Методика навчання техніко-тактичним діям боксера 16-18 років

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ СІМ`Ї МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ВИННИЧЕНКА

Кафедра теорії і методики

фізичного виховання

До захисту допустити

Завідувач кафедри _________________

«___» _______________________ 2012 р.

Методика навчання техніко — тактичним діям боксера 16−18 років

Магістирська кваліфіційна работа

Березнія Дмитра Володимировича

магістранта факультету

фізичного виховання

Науковий керівник: кандидат

педагогічних наук, доцент

Язловецький Валентин Сергійович

Кіровоград-2012

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. Зміст техніко-тактичної підготовки боксерів

1.1 Види фізичних вправ, ударів та захисних дій боксерів

1.1.1 Класифікація вправ у боксі

1.1.2 Класифікація ударів

1.1.3 Класифікація захисних дій

1.2 Біомеханічні основи рухів боксера з урахуванням тактики та техніки ведення бою

1.3 Бойова позиція і бойова стійка

1.4 Техніко-тактичне ведення бою

РОЗДІЛ 2. Організація та методи досліджень

2.1 Методи досліджень

2.1.1 Аналіз науково-методичної літератури

2.1.2 Педагогічне спостереження

2.1.3 Тестування

2.1.4 Анкетування

2.1.5 Моделювання тренувальних програм

2.1.6 Медико-фізіологічні методи

2.1.7 Методи математичної статистики

2.2 Організація досліджень РОЗДІЛ 3. Методика розвитку технічних умінь та навичок боксерів

3.1 Загальна і спеціальна фізична підготовка, її значення (основні засоби, обсяги на етапі попередньої базової підготовки)

3.2 Розвиток фізичної та технічної підготовки в процесі тренування

3.3 Значення рівня фізичної та технічної підготовки в відповідальний змагальний період РОЗДІЛ 4. Результати експериментальної перевірки методики розвитку технічних умінь та навичок боксерів ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ДОДАТКИ Додаток, А Додаток Б Додаток В Додаток Г Додаток Д

ВСТУП З розвитком науки і зміною структури та методики вдосконалення тренувальних занять з боксу в наш час призвело до підвищення рівня можливостей спортсменів і зробили цей вид спорту більш видовищним і привабливим. 8 ]

Підвищення вимог до фізичної і техніко-тактичної підготовленості спортсменів в різних видах спорту, у тому числі і в боксі, обумовлює вивчення особливостей рухової активності спортсменів. Зростаюча конкуренція між представниками національних шкіл бокса зумовлює необхідність вдосконалення методологічної бази даного виду спорту. Негативно впливає на результативність діяльності, як показують змагання боксерів, недостатня досконалість методики тренувального процесу при підготовці боксерів до основних змагань.

Вивчення особливостей рухових рухів у боксі сприятиме вдосконаленню теоретичної підготовки спортсменів. Внаслідок значного ускладнення програми змагань, насичення її елементами підвищеного рівня складності, підвищуються вимоги до фізичної та технічної підготовленності спортсменів. Зрозуміло, що тільки за умови грамотної побудови попередньої базової підготовки можливе освоєння техніки бокса на сучасному рівні.

Актуальність дослідження. Дана робота присвячена вивченню оптимізації методик, технічних умінь та навичок боксерів на етапі попередньої базової підготовки.

Слово спорт асоціюється з підвищеною фізичною роботою людини. Бокс, як і інші види спорту, має пряме значення до фізичних навантажень, вправ, які використовуються по різному, в залежності від дій, необхідних для кожного окремого виду спорту. 7,9 ]

Згідно постави Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2008 року № 993-групи групи попередньої базової підготовки, а саме в яких здійснюється підготовка вихованців до тренувальних та змагальних навантажень, необхідних для досягнення високих спортивних результатів, забезпечується підвищення рівня фізичної підготовки та поліпшення спортивних результатів спортсменів.

Фізичні навантаження, це робота яку виконують наші м’язи, що є складним процесом взаємодії нервових та гуморальних факторів при ведучій ролі центральної нервової системи. Отже знання фізіології, а саме розумне використання закономірностей функціонування організму, його окремих систем, органів, тканин і клітин є необхідною складовою підготовки спортсмена.

У кожної людини є свій індивідуальний рівень фізичних можливостей, свій рівень психологічних і вольових якостей, які підвищуються в процесі тренувань. Стан здоров’я і рівень тренованості спортсменів в змагальний період завжди на першому плані і залежить від правильності проведення тренувальних занять в дозмагальний період [ 3 ].

Проаналізувавши наукову літературу і дисертаційні дослідження українських і зарубіжних авторів ми прийшли до висновку, що правильність надання спеціалізованої та загальної фізичної підготовки у процесі спеціальної технічної підготовки, з урахуванням фізіологічних закономірностей функціонуванням організму, на основі даних протікання біохімічних реакцій, можна покращити технічні уміння та навички, довести їх до високого рівня майстерності атлета в підготовці до змагань [ 16,18,19,28,36 ].

На основі даної проблеми і була визначена тема нашого дипломного дослідження.

Об'єкт дослідження: процес вдосконалення технічних умінь та навичок боксерів на етапі попередньої базової підготовки.

Предмет дослідження: методика підготовки боксерів на етапі попередньої базової підготовки.

Мета дослідження: теоретично обґрунтувати та експериментально перевіритити методику підготовки технічних умінь та навичок боксерів на етапі попередньої базової підготовки.

Завдання дослідження:

1) розглянути в спеціальній літерарурі інформацію щодо вдосконалення технічних умінь та навичок боксерів на етапі попередньої базової підготовки;

2) дослідити динаміку розвитку фізичної та технічної підготовки боксерів на основі нормативних показників, функціональних, антропометричних, медичних та інших даних;

3) проаналізувати вплив занять за запропонованою методикою на розвиток технічних умінь та навичок, загальний стан організму боксерів.

Методи дослідження: основою для розробки апробованої методики по вдосконаленню розвитку і розвитку технічних умінь та навичок боксера стали загально-педагогічні методи, аналіз літературних джерел, вивчення методик у суміжних видах спорту, особистий досвід занять спортом і досвід ведучих тренерів України.

