Засоби захищення проведення касових банківських операцій

Вступ Банківські операції щодо касового обслуговування юридичних та фізичних осіб становлять першооснову функціонування будь-якого комерційного банку та виконуються всіма без винятку банками. Оскільки касова робота безпосередньо пов’язана з готівкою, тому часто вона супроводжується загрозами для матеріальних, фінансових та людських ресурсів банку.

На сьогодні актуальним питанням в кредитно-фінансовій сфері є формування та активне застосування заходів захисту власності банку в умовах постійного зростання злочинності та випадків шахрайств, що характеризує банківську діяльність як достатньо ризиковану. Тому особливу увагу при організації касової роботи слід приділяти рівню охорони банківської установи.

Важливою в межах забезпечення безпеки є якість організації касової роботи банку, оскільки вона тісно пов’язана з можливістю залучати нових клієнтів та отримувати додатковий дохід.

При здійснення касових операцій банк часто підлягає фізичним загрозам безпеці його діяльності, що реалізуються у формі розбійних нападів. Дане питання являється досить важливим, оскільки останнім часом спостерігається збільшення кількості розбійних нападів на банківські установи в Україні. Важливою причиною цього слід вважати соціально-економічну складову. Різке зниження рівня життя населення, збільшення безробіття та зростання соціального розшарування населення, що є наслідками пережитої фінансової кризи, впливає на підвищення рівня злочинних посягань на банківські установи з метою отримання грошових коштів.

Метою написання реферату являється дослідження основних аспектів забезпечення безпеки касових операцій та визначення найбільш прийнятного комплексу методів, якими банк може мінімізувати ризики, що виникають в результаті такої діяльності.

1. Забезпечення безпеки проведення в банках касових операцій Безпека касових операцій банку є важливою складовою комплексу економічної безпеки банку, що в свою чергу, являє собою стан, за якого забезпечується економічний розвиток і стабільність діяльності банку, гарантований захист його фінансових і матеріальних ресурсів, здатність адекватно і без суттєвих втрат реагувати на зміни внутрішньої і зовнішньої ситуації.1

Необхідність забезпечення безпеки касових операцій обумовлюється їх безпосереднім об'єктом — готівкою. Різного роду спекуляції, шахрайства та злочини з готівковими коштами є одними з найпоширеніших та найзагрозливіших з точку зору безпеки персоналу та майна банку, тому захист від таких ризиків є важливою складовою безпеки банку в цілому.

Забезпечення безпеки проведення касових операцій здійснюється двома способами: особливим обладнанням приміщень банків, де проводяться такі операції, і робочих місць працівників, які виконують такі операції, а також особливою поведінкою працівників під час проведення ними касової роботи. В першому випадку у відповідності із будівельними нормами банківських споруд приміщення касових вузлів і сховищ цінностей, підходи (під'їзди) до них устатковуються необхідними засобами застереження, захисту, оповіщення і підлягають ретельній охороні. В другому — поведінка працівників, які здійснюють касові операції, повинна базуватися на спеціальних правилах касової роботи і відповідати нормам безпеки при перевезенні готівки. 1

Щодо першого аспекту, то через різке збільшення числа нападів на банківські установи Національний банк України, згідно постанови Правління НБУ від 10.07.2009 № 398 підвищив вимоги до технічного стану та організації охорони приміщень банків. 2 Дана постанова призначена для службового користування, а тому конкретні вимоги є недоступними для публічного перегляду, але загальні умови безпеки касових вузлів є відомими.

Безпосередньо операції з обслуговування готівково-грошового обороту клієнтів здійснюється через спеціальні підрозділи — операційні каси банків. Структуру операційної каси і чисельність касових працівників, а також потребу встановлення банкоматів банк визначає самостійно. Для зберігання готівки, бланків суворої звітності та інших цінностей і документів в установі банку відводиться спеціальне приміщення — грошове сховище. У ньому повинні бути окремі сейфи, металічні шафи, стелажі й возики, які замикаються на ключ посадовою особою, відповідальною за схоронність готівки та цінностей у сховищі банку. Відповідальність за організацію та стан касової роботи безпосередньо несуть керівник банку, головний бухгалтер і завідуючий розрахунково-операційним відділом (касою).

