Франц Шуберт. 
Життєвий і творчий шлях

Франц Шуберт. Життєвий і творчий шлях

Франц Шуберт народився в 1797 р, у передмісті Відня, в сім «ї шкільного вчителя.

Музикальні здібності хлопчика виявилися дуже рано, і він уже в ранньому дитинстві з допомогою батька і старшого брата навчився грати на фортепіано і скрипці.

Завдяки доброму голосові одинадцятирічного Франца вдалося влаштувати в закритий музичний навчальний заклад, який обслуговував придворну церкву. П «ятирічне перебування там дало Шубертові основи загальної і музичної освіти. Уже в школі Шуберт творив дуже багато, і здібності його були помічені видатними музикантами.

Але життя в цій школі було тягарем для Шуберта у зв «язку з напівголодним існуванням і неможливістю цілком віддаватися писанню музики. В 1813 р. він покинув школу і повернувся додому, але жити на засоби батька було неможливо, і незабаром Шуберт зайняв посаду вчителя, помічника батька у школі.

З труднощами пропрацювавши у школі три роки, він залишив її, і це привело Шуберта до розриву з батьком. Батько був проти того, щоб син залишив службу і зайнявся музикою, бо професія музиканта в той час не забезпечувала ні належного становища в суспільстві, ні матеріальної благополучності. Але обдаровання Шуберта до того часу виявилося так яскраво, що він не міг займатися чимось іншим, крім музичної творчості.

Коли йому було 16−17 років, він написав першу симфонію, а потім такі чудові пісні, як «Гретхен за прядкою» і «Лісовий цар» на текст Гете. За роки вчителювання (1814−1817) він написав багато камерної, інструментальної музики та близько трьохсот пісень.

Після розриву з батьком Шуберт переїхав до Відня. Він жив там у великій нужді, не мав свого кутка, а перебував по черзі у своїх приятелів — віденських поетів, художників, музикантів, часто таких же бідняків, як і він сам. Нужда його доходила іноді до того, що йому ні на що було купити нотного паперу, і він змушений був записувати свої твори на обривках газет, на столових меню та ін. Але таке існування мало відбивалося на його настрої, звичайно життєрадісному і веселому.

У творчості Шуберта-«романтика» поєднуються веселощі, життєрадісність з меланхолічно-сумними настроями, що доходять іноді .до похмуро-трагічної безнадійності.

Це був час політичної реакції, жителі Відня намагалися забутися і відвернутися від похмурих настроїв, викликаних тяжким політичним гнітом, багато розважалися, веселилися і танцювали.

Навколо Шуберта згрупувався гурток молодих художників, письменників, музикантів. Під час вечірок та позаміських прогулянок він писав дуже багато вальсів, лендлерів та екосезів. Але ці «шубертіади» не обмежувалися тільки розвагами. В цьому гуртку запально обговорювалися питання суспільно-політичного життя, виражалося розчарування навколишньою дійсністю, висловлювалися протести і невдоволення проти тодішнього реакційного режиму, назрівали почуття тривоги, розчарованості. Поряд з цим сильні були й оптимістичні погляди, бадьорий настрій, віра в майбутнє. Увесь життєвий і творчий шлях Шуберта сповнений був суперечностей, які так характерні для художників-романтиків тієї епохи.

За винятком незначного періоду, коли Шуберт примирився з батьком і жив у сім «ї, життя композитора було дуже тяжке. Крім матеріальної нужди, Шуберта пригнічувало його становище в суспільстві як музиканта. Його музика не була відома, її не розуміли, творчості не заохочували.

Творив Шуберт дуже швидко і багато, але за його життя майже нічого не друкувалося і не виконувалося.

Більшість його творів залишилася в рукописах і була виявлена через багато років після його смерті. Наприклад, один з найпопулярніших і улюблених тепер симфонічних творів — «Незакінчена симфонія» — ні разу не виконувався за його життя і вперше був виявлений через 37 років після смерті Шуберта, так само як і багато інших творів. А проте потреба почути власні твори у нього була така велика, що він спеціально писав чоловічі квартети на духовні тексти, які міг виконати його брат з своїми співаками в церкві, де він служив регентом.

В останні місяці життя Шуберт був тяжко хворий. Він помер в 1828 р.

Похований Шуберт у Відні на міському кладовищі, поряд з Бетховеном, і на його могилі поставлено пам «ятник з скорботним написом: «Смерть поховала тут багаті скарби, але ще більш прекрасні надії».

ТВОРЧІСТЬ ШУБЕРТА.

Шуберт написав багато різноманітних творів, великих і малих, в різних жанрах — інструментальних і вокальних.

Пісні. Центральне місце в його творчості займають пісні — їх понад 600. Шуберт високо підніс значення пісні. В цю невелику форму він зумів вкласти глибокий і багатий зміст.

Більшість його пісень лірична, відбиває різні почуття, настрої, переживання простої людини. Шуберт з великою теплотою і проникливістю розкриває перед нами внутрішній світ звичайної людини з її почуттями радості, суму, любові.

