Вплив податкової політики на економічну і соціальну стабільність України

Вплив податкової політики на економічну і соціальну стабільність України

Досліджено вплив податкової політики на соціально-економічний розвиток України. Акцентується увага на основних цілях податкової політики. Визначено фактори, що впливають на соціальний розвиток держави. Виділено шляхи вдосконалення податкової політики та її впливу на соціальний та економічний розвиток України.

В умовах сучасних соціально-економічних перетворень та переходу української економіки до ринкових відносин, особливої актуальності набуває дослідження впливу податкової політики, як одного з головних елементів державної економічної політики в цілому, на економічні процеси в державі. Податкова політика впливає на усі етапи відтворювального процесу та процесу розподілу доходів між членами суспільства. Цей вплив може проявитися як в стримуванні відтворювання та уповільненні темпів економічного розвитку країни, так і в стимулюванні підприємницької активності, забезпеченні умов для стійкого і швидкого економічного зростання та підвищенні рівня суспільного добробуту в Україні.

Важливість розв’язання соціально-економічних проблем у комплексі з податковою політикою в Україні та її подальшим реформуванням розглядається в працях вітчизняних вчених: Ю. Бездітко [1], Ю. Іванова [2], О. Крамаренко [3], Т. Соколовської [4], Ю. Хілобок [5], та ін.

Метою статті є теоретичне обґрунтування та вдосконалення методичних підходів і практичних рекомендацій до використання податків, як інструмента регулювання економічних процесів в умовах перехідної економіки, з метою підтримання економічної і соціальної стабільності та підвищення рівня добробуту населення України.

Функціонування податкової системи в Україні пов’язане з цілою низкою проблем та суперечностей. За своєю природою податкова система є результатом еволюції податкових правовідносин і обумовлюється багатьма специфічними факторами. Її існування зумовлене певним етапом, якого досягли суспільні правові відносини у сфері оподаткування. Ця категорія є своєрідною формою для дії податкових механізмів у державі, у якій разом з тим вплив системи на її елементи є взаємопов'язаним.

Податкова політика держави є невід'ємною складовою фінансової політики. Вона не має самостійного характеру, оскільки податки, як інструмент впливу на економіку, застосовуються в комплексі з іншими методами її регулювання. Система оподаткування — частина загальної податкової політики держави.

Загалом податкова політика — це система відносин, які складаються між платником податку і державою, а також стратегія їх дій у різних умовах господарювання та економічних системах.

Сьогодні в Україні питання податкової політики належать до найгостріших як в економічному й соціальному так і в політичному контексті. Податкова політика України поєднала в собі принципи двох податкових систем характерних для світової практики: європейської та американської. При цьому якщо в європейській системі переважає обкладання обороту у формі податку на додану вартість, то в американській домінуючим є прибутковий принцип оподаткування сучасної вітчизняної податкової політики визначена поєднанням обох зазначених систем з базовою метою забезпечення максимального рівня податкових надходжень як основної складової доходної частини бюджету. Проте стратегічною метою реформ у сфері оподаткування на сучасному етапі розвитку податкової системи держави має стати перехід від домінування принципу фіскальної достатності податкової політики, коли вона розглядається виключно як інструмент мобілізації доходів до бюджету, до більш активної реалізації її регулятивного потенціалу в напрямку стимулювання економічного розвитку. Останнє повинно бути виражене у основоположних законодавчо обґрунтованих принципах податкової політики.

Потрібно відмітити, що податкову політику останніх років в Україні спрямовано на збільшення частки непрямих податків, що мають переважно фіскальну спрямованість, оскільки оподатковують споживання, яке порівняно з прибутками підприємств і доходами громадян є більш сталим і менш гнучким. Вони є джерелом інфляційних процесів та мають регресивний характер, оскільки істотно впливають на ціноутворення і лягають важким тягарем на бідні і соціально незахищені верстви населення. Однак непрямі податки мають і певні переваги: регулярність і швидкість надходжень до бюджету, стримуючий вплив на споживання товарів шкідливих для здоров’я, прозорість механізму визначення податкових зобов’язань. Від цих податків важче ухилятися і їх легко можна контролювати, наприклад, за допомогою реєстраторів розрахункових операцій.