Для ефективної організації касової роботи банку та надання якісних послуг велике значення має кадрове забезпечення. Банк має право самостійно встановлювати обґрунтовану чисельність касових працівників. Щоб отримати допуск до роботи з готівкою та іншими цінностями, вони повинні скласти залік з оформленням відповідного протоколу щодо знання вимог Інструкції про про ведення касових операцій банками в Україні та внутрішніх положень у межах тих питань, що належать до їх функціональних обов’язків. Керівник банку в разі зарахування на роботу касира укладає з ним договір про повну матеріальну відповідальність, тому до касової роботи не допускаються неповнолітні особи. Також касові працівники мають знати ознаки справжності і платіжності банкнот (монет). Згідно законодавства існують вимоги до працівників сховищ. Відповідальна особа, на яку покладено обов’язки щодо зберігання готівки у сховищі банку або філії, повинна мати стаж роботи у банківській системі не менше ніж 1 рік, а у відділеннях банку — не менше ніж 6 місяців.

Оскільки банки мають забезпечувати контроль за платіжністю і справжністю банкнот (монет) під час приймання та оброблення готівки, то робоче місце касового працівника повинно бути відповідно технічно забезпечене. Для підтримання у належному стані випущених в обіг банкнот зношена готівка вилучається з обігу. У 2011 році з обігу було вилучено зношених банкнот у кількості 1043,3 млн. шт. порівняно з 868,8 млн. шт. у 2009 році. Протягом 2011 року за результатами досліджень, проведених експертами системи Національного банку України, було визнано підробленими та вилучено з обігу 8,9 тис. штук фальшивих банкнот національної валюти на загальну суму понад 1,0 млн. грн., переважна частина яких — банкноти номіналом 200, 100, 50 і 20 гривень.

Робочі місця касирів, які здійснюють валютно-обмінні операції, мають бути обладнані приладами для контролю за справжністю та для визначення ознак платіжності банкнот іноземної валюти і дорожніх чеків, відповідними нормативно-правовими актами, довідниками та інформацією щодо банкнот іноземної валюти, які є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, основних елементів їх захисту, про терміни обміну банкнот іноземної валюти, що вилучаються з обігу банками-емітентами.

Таблиця 1.1? Перелік технічних засобів для визначення справжності банкнот іноземних держав та дорожніх чеків

Якщо касир виявив сумнівні щодо справжності банкноти (монети) під час приймання, видачі, оброблення грошових знаків національної та банкнот іноземної валюти, він має вилучити їх з оформленням довідки про вилучення (прийняття) банкнот (монет) для дослідження у трьох примірниках.

У разі виявлення в одного клієнта двох або більше таких банкнот (монет) банк має терміново за телефоном та не пізніше наступного робочого дня письмово повідомити про це органи Міністерства внутрішніх справ України за місцезнаходженням банку. До повідомлення в обов’язковому порядку має додаватися копія довідки про вилучення (прийняття) банкнот (монет) для дослідження.

Робоче місце касира повинно обладнане так, щоб клієнт мав можливість спостерігати за перерахунком готівки. Але в той же час сторонні особи не повинні мати доступу до екранів ЕОМ, програмно-апаратних засобів, ключової інформації, паролів, печаток, штампів, документів і бланків банку.

Для забезпечення безпеки касових операцій, поведінка касира повинна відповідати загальним правилам касової роботи. Ці правила передбачають:

* касові приміщення в установах банку мають бути ізольовані й обладнані таким чином, щоб можливість спостереження і вивчення сторонніми особами розміщення грошових сховищ була виключена;

* протягом робочого дня двері в касові приміщення повинні зачинятися з внутрішнього боку;

* особи, які відповідають за збереження матеріальних цінностей, повинні мати можливість візуально контролювати роботу касирів;

* кабіни операційних кас мають бути обладнані відповідним чином;

* у столах касирів ящики повинні мати замки з індивідуальними секретами, а столи в касах перерахунку повинні бути зі спеціальними перегородками між робочими місцями касирів;

* для зберігання грошових коштів і цінностей касири повинні використовувати сейфи або металеві шафи;

* перерахунок грошових білетів і монет повинен проводитись із використанням грошово-лічильних машин;

* касирам заборонено, при тимчасовій відсутності на робочому місці, залишати у відкритому вигляді, не закритими у сейфи готівку, цінності, печатки, штампи, ключі від грошових сховищ тощо. Також забороняється залишати ключі в замках дверей грошових сховищ і сейфів;

* верхній одяг, їжа та власні гроші касирів повинні зберігатися в спеціально відведеній кімнаті поза приміщенням каси;

* касир повинен мати в наявності зразки підписів працівників, які уповноважені підписувати при-хідні та видаткові касові документи, а бухгалтерські працівники — зразки підписів касирів;

* мають бути вивішені правила перевірки платіжності грошових знаків.

