Проект реорганізації швейного цеху на швейній фабриці «Ricco»

Зміст

• Вступ
• 1. Технологічний розділ
• 1.1 Вибір моделі
• 1.2 Технічний опис
• 1.2.1 Опис зовнішнього вигляду моделі
• 1.3 Вибір матеріалів
• 1.3.1 Обгрунтування вибору матеріалів
• 1.4 Вибір обладнання та обгрунтування методів обробки
• 1.4.1 Обгрунтування вибору методів обробки та обладнання
• 1.4.2 Розрахунок зростання продуктивності праці
• 1.5 Послідовність технологічної обробки виробу
• 2. Організація виробництва. розрахунок та аналіз потоку
• 2.1 Попередній розрахунок потоку
• 2.2 Вибір організаційної форми потоку
• 2.2.1 Аналіз діючого потоку та мета реорганізації
• 2.3 Складання технологічної схеми потоку
• 2.3.1 Умови узгодження часу операції
• 2.3.2 Виробничі вимоги до комплектування
• 2.3.3 Технологічна схема потоку
• 2.4 Аналіз технологічної схеми потоку
• 3. Планування потоків в цеху
• 4. Безпека життєдіяльності
• 4.1 Охорона праці
• 4.2 Пожежна безпека
• 4.3 Екологічна безпека
• 4.4 Радіаційна безпека
• 4.5 Безпека в умовах надзвичайних ситуацій
• 4.6 Методика надання першої долікарської допомоги при нещасних випадках
• 5. Енергозбреження
• 6. Більш чисте виробництво
• Висновки
• Список використаної літератури

Вступ

Протягом десятиріч створювалась одна з найстаріших галузей народного господарства — легка промисловість, яка ще деякий час тому практично повністю забезпечувала потребу населення України в товарах першої необхідності, і, завдяки швидкому обігу капіталу, була надійним джерелом поповнення бюджету.

Перед легкою промисловістю поставлені задачі найбільш повного задоволення попиту населення на промислові товари, збагачення ринку потрібною продукцією, покращення якості та розширення асортименту виробів, підвищення культури їх споживання.

Головна мета, яка стоїть перед легкою промисловістю на сучасному етапі розвитку ринкової економіки складається в збільшенні випуску якісних конкурентноздатних товарів, які користуються підвищеним попитом у населення.

Швидке покращення процесів виробництва одягу вимагає від інженерно технічних робітників швейної промисловості широкого та поглибленого знайомства з багатьма процесами, вміння аналізувати та взаємопов'язувати їх між собою в залежності від конкретних виробничих умов для підвищення якості продукції та ефективності виробництва.

Головною задачею швейної промисловості це задоволення зростаючої потреби населення в одязі високої якості і різноманітного асортименту. Вирішення цієї проблеми у швейній галузі здійснюється на основі

підвищення виробництва, прискорення науково-технічного процесу,

зростання продуктивності праці, удосконалення праці і виробництва.

Сучасна швейна галузь, що випускає одяг масового виробництва, характеризується досить високий рівень техніки, технологій організації виробництва наявністю великих спеціальних підприємств і виробничих об'єднань.

Підвищення ефективності пов’язано не тільки з покращенням техніки і технології швейного виробництва, але й створенням машин і систем програмного забезпечення та управління, нових транспортних пристроїв, механізмів автооператорів, приладів регулювання, контролю та управління.

В швейній промисловості нашій країни є значні досягнення в цьому направленні. Також великі праці проведені по вдосконаленню технологічних процесів підготовчо розкрійного виробництва: внесені в виробництво компютерізовані пристрої для розрахунку кусків матеріалу, вимірювання площі лекал, настил очні машини, створений та успішно використовується непереривні процеси виміру довжини та ширини тканини, створений та використовується склад зберігання тканини з автоматичним управлінням.

Модернізовано преси для волого теплової обробки швейних виробів.

Також були запущені прилади і системи автоматичного управління параметрами технологічними процесами (час обробки вироба, температура, тиск, швидкість, вологість)

Використання нової техніки та технологій, використання способів паралельної та паралельно послідовної обробки, особливо спосіб концентрації та суміщення організаційних операцій, дозволяють значно підвищити використання праці, покращити якість виробів та умов праці, вивільнити значну кількість робочих, скоротити виробничі площі.

