Ярема

Ярема.

.

.

Над поемою «Гайдамаки» Т. Шевченко працював з 1839 до 1841 року у вiльний час вiд занять в Академiї мистецтв. Поема вийшла друком 1842 року власним коштом автора. Ця поема стала подiєю не лише в українськiй, а й в усiй європейськiй лiтературi. Головне джерело поеми — народнi перекази i пiснi. Є тут i реальнi постатi, i вигаданi. Гонта i Залiзняк — це, як вiдомо, iсторичнi особи. А ось Ярема Галайда — це збiрний образ українського повсталого народу. Такої iсторичної постатi не було, це витвiр Т. Шевченка. Сам Шевченко пише: «Галайда вполовину видуманий». Шевченкознавцi пояснюють слово «вполовину» так: «видумана» поетом любовна сюжетна лiнiя Яреми — Оксани, а не сам герой поеми. Загально визнано, що головний герой поеми «Гайдамаки» — це повсталий народ. А Ярема — його типовий представник.

Хто вiн такий? Це наймит-попихач, над яким знущається загребу щий i жорстокий Лейба. Яремi доводиться багато працювати, у нього багато обов’язкiв. Ярема «гнувся», «нагинався», мовчки виконував роботу; заступитися за нього нiкому: це «сирота убогий». Але за наругу вiн не нарiкає, такої вже вiн вдачi: добрий, не мстивий, нiжний.

I все ж Ярема — «сирота багатий»: вiн по-справжньому багатий душею, багатий на щиру дiвочу любов. Оксана його теж щиро любить. Оце щире, глибоке кохання є найвищим iдеалом Яреми, окрилює його, не дає занепасти духом.

Але сталася бiла: титаря убили, а Оксану украли. Без коханої вiн не уявляє собi життя. Особиста кривда робить його сильним i рiшучим. I всетаки не лише особистi iнтереси, а i вболiвання за свiй понiвечений народ роблять його месником. Ярема iде в гайдамаки. Йому дають прiзвищу Галайда, яке теж означає - бездомний, бурлака. Але тепер у нього є дiм, сiм’я, учителi — це Гонта, Залiзняк, козаки. Ярема хоче стати сторуким, вiн так люто ненавидить ворогiв свого народу, що коли й умре, говорить вiн, то з могили встане мучити шляхту. Ярема дуже змiнився: у нього «виросли крила», тепер вiн «неба достане, коли полетить». Спочатку Ярема-наймит дивував нас своєю рабською покiрнiстю, потiм романтичним нiжним коханням, а Ярема-месник вражає нас своєю грiзною силою, незвичайною хоробрiстю, а понад усе — якоюсь вулканiчною люттю до панiв i навiть жорстокiстю:

А Ярема — страшно глянуть ;

По три, по чотири так i кладе…

Звичайно, Ярема — образ романтичний. А романтичне зображення героїв вимагає вiд письменника i прийому гiперболiзацiї, i емоцiйного викладу, i барвистого вислову. Ярема надiлений винятковими рисами, але не протиставлений народу. Вiн весь час з народом, роздiляє з ним ярмо неволi i радiсть перемоги над гнобителями. Це звичайний гайдамака, i автор на цьому наголошує. Шевченко надiляє Ярему щастям наприкiнцi поеми: вони повiнчалися з Оксаною вранцi, а ввечерi вiн повертається в загiн Залiзняка, якому вiн став за сина:

Придбав Максим собi сина.

На всю Україну.

Хоч не рiдний син Ярема,.

А щира дитина.

За вiдданiсть народнiй справi прославився Ярема. Про нього складають пiснi. Важливо, що Ярема не гине. Вiн i такi, як вiн, мають передати наступному поколiнню естафету святої боротьби за святу волю.

.

.

_.

.