої місцевості із використанням власних спостережень та кадрів кінофільму.

Підсумкова бесіда.

Екскурсія в природу.

словесний метод:

— вступна бесіда, самостійна робота на картках.

наглядний метод:

— фенологічні спостереження ріст й розвитком рослин навесні;

заповнити календар природи.

— результати дослідів по вирощуванню рослин у різних умовах;

— гербарій ранньоквітучих рослин, що потребують охорони.

— гербарій рослин, типових для місцевого лісу;

— малюнки тварин нашої місцевості;

— схематичне зображення зв’язків рослин й тварин із неживою природою.

— гербарій рослин лісу.

— гербарій та малюнки степових рослин.

— Червона книга;

— Червона книга України;

— Кінофільм «Охорона природы»;

— стенд у біологічному кабінеті «Охорона природи».

— картки для проведення самостійної роботи;

— блокноти;

— олівці.

VII.

Лишайники. Симбіоз.

Формування поняття про симбіоз за допомогою малюнків на дошці й в підручнику використовується словесний метод й наглядний метод.

— малюнки;

— таблиці.

Важливою умовою підвищення якості засвоєння школярами знань й оволодіння уміннями складається в забезпеченню вчителем активної пізнавальної діяльності учнів.

Робота вчителя в цьому напрямі потребує пошуку ефективних способів й заходів навчання. На мою думку одним з таких способів являється застосування на всіх етапах уроку різноманітних методичних прийомів:

— використання натуральних засобів наглядності;

— проведення аналізу ведучих зрозуміти в темі;

— вправи в використанні термінів;

— рішення учбових завдань;

— обговорення із учнями послідовності вивчення натуральних об'єктів й організації пізнавальної діяльності школярів за допомогою інструктивних карток.

Підбір тихий чи інших прийомів для шкірного етапу уроку визначається, виходячи з учбово-виховних завдань, котрі вирішуються при вивченні певного матеріалу програми.

Екологічні поняття починають формуватися на перших ж уроках ботаніки в 5-му класі. Ці поняття повинні розвиватись разом із поняттями про антропогенні фактори. Тому в темі «Загальне ознайомлення із квітковими рослинами» слід почати вивчення екологічних питань саме із елементів поняття «антропогенні фактори».

Вплив на чутливий світло дитини дозволити викликати у дітей бажання захищати рослинний світло, пізнавати його таємниці життя. Життєвий досвід школярів, знання, одержані в початковій школі, дають можливість уявити багатства рослинного світу й їхнього використання людиною. Багатоцільове використання рослин дається в загальному виді: їжа, одяг, паливо, сировина для промисловості, як місце відпочинку. З 17 520 видів вищих рослин, котрі ростуть в СНР, виявлено 4000 кормових, более ніж 380 лікарських, сотні технічних, харчових та інших (Вент, 1982).

При вивченні тими «Листок» учні знайомляться із повітряним живленням рослин, із процесом, який лежить в основі утворення й накопичення органічних речовин на нашій планеті. Учні 5-го класу не можуть усвідомити всього значення фотосинтезу для біосфери, однак смердоті повинні добро розуміти, що цей процес проходити лише при наявності вуглекислого газу й води при певній освітленості й температурі навколишнього середовища. Будова листка, його здатність засвоювати вуглекислий газ й воду — дуже важливі умови фотосинтезу.

Учень винен засвоїти, що пошкодження листка може визвати зниження інтенсивності процесу чи зазагибель рослини.

На фоні цих знань можна запровадити уяву про негативний вплив чиннику забруднення на процес фотосинтезу.

Окремі приклади й елементарне їхні пояснення дозволяють створити первинну уяву про вплив факторів забруднення на живі організми. Наприклад, можна повідомити учнів, що з широкого спектру забруднення, котрі викидають в повітря заводі, рудники, автомобілі, для дерев найбільш небезпечні сполуки сірки й фтору. Стійкість різних видів дерев залежить від стану дерева й від будови листка.

Рослини сильні, із великими листками краще переносять забруднення повітря оксидом сірки (IV). Доведено при короткочасній дії газу понад всього оксид сірки (IV) поглинає дуб, менше — сосна, ще менше — ялина. При довгому впливі понад всього оксиду сірки (IV) накопичується в березі, потім в сосні й дубі.

При озелененні міст й інших населених пунктів враховують різну стійкість дерев до забруднення повітря хімічними речовинами.

Екскурсія в природу — приваблива форма роботи вчителя із класом. На екскурсії школярі вчаться орієнтуватися на місцевості, спостерігати порівнювати, бачити потрібні об'єкти, находити приклади взаємозв'язку організмів один із одним й із умовами навколишнього середовища. Різноманітні й доскональні за будовою й ступенем пристосування до середовища рослини й тварини, яких, можна спостерігати в природі, — найбільш сильний засіб впливу, який формує у учнів конкретні уявлення про природні екологічні системи — біогеоценозах й розвиває здібності учнів до дослідження природних комплексів.

Кожна екскурсія дає хороший матеріал для виховання естетичних почуттів, поняття екологічних зв’язків, єдності й цілісності природних комплексів.

