Технічна експлуатація осушувально-зволожувальної системи

Курсовий проект

Технічна експлуатація осушувально-зволожувальної системи

Вступ

ґрунт зволожувальний господарський В теперішній час в водогосподарських організаціях країни впевнено набирає силу докорінна перебудова управління економікою, яка примушує зосередитись на невирішених проблемах, зв’язаних з необхідністю підняти меліорацію земель на новий якісний рівень, краще використовувати її можливості в забезпеченні стійкого землеробства і збільшення виробництва сільськогосподарської продукції. Проводиться робота по удосконаленню господарською механізму, впровадженню повного госпрозрахунку і самофінансування, докорінному поліпшенню водокористування, бережливому відношенню до водних ресурсів і раціональному їх використанню.

Постановлена задача підвищити технічний рівень гідромеліоративних систем на основі найновіших досягнень науково-технічного прогресу і передового досвіду, впровадити нові організаційні форми експлуатації меліоративних систем та їх технічного обслуговування, розширити застосування високоефективних способів зрошення, використати при цьому системи автоматики і телемеханіки, добитися всебічного підвищення ефективності використання зрошуваних і осушених земель та скорочення строків досягнення на цих землях проектних урожаїв, поліпшити охорону природи, підсилити боротьбу з ерозією ґрунтів, забезпечити їх захист від засолення, заболочування, підтоплення і осушення; ввести режим економного витрачання води, енергетичних та інших ресурсів.

В світлі цих задач повинні плануватися і здійснюватися експлуатація гідромеліоративних систем. Слово «експлуатація» в даному випадку означає систематичне технічно вірне і екологічно грамотне використання гідромеліоративних систем з метою одержання високих і стійких урожаїв сільськогосподарських культур шляхом регулювання і підтримання оптимального водного режиму ґрунтів.

Експлуатація гідромеліоративних систем являє собою комплекс організаційно-господарських і інженерно-технічних заходів по регулюванню водного режиму ґрунтів, підтриманню всіх елементів систем в справному постійно діючому стані. Ці заходи в поєднанні з агротехнічними забезпечують добрий меліоративний стан земель, одержання високих і стійких урожаїв сільськогосподарських культур та охорону навколишнього середовища. Основними завданнями служби експлуатації є:

Підтримання на меліорованих землях оптимального водного режиму.

Організаційні і технічні заходи по охороні, нагляду, ремонту і утриманню в працездатному стані системи та споруд на ній.

* Організація раціонального водокористування на зрошувальній системі та спорудах;

Своєчасні і безперебійну подачу води сільськогосподарським підприємствам, у відповідності із затвердженими планами;

Контроль за ефективним використанням меліоративних земель і зрошувальної води в господарствах, забезпечуючи ріст сільськогосподарської продукції на одиницю отриманих водних ресурсів;

* Технічне удосконалення системи та споруд, підвищення їх експлуатації, впровадження досягнень науки, техніки та передового досвіду;

* Здійснення природоохоронних заходів.

В зв’язку з цим служба зобов’язана:

забезпечити безаварійний пропуск повеней та паводків;

проводити систематичні спостереження за режимом поверхневих і ґрунтових вод на зрошувальних територіях;

вести паспортизацію та інвентаризацію зрошувальної систем;

суворо виконувати вимоги з охорони навколишнього природного середовища;

своєчасно і якісно проводити нагляд, догляд, спостереження за станом і роботою, обстеження, планово-попереджувальні і відновлювальні роботи зрошувальної системи;

здійснювати заходи щодо попередження заболочування земель.

1. Загальна характеристика осушувально-зволожувальної системи

1.1 Природно-кліматичні умови зволожувального масиву

Географічне положення

Рівненська область розташована в західній частині Правобережного Полісся і Лісостепу України в басейні правих приток р. Прип’ять і простягається з півночі на південь від 51 56 до 50 02 північної широти і з заходу на схід від 2503 до 2747 східної довготи. На півночі вона межує з Білорусією, на заході - з волинською, на сході - з Житомирською, на півдні - з Львівською, Тернопільською і Хмельницькою областями. За фізико-географічними умовами територію області прийнято поділяти на дві частини: північну-Полісся і південну-Лісостеп.

