Рослини лук (реферат)

РЕФЕРАТ Рослини лук Краса, барвистість лук, різноманітні враження, що одержує дитина, можливість повправлятися у порівнянні - все це створює умови для розумового та естетичного розвитку дитини. Введення дітей у доступні розумінню зв’язки між рослинами і тваринами, людиною і природою є важливою умовою екологічного виховання. Добре знаючи рослинність лук, розуміючи природні зв’язки, вихо­ватель зможе цікаво проводити роботу з дошкільниками. Багато лучних рослин зустрічаються на газонах дитячих садків, а також у найближчому оточенні.

Всі луки поділяють на заплавні, материкові і гірські.

Заплавні луки розташовуються по долинах річок і щороку за­ливаються весняними водами. Ґрунт на заплавних луках досить вологий протягом усього літа, бо ґрунтові води залягають тут неглибоко. Ґрунти поживні, в основному наносні. Вони складаю­ться з мулу та інших матеріалів, принесених весняними водами або змитих дощами з навколишніх більш високих місць. Велика кількість вологи, кисню і поживних речовин у ґрунті створює такі сприятливі умови, що на луках розвиваються хороші, густі трави, безліч різноманітних яскравих квітів.

Материкові луки розташовуються поза річковими заплавами, їх ще називають суходольними.

Гірські луки розташовуються в горах вище від межі лісової рослинності. Склад рослинності гірських лук специфічний.

У чому ж полягають особливості лучної рослинності? На луках відсутні дерева. Трав’янисті рослини утворюють дернину, яка скла­дається з щільно зімкнутих надземних стебел, листків і підземних органів — кореневищ і коренів. Майже всі лучні рослини належать до багаторічних. У багатьох-з них гинуть на зиму надземні стебла з їхніми листками, а також майже все коріння. Живими лишаю­ться тільки невеликі нижні частики стебел з бруньками віднов­лення, з яких на початку нового ліга розвиваються нові стебла і листки.

Однорічних рослин на луках дуже мало, бо травостій дуже тісний і в ґрунті від сплетіння кореніз утворюється щільний дерен. Паростки однорічних рослин, не маючи змоги вкорінитися через нього, гинуть протягом літа.

Багаторічні трави на луках розмножуються, насамперед, веге­тативно, вони здатні протягом ряду років зберігати врожайність і давати зелену масу протягом усього вегетаційного періоду.

Трав’янисті рослини, що ростуть на луках, належать до різних родин. Крім того, їх поділяють на такі господарські групи: злаки, бобові, різнотрав'я, осоки.

Найбільш поширені злаки — це тимофіївка, лисохвіст, тонконіг, грястиця, костриця лучна. Ці злаки належать до нещільнокущових — вони дають найкращі укоси. Для ознайомлення дітей із зла­ками найцікавішими є тонконіг, тимофіївка, лисохвіст. Ось які приблизні розповіді про них може використати вихователь під час спостереження:

«Тонконіг лучний. На початку літа зацвітає багато трав, і серед них тонконіг. Вітер гойдає пухнасту волоть тонко­нога на тоненькому зеленому стеблі. Ця трава росте на вологих місцях. її соковитим листям і стеблами живляться свійські тва­рини. Восени стебла тонконога засихають, а в землі залишається кореневище, яке наступної весни дасть життя новій рослині, і зно­ву будуть прикрашати луки ніжні волоті тонконога.

Тимофіївка лучна. Гарно розкидає свої стрункі сул­танчики. Росте вона на луках, де багато сонця і вологи. Цю траву люблять свійські тварини — корови, кози. А якщо її скосити і висушити, можна одержати хороше духмяне сіно. Його запасають на зиму коровам, вівцям, козам.

Лисохвіст лучний. недаремно так назвали, його пух­насті м’які султани справді нагадують хвіст лисиці. Росте лисо­хвіст на луках, у вологій землі. Пишно розростаються його стебла і листки. Зі скошеної і висушеної трави одержують хороше духмя­не сіно. Лисохвіст люблять свійські тварини: корови, кози, вівці".

