Процес розвитку швидкісно-силових якостей учнями середньго шкільного віку
Швидкісно-силові здібності розвиваються у підлітків під час виконання завдань і проведення ігор з предметами (передачі, перекладання, кидки, лов) і без предметів. Зразковий комплекс вправ без предметів для рук (згинання та розгинання, обертання, махи, ривки в різні сторони), для тулуба (обертання, згинання, розгинання, нахили), для ніг (махи, присідання, випади, вистрибування). Виконують ці… Читати ще >
Процес розвитку швидкісно-силових якостей учнями середньго шкільного віку (реферат, курсова, диплом, контрольна)
Тема курсової роботи
«Процес розвитку швидкісно-силових якостей учнями середньго шкільного віку ЗМІСТ Реферат Вступ Розділ 1. Проблема розвитку швидкісно-силових якостей в учнів середнього шкільного віку на заняттях фізичними вправами
1.1 Вікові особливості розвитку швидкісно-силових якостей в учнів середнього шкільного віку на заняттях фізичними вправами
1.2 Характеристика гандболу як виду навчальної програми у фізичному вихованні школярів
1.3 Розвиток швидкісно-силових якостей методом кругового тренування на заняттях фізичними вправами Розділ 2. Методи і організація досліджень
2.1 Методи досліджень
2.2 Організація досліджень Розділ 3. Результати досліджень Висновки Список використаних джерел РЕФЕРАТ Звіт про курсову роботу: 37 с., 4 табл., 6 рис., 25 джерел літератури.
Об'єктом дослідження є процес розвитку швидкісно-силових здібностей учнів середнього шкільного віку.
Предмет дослідження — методика кругового тренування з використанням гандбольних вправ для розвитку швидкісно-силових якостей учнів середнього шкільного віку.
Мета дослідження: вивчити використання гандбольних вправ методом кругового тренування для розвитку швидкісно-силових якостей учнів середнього шкільного віку.
Відповідно до обраної мети вирішувались наступні завдання дослідження:
1. Аналіз літературних джерел з обраної теми дослідження.
2. Впровадити метод кругового тренування для розвитку швидкісно-силових якостей у заняттях гандболом.
3. Виконати порівняльний аналіз розвитку швидкісно-силових якостей в учнів середнього шкільного віку.
Для вирішення поставлених завдань були обрані наступні методи: аналіз літературних джерел, педагогічне тестування, метод математичної статистики.
Проведення експериментальної роботи показало, що підготовлене і впроваджене на заняттях кругове тренування для розвитку швидкісно-силових якостей з використанням засобів гандболу дало позитивні результати.
Результати тестування швидкісно-силових якостей учнів середнього шкільного віку і початківців гандболістів того ж віку після впровадження методики кругового тренування з використанням гандболу показали динаміку зростання практично у всіх тестах.
ВСТУП Всебічний розвиток дітей, їх високий моральний і культурний рівень, різнобічні вольові якості, гармонійний розвиток фізичних якостей (сили, швидкості, витривалості, гнучкості та спритності), відмінна працездатність серцево-судинної системи, дихальної та інших систем організму, вміння опановувати рухами і добре координувати їх, фізична досконалість у цілому — основа фізичного виховання.
В основі всебічної підготовки лежить взаємообумовленість всіх якостей людини: розвиток одного з них позитивно впливає на розвиток інших і, навпаки, відставання в розвитку однієї або декількох якостей затримує розвиток інших.
У зв’язку з тим, що в підлітковому віці організм людини перебуває ще у стадії незавершеного формування, вплив фізичних вправ, як позитивно, так і негативно, може проявлятися особливо помітно. Тому для правильного здійснення навчального процесу настільки важливо враховувати вікові особливості формування організму підлітків, закономірності та етапи розвитку нервової вищої діяльності, вегетативної і м’язової систем, а також їх взаємодію в процесі рухової діяльності. [10]
На думку багатьох фахівців, значне місце в процесі фізичного виховання підростаючого покоління має бути відведено вихованню швидкісно-силових здібностей, так як високий рівень розвитку цих здібностей багато в чому сприяє успішній трудовій діяльності людини і досягненню високих спортивних результатів. [18]
Виникає проблема з’ясувати, які найбільш ефективні засоби і методи виховання швидкісно-силових здібностей у підлітків на уроках фізичної культури.
Актуальність дослідження полягає в необхідності визначення особливостей виховання швидкісно-силових здібностей підлітків, що дає можливість на базі отриманих даних розробити загальну спрямованість у побудові навчальних занять.
Об'єкт дослідження: процес розвитку швидкісно-силових здібностей учнів середнього шкільного віку.
Предмет дослідження: методика кругового тренування з використанням гандбольних вправ для розвитку швидкісно-силових якостей учнів середнього шкільного віку.
Гіпотеза дослідження: можливо, використання методу кругового тренування на заняттях гандболом, дійсно сприятиме розвитку швидкісно-силових якостей в учнів середнього шкільного віку.
Мета дослідження: вивчити використання гандбольних вправ методом кругового тренування для розвитку швидкісно-силових якостей учнів середнього шкільного віку.
Завдання дослідження:
1. Аналіз літературних джерел з обраної теми дослідження.
2. Впровадити метод кругового тренування для розвитку швидкісно-силових якостей у заняттях гандболом.
3. Виконати порівняльний аналіз розвитку швидкісно-силових якостей в учнів середнього шкільного віку.
Методи дослідження:
1. Аналіз літературних джерел.
2. Педагогічне тестування.
3. Математична обробка результатів.