Технологія сучасного швейного виробництва все більше стає механізованою. Її ефективність в першу чергу залежить від удосконаленого обладнання, прасувальних ліній з пристроями для подачі пару та вакуум-відсосами багатопозиційних пресів для клейової обробки деталей; мікропроцесорної техніки; робототехніки; ЕОМ.

1. Технологічний розділ

1.1 Вибір моделі

Для всіх видів потоків моделі повинні відповідати вимогам, що ставлять до асортименту даного виду та його призначенню. Моделі необхідно підбирати в співвідношенні з сучасним стилем та напрямком моди, з урахуванням прогноза в області моделювання. Конструкція моделей повинна бути технологічною та економічною у відношенні матеріальних та трудових затрат.

При реорганізації цехів, потоків моделі беруть з числа запланованих до виробництва. Моделі повинні відповідати всім показникам, що забезпечують рівень якості продукції, та мати складність обробки не нижче середньої. Це дуже відповідальний етап роботи, від якого залежать випуск виробів широкого асортименту, ритмічність роботи потоку та ефективність виробництва. При підборі моделей, які виготовляються в одному потоці, необхідно враховувати можливість використання однотипних по технологічним властивостям матеріалів, однакових режимів обробки та роботи обладнання, а також максимальну конструктивну і технологічну однорідність моделей при їх зовнішньому розпізнанні. Жакет і спідниця мають дуже велике значення для сучасної жінки. Запропонована модель класичного стилю, яка відповідає всім вимогам її призначення. Модель підібрана у відповідності до попиту споживачів, а удосконалений зовнішній виглід підвищує її якість. Вона відповідає всім гігієнічним властивостям, теплозахисна, зручна у процесі експлуатації, призначена для повсякденної носки. Конструкція моделі економічна і технологічна, відповідає всім вимогам, які забезпечують рівень якості продукції. Модель має напівприлеглий силует, який підкреслює фігуру жінки.

1.2 Технічний опис

1.2.1 Опис зовнішнього вигляду моделі

Технічний опис моделі складається на основі даних про затвердження моделі та її конструктивної розробки з урахуванням діючої в промисловості нормативно-технічної документації на швейні вироби. Вона вміщує опис зовнішнього вида вироба та його малюнок, рекомендовані розміри, зроста та повнотні групи для даної моделі, специфікацію деталей і матеріалів верха, підкладки і фурнітури, вказання про технологію виготовлення виробів та інше.

Костюм жіночий, який складається із жакета та спідниці. Жакет напівприлеглого силуета з вшивними рукавами. Застібка — центральна бортова на три петлі та три гудзика.

Лінія плеча пряма, підтримується жорсткою плечовою накладкою. На пілочці розташовані рельєфи, які виходять із зріза пройми, а також є прорізні кишені з клапанами. На спинці - рельєфи, які виходять із зрізу пройми.

Рукав двохшовний, який складається із горішньої та нижньої частин. Комір відкладний з лацканами.

Жакет виконан на підкладці в тон тканини верха.

Спідниця пряма, трохи завужена донизу. Переднє полотнище спідниці з кокеткою та бочками спідниці. Заднє полотнище — з кокеткою, яка складається з центральної та бічних частин кокетки заднього полотнища спідниці. Верхній зріз спідниці оброблений обшивкою. Потайна застібка-«блискавка» оброблена у лівому шві спідниці. Низ спідниці оброблений швом упідгин з обметаним зрізом.

Костюм рекомендовано середній віковій групі, рекомендуємі розміри: 158−92−96, 164−92−96, 164−96−100, 164−100−104.

Таблиця 1.1 — Специфікація деталей крою

Доцільно розраховувати приблизний коефіцієнт уніфікації деталей виробу за формулою Ку=Gу/G, де (1.1)

Ку — коефіцієнт уніфікації;

— сума уніфікування деталей у виріб;

— сума деталей виробу.

Ку=

1.3 Вибір матеріалів

1.3.1 Обгрунтування вибору матеріалів

Матеріали, які застосовуються для виготовлення виробів, повинні відповідати естетичним, технічним, фізичним вимогам матеріалів верху, підкладки, прикладу та фурнітури за своїми властивостями, кольоровому рішенню за зовнішнім виглядом тим виробам, які будуть з них виготовлятися, а також відповідності одне одному. Враховуючи вид виробу (дитячий одяг, білизна, вечірні сукні), необхідно розкрити особливості, пов’язані з даним видом виробу, які впливають на вибір матеріалу (наприклад, максимальна гігієнічність, естетичність або економічність.