Вхід у касу, крім працівників каси, дозволяється: керівникові банку, головному бухгалтеру та їх заступникам. Інші особи допускаються в касу за разовими перепустками, які видають з дозволу керівника банку.

2. Основні загрози касових операцій банків Банківська діяльність характеризується вищою ризикованістю порівняно з іншими видами економічної діяльності, що обумовлено специфікою виконуваних банками функцій. У процесі своєї діяльності банки стикаються з великою кількістю ризиків, проте при здійсненні касового обслуговування клієнтів характерним для банківської установи є саме операційно-технологічний ризик.

Операційно-технологічний ризик виникає через недоліки корпоративного управління, системи внутрішнього контролю або неадекватність інформаційних технологій і процесів оброблення інформації з точки зору керованості, універсальності, надійності, контрольованості і безперервності роботи цих технологій. Стубайло Т. провів аналіз причин операційних ризиків, повний перелік яких наведений у таблиці 2.1.

Таблиця 2.1? Причини виникнення операційно-технологічного ризику

На основі даних таблиці можна зробити висновок, що серед найважливіших причин виникнення операційних ризиків — три: комп’ютерні збої - 57%, помилки персоналу — 38%, шахрайство — 5%. Серед причин операційних ризиків другої пріоритетності домінують помилки персоналу 25 (43%). Найважливіша причина третьої пріоритетності - внутрішнє та зовнішнє шахрайство.

Операційні ризики класифікуються:

— ризик персоналу — ризик витрат, пов’язаний із можливими помилками співробітників, шахрайством, недостатньою кваліфікацією персоналу, можливістю несприятливих змін у трудовому законодавстві тощо;

— ризик процесу — ризик витрат, пов’язаний із помилками в процесах проведення операцій і розрахунків за ними, їхнього обліку, звітності, ціноутворення тощо;

— ризик технологій — ризик витрат, який обумовлений недосконалістю технологій, що використовуються;

— ризики середовища — ризики витрат, пов’язані з нефінансовими змінами в середовищі, в якому діє організація — змінами в законодавстві, політичними змінами, змінами системи оподатковування;

— ризики фізичного втручання — ризики витрат, пов’язані з безпосереднім фізичним втручанням у діяльність організації - стихійними лихами, пожежами, пограбуваннями, тероризмом тощо.

На мою думку, найбільш вагомим дійсно є ризик персоналу, адже даний вид ризиків неможливо уникнути при здійсненні касових операцій, адже завжди є загроза помилок персоналу та зловживань. З метою мінімізації цього ризику в банку необхідно створити систему якісного відбору, підготовки та перепідготовки фахівців, а також створити умови для мінімізації зловживань працівникам.

Особливо проблемними питаннями на сьогоднішній день є пограбування касових вузлів та поширення випадків шахрайства з готівкою.

За даними Державної служби охорони особливо «плідним» на пограбування був початок 2009 року — відділення банків, обмінні пункти і банкомати зазнавали нападів 109 разів, тоді як за весь 2008;й — 103 рази. Це пояснюють, як завжди, фінансовою кризою, коли загострюються всі соціальні проблеми країни. В тому числі і збільшення рівня злочинності. Проте, як говорить президент Асоціації українських банків Олександр Сугоняко: «Але, слава Богу, після 2009;го протягом останніх двох років — це поодинокі випадки. В Україні спостерігається тенденція до посилення безпеки банків. Це пов’язано з тим, що після кризи скоротилася кількість відділень і лишилися ті, які найкраще підготовлені та технічно захищені». 8 Таке пояснення, в принципі є справедливим, хоча не можна не відмітити чергове зростання випадків пограбувань банків з початку 2012 року.

Також, актуальним залишається високий рівень шахрайств з боку персоналу банку. Особливо, як показує практика, в дрібних банках. Причина цього явища в першу чергу криється у виконанні однією людиною в невеликому банку кількох посад відразу. Це дозволяє зробити розкрадання в якості касира, а потім приховати його в якості бухгалтера.

Найбільш поширеними є такі схеми шахрайств працівників каси:9

1. «Касир помилився». У цьому випадку працівником вилучається невелика сума грошей, потім доповідається про недостачу, яка виникла нібито через помилки в раніше зроблених розрахунках, і пропонується переробити старі документи. Таким чином, викрадаються невеликі суми, але якщо вміло обманювати вище начальство, яке беззаперечно приймає виправлення, сума може набратися досить велика.

