Розділ 2. Система роботи по організації режисерських ігор з дітьми дошкільного віку

Роль розвитку предметного середовища в організації режисерських ігор

Психологи відзначають, що сьогодні в дитячих садках діти, особливо старші дошкільники, мало граються. Проблема в тому, що часто в дошкільних навчальних закладах педагоги, орієнтуючись на запити батьків, основну увагу приділяють розумовому вихованню дітей, підготовці їх до систематичного навчання в школі і забувають про можливості ігрової діяльності. Але загальновідомо, що в грі, як у провідній діяльності дошкільника, відбувається всебічний розвиток дитини, і будь-яку ігрову ситуацію, навіть ту, яка виникла спонтанно, можна використати і для виховання, і для навчання малюків. А індивідуальний підхід, особистісно орієнтовану взаємодію гра забезпечує якнайкраще, і особливо — гра режисерська.

Режисерська гра є дуже близькою до сюжетно-рольової, але відрізняється від неї тим, що здійснюється не з іншими людьми, а з іграшками, що зображують різні персонажі. Дитина сама дає ролі цим іграшкам, нібито оживляючи їх, сама говорить за них різними голосами та сама діє ними і за них. Ляльки, іграшкові ведмедики, зайчики або солдатики стають дійовими особами у грі дитини, а вона сама є режисером, що керується і керує діями своїх «акторів». Тому така гра й здобула назву режисерської. Для самостійної режисерської гри (уміння дошкільника створювати сюжет, бути його постановником і виконавцем ролей за сюжетом) особливе значення має створення спеціальних умов:

• — організація відповідного предметно-ігрового середовища;
• — спілкування дорослого з дитиною [22, с.34].

На думку директора Інституту психології ім. Л. Виготського, доктора психологічних наук Олени Кравцової, для розвитку режисерської гри необхідним є «маркер простору уявного світу». Тобто предметно-ігрове середовище повинно містити спеціальний ігровий простір для дитини. «Маркером», який слугує стимулом і опорою для розгортання дитиною режисерської гри з дрібними іграшками, може бути макет, тобто зменшений предметний зразок простору і об'єктів уявного світу. Для дитячого садка найбільше підходить універсальний макет. Універсальні макети можна умовно поділити на два типи:

• -макети-моделі, які є зменшеними цілісними об'єктами;
• -макети-карти, які відображають певну територію і спрямовують дошкільника на розгортання сюжетних подій, що відбуваються на цій території та навколо об'єктів — складових її оформлення [22, с.35].

Створювати індивідуальний простір для гри можна за допомогою різноманітних ширм, пластикових і паперових загорож тощо. Але практика показала, що найкращим місцем для індивідуальної режисерської гри є різні за розміром коробки, виготовлені з картону, дерева, пластику.

Ігрове середовище повинно бути організовано таким чином, щоб спонукати дітей до гри. В ігровій кімнаті можна організовувати зони, спеціально призначені для різноманітних сюжетних ігор. Для годівлі і догляду за ляльками та ведмедиками на столику розставляється іграшковий посуд; облаштовується куточок для готування їжі, перукарні, для купання іграшок та укладення їх спати. У певних місцях розташовуються машинки і будівельний матеріал, зберігаються набори іграшок для гри в лікарню тощо. Ігровий простір повинен бути зручним і зрозумілим для дитини, надавати їй можливість гратися самостійно.

Разом з тим не потрібно суворо обмежувати ігровий простір дітей. Гра — це вільна діяльність, і дитина має право грати там, де їй зручно. Наприклад, із маленькими іграшками (пупсиками, дрібними тваринами, пташками і т. д.) вона може влаштуватися на вільному столику або килимку. Лікувати ляльку також можна в різних місцях, достатньо перенести її ліжечко і коробку з медичними інструментами в тихе місце, а можна просто посадити її на коліна. Змінюючи за своїм бажанням місце гри, діти почувають себе вільнішими. Освоєння більш широкого ігрового простору дає можливість варіювати умови гри, відкриває простір для дитячої фантазії.

Індивідуальний ігровий простір має відповідати таким умовам:

• — місце для гри має бути невеликим, щоб його можна було охопити поглядом;
• — треба, щоб дитина мала можливість подивитися на місце гри зверху, підійти до нього з різних боків [22, с.34].