гандбол шкільний швидкісний силовий РОЗДІЛ 1. ПРОБЛЕМА РОЗВИТКУ ШВИДКІСНО-СИЛОВИХ ЯКОСТЕЙ У УЧНІВ СЕРЕДНЬОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ НА ЗАНЯТТЯХ ФІЗИЧНИМИ ВПРАВАМИ
1.1 Вікові особливості розвитку швидкісно-силових якостей в учнів середнього шкільного віку на заняттях фізичними вправами На думку багатьох фахівців, значне місце в процесі фізичного виховання підростаючого покоління має бути відведено вихованню швидкісно-силових якостей, так як високий рівень розвитку цих здібностей багато в чому сприяє успішній трудовій діяльності людини і досягненню високих спортивних результатів. [18]
Підлітковий вік вважається найважчим з точки зору організації з дітьми цього віку навчально-виховної роботи, і в той же час цей період виключно важливий у відношенні психічного, фізичного розвитку, формування особистості. Саме в цей період відбувається посилене засвоєння соціальних цінностей. Формування життєвої позиції, «народження громадянина».
Підліток в один і той же час і дитина, і дорослий, а точніше сказати, підліток — це вже не дитина, але в той же час ще й не дорослий. Це період, коли якраз і відбувається перехід від дитинства до дорослості. Але не тільки складні психічні процеси набувають нового вигляду в цей період життя людини, але і відбувається істотна перебудова всього організму підлітка. [8]
Підлітковий вік — це вік від 10−11 до 15 років, що відповідає віку учнів V-IX класів. Це період бурхливого і в той же час морального розвитку, коли відбувається посилений ріст тіла, удосконалюється мускульний апарат, йде інтенсивний процес окостеніння кістяка. [19]
Перш за все, спостерігається різке зростання тіла в довжину: у дівчаток максимум приросту зазвичай припадає на 12−13 років, у хлопчиків на 14−15 років. У цьому віці швидкими темпами розвивається і м’язова система. М’язова маса особливо інтенсивно наростає у хлопчиків 13−14 років, а у дівчаток в 11−12 років. Однак збільшення одних м’язів спостерігається при помітному відставанні інших. [7]
Спостерігається вікова невідповідність у розвитку серцево-судинної системи. Серце значно збільшується в об'ємі, стає більш сильним, працює більш потужно, а діаметр кровоносних судин відстає в розвитку. Це часто призводить до деяких тимчасових розладів кровообігу, підвищення кров’яного тиску, наслідком чого є запаморочення, прискорене серцебиття, головні болі, слабкість, порівняно швидка стомлюваність, що спостерігаються у деяких підлітків. [19]
Найважливіший факт фізичного розвитку підлітка — статеве дозрівання. Відбувається надбавка росту близько 6−10 см в рік, маса тіла зростає на 4−6 кг, а окружність грудної клітки збільшується на 3−5 см. Збільшення росту і маси тіла в період від 12 до 16 років становить 25−30 см і 25−40 кг. Період статевого дозрівання у дівчаток супроводжується більш вираженими змінами в організмі, ніж у юнаків. Він починається у дівчаток у середньому на 1−2 роки раніше, ніж у юнаків. Лікарські спостереження свідчать про те, що у 80% школярів в критичні дні знижується фізична активність, спостерігається апатія, невпевненість. Все це вчитель фізичної культури повинен брати до уваги в практиці проведення уроків, тренувань, змагань та інших спортивних заходів.
У підлітковому віці у дітей народжується потреба самоствердження і самостійності. Характерною рисою підлітків є прагнення до змагання, демонстрації фізичних здібностей, вони далеко не завжди в змозі об'єктивно оцінити свої сили і можливості. [1]
Розвиток швидкісних здібностей під час перебування дитини в школі виражений не так яскраво, як розвиток сили, і закінчується раніше. За 10−11 років навчання з 7 до 17 років, показники, що характеризують швидкісні прояви людини, поліпшуються на 20−60% і більше.
У підлітковому віці фактично настає стабілізація результатів у показниках швидкості простої реакції і максимальної частоти рухів.
Цілеспрямовані впливи або заняття різними видами спорту накладають позитивний відбиток на швидкісні здібності. Приміром, при звуковому і світловому сигналі латентний час реакції займає 0,17−0,25 і 0,2−0,35 сек., а в спринтерів вищої кваліфікації - 0,05−0,1 і 0,1−0, 2 сек. відповідно. [11]
Особливості методики виховання швидкісно-силових здібностей у підлітків.
Швидкісно-силові здібності розвиваються у підлітків під час виконання завдань і проведення ігор з предметами (передачі, перекладання, кидки, лов) і без предметів. Зразковий комплекс вправ без предметів для рук (згинання та розгинання, обертання, махи, ривки в різні сторони), для тулуба (обертання, згинання, розгинання, нахили), для ніг (махи, присідання, випади, вистрибування). Виконують ці вправи з граничною і навколограничною швидкістю з акцентом на точність і збереження заданої амплітуди. Не обов’язково включати усі вправи комплексу в урок і тим більше всі загальнорозвиваючі вправи проводити з акцентом на швидкість. Швидкісні вправи, наприклад, із предметами (м'ячами, палицями, набивними м’ячами тощо) і без предметів, повинні бути добре освоєні, щоб їх можна було виконувати на максимальній швидкості.
У дитячому, підлітковому і юнацькому віці є сприятливі потенційні можливості для виховання фізичних якостей за умови раціонального організаційного педагогічного процесу. Шляхом цілеспрямованого педагогічного впливу можна справити позитивний вплив на рухову функцію людини. Однак цей вплив не повинен носити принципових змін в закономірностях вікового розвитку тих чи інших, зростання яких найбільше виражено на тому чи іншому ступені вікового розвитку школярів і роль яких особливо істотна для формування рухових навичок. У той же час цілеспрямований педагогічний вплив на фізичні якості школярів дозволяє звести до мінімуму вікові затримки в розвитку тієї чи іншої якості.
Виховання фізичних якостей і формування рухових навичок на всіх етапах розвитку дітей, підлітків і юнаків відбуваються під впливом умов життя, повсякденних занять фізичними вправами, побутових рухів, виробничої діяльності. Велике значення має і цілеспрямований вплив викладача або тренера в загальноосвітній школі або дитячо-юнацькій спортивній школі.