Гіпотеза роботи: заняття за запропонованою методикою передбачають сприятливі функціональні зрушення всіх систем організму, поліпшення антропометричних показників, оволодіння широким комплексом рухових навичок і умінь, підвищення загальної і спеціальної працездатності, зниження стомлюваності, подальший розвиток технічних умінь та навичок і як наслідок підвищення рівня спортивної майстерності, що повинно наочно проявитись в кваліфікаційному рості (підвищення спортивних розрядів боксерів, що займаються).

Вірогідність отриманих результатів забезпечена обґрунтованиими даними в медичній літературі та даних об'єктивних методів, що відповідають меті і задачам експерименту.

На захист виноситься магістерська робота в цілому і наступні основні положення:

— високий рівень технічних умінь та навичок є основною умовою розвитку майстерності і спортивних досягнень в боксі;

— запропонована методика є дієвим засобом покращення спортивних умінь та навичок боксерів з ефективним підвищенням їх фізичної форми.

Наукова новизна :

— розроблена і обгрунтована методика розвитку технічних умінь та навичок боксерів з ефективним підвищенням її в підготовці до змагань;

— розроблена динаміка розвитку фізичної та технічної підготовки боксерів на основі нормативних показників, функціональних, антропометричних, медичних та інших даних;

— встановлені особливості аналізу впливу запропонованої методики на розвиток технічних умінь та навичок боксерів та загальне оздоровлення організму.

— доповнені знання, щодо питання технічних умінь та навичок боксерів.

Практичне значення: результати роботи можуть бути використані у навчально-виховному процесі при вивченні дисципліни «бокс» для студентів інститутів фізичної культури, дитячо-юнацьких спортивних шкіл та інших спортивних закладів.

Структура й обсяг: магістерська робота складається зі вступу, чотирьох розділів, загальних висновків, додатків і списку літератури. Загалний обсяг роботи 92 сторінки

РОЗДІЛ 1. ЗМІСТ ТЕХНІКО-ТАКТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ БОКСЕРІВ Технічна підготовка спортсмена передбачає навчання його техніці рухів і дій, як засобу спортивної боротьби й доведення їх до необхідного ступеня досконалості. У процесі спеціальної технічної підготовки боксер вивчає біомеханічні закономірності рухів і дій, практично освоює техніку пересування, ударів, захистів, контрударів у повній їхній взаємодії й координації, надаючи цьому тактичний зміст.

Формування техніки в кожного боксера має свої особливості, що залежать від швидкості виникнення в нього рухових навичок, фізичної підготовленості (головним чином координації й швидкісно — силових якостей), типу нервової системи й вольових якостей (сміливості, рішучості, упевненості, витримки й наполегливості). Правильна фізична підготовленість у змагальний період, є однією з головних завдань у спорті. Виключення травм, самовідчуття своїх можливостей, придбаних у процесі тренувань, впливає благотворно на вольові якості боксера. 56,57]

Технічно й фізично підготовлений боксер зможе невимушено, швидко й легко виконувати самі складні й різноманітні дії.

Рівень технічної підготовки боксера є основним компонентом у формуванні індивідуальної манери бою. Чим вище технічний клас боксера, тим яскравіше проявляється його індивідуальність у період змагань. 18,19,20]

1.1 Види фізичних вправ, ударів та захисних дій боксерів

1.1.1 Класифікація вправ у боксі

Класифікація фізичних вправ має на увазі розподіл їх на групи й підгрупи відповідно до ознак. У практиці широко поширена класифікація фізичних вправ по їхніх переважних вимогах до фізичних якостей:

1) швидкісно-силові вправи;

2) вправи, що вимагають певної витривалості;

3) вправи, що вимагають високої координації.

Вправи в боксі класифікують по комплексному прояві фізичних якостей в умовах змінних режимів рухової діяльності, безперервних змін ситуацій і форм дій, а також по їхній біомеханіці (поступальні рухи, обертальні).

1.1.2 Класифікація ударів По спрямованості рухів до партнера удари можуть бути фронтальними (прямі), знизу із флангів (бокові).

Усього налічується 12 ударів:

1) прямий удар лівою в голову;

2) прямий удар правою в голову;

3) прямий удар лівої в тулуб;

4) прямий удар правої в тулуб;

5) боковий удар лівої в голову;

6) боковий удар правої в голову;

7) боковий удар лівої в тулуб;

8) боковий удар правої в тулуб;

9) удар знизу лівої в голову;

10) удар знизу правої в голову;

11) удар знизу лівої в тулуб;

12) удар знизу правої в тулуб.

Навчання ударам проходить у такій же послідовності.

Кожний з перерахованих ударів може видозмінюватися по довжині й спрямованості, залежно від дистанції, з якої він наноситься. Наприклад, чим ближче перебувають боксери один до одного, тим коротше удари; при бокових ударах, крім того, зменшується кут між плечем і передпліччям. Прямий удар, нанесений з далекої дистанції, досягає мети при витягнутій руці, а із середньої - при напівзігнутій. У практиці нанесення ударів напрямок рухів може змінюватися: удар знизу може бути трохи збоку, бічний — небагато знизу, прямій — знизу або збоку й т.д. Це залежить від положення рук супротивника, його захисту, дистанції між боксерами, їхнього бойового положення, а також від самого атакуючого, котрий повинен страхуватися захистами під час своїх атак. [69,68]

1.1.3 Класифікація захисних дій На кожний із трьох основних ударів (у тулуб і голову) — прямій, боковий і знизу — може бути кілька захистів. Класифікують захисні дії залежно від виду удару й структури рухів (пересуванням, руками й тулубом).

Захист пересуванням — це пересування боксера кроками назад, у сторони, по колу, одночасно назад й убік або убік і по колу й т.д.

Захист руками — підставки, відбиви, накладки;

Захист тулубом — ухили й нирки.

Застосовуються й комбіновані захисти, наприклад, при прямому ударі в голову — крок назад з підставкою долоні або ухил з одночасною страховкою голови тильною поверхнею відкритої кисті й ін. [5]

1.2 Біомеханічні основи рухів боксера з урахуванням тактики та техніки ведення бою Удари й захисні дії боксера включають як поступальні, так й обертові рухи.

Поступальним називається рух, при якому будь-яка лінія, умовно проведена усередині тіла, переміщається паралельно самої собі (наприклад, рух боксера вперед при атаці прямим ударом лівої в голову).