Північна частина займає майже дві третини області, яка являє собою досить одноманітну низовину, що знижується на півночі, з великими масивами заболочених земель, лук, лісів, а також з піщаними бургами. Найбільш низинний район розташований вздовж кордону з Білорусією. Він характеризується поширенням моренних і алювіальних відкладень, невеликими абсолютними висотами — 140−170 м і дуже великою заболоченістю. Центральна і південна частина Рівненського Полісся мають більш різноманітний розчленований рельєф, що являє собою чергування окремих невеликих височин, бугрів із заболоченими низинами. Абсолютні висоти досягають 170−200 м. На рельєфі території помітно відбивається неглибоке залягання кристалічних порід.

Кліматичні умови

Клімат області помірно теплий і вологий. Тут м’яка зима, тепле літо і достатня кількість опадів. За даними багаторічних спостережень середня річна температура повітря по області становить близько 7.

Проте бувають роки, коли температура повітря значно відхиляється від середніх показників. Так, наприклад, у Дубно в 1888 році середня річна температура повітря дорівнювала 6°, а в 1949 році - 8°.

Максимальна температура повітря влітку досягає 36−37°, а мінімальна — в найхолодніші зими -36°. Середній із абсолютних мінімумів температури повітря становить -23, — 25°.

Середня багаторічна температура повітря найтеплішого місяця (липня) 18°, а найхолоднішого (січня) -5°.

Для характеристики середніх багаторічних температур повітря та сум опадів по місяцях і за рік нижче подається таблиця.

Таблиця 1.1.

Річна сума опадів на території області в середньому дорівнює 570−690 мм. В окремі роки кількість опадів за рік значно відхиляється від норми.

Найбільша кількість опадів припадає на теплу пору року, коли переважають вітри західного напрямку, а найменша — на зимовий період. Посухи та суховії бувають рідко.

Таблиця 1.2.

Середній багаторічний хід температури, вологості повітря та середні багаторічні суми опадів по місяцях показані на графіку.

Рис. 1. Графік середнього багаторічного ходу температури, вологості повітря та середні багаторічні опади по місяцях.

Дефіцит вологості повітря наведений у вигляді таблиць.

Таблиця 1.3. Таблиця 1.4.

Ґрунтовий покрив

Ґрунтовий покрив у поліських районах області неоднорідний. Він представлений переважно дерново-підзолистими, дерновими і болотними ґрунтами. Ґрунтоутворюючими породами є піщані глинисто-піщані водно-льодовикові відкладення.

Дерново-підзолисті піщані грунти, до яких відносяться слабо і середньопідзолисті піщані та глинисто-піщані різновидності, переважають у Зарічнянському, Дубровицькому, Володимирецькому, Клосівеькому, Рокитнянському, Березнівському, Сарненському і інших районах. Дерново-підзолисті супіщані і суглинкові грунти займають менші площі.

Значні площі займають дернові грунти, а саме: дерново-глейові в комплексі з болотними і дерново-глейові лугові. Ці грунти поширені в поймах і на берегах рік Прип’ять, Стир, Случ, Горинь. Дерново-іперегнійно-жарбонатні грунти розкидані переважно серед підзолистих грунтів у ряді районів: Степанському, Костопільському, Олександрійвському.

Дуже поширені болотні грунти і болота, які зосереджені на найбільш понижених ділянках — поймах і долинах рік, а також на межиріччях.

З представленої різноманітності грунтів поліських районів видно, що їх виробнича оцінка неоднакова. Основу для сільськогосподарського виробництва складають тут дерново-підзолисті супіщані і суглинкові грунти. Внесення органічних добрив поліпшує фізико-хімічні і водні властивості грунтів.

Центральна і південна частини території області розташовані на північній околиці Волинсько-Подільської височини, яка у бік Полісся в багатьох місцях обривається добре вираженим уступом. Ця височина складена з крейдяних порід, поверхня її вкрита переважно лесом. Абсолютні відмітки в межах даної території змінюються від 200 до 250 ж, а в Мізоцькому і Дубнівському районах окремі висоти досягають 300−400 м. Основним ландшафтом є Лісостеп.