Для хлопчиків і дівчаток режисерські ігри варто організовувати окремо, тоді вони сприятимуть гендерному вихованню дошкільників. Сюжет хлоп’ячих ігор може розгортатися навколо «чоловічих» професій (водій, будівельник, автослюсар), а дівчачих — відповідно навколо «жіночих» (перукар, кухар, вихователь, лікар). Найкраще ж створювати умови для розгортання гри згідно з бажанням дітей.

Найсприятливіший час для режисерських ігор настає тоді, коли дитина першою прийшла в садок, або першою прокинулася після денного сну, або останньою ввечері чекає батьків. Слід пам’ятати, що такі ігри не повинні викликати конфліктних ситуацій, адже в режисерську гру дитина грає самостійно. У цих іграх вона — сама собі режисер. І лише у разі, коли вихователь розігрує сюжет для навчання малюків, за столик навколо гри — макета можна посадити декількох дітей [22, с.35].

Важливим елементом гри є іграшка. Вона розвиває уяву, пам’ять, почуття, формує смак. Традиційною забавкою для багатьох народів є лялька, вона змінювалася в усі часи багатьох народностей, але для дитини залишалася чи не найкращим другом. Іграшка, вважає С. Русова, повинна бути обов’язковим атрибутом у кожному дитячому дошкільному закладі [26, с.1].

Вважаючи на те, що режисерська гра дитини асоціативна, тобто залежить від іграшок, які потрапляють в поле зору дитини, педагогічна підтримка цієї гри здебільшого опосередкована створенням необхідного ігрового середовища. Головна функція іграшки — активізувати дитячу діяльність. Дорослий, правильно добираючи іграшку, допомагає дитині зростати творчою натурою, дає їй змогу зануритися в казку, режисером якої дитина буде сама. Варто пам’ятати, що кожній іграшці - свій вік.

Для режисерських ігор необхідні реалістичні й образні іграшки, що відтворюють вигляд людей, тварин, риси реальних предметів. До таких іграшок належать, наприклад, ляльки з віями та очима, що закриваються, рухливими частинами тіла, іграшкові тварини, посуд і меблі, наприклад, плити з конфорками і духовкою, що відкривається тощо.

Інший вид іграшок — прототипічні - лише умовно відтворюють деталі предмета, наприклад, лялька з намальованим обличчям і ліпною перукою або плита, на якій намальовані конфорки і духовка.

Третій вид іграшок — предмети-замінники, тобто, предмети, що не мають подібності з реальними речами, але є зручними для використання в умовному значенні, — палички, кубики, кульки, деталі від конструкторів тощо. Предметам — замінникам належить важлива роль у розвитку наочно-образного мислення, творчої уяви. Види іграшок у режисерській грі відображені у додатку № 3 .

Дітям можна давати іграшки всіх видів. Необхідно лише пам’ятати, що пристрасть дитини до дослідження може відволікти її від режисерської гри на маніпулювання предметом, що містить багато деталей. Наприклад, замість того, щоб готувати їжу на плиті з безліччю ручок, дитина може почати крутити їх або спробувати відламати. Тому перш, ніж організовувати режисерську гру з такими іграшками, потрібно спочатку дати їй можливість вивчити їх. Тільки після того, як орієнтовні дії зникнуть, іграшку можна використати для сюжетної гри.

Неодмінним атрибутом режисерських ігор є ляльки. До вибору ляльок слід підходити з усією відповідальністю. Лялька надає дитині простір для фантазії, стимулює придумувати для неї нові ролі. Тому не слід обирати для дитячих ігор ляльку з чітко промальованими подробицями, детальним і чітким алгоритмом її використання.

Особливе значення має розмір ляльок. Дуже великі ляльки незручні для маніпуляцій, малятам складно утримувати їх у руках, вони частіше сидять у статичних позах і використовуються в незначній кількості ігрових ситуацій. Наприклад, таких ляльок легше годувати і причісувати, але незручно сповивати або купати.