При обертовому русі всі точки тіла описують окружність, центри яких лежать на прямій, називають віссю обертання. 4,66,6]

Рух може бути більше поступальним, чим обертальним, або навпаки. Поступальні й обертові рухи, зроблені одночасно, утворять складний рух. У ряді випадків дії боксера включають рухи у вертикальному напрямку. Так, удар, нанесений правою або лівою рукою знизу в голову із ближньої дистанції, пов’язаний з розгинанням ніг, з направленим зусиллям нагору.

У дію, навіть найпростішу, утягуються різні групи м’язів: одні скорочуються більш енергійно й виконують основну роботу, інші менш активні, але без їхньої участі цей рух не вийшов би. Наприклад, при розгинанні й згинанні руки в ліктьовому суглобі працюють не тільки двоголовий і триглавий м’язи плеча, але й плечовий м’яз. При нахилі тулуба в сторони головну роботу виконує зовнішній косий м’яз живота, але якщо це нахил убік з невеликим нахилом уперед, то підключається й прямий м’яз живота; нахил тулуба убік може сполучатися з невеликим нахилом назад, у такому випадку включаються поперечно-остиста й короткі міжостисті м’язи.

Скорочуючись у різній послідовності й сполучення, м’язи надають руху окремим частинам тіла (кінцівки, тулуб). При частому повторенні тих самих рухів вони вдосконалюються, робляться швидкими й точними.

Залежно від морфологічних, фізіологічних і психологічних особливостей боксера рухи в боксі мають свої просторові, тимчасові, швидкісні й динамічні характеристики. Тому їхня варіативність не має межі.

На підставі кінематичної структури тіла людини легко представити осі обертання й точки опори при нанесенні ударів.

Участь нижньої частини тіла боксера в механіці ударів відбувається по наступному трьохсуставному кінематичному ланцюгу: стопа — гомілка — стегно.

Цей кінематичний ланцюг, передаючи поступальний рух тулубу, сприяє прискоренню обертання таза. При опорі на ліву ногу обертання відбувається навколо вертикальної осі, що проходить через ліву стопу й лівий тазостегновий суглоб; при опорі на праву ногу — навколо осі, що проходить через праву стопу й правий тазостегновий суглоб. Діагональна вісь обертання при опорі на ліву стопу проходить через неї й правий тазостегновий суглоб; при опорі на праву ногу — через неї й лівий тазостегновий суглоб.

Від кінематичного ланцюга стопа — гомілка — стегно рух передається на наступний трьохсуставний ланцюг: плече — передпліччя — кисть.

Ланки пояса верхньої кінцівки рухливі, наприклад, одна половина пояса може робити рухи незалежно від іншої (права від лівої або ліва від правої).

При нанесенні ударів зусилля передаються від стопи на гомілку й стегно, потім на таз, тулуб, до пояса верхньої кінцівки й від нього на ударну частину кисті. Таким чином, починаючи з першого моменту ударної дії (від поштовху стопою) і до заключного (удар кистю) сила й швидкість як би наростають у кожному ланцюзі. Чим менше м’язи, тим швидше вони можуть скорочуватися, але разом з тим вони повинні бути досить сильними, щоб підтримати поступальний ефект великих м’язів і прискорити дію, тобто збільшити силу удару.

Залежно від напрямку удару (прямій, боковий, знизу або комбінований — знизу — збоку, прямій — збоку й т.д.) в активну роботу включаються ті або інші групи м’язів, від якісної дії яких залежать швидкість і сила руху. Знаючи розташування й функції м’язів, викладачеві (тренерові) неважко визначити, на які з них варто звернути увагу для якісного цілеспрямованого їхнього розвитку, які засоби варто вибрати для кожного боксера окремо.

1.3 Бойова позиція і бойова стійка Бойова позиція повинна бути найбільш вигідної для активних дій при нанесенні ударів і надійному захисту (не сковувати рухи і створювати достатню стійкість). Бойові позиції боксера можуть бути різні залежно від дистанції, ситуації в обороні, атаці й контратаці.

На бойову позицію, як і взагалі на техніку в цілому, впливають індивідуальні фізичні, психологічні й технічні особливості боксера.

Під час двобою бойові положення боксера міняються залежно від активності бою у каната, у центрі рингу або в куті. Найбільш індивідуалізованими є вихідні положення до бойових дій.

Навчання починають із класичної бойової стійки.

Бойова стійка — це універсальне положення, при якому боксер перебуває в захисті й разом з тим у бойовій готовності для нанесення ударів. Вона дозволяє боксерові здійснювати свої наміри й попереджати наміри супротивника. Надалі, з удосконалюванням спортивної майстерності боксера, класична бойова стійка трансформується в індивідуальну позицію, найбільш відповідну його манері ведення бою.

На самому початку навчання боксу спортсменів ставлять у лівостороннє (більше сильна права рука) або правостороннє (більше сильна ліва рука) бойове положення. При лівосторонньому положенні ліва нога висунута вперед, упор на передню частину стопи, права перебуває на відстані приблизно ½ кроку назад і вправо паралельно лівої й упирається в підлогу носком. По відношенню к партнеру стопи повернені трохи вправо. Маса тіла рівномірно розподілена на обох злегка зігнутих ногах, що дає можливість, відштовхуючись то однією, то іншою, легко пересуватися короткими кроками вперед, назад, уліво й вправо, зберігаючи стійкість. Кожен спортсмен сам вибирає найбільш зручне для нього відстань між правою й лівою ногою при бойовій стійці. Тулуб випрямлений, що сприяє більшій маневреності й збереженню рівноваги, голова трохи опущена. Висунута вперед ліва рука зігнута в лікті приблизно під прямим кутом, з трохи стислим кулаком на рівні підборіддя, лікоть опущений донизу, плече трохи підняте. Права рука напівзігнута, її кулак захищає підборіддя, лікоть притиснутий до тулуба, щоб прикрити праву підреберну область (область печінки) і область сонячного сплетіння; разом з тим ця рука готова до нанесення ударів.

Боксер, що перебуває в бойовій стійці, повинен як найменше напружувати м’язи, щоб передчасно не стомлюватися й у потрібний момент мобілізуватися для активної дії.

Бойова дистанція У практиці ведення бою існують три дистанції - далека, середня й ближня.

Боксер повинен уміти вести бій у кожній з них, щоб краще орієнтуватися у всіх ситуаціях бойової обстановки.

Відстань між боксерами, що ведуть бій, визначає час, необхідний для нанесення ударів, виконання захистів і контрударів.