2. Розкрадання грошей сторонньою особою. Існують також способи обману шахраями недосвідченого касира. У зарубіжній практиці відомі випадки, коли при перевірці каси ревізори знищували свої власні чеки або чеки компаньйона. В результаті у касира виникає нестача на суму чека, а ревізор з компаньйоном отримують дохід.

3. Списання коштів з рахунків клієнта. Якщо неуважно стежити за рухом грошей на рахунку свого підприємства, то гроші можуть бути списані на іншу фірму. Якщо списання виявляється — шахрай вибачається і повертає гроші. Якщо ніхто нічого не помітив — дохід отриманий.

4. Підміна справжньої валюти підробленою. Більшість клієнтів до цих пір довіряє банкам та їхнім працівників (хоча можливо, і в якійсь меншій мірі). Ця довірливість допомагає збувати через банк фальшиві грошові знаки. Але все ж основний вид такої афери — «всовування» замість нових купюр старих і пошарпаних, які важко реалізувати за повний номінал.

5. Витягування грошей з пачок. Якщо клієнт отримує достатньо велику суму грошей, то в банку в нього часто немає можливості перерахувати кількість грошей в кожній пачці. Гроші без підрахунку відвезлися з банку і тільки вже в своєму офісі касир клієнта їх перераховує. Але робити це потрібно ще в банку. Тоді у разі помилки перед клієнтом вибачаться і видадуть потрібну суму. Інакше важко буде довести, що це не спроба шахрайства.

6. Шахрайства в сховищах для власності клієнтів. Деякі банки беруть від своїх клієнтів на безпечне зберігання цінні папери, документи та матеріальні цінності. Найбільш поширене шахрайство, пов’язане з виготовленням дублікатів ключів від сховищ клієнтів. Збитки від несанкціонованого доступу до камер сховища зазвичай виявляються при перевірці клієнтами своїх камер. Довести факт крадіжки з його камери клієнту буває дуже важко. Якщо викрадач не знайдений, то клієнту навряд чи відшкодують збитки.

На мою думку, всі перелічені вище схеми є досить простими, а головною причиною можливості їх впровадження є недостатній контроль з боку банку в особі керівника структурного підрозділу у процесі підбору персоналу (недостатнє вивчення особистих якостей працівника, його нахилів до розкрадання, чи сімейних обставин, що змусять працівника до злочину). Іншим аспектом є загальна соціальна ситуація в країні - якщо людина забезпечена предметами першої необхідності, задоволена морально, то і бажання ступати на злочинний шлях в неї напевно не виникне.

3. Практичні методи підвищення безпеки касових операцій банків Безпека касових операцій — комплексне поняття, тому для її забезпечення банк повинен використовувати різні підходи та методи. Зокрема, доцільно використовувати внутрішній контроль за дотриманням процедур банківських операцій та забезпечувати належну організацію технічної та фізичної охорони касових вузлів.

При організації внутрішнього контролю касових операцій можуть бути враховані наступні шляхи зменшення операційно-технічного ризику банку:

1) процедури та засоби контролю за функціонуванням інформаційних систем банку та забезпечення безперебійної діяльності, зокрема процеси дублювання і відновлення інформації, а також резервні системи у разі втрати доступу або знищення важливої інформації або технологій;

2) програма управління персоналом, яка охоплює:

— постійний, ефективний процес залучення і утримання достатньої кількості кваліфікованого персоналу, що відповідає потребам банку та зовнішнім обставинам, з метою виконання завдань його діяльності і реалізації стратегії та бізнес-планів;

— продумані і визначені рівні повноважень з прийняття будь-яких рішень;

— порядок доведення до персоналу його обов’язків;

— заходи контролю за діяльністю персоналу;

— розроблення і впровадження процесу навчання з метою підвищення кваліфікації працівників;

3) технологічні схеми (карти) продуктів та послуг банку, що підтримуються в постійно актуальному стані;

4) процедури забезпечення потреб банку в інфраструктурі відповідно до його обсягів та складності поточної та запланованої діяльності;

5) процес періодичного тестування встановлених процедур та технологій здійснення касових операцій, у тому числі процедур фізичної та інформаційної безпеки, з метою контролю за дотриманням цих процедур і технологій та збору інформації щодо їх можливого вдосконалення у разі їх неефективності.