У заняттях з дітьми і підлітками основним методом виховання цієї фізичної якості є комплексний метод тренування, сутність якого полягає в систематичному застосуванні рухливих і спортивних ігор, ігрових вправ, а також спеціальних підготовчих вправ. У процесі виховання швидкості і швидкісно-силових якостей вправи виконуються, як правило, повторно, у вигляді серій.
Слід широко використовувати швидкісно-силові вправи, швидкісні вправи в ускладнених умовах (у поєднанні з чисто швидкісними вправами, але в меншому обсязі). До основних засобів виховання швидкості відносяться: стрибки і стрибкові вправи без обтяження і з обтяженням; спеціальні бігові вправи; вправи з набивними м’ячами та мішками, наповненими піском; вправи зі штангою, гирею, гантелями; спринтерський біг у всіх різновидах; біг на піщаному грунті та ін.
Основними методами виховання швидкісно-силових якостей у юних спортсменів є: метод повторного виконання швидкісно-силових вправ без обтяжень; метод повторного виконання швидкісно-силових вправ з обтяженнями малої та середньої ваги; метод вправи, виконуваної при змішаному режимі роботи м’язів.
Виховання швидкісно-силових якостей ефективно здійснюється за допомогою швидкісно-силових і власне-силових вправ. Типовими швидкісно-силовими вправами є легкоатлетичні стрибки і метання, удари по м’ячу в спортивних іграх, удари в боксі, кидки в боротьбі і т.п.
Серед численних форм прояву швидкісно-силових якостей особливо поширені стрибкові вправи. Тому в процесі фізичного виховання дітей, підлітків і юнаків у тренуванні юних спортсменів цим вправам слід відводити головне місце. Характеризуючи основну якість, необхідну для виконання стрибків, більшість фахівців застосовують термін «стрибучість». Із досліджень встановлено, що стрибучість — це комплексна якість, основним компонентом якої є сила м’язів.
У дітей шкільного віку прояв швидкісно-силових якостей обумовлений, в основному, їх здатністю до реалізації наявних швидкісних і силових можливостей у конкретному руховому навику, здатністю до максимального прояву м’язової сили за невеликий проміжок часу.
Основними засобами швидкісно-силової підготовки під час занять з підлітками є стрибки, біг на короткі дистанції, метання, вправи з невеликим обтяженням, спортивні ігри, акробатичні вправи, динамічні вправи на гімнастичних снарядах.
Шкільною програмою з фізичної культури передбачено ознайомлення учнів зі спортивними іграми, такими, як баскетбол, волейбол, міні-футбол, гандбол. Але якщо перші з трьох названих ігор у тій чи іншій мірі культивують у шкільних спортивних залах, то гандбол або, як його ще називають, «ручний м’яч» незаслужено, на мій погляд, обділений і увагою, і часом. Займаючись з учнями практичним оволодінням технікою і тактикою гандболу, а також вивченням правил гри, можна не тільки домогтися високих спортивних показників, але і придбати необхідні знання, вміння та навички, що можуть бути використані і в багатьох інших спортивних дисциплінах.
1.2 Характеристика гандболу як виду навчальної програми у фізичному вихованні школярів Учитель, який вибрав гандбол для уроків фізкультури, на відміну від тренера, завданням якого є навчання тільки конкретній грі, переслідує іншу мету. З точки зору професійного освоєння гри вона мінімальна: познайомити, показати, навчити в тій мірі, щоб діти могли грати самостійно. Але з точки зору викладача фізкультури зі спеціалізацією «гандбол», з’являються нові можливості для програмної підготовки учнів у рамках предмета «фізкультура». Наприклад, освоєння елементів рухової активності з предметом і без предмета. [2]
Гандбол — універсальна спортивна гра, яка має спільне коріння з футболом і баскетболом, а з атлетизму мало в чому поступається регбі. Основні технічні прийоми гандболістів — це біг, прискорення, переміщення, відриви, опорні кидки в стрибку по воротах, передача і ловля м’яча самими різними способами, боротьба за м’яч та позицію і т.д., а також гра гандбольного воротаря. Всі вони тісно пов’язані з такими видами спорту, як легка атлетика, гімнастика, боротьба і акробатика.
Гандбол — це командна контактна гра, чимось схожа на баскетбол і регбі. Ведуть і передають м’яч майже як у першому, а бігають і штовхаються як у другому.
Гандбол — дуже атлетична і жорстка гра. Інтелігентністю там і не пахне. Все дуже просто і прямолінійно. Якщо дивитися з боку — це гра взагалі примітивна. Такої видовищності і захоплюючих комбінацій, таких ударів і кидків, як у футболі чи баскетболі, в гандболі побачити дуже складно. Але це для людей не присвячених.
У гандболі все робиться дуже швидко і таємно. Та й взагалі це атлетична гра, а не шоу для глядачів. У кожній грі є якісь свої принади. Інакше гандболом ніхто і не займався б. [15]
Результативність ігрових дій тісно пов’язана з показниками сенсомоторного реагування. Найбільш інтегративним сенсомоторним показником є «відчуття часу», який можна розглядати як компонент спеціальних здібностей гандболістів. В основі розвитку «почуття часу» лежить діяльність комплексу аналізаторів, оскільки сприйняття часу пов’язане з просторовим сприйняттям. [2]
Гандбол — гра дуже динамічна. Це не футбол, де можна за всю гру не побачити жодного удару по воротах. Гандбол — це постійні атаки. Хоча, як і в будь-якому іншому вигляді, виділяються спеціалізації гравців не тільки нападників, але й захисників. Є й воротарі. Адже в гандболі, на відміну від баскетболу, м’яч потрібно закинути не до кошика, а в ворота, які, на відміну від регбі, захищає воротар. І що цікаво — ворота в гандболі досить великі, майже як футбольні, а м’яч набагато менше баскетбольного.
