Соціально-економічні й політичні передумови розвитку соціального партнерства та трудових відносин в Ірландії

Соціально-економічні й політичні передумови розвитку соціального партнерства та трудових відносин в Ірландії

До 1922 р, Ірландія входила до складу Великої Брита-нії й дещо успадкувала від неї в регулюванні соціально-трудових відносин• Так, Британський акт 1905 р, про тру-дові спори діяв у країні до 1990 р• Проте на різних етапах історичного розвитку ірландці поступово відходили від британської системи соціально-трудових відносин, збли-жуючись з європейською, а з 80-х років і з американською системами.• Нині створено власну, надумку фахівців, досконалу систему таких відносин.

Поштовх до соціального партнерства, яке стало невід «ємною складовою частиною загальнодержавної політики, дала економічна криза 1979—1986 рр. Вона супроводжувалася значним зниженням виробництва (до 25%), рівня життя, різким зростанням безробіття (з 7 до 18%), посиленням соціального напруження•. Кредити, взяті країною, використовувались, головним чином, на поточне споживання (до речі, як і в Україні), від чого зовнішній борг досяг 40 млрд.дол., або 130% обсягу ВВП.

Необхідні бульш рішучі дії для подолання кризи. Ставка була зроблена на два рушійних чинника: соціальне партнерство, консолідацію сил суспільства і створення сприятливого інвестиційного клімату в країні.

3 цією метою Уряд звернувся до профспілок і роботодавців провести дискусію про шляхи подолання кризи і вироблення узгодженої програми дій. Так, у 1997 р. у результаті майже двомісячної дискусії, а потім саміту трьох сторін була опрацьована і схвалена парламентом перша «Програма національного оздоровлення ». За цей десятирічний період було прийнято ще три трирічні програми: «Економічний і соціальний прогрес », «3а конкурентоспроможність і прогрес «і «Партнерство—2000 ». Остання реалізуеться нині.

Характерно, що всі п «ять провідних політичних партій країни підтримують ідеї соціального партнерства і забезпечують успішне проходження в парламенті програм, законопроектів, котрі розробляються партнерами на основі узгодження інтересів. Процедура цієї роботи така:

• один раз на три роки за один рік до завершення терміну дії Програми проводиться саміт на державному рівні за участю Уряду, профспілок, роботодавців і фермерів для вироблення основних підходів до економічного і со-ціального розвитку на наступні три роки;

• розроблясться цільова комплексна програма, що розглядається і затверджується Національною радою з економічних і соціальних питань (тристоронній орган соціального партнерства), яка стає власне угодою на національному рівні;

• програма схвалюсться парламентом і набуває законодавчо обов «язкового для виконання характеру;

• контроль за реалізацією угоди забезпечує спеціально утворений Центральний моніторинговий комітет, який очолює уповноважена особа прем «єрміністра (за нашим статусом — міністр Кабінету Міністрів) і складасться з фахівців трьох сторін.• Результати реалізації угоди розглядаються цим комітетом один раз на три місяці, пропозиції для реагування передаються сторонам.• При цьому галузеві угоди, як правило, не укладаються, а лише колективні договори (на виробничому рівні нині діє понад 1000 колдоговорів).

Досягнуті Ірландією результати: за останніх 10 років забезпечено стабільне зростання ВВП (у 1997 р• — 7,7%, прогнозування на 1998 р, — 11,4%);

— зовнішній борг скоротився з 40 млрд, до 235 млн. дол• (обсяг зовнішніх позик не перевищує 55% обсягу ВВП);

— рівень безробіття скоротився більш ніж удвічі, за рахунок притоку інвестицій щотижня створюеться 1 тис• робочих місць;

— істотно підвищився рівень життя, середньомісячна заробітна плата досягла рівня розвинутих країн;

— стабілізувалися соціально-трудові відносини (щоріч-но відбувалося до 200 страйків, у 1997 р• — 27);

— емігранти, які покинули країну в період економічної кризи, повертаються.

Суттєву роль в економічному зростанні зіграло зменшення ставки оподаткування прибутків компаній до 10%, що забезпечило значний приплив іноземних інвестицій (для порівняння: ставка оподаткування прибутків у краї-нах ЄС близько 12%). Це дало поштовх до утворення спільних підприємств, які нині забезпечують 70% екс-порту Загалом позитивне сальдо у зовнішньоторговельних операціях становить 800 млн. дол,.

3 огляду на це можна зауважити про деякі недоскона-лості української системи соціально-трудових відносин:

— по-перше, відсутність політичної єдності й не-сприйняття деякими партіями ідеології соціального пар-тнерства;

— по-друге, відсутність соціального діалогу при роз-робленні програм діяльності уряду, державного бюджету, меморандуму з МВФ тощо;

— по-третє, Генеральні угоди хоча регулярно і укладаються, проте ще не стали головним засобом регулювання трудових відносин і узгодження соціальноекономічних інтересів у країні. Крім того, через нерозвинутість органі-зацій роботодавців приватного сектората зменшення державного сектора економіки сфера поширення їх дії ос-таннім часом значно звузилася;

— по-четверте, немає державної системи моніторин-гу соціально-трудових відносин і зокрема реалізації колек-тивних угод і договорів, низька гаасність роботи соціальних партнерів.•.