Методика екскурсії залежить від її тими й цілей, віку й знань учнів. З метою формування екологічних зрозуміти проводять екскурсію в природу по темі:

Рослинні угруповання. Життя рослин навесні.

Освітні цілі:

Навчальні: розвивати основні поняття «рослинність», «рослинне угруповання», певний флористичний склад, ярусність в просторі (наземна й підземна) й в часі (різні часи розвитку рослини), пристосованість рослин до спільного існування; вивчати взаємовідносини між рослинами, між рослинами й тваринами, між рослинами й середовищем, ланцюги живлення, вплив людини на рослини й угруповання в цілому.

Виховні: свідоме ставлення до природи.

Місце й годину проведення екскурсії.

Структура проведення екскурсії.

I. Організаційна робота (ознайомлення учнів із маршрутом, розподіл на групи, нагадування правив у природі.

II. Вступна бесіда про весняні явища в житті рослин місцевості, їхні пристосування до спільного життя, умів навколишнього середовища. Пояснення завдань для самостійної роботи.

III. Самостійна робота учнів на 25 хвилин за завданнями на картках.

IV. Підведення підсумків роботи у бесіді.

У ході цієї екскурсії можна провести фенологічні спостереження, спостерігати за рослиною, її зростанням, розвитком на сухому й вологому грунті; на світлі й затіненій місцевості.

Щоб підвищити ефективність екскурсії можна використати таку форму — малий. 1.

Письмова інструкція вивішується в класному куточку за декілька днів до проведення екскурсії, а учням потрібно:

— сформуватися по групах;

— вибрати керівника чи командира;

— вибрати заподіяння яким бі смердоті хотіли зайнятись на екскурсії.

Цінність цієї письмової інструкції в тім, що:

— кожен учень знає чим він якщо займатися на екскурсії;

— вчителю не потрібно якщо нагадувати учневі про виконання свого завдання;

— учні будуть налаштовані на серйозну роботу й более уважно будуть слухати пояснення вчителя.

Певні явища в житті рослин.

Розпускання листків, цвітіння, плодоношення, листопад — повторюються рік у рік. Сезонні періодичні явища в житті рослин вивчають за допомогою фенологічних спостережень.

Зміст фенологічних спостережень над пшеницею озимою.

Подія.

число, місяць.

примітки.

1. поява сходів.

2. кущіння.

3. вихід в трубку.

4. колосіння.

5. цвітіння.

6. утворення плодів.

7. дозрівання.

а). молочна стиглість.

б). воскова стиглість.

в). повна стиглість.

8. збір врожаю.

Постійні фенологічні спостереження за рослинами рідного краю допомагають встановити особливості розвитку живої природи і визначити рядки проведення сільськогосподарських робіт. Ці спостереження доступні кожному; їхні треба вести регулярно і записувати в спеціальний зошит.

Висновок.

У кінці слід підкреслити, що сучасний стан викладання екології уже не задовольняє запити суспільства й не відповідає рівню розвитку науки. Потрібно шукати нові шляхи подання учням екологічних знань для кращого їхнього засвоєння й розуміння. Потрібно передивитись стратегію екологічної підготовки молодих людей. Основою її винен бути міцний фундамент біологічної освіти в середній школі й вихід на екологічні проблеми суспільства через пізнання важливих законів живої природи, так як ці закони уже мають в собі ключі доти, як потрібно будувати не суперечні відносини із навколишнім середовищем. Така спільна освіта послужити хорошою основою для подальшої деталізації екологічної підготовки молодих людей різних сферах діяльності.

Список використаної літератури.

1. Біологічні екскурсії: книга для вчителя. /Ізмайлов І. У., Михлин У. Є., Шашков Еге. У., Шубкина Л. З./ М. «Просвітництво», 1983 г.

2. Верзилин М. М., Корсунська У. М. «Загальна методика викладання біології Видання — 3е М. «Просвітництво» 1976.

3. Вент Ф. У рослин. Переклад з англійської Спичкина І. М. Видавництво «Світ» 1982.

4. Денисова Р. А. Дивний світ рослин. Видання — 2е Посібник учнів. М. «Просвітництво» 1981.

5. Захлебный А. М. та інших. Екологічна освіта школярів у позакласної роботі. Бібліотека для вчителя, М. «Просвещение».

6. Захлебный А. М., Зверев І. Д., Суравегина І. Т. Охорона природи в шкільному курсі біології. Посібник для вчителя. М. «Просвітництво» 1977.

7. Комисаров Б. Д. Методологічні проблеми шкільної освіти. Бібліотека для вчителя. М. «Просвітництво» 1991.

8. Конюшко У. З. Як підготувати урок біології. Посібник для вчителя. Мінськ, «Народна Асвета», 1988.

9. Корчагіна У. Про. Біологія 6−7 класи. Київ «Радянська школа» 1989.

10. Сучасний урок біології. Посібник для вчителя /У. Максимова, Р. Ковальова, Д. Глецева, Р. Чередеева./ М. «Просвітництво» 1985.