Розділ 1. Теоретичні основи обліку оплати праці та утримання із заробітної плати

Основи побудови обліку оплати праці

Узагальнення інформації про розрахунки з персоналом, який відноситься як до облікового, так і до не облікового складу підприємства, — з оплати праці, а також розрахунки за неодержану персоналом у встановлений термін суму з оплати праці здійснюється на рахунку 66 «Розрахунки за виплатами працівникам».

Рахунок 66 «Розрахунки за виплатами працівникам» має такі субрахунки:

• 661 «Розрахунки за заробітною платою»;
• 662 «Розрахунки з депонентами»;
• 663 «Розрахунки за іншими виплатами».

За кредитом рахунку 66 «Розрахунки за виплатами працівникам» відображаються нарахована працівникам підприємства основна та додаткова заробітна плата, премії, допомога за тимчасовою непрацездатністю, інші нарахування, за дебетом — виплата заробітної плати, премії, допомоги тощо, а також суми утриманих податків, платежів за виконавчими документами, вартість одержаних матеріалів, продукції та товарів в рахунок заробітної плати та інші утримання із сум оплати праці персоналу.

Нараховані, але не одержані персоналом у встановлений строк суми з оплати праці, відображаються за дебетом субрахунку 661 «Розрахунки за заробітною платою» та кредитом субрахунку 662 «Розрахунки з депонентами».

За кредитом субрахунку 663 «Розрахунки за іншими виплатами» відображають суми нарахованих лікарняних та інших виплат, що не входять до фонду оплати праці.

Утримання із заробітної плати є обов’язкові. Згідно ст. 127 КЗпП утримання із заробітної плати можуть здійснюватися тільки у випадках, передбачених законом України.

Сума, яка нарахована працівнику за виконану роботу, і сума, яка належить до виплати, як правило, відрізняється одна від одної на суму проведених утримань із заробітної плати.

Утримання із заробітної плати можуть бути:

обов’язкові - ті, які можуть проводитись тільки у випадках, передбачених законодавством України (податок з доходів фізичних осіб, утримання до Пенсійного фонду, фонду соціального страхування, фонду страхування на випадок безробіття, а також утримання на випадок безробіття, а також утримань за рішенням суду на користь юридичних та фізичних осіб);

утримання, які здійснюються за ініціативою підприємства (для погашення невитраченого і своєчасно не повернутого авансу, виданого на службове відрядження або на господарські потреби; при звільнені працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він уже отримав відпустку; при відшкодуванні шкоди, завданої з вини працівника підприємству та ін.).

При кожній виплаті заробітної плати загальний розмір усіх відрахувань, передбачених законодавством України, не може перевищувати п’ятдесяти (а в окремих випадках сімдесяти) процентів заробітної плати, яка належить до виплати працівникові. [62; 364].

Нормативними документами, які визначають порядок та розміри здійснення зборів до фондів соціального спрямування є:

Закон України «Про збір на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» № 400/97-ВР від 26.06.97 р. (зі змінами та доповненнями);

Закон України «Про збір на обов’язкове соціальне страхування» № 403/97-ВР від 26.06.97 р. (зі змінами та доповненнями);

Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 р. № 1105-ХІV (зі змінами та доповненнями);

Закон України «Про податок доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. № 889-IV.

Постанова Кабінету міністрів України «Порядок визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей» № 116 від 22.01.1996 р.

Відповідно до п. 6.1 Закону про доходи працівник підприємства має право на зменшення суми загального місячного оподаткованого доходу, отримуваного з джерел на території України від одного працедавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги у таких розмірах:

У розмірі, що дорівнює 50% однієї мінімальної заробітної плати у розрахунку на місяць встановленої законом на 1 січня звітного податкового року — для будь-якого платника податків;

У розмірі, що дорівнює 150% суми пільги для платника податків, який:

є самотньою матір'ю або самотнім батьком (опікуном, піклувальником) — у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років;

утримує дитину-інваліда — у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років;

має троє чи більше дітей віком до 18 років — у розрахунку на кожну таку дитину;

є вдівцем або вдовою;

є особою, віднесеною законом до 1 або 2 категорії осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, включаючи осіб, нагороджених грамотами Президії Верховної Ради УРСР у зв’язку з їх участю в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи;

є учнем, студентом, аспірантом, ординатором, ад’юнктом;

є інвалідом І або ІІ групи, у тому числі з дитинства;

є особою, якій присуджено довічну стипендію як громадянину, що зазнав переслідувань за правозахисну діяльність, включаючи журналістів;

У розмірі 200% суми пільги для платника податків, який є:

особою, що є Героєм України, Героєм Радянського Союзу, Героєм Соціалістичної Праці або повним кавалером ордена Слави чи ордена Трудової Слави;

учасником бойових дій під час Другої світової війни або особою, яка у той час працювала в тилу, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;

колишнім в’язнем концтаборів, гетто та інших місць примусового утримання під час Другої світової війни або особою, визнаною репресованою чи реабілітованою;

особою, яка була насильно вивезена з території колишнього СРСР під час Другої світової війни на територію держав, що перебували у стані війни з колишнім СРСР або окуповані фашистською Німеччиною та її союзниками;

особою, яка перебувала на блокадній території колишнього Ленінграда (Санкт-Петербург, Російська Федерація) у період з 8 вересня 1941 року по 27 січня 1944 року. [93; 73].

Податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї соціальні виплати, компенсації та відшкодування), якщо його розмір не перевищує суми, яка дорівнює сумі місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень. Одночасно поступове підвищення розміру прожиткового мінімуму протягом поточного року не впливатиме на граничний розмір доходу, до якого застосовується податкова пільга, та інші суми неоподатковуваних доходів, що визначаються Законом про доходи та залежать від розміру прожиткового мінімуму, встановленого на 1 січня звітного року. (див таблицю 1).

Таблиця 1. Зведена таблиця за показниками Держбюджету-2012

Відповідно до статті 81 Держбюджету-2009, максимальна величина фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, з яких відповідно до законів України повинні утримуватися (нараховуватися) внески до фондів соціального страхування та ПФУ, дорівнює 15 розмірам прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб. [90; 17].

Віповідно до Держбюджету-2012 починаючи з 13.01.2009 року були змінені розміри ставок соціальних внесків.

Таблиця 2.

Так, у 2012 році ставка збору до Пенсійного фонду України дорівнює:

для роботодавців — 1,4% суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати, інші заохочувальні та компенсаційні виплати (в тому числі в натуральній формі), які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону про оплату праці, та підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб;

для роботодавців — на підприємствах та в організаціях громадських організацій інвалідів, де кількість інвалідів становить не менше 50% загальної чисельності працюючих і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить не менше 25% суми витрат на оплату праці, — окремо 0,7% суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників-інвалідів та 1,5% суми фактичних витрат на оплату праці інших працівників.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про розмір внесків на деякі види загальнообов’язкового державного соціального страхування» від 11 січня 2001 року № 2213-ІІІ утримання з заробітної плати до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності становлять 0,5% для найманих працівників, заробітна плата яких є нижчою від прожиткового мінімуму, встановленого для працездатної особи, і 1% для найманих працівників, заробітна плата яких є вищою від прожиткового мінімуму.