Для більш гнучкого використання придатні ляльки — пупси з намальованим обличчям і ліпним волоссям, не лише дівчатка, а й ляльки-хлопчики. Таких ляльок повинно бути досить багато. Вони повинні бути різних розмірів, з різною мімікою (ті, що посміхаються, спокійні, сумні), мати рухливі руки і ноги. Таких ляльок легко носити, заколисувати, сповивати, саджати та ін. Оптимальний розмір іграшок — не більше 10−12 см. Таку ляльку дитина може легко тримати в руці. Тому взявши в кожну руку по ляльці, можна влаштовувати між ними діалоги, вдавати, що вони обнімаються, стрибають, ходять разом тощо. Для маленьких ляльок легше споруджувати будиночки з кубиків або облаштовувати квартиру в коробці з-під взуття, саджати їх у машину, іграшковий літак, пароплав тощо [14, с.85].

Для розігрування різних сюжетів необхідно мати ляльок, що є представниками різних професій: лікар, міліціонер, пожежник, кухар, клоун, космонавт, гонщик тощо. Для хлопчиків будуть цікавими ляльки-солдатики.

Кожна лялька має бути реалістичною, але не дуже деталізованою. Для розвитку уяви необхідно й достатньо, якщо виділено характерні ознаки того чи іншого персонажа: у ляльки-дитини — дитячі пропорції і зачіска, у ляльки-дорослого — колір волосся, зачіска, відповідний одяг. Слід пам’ятати, що умовність дає простір для уяви [23, с.69].

Крім ляльок, у дітей повинні бути іграшкові тварини (кішечки, собачки, ведмеді), птахи (курочка, півник) тощо. Такі іграшки також мають бути маленькими: за розміром відповідати лялькам, та зробленими з різних матеріалів, мати яскраве забарвлення. Торгівля пропонує різні тематичні набори, які містять фігурки людей, тварин та елементи пейзажу. Ці набори легко розставити на підлозі, додати до них коробочки, деталі конструкторів, макети дерев, гір. Головне, щоб гра не обмежувалася лише підготовкою простору. Якщо у розпорядженні дитини буде 10−15 фігурок тварин з реальними виразними зовнішніми ознаками, вона матиме змогу створювати різні сюжети. Ландшафт можна створити самому, використовуючи підручні засоби: тканину (озера, річки, моря, луки), гілочки (дерева, кущі), стрічки (дороги). У продажу є готові елементи ландшафту: гори, дерева, кущі. Часто вони навіть мають назву «Набір для режисерських ігор» і містять ще й будиночки, маленьких ляльок. Зазвичай елементи ландшафту входять у набори конструкторів або інших ігор (наприклад, настільно-друкованих). Використання в грі елементів ландшафту сприяє розвитку уяви й творчих здібностей. Діти можуть самостійно створювати ландшафт, змінювати його за своїм задумом. Важливо, щоб учасники гри мали можливість оглянути місцевість з різних боків. Це допомагає розвивати наочно-образне мислення, розширює уявлення дітей, збагачує їхнє світосприймання.

Сатиричні, гумористичні, «олюднені» образи тварин будуть цікавими для дітей пізніше, вже в шкільному віці.

Розігруванню сюжетів із ляльками і тваринами допоможуть:

• — лялькові меблі (столики, стільчики, лавочки, шафа тощо);
• — набір «Кухня» для готування їжі (плита, стіл, холодильник, буфет, дощечки для нарізання продуктів тощо);
• — іграшки для годування (чашки, тарілки, ложки, пластмасові ножики з тупими кінцями, каструлі, сковорідки тощо) і миття посуду (губка, мило або рідина для миття, мисочка або раковина);
• — іграшки для укладання ляльок спати (ліжечко, колиска, подушечка, ковдрочка);
• — ляльки в одязі, який можна знімати і надягати (ляльки в платтячках, кофточках, штанцях, туфельках, хусточках, капелюшках; одяг повинен зніматися легко);
• — іграшки для прогулянки з ляльками (коляска з подушечкою і ковдрочкою, машинки);
• — іграшки для купання (ванночки різних розмірів, флакони з-під шампунів, губка для миття, серветки для витирання);
• — іграшки для лікування (іграшковий набір, який містить градусник, шприц, трубочка для прослуховування тощо). Крім того, у відкритому доступі повинна бути коробка з підручними матеріалами (нарізані листочки паперу — гірчичники, шматочки вати, бинтик, кришки від маленьких флаконів, банок тощо);
• — набір предметів для «вбирання» кімнати (совок, віник, серветки);
• — іграшки для гри в магазин (ваги, іграшковий калькулятор, гроші - нарізані листочки паперу; візитки тощо, набори овочів, фруктів, муляжі продуктів);
• — набір предметів для перукарні (дзеркало, гребінець, щітки для волосся, стрічечки, флакони з-під лаку);
• — будівельні набори, що містять кубики, циліндри, арки для будівництва будинків, доріжок, парканів, меблів;
• — машини різного розміру, кольору, призначення («швидка допомога», пожежна машина, вантажівки);
• — легкові автомобілі, гоночні машинки, піднімальний кран, літаки, вертольоти, кораблики, поїзд, трамвай, тролейбус тощо.

