Метеори

Метеоры.

У темну безхмарну ніч можна побачити, аж тут, як зірвавшись з його місця, пролетить небом «зірка «вони моментально зникне. Така падаюча зірка називається метеором. Метеори з’являються оскільки у земну атмосферу улітають із великою швидкістю дрібні тверді крупинки, весящие частки грама. Такі крупинки в незліченній кількості рухаються в міжпланетному просторі і майже безупинно налітають на Землю. Вони рухаються з дуже великі швидкістю, у середньому близько 30−40 км/сек. Це в багаторазово швидше, ніж летить куля чи снаряд.

Улетівши в земну атмосферу із великою швидкістю, метеорна частка зустрічає дуже великий опір повітря. Тому вона миттєво нагрівається про таку високої температури, що скипає і перетворюється на розпечений газ, швидко рассеивающийся повітря. Цей розпечений, світний газ ми бачимо помічаємо як швидко мчащегося небом метеора. Після яскравих метеорів на небі протягом кількох секунд буває видно блищати як тонкої ниточки.

Вчені визначили, що метеори пролітають в шарі атмосфери в розквіті від 55 до 120 км від поверхні землі. Отже, метеорні частки будь-коли досягають земної поверхности.

Метеорні потоки.

Якщо стежити у тому ж ділянкою неба протягом години чи більше, то деякі дні роки можна помітити цікаве явище: метеори, з’являючись на небі послідовно одна одною, вилітають ніби з одного місця на небо та віялом розлітаються в різні боки. Те місце на небі, звідки хіба що вилітають метеори, називається радіантом. За 1−3 години спостережень можна помітити безліч метеоров.

Земля тим часом зустрічає не одиночну метеорну частку, а цілий рій чи хмару таких частинок — метеорний потік. Усі частки потоку летять просторі паралельно одне одному і здаються нам разлетающимися тільки зза перспективи. Згадайте, що колія залізниці чи село вздовж алеї теж здаються нам що розходяться з віддаленій точки, тоді як у насправді їх розташовано паралельно друг другу.

Щороку до відомі дні Земля перетинає орбіти рясних метеорних потоків. Саме тоді спостерігається особливо часті запрошення метеорів в певному ділянці неба. Метеорний потік називають під назвою того сузір'я, де розміщений радіант потока.

Італійський учений Скиапарелли у минулому столітті, а пізніше Бредехин довели, що потоки метеорів рухаються по орбітам, якими раніше рухалися зниклі комети. З’ясувалося, що потоки метеорів — це продукти поступового розпаду кометних ядер. Іноді цей розпад відбувається не поступово, а нас дуже швидко. Відомі ситуації, коли ядра комет очах в спостерігачів протягом небагатьох діб дробилися сталася на кілька частиц.

Після часткової повного розпаду ядра комети перед ній, та ще більше за нею вздовж орбіти витягується низка порошин і трохи дрібних камінчиків — метеорів. Усі вони поступово розсіюються, і, коли низка їх ставати дуже широкої, можливість зустрічі його з Землею возрастает.