Ведучи бій на далекій дистанції, боксер більше випрямлений, активніше пересувається й намагається наносити удари витягнутою рукою, сам залишаючись недосяжним для супротивника. Наближаючись до супротивника, боксер стає більше зібраним, положення ніг стійкіше, руки закривають голову й тулуб.

Дії боксера при тій або іншій дистанції викликані рядом факторів: рівнем його фізичної підготовки, умінням координувати свої дії, швидкістю, витривалістю, силовими якостями, спритністю, технічною підготовленістю (мистецтвом нанесення ударів і володінням захистами), психологічним станом, тактичним завданням і т.д. [58,57]

Далека дистанція визначається відстанню, з якої боксер може досягти супротивника, тільки просунувшись уперед. При цьому боксери перебувають або поза досяжністю ударів (поза боєм), і для атаки один з них повинен наблизитися настільки, щоб, зробивши ще крок до супротивника, завдати удару, або ж між ними така відстань, при якому досить зробити один крок (і навіть без кроку), щоб зробити удар. Боксер, що уникає по тактичним міркуванням активних дій, за допомогою пересування зберігає дистанцію поза боєм. Незважаючи на те, що боксери на далекій дистанції мають час продумати свої дії, почати атаку в цих випадках завжди трудніше, тому що обоє боксера перебувають поза зоною ударів, зібрані й готові зустріти атакуючого. Кожний з них, сприймаючи початкові дії супротивника, устигає зреагувати на них захистами й контрдіями. Щоб атака успішно завершилася, боксер, готовлячи удар, повинен відволікти від нього увагу супротивника постійною зміною своїх положень і обманливими діями. Тому далека дистанція вимагає віртуозного виконання обманливих і підготовчих дій, легких невимушених пересувань і рішучих атак у сполученні з захистами. Майстерно проведений бій на далекій дистанції - гарна форма двобою, що приносить естетичну насолоду аматорам цього виду спорту.

Середня дистанція — проміжна між ближньою й далекою, при цьому відстань між боксерами дозволяє наносити прямі бічні удари й удари знизу (у голову й тулуб), не підходячи до супротивника впритул. Практично боксери безперервно міняють дистанцію — з далекої переходять у середню, із середньої - у далеку. Середня дистанція між боксерами утвориться в результаті прагнення до цьому одного з боксерів, або обох; у другому випадку бій більше тривалий. На цій дистанції в боксерів значно менше часу для міркування, чим на далекій. Боксер прагне випередити контратаку свого супротивника, заздалегідь угадати його контрдії. Якщо на далекій дистанції боксери використовують одиночні або подвійні удари, то на середній вони застосовують серії ударів — прямі з бічними або бічні й знизу й т.д., які вимагають також швидких захисних дій. Бій приймає найбільш активну форму. Варто мати на увазі, що найдужчі удари наносяться при середній дистанції, тому що положення боксерів у цьому випадку сприяє ефективному обертанню тулуба й потужному відштовхуванню ногами.

При активних діях на середній дистанції руки боксера повинні бути вільні для ударів. Руху ніг використаються не стільки для маневрування, як при далекій дистанції, скільки для збереження дистанції, вибору місця для удару, збільшення сили ударів і застосування найбільш надійних захистів. Всі маневрені й обманливі дії здійснюють тут тільки переміщенням короткими ковзаючими кроками й рухами тулуба.

Ближня дистанція. Бій на ближній дистанції ведеться за допомогою коротких ударів знизу й збоку; при цьому спортсмени наближаються впритул один до одного. У цьому випадку боксер повинен бути більше зібраний, чим при інших дистанціях: голова опущена вниз, руки трохи підняті до неї, щоб можна було вчасно висунути їх уперед й, притримавши руки супротивника накладкою відкритою долонею на плече або передпліччя, перешкодити йому наносити удари. 53]

Практично, під час бою на ближній дистанції, боксери можуть перебувати в одному із двох положень:

1) не торкаючись безпосередньо один одного, вільно діяти руками;

2) стикатися грудьми, плечем, головою із грудьми й плечем, підставкою й накладкою рук на руки супротивника.

Бій на ближній дистанції нав’язує один з боксерів, що прагне до зближення для нанесення сильних коротких ударів; ближній бій може виникнути вимушено для обох. Вимушений бій виникає найчастіше тоді, коли один з боксерів не вміє й тому не хоче вести його: він захоплює, притримує супротивника, заважаючи йому діяти (одержуючи за це зауваження судді). Буває, що ближній бій ведуть обоє боксери, які прагнуть змагатися в цій дистанції.

Бій на ближній дистанції проходить більш насичено, активно й плавно, чим при інших дистанціях.

Пересування по рингу Мистецьки рухаючись по рингу, боксер по своєму бажанню може перебувати поза бойовою дистанцією, не підпускати до себе супротивника, вибрати місце й час для своєї атаки. Залежно від дистанції міняється характер пересування. При далекій дистанції пересування активні, боксери рухаються по всьому рингу. По мірі зближення боксерів дії в середній дистанції пересування обмежується, кроки робляться коротше, площа дії на рингу зменшується. Під час ведення ближнього бою пересування зводиться до мінімуму. Виникає обоюдний опір, бій приймає трохи силовий характер, боксери переміщаються короткими й рідкими кроками на невеликій ділянці рингу. Мистецьке пересування дозволяє боксерам застосовувати різні техніко-тактичні засоби.

До оволодіння технікою пересування приступають відразу після того, як спортсмени навчилися приймати бойову стійку. Спочатку вчаться робити одиночні кроки вперед, назад, в сторони й по колу з бічної позиції. Відштовхуючись ногою, що перебуває позаду, передньою роблять невеликий крок уперед, при цьому нога, що перебуває позаду, швидко підтягується для збереження початкового положення; при кроці назад відштовхуватися треба поперед стоячою ногою, після чого підтягти її для збереження колишньої відстані між ногами. Крок вправо роблять правою ногою, крок вліво — лівої. Між стопами варто зберігати відстань, необхідну для стійкості. Ноги не перехрещуються. Пересування відбувається невеликими, плавно ковзаючими кроками, без ривків, для того щоб зберігати стійкість і зручні вихідні положення для атак і контратак. 7,8,9]

Практично пересування на рингу відбувається в різних напрямках. Кроки злиті, тому боксер повинен навчитися подвійних і потрійних кроків уперед, уперед — убік, назад — убік, назад — убік і по колу, постійно міняючи напрямок (наприклад, після трьох кроків по колу — два вперед або після двох кроків назад — один уперед і т.д.). Пересуваються боксери на носках або на передній частині стопи, повороти роблять на передній частині стопи опорної ноги. Якщо для повороту вліво опираються, наприклад, на праву ногу (навколо якої й робиться поворот), то ліву відставляють убік партнера, чим відновлюють бойову позицію. Швидкому повороту тулуба навколо опорної ноги сприяє переставлення іншої ноги вперед або назад.