Важливим у безпеці касових операцій, на мою думку є залучення до контролю працівників всіх ланок проходження операції. Тобто контроль здійснюють:

— відповідальні виконавці в межах своїх повноважень — під час проведення попереднього та поточного контролю, а саме працівники відділу валютних операцій, операційних відділів, касири та інші;

— контролери, які залучаються до проведення подальших перевірок відповідно до переліку, затвердженого головним бухгалтером;

— завідувач каси, заступник головного бухгалтера і начальники відповідних відділів банку, які на систематичній основі повинні проводити перевірки стану обліково-операційної роботи;

— працівники відділу бухгалтерського обліку (бек-офіс);

— працівник, відповідальний за фінансовий моніторинг;

— інші працівники, у тому числі адміністратори локальної комп’ютерної мережі банку, працівники відділів служби внутрішнього аудиту.

Доцільним є застосування такої форми контролю за правильністю касових операцій як ревізія каси. Ревізія каси проводиться на основі наказу, в якому повинні бути вказані мотиви ревізії і повний склад учасника. Вона здійснюється раптово без попереднього сповіщення зацікавлених осіб. Ревізія готівки, цінностей, документів у грошовому сховищі и касах банку може бути повною або вибірковою, але при зміні посадових осіб необхідна повна ревізія.

Контроль касових операцій повинен забезпечити перевірку дотримання нормативних кваліфікаційних вимог щодо касирів (до стажу, рівня знань), дотримання вимог щодо обладнання робочих місць касирів, а також рівня завантаженості касирів, здійснити оцінку характеру і якості їх праці. Таку необхідність можна пояснити тим, що касир банку постійно здійснює розрахунки, оброблює великий обсяг кількісної інформації. Робота касира банку пов’язана з великими навантаженнями зору, а також з постійним емоційно-психологічним напруженням. В цій ситуації людина може припуститися помилки, що призводить до виникнення ризику.

Здійснюючи свої обов’язки касиру слід особливо ретельно контролювати операції у разі, якщо сума, на яку вона проводиться, дорівнює чи перевищує 150 000 гривень та має одну або більше таких ознак: 1) переказ грошових коштів на анонімний (номерний) рахунок за кордон і надходження грошових коштів з анонімного (номерного) рахунку з-за кордону, а також переказ коштів на рахунок, відкритий у фінансовій установі в країні, що віднесена Кабінетом Міністрів України до переліку офшорних зон; 2) купівля-продаж чеків, дорожніх чеків або інших подібних платіжних засобів за готівку; 3) зарахування на рахунок коштів у готівковій формі з їх подальшим переказом того самого або наступного операційного дня іншій особі; 4) переказ особою коштів за кордон за відсутності зовнішньоекономічного договору (контракту); 5) обмін банкнот, особливо іноземної валюти, на банкноти іншого номіналу; 6) розрахунки за фінансовою операцією у готівковій формі. Всі ці операції НБУ відніс до найбільш ризикових з точки зору складності контролю за використанням готівки.

Для того, щоб у касово-розрахункових центрах банків мінімізувати можливість махінацій, та зменшити кількість способів шахрайства доцільним буде дотримання таких заходів:

1. Проводити часті неоголошені перерахунки готівки у касах та сховищах.

2. Працівники каси не повинні займатися оформленням депозитних договорів — задля уникнення одноосібного здійснення операції.

3. Тільки касири повинні працювати з готівкою. Якщо до грошей допущений перевіряючий касу ревізор чи аудитор, то з боку працівників каси за ним має бути організований контроль.

4. Касирам не можна дозволяти заповнювати документи за свого клієнта. Якщо клієнт малоосвічений або хворий, допомогти скласти документи повинен спеціальний працівник, не пов’язаний з розрахунково-касовим обслуговуванням.

5. Всі операції, що проходять через касира, повинні належним чином ідентифікуватися як пройшли його операційну обробку. На всіх запакованих грошах слід ставити прізвище касира і дату приміщення грошей в упаковку.

6. Неприпустимо навіть на прохання клієнта зберігання ощадної книжки клієнта, його депозитного сертифікату, клієнтського примірника договору депозиту і т.д. у працівника розрахунково-касового центру.

7. Категорично заборонено залишати великі суми готівкових грошей на очах у відвідувачів або сторонніх для каси працівників банку. Існує досить багато прийомів відволікання касира і «вивудження» грошей.

8. Усі відправлення грошових коштів повинні проходити перевірку посадовою особою з тим, щоб фіктивні переміщення грошових коштів не могли використовуватися для операції «перекриття».

9. Нестачі або надлишки, виявлені в касі, повинні негайно відбиватися у зведеному бухгалтерському обліку.

