Прийменникові та безприйменникові конструкції, що виражають часові відношення у творах Ольги Кобилянської

Прийменникові та безприйменникові конструкції, що виражають часові відношення у творах Ольги Кобилянської

ПРИЙМЕННИКОВІ ТА БЕЗПРИЙМЕННИКОВІ КОНСТРУКЦІЇ, ЩО ВИРАЖАЮТЬ ЧАСОВІ ВІДНОШЕННЯ, У ТВОРАХ ОЛЬГИ КОБИЛЯНСЬКОЇ.

Відомо, що прийменники — це слова — знаки реметивного типу. Певного змісту вони набувають лише в конструкції, в результаті взаємодії граматичних та лексико-семантичних значень поєднуваних ними слів. Проте значення прийменника не слід ототожнювати із значенням всієї прийменникової конструкції. Прийменник як реметивне слово бере участь у вираженні лише власне граматичного й частково невласне граматичного значення всієї конструкції. Зважаючи на це, в семантиці прийменника доцільно розрізняти власне граматичне і невласне граматичне часткове значення. Власне граматичне значення прийменника — це його здатність передати синтаксичну залежність між повнозначними словами на синтагматичній осі. На противагу флексіям прийменники засвідчують не будь-яку синтаксичну підпорядкованість, а лише залежність керованого іменника у відповідному відмінку від інших повнозначних слів у реченні. У вираженні загально невласне граматичного значення всієї конструкції прийменник безпосередньої участі не бере.

Логіко-граматичні відношення (просторові, часові, причинові та ін.) створюються в результаті взаємодії опорного й залежного компонентів конструкцій як представників певних лексико-семантичних розрядів або класів лексем і передаються всім прийменниковим сполученням. Зате у відтворенні частково невласне граматичного значення конструкції роль прийменника особливо важлива. Суть індивідуального значення прийменника полягає у фіксації найістотніших, розпізнавальних ознак тих відношень, що формуються внаслідок взаємодії речовинних значень поєднуваних компонентів з граматичним значенням всієї конструкції, тобто відношень найнижчого рівня абстракції. Прийменник матеріалізує диференційні ознаки цих відношень і засвідчує їх у вигляді окремого знака, звукового комплексу, слова.

Підсистема прийменникових конструкцій адвербіального значення (часова) — це сукупність елементів, об'єднаних спільністю семантичних функцій та структурою, властивих кожному елементові підсистеми.

Аналіз темпоральних прийменників нерідко супроводжується підкресленням їх семантичної похідності та суміжності з просторовими прийменниками. Досить виразно ця думка простежується у висловленні В. В. Виноградова про те, що часові значення прийменників переплітаються з просторовими і розвиваються на їх основі [ ]. Інші лінгвісти підкреслюють еквівалентність просторових і часових значень та вказують на їх неподільність. Зокрема, В. Брендаль заперечував первинність просторових відношень і згідно і згідно з даними фізики вважав, що поняття простору не може бути відокремлене від поняття часу і тому поняття часу не виступає вторинним щодо поняття простору [ ]. Не можна відкидати генетичну похідність часових значень і більшості засобів їх вираження від просторових, але у плані синхронічному вони входять у прийменникову систему як дві самостійні підсистеми.

Дослідники граматики східнослов'янських мов по-різному (з кількісного та якісного погляду) визначають семантичні ознаки темпоральних прийменників. Здебільшого у працях розглядаються такі семантичні ознаки, як неозначена й означена тривалість явищ, їх одночасність, часова наступність і попередність [ ], момент часу, часова наступність, тривалість часу, одночасність, передчас, межі завершення дії, часова приблизність і близкість тощо [ ], початкова і кінцева межа часу, часова попередність і наступність, одночасність [ ], вказівка на одночасність або різночасність моменту дії і часового відрізка, вказівка на заповненість або незаповненість часового відрізка дією, вказівка на завершеність або незавершеність дії [ ] та ін.

Прийменникові й безприйменникові конструкції - це синтаксичний засіб відтворення часу в загальній системі категорії темпоральності. Він становить собою складну систему, найголовніші протиставлення якої є своєрідною семантичною репрезентацією таких основних ознак реального часу, як послідовний перебіг подій чи явищ, тривалість їх та повторюваність.

У нашому дослідженні будемо послуговуватись класифікацією прийменникових конструкцій часу З.І.Іваненко. Серед цих конструкцій можна виділити такі групи:

конструкції, що позначають момент реалізації дії,.