На південний захід від Мізоцького кряжа розташована рівнина, що охоплює Вербський, Козинський і Червоноармійський райони. Середня висота рівнини до 200−250 м. Значні частини поверхні вкриті відкладеннями пісків, глини, вапняків і мертелів. Ландшафт її нагадує Ровенське Полісся: невеликі ліси, болота, луки і поля чергуються між собою.

Ґрунтовий покрив Лісостепу досить різноманітний, переважають опідзолені чорноземи і перегнійно-карбонатні грунти. В більшості лісостепових районів (Гощанському, Ровенському, Млинівському, Дубнівському, Демидівському, Межиріцькому і Здолбунівському) поширені сірі опідзолені грунти і опідзолені чорноземи. На понижених ділянках і на річних терасах знаходяться малогумусні чорноземи.

Чорноземи малогумусні на щільних карбонатних породах знаходяться в Червоноармійському, Вербському, Козикському і на частині території Мізоцького і Острозького районів. Тут же поширені піщані, супіщані, підзолисті і опідзолені грунти.

1.2 Сільськогосподарське використання

На основі вихідних даних, науково-професійної літератури та інших доступних довідкових джерел інформації подаємо інформацію про загально-земельний фонд, водокористування і його розподіл.

Таблиця 1.5. Відомість землекористувачів на осушувально-зволождувальній системі

Таблиця 1.6. Сільськогосподарське використання осушуваних земель в ПСП ім. С. Крушельницької

1.3 Технічна характеристика осушувально-зволожувальної системи

Основними характеристиками осушувально-зволожувальної системи є: за належністю-міжгосподарською, за способом відводу надлишкової води з території - самопливна, за конструкцією регулюючої мережі-комбінована, за способом регулювання водного режиму грунту-комбінованої дії, з гончарним дренажем по всій системі, відкритими каналами, шлюзами регуляторами, водовипусками, колекторами, трубчастими переїздами, пішохідними переходами, нагірно-ловильними каналами.

Канали

Канали, і їх функціональне призначення для зрошення і осушення даної системи привведені в табличній формі (таб. 1.7)

Таблиця 1.7. Відомість міжгосподарських каналів на осушувально-зволожувальній системі

Таблиця 1.8. Відомість господарських каналів на осушувально-зволожувальній системі ПСП ім. С. Крушельницької

К_і = А_і / А_тип, (1.1)

де К_і — коефіцієнт перерахунку площ;

А_і - площа нетто іншого господарства;

А_тип - площа нетто типового господарства.

Таблиця 1.9. Відомість господарських каналів на осушувально-зволождувальній системі

Гідротехнічні споруди на меліоративній мережі

Гідротехнічні споруди і їх призначення для зрошення і осушення даної системи приведені в табличній формі (таб. 1.10.)

Таблиця 1.10. Відомість гідротехнічних споруд на міжгосподарській мережі

Таблиця 1.11. Відомість гідротехнічних споруд на господарській мережі ПСп ім. «Крушельницької»

На підставі відомості гідротехнічних споруд у типовому господарстві визначають кількість споруд на всій системі у розрізі всіх господарств. Для цього використовують коефіцієнт співвідношення площ аналогічно до визначення протяжності каналів (формула 1.1).

Результати перерахунку кількості споруд на внутрігосподарській мережі подають у таблиці 1.12.

Таблиця 1.12. Відомість гідротехнічних споруд на господарській мережі осушувально-зволожувальної системи

Регулююча мережа

У курсовій роботі ми ведемо характеристику регулюючої мережі з типом дренажу (гончарний). Стан дренажу: дренаж придатний до використання і є в задовільному стані для використання.

Рис. 2. Шахтний колодязь

1 — фільтр; 2 — відмостка; 3 — глиняний замок.