Так як боксер безупинно застосовує атакуючі, контратакуючі або обманливі рухи, зближаючись із партнером або збільшуючи дистанцію, ухиляючись від ударів і сам наносячи їх, утримуючись у бойовій дистанції, то він повинен добре опанувати так названі човникові кроки вперед та назад, відштовхуючись то лівою, то правою ногою, сполучаючи кроки з рухами тулуба назад і вперед.

Після пересування в бічній позиції переходять до пересування у фронтальному положенні, коли ноги перебувають на одній прямій на ширині плечей. Так само, як й у першому випадку, спочатку треба навчитися легко відштовхуватися обома ногами, переносячи масу тіла то на одну, то на іншу ногу. Потім відпрацьовують одиночні, подвійні кроки вперед, назад, убік і по колу на передній частині стопи. При пересуванні із фронтального положення може бути висунута вперед як ліва, так і права нога. Кроки робляться неширокі, легко, плавно, по одному, по два, по три, у різних напрямках.

Далі пересування варто сполучати з невеликими ухилами вліво, вправо, назад, уперед, у сторони, назад — у сторони й нирками; наприклад, із кроком вправо із фронтального положення ухил робиться вправо; із кроком назад лівої - ухил уліво — назад і т.д. Пересування з ухилами полегшує створення вихідних положень, зручних для нанесення контрударів.

Техніка виконання ударів Термін «техніка виконання ударів» (і захистів) включає динаміку рухів, що імітують удари, захисти, пересування й інші дії боксера. Вони не пов’язані із вправами в парах, де дії одного боксера виявляються протидіями іншого або виробляється захист від удару. Рухи й дії вивчаються й удосконалюються в індивідуальній формі, у вправах, розрахованих на розвиток чіткої координації, у стереотипних рухах, що становлять технічні прийоми боксера. 35]

Вивчення техніки починається з виконання ударів і захистів при різних положеннях ніг і тулуба, стоячи на місці і в процесі пересування. Ці дії вивчаються й удосконалюються спочатку без партнера, потім за допомогою тренера у вправах з боксерськими лапами або з мішком, набивними й пневматичними грушами, щоб спортсмен міг краще контролювати свої дії, точніше визначити напрямок і силу ударів з різних положень.

При виконанні ударів збоку або знизу кулак варто посилати вперед так, начебто він повинен пройти перешкоду в передбачуваному місці, «пронизати» його й продовжувати рухатися ще якийсь час. Якщо штучно зупиняти рух руки в передбачуваному місці, то це неминуче створить скутість і напругу в кінцівці, перешкодить домогтися вільних злитих дій у нанесенні декількох ударів підряд.

Вивчення й удосконалювання техніки виконання ударів треба починати із прямих, далі переходити до ударів збоку й знизу (різнойменні й однойменні), потім зв’язувати окремі удари в різні сполучення: дві прямі в голову один за іншим; прямий лівої в тулуб і бічний правої в голову; бічний лівої в голову; знизу правої в тулуб і т.д.

Якщо при переносі маси тіла на ліву ногу удар виконується лівою рукою, — це однойменний удар.

Якщо удар виконується лівою рукою, а маса тіла переноситься на праву ногу, — різнойменний.

Розглянемо основні вправи для вивчення ударів. Вивчення техніки виконання ударів доцільно починати із фронтального положення ніг, щоб боксери добре відчули переміщення маси тіла з ноги на ногу, з діями поступального й обер тального характеру, а потім переходити на вивчення ударів з бічного положення.

Різнойменні й однойменні удари в голову й тулуб варто вивчати й удосконалювати рівною мірою, тому що в бойових епізодах вони увесь час чергуються.

Вихідне положення: ноги на ширині плечей, стопи паралельні, руки зігнуті в ліктях, кисті трохи стислі в кулаки і спрямовані вперед, великі пальці догори. Голова опущена, боксер дивиться прямо. При переміщенні маси тіла на праву ногу тулуб повертають вправо, одночасно лівою рукою завдають прямого удару. Ліву ногу трохи розслаблюють, п"ятку відривають від підлоги, ліве стегно повертають вправо. При переміщенні маси тіла на ліву ногу імітується удар правою рукою, праве стегно й тулуб повертають уліво. Переміщаючи масу тіла з однієї ноги на іншу, поперемінно виносять уперед то ліву, то праву руку. Цю вправу виконують також із кроком убік, вперед та назад.

При переміщенні маси тіла на ліву ногу проводять прямий удар лівою з поворотом тулуба вправо (дії однойменні). Переміщаючи масу тіла на праву ногу, завдають прямого удару правою з поворотом тулуба вліво. Ці вправи також виконують із кроком вбік, вперед та назад.

З лівостороннього бічного положення бойової стійки, стоячи на місці з переносом маси тіла на ліву ногу, виконують прямий удар лівою рукою, потім правою (різнойменний).

З переносом маси тіла на праву ногу проводять прямий удар правою (однойменний), потім прямий удар лівою (різнойменний). При цьому тулуб й стегно відповідно повертають, як і при вправі в прямій позиції.

Вправи по нанесенню прямих ударів у голову з бічної позиції (як однойменні, так і різнойменні) виконують із кроком уперед, у сторони й назад у лівосторонньому й у правобічному положенні.

Прямий удар лівою в тулуб з ухилом вправо виконують у такий спосіб. З лівостороннього бойового положення роблять ухил тулуба вправо із прямим ударом лівою. Кулак повертають тильною стороною догори. Масу тіла розподіляють на обох, трохи зігнутих ногах або на одній з них, переважно на лівій (залежно від положення тулуба). Прямий удар правою в тулуб виконують із ухилом тулуба вліво. У такій же послідовності вивчають й удосконалюють техніку виконання одиночних ударів збоку й знизу — спочатку однойменний, потім різнойменний з поперемінним перенесенням маси тіла з ноги на ногу, у прямій і бічної позиції, з пересуванням вперед, назад і в сторони.