Особливу увагу приділяють характеристиці технологічних властивостей матеріалу.

Оцінюючи властивості вибраних матеріалів, визначають, який вплив матеріали з їх властивостями матимуть на якість швейного виробу, послідовність обробки, трудомісткість виготовлення виробу.

Технологічні властивості матеріалів встановлюються у відповідності з волокнистим складом матеріалу, його структурою за прейскурантом.

На даному етапі розвитку легкої промисловості асортимент тканин для виготовлення одягу постійно збільшується, перевага надається матеріалам, які виготовляються або у своєму складі містять синтетичні волокна. Виготовлення одягу з синтетичних тканин значно полегшує процес пошиття виробу, підвищує естетичний рівень конструкції, оздоблення, формостійкості.

Для виготовлення даної моделі костюму обрано напіввовняну тканину костюмної групи. Волокнистий склад — вовна та віскоза. Тканина полотняного переплетення, має оздоблення золотисте напилення.

Основні фізико-механічні властивості даної тканини, які визначають якість, призначення та умови експлуатації виробу, є невелика товщина та жорсткість, гарна повітропроникність, велике розривне навантаження, мале зсідання при ВТО та після прання, стійкість до тертя, прання, світла та хемостійкість, низька зминальність та розсувка ниток у швах, велика зносостійкість. Ця тканина формостійка, що надає одягу здатність витримувати багаторазову дію різного характеру, при цьому не накопичувати пластичні деформації.

Підкладка жакета виготовлена з капронової тканини, полотняного переплетення, в тон тканини верха.

Підкладка з синтетичної тканини має велику ковзкість, яка сприяє зручному одяганню виробу, якісній посадці його на фігурі людини та ізносостійкості. Вона має велику міцність фарбування до тертя, прання, хімчистці. Підкладка дуже легка завдяки невеликій поверхневій щільності, що забезпечує комфорт при носінні виробу. Для забезпечення красивого зовнішнього вигляду жакета зі зворотнього боку підкладка має оптимальну жорсткість та незминальність, велику величину подовження.

Для дублювання деталей верха обрано клейову прокладочну тканину — флізелін, який виготовлено нетканим способом з поліефірних та віскозних волокон з орієнтованим нанесенням клейового покриття. Тканина має велику незминальність, низьке зсідання, невелику жорсткість. Флізелін витримує ручне та машинне прання. Він надає виробу формостійкості, незминальності та ізносостійкості. Цей матеріал не стійкий до дії високих температур, тому при проведенні дублювання деталей потрібно дотримуватись зазначеної температури.

Для з'єднання двох шарів матеріалу шляхом гарячого пресування використовують клейову павутинку — нетканий матеріал у вигляді холста, у якому поліамідні волокна скріплені аеродинамічним способом. З'єднання клейовою павутинкою дуже економічний та зручний спосіб при масовому виготовленні одяга.

Плечові накладки виготовлені з поролону — синтетичного поропласту, високо пористого, пружного матеріалу, який стієк до тертя, розтяжіння, морозо та хемостієк, тепло пластичний, але слід дотримуватися температури max 150⁰, тому що при t 175⁰ починає виділяти токсичні речовини. Має низькі гігроскопічні властивості, при довгочасній дії повітря руйнується.

Для з'єднання деталей одягу обрано текстуровані поліестерові нитки чорного кольору, які виготовлені шляхом змінення форми під дією гарячого пара. Такі нитки мають велику міцність при розтяжінні, стійкість до тертя, прання, світла, тому що вони гладкі, невелику розтяжимість. Вони здатні витримувати великі температури при пошитті. Під дією зовнішніх факторів нитки не змінюють свого кольору, бо вони виготовлені з розчину, в який додається фарба, а не фарбувалися після виготовлення; мають Z кручення, яке надає ниткам міцності та врівноваженість кручення.

Ґудзики костюмні, виготовлені із розчину поліефірної смоли, призначені для повсякденного. Вони мають достатню міцність при падінні, до дії води; світло, тепло та хемостійкі. Не мають тріщин, царапин, плям. Мають добрий естетичний вигляд.

Для спідниці використовують потаємну застібку-, блискавка", яка виготовлена з пластмаси на капроновій стрічці. Застібка дуже легка, зручна та сучасна.