конструкції зі значенням часової попередності та наступності,.

конструкції на означення тривалого часу,.

конструкції, що вказують на початок або межу реалізації дії,.

конструкції на позначення часової близькості та приблизності.

Прийменникові та безприйменникові конструкції, що позначають момент реалізації дії.

Значення часу, не повністю охопленого дією, у творах Ольги Кобилянської може передаватися прийменниковими (в + знахідний відмінок, в + місцевий, на + знахідний, на + місцевий) та безприйменниковими зворотами (родовим, знахідним та орудним часу). Найуживанішими серед них є конструкції з прийменником в та родовий часу.

До складу прийменникових зворотів із зазначенням часу, не повністю охопленого дією, у творах письменниці входять іменники таких семантичних розрядів: назви днів тижня, назви місяців, частин року і частин доби, назви конкретних вимірів часу і загальних часових понять та іменники нечасової семантики.

Схарактеризуємо лексико-функціональні можливості кожної підгрупи прийменникових зворотів.

1.1. Прийменниково-іменникові звороти, до складу яких входять назви днів тижня у знахідному відмінку. Деколи ці конструкції уточнюються прислівником часу. В неділю рано жене Тетяна в ліс [ 2, с. 457 ]. В неділю ходила до церкви [ 3, с. 64 ]. Проти них вона була покірна й цілувала їх, при стрічі в неділю і в свято в руки [ 2, с. 58 ]. Було в четвер рано, як на місці стали [ 2, с. 463 ]. Родовий часу від іменників на означення днів тижня зустрічається дуже рідко. Кожної погідної неділі ходить Тетяна … до своєї старої приятельки. Так і сеї неділі [ 2, с. 349 ] .

1.2. Прийменниково-іменникові структури, до складу яких входять назви місяців. вживаються вони, як правило, у місцевому відмінку з прийменником в. У вересні тягнеться від дерева до дерева павутиння [1, с. 313 ]. Сонячне тепле передполудне в червнi [1, с. 333 ]. Було се одної сльотної, зимової днини в жовтні [ 2, с. 152 ]. Було се одного вечора в липні [ 2, с. 67 ]. Було в маю. Перед обідом [ 2, с. 57 ].

1.3. Конструкції з родовим часу від назв частин року. Родовий часу від іменників літо, зима, осінь має при собі і означення-займенник, що вказує на черговість часових відрізків, обумовлює межі часові, коли відбудеться подія. Сеї зими буду, може, і в вашім селі [1, с. 369 ]. Сеї осені вижидай старостів [ 2, с. 357 ]. Але сього літа він лише десь та не десь загляне на хвильку до неї вечором [ 2, с. 411 ]. Сеї самої осені післав Савка, кушнір, до Жмутів старостів [ 2, с. 550 ]. Щодо прийменникових конструкцій, то вони не типові для творів Ольги Кобилянської.

1.4. Конструкції на означення частин доби. У таких реченнях використовуються якісні прикметники-епітети. В темну ніч зірок не видно [1, с. 433 ]. Був несказанно щасливий у тій тихій, ясній, місячній ночі [ 2, с. 72 ].

Конструкція в + знахідний відмінок може передавати момент реалізації дії і в множині. В ясних днях губилася барва полумені в сяєві сонця [ 1, с. 400 ]. Тепер була жура за поля і її доньку тим страховищем, що сіпало ненастанно тими струнами, гонило сон у чорних ночах … [ 2, с. 9 ]. В деяких днях, коли небо прибиралося у синявий шовк, жилось прегарно [ 2, с. 30 ].

Широко використовує письменниця для передачі такого значення родовий часу від іменників ніч, вечір, день, що супроводжуються часто означеннями.-Мамо, — сказав Микола, — се не могло сеї ночі статися. Певно, сеї ночі не один велет-дуб повалився [2, с.343], [2, с.534]. Вона не оберталася вже більше свого вечора [3, с.117]. Стіни хати біліли сього ясного вечора ще більше [2, с.539]. Погода тої днини була (се було по обіді) хоч не похмура, але й не ясна [2, с.579]. Одної прекрасної літньої днини спровадилася Мавра на Чабаницю [2, с.329].