Доведено, що представники спортивних ігор мають істотну перевагу у швидкості прийняття рішення в порівнянні з представниками багатьох інших видів спорту. Швидкість мислення особливо важлива при необхідності врахування ймовірності зміни ситуації, а також при ухваленні рішення в емоційно напружених умовах.
Говорити про якийсь специфічний розвиток, вірніше про вплив гандболу на фізичний розвиток дуже складно. З тих же причин, що і в інших іграх. У будь-якому ігровому виді спорту тренуватися завжди доводиться більше, ніж грати.
По своїй популярності та поширеності спортивний гандбол помітно поступається більшості інших ігрових видів. Він ще не так загруз у спортивності, як футбол, хокей та інші види. [15]
Як оздоровчо-профілактичний, тобто фізкультурний засіб, гандбол, в принципі, простіший, доступніший і ефективніший волейболу, баскетболу та футболу, але використовується дуже рідко. А дарма. У гандбол для здоров’я, а не заради забави, можуть грати майже всі. Він безпечніше і демократичніше багатьох інших ігор, так як не вимагає якихось особливих навичок володіння м’ячем або фізичних даних. Не допускаючи жорстокості в нападі та захисті, тобто силової боротьби, гандбол дуже легко адаптувати для груп здоров’я дорослих та літніх людей самого різного рівня фізичних кондицій і для дитячих молодіжних груп загальної фізичної підготовки.
Грати можна скрізь — на вулиці, в залах, в басейнах, на пляжах. Екіпіровки ніякої особливої не потрібно. Воротар зовсім не обов’язковий.
У порівнянні з волейболом, гандбол набагато безпечніший і легше дозується у разі використання його елементів як фізичних вправ. Хоча, звичайно ж, як в будь-якій грі в нього можна вводити різні технічні елементи для ускладнення або різноманітності. Але складності вистачає в інших іграх, яких на всіх вистачить.
Гандбол привабливий саме простотою і можливостями для більшої атлетичності. А всякі там технічні хитрощі - це більшою мірою атрибут гандболу спортивного, який як оздоровчо-профілактичний засіб нітрохи не краще за всі інші. Хіба що він культурніше футболу та хокею, хоча і не такий «інтелігентний» на перший погляд.
Зате гандбол грубіше баскетболу. Але одночасно він і атлетичніше останнього. Але це специфіка гандболу спортивного. А у фізкультурному гандболі місце знайдеться всім, особливо на уроках фізкультури. [2]
Сутність гри буде розкрита неповно, якщо не врахувати великої напруги нервової системи гравців і необхідності морально-вольових зусиль для досягнення перемоги. Знання всіх сторін, що характеризують діяльність гандболіста, допомагає планувати навчально-тренувальний і змагальний процеси, створювати нормативні основи або модельні характеристики, на досягнення яких повинен бути направлений навчально-тренувальний процес.
1.3 Розвиток швидкісно-силових якостей методом кругового тренування на заняттях фізичними вправами Фізична підготовка школярів відіграє найважливішу роль у сучасній системі фізичної освіти — вона створює сприятливі передумови для вирішення поставлених завдань. Фізична підготовка являє собою виховання рухових (фізичних) якостей, здібностей, необхідних у повсякденному житті та трудовій діяльності.
Руховими (фізичними) якостями прийнято називати окремі якісні сторони рухових можливостей людини.
Серед усього розмаїття рухів людини можна виділити такі фізичні якості як швидкість, сила, гнучкість, витривалість, спритність. [11]
Під терміном «швидкісно — силові якості» розуміють здатність людини до прояву зусиль максимальної потужності в найкоротший проміжок часу, при збереженні оптимальної амплітуди руху. Ступінь прояву швидкісно — силових якостей залежить не тільки від величини м’язової сили, а й від здібностей тренуватися на рівні високої концентрації нервово — м’язових зусиль, мобілізації функціональних можливостей організму. З фізіологічної точки зору швидкісно-силові якості відносяться до якостей, прояв яких обумовлений тим, що м’язова сила має тенденцію до збільшення за рахунок підвищення швидкості скорочення м’язів і пов’язаної з цим напруги.
Високий рівень розвитку швидкісно-силових якостей позитивно позначається на фізичній і технічній підготовленості, на їх здатності до концентрації зусиль у просторі і в часі. Швидкісно-силові навантаження більш різнобічно і ефективно, ніж просто швидкісні або силові навантаження, адаптують організм до виконання роботи, створюючи передумови для зростання не тільки сили, але й швидкості. [6]
За характером м’язової діяльності стрибок гравця, у всіх спортивних іграх, відноситься до групи швидкісно-силових вправ з ациклічною структурою рухів, в якій у головній ланці - поштовху розвиваються зусилля максимальної потужності, мають реактивно-вибуховий характер. Швидкісно-силові здібності проявляються при різних режимах м’язового скорочення і забезпечують швидке переміщення тіла в просторі. Найбільш поширеним їх вираженням є так звана «вибухова» сила, тобто розвиток максимальних напружень в мінімально короткий час — стрибок.
Таким чином, стрибучість є одним з головних специфічних рухових якостей, що визначається швидкістю руху в заключній фазі відштовхування. Чим швидше відштовхування, тим вище початкова швидкість зльоту.
Для виконання стрибка необхідно мати високо розвинену спритність, яка особливо необхідна в польотній опорній фазі стрибка. Також для ефективного виконання стрибка, як у висоту, так і в довжину необхідно володіти хорошими швидкісними якостями, а також силовими. Стрибок є основним елементом у багатьох видах спорту, особливо в спортивних іграх (баскетбол, волейбол, гандбол та ін.)
Підлітки освоюють технічні прийоми з спортивних ігор, художньої та спортивної гімнастики, акробатики, легкої атлетики. У навчально — тренувальний процес поряд з елементами перерахованих видів спорту необхідно включати вправи, що мають новизну. Слід також створювати незвичні ситуації із заздалегідь обумовленими умовами і ситуації з альтернативними рішеннями при дефіциті часу. Такі умови мають місце при зміні способів виконання рухів, ускладнень за рахунок додаткових рухів, зміні часових і просторових параметрів руху. [24]
Аналіз літературних джерел допомагає визначити можливі способи розвитку необхідних для гандболістів фізичних якостей і показує найбільш характерні методи, які використовуються фахівцями, як в навчально-тренувальному процесі, так і у фізичному вихованні школярів.