Виходячи із загальної фінансової політики, завдань податкової політики, визначаються головні принципи, що забезпечують її дієвість при підтриманні економічної стабільності, а саме:

• — принцип справедливості та соціальної направленості означає, що держава встановлює таку систему оподаткування, яка враховує всі фактори діяльності юридичних і фізичних осіб — доходи і споживання, майно і приріст грошового капіталу, ресурсну забезпеченість і віддачу вкладених коштів та ін. Кожний вид податку більш влаштовує одні верстви населення і настільки ж не підходить іншим;
• — принцип соціальної справедливості реалізується не через пошук і впровадження найбільш «справедливого» податку, а шляхом поступового встановлення оптимальної структури та рівня оподаткування, яка мають максимально задовольняти всі верстви населення, господарюючі суб'єкти. З принципом соціальної справедливості щільно пов’язаний принцип рівнонапруженості. Рівнонапруженість означає, що зобов’язання перед бюджетом установлюються для всіх платників згідно з їхніми можливостями і результатами діяльності. Саме поєднання потенційних можливостей і досягнутих результатів може забезпечити рівнонапруженість;
• — принцип вигідності або економічної зацікавленості - як для держави так і для платника податку. Сутність цього принципу полягає в тому, що платник податку має отримати максимум благ чи послуг, яка б задовольняла його уяву про їх вартість;
• — принцип стабільності. Стабільність податкової політики:
• — дає змогу всім суб'єктам фінансових відносин мати сталі інтереси і виходячи з них вести перспективну фінансову політику;
• — стабільність податкової політики забезпечує високій рівень податкової роботи, оскільки податкова служба теж повинна мати певний час на освоєння механізму стягнення того чи іншого податку;
• — гнучкість податкової політики. Даний принцип відображає регулюючу функцію податків і характеризує використання податків, зборів як фінансових інструментів впливу на економіку країни. Основи податкової політики складуються на кожний фінансовий рік через прийняття державного бюджету, а її проведення здійснюється шляхом прийняття відповідних законодавчонормативних актів.

Вплив податків на рівень життя населення здійснюється через реалізацію їх фіскальної функції, що знаходить свій вираз у фінансовому забезпеченні та виконання державою її соціальної функції. Від того, які обсяги коштів має держава у своєму розпорядженні залежить:

• — можливості держави щодо регулювання економіки з метою підвищення ефективності її функціонування як головної і загальної умови зростання добробуту людей;
• — рівень доходу працюючих у бюджетній сфері та тих, хто потребує соціального захисту;
• — рівень фінансового забезпечення охорони здоров’я, освіти, культури та інших сфер життєдіяльності людей, рівень розвитку яких визначає рівень суспільного добробуту в країні [4, с. 33]

Протягом останніх років податкова політика України була спрямована на вирішення конкретних завдань та проблем. Це такі як, обмеження росту цін, інфляції, подолання кризи платежів та укріплення грошового обігу. З допомогою цих заходів повинно було забезпечити захист внутрішнього ринку, створення умов для здорової конкуренції, здійснити реальну допомогу в становленні та розвитку малого бізнесу, підвищити рівень правової свідомості та культури суспільства.

Важливою умовою економічного зростання, соціальної й політичної стабільності в суспільстві є адекватна податкова політика. Збільшення й структурна оптимізація ВВП як основний фактор економічного розвитку країни передбачає використання такої податкової системи, що повинна забезпечувати стійкі податкові надходження до бюджетної системи держави й визначати достатній рівень самофінансування суб'єктів господарювання.

Усталений розвиток економіки України потребує масштабного залучення інвестиційних ресурсів. Це обумовлене, по-перше, незадовільним станом матеріально-технічної бази вітчизняних товаровиробників та надзвичайно високим рівнем зношування основних засобів промисловості, а по-друге, необхідністю відповідного інвестиційного забезпечення інноваційних процесів, що виступає обов’язковою передумовою підвищення рівня національної конкурентоспроможності. Виходячи з цього, завдання створення сприятливого інвестиційного клімату є одним із пріоритетів економічної політики держави [8, с. 97].

Надходження інвестицій — важливий чинник економічного зростання країни (табл. 1).