Шахтні колодязі (рис. 2) виконують з бетону, залізобетону, цегли, буту і дерева. Вони застосовуються для прийому безнапірних вод, при відносно невеликій глибині їх залягання (приблизно до 40 м). Найчастіше шахтні колодязі не доводяться до водоупору (колодязі недосконалого типу). Тоді вони приймають воду в основному через днище і частково через отвори в стінках. Шахтні колодязі мають значну площу поперечного перетину і малу довжину вертикальної частини. На дні шахтних колодязів для запобігання попаданнюв ни частинок ґрунту укладають піщаногравійний фільтр.

1. Магістральний канал (ГД) — призначений для прийому води з відкритих каналів і закритих колекторів і транспортують її за межі осушувальної території.

2. Провідні канали (1Д, 2Д.) — проектують по пониженим місцям, прямолінійними з мінімальним числом поворотів. Кути сполучення каналів між собою повинні становити 60−90? в напрямку руху води. Відстань між бічними каналами залежить від рельєфу місцевості і становить більше 300−400 м.

3. Закриті дренажні колектори — призначені для транспортування води від дрен до відкритих каналів. Проектують по пониженим ділянкам рельєфу. Довжина дренажних колекторів залежить від характеру рельєфу і похилу місцевості і коливається від 300 до 1000 м. Відстань між дренажними колекторами становить від 50 до 400 м і залежить від схеми підключення дрен.

4. Регулюючі дрени — призначені для зниження РГВ і можуть підключатись дренажного колектора з однієї сторони або з двох. Мінімальна довжина дрен Lmin=50 м, максимальна — Lmax=200 м. Кут сполучення дрен з колектором — 60−90?. Регулюючі дрени проектуються по повздовжній або поперечній схемах. При похилі і<0,002 дрени проектуються вздовж лінії току, при і>0,002- в поперек лінії току.

Рис. 3. До визначення параметрів гончарного дренажу Основні параметри гончарного дренажу:

1. Діаметр 75−250 мм (зазвичай використовують труби діаметром 75 мм).

2. Довжина (Lmin=50 м, Lmin=50 м).

3. Мінімальний похил і=0,002.

4. Глибина закладки дрен (Ндр=1,2 м).

5. Відстань між дренами.

Визначається за формулою:

м Остаточно приймаємо відстань між дренами Е, м. Тоді, з плану масштабом вибираємо дренажну систему і проектуємо гончарні дрени з визначеною відстанню Е. По вибраному дренажу колектора розбиваємо пікетаж. Пікет «0» в гирлі дренажного колектора.

Гідравлічний розрахунок дренажного колектора Мета гідравлічного розрахунку: визначити діаметр колектора, починаючи від верхів'я і встановити місце зміни його на більший стандартний. Для виконання гідравлічного розрахунку необхідно знати проектний похил дна дренажного колектора та розрахунковий модуль дренажного стоку.

Витрата, яку пропустить колектор:

л/с де — витрата колектора в гирлі, л/с;

— розрахунковий модуль дренажного стоку на передпосівний період, л/с*га;

F — площа, яку обслуговує колектор,

л/с, де q_Т — модуль стоку передпосівного періоду 10% забезпеченості;

к_о — коефіцієнт, який залежить від середньорічної норми опадів;

к_в — коефіцієнт, який залежить від водопроникності ґрунту;

к_Е — коефіцієнт, який залежить від розрахункової віддалі між дренами.

Оптимальні відстані між ганчарними дренами на мінеральних ґрунтах України

Відстань між дренами на торфяниках

Для встановлення такого дренажу використовують багатоківшеві екскаватори, за допомогою яких викопують траншею шириною 0,5 м, на дно вкладають трубки, встановлюють фільтр і засипають траншею викопаним ґрунтом. Засипку дрен зазвичай виконують в два етапи: з початку заложені трубки присипають гумусовим шаром ґрунту товщиною 20…30 см, зрізаним біля бровки траншеї. Це підсилює водоприймальну здатність дрен і захищає їх від пошкодження при основній засипці. Заключну засипку вмкопаним ґрунтом виконують бульдозерами. Не допускається закладання труб в траншею з водою.

Рис. 4. Влашування гончарного дренажу.

1. Трактор.

2. Землерийний робочий орган.

3. Бункер.

4. Касета з трубами.

5. Жолоб для подачі труб.

6. Гончарна дрена.