З усіх описаних методів розвитку швидкісно-силових здібностей потрібно відзначити метод кругового тренування, як один з тих, які, на думку багатьох авторів, дає самий якісний приріст показників і сприяє вдосконаленню техніки в обраному виді змагальних вправ. [6,10]
Дослідження підтверджують ефективність кругового тренування навіть при використанні його в 50% уроків. Там, де воно впроваджене, у дітей значно підвищується рівень розвитку сили, зростає динамометрія правої і лівої кисті, як у юнаків, так і у дівчат, збільшується станова сила. Аналіз змін фізичної підготовленості дозволяє також відзначити ефективний вплив кругового тренування на поліпшення статичної силової витривалості і швидкості рухів.
Основне завдання використання методу кругового тренування на уроці ефективний розвиток рухових якостей в умовах обмеженого і жорсткого ліміту часу при суворій регламентації та індивідуальному дозуванні виконуваних вправ. При цьому розвиток рухових якостей має бути тісно пов’язаний з освоєнням програмного матеріалу. Тому в комплекси кругового тренування вводять фізичні вправи, близькі по своїй структурі до умінь і навичок того чи іншого розділу навчальної програми. Це сприяє вдосконаленню умінь, що входять до навчального матеріалу. [10]
У школі при проведенні уроків фізичної культури методом кругового тренування після проведення ретельної розминки, виконання загальнорозвиваючих вправ учні діляться на кілька груп по 2 людини (це дає можливість виконувати вправи в парах і за допомогою одного з партнерів). Спортивний зал або спортивний майданчик діляться на так звані «станції» по числу запланованих вправ.
На кожній «станції» знаходиться картка з номером «станції» і коротким описом виконуваної вправи. За командою вчителя групи починають одночасно виконувати вправи кожна на своїй станції. По закінченні запланованого часу слід переходити на наступну «станцію». Учні переходять по колу від однієї вправи до іншої, від снаряда до снаряда, від одного місця до іншого, поки не проходять цілий круг. Після цього кожен учень отримує оцінку за роботу під час виконання вправ кругового тренування (зазвичай «4» і «5»). Час виконання вправи варіюється в залежності від віку та підготовленості учнів (від 20 сек. в 5-му класі до 30 сек. в 11-му).
При складанні комплексів кругового тренування необхідно підбирати фізичні вправи так, щоб на різних «станціях» залучати до роботи різні м’язові групи.
Обов’язкова умова — попереднє вивчення цих вправ усіма учнями. Використання ж їх у комплексах кругового тренування сприяє виконанню вивчених вправ в різних умовах, наближених до життєвих, що має дуже важливе значення.
Схематично це можна зобразити так:
Рис. 1.1 Комплекс вправ для кругового тренування На одну і ту ж групу м’язів можна впливати двома-трьома різними вправами. Таким чином, основні м’язові групи одержують навантаження, яке змінюється на кожній станції, і в той час як одна група м’язів отримує навантаження, інша — активно відпочиває.
Процес впровадження кругового тренування починається, як правило, з визначення педагогом конкретної програми дій, здійснення контролю за її впровадженням, виправлення помилкових дій чи уточнення окремих вправ. Учні, в свою чергу, отримавши завдання, осмислюють його, виконують пробні підходи та спроби. Якість їх роботи педагог коментує та уточнює.
Аналіз літературних даних дозволив встановити, що проблема вікового розвитку і виховання фізичних якостей у дітей шкільного віку потребує глибокої експериментальної розробки. Важливо визначити рівень розвитку швидкісно-силових здібностей в учнів, розробити ефективні засоби і методи виховання фізичних якостей з урахуванням вихідного рівня їх розвитку, встановити допустимі навчальні і тренувальні навантаження. [10]
Підсумовуючи характеристику кругового тренування, можна зробити наступні висновки:
1. Кругове тренування є однією з організаційно-методичних форм застосування фізичних вправ; воно будується так, щоб створити кращі умови для комплексного розвитку фізичних здібностей.
2. Кругове тренування в шкільному уроці зазвичай становить відносно самостійний його підрозділ, для якого відводиться досить багато часу (до 20 хв., іноді і більше) в основній частині.
3. Організаційну основу кругового тренування становить циклічне проведення комплексу фізичних вправ, підібраних відповідно до певної схеми (символом кругового тренування) і виконуються в порядку послідовної зміни «станцій», які розташовуються на майданчику для занять у формі замкнутої фігури (кола і т.п.).
4. Комплекси кругового тренування складаються, як правило, з технічно відносно нескладних, попередньо добре розучених рухів.
5. У методичному відношенні кругове тренування являє процес строго регламентованої вправи з точним нормуванням навантаження і відпочинку. Сувора регламентація процесу вправи в круговому тренуванні забезпечується об'єктивною оцінкою досягнутої працездатності.
6. Міра навантаження встановлюється однаково для всіх, що приймають участь у заняттях, і в той же час строго індивідуально. Тому фізично менш сильні мають можливість домогтися, принаймні, тих же успіхів (при відповідній старанності), що і найсильніші.
7. Кругове тренування розраховано, в основному, на групові заняття. У самій організаційній структурі кругового тренування (почергова зміна «станцій», залежність виконання завдання від дій інших учасників) закладена необхідність узгоджених дій групи, точного дотримання встановленого порядку та дисципліни. Зрозуміло, що все це надає сприятливі можливості для виховання відповідних моральних якостей і навичок поведінки.
8. Метод кругового тренування дозволяє забезпечити високу загальну і моторну щільність уроку, полегшує облік, контроль і індивідуальне регулювання навантаження, активізує участь всіх, що приймають участь у навчальному процесі.