Якщо під час прогулянки трапиться грястиця збірна та костриця лучна, потрібно їх описати дітям, навести цікаві порівняння, розповісти про значення (кормові рослини, при­крашають луки).

Цікаво привернути увагу до трясучки середньої її су­цвіття складається з широких пониклих колосків, які під час подиху вітру починають колихатися. Звідси і назва-трясучка. Су­цвіття трясучки дуже гарно виглядає в сухих букетах.

З щільнодернистих злаків, що зустрічаються на луках, привер­тає увагу щучник. Його дрібненькі колоски зібрані у пірамідальну волоть. Гілки волоті тоненькі, а колоски блискучі, зелені, з коричневато-фіолетовим відтінком. Волоть щучника гарна в сухому букеті. Щільнодернисті злаки, до яких належить щучник, не дають хороших укосів.

До таких же злаків відносять і мітлицю.

Бобові ростуть на луках у меншій кількості, ніж злаки, але вони дуже ціняться через велику поживність для худоби, а також тому, що збагачують ґрунт азотом. Найчастіше зустрічаються бо­бові на підвищених і сухих луках. Коріння у них стержньове, сягає у ґрунт на 1,5−2,5 м завглибшки, тому вони не конкурують зі злаками, в яких коріння мичкувате І розташовується переважно неглибоко в ґрунті. Найбільш поширені бобові - конюшина луч­на, конюшина повзуча, люцерна, мишачий горошок, лядвенець рогатий, чина лучна. Ось які приблизно розповіді можна використати під час розгляду цих рослин:

«Конюшина лучна. Коли зацвітає конюшина, луки стають подібними до барвистого килима. Скрізь, куди не кинеш оком, виглядають рожеві кульки. Квітки у конюшини дрібненькі, але їх багато, і вони зібрані у пишні голівки. Листки трійчасті: в одному листку з'єднані три овальні листочки. Росте конюшина на землях, де багато сонця і вологи. На одному місці вона може рости п’ятнадцять років. Конюшина дуже корисна рослина. її їдять коні, корови, кози, кролі. На квітках конюшини джмелі зби­рають солодкий сік — нектар. Людям конюшина приносить користь як лікарська рослина.

Горошок мишачий. Серед квітів, що ростуть на луках, скромною красою виділяється горошок мишачий. Стеб­ло у нього довге, витке. Між стеблами красуються фіолетові китиці квітів, що нагадують намистинки, нанизані на нитку. У сполученні з витонченими загостреними листочками і ніжними вусиками густе. сплетіння цієї рослини дуже гарне. Якщо зігнути стебло віночком, вийде чудовий декоративний візерунок. Коли закінчується цвітіння мишачого горошку, з’являються плоди, в яких містяться маленькі горошинки. Ними люблять ласувати миші, тому й назвали цю рослину так. їдять його і свійські тварини — корови, кози, вівці. З квіток мишачого горошку бджоли і джмелі збирають солодкий сік — нектар.

Люцерна серповидна серед трав не виділяється кра­сою, її сині або жовті квітки дрібні і непоказні, листки трійчасті. Цвіте люцерна в червні - серпні. З квіток люцерни бджоли і джме­лі збирають солодкий сік — нектар. У люцерні міститься багато корисних поживних речовин. Вона є хорошим кормом для свійських тварин".

Увагу дітей може привернути чина лучна. Доцільно розповісти дітям, що це цінна кормова рослина. Крім того, це медонос і лі­карська рослина, яку застосовують при гострих запаленнях ди­хальних шляхів.

Досить часто на луках можна зустріти лядвенець рогатий. Цікаво показати дітям яскраво-жовті квіти, плоди ляд-венця. Прямі або трохи вигнуті плоди лядвенця нагадують роги. Лядвенець — цінна кормова, медоносна і лікарська рослина.

