Внесок українських вчених у розвиток космонавтики у другій половині ХХ ст
На початку 60-х років був успішно довершений період зародження вітчизняного космічного апаратобудування. Створено могутню наукову, матеріально-технічну і виробничу базу, здатна здійснювати розробку і виготовлення в експлуатаційних варіантах космічної техніки різних класів. Використання для цих запусків, що малася в ракетних військах стратегічного призначення полігонної і командно-вимірювальної… Читати ще >
Внесок українських вчених у розвиток космонавтики у другій половині ХХ ст (реферат, курсова, диплом, контрольна)
Реферат на тему:
Внесок українських вчених у розвиток космонавтики у другій половині ХХ ст.
План.
1)Становлення галузі. Огляд наукової та промислової бази.
2)Основні проекти. Видатні українські вчені - ракетобудівники.
3)Список використаної літератури.
Становлення галузі. Огляд наукової та промислової бази.
.Становлення космічної галузі України почалося в 1937 році зі створення в Харківському авіаційному інституті Харківської реактивної групи під керівництвом Г. Проскури, що здійснила запуск великої стратосферної ракети під Харковом.
У 1951 році за рішенням Радянського Уряду великий автомобільний завод, що будується в Дніпропетровську, був перетворений у завод № 586 для виробництва радянських ракет Р-1. Для реалізації проекту по створенню ракети Р-12 з новими бойовими якостями в 1954 році на території заводу було створене самостійне Особливе конструкторське бюро, головним конструктором якого був призначений Михайло Янгель.
.На початку 60-х років був успішно довершений період зародження вітчизняного космічного апаратобудування. Створено могутню наукову, матеріально-технічну і виробничу базу, здатна здійснювати розробку і виготовлення в експлуатаційних варіантах космічної техніки різних класів. Використання для цих запусків, що малася в ракетних військах стратегічного призначення полігонної і командно-вимірювальної бази, що серійно виготовлялися засобів виведення, добре підготовлених фахівців-ракетників і спеціально створених військових частин, цілком себе виправдало.
Розвиток ракетної промисловості на Україні диктувалося, в основному, наявністю науково-виробничої бази на сході України (Дніпропетровськ, Харків, Запорожжя) і виникненням нового технічного напрямку, що забезпечує експлуатацію ракетних систем в умовах бойових підрозділів Радянської Армії (висококиплячі компоненти палива, схема тандем, що забезпечує укриття ракети в шахтних позиціях, автономна система керування й ін.).
Прилади варіанта ЗКА виготовлялися з дотриманням спеціальних вимог, що були спрямовані на забезпечення їхньої високої якості і надійності. Слід зазначити, що, починаючи з цих перших комплектів у варіанті ЗКА, у наступні роки колективом ПО «Комунар» була виготовлена апаратура бортових СУ і наземного ИПЕО для всіх ракет, якими в період з 1961 р. дотепер вироблялися всі запуски кораблів «Схід», «Схід» і «Союз» з космонавтами на борті, а також усіх ИСЗ, що виводилися на орбіти РН 8ДО72 і її наступними модифікаціями. У 1966 році завод № 586 був перейменований у Південний машинобудівний завод, а конструкторське бюро № 586 — у конструкторське бюро «Південне». В подальшому вони відігравали неаби-яку роль в становленні галузі.
Основні проекти. Видатні українські вчені - ракетобудівники.
Українські підприємства й організації «Комунар», «Арсенал», «Моноліт», Євпаторійський космічний центр брали участь у підготовці запуску першого штучного супутника Землі, виведеного на орбіту 4 жовтня 1957 року. У 1957 році на базі бойової ракети Р-12 була створена космічна ракета-носій «Космос», що була в експлуатації до 1977 року. З початку 60-х років підприємства України почали
розробку і виробництво систем керування, бортової автоматики й інших систем і приладів для космічних об'єктів і комплексів. 12 квітня 1961 року російська модифікована міжконтинентальна балістична ракета Р-7, обладнана приладами підприємств «Комунар» і «Арсенал», вивела на навколоземну космічну орбіту першого в історії людства космонавта Юрія Гагаріна. Діяльність конструкторського бюро «Південне» у сфері наукових досліджень почалася в 1961 році з розробки космічних апаратів «Метеор» і «Стріла». У 1962 році ракета-носій «Космос» вивела на орбіту перший супутник дніпропетровської розробки ДС-2, а в 1967 році ракетою-носієм «Космос» на орбіту був виведений орієнтований в атмосфері супутник «Космічна стріла». З 1965 року в конструкторському бюро «Південне» почалися роботи зі створення серії малих уніфікованих супутників для проведення наукових досліджень.
.У середині 60-х років завод і конструкторське бюро «Південне» почали розробку космічних ракет-носіїв «Циклон» на базі бойових міжконтинентальних ракет Р-36. У 1969 році з ініціативи конструкторського бюро «Південне» по створенню і реалізації міжнародної космічної програми «Інтеркосмос» відбулося виведення на орбіту першого супутника — «Інтеркосмос-1». У рамках співробітництва з Французьким космічним центром років були здійснені запуски наукових супутників серії «Ореол», створеними конструкторським бюро «Південне» і Южмашем.
.Наприкінці 60-х років конструкторське бюро «Південне» початок розробку автоматичних універсальних орбітальних станцій з орієнтацією на Землю і Сонце.
.Конструкторське бюро «Південне» і виробниче об'єднання «Южмаш» разом з партнерами реалізували унікальний проекту «Морський старт» по створенню ракетно-космічного комплексу з однойменною назвою.
Державним конструкторським бюро «Південне» у кооперації з російськими й українськими підприємствами було створено космічний ракетний комплексу «Дніпро» на базі міжконтинентальних балістичних ракет РС-20 (SS-18 «Сатана» по класифікації НАТО).
На конструкторській ниві працювали такі винахідники як Корольов Сергій Павлович, якому належить розробка стратегічної ракети Р-11М з ядерною бойовою частиною, та модифікував (Р-11ФМ) її для встановлення на підводних човнах, Кондратюк Юрій Васильович розрахунки якого були використані американцями для польоту і посадки на Місяці у проекті «Аполлон», Олександр Ігнатійович Шаргей, що розробив метод гальмування корабля в атмосфері актуальний і до нашого часу, а також Кибальчич Микола Іванович проект космічної капсули якого став прототипом для сучасних космічних кораблів, Костянтин Едуардович Ціолковський що першим висунув проект рідинно-паливних прискорювачів для виходу на земну орбіту, а також Михайло Янгель, Володимиир Челомей, що працювали в цій галузі. Як бачимо, внесок українських вчених у розвиток світової космонавтики є досить солідним і багатим.
Використана література:
1.Ковалець І.М. Україна і космос. — К., 2002.
2.Космонавтика. Мала енциклопедія. — М., 1989.
3.Історія радянської космонавтики. — М., 1990.
4.Історія науки і техніки СРСР. — К., 1986.
5.Новітня історія. Підручник. — К., 1998.
6.Технічна енциклопедія. — М., 1983.
7.Космос сьогодні і вчора. — М., 1999.