9. Завдяки різноманітності методичних варіантів, майже необмеженим можливостям добору тренувальних засобів і точному нормуванню навантаження у відповідності з індивідуальними особливостями піддослідних, кругове тренування має широку сферу застосування — від шкільного фізичного виховання до «великого» спорту.
РОЗДІЛ 2. МЕТОДИ І ОРГАНІЗАЦІЯ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1 Методи досліджень Для вирішення поставлених завдань у роботі використовувались наступні методи досліджень:
1. Аналіз літературних джерел.
2. Педагогічне тестування.
3. Математична обробка результатів.
У роботі було проаналізовано та узагальнено 25 доступних літературних джерел по досліджуваному питанню. За допомогою першого методу досліджень встановлено, що проблема вікового розвитку і виховання фізичних якостей у дітей шкільного віку потребує глибокої експериментальної розробки. Важливо визначити рівень розвитку швидкісно-силових здібностей в учнів, розробити ефективні засоби і методи виховання фізичних якостей з урахуванням вихідного рівня їх розвитку, встановити допустимі навчальні і тренувальні навантаження.
Аналіз літературних джерел допоміг визначити можливі способи розвитку необхідних для гандболістів фізичних якостей і показав найбільш характерні методи, які використовуються фахівцями, як в навчально-тренувальному процесі, так і у фізичному вихованні школярів.
З усіх описаних методів розвитку швидкісно-силових здібностей був відзначений метод кругового тренування, як один з тих, які, на думку багатьох авторів, дає самий якісний приріст показників і сприяє вдосконаленню техніки в обраному виді змагальних вправ.
Під час досліджень особливостей розвитку швидкісно-силових якостей були використані наступні тести:
Перший тест — висота підскоку.
Опис тесту.
У цьому тесті використовується пристосування конструкції В. М. Абалакова «екран стрибучості», що дозволяє виміряти висоту підйому загального центру ваги при стрибку вгору поштовхом двома ногами. Стрічка темного кольору встановлюється по вертикалі за допомогою довгого шнура, що йде від стелі до стіни через три крюка. Стрічка підвішується таким чином, щоб лінії були паралельні поверхні майданчика.
Використовується стаціонарний пристрій з великим діапазоном показників. Висота стрибка визначається наступним чином: на початку учень стає боком до стіни і піднімає одну руку вгору — оголошується поділка, якої він торкнувся. Потім з вихідного положення — стоячи на всій ступні, з півприсіду зі змахом рук, вистрибує вгору і доторкається до вимірювального пристрою — оголошується поділка, якої він торкнувся. Відштовхування й приземлення не повинно виходити за межі квадрата 50×50 см. Результат враховується в сантиметрах, з точністю до одного сантиметра, по різниці між кінцевим (в стрибку) і вихідним (стоячи з піднятою рукою) показниками. Загальне число спроб — 3. Зараховується кращий результат.
Другий тест — це стрибок у довжину з місця.
Опис тесту.
Випробуваний стає на контрольну лінію, праворуч від якої лежить вимірювальна стрічка, не заступаючи носками за неї. Потім поштовхом двох ніг зі змахом рук виконує стрибок у довжину, намагаючись приземлитися якнайдалі. Результат вимірюється в сантиметрах, з точністю до одного сантиметра, по точці приземлення п’ятами. Виконується 3 спроби, зараховується краща спроба.
Третій тест — це біг 20 метрів. [4]
Опис тесту.
Відзначаються дві контрольні лінії на відстані одна від одної 20 метрів. Випробуваний стає на лінію, приймаючи положення високого старту. По сигналу він біжить і фінішує на іншому кінці відрізка. Результат засікається за секундоміром, з точністю до 0,01 секунди. Виконуються дві спроби, зараховується кращий результат.
Четвертий тест — біг протягом 40 секунд. [4]
Опис тесту.
Відзначаються дві контрольні лінії на відстані одна від одної 18 метрів (довжина волейбольного майданчика). Випробуваний стає на лінію, приймаючи положення високого старту. По сигналу він біжить до протилежної лінії, там розвертається і біжить назад, знову розвертається і т.д. Він продовжує біг протягом 40 секунд. По команді «стоп» закінчується біг. Підраховується загальна кількість метрів. Виконується одна спроба.
Загальна кількість випробовуваних 24 — по 12 осіб у кожній групі.
Математико-статистичні методи використовувалися в роботі для опрацювання отриманих результатів при проведенні дослідження.
2.2 Організація досліджень Практична частина роботи виконувалась у період з 10 вересня по 20 грудня 2010 року в середній школі № 1 селища Маломихайлівка Покровського району Дніпропетровської області.
Дослідження особливостей розвитку швидкісно-силових якостей проводилося в експериментальній групі учнів 12 -13 років, які почали відвідувати секцію гандболу (тренер Глижев О.Є.) та в контрольній групі учнів 6 класів, які не займаються спортом в середній школі № 1. Час проведення тестів, характер відпочинку між спробами були однаковими для всіх випробовуваних.
Група дітей, які не займаються спортом, повинна була дати можливість побачити результативність запропонованої методики розвитку швидкісно-силових якостей, а також можливість зіставити і порівняти їх результати з дітьми, які почали займатися в секції гандболу.
Для проведення експерименту було розроблено кругове тренування з урахуванням навчального матеріалу для початківців гандболістів. Заняття в секції гандболу почалися в кінці вересня місяця.
Кругове тренування для розвитку швидкісно-силових здібностей було введено в навчально-тренувальне заняття секції, в кінець основної частини.
Кругове тренування, що використовувалось при проходженні навчального матеріалу з гандболу для вдосконалення технічних прийомів і розвитку швидкісно-силових якостей:
1-а станція. Ведення м’яча правою (лівою) рукою навколо перешкоди.
Рис. 2.1. Ведення м’яча правою (лівою) рукою навколо перешкоди.