Велика кількість лучних рослин належить до різнотрав'я. Ба­гато цих рослин поїдаються свійськими тваринами, але є серед них і отруйні. Різнотрав'я надає лукам барвистості, неповторної краси. Рослини, що входять до групи різнотрав'я, різноманітні і належать до кількох ботанічних родин.

З жовтецевих на луках зустрічаються жовтець золотистий (д"лг-35}, жовтець їдкий, жовтець повзучий. На заболочених лу­ках росте жовтець вогнистий. Ось яку розповідь можна запропо­нувати дітям при розгляді жовтеця:

«Немов золотисті вогники, горять серед лучних трав квіти жовтеців. Назву свою вони одержали тому, що мають яскравий жовтий колір. Стебла у них стрункі, високі, пелюстки квіток такі лискучі, наче в них відбивається літне сонечко. Всім би був хороший жовтець, але він отруйний. Тому свійські тварини його не їдять».

З родини айстрових на луні можна зустріти деревій, королицю. волошки лучні, козельці тощо.

Королицю звичайну називають гак за її ніжну витон­чену красу. Цвіте вона у травні - серпні. На стрункому зеленому стеблі гордо піднімається білосніж­на красуня з ясним жовтим очком. Королиця ніби дивиться на нас і питає: чи гарна я? Здавна подоба­лася людям ця рослина. Найкраси­віші рослини вони переносили у свої садки, доглядали за ними і посту­пово виростили великі садові квіти. Королицялікарська рослина.

Деревій. Влітку і восени на лу­ках, узліссях цвіте деревій. На високому стеблі розцвітає багато дрібних білих або рожевих квіток, зібраних на верхівці, наче в букетик. Листки деревію подібні до розпушених пір'їнок. Темно-зелені, густі, вони рясно вкривають стебло. Деревій не вражає красою своїх квіток, і все ж бджоли і джмелі його люблять, бо в його квітках є солодкий нектар і пилок. На пасовищах його їдять вівці. Деревієм лікуються і люди, і тварини, його відваром або настоєм знищують шкідливих комах. Дають деревій і дітям, щоб у них був кращий апетит. Ось яка корисна ця скромна рослина.

Увагу дітей на луках можна привернути до стокротки багато­річної, яка найчастіше зустрічається на Поліссі. Цвіте стокротка з квітня і до пізньої осені білими або рожевими квітками. Доціль­но порівняти її з стокротками садовими, відмітивши велику схо­жість. Стокротки не лише прикрашають луки, їх квітки — своє­рідні барометри: для захисту пилку від намокання в дощову по­году вони закриваються.

Волошка сумська (шал. З?) — не дуже цінна рослина, але її бузкові квітки прикрашають луки, нектар приваблює комах.

Козельці приваблюють великою золотавою квіткою, яка роз­кривається вранці, а ввечері закривається. Це цінна кормова рос­лина, хороший медонос.

З родини геранієвих привертає увагу герань лучна. Ось що можна розповісти про неї:

«У липні - серпні цвіте на луках герань. Квітки її подібні до синьо-фіолетових зірочок, листя пишне, різьблене. Герань росте в тих місцях, де в землі багато вологи. Коли зацвітає герань, луки стають ще гарнішими. Бджоли і джмелі збирають на її квітках нектар».

З маренових досить часто зустрічаються підмаренники.

Підмаренники можна побачити на луках, узліссях влітку і восени. Квітки у них жовтого і білого кольорів. Вони дрібненькі, але їх багато і вони зібрані у густу пухнасту волоть. Листки у підмаренників ніжні, вузенькі, ростуть поверхами у кільцях. Здається, що підмаренник розкрив зелені парасольки. Квітки у них дуже гарно пахнуть медом і приваблюють бджіл і інших комах, які знаходять у них багато нектару. Підмаренники прикрашають луки, наповнюють повітря чудовим ароматом. Зокре­ма вони мають лікарські властивості.

Серед зонтичних рослин на луках часто зустрічаються кмин, дика морква. Зонтичні цікаві тим, що приваблюють багатьох ко­мах. Доцільно розповісти дітям, що кмин — лікарська рослина. Плоди кмину використовуються у харчовій промисловості.