Ідеальним іграшковим транспортом є такий, якому властиві простота і незавершеність. Для режисерських ігор потрібні 2−3 прості машини. Бажано, щоб ці машини можна було добудовувати, переобладнувати, в результаті чого вони отримували б риси тієї чи іншої моделі. Важлива деталь у транспортному засобі - кабіна, куди можна було б помістити іграшкового водія, який міг би входити і виходити з кабіни, тобто бути активним персонажем режисерської гри;

— предмети-замінники в коробках (кубики, палички, шишки, жолуді, кульки, деталі від пірамідок, плоскі деталі від конструкторів різних форм, фігурні котушки, ганчірки, намальовані на картоні овочі і фрукти тощо). Їх значення важко переоцінити, адже вони можуть виконувати безліч функцій у будь-якій грі, зокрема і в режисерській. Тільки дія «ніби-то» розвиває уяву, що дуже важливо для повноцінного психічного розвитку дітей у дошкільному віці. Умовність — прямий шлях до абстрактного мислення. Ґудзики й камінчики, каштани й шишечки, кришечки і коробочки, палички — ці й інші предмети розширюють простір для дитячої уяви, вони відкриті для всіляких перетворень [14, с.86].

Важливу роль у режисерській грі відіграють і лялькові будиночки. Зазвичай кожна дівчинка мріє мати великий, гарний будиночок для ляльки. До його вибору треба підходити дуже серйозно. На сьогодні торгівля пропонує різноманітні іграшкові будиночки — від малесеньких і до таких, у яких дитина може поміститися і сама. Ці будиночки можуть бути виготовлені з тканини, пластику, дерева, розфарбовані в усі кольори веселки, багатокімнатні, з усіляким начинням. Перевагу варто надавати якісному, міцному, пофарбованому в пастельні кольори багатокімнатному будиночку. Здебільшого іграшкові будиночки продаються з меблями, домашнім начинням. Важливо пам’ятати, що гра дитини віком від трьох до шести років залежить від предметів: велика кількість меблів та начиння обмежить дитячу фантазію, спростить гру — призведе до маніпулювання предметами, а не до відтворення людських відносин. Дівчаткам дуже подобається гратися з будиночками для Барбі. Але такий будиночок «диктує» дитині ігрові дії. А режисерська гра тим і цінна, що в ній проявляються особистий досвід і власна фантазія дитини. Тому не варто обмежувати можливість облаштувати будиночок за вибором самої дитини, самостійно.

Будиночок, виготовлений своїми руками, викликає у дитини більший емоційний відгук, аніж куплений. Виготовляючи його разом з дорослим, дитина творить: сама вирішує, що потрібно, а без чого можна й обійтися. Будиночок можна змінювати як у процесі гри, так і з дорослішанням дитини. Завдяки такому проектуванню і втіленню задуму розвиватимуться творчі здібності дитини, мислення й уява, дрібна моторика рук.

Створене дитиною «господарство» може легко поміститися в кріслі, коробці, під столом. Невеличкий ігровий простір легко охопити поглядом, а в цьому і полягає одне з найважливіших завдань, яке розв’язує режисерська гра — дивитися на ситуацію в цілому і одночасно бачити її в усій складності [23, с.68].

У режисерській грі використовуються також конструктори. Вибираючи конструктор, слід звернути увагу на те, щоб у комплект входили найрізноманітніші деталі: кубики, цеглинки, блоки, тонкі дощечки-перекриття, колони, шпилі тощо. Найкращий варіант конструктора — дерев’яний, не розфарбований. Готові споруди, збудовані з одноколірного конструктора, сприймаються як цільні будови, що дуже важливо для розвитку уяви дітей. Колір для них не є визначальним, більш важливі функціональність і цілісність будівлі. З конструктора можна споруджувати будинки, замки, меблі, гараж, огорожу тощо.