2-а станція. Ловля м’яча однією рукою.
Рис. 2.2 Ловля м’яча однією рукою.
3-а станція. Стоячи обличчям до лавки. Заплигування на лавку і зплигування з неї з подальшим поворотом на 180 °.
4-а станція. У парах. Передача м’яча однією рукою з відскоком від землі.
5-а станція. Упор, сидячи на лавці подовжньо, м’яч затиснутий ступнями. 1 — зігнути ноги; 2 — сід кутом; 3 — зігнути ноги; 4 — в.п.
6-а станція. Кидок м’яча по воротах після ведення та обведення суперника.
Рис. 2.3 Кидок м’яча по воротах після ведення та обведення суперника
7-а станція. Упор, лежачи на лавці, руки на снаряді. 1 — згинаючи руки, мах лівою назад; 2 — в.п.; 3−4 — те ж правою ногою.
8-а станція. Кидок в падінні з приземленням на тулуб.
Рис. 2.4. Кидок в падінні з приземленням на тулуб
9-а станція. Стоячи на підлозі. Кидок м’яча за спини через голову і ловля його перед собою.
10-я станція. Стоячи на підлозі. Стрибки зі скакалкою.
Завершують кругове тренування ігрові завдання для підвищення емоційного стану учнів.
Ігрові вправи:
— «баскетбольний футбол» (ведення рукою і ногами одночасно);
— «вибий м’яч» (всі, що займаються, виконують ведення і намагаються вибити м’яч один у одного);
— «дзеркало» (всі, що займаються, виконують технічні прийоми, дивлячись на вчителя, повторюючи за ним всі рухи).
Учні із задоволенням виконували завдання кругового тренування. Для підвищення інтересу та активізації діяльності учні самостійно контролювали виконання завдань і виставляли собі оцінку за роботу.
Контрольна група учнів 6 класів займалася на уроках фізичної культури баскетболом. На уроках використовувалися вправи для розвитку швидкісно-силових якостей разом з іншими вправами комплексу ЗФП.
Комплекс вправ ЗФП для розвитку фізичних якостей, що застосовувався у контрольній групі:
1. Стрибки на скакалці (30 сек.).
2. Застрибування на висоту поштовхом двома (20−25 разів) і однією (16−18 разів) ногами.
3. Вистрибування з положення півприсіду з діставанням предмета поштовхом двох ніг по 15−20 разів.
4. Бігові та стрибкові вправи по прямій (3−4 прямих по 20 м).
5. Стрибок у довжину з місця без зупинки по прямій по 6−8 стрибків.
6. Виконання рухових і стрибкових вправ на матах (25−30) сек.
7. Штовхання набивного м’яча (2 кг) партнерові по 5 разів.
8. Обертання обруча на кистях рук (30 сек.).
Комплекс ЗФП для розвитку фізичних якостей учнів 6 класів був введений в кінець основної частини уроку і проводився на всіх уроках спортивних ігор.
РОЗДІЛ 3. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ Результати попереднього тестування, проведеного у вересні 2010 року, відображені в таблиці 3.1.
Таблиця 3.1 Результати попереднього тестування рівня розвитку швидкісно-силових якостей
Назва тесту Група | Стрибок у довжину з місця (см) | Висота підскоку (см) | Біг 20 м (сек) | Біг 40 сек. (м) | |
Експериментальна | 3,94 | ||||
Контрольна | 4,21 | ||||
Зіставлення результатів тестування експериментальної групи і контрольної групи дітей показує, що у всіх тестах спостерігаються незначні відмінності.
Проведення експериментальної роботи вимагало підтвердження правильно обраної програми. Для цього було проведено проміжне тестування (листопад). Результати підрахунків проміжних даних рівня розвитку швидкісно-силових якостей наведені в таблиці 3.2.
Таблиця 3.2 Результати проміжного тестування рівня розвитку швидкісно-силових якостей
Назва тесту Група | Стрибок у довжину з місця (см) | Висота підскоку (см) | Біг 20 м (сек) | Біг 40 сек. (м) | |
Експериментальна | 3,8 | ||||
Контрольна | 4,16 | ||||
Зіставлення результатів тестування показує, що у всіх тестах (стрибок у довжину з місця, висота підскоку, біг 20 метрів, біг 40 секунд) найкращий приріст результатів в експериментальній групі. Це пояснюється тим, що одні діти не залучені до спеціалізованих занять спортом, а інші - регулярно займаються спрямованим розвитком спортивно значущих фізичних якостей.
Використання кругового тренування на уроках фізкультури в контрольному класі і на тренуваннях секції гандболу тривало ще протягом двох тижнів.
В кінці підготовчого етапу навчально-тренувального процесу гандболістів і другій чверті в загальноосвітній школі було проведено підсумкове тестування. Результати підрахунків підсумкових даних рівня розвитку швидкісно-силових якостей наведені в таблиці 3.3.
Таблиця 3.3 Результати підсумкового тестування рівня розвитку швидкісно-силових якостей
Назва тесту Група | Стрибок в довжину з місця (см) | Висота підскоку | Біг 20 м (сек) | Біг 40 сек. (м) | |
Експериментальна | 3,73 | ||||
Контрольна | 36,8 | 4,16 | |||
Зіставлення результатів тестування експериментальної і контрольної груп по контрольним вправам, представленим в таблиці 3.3, показує, що у всіх швидкісно-силових вправах експериментальна група показує значний приріст результатів, контрольна група також має приріст результатів, але не такий істотний.
У ході педагогічного експерименту було встановлено, що запропонована методика розвитку швидкісно-силових якостей з використанням методу кругового тренування, є досить ефективною.
Це підтверджується такими фактами:
По-перше, результати тестування показали, що в швидкісно-силових вправах (стрибок у довжину з місця, висота підскоку) показники кращі у тих, що займаються в експериментальній групі. Через півроку застосування цієї програми показники змінилися більше, ніж у дітей, що займаються в контрольній групі, де застосовувалася інша програма.