Опанувавши техніку виконання одиночних прямих, бічних ударів й ударів знизу, переходять до виконання двох послідовних ударів: двох прямих, двох бічних або двох знизу. Ці вправи проводять разом — спочатку на місці в прямій і бічній позиції, потім із кроками вперед, у сторони й назад (різнойменно, однойменно й комбіновано) при переміщенні маси тіла, то на одну, то на іншу ногу, з діями то лівою, то правою рукою. Для приклада приведемо кілька вправ.

1. Із прямої позиції при переміщенні маси тіла на ліву ногу виконують прямий удар правою в голову або тулуб. Переходячи на праву ногу, виконують прямий удар лівою в голову або тулуб.

2. З лівосторонньої бойової позиції при переміщенні маси тіла на ліву ногу виконують прямий удар лівою в голову з поворотом тулуба вправо. Залишаючись на лівій нозі, тулубі повертають уліво із прямим ударом правою рукою в голову або тулуб.

3. При кроці назад — прямий удар правою, при підтягуванні лівої ноги до правого — прямий удар лівою рукою. Аналогічні вправи роблять із пересуванням у сторони.

4. З лівостороннього положення при кроці вперед з переміщенням маси тіла на ліву ногу — боковий удар лівою; при перенесенні маси тіла на праву ногу — прямий удар правої в голову.

5. З лівосторонньої позиції з перенесенням маси тіла на праву ногу виконують прямий удар лівою в тулуб з ухилом вправо, з перенесенням маси тіла на ліву ногу — прямий удар правою в голову. Цю же вправу виконують із пересуванням уперед й у сторони.

6. З лівосторонньої бойової позиції виконують прямий удар правою в тулуб з невеликим ухилом уліво й наступним нанесенням прямого удару лівою в голову з переміщенням маси тіла на праву ногу.

7. З лівосторонньої позиції наносять два наступних, один за одним удару знизу лівою і правою — у голову і в тулуб. Масу тіла переносять спочатку на ліву ногу, потім на праву, тобто поперемінно з однієї ноги на іншу.

При наступних вправах по вивченню й удосконалюванню техніки нанесення ударів варто поєднувати прямі удари з боковими й знизу, бокові з ударами знизу й т.д. (для серії рухів, що включають кілька швидких ударів, більш зручно не переносити масу тіла з однієї ноги на іншу).

Для розвитку чіткої координації рухів варто чергувати однойменні удари з різнойменними. Наприклад, два удари наносять однойменно й два різнойменно або один однойменно, два наступних — різнойменно й т.д. або при русі по колу безперервними приставними кроками з лівої ноги виконують прямий удар лівої, при кроках правої - прямої правої. Потім переходять до різнойменних вправ: при кроці правої завдають прямий удару лівою, а при приставлянні лівої ноги — удар правою. Такі вправи засвоюються важко, тому їх треба повторювати до впевненого виконання, спочатку повільно й роздільно, потім разом одне за іншим.

1.4 Техніко-тактичне ведення бою Навчання складним техніко-тактичним формам бою повинне вестися в певній послідовності. 23,24,25,20,36]

Атака й контроль одним ударом.

1. Атака — прямий лівою в голову; захист — відкритою правою долонею й відповідний прямою лівою в голову; повторна атака — зустрічний прямий правоїю в голову через ліву руку супротивника.

2.Атака — прямий правою в голову; захист — підставка відкритою правою долонею й боковий лівою в голову; повторна атака — зустрічний прямий правою в голову.

3.Атака — прямий лівою в тулуб; захист — підставка правою, зігнутої в лікті, і прямій лівою в голову; повторна атака — з ухилом уліво зустрічний прямий правою в голову.

4.Атака — прямий правою в тулуб; захист — підставка зігнутої лівої й прямий правою в голову; повторна атака — з ухилом уліво зустрічний прямою правою в голову.

5.Атака — прямий лівою в тулуб; захист — підставка правою, зігнутої в лікті, або крок назад з наступним боковим лівою в голову; повторна атака — прямий зустрічний правою в голову.

6.Атака — прямий правою в тулуб; захист — підставка лівою, зігнутої в лікті, або крок назад і боковий правою в голову; повторна атака — зустрічний прямою лівою в голову.

7.Атака — боковий лівою в голову; захист — підставка правою, зігнутої в лікті, або тильної поверхні кисті й відповідний прямий лівою в голову; повторна атака — зустрічний прямою в голову через ліву руку супротивника.

8.Атака — боковий правою в голову; захист — підставка лівою, зігнутої в лікті, або тильної поверхні кисті або лівого плеча й відповідний прямий правою в голову; повторна атака — з ухилом вправо зустрічний удар прямий лівою в голову.

Атака одним ударом з повторною атакою двома. Повторюють всі описані вище вправи, але перший боксер (повторно атакуючий) після зазначеного зустрічного удару наносить другий удар.

У першій вправі - це боковий удар лівою в голову або в тулуб, знизу в голову або тулуб.

У другому — прямий удар лівою або боковий знизу в голову або в тулуб.

У третьому — боковий удар лівою в голову.

У четвертому — боковий удар лівою в голову або знизу в тулуб.

У п’ятому — удар знизу в тулуб або боковий лівої в голову.

У шостому — боковий правою в голову або тулуб, знизу в тулуб.

У сьомому — удар лівою знизу в голову або в тулуб або боковий у голову.

Більш складний варіант — повторна атака із трьома, що випливають один за одним ударами. Після другого боксер додає третій удар іншою рукою: лівою — правою — лівою або правою — лівою — правою. При двохударній повторної комбінації найбільш акцентований другий удар, при трьохударній — третій. Однак і перший удар може бути основним, що вирішує.

До складного в технічному відношенні формам бою ставляться повторні дії першого боксера за умови, коли другої контратакує двома або навіть трьома ударами. Таких варіантів може бути багато, і користуються ними боксери залежно від сформованої обстановки й дій супротивника.

Перелічимо деякі з них.

Атака й контратака двома й повторною атакою двома й трьома ударами. Атака — два прямих удари в голову, лівою і правою («раз-два»); захист — підставка відкритою правою долоні й відповідь тими ж ударами; повторна атака — від прямого лівого ухил назад, від другого удару — ухил уліво й зустрічний правою в голову з наступним боковим лівою в голову й т.д.