10. Скарги клієнта на розрахунково-касовий центр розглядаються посадовою особою, безпосередньо не пов’язаних з працівниками вказаної структури.

Особливо проблемним на сьогодні є забезпечення технічної та фізичної охорони банківських відділень. Оскільки витрати на такі заходи безпеки значно перевищують збитки від пограбувань, то часто керівництво банку приймає рішення про недоцільність посилення охорони. Таким чином вони зберігають свої кошти, але абсолютно незахищеним є персонал банку. Вирішення цієї проблеми, на мою думку, лежить в компетенції НБУ, що на сьогодні фактично лобіює монопольне положення Державної служби охорони на ринку охоронних послуг. Якщо надати рівні права цій державній установі на ряду з приватними фірмами, це посилить конкуренцію в даному сегменті ринку, а отже послуги з охорони дешевітимуть. Тобто таким чином вони будуть більш доступними для банків.

Отже, для зменшення або мінімізації наявних у банку ризиків при здійсненні касового обслуговування своїх клієнтів необхідно розробити і запровадити ефективний комплексний захист, що забезпечить належне дотримання вимог законодавства, дотримання відповідної ділової поведінки, забезпечать точність та повноту облікових записів, а також збереження активів, запобігання шахрайству та помилкам працівників.

Висновки касовий банк безпека В ході написання реферату я визначила основні аспекти забезпечення безпеки касових операцій банків, а саме: визначені чинним законодавством правила проведення касових операцій; вимоги до персоналу, технічного оснащення банківських установ; ризики з якими зустрічається банк при проведенні касових операцій.

Найчастішими причинами виникнення загроз касових операцій є недоліки корпоративного управління, системи внутрішнього контролю або неадекватність інформаційних технологій і процесів оброблення інформації з точки зору керованості, універсальності, надійності, контрольованості і безперервності роботи цих технологій. Для управління даними ризикома використовують внутрішньобанківський контроль, що спрямований на попередження, виявлення і виправлення суттєвих помилок, а також забезпечить захист і збереження активів, повноти і точності облікової документації.

Серед всієї сукупності методів підвищення безпечності касових операцій можна виділити організаційні (дотримання законодавчих норм, дотримання процедур виконання операцій), технічні (відповідне обладнання касових вузлів належною електроном-обчислювальною технікою та спеціальними технічними засобами безпеки) та фізичні (охорона установи банку спеціальними охороннми службами).

Зважаючи на проблему досить високої вартості забезпечення охорони касових вузлів банківських установ, виникає необхідність вжиття відповідних заходів з боку Національного банку України.

Здатність банку гарантувати повноцінний захист всього, що входить в сферу його діяльності, породжує зростання довір'я до нього з боку потенційних клієнтів. Отже, цілком логічний наступний висновок: якісне і надійне функціонування системи безпеки банку напряму впливає і на його комерційну успішність. Тому, банк своїми силами і засобами повинен забезпечувати надійність банківських операцій, охорону майна, захист інформації і системи кадрового забезпечення, особисту безпеку своїх клієнтів, керівництва і персоналу.

Список використаної літератури

1. Зубок М. Безпека банківської діяльності. — К.: КНЕУ, 2002. — 190 С.

2. Лист НБУ N 11−212/5747−23 314 від 15.12.2009 «Щодо надання інформації про підвищення вимоги до технічного стану та організації охорони приміщень банків»

3. Інструкція про ведення касових операцій банками в Україні: / Постанова Правління НБУ вiд 01.06.2011 N 174

4. Офіційний сайт Національного банку України [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.bank.gov.ua. — Національний банк України

5. Інструкція про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України [Електронний ресурс]: / Постановою Правління НБУ вiд 12.12.2002 № 502

6. Даньків В.Й. Теоретичні основи управління операційними ризиками [Електронний ресурс]: / НБУ ім. Вернадського. — 2009. -http://www.nbuv.gov.ua/portal/natural/Nvuu/Ekon/2009₂₇/statti/3₆.htm.

7. Стубайло Т. Місце операційних ризиків у банках України [Електронний ресурс]: / НБУ ім. Вернадського. — 2009.-http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Un_msm/2007₁₂/Stuba.pdf.

8. Банківська (не)безпека, — Алла ДУБРОВИК, Наталія БІЛОУСОВА, «День» № 229, четвер, 15 грудня 2011, — http://www.day.kiev.ua/220 735

9. Афери в банках, — Енциклопедія шахрайств і лохотронів. — http://history.lohotron.in.ua/afery-z-finansamy/afery-v-bankah/