Усі матеріали, які пропонуються для виготовлення жіночого костюму відповідають вимогам стандартів та сприяють якості виробу.

Таблиця 1.2 — Технологічні властивості матеріалів

Таблиця 1.3.1 — Режими обробки матеріалів на машинах

Таблиця 1.3.2 — Режими волого — теплової обробки

1.4 Вибір обладнання та обгрунтування методів обробки

1.4.1 Обгрунтування вибору методів обробки та обладнання

Це один з найбільш відповідальних етапів проектування, так як саме методи обробки та обладнання визначають економічну ефективність потоку та рівень якості виготовленої продукції.

Обгрунтування виробу, що пропонується в проекті методів обробки та засобів малої механізації, їх характеристика у співвідношенні до технології та обладнання у діючому потоці з розрахунком зростання продуктивності праці та зниження трудомісткості та з малюнками. В кінці надається зведена таблиця ефективності обраних методів обробки з розрахунком зростання продуктивності праці по виробу, таблиця технологічної характеристики нового обладнання.

Для зшивання зрізів деталей вироба пропонується швейна машина двохниткового човникового стібка 272 «Durkopp Adler AG» з автоматичною обрізкою ниток і автоматичним підйомом лапки, що сприяє скороченню часу ручних операцій. Для вшивання рукавів в пройми виробу застосовується швейна машина 697кл фірми «Durkopp», яка має програмне забезпечення для різних видів матеріалів та якісного вшивання рукавів.

Для обробки прорізних кишень з клапаном пропонується напівавтомат 746 «Durkopp», який забезпечує паралельно-послідовний метод обробки прорізної кишені з прокладанням двох паралельних строчок і одночасного розрізання входа в кишеню.

Обшивання клапанів, бортів та коміра виконується на напівавтоматі 739/23 «Durkopp», який має програмне керування (задаються шаблони деталей) і виконує обшивання деталей з одночасним обрізанням зрізів.

Швидке і якісне обметування петель з «гачком» виконується на напівавтоматі 597 «Durkopp».

Для кінцевого ВТО пілочок вироба пропонується прес з програмним керуванням F040013 «Veit» та прес для обробки рукавів паром із середини F040115 «Veit». Ці преса забезпечують гарний зовнішній вигляд вироба і його високу якість.

Враховуючи перспективи удосконалення технології швейного виробництва, перспективи розвитку швейного машинобудування, запропоновано використання найбільш продуктивного обладнання (швидкохідного, з автоматичними пристроями для виконання закріпок, обрізки ниток), прогресивної технології, яка забезпечує високу якість продукції, ефективність виробництва, максимальну механізацію ручної праці, використання спеціальних машин — напівавтоматів, спецмашин, пресів. Переваги надаються методам обробки та обладнанню, які забезпечують паралельну та послідовно-паралельну обробку деталей та вузлів, клейовому, методу кріплення, наприклад, вшивання рукавів з одночасною посадкою.

Таблиця 1.4 — Види швів

Примітка: Таблиця 1.4 заповнюється у відповідності з державним стандартом 12 807−88 «Вироби швейні. Класифікація стібків, строчок, швів» .

Таблиця 1.5 — Технологічна характеристика обладнання ВТО

Таблиця 1.6 — Технологічна характеристика швейних машин

Таблиця 1.7 — Ефективність обраних методів обробки

1.4.2 Розрахунок зростання продуктивності праці

Загальна ефективність від впровадження нових методів обробки та обладнання надане у зведеній таблиці ефективності (Таблиця 1.7).

Розрахунок зростання продуктивності праці зниження трудомісткості обробки виробу:

Т=Т_д-Т_п, (1.2)

де: Т — абсолютне зниження трудомісткості виробу, с;

Т_д — трудомісткість виготовлення виробу у діючому потоці, с;

Т_п — трудомісткість виготовлення виробу у проектуємому потоці, с.

Т = 6401−6165=236 (с)

Відносне зниження трудомісткості:

ЗТ= (1.3)

ЗТ=

Зростання продуктивності праці:

ЗПП= (1.4)

ЗПП=

1.5 Послідовність технологічної обробки виробу

Послідовність технологічної обробки виробу за неподільними операціями складається на основі послідовності обробки виробу у діючому потоці після впровадження нових методів обробки та обладнання.

