Типові прийоми зниження інвестиційного ризику по проекту

Реферат на тему:

Типові прийоми зниження інвестиційного ризику по проекту.

Інвестиційний ризик має місце у підприємницькому середовищі, але може у ряді випадків виникати і в сфері споживання. Ризики інвестиційних проектів поділяються на три великі групи:

фінансові, будівельні та експлуатаційні.

Інвестиційний споживчий ризик виникає у тому разі, коли вкладення, що здійснені у товари тривалого користування (котеджі, авто, гаражі та ін.) з метою їх подальшого використання у підприємницькій діяльності (продаж, наймання, гарантія, виробництво), не досягають своїх цілей через різні причини.

Залежно від виду проекта, його належності до того чи іншого типу портфеля розробляється система заходів протидії ризикам:

заставні операції і гарантування;

диверсифікація;

страхування;

лімітування;

розподіл;

еккаутинг та ін.

При інвестиційному кредиті найбільшого поширення дістали такі засоби захисту від інвестиційного ризику, як позички під заставу та гарантовані кредити.

Позички під заставу — це позички, забезпечені з боку позичальника заставними активами. Застава — це один з найдавніших засобів забезпечення позичок. Але якщо у минулі роки заставні фізичні активи переходили у власність кредитора, то сьогодні вони, як правило, залишаються у користуванні позичальника, а кредитору у відповідності з контрактом переходять (уступаються) права володіння (цесія).

Банк прагне формувати власний позичковий портфель із забезпечених кредитів, тому він зобов «язаний дуже вимогливо оцінювати якість застави. Основні критерії цього:

• вік активів, їх моральний і фізичний знос, темпи старіння застави;

• простота оцінки цінності застави та можливість її перегляду идексації) у період кредитування;

• можливість розміщення закладених активів на ринку;

рівень ліквідності як для фізичних, так і фінансових активів;

підконтрольність — простота та легкість встановлення місці входження застави та вступу у володіння нею;

рівень позичкової маржі для кожного виду застави (напри-к.г. для готівки така маржа становить 100% + очікуваний від-сс к інфляції, для висококваліфікованих цінних паперів — 60— для матеріальних запасів та обладнання — 50%). процесі кредитування під впливом інфляції рівень може койсь: для фінансових активів — у бік збільшення, для фі— у бік зменшення.

Гараитованнй кредит видається під письмове зобов «язання; третьої сторони сплатити борг у разі відмови від його сплати позичальником. Оцінка ризиків гаранта та вимоги до якості гарантії такі самі, як і до застави.

Гарантії можуть бути таких видів:

• обмежена або необмежена, тобто та, що гарантує всю заборгованість чи тільки її частку;

• забезпечена або незабезпечена, тобто із заставою чи без неї;

• фізичних або юридичних осіб, тобто забезпечена власними чи корпоративними активами.

Кредитори звичайно прагнуть отримати необмежену та забезпечену гарантію, тому повинні особливо ретельно перевіряти її. При оцінці фінансового стану гаранта слід враховувати, що гарантія як умовне зобов «язання являє собою позабалансовий фінансовий інструмент. Тому перевіряти необхідно як балансові, так і позабалансові операції гаранта.

Особливу відповідальність несе банк, який виступає у ролі гаранта, оскільки гарантії, які ним видаються, так само, як і безпосередньо кредити, забезпечуються не власними ресурсами, а коштами акціонерів або вкладників.

Одним з найефективніших методів збалансованості інвестиційного портфеля є диверсифікація.

Диверсифікація — це розподіл цінних паперів портфеля таким чином, щоб досягти максимального доходу за мінімального ризику. Як правило, це здобувається шляхом розподілу капіталу між пакетами цінних паперів різної якості та різних термінів погашення для зниження портфельного ризику.

Існує кілька методів вимірювання ризиків, які використовуються для вибору варіанта вкладення інвестицій.

Рис. 1. Тип портфеля за ступенем ризику:

1 — мінімальний;

2 — середній;

3 — максимальний; 4 — авантюрний.

1. Метод аналогій складається з вивчення досвіду інвестування, оцінки результатів реалізованих проектів та екстраполяції їх на перспективу.

2. Метод моделювання грунтується на теорії ігор. Гіпотетичний інвестиційний проект (модель) «програється» з метою визначення реакції конкурентів.

3. Демонстраційний метод дозволяє визначити громадську думку стосовно інвестиційного проекту та з «ясувати коло потенційних інвесторів.

4. Методи математичної статистики дозволяють з «ясувати ймовірність настання події. Оскільки ризик є супутником будь-якого варіанта вкладання інвестицій, розрахунки проводяться з метою мінімізації можливих збитків, тобто визначаються ймовірність рівня втрат, ймовірність того, що вони не перевищать певний рівень, який прийнятний для інвестора. По суті методи математичної статистики являють собою математичне забезпечення методу аналогій.