По-друге, як було встановлено в процесі статистичної обробки матеріалів, на вихідному етапі результати тестування в обох групах незначно відрізнялися. В кінці експериментальної роботи вони продовжують відрізнятися один від одного, але відмінності в результатах значно зросли. При цьому не можна стверджувати, що програма, застосовувана в роботі з контрольною группою погана, і її не можна використовувати на уроках фізичної культури. У дітей цієї групи теж виросли результати в швидкісно-силових тестах.
Усі результати тестування були математично оброблені та занесені у таблицю 3.4, аналіз показав наступну динаміку розвитку швидкісно-силових якостей.
Таблиця 3.4
Порівняльний аналіз результатів тестування швидкісно-силових якостей
Назва тесту Група | Стрибок в довжину з місця (см) | Висота підскоку | Біг 20 м (сек) | Біг 40 сек. (м) | |
Експериментальна (динаміка) | 0,21 | ||||
Контрольна (динаміка) | 2,8 | 0,05 | |||
Порівняльний аналіз показує, що експериментальна група дала приріст результатів у всіх тестах набагато більше, ніж контрольна група. Побудова графіка наочно демонструє динаміку зростання результатів після проведення експериментальної роботи.
Рис. 3.1 Порівняльний аналіз результатів тестування швидкісносилових якостей ВИСНОВКИ Аналіз літературних даних дозволив встановити, що проблема вікового розвитку і виховання фізичних якостей у дітей шкільного віку потребує глибокої експериментальної розробки. Важливо визначити рівень розвитку швидкісно-силових здібностей в учнів, розробити ефективні засоби і методи виховання фізичних якостей з урахуванням вихідного рівня їх розвитку, встановити допустимі навчальні і тренувальні навантаження.
Аналіз літературних джерел допоміг визначити можливі способи розвитку необхідних для гандболістів фізичних якостей і показав найбільш характерні методи, які використовуються фахівцями як в навчально-тренувальному процесі, так і у фізичному вихованні школярів.
З усіх описаних методів розвитку швидкісно-силових здібностей був відзначений метод кругового тренування, як один з тих, який на думку багатьох авторів дає самий якісний приріст показників і сприяє вдосконаленню техніки в обраному виді змагальних вправ.
Проведення експериментальної роботи показало, що підготовлене і впроваджене на заняттях кругове тренування для розвитку швидкісносилових якостей з використанням засобів гандболу дало позитивні результати.
Результати тестування швидкісно-силових якостей учнів середнього шкільного віку і початківців гандболістів того ж віку після впровадження методики кругового тренування з використанням гандболу показали динаміку зростання практично у всіх тестах.
В учнів, які займалися гандболом на заняттях секції, використання запропонованої методики дозволило підвищити результати значно швидше, ніж в учнів, які займалися на уроках спортивних ігор.
Проведені дослідження показали, що різноманітні, нові засоби і методи фізичного виховання сприймаються учнями більш активно і викликають якісну рухову діяльність як у процесі формування нових рухових умінь і навичок, так і в процесі розвитку рухових здібностей.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ Ашмарин Б. А. Теория и методика педагогических исследований в физическом воспитании. — М.: Физкультура и спорт, 1978.
Гандбол. Учебник для институтов физической культурыпод общ. ред. Ю. М. Портнова. 2-е издание, переработанное. — М.: Физкультура и спорт, 1988.
Спортивные игры: поурочная учебная программа для ДЮСШ, М.: Физкультура и спорт, 1982.
Журнал Теория и практика физической культуры, № 4, 2000; № 1 -12, 1993;1999.
Журнал Физкультура и спорт, № 1 — 12, 1993;1999; № 1 — 6, 2000; № 1 — 5, 2001
Журнал Физкультура и спорт. А. И. Пьязин \ Группы упражнений для развития скоростно-силовых качеств, № 4, 1995.
Журнал Физкультура и спорт. О. В. Жбанков \ Развитие прыгучести у юных спортсменов, № 3, 1995.
Журнал Физкультура и спорт. Л. С. Дворник, А. А. Хабаров, С. Ф. Евтушенко \ Использование отягощений на тренировках, № 3, 1999.
Зациорский В. М. Физические качества спортсмена. — М.: Физкультура и спорт, 1970
Зубченко А. А. Круговая тренировка на уроках. Журнал «ФК в школе» № 5,1987.
Карасев А. В. Энциклопедия физической подготовки. М, 1989.
Кофман Л.Б. Hастольная книга учителя физкультуры. М, 1998.
Клименко В. В. Психомоторные способности юного спортсмена. — М.: Физкультура и спорт, 1975
Комплексная программа для 1−11 классов общеобразовательных школ с направленным развитием двигательных качеств, М.: Физкультура и спорт, 1993.
Кудряшов В. А. Физическая подготовка юных гандболистов. — Минск, 1980.
Лях В. А. Тесты в физическом воспитании школьников. М, 1992.
Макаровский А. С. Метод круговой тренировки на уроках гимнастики. Журнал «ФК в школе» № 4.1997.
Маркосян А. А. Физиология. 6-е издание, переработанное. — М.: Медицина, 1969.
Современная система спортивной подготовкипод ред. В. Л. Сыча, Ф. Л. Суслова, Б. Н. Шустина. — М.: Физкультура и спорт, 1995.
Специальная выносливость спортсмена под общ. ред. М. Я. Набатниковой. — М.: Физкультура и спорт, 1972.
Спортивные игры под общ. ред. В. А. Кудряшова, Минск: Физкультура и спорт, 1968.
Теория и методика физического воспитания под ред. Г. Д. Харабуги. — М.: Физкультура и спорт, 1969
Теория и практика физической культуры, № 6, 1998
Фомин Н.А., Филин В. П. Возрастные основы физического воспитания. — М.: Физкультура и спорт, 1972.
Харре Д. Учение о тренировке. — М.: Физкультура и спорт, 1971.