Атака — боковий лівою й прямий правою в голову; захист — крок назад або ухил назад з наступними ударами, що контратакують, — прямим правою й боковим лівою в голову; повторна атака — з ухилом уліво зустрічний прямою правою в голову, від бокового лівою — нирок вправо з наступним боковим ударом лівою в голову.

Атака — прямий лівою в тулуб й прямій правою в голову; захист — підставка зігнутої в лікті правої руки, відбивши лівою вправо правою руки супротивника, прямий удар правою й бокового лівою в голову; повторна атака — з ухилом уліво й зустрічний прямий правою й бокового лівого в голову або лівою знизу в тулуб.

Атака — прямий правою в голову й лівою знизу в тулуб; захист — відбивши лівою вправо, підставка правою, зігнутої в лікті, і контратака лівою й правої збоку, або лівою знизу й правою збоку, і правою знизу в тулуб; повторна атака — зустрічний прямий правою й прямий лівою в голову.

Атака — боковий правою в голову й лівою знизу в тулуб; захист — підставка лівою, зігнутої в лікті, і від другого удару підставка зігнутої в лікті правою й удар знизу лівою в голову або тулуб, потім боковий правою в голову; повторна атака — зустрічний прямий або боковий правою в голову й прямий лівою в голову.

Атака — прямий лівою в голову й боковий правою в голову; захист — крок назад, після чого контратака прямим лівою й боковим правою в голову; повторна атака — ухил із кроком уліво із прямим правою в голову через ліву руку супротивника й короткий прямий лівою в голову, або знизу в тулуб, або боковий у голову.

При повторній атаці майстра шкіряної рукавички можуть наносити три й навіть чотири удари.

Методичні вказівки по навчанню складним техніко-тактичним формам бою приступати до вивчення складних техніко-тактичних форм треба тільки після оволодіння боксером простих.

При навчанні атакам і контратакам треба стежити за точністю й надійністю застосування захистів. Краще, якщо тренер надягає рукавички й сам боксує, створюючи своїми діями умови для атаки учневі, а потім легкими ударами показує відкриті в нього під час атак місця.

Спеціальні вправи для розвитку швидкості в ударах і захистах використають із метою навчання своєчасним контратакам з випередженням. Для цього широко застосовують такі снаряди, як м’яч на гумах, пневматичну грушу й пунктбол. Під час навчання в парах варто домагатися активних контратак у відповідній і зустрічній формах на кожен удар партнера, жадати від боксера точності й швидкості. При підборі партнерів треба стежити, щоб не було великої різниці в ступені їхньої підготовленості й масі тіла.

Партнери повинні користуватися рукавичками великої маси (10−12 унцій), масками й капами. Велика увага під час вправ варто приділяти розвитку почуття дистанції (не допускати більших розривів) і вдосконалюванню захисних дій тулубом — ухилів і нирків, а також створенню вихідних положень для контратак. Боксери повинні навчитися контратакувати з різних бойових положень.

Навчання складним техніко-тактичним формам бою доцільно розбити на три етапи.

На першому етапі дається завдання обом боксерам; першому — викликати на контратаку, другому — контратакувати; після чого перший повинен контратакувати другого (повторно).

На другому етапі - завдання першому боксерові викликати на контратаку другого, другий контратакує довільно, що значно ускладнює наступні дії першого, котрий сам вибирає засобу повторної контратаки.

На третьому етапі - довільно діють і перший, і другий боксери.

При такій послідовності тренування боксери найбільше успішно засвоюють складні форми бою.

Вправи на швидкість доцільно проводити в основній частині учбово-тренувального заняття, тому що на початку його боксер не підготовлений до цих вправ, а наприкінці швидко утомлюється, що знижує якість тренування.

Проводять цілеспрямовані спаринги (умовні й довільні бої) для вдосконалювання складних техніко-тактичних дій. Немаловажне значення при навчанні такій формі бою має правильний підбор боксерів у партнери. Варто підбирати партнерів так, щоб один з них міг виконувати складні дії, тобто був упевнений у їхній ефективності.

Багато боксерів високого класу використають комбінаційну форму бою, тобто залежно від характеру поводження супротивника, його техніко-тактичних особливостей боксер вибирає просту або складну форму бою, але при необхідності переходить від однієї форми бою до іншої. Ведення комбінаційного бою жадає від боксера великого мистецтва. 52]

РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ ТА МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕНЬ

2.1 Методи дослідження

2.1.1 Аналіз науково-методичної літератури У відповідності з напрямком досліджень нами були опрацьовані і проаналізовані вітчизняні та зарубіжні літературні джерела. Вивчення науково-методичної та історичної літератури надало змогу розширити уявлення про джерела виникнення та розвитку методики підготовки боксерів, як на території України, так і за її межами. За допомогою спеціальної науково-методичної літератури було встановлено мотиваційні чинники, що впливають на залучення молоді до занять боксом. На основі особистого досвіду й аналізу літератури, пов’язаної з методикою тренувань з боксу, а також в якій досліджувалися питання організації тренувальних занять, нами було розроблено програму тренування з боксу на етапі попередньої базової підготовки, яка була впроваджена в діяльність ДЮСШ № 2. Аналіз науково-методичної літератури дозволив розширити представлення про теорію організації та побудови круглорічного тренування і використовувати в роботі сучасні погляди на механізми корекції технічних дій, особливості динаміки становлення технічної майстерності з боксу, основи контролю за ефективністю застосування спеціалізованих тренувальних навантажень, основні принципи програмування і планування тренувальних засобів в мікроциклах.

Аналіз експериментального матеріалу дозволив виявити питання, пов’язані з розробкою та моделюванням тренувальних програм і використати відому інформацію при аналізі особистих досліджень.

2.1.2 Педагогічне спостереження Для оцінки ефективності впровадженої програми з боксу педагогічне спостереження являється одним з дієвих візуальних методів дослідження.

Педагогічне спостереження, як метод організації дослідження, використовувався нами систематично протягом 1,5 року в процесі навчально-тренувальних занять з боксу, що проводилися в групах попередньої базової підготовки. Спостерігаючи за виконанням рухових завдань, нами було проведено аналіз як техніки в цілому, так і по частинах, виявляючи помилки і недоліки.

У наших дослідженнях цей метод використовувався як метод педагогічного контролю за ходом тренувального процесу, за ефективністю біомеханічного контролю техніки виконання базових вправ під впливом запрограмованих тренувальних навантажень, які забезпечують позитивну динаміку змін спеціальної працездатності, рівня технічної підготовленості. При цьому нами була виведена експертна оцінка даної програми. Інколи експертна оцінка техніки різноманітних вправ, при вмілому використанні методу спостереження, є чи не єдиним методом одержання потрібної об'єктивної інформації.