Послідовність складається на кожний вузол (або деталь) за заготовкою, монтажем та оздобленням виробу з обов’язковим підрахунком часу на обробку як усього виробу, так і за кожним вузлом та стадіями обробки.

Послідовність технологічної обробки виробу буде використана при комплектуванні неподільних операцій в організаційні, при складанні технологічної схеми потоку, а також при складанні таблиці трудомісткості для попереднього розрахунку потоку. Повністю таблиця послідовності надається у вигляді додатку до дипломного проекту, а в пояснювальній записці наводиться приклад складання послідовності на один вузол.

Таблиця 1.8 — Технологічна послідовність обробки вироба

2. Організація виробництва. розрахунок та аналіз потоку

2.1 Попередній розрахунок потоку

Мета попереднього розрахунку потоку — розподіл асортименту за потоком цеху, надання характеристики потокам і цеху, визначення їх параметрів (потужності, чисельності робітників, кількість робочих місць, площі потоку та цеху).

Попередній розрахунок потоків виконують як при проектуванні нових, так і при реорганізації діючих потоків. Це робиться для того, щоб з самого початку проектування на основі аналізу вихідних даних та показників роботи потоків виконати розміщення їх у цеху, визначити найбільш вдосконалені та ефективні форми організації потоків.

В першу чергу виконують розрахунки показників роботи основного потоку. В кожному потоці визначають такт потоку, чисельність робітників, потужність потоку, кількість робочих місць, довжину поточної лінії, площу для розміщення потоку.

Вихідними даними для попереднього розрахунку є:

асортимент виробу, трудомісткість виготовлення виробу;

один із параметрів потоку (потужність, чисельність робочих, довжина поточної лінії, виробнича площа).

Використовуючи формули, які встановлюють зв’язок між параметрами потоку та трудомісткістю виготовлення виробу, визначають параметри потоку за методикою, викладеною у підручнику.

В залежності від вихідних даних порядок попереднього розрахунку відповідно змінюється.

Таблиця 2.9 — Параметри основного потоку. Назва виробу: костюм жіночий

R — тривалість робочої зміни, 28 800 с;

Кср — коеф., який показує кількість робочих місць на одного робітника, в залежності від асортименту;

l — крок робочого місця, в залежності від асортименту;

S_H — санітарна норма площі на одного виробничого працівника, залежить від асортименту та організаційної форми потоку, береться з довідника.

Таблиця 2.10 — Трудомісткість виготовлення виробу за стадіями і вузлами

Час обробки береться з технологічної послідовності.

Розрахункова чисельність робітників визначається відношенням часу обробки вузла до такту потоку, розраховується з точністю до 0,01.

3. Довжина поточної лінії розраховується тільки для агрегатного, конвеєрного потоків.

4. Площа розраховується за секціями.

2.2 Вибір організаційної форми потоку

2.2.1 Аналіз діючого потоку та мета реорганізації

Тип потоку, його структура, вид і спосіб запуску виробів та деталей крою в потік, транспортувальні засоби можуть бути визначені технічним завданням або обираються, аналізуючи вихідні дані та параметри розрахунку, враховуючи передовий досвід роботи підприємств швейної галузі.

При виборі типу потоку переваги надаються високопродуктивним секційним потокам з високою мобільністю.

В проектуємому потоці пропонується обрати агрегатно-групову форму організації потоку оптимальної потужності з чітким секційним розподілом на дві секції. В заготовчій секції обрано агрегатно-груповий потік з виділенням груп по паралельній обробці окремих вузлів та деталей (обробки коміра, клапанів; підкладки; пілочки, рукавів та спинки; переднього і заднього полотнищ спідниці), з пачковим запуском та пересуванням напівфабрикату по міжстоллю, за допомогою візків або безпривідних засобів.

В монтажній секції - агрегатний з поштучним запуском, з однією поточною лінією та пересуванню напівфабрикату по міжстоллю використовуючи індивідуальні можливості робітників.

При такій формі організації праці зберігається спеціалізація робочих місць, яка забезпечує найбільш повне використання робочої сили та обладнання, завдяки тому що є можливість повернення напівфабриката на одно, два робочих місця. При цьому здійснюється повне засвоєння робітниками обробки даного вузла на різних моделях. У випадку невиходів, між робітниками здійснюється взаємодопомога або заміна виконавців, що значно спрощує процес виготовлення вироба.