Таблиця 1. Обсяги надходження прямих іноземних інвестицій в економіку України за період 2005;2014 рр., млн дол. США [7]

Джерело: побудовано на основі статистичних даних [7].

З даних табл. 1 витікає, що сприятливими для залучення іноземних інвестицій були 2005 та 2007 рр., оскільки цей період характеризувався високим рівнем інвестиційної активності міжнародних інвесторів та позитивними тенденціями в приватизаційній політиці держави. Погіршення інвестиційної ситуації в Україні у 2008;2009 рр. пов’язане, в першу чергу, з нестабільним політичним становищем та домінуванням кризових явищ у світовій економіці.

Необхідно зауважити, що для ефективності податкової політики важлива її стабільність та передбачуваність, що дасть змогу всім суб'єктам господарювання мати стабільні інтереси та вести перспективну фінансову політику, а для податкової служби — достатність часу для розробки нормативно-правових актів з питань оподаткування.

Стосовно особливостей діяльності при формуванні податкової політики потрібно врахувати, яким чином кожен податок впливає на показники фінансово-господарської діяльності підприємства, а саме на обсяг реалізації, собівартість продукції, прибуток, платоспроможність, фінансову стійкість, іммобілізацію оборотних коштів підприємства.

Висновки

На сьогоднішній день економічний та соціальний стан України є нестійким, про що свідчить наявність в податковій системі різноманітності пільг, якими з одного боку намагаються зрівняти нерівність між різними верствами населення, а з іншого, ситуація навпаки загострюється через необхідність формування коштів під такі пільги. Значний рівень частки соціальних податків призводить до значного податкового навантаження на не захищенні верстви населення, що створює появу нових пільг. Така податкова політика призводить до дефіциту бюджету та необхідності залучення нових коштів у вигляді податків та зборів. Вплив не прямих податків на соціальну та економічну стабільність полягає в ціноутворенні, що теж спричиняє податковий тягар на населення.

Якщо фінансовий механізм є головним елементом економічних методів управління, оскільки саме він визначає мотивацію господарської діяльності, то податкова політика — його несуча конструкція. Тому ефективність податкової політики держави є необхідною умовою проведення будь — яких економічних перетворень.

За умов розвитку економіки, розширення виробництва та створення достатньої кількості робочих місць на перший план виходять такі джерела доходів, як податок на прибуток підприємств та податок з доходів фізичних осіб. Подальшому удосконаленню цих податків слід приділяти особливу увагу. Реформування податкової системи України передбачає розв’язання двох проблем: вдосконалення інституціональних умов оподаткування і.

вдосконалення власне податкової системи: її складу, структури та окремих елементів.

Список використаних джерел

• 1. Бездітко Ю. М. Співвідношення прямих і непрямих податків у податковій системі України / Ю. М. Бездітко, Е. В. Піралієв // Актуальні проблеми державного управління в системі соціального та економічного розвитку українського суспільства, 2009 — С. 60−63. — Електрон. дан. — Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2008; 2/08kmozop.pdf. вільний.
• 2. Іванов Ю. Б. Проблеми розвитку податкової політики та оподаткування: монографія / Ю. Б. Іванов. — X.: Вид-во ІНЖЕК, 2007. — 448 с.
• 3. Ангелова В. М. Навчальний посібник з дисципліни «Податковий менеджмент» / М. Ангелова, О. М. Крамаренко. — Миколаїв: НУК, 2011 — 82с.
• 4. Соколовська Т. Податковий кодекс: яким буде податок на прибуток / Фінанси. — № 6. — [Електрон. дан.] - Режим доступу: http // economics.unian.net/ukr/detail/63 261.
• 5. Хілобок Ю. А. Основні напрямки реформування податкової політики України / Ю. А. Хілобок // Вісник Бердянського університету менеджменту і бізнесу. — 2009. — № 2 (6). — С. 114−118.
• 6. Єфименко Т. Про основні напрями реформування податкової системи України: проблеми теорії і практики / Т. Єфименко // Збірник наукових праць НДФІ. — 2003. — № 4. -3.
• 7. Дані з офіційного сайта Державного комітету статистики України [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua
• 8. Жарко Р. П. Обґрунтування функції податків на сучасному етапі розвитку продуктивних сил / Р. П. Жарко // Фінанси України. — 2007. — № 6. — С. 96−99.