Більшість наведених прийменникових та безприйменникових зворотів виступають у творах Ольги Кобилянської паралельно і легко взаємозамінюються. Проте є й такі звороти з родовим часу, які вступають у зв’язки не з конструкцією в + знахідний відмінок, а із сполученням на + знахідний. Це звороти із означеннями — числівниками. Вернула другої днини з полудня втомлена [2, с.528]. Другого дня пішла я на виклади науки гармонії [1,с.116]. Другого дня прийшов він знов, а вона знов зайняла своє місце [2, с.39]. Третьої днини по їх приїзді знявся в однім з шатрів гамір [2, с.299]. Третього вечора вернув [2, с.304].

1.5. Конструкції на означення умовних вимірів часу (хвиля, хвилина, година, рік). Ці слова хоч і відносяться до темпоральної лексики, вони самі по собі не виражають часу, в них тількисемантика міри, відрізка часу. Ці слова виражатимуть час тільки в певній граматичній конструкції.

Письменниця часто вживає слово «хвиля», що має значення «хвилина», інше значення цього слова — короткий відрізок часу, мить, момент [ ]. В цій хвилі були в неї очі спущені, а щоки горіли сильним рум’янцем [1, с.37]. В тій самій хвиліглянув мені Орядин допитливо в очі [1, с.71]. Саме в тій хвилі обернулася перший раз свого вечора [2, с.117]. Та в тій хвилі прнісся звідкись понад верхи … голос трембіти [1, с.430]. Саме в тій хвилі перебіг великий заєць, може, сто кроків від хлопця скісно через поле [2, с.157].

Значення «в цій хвилі» те саме, що у цю хвилину, тобто, у цей момент, саме в цей час, якраз тоді [ ]. Йому видалося з виразу лиця в тій хвилині, що вона має щось на серці [2, с.567]. В ту хвилину ввійшли два старші сини в хату [2, с.524].

Ольга Кобилянська використовує прийменник в + місцевий відмінок у множині для означення часу. Такі конструкції мають відтінок повторюваності дії. В таких хвилях неначе відживала [3, с.31]. І в таких власне хвилях зачуває, що він «пройдисвітське насіння» [2, с.42].

Трапляється, що іменник година виступає у конструкції з означеннями, за допомогою яких письменниця подає оцінку часовому відрізку. Ще держить тебе лиха година, і ти ще не цілком чистий [2, с.329]. Чи в добру годину поклав хлопця?[2, с.312]. І я виджу, що я покинув хату в недобрій годинi [2, с.118] .

Конструкція «в ту мить» уживається для підкреслення цілковитого збігу в часі якихось двох дій, одразу ж, зараз же. І в ту мить він ударив її так сильно в лице, що вона захиталася [2, с. 564 ].

У творах Ольги Кобилянської поширений родовий часу від іменника «рік». Виступає тільки з угодженими означеннями, вираженими займенниками, порядковими числівниками на означення черговості. І сього року колишеться жінко [2, с.499]. Не казали ще звуки, лиш мати натякає, вже, мабуть, хоче мене сього року віддати [2, с.399]. Четвертого року вернув Юзько назад [2, с.556].

Паралельним до таких конструкцій є сполучення на + знахідний відмінок. Може, ти аж на другий рік віддасися… [2, с.131].

1.6. Прийменниково-іменникові конструкції на означення загальних часових понять (вік). В твоїм віку я виховувала вже Мунечка… [1, с.37]. Ой, багато перетерпіла я на своїм віку! — сказала сумно серед розмови [1, с.369].

1.7. Прийменниково-іменникові конструкції з прийменниками в, на та іменниками нечасової семантики. Іменники у таких зворотах можуть виступати в місцевому й знахідному відмінках, з означеннями і без них. Вони можуть називати вік людини, наприклад: На старі літа принаймні мав би де голову склонити [2, с.128]. В молодих літах рвався за фірманкою [2, с.10]. В перших літах свого існування хоронила колиба чабанів багача Івана Дуба [2, с.328].

Вони можуть означати й свята. Як уподобає її, то весілля може бути в м’ясницi [2, с.56]. На різдв'яні свята дістану, може, відпустку і приїду [2, с.72]. А на храм відділяла для неї окремо мисочку меду, так, аби Івоніка не видів [2, с.142]. Треба ще раз на Благовіщення постити, тоді вже напевно довідаєшся [2, с.277]. Було зимою, і саме в м’ясниці [2, с.17].

