Місце та роль системи національних рахунків

Реферат на тему:

Місце й роль системи національних рахунків

Перехід до ринкової економіки потребує більш глибокого та всебічного аналізу економічних негараздів та складних господарських взаємозв'язків. Відповідно до цього виникла потреба в системі надійних, взаємодоповнюючих показників, тому що від ступеня достовірності та оперативності інформаційних потоків залежить якість управління. Статистична звітність, яка до певного часу містила інформацію про стан економіки, не давала змоги реально оцінити існуючу економічну ситуацію.

З метою приведення статистичної звітності та інформації у відповідність з міжнародною практикою необхідно було перейти на визнану в світі схему, яка має назву «Система національних рахунків» (СНР). Вона створюється на основі європейських стандартів і адаптується до національних умов переходу до ринкової економіки. Методологічно та інформаційно баланс народного господарства включається в більш універсальну та інтегровану систему макроекономічних показників, які представляють сучасну СНР, адаптовану до національних умов. У той же час СНР установлює напрями реформування статистичного спостереження та потребує перебудови обліку в країні.

Система національних рахунків — це адекватний ринковій економіці національний облік, що завершується на макрорівні системою взаємопов'язаних статистичних показників. Вона побудована у вигляді певного набору рахунків та балансових таблиць, що характеризують результати економічної діяльності, структуру економіки та найважливіші взаємозв'язки в національному господарстві.

Національна економіка охоплює діяльність тільки резидентів, незалежно від місця їх знаходження на території даної держави чи за її межами.

До резидентів належать домашні господарства, підприємства та організації, які беруть участь в економічній діяльності на території держави протягом року або більш тривалого періоду. Поняття резидента не збігаються з поняттям громадянства чи національності.

Практично до резидентів даної держави належать особи, які проживають на її території, за винятком тих, які приїжджають на відносно короткий строк, тобто менше року (туристи, артисти, спортсмени, учені, сезонні робітники та ін.) — виключаються також члени іноземних посольств, представництв та інших дипломатичних установсклад військових підрозділів інших держав, які базуються на території даної держави. До категорії резидентів належать також громадяни держави, які наймані посольствами, консульствами інших країн, розташованих на території даної країни.

Таким чином, СНР — це система взаємопов'язаних показників розвитку економіки на макрорівні. На її основі розробляються економічні моделі та прогнози. СНР охоплює абсолютно всі операції, які здійснюються в економіці, та всі ресурси, які має країна. В основу СНР покладено такі основні принципи. У цій системі зовсім інакше встановлюються межі виробництва валового продукту та національного доходу. СНР виходить з того, що валовий продукт і національний доход країни відтворюються як у сфері матеріального виробництва, так і у сфері послуг, тобто до сфери виробництва належить діяльність компаній та підприємств, які виробляють товари та послуги, приватних некорпоратизованих підприємств, підсобних господарств, осіб вільних професій (адвокатів, артистів, журналістів та ін.), працівників сфери управління, фінансово-комерційних організацій, некомерційних організацій (клубів, товариств, асоціацій), армії, найманої прислуги, господарів житла, яке здається в оренду. Таким чином, практично не враховується лише нелегальна діяльність членів суспільства.

Другий принцип, який лежить в основі СНР, пов’язаний з визнанням того, що у створенні вартості товарів та послуг поряд з таким фактором виробництва, як праця, беруть участь земля, капітал та підприємницька діяльність. У зв’язку з цим отриманий прибуток розглядається як результат сукупного використання всіх факторів виробництва.

Хід та результати економічних процесів відображаються в показниках СНР з урахуванням взаємодії різних сфер, секторів та форм господарської діяльності, у тому числі й у галузі зовнішньоекономічних зв’язків.

Таким чином, СНР, яка охоплює всі процеси й стадії економічного обігу: виробництво товарів і послуг, створення, розподіл і перерозподіл доходів, їх використання на споживчі витрати й нагромадження — та всіх наявних у країні юридичних і фізичних осіб, які беруть участь у цих процесах, найбільше відповідає своєму призначенню — аналізувати функціонування економіки з метою обґрунтування відповідних рішень та формувати принципи економічної політики.

Якщо групування економіки за галузями дає змогу аналізувати склад лише двох стадій економічного обігу — виробництва й утворення доходів і їх використання на капіталоутворення, то секторна структура дає можливість дослідити роль груп інституційних одиниць на всіх стадіях економічного обігу — у виробництві, утворенні, розподілі та перерозподілі доходів, споживанні, нагромадженні капіталу, фінансових активів і пасивів.

Сектори економіки — це однорідні інституційні одиниці, які групуються відповідно до виконуваних ними функцій. Основними секторами економіки по СНР є:

• нефінансові корпоративні та квазікорпоративні підприємства, зайняті виробництвом товарів та послуг, що реалізуються на ринку;

• фінансові підприємства (корпорації), які об'єднують юридичних осіб, зайнятих наданням фінансових послуг (банки, страхові організації тощо);

• сектор загального державного управління, який складається з державних установ, що фінансують з бюджету та надають суспільству колективні послуги в галузі управління, оборони, правопорядку, фундаментальної науки, а також індивідуальні безплатні послуги у сфері освіти та охорони здоров’я;

• приватні некомерційні організації, які обслуговують домашні господарства;

• домашні господарства (як споживачі, так і виробники);

• інші (з урахуванням зовнішньоекономічних зв’язків).