Метою реорганізації швейного цеху є: розробка секційного агрегатно-групового потоку, впровадження в заготовчу секцію декількох груп по обробці окремих деталей та вузлів, впровадження нового, більш ефективного обладнання фірми «Durkopp»,"Pegasus"; прасувальних систем фірми «Veit»; зберігання кількості робітників, планування робочих місць згідно виробничих вимог, поліпшення умов праці. Завдяки цьому підвищується продуктивність праці, зменшуються витрати часу на обробку виробу, забезпечується швидкість та зручність при пересуванні напівфабрикату від одного робочого місця до іншого, зберігається спеціалізація робочих місць.

2.3 Складання технологічної схеми потоку

2.3.1 Умови узгодження часу операції

Вихідними даними для складання технологічної схеми потоку є:

послідовність технологічної обробки виробу;

такт потоку;

тип потоку і вид запуску, які визначені при попередньому розрахунку.

Для того, щоб отримати найбільш оптимальний варіант технологічної схеми потоку спочатку складають її чернетку — узгодження часу операцій потоку (комплектування). Роботу проводять у такій послідовності: розраховують умови узгодження, підбирають виробничі вимоги до організаційних операцій згідно з вибраним типом потоку, виконують узгодження часу операцій потоку, виконують аналіз узгодження і при необхідності вносять уточнення в умовах розрахунку потоку (такт потоку, умови узгодження, потужність), а тоді оформляють технологічну схему потоку. Для забезпечення ритмічності роботи в потоці операції узгоджують (підбирають по часу) так, щоб їх тривалість дорівнювала чи була кратна такту потока. На основі найденого такту потока визначають умови узгодження часу операцій за формулами:

Для потоків з вільним ритмом:

tр=* (0,91,1) k; де: (2.3)

tр — час виконання організаційної операції, с;

k — кількість робітників на операцію.

0,91,1 — коефіцієнт узгодження потоків з вільним ритмом.

Для агрегатно-групових потоків малих серій на окремих операціях дозволяється перебільшення такту на 15−20%.

По знайденим межам відхилення часу операцій і послідовності обробки узгоджують час операцій шляхом підбору чи об'єднання технологічно неподільних операцій в організаційні. Це необхідно для того, щоб операції потоку по своїй тривалості приблизно дорівнювали або були кратними такту та забезпечували розстановку обладнання по ходу технологічного потоку.

Таблиця 2.11 — Умови узгодження часу операцій потоку

2.3.2 Виробничі вимоги до комплектування

При узгодженні операцій потоку, крім умов узгодження операцій за часом, необхідно враховувати виробничі вимоги, які для різних типів мають свої особливості.

Якщо в конвеєрному потоці першочерговою умовою є точне дотримання послідовності технологічної обробки (недопустимість повернення напівфабрикату), обмеження застосування кратних операцій, незначне відхилення часу організаційних операцій від такту потоку (до 5%), то в агрегатно-групових потоках кратні операції використовуються дуже широко, допускається зворотній рух напівфабрикатів (при умові зручності передавання) більш вільні часові умови (відхилення від такту в окремих індивідуальних випадках досягають до 20%), але дуже жорсткі умови максимальної спеціалізації, яка забезпечує найкраще використання робочої сили та обладнання (особливо на спецмашинах та напівавтоматах). Комплектування виконують по деталях та вузлах, зберігаючи технологічну доцільність скорочення допоміжних прийомів праці. Обробка вузлів та деталей виконується окремими групами робітників.

Необхідно також дотримуватись таких виробничих умов, як однорідність операцій по розрядам (комплектуються операції з одинаковими або суміжними розрядами), за матеріалом (верх, підкладки), який обробляється за спеціальностями та інше.

За результатами комплектування технологічних операцій складають таблицю, яка є основою для складання організаційно-технологічної схеми потоку — основного виробничого документа.

2.3.3 Технологічна схема потоку

Технологічна схема потоку — основний технологічний документ, який складається на основі комплектування неподільних операцій в організаційні після його аналізу.

По технологічній схемі потоку виконується розпланування робочих місць, визначення кількості обладнання, оснащення робочих місць інструментом та пристосуванням, закріплення організаційних операцій за конкретним виконавцем, нарахування заробітної плати працівникам, розрахунок техніко-економічних показників потоку.

Таблиця 2.12 — Технологічна схема потоку