Грунтуючись на сучасних науково-методичних підходах в організації педагогічного спостереження, й одержуючи при цьому експертні оцінки, маємо можливість в значній мірі підвищити об'єктивність даних, що визначають рівень ефективності та якість впровадженої техніки рухових дій. У нашому випадку — це техніка запропонованої програми з боксу.

Дослідження, яке базувалося саме на цьому методі, оптимізувало навчально-тренувальний процес та пошук нових програм, які сприяли б покращенню біомеханічних показників опорно-рухового апарату, розробку моделей навантажувальних і відновлювальних мікроциклів у тренувальному періоді спортсменів. За допомогою конкретизації й узагальнення отриманої в процесі цілеспрямованого спостереження комплексної інформації були визначені результати, що співставлялись з результатами аналізу науково-методичної літератури.

2.1.3 Тестування Тестування фізичних якостей і здібностей, а також рівня технічної підготовки проводилося як на початкових етапах, так і в подальшому процесі тренування по запропонованій програмі з боксу. Метою тестування було виявлення рівня розвитку фізичних якостей і здібностей займаючихся та динаміки їх росту в процесі занять, що стало основою для оцінки ефективності дієвості запропонованої програми тренування. У нашому випадку тестування носило етапний вид контролю. Запропоновані тести вимагали при виконанні показати максимально можливий руховий результат. Особливість таких тестів — високий психологічний настрій спортсмена на досягнення найвищих результатів. Отже, все, що реєструється при їх виконанні, залежить від двох факторів:

рівня розвитку якості, що вимірюється;

мотивації.

Дана програма тестування носила гетерогенний характер, тобто їх результати залежали від двох і більше факторів.

При створенні програми тестів було враховано їх об'єм тестів по кожній із якостей спортсменів: силові та швидкісно-силові параметри, витривалість, гнучкість та координаційні здібності, що оцінювались в комплексі й результати заносилися в протоколи.

2.1.4 Анкетування Для виявлення думки спеціалістів про основні тенденції розвитку систем підготовки боксерів на етапі попередньої базової підготовки проводилось анкетування.

Респондентам (опитуваним) пропонувалось відповісти на ряд запитань.

У вступній частині анкети респонденту повідомлялась інформація про задачі досліду, що проводився, теоретичне і практичне значення рішення цих задач, внесок спеціаліста в рішення цих задач.

В соціально-демографічній частині анкети були запропоновані запитання, які визначали паспортну характеристику респондентів.

В основній частині анкети респондентам були запропоновані запитання, відповіді на які допомогли б вирішенню поставленої в цьому розділі задачі дослідження. А саме, анкета мала запитання про те, хто здійснює прикладну фізичну підготовку, які види спортивних одноборств можуть служити базою для прикладної підготовки, який зміст спеціальної підготовки та ін.

Для проведення анкетування використовувалося вибіркове опитування. Опитування провідних спеціалістів Кіровоградщини та України в цілому сприяли створенню послідовності побудови змісту у поетапному комплексному навчанні. В ньому були задіяні провідні спеціалісти, які мали великий досвід тренерської роботи. Опитування спеціалістів проводилося з 2011 по 2012 рік на різного роду змаганнях, семінарах і конференціях, в особистих бесідах.

Всього було опитано 21-спеціаліст, які мали відношення до предмету нашого дослідження.

2.1.5 Моделювання тренувальних програм Ефективне управління тренувальним процесом пов’язане з використанням різноманітних моделей. Прагнення до максимальної об'єктивізації тренувального процесу на основі ідей і вимог наукового управління являється головною тенденцією сучасного спортивного тренування. Проявляється це в широкому використанні різних моделей і модельних характеристик, які служать орієнтиром при розробці і корекції перспективних, поточних і оперативних тренувальних програм. Під моделлю прийнято розуміти зразок (стандарт, еталон) у ширшому розумінні - будь-який зразок (уявний або умовний) того чи іншого об'єкта, процесу чи явища.

Розробка і використання моделей пов’язана з моделюванням — процесу побудови, вивчення і використання моделей для визначення і уточнення певних характеристик технічних дій, запропонованої програми з боксу й оптимізації процесу спортивної підготовки в ході навчально-тренувальних занять.

У процесі тренувань моделі використовувалися наступним чином. По-перше, моделі мали завданням виступити в якості замінювача об'єкта з тим, щоб дослідження на об'єкті дозволили отримати відомості про сам об'єкт. У цьому випадку при експериментуванні з моделлю вдається отримати нові знання, які представляють собою відображення структури і функцій моделі.

По-друге, моделі використовуються для узагальнення емпіричного знання, досягнення закономірних зв’язків різноманітних процесів та явищ під час тренувань.

По-третє, нами досліджувалися моделі раніше проведених експериментально-наукових робіт.

У процесі моделювання ми намагалися виконати наступні пункти:

пов’язати застосовані моделі з завданнями оперативного, поточного та етапного контролю й управління, побудови різних структурних утворень тренувального процесу;

визначити ступінь деталізації моделі, тобто кількість параметрів, які включає модель, характер зв’язку між окремими параметрами;

визначити час дії моделей, котрі застосовувалися, межі їх використання, доопрацювання і заміни [73;118].

2.1.6 Медико-фізіологічні методи Для виконання дослідження застосовувалися методи, що дозволяють одержати необхідні дані об'єктивного і суб'єктивного характеру, у тому числі: вивчення літератури, педагогічний експеримент, педагогічні і медичні спостереження, опитування, анкетування та інші. Для оцінки навантаження в заняттях по обсягу й інтенсивності, їхньої відповідності можливостям боксерів різної кваліфікації - проводилося опитування й анкетування займаючихся по суб'єктивних показниках, що характеризує їхнє бажання займатися, відношення до навантажень і часу проведення занять, психофізичний стан (активність, настрій, фізичний стан). Схеми протоколу спостережень і карти-анкети див. у додатку Б.

Безпосередній вплив занять за запропонованою методикою на розвиток технічних умінь та навичок боксерів вивчався також по показниках пульсу, частоти дихання, артеріального тиску, електрокардіограм, проб із затримкою дихання, антропометрії, результатам контрольних нормативів і виступів у змаганнях.