Взаємозв'язок між секторами охоплює абсолютно всі типи операцій з товарами, послугами, прибутками, фінансами. Наприкінці вся інформація агрегується для національного господарства в цілому.

Система національних рахунків має чітку структуру показників, які характеризують основні явища економічного життя: виробництво, доход, споживання, нагромадження. Показники в СНР є характерними операції з товарами и послугами, розподілом доходів, нагромадженням чи використанням фінансових інструментів, а також як балансуючі показники. Останні є узагальненою характеристикою макроекономічних процесів на різних стадіях економічного обігу.

До балансуючих показників у СНР належать валова додана вартість, валовий прибуток (змішаний доход), валові первинні доходи (або національний доход), валовий наявний доход, валове заощадження, чисте кредитування або чисте позичання.

У СНР національна економіка на макрорівні відображається в таких рахунках: продуктів і послуг, виробництва, утворення, розподілу, перерозподілу та використання доходів, капітальних витрат, фінансовому рахунку й рахунках зовнішньоекономічної діяльності. Секторна структура економіки виділяється в усіх рахунках, крім рахунку продуктів і послуг, а галузева — у рахунках продуктів і послуг, виробництва й утворення доходів.

У СНР відображається взаємозв'язок між формуванням ресурсів економіки, утворенням доходів, їх використанням та кінцевими фінансовими результатами діяльності. Основні показники СНР та взаємозв'язки між ними представлені на схемі 2.

СНР дає ступеневу картину економічних процесів, які існують в економічному житті країни, включаючи інформацію зі стандартного набору (для всіх секторів економіки) рахунків, у яких реєструються операції, що належать до основних фаз економічного процесу.

Такими фазами є: виробництво та утворення доходурозподіл і перерозподіл доходівотримання доходів, якими можуть розпоряджатися інституціональні одиниці, та його використання на споживання та нагромадженняформування джерел фінансування капітальних витратінвестиціїпридбання фінансових активів та прийняття фінансових зобов’язаньзміни в активах, не пов’язані з нормальним економічним процесом (як результат катастроф, війн, стихійних лих тощо) — формування активів і пасивів.

Таким чином, перехід до СНР дозволяє враховувати не тільки внесок секторів економіки, а й фази економічного процесу, що дає змогу розглядати національну економіку під кутом зору міжнародного розподілу праці й установити місце та рівень розвитку держави на окремому етапі формування ринкових відносин.

Це необхідно не тільки нам у процесі інтеграції у світове співтовариство, а й нашим партнерам та інвесторам, яким складно розібратись у нашій багатоступеневій структурі статистичної звітності, частини якої часто не погоджені між собою, що не дає можливості зробити необхідні узагальнення.

Список використаної та рекомендованої літератури.

1. 1.Гальчинський А. С., Єщенко П. С., Палкін Ю. І. Основи економічної теорії: Підручник.- К.: Вища шк., 1995. 471 с.

2. 2.Дорошенко Л. С. Управление трудовыми ресурсами: Учеб. пособие.- К.: МАУП, 1997. 60 с.

3. 3.Калина А. В., Конева М. И., Ященко В. А. Современный экономический анализ и прогнозирование (микрои макроуровень): Учеб.-метод, пособие.- 2-е изд.- К.: МАУП, 1998. 272 с.

4. 4.Ковалевский А. М. Техпромфинплан в новых условиях и типовая методика его разработки.- М.: Экономика, 1968. 247 с.

5. 5.Кравченко Ю. И., Цыба Г. lb. Прогнозирование и планирование макроэкономики: Учеб. пособие.- Кременчуг: Изд. центр «Сербо», 1997. 189 с.

6. 6.Кулян В. Р., Юнькова Эконометрия: Учеб. пособие.- К.: МАУП, 1997. 68 с.

7. 7.Методические вопросы создания системы норм и нормативов / Под ред. В. В. Соколова.- М.: Экономика, 1983. 192 с.

8. 8.Панасюк Б. Концептуальні основи економічного прогнозування і планування // Економіка України.- 1996. № 5. С. 7 -17.

9. 9.Панасюк Б., Літвінов В. Система національних рахунків як модель економічного обороту // Економіка України.- 1993. № 1. С. 18−36.

10. 10.Планирование экономического и социального развития СССР / Под ред. И. И. Ищенко.- К.: Выща шк., 1983. 399 с.

1. 1.B. еседин, А. И. Москвин.- К.: Наук, думка, 1984. 320 с.

1. 11.Теория прогнозирования и принятия решений: Учеб. пособие / Под ред.C. А. Саркисяна.- М.: Высш. шк., 1977. 351 с.

2. 12.Типовая методика разработки техпромфинплана производственного объединения (комбината), предприятия.- М.: Экономика, 1979. 448 с.