Велике місце в його піснях займає природа.

Шуберт вніс велику різноманітність музично-виражальних засобів для передачі змісту своїх пісень. У вокальних партіях він не обмежується тільки пісенною мелодією, але широко використовує і декламаційні та речитативні прийоми вираження; фортепіанна партія набуває самостійно-рівноправного значення, створюючи яскраві музичні образи виражального і зображального характеру.

Як характерні зразки розглянемо пісні «Лісовий цар», «Баркарола», «Форель».

«Лісовий цар» — пісня-балада, глибоко драматична щодо свого змісту. Образні, правдиві характеристики дійових осіб дуже контрастні: захоплюючий, привабливий характер звернення лісового царя (м «яка і вкрадлива мелодія), спокійні, стримані інтонації батька і схвильований плач та марення дитини (речитативні інтонації, хроматизми, високий для даного голосу регістр).

Всі ці музичні характеристики, витримані протягом усього твору, завдяки своїй контрастності створюють яскраво драматичний твір. Фортепіанна партія допомагає розкрити той чи інший характер-образ. Нестримний рух октав-акордів створює враження напруженого скакання, тривоги, жаху і, обірвавшись раптово в самому кінці, підкреслює трагізм пісні.

«Баркарола» чарує своєю плавною мелодією і м «яким звучанням партії фортепіано, що створює враження плескоту, прозорості води.

У «Форелі» Шуберт дає прекрасну жанрову картину. У перших двох куплетах зображаються гнучкі і жваві рухи швидкої рибки, що грається у прозорій воді. Вони передані легкою, грайливою мелодією і швидкими зльотами (ніби сплесками води) в супроводі. У першій же половині третього куплета, коли рибалка, намагаючись спіймати рибку, каламутить воду і б «ється спіймана рибка, музика зовсім змінює характер. В голосі замість мелодії появляється схвильований речитатив, а у фортепіано гармонія стає напружено-нестійкою, рух акордів переривчастим, різким.

В Шуберта є прекрасні цикли пісень, де описуються блукання і переживання юнака, його любов і страждання, — «Прекрасна мельничка» та «Зимовий шлях». У них велике місце займає природа.

У першому циклі (20 пісень) переважає світлий, життєрадісний або втихомирений настрій. Найбільш відомі пісні «В дорогу», «Куди», «Мельник і струмок» та ін.

Другий же цикл (24 пісні) має більш похмурий, іноді навіть трагічний характер; багато пісень сповнено почуття розчарованості, туги, самотності; дуже популярна з цього никлу пісня «Лірник».

Інструментальна музика. Шуберт відомий не тільки як творець прекрасних пісень, але і як автор інструментальних творів — камерних та оркестрових.

З його симфоній кращими е велика чотиричастинна симфонія в до-мажорі, життєрадісна, основана на народних мелодіях, і дуже популярна симфонія в сі-мінорі, так звана «Незакінчена». У цій симфонії, на відміну від встановленого звичаю, не три або чотири частини, а тільки дві. Незважаючи на це, симфонія справляє враження цілком закінченого твору.

Основною частиною, що визначає зміст і характер всього твору, є перша частина. Вона починається з вступу зосередженого, похмурого (повільна, протяжна мелодія в низькому регістрі).

Ця мелодія надалі розробляється поряд з обома темами (головною і побічною) і набуває значення теми, яка визначає характер усієї частини: нею починається розробка, вона ж звучить і в самому кінці. Після вступу йде перша партія (головна), співуча, трохи сумна, що нагадує своїм характером і будовою пісню (спочатку вступає акомпанемент, потім звучить мелодія). Ця тема майже без переходу змінюється другою (побічною) партією, більш світлою, рухливою, що нагадує танець.

Мелодійне багатство, щирість і доступність мелодій у симфонії є причиною її широкої популярності.

Фортепіанні твори. Фортепіанних творів у Шуберта дуже багато; серед них головне місце займають невеликі п «єси, найчастіше танцювального характеру, наприклад, лендлери, екосези, марші, але найбільше він любив вальс. Вальси Шуберта невеликі, чарівні щодо своєї простоти, щирості і мелодійності. З інших фортепіанних творів найбільш відомі «Музичні моменти» та «Експромти» наприклад, «Музичний момент фа-мінор».

Значення творчості. Шуберт є одним з найулюбленіших широкими масами композиторів. Його музика чарує своєю щирістю, життєвою правдивістю, виразністю, простотою.

Шуберт — лірик; основним засобом вираження у нього є мелодія, і тут він дійсно невичерпний. Пісенність характерна для всієї творчості Шуберта, але з особливою силою і різноманітністю виявляється в художній пісні.

До Шуберта пісня займала у творчості композиторів другорядне місце. Шуберт же підніс пісню на виняткову висоту, зробив її щодо глибини і значності рівноправним жанром поряд з іншими провідними в той час жанрами, наприклад, оперою або симфонією.