Неандерталець

МУНІЦИПАЛЬНЕ УСТАНОВА СЕРЕДНЬОГО (ПОВНОГО) СПІЛЬНОГО ОСВІТИ «ШКОЛА №.

11″.

Реферат на тему:

«Неандерталец».

Виконав: учень 10 «а» класса.

Гончуков Леонид.

Перевірив: Кухаренка Е.В.

Артем.

Праця продовжував надавати своє перетворююче дію на будова людини. Люди, які змінили пітекантропів і синантропів й, звісно, були їх нащадками, дістали назву неандертальців. Воно походить від Неандерталя — невеличкий долини у Західній Німеччини, біля Дюссельдорфа, в басейні р. Рейну. У одній з печер на схилі цієї долини у 1856 р. були викопані кістки людини, які вразили тодішніх учених незвичним виглядом. Тепер такі кістки називали б мавпоподібними. Ми у яких доказ родинних зв’язків древніх людей мавпячими предками. Тоді — сто з гаком років як розв’язано, до появи знаменитої книжки Дарвіна «Про походження видів» — всяка думка про зближення людини із мавпами багатьом здавалася зухвалої і навіть гріховним. Серед учених на той час все-таки знайшлося кілька сміливих людей, котрі визнали кістки людини з неандертальської печери за залишки древнього доісторичного мешканця Європи. Та більшість учених удовольствовалась дивними і безглуздими, на думку, тлумаченнями. Одні вважали, що це кістки хворого рахітом і на ревматизм, інші — що це кістки ідіота, треті оголошували їх кістками козака, що брав участь у вигнанні Наполеона із Росії, я був поранений, рушив у печері, де й помер. |[pic] | |Неандерталець |.

Минали роки, було зроблено нові відкриття. У різних місцях Західної Європи виявили людські черепа і скелети на вельми древніх пластах землі разом із залишками давно вимерлих тварин: мамонта, сибірського носорога, печерної гієни та інших. Кістки ці є надзвичайно схожими на неандертальські. Стало ясно, що колись було у Європі особливий, викопний тип людини, який передусім відрізнявся від сучасних людей. Представникам цього викопного типу, і дали назва «неандертальців», яку по них і залишається. Разом з кістками неандертальців у багатьох випадках лежали у землі кам’яні гармати. Ці гармати незрівнянно краще оброблені й значно різноманітніший, ніж гармати пітекантропів і синантропів. Тут було, наприклад, «остроконечники» трикутною форми; їх один кінець був дуже старанно загострений особливим прийомом, що називається ретушуванням. Протилежний тупий кінець служив хіба що рукояткою; остроконечником можна було проколоти і розрізати товсту шкіру вбитого тваринного; то, можливо, ці остроконечники іноді прикріплювали до ціпкам (з допомогою жив і смоли) і обертали на примітивні списи. Поруч із остроконечниками знаходять багато «шкребків»; одні їх мають вигляд широкої пластини з гострим краєм. З його допомогою ми здирали шкіру, очищали його від мездры, різали м’ясо тощо. буд. Було також шкребки у вигляді долота. З іншого боку, трапляються важкі круглі каміння; їх зручно було кидати видали тварина, на яких полювали. |[pic] | |Неандертальський | |хлопчик із | |печери Тешик-Таш,|.

Неандертальці широко користувалися вогнем. Вони жили здебільшого у печерах; там часто разом із їхніми кістками і знаряддями знаходять золу, вугілля, обгорілі кістки тварин. Очевидно, неандертальці харчувалися плодами полювання, і полювання була її головним заняттям. Якого ж виду були неандертальці? Вони відрізнялися як від сучасних людей, і від пітекантропів. Зростання мали невеличкий: чоловіки зазвичай досягали 160 див, а жінки загалом на 10 див нижче. Зате неандертальці були широкі в плечах, мали дуже широку і об'ємисту груди і товсті кістки. Це був міцні, сильні й витривалі люди. Велика важка голова сиділа вони на короткій шиї і було злегка опущене. Обличчя здавалося свирепым внаслідок нависавших над очима важких валиків й виступаючих вперед щелеп. До нас збереглися майже цілі черепа них, і за ними неважко відновити їх образ. Хоча голова їхня була великий і довгою, черепній звід був низький і лоб сильно западав тому. У праці неандертальці були значно майстерніший своїх далеких предків — пітекантропів. Це засвідчують різноманітні і добре оброблені кам’яні гармати, що вони виготовляли. Отже, вони були краще пристосовані до праці. Мозок у неандертальців було дуже великий. У багатьох не тільки поступався за величиною мозку сучасних людей, і навіть перевершувала їхню. Неандертальці жили 200—100 тис. років тому у дуже умовах. Вони були сучасниками зледеніння Європи, у якому клімат сильно погіршився на багато тисяч років. Єдиним засобом добути їжу була їм полювання. Поруч із полюванням він займався й рибної ловлею, але ці заняття стояло другому плані. Жили неандертальці в печерах, де знаходили собі притулок від холоду та негоди. Проте це житло вони мусили відвойовувати у могутніх противників — печерних ведмедів, печерних гієн і інших звірів. Вигнавши цих мешканців, люди розкладали вогнище біля входу до печеру. Вогонь обігрівало, давав затишок і отпугивал звірів. Вогонь до цього суворе час став ще й помічником людини. У такій важкою обстановці жили тисячі поколінь неандертальців, жили все одним укладом. Вони повинні були нечисленні, оскільки прогодуватися важко було, життя й їхня була нетривала. Дуже рідко трапляються кістки стариков-неандертальцев; майже всі знайдені кістки — людей середнього віку: вони гинули, не дочекавшись старості. І все-таки поступово населення збільшувалася, і неандертальці розселялися по Землі. Їх залишки знаходять пропускати значно більшої території, ніж залишки пітекантропів і синантропів. Неандертальці жили майже у всій Європі, Азії, і Африці. У межах Радянського Союзу кісткові залишки неандертальців знайдено у Криму, в печері Киик-Коба (1924), й у Південному Узбекистані, в печері Тешик-Таш (1938). Що й казати сталося з неандертальцами? Не дожили по наш час. Їх місце зайняли люди іншого виду, які й сьогодні живуть Землі. Звідки взялися нові люди у яких відносинах їх було з неандертальцами? Перед б цими питаннями і слід наука.