Часто на луках зустрічаються представники гвоздичних: коро­нарія зозуляча (зозулин цвіт), віскарія (смілка клейка). Ось якою може бути розповідь про коронарію зозулячу.

«Росте зозулин цвіт на вологих місцях. Дуже гарні його вишу­кані рожеві пелюстки у поєднанні з видовженими вузенькими ли­стками, що нагадують зелені стрічки. Рожеві зірочки зозулиного цвіту видно здалеку. Вони високо піднімаються над іншими тра­вами на стрункому стеблі. Зозулин цвіт не лише прикрашає нашу природу, милує нашу душу, а й має лікарські властивості».

Віскарія (смілка клейка) приваблива темно-малиновими квітками. Верхні міжвузля в неї клейкі, звідси вона й одержала назву. Смілка — цінна декоративна, медоносна рос­лина.

Досить часто на луках зустрічаються представники родини гречкових — щавель кислий, щавель кінський, гірчак зміїний. Ді­тей обов’язково зацікавить щавель кислий — їстівна, лікарська рослина, медонос. Кінський щавель привертає увагу високим ко­лосоподібним суцвіттям. Ця багаторічна рослина росте на луках як бур’ян. Насіння щавлю кінського охоче поїдають деякі зерно­їдні птахи. Засушене суцвіття використовується для сухих бу­кетів.

Гірчак зміїний, або ракові шийки — гарна рослина з рожевими квітками, зібраними у густий циліндричний колос. Назву зміїний одержав тому, що кореневище змієподібно скручене. Це цінна лі­карська рослина, медонос.

З губоцвітих на луках зустрічається шавлія лучна.

Це досить висока рослина з довгастими зморшкуватими листками і темно-синіми квітками. Цікаво звернути увагу дітей на своє­рідні квітки шавлії, які подібні до ротика, що складається з двох губ. Шавлії, що вирощуються на клумбах у дитячих-садках, є південноамериканськими родичами наших шавлій: Шавлії - медоноси, лікарські рослини.

З родини розових на луках привертає увагу приворотень струн­кий (див. табл. Ill, 6). Назву рослина дістала за властивість виділяти краплини води, які часто збираються біля основи черешка і які у давнину наділяли чарівною силою. Російська назва по­в'язана з будовою листків, що нагадують старовинні манжети. Густоопушені, красиво вирізьблені листки приворотня особливо гарні, коли на них утворюється роса. Про цю рослину доцільно розповісти дітям, що нею охоче ласують тварини, а люди викори­стовують її як лікарську рослину.

З родини черсакових на луках зустрічаються свербіжниця по­льова (мал. 39) і скабіоза блідо-жовта. Це досить високі рослини з гарними приплюснутими голівками синювато-лілових або жов­тувато-білих квіток. Милуючись з дітьми їхньою красою, слід розповідти, що це медоносні рослини.

На вологих луках зустрічається представник родини валеріано­вихвалеріана лікарська (мал, 40). Це багаторічна рослина з високим прямостоячим стеблом. Квітки її дрібні," дуже пахучі, зібрані у щитковидні суцвіття. Валеріана — лікарська рослина, у якої особливо ціниться кореневище і ко­ріння.

На вогких луках біля зоди увагу дітей можна привернути до плакуна верболистого. Рослина виділяється яскравим цвітінням пурпурових або рожевих квіток на високому прямому стеблі. Квітує в черв­ні - вересні. Це — медоносна, декоративна рослина.

Осоки зустрічаються найчастіше на за­плавних луках. їхні пагони поїдають твари­ни. Потім трава нагромаджує кремнезем, від якого вони стають ріжучими. Про це необхідно попередити дітей.

Луки не існують вічно. В природі відбу­вається перетворення лук на ліси. Якщо своєчасно не проводяться агротехнічні за­ходи — підживлення, поліпшення флорис­тичного складу, луки поступово перетворю­ються у болото, заростають кущами. Отже, природні луки потребу­ють догляду, раціонального використання.