Прийменникові та безприйменникові конструкції, що позначають момент реалізації дії, є конструкціями прямого часу. Вони позначають дію, що відбувається в один із моментів або протягом часового відрізка, названого залежним словом (зустрічатися на другий день, прийти в суботу). Слід зазначити, що вони позначають час, не цілком заповнений дією, час неповторюваний. Проаналізовані підгрупи цієї конструкції дають можливість твердити, що найуживанішими засобами на позначення моменту реалізації дії є родовий часу та утворення з прийменником в. Лексико-фунуціональні можливості цих найуживаніших засобів у творах Ольги Кобилянської надзвичайно широкі.

2. Прийменникові конструкції зі значенням часової попередності та наступності.

Звороти відносного часу, конкретизуючи етапи різночасності (передчас, післячас*) створюють багатомірну еквіполентну опозицію у творах Ольги Кобилянської. Конструкції, що фіксують час, не цілком заповнений дією, в свою чергу, розмежовуються за вказівкою на неточний, точний передчас або післячас.

Зворот перед + орудний відмінок, завдяки виразній семантиці прийменника, позначає дію, що відбувається незадовго до часового періоду, вираженого залежним словом, але безпосередньо не стикається з ним.

У творах письменниці зустрічаються такі підгрупи цієї конструкції:

2.1. Утворення від лексем ечасової семантики — назв подій, свят, явищ природи. Я одержу місце ще перед вінчанням [1, с.139]. Перед благовіщенням немащо зачинати [2, с.53]. Чому ще перед сходом сонця десь трембіта обзивалася? [2, с.312]. Вона хотіла би відійти саме перед сходом сонця [1, с.304].

2.2. Утворення від іменників темпорального значення — частин доби, умовних вимірів часу. Часто у таких реченнях передчас підсилюється часткою саме. Як гарно колихалося перед роком наше жито [2, с.499]. Перед п’ятьма місяцями писав Орядин до Маєвського, щоб йому прислав його гроші [1, с.84]. Перед хвилиною казали ви, що не любите простого народу [1, с.149]. Саме перед хвилею повернула я з кладовища, де прощалася з бабунею і посадила якісь цвіти [1, с.162]. Мусило бути саме перед північчю [1, с.110].

Точний передчас письменниця передає складними конструкціями, що вказіють на визначений проміжок між моментом дії і часовим орієнтиром. Моя мама дві неділі перед тим умерла [2, с.120]. Сава лишився останньої ночі перед його від'їздом у сільській хаті на варті… [2, с.94]. Мабуть, ніхто в світі не постив так щиро в день перед Андрієм, як Домніка [2, с.129]. Щось чотири дні перед святим Михайлом скоїлося в Івоніки нещастя [2, с.202]. Було в годину перед похороном [2, с.33].

На позначення передчасу Кобилянська використовує і прийменник в. Саме в переддень приходу Санди вона вернула [2, с.579].

Система прийменникових конструкцій на позначення часової наступності у творах Ольги Кобилянської багатогранна та об'ємна. Найпоширенішими засобами післячасу, не цілком заповненого дією є сполуки після + родовий відмінок, по + місцевий відмінок, через + знахідний, за + знахідний. Панівною є конструкція з прийменником по, який поєднується з такими групами:

1. Назвами процесів, станів, подій. По бійці зараз вночі зникли… [2, с.318]. Два роки по весіллі саме в воєнний час зайшов Микола з Ганною відвідати осиротілу матір… [2, с.560]. Здавалося, що по смерті найстаршого сина й по утраті Осипа… закам’янів він проти всіх інших нещасть [2, с.131]. В кілька років по послідній мандрівці в світ, станула Мавра одного разу перед Іваниху Дубиху з просьбою [2, с.322]. По домашніх роботах було нам, дівчатам, вільно займатись, чим котра хотіла [1, с.37]. По похороні діставалися йому, звичайно, килими в дарунок [2, с.251]. По концерті почалися танці [1, с.70].

Для точнішого передання наступності письменниця використовує складні конструкції, перша словоформа якої це поєднання кількісного або порядкового числівника з назвами умовних вимірів часу в знахідному або родовому відмінку, а лругий компонент утворюється від іменника нечасової семантики. В перших днях по своїм приїзді не виходив майже з дому [1, с.109]. Маркові певно, листом, бо в два дні по похороні від'їхав [1, с.230]. У дві неділі по його повороті відбулася між ним і Зонею «буча» [1, с.109].

* Термінами «передчас» і «післячас» позначаємо реалізацією дії або стану перед певним часовим проміжком або після нього.