Рис. 5. Чергування земляних робіт при влаштуванні закритого дренажу.

а — Відривка траншеї

б — Присипка труб гумусовим шаром в — Кінцева засипка винятим ґрунтом Гончарний дренаж застосовують при осушені мінеральних ґрунтів і торф’яників. Гончарні трубкі прймаємо діаметром 100 мм., і довжиною 33 см. Товщина стінок 20 мм, маса трубок 4,0 кг. Гончарні трубкі повинні бути міцними і мати правильну форму, перекіс порожнин торця трубки відносно горизонтальної оси не повинен перевищувати 3.8 мм. Трубки вкладають впритик одна до одної, при чому проміжок, який утворився між ними не повинен перевищувати 1…2 мм., для чого трубки в траншеї і підганяють вручну. Якість укладки трубок перевіряють таким способом — дренаж вважають якісно вкладеним, якщо підняття однієї трубки призводить до підняття трьох — п’яти сусідніх трубок.

Рис. 6. Гончарні труби.

а — в — циліндричні і грановані.

б. — перфоровані.

г. — рифлена.

Рис. 7. Спосіб з'єднання дрен з коллектором, а — Внахльост б — Впритик

1 — Труба коллектора

2 — Труба дрени

3 — Заглушка Важливим питанням при проектувані осушувальних систем являється правильне визначення глибини залягання дрен і відстані між ними, від яких залежить як інтенсивність осушення, так і вартість будівництва, і відповідно економічна ефективність дренажу. Глибину залягання дрен і відстані між ними визначають виходячи з умов забезпечення необхідного зниження рівня ґрунтових вод в задані строки.

Глибина залягання регулюючих дрен повинна бути більшою необхідного пониження рівня ґрунтових вод (норми осушення). Крім того, глибина залягання гончарних дрен повинна бути більшою за глибину промерзання ґрунту. На торфяних ґрунтах глибину заложення дрен приймають з врахуванням осадкі торфа. Оптимальну глибину заложення гончарних дрен на торфяних ґрунтах складає 1,1 м.

Відстань між дренами залежить від таких факторів:

Водно-фізичних властивостей ґрунту, коефіцієнта фільтрації і водовіддачі.

Глибини заложення дрен.

Норми осушення.

Розрахункового часу, за який необхідно забезпечити пониження рівня ґрунтових вод.

Кліматичних факторів, кількості опадів та інтенсивності випаровування.

Топографічних умов — ухилів поверхні землі, місця розташування дренажу.

Відстань між горизонтальними дренами повинна бути такою, при якій забезпечувалось необхідне пониження рівня ґрунтових вод норми осушення в задані строки, а також враховуючи динаміку рівня ґрунтових вод і неустановленого режиму фільтрації. Відстань між дренами на торфяних ґрунтах складає 20 м.

На закритій мережі роблять колодязі різного призначення та гирла. Оглядові колодязі призначені для з" єднання ділянок закритих колекторів, які працюють у різних умовах, та спостереження за їх роботою: регулюючі - для забезпечення регулювання водно-повітряного режиму грунту на частині дренажної мережі, розміщеної вище колодязя; поглинаючі - для відведення надлишкових поверхневих вод з місцевих низин, складених, як правило, грунтами з малим коефіцієнтом фільтрації. Гирла призначені. для з «єднання закритих колекторів або окремих дрен з відкритим каналом. Конструктивна схема колодязів оглядових та гирла дренажних колекторів показана на. рис. 8, 9.

Рис. 8. Гирло дренажних колекторів Рис. 9. Оглядовий колодязь

Водоприймач

В даному курсовому проекті водоприймачем і зволожувачем є магістральний канал, вода забирається із ставка, а відводиться по МК в річку Свир`я, ставок водою нас задовольняє в цілому, по стані і водозабезпеченості. І тому можна зробити висновок, що наша осушувально-зволожувальна система забезпечена водними ресурсами і відводу води за межі системи.

Водоприймачами для осушувальної системи являються річки, канали, водосховища і інші водойми, в які надходять надлишкові води.

Водоприймачі повинні задовольняти такі вимоги:

1. Пропуск паводків і повеней без затоплення осушувальних площ, затоплення не повинно перевищувати допустимих строків.

