JAVA-машина. 
Розробка бази даних з архітектурою "клієнт-сервер". Розробка серверної та клієнтської частини

Java-компілятор транслює вихідні тексти Java-програм у коди Java-машини. Загалом кажучи, Java-машина є віртуальною в тому розумінні, що вона не існує у вигляді реальних мікросхем й інших пристроїв, а являє собою програмний емулятор, що виконується на якій-небудь традиційній апаратній платформі. Імовірно, уже найближчим часом варто очікувати появи й усе більше широкого поширення й прямих апаратних реалізацій Java-машини.

Ідея мовних процесорів не нова. Відомі спроби впровадити так званий P-код як стандарт на результат роботи Паскаль-компиляторов; у свій час багато писали про мову й машину Форт; була виконана апаратна реалізація рефал-машины, і список цей можна продовжувати й продовжувати.

У контексті проекту Java специфікація віртуальної машини є частиною комплексу мір, спрямованих на стандартизацію Java-середовища на забезпечення її незалежності від апаратно-програмної платформи. Крім того, варто враховувати те специфічне середовище, у якій повинні готуватися й працювати Java-програми. Якщо Web-сторінка містить Java-аплеты, ці аплеты будуть передаватися по мережі. Виходить, досить бажано, щоб Java-код був як можна більше компактним; у противному випадку час завантаження сторінки ризикує стати занадто великим. Відповідно, архітектура й система команд Java-машини проектувалися таким чином, щоб усіляко сприяти компактності коду. З іншого боку, формат команд Java-машини досить простий (звичайно команди не мають операндов і займають один байт), тому можливо її (машини) ефективну емуляцію. Із цієї причини програми, підготовлені для виконання на Java-машині, часто називають байтами-кодами.