Найпопулярнішими й найрозповсюдженішими є м’які іграшки. Однак, обираючи їх для дитини, не слід керуватися лише привабливістю та зовнішніми характеристиками. Адже для дитини м’яка іграшка — це насамперед засіб для гри. Тому важливо розуміти, як діти граються саме з цими іграшками. М’яка іграшка має бути розміром від 10 до 40 см, щоб малюку було зручно здійснювати з нею різні дії. Чим іграшка м’якша, тим привабливіша вона для дитини і тим більше можливостей відкриває для її дій та фантазій. У руках дитини така іграшка може стрибати, бігати, говорити, гавкати, плескати в долоні тощо. Підбираючи м’яку іграшку, слід пам’ятати, що для ігор у «сім'ю», «зоопарк» підійдуть реалістичні м’які іграшки, а для вистав за казками — казкові.

Нові сюжетні іграшки, які педагог пропонує дітям для ігор, повинні бути близькими за змістом їхньому досвіду. В молодших і середніх групах вихователь спочатку особисто в присутності дітей обігрує нові іграшки, демонструє способи включення їх у знайомий сюжет. У старших групах діти вже мають певні уявлення про предмети і явища навколишньої дійсності, тому доцільно ініціювати їхні ігри з дрібними, багатофункціональними іграшками, іграшками-замінниками. Таким багатофункціональним матеріалом для режисерських ігор можуть бути різних розмірів кубики зі схематичним оформленням (людські обличчя з ознаками веселого, сумного настрою), а також кубики, якими діти можуть замінити види транспорту, засоби зв’язку, меблі, тварини тощо. Розвиток творчості старших дошкільників стимулюють «пусті кубики», які діти оформляють відповідно до розвитку сюжету гри. Дбаючи, щоб вони з кожним днем ставали самостійнішими, педагоги залучають їх до майстрування окремих ігрових атрибутів, ініціюють самостійний підбір ними ігрового матеріалу, прибирання його після гри, контролюють правильність його зберігання у груповій кімнаті [28, с.336] .

Разом з тим, необхідно пам’ятати, що дитина зможе гратися з іграшками самостійно тільки тоді, коли вона вже вміє добре гратися і будувати свій уявний світ. Навчити її гратися може тільки той, хто вже володіє цією чудовою здатністю.

Передбачається, що в режисерських іграх діти самі мають вигадувати сюжет, реалізовувати свої задуми, створювати ігрові ситуації з готовими іграшками. Однак вихователь може виступати в ролі ненав’язливого помічника і непомітно впливати на дитячі ігри через створення предметно-ігрового середовища. Організовувати дитячу гру можна шляхом введення умовної ігрової ситуації. Наприклад, вихователь починає гратися сам: саджає іграшку-«глядача», бере в руки іграшковий мікрофон і проголошує, що вистава починається. Хтось із дітей обов’язково зацікавиться і підійде. Можна повністю передати ініціативу малюку, а можна попроситися у гру й залишитися гратися з дитиною.

Як і предметно-ігрове середовище, педагогічну підтримку режисерських ігор слід планувати, орієнтуючись на конкретні потреби кожної дитини.

Прийоми керівництва режисерською грою з боку дорослих повинні відповідати наступним вимогам:

• 1) стимулювати виникнення режисерської гри (цільовий підбір ігрового матеріалу; знайомство з новою іграшкою; розгляд ілюстрацій; читання художньої літератури);
• 2) заохочувати дітей до співтворчості з вихователем (сумісна зображувальна діяльність для оформлення макету; виготовлення атрибутів для макету);
• 3) допомагати дитині у процесі гри (проблемні й допоміжні запитання до дитини; створення умовних ігрових ситуацій; включення дорослого у гру дитини з її дозволу на партнерських засадах).

Слід уникати прямих вказівок і зауважень на адресу дитини, яка грається; оцінок діяльності дитини під час гри; втручань у гру без дозволу дитини [22, с.36] .

Отже, завданням вихователя під час створення умов для розвитку режисерської гри є організація предметно-ігрового середовища і педагогічна підтримка режисерської гри кожної конкретної дитини.