2. Не створювати підпору в осушувальних каналах і колекторах що впадають в ньго. Тобто рівень води у водоприймачі повинен бути нищим ніж рівень в осушувальній мережі.

3. Водоприймач повинен мати стійке русло.

4. Вздовж водоприймачів передбачаються водоохоронні та лісо захищенні смуги.

2. Водний баланс активного шару ґрунту

Необхідність регулювання водного режиму активного шару ґрунту встановлюється на основі водного балансу, який в проекті розраховується для року 75% забезпеченості опадами (таблиця 2.1). Розрахунок водного балансу проводиться для кожної сільськогосподарської культури по місяцях вегетаційного періоду за формулою:

(2.1)

де: — зміни запасів вологи в активному шарі ґрунту, м³/га;

— сумарне водоспоживання с/г культури за місяць, м³/га;

— кількість ефективних опадів за місяць, м³/га;

— запас продуктивної вологи в активному шарі ґрунту, м³/га.

Сумарне водоспоживання кожної с/г культури за вегетаційний період в м³/га визначається за формулою А. М. Янголя.

(2.2)

де: У — урожай основної продукції даної культури, т/га (див. завдання);

K_Е — коефіцієнт, що приймається за даними таблиці;

Kgr — коефіцієнт приймається за даними таблиці;

Dср — сума середньодобових дефіцитів вологості повітря за вегетаційний період, мм (див. завдання).

Отримані розрахунком величини сумарного водоспоживання за вегетаційний період розподіляються по місяцях вегетації у відповідності з відсотковим розподілом за даними таблиці. Розрахунок водоспоживання проводиться в табличній формі (табл. 2.1).

Кількість ефективних опадів (м³/га) визначається за формулою:

Pe = 10•Ke•he, (2.3)

де: h_е — шар опадів за розрахунковий період (місяць, див. завдання), мм;

K_е — коефіцієнт використання опадів, приймається 0,7…0,8.

Розрахунок об'єму ефективних опадів проводиться в табличній формі (табл. 2.3).

Таблиця 2.1. Водоспоживання сільськогосподарських культур для року 75% забезпеченості опадами

Таблиця 2.2. Об'єм ефективно використаних опадів для року 75% забезпеченості

Продуктивний запас вологи в активному шарі ґрунту на початку вегетаційного періоду визначається за формулою:

м³/га (2.4)

де: A_s — середня пористість активного шару ґрунту у відсотках від об'єму (див. завдання);

h_s — потужність активного шару ґрунту, м;

— середня вологість активного шару ґрунту у відсотках від повної вологоємкості на початку вегетаційного періоду;

— середня мінімально допустима для с/г культури вологість активного шару ґрунту у відсотках від повної вологоємкості.

Значення потужності активного шару h_s та середню та мінімальну вологість активного шару ґрунту і .

Розрахунок продуктивного запасу вологи в активному шарі ґрунту проводиться в табличній формі (табл. 2.3).

Таблиця 2.3. Продуктивний запас вологи в активному шарі ґрунту на початку вегетаційного періоду

Приклад розрахунку. Розрахунок водного балансу активного шару ґрунту по місяцях вегетаційного періоду для кожної культури проводимо в табл. 2.4.

В розрахунку використовують отримані значення ЕТ_crop і Р_е дані табл. 2.4 і 2.5 і заповнюють перші дві графи (2 і 3, 6 і 7 і т. п.) кожного місяця. Приймаємо, що на початок вегетаційного періоду для кожної культури продуктивними запасами вологи будуть запаси, розраховані в табл. 2.3. Значення цих запасів вологи переносимо з табл. 2.3 в табл. 2.4, графа 4. Після цього проводимо розрахунок водного балансу по місяцях за формулою 2.1.

Сільськогосподарська культура: столовий буряк.

Розрахунковий період: травень

Вихідні дані:

м³/га; м³/га; м³/га;

Розрахунок:

м³/га,

Аналіз: Опади за травень Ре покривають витрати на випаровування та споживання. Тому рослинами частково споживається (витрачається) запас продуктивної вологи в об'ємі 0 м³/га. Залишок продуктивної вологи — 838 м³/га, не використаний у травні, заносимо в графу 8 ««, як запас продуктивної вологи в ґрунті на початок червня.

Розрахунковий період: червень

Вихідні дані:

м³/га; м³/га; м³/га;

Розрахунок:

м³/га;

Аналіз: Опади Ре за червень, не забезпечують необхідних витрат води на водоспоживання (ETcrop). Тому рослинами частково спожитий запас продуктивної вологи із ґрунту — 0 м³/га. Залишок запасу продуктивної вологи в ґрунті величиною залишку в — 598 м³/га переходить на споживання на наступний відрізок вегетації. Цей залишок заносимо в графу 12 ««, як запас продуктивної вологи на початок липня.

Розрахунковий період: липень

Вихідні дані:

м³/га; м³/га; м³/га;

Розрахунок:

м³/га;

Аналіз: Отримане значення знак «+», показує на недостатню кількість вологи на водоспоживання столових буряків в серпні, яку необхідно додатково подати в грунт. Величина «+78» записується в графу 13 «» серпня місяця із вказаним знаком.

Розрахунковий період: серпень

Вихідні дані:

м³/га; м³/га; м³/га; тому що запас продуктивної вологи в грунті повністю витрачений в липні.

Розрахунок:

м³/га

Аналіз: Отримане значення знак «+», показує на недостатню кількість вологи на водоспоживання цукрових буряків в серпні, яку необхідно додатково подати в грунт. Величина «+608» записується в графу 17 «» серпня місяця із вказаним знаком.

Розрахунковий період: вересень

Вихідні дані:

м³/га; м³/га; м³/га; тому що запас продуктивної вологи в грунті повністю витрачений в серпні.

Розрахунок:

м³/га.

Аналіз: У вересні опади (Ре) покривають витрати води на випаровування та споживання, а також поповнюють запас продуктивної вологи в грунті на кінець вересня. Запас вологи з вересня в об'ємі «14 м³/га» переходить на початок жовтня. В такому випадку в граві 21 «» ставиться прочерк. Це значення «14» ми записали б в графу жовтня, якби цей місяць входить у вегетаційний період вирощування столових буряків.

Сумарна за вегетаційний період зволожувальна норма для столових буряків в даному випадку складе:

м³/га У тих випадках розрахунку, коли на початок вегетаційного періоду, в травні, об'єм ефективних опадів перевищує водоспоживання, тобто PeV > ETcropV, то продуктивний запас вологи в ґрунті повністю переходить на наступний місяць, а значення запасу «м³/га» переносимо в гр. 4. Надлишок вологи (PeV — ETcropV) записуємо в графу 5 «±» зі знаком мінус, який вказує на необхідність скиду надлишку води (240 — 200 = 40 м³/га). В наступні відрізки вегетаційного періоду (місяці) розрахунок водоспоживання інших сільськогосподарських культур проводиться аналогічно. При підрахунку сумарної за вегетаційний період зволожувальної норми надлишковий об'єм (м³/га) не враховується, оскільки цей надлишок води вже відведений каналами за межі системи.

Таблиця 2.4. Розрахунок водного балансу активного шару ґрунту для року 75% забезпеченості по опадах

3. Режим зволоження ґрунтів в посушливі періоди

Режим зволоження ґрунтів являє собою сукупність числа, строків і норм зволоження ґрунтів під різними сільськогосподарськими культурами розробляється на основі воднобалансових розрахунків.

Розрахунок проводимо в табличній формі (табл. 3.1).

Заповнення таблиці 3.1 проводиться в такому порядку. В графу 2 записуються тільки ті культури, які по водному балансу (табл. 3.4) потребують додаткового зволоження. В таблицю не включаються також ті культури, сумарна за вегетаційний період зволожувальна норма яких складає менше 200 м³/га, рахуючи, що цей недостаток вологи буде покрито за рахунок попереднього шлюзування.

Визначають площу під культурою (графа 3):

(3.1)

де: Аntc — площа нетто системи (табл. 1.1);

n_К — кількість полів під даною культурою в сівозміні;